Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 547/2/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2019. Зареєстровано: 12.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.08.2019
Результат оскарження 20.08.2019 Апеляційний суд Полтавської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/548/52/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018170320000319

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 547/2/19
		Провадження №1-кп/548/52/19
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 березня 2019 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі: 
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , 
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 , 
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол кримінальну справу за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, такого, що має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, мешканця АДРЕСА_2 , раніше судимого:
		-09.07.2014 року вироком Семенівського районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим терміном 1 рік,
		-06.11.2014 року вироком Семенівського районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 162, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці, звільненого 06.01.2016 року по відбуттю строку покарання,
		у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 3 ст. 186 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4 маючи не зняті і непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, вчинивши умисні злочини за наступних обставин.
		Так, обвинувачений ОСОБА_4 14.10.2018 року у післяобідній час перебував у приміщенні літньої кухні потерпілої ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , де вживав спиртні напої разом із сином останньої ОСОБА_8 .
		Дочекавшись поки ОСОБА_8 заснув, близько опівночі обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою заволодіння чужим майном, шляхом віджиму пластикового вікна проник до будинку за вказаною адресою потерпілої ОСОБА_7 . Побачивши останню в ліжку у обвинуваченого ОСОБА_4 раптово виник умисел на зґвалтування потерпілої ОСОБА_7 . Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_7 є особою похилого віку, обвинувачений ОСОБА_4 почав змушувати останню до статевого акту, після чого, незважаючи на заперечення потерпілої ОСОБА_7 , застосувавши фізичну силу, подавивши таким чином її волю до супротиву, кинув потерпілу ОСОБА_7 на інше ліжко та вчинив стосовно неї, усупереч волі останньої, дії сексуального характеру з використанням геніталій, пов`язані із вагінальним та анальним проникненням в тіло останньої, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливу слизової оболонки піхви та поверхневої рани анусу.
		Після цього, обвинувачений ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір на заволодіння чужим майном, розуміючи, що пристаріла ОСОБА_7 як власниця житла спостерігає за його протиправною поведінкою, повторно, відкрито викрав планшет марки iPad16Gb, модель MB292LL, належний онуці потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , що знаходився на тумбочці в кімнаті, вартістю 1700 грн., яким розпорядився на власний розсуд.
		При розгляді справи в суді обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у діях сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло ОСОБА_7 з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, та відкритому викраденні майна, поєднаному з проникненням в житло визнав, та пояснив, що він у вказаний в обвинувальному акті день працював разом із сином потерпілої ОСОБА_7  ОСОБА_8 на будівництві. В післяобідній час вони із ним вживали спиртне. Близько опівночі, коли син потерпілої заснув, він вирішив проникнути в будинок до потерпілої, щоб щось там викрасти. Знаючи, що в будинку знаходиться пристаріла потерпіла ОСОБА_7 , він віджавши пластикове вікно проник в будинок, де в одній із кімнат побачив планшет марки iPad16Gb, який вирішив викрасти. Потім побачив потерпілу, що лежала на ліжкові. Проти її волі він вступив з нею в статевий акт природним та неприродним способом, після чого забрав планшет і пішов із будинку. Потерпіла, бачила, що він брав планшет, але нічого йому не говорила. Крім того вказав, що статеве насильство потерпілої не було пов`язано із заволодінням планшетом. У вчиненому розкаявся, пообіцяв подібного в подальшому не чинити. 
		Виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, в суді заявив, що сумнівів у достовірності доказів по справі, зібраних під час досудового розслідування кримінального провадження, він не має, ніякі обставини не оспорює, тому як обвинувачений, його захисник, так і прокурор вважали недоцільним дослідження судом доказів, які ніким не оспорюються. За таких обставин після роз`яснень цьому обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження положень та наслідків ст. 349 КПК України, судове слідство по справі було обмежене допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження стосовно речових доказів, а також відомостей, які характеризують особу обвинуваченого. 
		Суд вважає, що за встановлених в судовому засіданні обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_4 повинні бути кваліфіковані за ст.. 152 ч.1 КК України ( редакції з 11.01.2019 року), як вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), так як цей обвинувачений в супереч волі пристарілої потерпілої ОСОБА_7 14.10.2018 року, близько опівночі, застосовуючи фізичну силу, здійснив статевий акт з потерпілою, проникаючи в її тіло з використанням геніталій вагінально, а потім анально, в результаті чого потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження легкої ступені тяжкості. 
		Крім того суд вважає, що за встановлених в судовому засіданні обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_4 повинні бути кваліфіковані за ст. 186 ч.3 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно та поєднане з проникненням у житло, так як цей обвинувачений, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів, 14.10.2018 року, близько опівночі, з метою заволодіння майном, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проник до приміщення житлового будинку ОСОБА_7 , що в АДРЕСА_2 , де відкрито, в присутності власника будинку викрав, належний її онуці  потерпілій ОСОБА_10 планшет, вартістю 1700 грн., яким розпорядився на власний розсуд. 
		При цьому суд вважає, що кваліфікація органами досудового слідства дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст.. 153 ч.2 КК України є зайвою, виходячи з наступних підстав. 
		Як встановлено судом дії обвинуваченого ОСОБА_4 станом на момент вчинення злочину, тобто 14.10.2018 року та на момент пред`явлення обвинувачення 04.01.2019 року органами досудового слідства вірно кваліфіковані за ст.. 152 ч.1, 153 ч.2 КК України, так як ним вчинено відносно потерпілої як статеві зносини з застосуванням фізичного насильства так і задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням насильства, що на той час були окремими видами злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, передбачені розділом IV КК України, та за умови вчинення їх особою утворювали сукупність злочинів та передбачали наявність кваліфікуючої ознаки «повторність».
		Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити наступне.
		Законом України «Про внесення змін до кримінального та кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень конвенції ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 р. внесено зміни до Кримінального кодексу України, в зв`язку з чим стаття 152 КК України, та статті 153 КК України викладено в нових редакціях. При цьому стаття 152 ч.1 КК України в редакції з 11.01.2019 року, об`єднала за змістом ст.. 152 та ст.. 153 КК України в попередній редакції. А ст.. 153 КК України в редакція 11.01.2019 року передбачила новий вид кримінально карного діяння «Сексуальне насильство», яке концептуально відрізняється від попередньої редакції ст.. 153 КК України, та немає з нею спільних об`єктивних ознак. 
		Відповідно до вищевказаного закону, який набрав законної сили та діє з 11.01.2019 року зґвалтування визначено як дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування). Ці дії караються позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років.
		Цим же законом ст.. 153 КК України передбачено відповідальність за «Сексуальне насильство», тобто вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство). 
		При цьому конструкція об`єктивної сторони чинної редакції ст.. 152 ч.1 КК України, яка визначає зґвалтування, відносить до нього дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи. Тобто, об`єктивну сторону даного кримінального правопорушення становлять як кожна з дій окремо, так і вчинення кожних дій почергово, так і сукупність (одночасність) перерахованих дій, іншими словами будь яке статеве проникнення вчинене однією особою відносно іншої, будь-яким способом є продовжуваною дією сексуального характеру, а тому охоплюються ст. 152 ч.1 КК України.
		В судовому засіданні встановлено, що дії сексуального характеру обвинуваченого ОСОБА_4 по відношенню до потерпілої ОСОБА_7 мали місце протягом певного проміжку часу, кожен вид проникнення в тіло потерпілої, вчинявся обвинуваченим відразу після попереднього, сукупність цих дій носила характер одного статевого акту, а тому підстав для кваліфікації цих дій обвинуваченого за ст.. 152 ч.2 КК України ( за ознакою повторності) немає. 
		Ст.. 5 КК України передбачено принцип зворотної дії закону про кримінальну відповідальність в часі. 
		Зі змісту ч.1 цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що пом`якшує кримінальну відповідальність, або іншим способом поліпшує становище особи, має зворотню дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
		Санкція ст.. 152 ч.1 КК України в редакції 2001 року передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.
		Санкція ст.. 153 ч.2 КК України в редакції 2001 року передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
		Ст.. 152 ч.1 КК України в редакції з 11.01.2019 року передбачає відповідальність за цей злочин у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років позбавлення волі. 
		Виходячи з того, що чинна редакція статті 152 ч.1 КК України поєднує в собі склади злочинів, що передбачалися попередніми редакціями цієї статті та ст.. 153 КК України, що усуває необхідність призначення покарання за сукупністю злочинів, за санкцією є м`якшою ніж ч.2 ст. 153 КК України, в даному випадку усуває кваліфікуючу ознаку «повторність», суд приходить до висновку, що чинна редакція ст.. 152 ч.1 КК України (як така, що пом`якшує кримінальну відповідальність), поширюється на ОСОБА_4 , як на особу, що вчинила відповідне діяння до набрання цією редакцією статті законної сили. 
		Виходячи з того, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються судом за ст.. 152 ч.1 КК України в редакції з 11.01.2019 року, суд вважає необхідним виключити з кваліфікаційної формули дій обвинуваченого ОСОБА_4 посилання органів досудового слідства на ст.. 153 ч.2 КК України, як зайву, так як чинна редакція цієї статті передбачає зовсім інший склад злочину.
		Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що органами досудового слідства при кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст.. 186 ч.3 КК України, безпідставно зазначено кваліфікуючу ознаку « поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого». 
		З показань обвинуваченого в судовому засіданні встановлено, що зґвалтування потерпілої не було пов`язано з відкритим викраденням майна. Судом встановлено, що при заволодінні планшетом, обвинувачений не застосовував фізичне насильство до потерпілої. Сам по собі факт зґвалтування потерпілої обвинуваченим не може свідчити про наявність насильницького грабежу (грабежу пов`язаного із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого), так як зґвалтування не було способом відкритого заволодіння майном чи утримання у себе цього майна. 
		Таким чином, суд вважає необхідним, виключити із об`єму обвинувачення відносно ОСОБА_4 за ст.. 186 ч.3 КК України, посилання на кваліфікуючу ознаку «поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого» як зайву.
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує щире каяття та активне сприяння розслідуванню кримінальної справи, крім того визнає такою обставиною перебування на утриманні обвинуваченого 4-х неповнолітніх дітей.
		Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння щодо особи похилого віку та рецидив злочину.
		Приймаючи до уваги викладене вище, те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисні тяжкий та середньої тяжкості злочини, ці злочини вчинені ним на ґрунті пияцтва, характер дій обвинуваченого, те, що він є працездатним про те ніде не працює, наявність трьох обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до твердого переконання, що відсутні будь-які підстави для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 75 КК України, а вважає, що його виправлення можливе лише при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді реального позбавлення волі.
		   Разом з тим, приймаючи до уваги наявність по справі ряду пом`якшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням цього, обвинуваченому слід призначити покарання, менше ніж максимальна межа, передбачена ст.. 186 ч.3, 152 ч.1 КК України 
		Так як обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 186 КК України, за жоден з яких засуджений не був, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід визначити за сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.
		Крім того, відповідно до ст. 72 ч. 5 КК України, строк попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		З обвинувального акту вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_4 в ході досудового розслідування обрано запобіжний захід триманні під вартою, строк дії якої закінчується 10.03.2019 року. З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визначення судом покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку про наявність ризику того, що обвинувачений до набрання вироком законної сили може переховуватися від суду, тому, з метою забезпечення виконання вироку є необхідним до набрання цим вироком законної сили продовжити обвинуваченому дію попереднього запобіжного заходу  тримання під вартою. При цьому суд визначає, що даний запобіжний захід продовжується саме з метою забезпечення виконання даного вироку суду та із зазначенням настання певної події - до набранням цим вироком законної сили, що у повному обсязі узгоджується з принципом юридичної визначеності, який є особливо важливим при позбавленні свободи та з принципом законності в цьому контексті (щодо процедури - п.54 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1998 року у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»), стосується забезпечення передбачуваності застосування певного закону і не суперечитиме як п.74 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, так і положенням ч.1 ст.115 КПК України, при цьому строк відбування покарання ОСОБА_4 за цим вироком суду необхідно відраховувати з дня його фактичного затримання в порядку ст.. 208 КПК України, тобто з 14.10.2018 року. 
		В рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягненню вартість проведених експертиз речових доказів в сумі 1144 грн. 00 коп.
		Питання про речові докази вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176-179, 369 - 371, 373 - 376, 394, 395 КПК України, суд,-
		 
		У В А Л И В:
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання
		за ч. 1 ст. 152 КК України  у вигляді чотирьох років позбавлення волі,
		за ч. 3 ст. 186 КК України  у вигляді п`яти років позбавлення волі.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
		Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , обраний ухвалою Хорольського районного суду від 11.01.2019 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, але не пізніше ніж до вступу вироку в законну силу.
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 14 жовтня 2018 року.
		Речові докази по справі у вигляді 
		-Простирадла, спідниці, жіночих трусів, жіночих штанів чорного кольору, відрізку електроду, плоскогубців, металевої викрутки, дерев`яної дверної ручки, металевої кочерги, жіночої футболки, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області  знищити, як такі що немають ніякої цінності, знявши арешт майна накладений ухвалою слідчого судді від 09 листопада 2018 року (справа № 547/1035/18, провадження № 1-кс/527/1061/18).
		-Дев`яти відрізків липкої стрічки зі слідами фактури тканини, одного відрізоку липкої стрічки зі слідами відбитків долоні, п`яти відрізків липкої стрічки із фрагментами відбитків пальців рук, залишити в матеріалах кримінальної справи. 
		-Планшету марки iPad16Gb, модель MB292LL, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, повернути ОСОБА_9 , як її власність знявши арешт майна накладений ухвалою слідчого судді від 09 листопада 2018 року (справа № 547/1035/18, провадження № 1-кс/527/1061/18).
		-Олімпійки сірого та синього кольорів, спортивні штани синього кольору, футболку жовтого кольору, труси чорного кольору, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, повернути власнику ОСОБА_4 .
		-1 недопалку сигатери та 1 пари рукавичок, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області  знищити. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1 144 (одну тисячу сто сорок чотири) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування вартості проведеної експертизи.
		Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, іншим учасникам судового провадження копію вироку суду направити поштою не пізніше 11.03.2019 року.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд, за виключенням оскарження обставин, які ніким не оспорювалися та не досліджувалися в суді, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту отриманні копії вироку суду.
		 
		 
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...