Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 503/1176/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2019. Зареєстровано: 12.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2019.
Дата набрання законної сили: 05.03.2019
Номер судового провадження: 22-ц/813/355/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.03.2019 року                                                                 м. Одеса
		Єдиний унікальний номер справи № 503/1176/17
		Апеляційне провадження № 22-ц/813/355/19
		Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), 
		суддів-Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,
		за участю секретаря-Маслова Р.Ю., 
		учасники справи:
		позивач-ОСОБА_6,
		представник позивача-ОСОБА_7,
		відповідач-сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь»,
		представник відповідача-Трегубчак Юрый Васильович,
		треті особи:Лисогірська сільська рада Кодимського району Одеської області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області 
		представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області-Ярошенко Ганна Юріївна,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18 грудня 2017 року у складі судді Гури А.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом досільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь»(далі-СТОВ «Промінь») про скасування державного акту на право колективної власності на землю, виданого 17 листопада 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству «Промінь» с.Лисогірка Кодимського району Одеської області (далі-КСП «Промінь») та встановлення факту приналежності земельної ділянки до державної форми власності.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11 травня 2016 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою відведення у власність, відповідно до ст.122 ЗК України земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Лисогірської сільської ради біля автозаправної станції «Мавекс», КП «Титан», проте отримав відмову. 
		Відмова була мотивована тим, що земельна ділянка площею 2219 га належить до земель колективної власності, які знаходяться у користуванні КСП «Промінь», згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 17 листопада 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №12.
		Позивач також зазначив, що правонаступником КСП «Промінь» є СТОВ «Промінь», проте вважає, що правонаступництво не підтверджено протоколом загальних зборів КСП «Промінь».
		Вважає, що причиною виникнення спору є те, що наявність чинного державного акту на право колективної власності на землю та невизначеність правового статусу спірних ділянок, перешкоджає забезпеченню відповідної охорони земель та є підставою для відмови в наданні у власність чи користування земельних ділянок фізичним та юридичним особам, що в свою чергу призводить до соціальної напруги та позбавляє можливості вказаним особам реалізовувати своє право на отримання вказаних ділянок у власність або користування. 
		Посилаючись на те, що КСП «Промінь» ліквідовано без правонаступника, що існуючий державний акт на право колективної власності на землю жодним чином не впливає на подальше отримання членами КСП «Промінь» правовстановлюючих документів на право власності на землю, що землі, щодо яких виник спір, в теперішній час не використовуються, не є розподіленими та не перебувають у користуванні будь-яких фізичних чи юридичних осіб, що на даний час відсутній механізм передачі земель колективної форми власності до державної, позивач, з метою реалізації свого права на землю  просив: 
		- скасувати державний акт на право колективної власності на землю виданого 17 листопада 1995 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №12 колективного сільськогосподарського товариства «Промінь» в частині земельної ділянки площею 2.5 га, розташованої на території Лисогріської сільської ради біля автозаправної станції «Мавекс», КП «Титан»; 
		- скасувати запис про реєстрацію Державного акту на право колективної власності від 17 листопада 1995 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №12 колективного сільськогосподарського товариства «Промінь» в частині земельної ділянки площею 2.5 га, розташованої на вищевказаної теріторії території; 
		-перевести до земель запасу державної форми власності землі сільськогосподарського призначення в частині земельної ділянки площею 2,5 га, розташованої на території Лисогріської сільської ради біля автозаправочної станції «Мавекс», КП «Титан»(2-7).
		Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що землі, на які претендує позивач, відносяться до земель колективної власності членів КСП «Промінь», правонаступником якого є СТОВ «Промінь». Будь-яких підстав визнавати державний акт на право колективної власності на землю, який видний на законних підставах КСП «Промінь» немає (а.с.26-27).
		Представник третьої особи - Лисогріської сільської ради Кодимського району Одеської області в судовому засіданні пояснив, що Лисогірська сільська рада заперечує проти задоволення позову, оскільки підстави для скасування виданого КСП «Промінь» 17 листопада 1995 року державного акту на право колективної власності на землю відсутні. Позивач не має право ставити вказані вимоги, оскільки не є членом КСП «Промінь».
		Зазначили, що сільська рада не має права розпоряджатися землями, які їй не належать, а належать членам КСП «Промінь» згідно списку - додатку до державного акту на колективну власність»(а.с.29-31).
		Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області проти позовних вимог позивачів у частині визнання недійсним та скасування  державного акту на право колективної власності на землю не заперечувала, вказавши при цьому про відсутність підстав для скасування цього правовстановлюючого документу в цілому. Зазначила, що на теперішній час відсутній законодавчий механізм передачі земель колективної форми власності до держави (а.с.40-42).
		Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 18 грудня 2017 року, з урахуванням ухвали того ж суду про виправлення описки від 21  грудня 2017 року, в позові  відмовлено (а.с.171-175).
		В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, задовольнити його позов в повному обсязі.
		Неправильність рішення суду мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
		Зокрема, апелянт, крім доводів, що містяться в його позовній заяві, зазначив, що:
		- суд безпідставно проігнорував сумнівність в установчих документах СТОВ «Промінь», що свідчіть про те, що відповідач не був створений шляхом перетворення одного підприємства в інше;
		- в Єдиному державному реєстру юридичних осіб не має відомостей про КСП «Промінь» с.Лисогірка, що свідчить, що дане підприємство було виключено з реєстру шляхом скасування реєстрації з його ліквідацією;
		- вказана земля сільськогосподарського призначення, за відсутності дійсного законного правонаступника, мала надійти до державних земель, тобто до земель запасу державної форми власності;
		- з моменту ліквідації КСП «Промінь» припинився юридичний факт щодо володіння, користування та розпорядження спірною землею, тому рішення від 29 травня 1995 року, що посвідчувало ці правовідносини не має правових наслідків;
		- суд не звернув увагу на висновок відділу Держгеокадастру у Кодимському районі Одеської області, відповідно до якого, спірна земельна ділянка віднесена до категорії - землі сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля, на які право власності або користування не оформлено;
		- вказаний відділ Держгеокадастру погодився з доцільністю переведення спірних земель до земель запасу, вказавши, що це дозволить виконати завдання щодо упорядковування земельних відносин, сприяє відновленню належного екологічного захисту земель, та їх цвілевому використанню(а.с.179-183).
		У відзиві на апеляційну скаргу директор СТОВ «Промінь» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
		Зазначав, що несільськогосподарські угіддя, які були включені до державного акту на праве колективної власності, паювання не підлягали. Після виділення паїв у натурі та отримання власниками сертифікатів на земельну частку(паї), державних актів на право власності на земельні ділянки (сільськогосподарські угіддя), ці несільськогосподарські угіддя залишаються у власності тих громадян-членів реформованого КСП, які включені до списку - додатку до державного акта на право колективної власності на земельну ділянку.
		Посилався, що колективна власність трансформувалась у спільну власність громадян, зазначених у списку-додатку до державного акта. Розпорядження спільною власністю може здійснюватися безпосередньо за рішенням всіх співвласників щодо спільного майна, а також щодо своєї частки кожного з них за необхідності погодження з іншими співвласниками за ст.88 ЗК України (а.с.209-212).
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення  суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Лисогріської сільської ради Кодимського району №37 від 29 травня 1995 року, на підставі якого КСП «Промінь» був виданий державний акт на право колективної власності на землю, відповідало вимогам чинного на той час законодавства та було прийнято в межах компетенції вказаної сільської ради, тому підстави для його скасування відсутні.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
		Згідно п.1 постанови Верховної Ради Української РСР №563-ХІІ від 18 грудня 1990 року, в Україні з 15 березня 1990 року було оголошено земельну реформу, завданням якої був перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та  колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і  організаціям  з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального  використання  та  охорони  земель.
		В процесі вказаної реформи внаслідок масової передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність сільськогосподарських юридичних осіб (сільськогосподарських кооперативів, садівницьких товариств, сільськогосподарських акціонерних товариств, колективних сільськогосподарських підприємств) в Україні виникла колективна власність на землю.
		Відповідно до ст.10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», земля могла належати підприємству на праві колективної власності, а також могла бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.
		Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.   
		Право власності або право постійного користування землею посвідчувалось державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлялось договором.
		Передані у колективну власність сільськогосподарських підприємств землі, відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року, №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», були розпайовані, що передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній  власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
		Судом встановлено, що 17 листопада 1995 року на підставі рішення Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області №37 від 29 травня 1995 року, КСП «Промінь» с.Лисогірка Кодимського району Одеської області видано державний акт серії ОД-12-12 на право колективної власності на землю, площею 2219,1 гектарів (а.с.10-14).
		Дані про те, що ОСОБА_6 був членом КСП «Промінь», СТОВ «Промінь» у справі відсутні.
		Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 1,90га за рахунок земель сільськогосподарського призначення розташованих на території Лисогірської сільської ради біля автозаправочної станції «Мавекс», КП «Титан»(а.с.40-42 ). 
		Однак позивач отримав відмову з посиланням на те, що земельна ділянка площею 2219,1 га належить до земель колективної власності, які знаходяться у користуванні КСП «Промінь», згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 17 листопада 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №12. 
		Відповідач СТОВ «Промінь», третя особа:  Лисогірська сільська рада Кодимського району Одеської області посилались  на відсутність правових підстав для надання позивачу  дозволу на розроблення документації із землеустрою для отримання земельної ділянки у власність, оскільки спірна земельна ділянка включена до Державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Промінь» та належить колишнім членам КСП «Промінь».
		З досліджених матеріалів справи встановлено, що паювання сільськогосподарських угідь колишнього КСП «Промінь» відбулось, члени КСП «Промінь» отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) та державні акти на земельну ділянку.
		Представник Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області в своїх поясненнях посилається на те, що спочатку земля передавалась в колективну власність, а потім відбулося розпаювання колективної землі між членами цього колективу. При цьому розпаювалися лише сільськогосподарські угіддя. Члени КСП, якому був виданий акт на право колективної власності на землю, на підтвердження свого права отримали сертифікати на земельну ділянку( паї). В подальшому цим особам землі виділені в натурі, а їх право на конкретну пайову земельну ділянку було підтверджено державним актом на право власності. Несільськогосподарські угіддя, включені до державного акту на право колективної власності, паюванню не підлягали, ці угіддя залишилися у власності членів реформованого КСП, які включені в список-додаток до державного акту колективної власності на земельну ділянку.
		Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Одеської  області від 24 липня 2017 року вбачається, що у власність КСП «Промінь»було передано 2219,10 га земель, із них сільськогосподарських угідь 1183,60 га, що підлягали паюванню та були розпайовані, та 986,10 га несільськогосподарських угідь, які не підлягали паюванню, не розподілені між членами КСП «Промінь»та фактично продовжують залишатися у колективній власності (а.с.40-42).
		Позивач ОСОБА_6бажає отримати 1,90 га землі, саме із несільськогосподарських угідь, які не підлягали паюванню в КСП «Промінь».
		Суд першої інстанції, розглядаючи справу правильно дійшов до висновку про те, що рішення Лисогріської сільської ради Кодимського району №37 від 29 травня 1995 року, на підставі якого КСП «Промінь» був виданий державний акт на право колективної власності на землю, відповідало вимогам чинного на той час законодавства та було прийнято в межах компетенції вказаної сільської ради, тому підстави для визнання недійсним виданого на його підстави державного акту відсутні.
		Доводи апелянта про те, що спірні землі не розподілені, на теперішній час не використовуються, не перебувають в користуванні будь-яких фізичних чи юридичних осіб, є землями запасу до уваги не приймаються з виходячи з наступного.
		Відповідно до Державних актів на право колективної власності на землю, виданих КСП, землю було передано у колективну власність громадян (членів КСП та їх пенсіонерів і ін..), згідно Проектів землеустрою щодо роздержавлення земель колективних сільськогосподарських підприємств, які затверджувалися відповідними районними Радами.
		При розпаюванні частина земель колективної власності, зокрема сільськогосподарські угіддя, розпайована і передана у власність громадян, членів КСП та їх пенсіонерів. 
		Земельні ділянки колективної власності під господарськими будівлями та спорудами, садами, полезахисні лісосмуги, ґрунтозахисні насадження, гідротехнічними спорудами, внутрігосподарськими і польовими шляхами, сінокоси, пасовища та інші землі паюванню не підлягали і залишились в колективній власності.
		Таким чином, несільськогосподарські угіддя, які були включені до державного акту на праве колективної власності, паювання не підлягали. І після виділення паїв у натурі та отримання власниками сертифікатів на земельну частку(паї), державних актів на право власності на земельні ділянки (сільськогосподарські угіддя), ці несільськогосподарські угіддя залишаються у власності тих громадян - членів реформованого КСП, які включені до списку додатку до державного акта на право колективної власності на земельну ділянку.
		Згідно з ч.1 ст.23  ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
		Тобто, співвласниками не розпайованих земель являлись і є на даний час всі члени КСП та їх правонаступники (спадкоємці), що також закріплено ст.86 ЗК України.
		В Конституції України та в Земельному кодексі України колективна власність на землю відсутня.
		Проте положеннями  ст. 30 ЗК України  передбачено, що при ліквідаціїсільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). 
		Отже, право колективної власності здійснюють загальні збори співвласників земельних часток (паїв), членів підприємства, збори уповноважених, або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
		Згідно зі ст.108 ЦК України у випадку реорганізації юридичної особи шляхом перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. 
		Державний акт на право колективної власності на землю, виданий КСП «Промінь» від 29 травня 1995 рокує чинним, оскільки відповідного рішення щодо долі не розпайованої частини землі не прийнято загальними зборами власників земельних часток (паїв)  колишнього КСП «Промінь»чи зборами уповноважених або створеного ним органу управління, якому передано функції по господарському управлінню колективним майном.
		Таким чином, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено відомостей про припинення прав колективної власності, державний акт є чинним і відсутні законні підстави для припинення права колективної власності.
		Доводи апелянта з посиланням на відповідь Головного управління Держгеокадастру у Одеської області щодо відсутності правового механізму повернення ще не розпайованої земельної ділянки до державної форми власності, а тому суд, виходячи з принципу правової визначеності має вирішити усі спірні правовідносини, а саме і цій спір є безпідставні, оскільки розглядаючи справу суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, встановлений законом, а не може порушувати права громадян яким на праві колективної власності належить спірна земельна ділянка. 
		Крім того, державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення відповідного уповноваженого органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, тому вимога про скасування такого державного акта є похідною й залежить від доведеності законності рішення відповідного органу, на підставі якого він виданий, суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування спірного державного акту на право колективної власності.
		Враховуючи викладене,  колегія суддів   вважає, що  лише громадяни, зазначені у списку-додатку до державного акта на право колективної власності на землю мають право на володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, яка залишилась не розпайованою.Скасування Державного акту на право колективної власності на землі буде порушувати права інших співвласників земельних часток (паїв).
		Посилання  апелянта про сумнівність  установчих документах  СТОВ «Промінь»,  яке не було створено  шляхом  перетворення одного підприємства в інше, відсутність  дійсного законного правонаступника, що з моменту ліквідації КСП «Промінь» вже припинився  правовідносини щодо володіння, користування та розпорядження  спірною земельною ділянку  є необґрунтованими, оскільки з часу  видачі  державного акту  на право колективної власності від 17 листопада  1995 року жодного рішення загальних зборів членів колишнього КСП «Промінь»  щодо розпорядження землями колективної власності на час розгляду даної справи не прийнято. Загальні збори СТОВ «Промінь» не вирішувало питання щодо передачі цих земель до резервного фонду держави. Органи місцевого самоврядування не ставили питання щодо незаконності вказаного акту та повернення земель до фонду держави. 
		Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
		Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18 грудня 2017року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 07 березня 2019 року.
		 
		Головуючий  /підпис/
		 
		Судді :  /підписи/
		 
		З оригіналом згідно,
		Суддя Одеського апеляційного суду Г.Я. Колесніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...