Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/11349/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2019. Зареєстровано: 12.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2019.
Дата набрання законної сили: 09.04.2019
Номер судового провадження: 2/638/1655/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/11349/18
		        Провадження № 2/638/1655/19
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 лютого 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		Головуючого - судді                 Цвірюка Д.В., 
		за участю секретаря                Кириллової К.С., 
		представника позивача                ОСОБА_1,
		відповідача                                ОСОБА_2,
		представника відповідача                 ОСОБА_3,
		представника третьої особи        Товстопятої О.М.
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5, що діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, -
		встановив:
		 
		ОСОБА_5, який діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_6, звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, в якому просить суд відібрати дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від його матері ОСОБА_2, не позбавляючи її батьківських прав; передати малолітню дитину йому на виховання; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на дитину в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; встановити опіку над малолітньою дитиною та призначити опікуном ОСОБА_5
		В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що має малолітнього брата ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зі своїм братом ОСОБА_6 має спільного батька ОСОБА_7, який у 2016 році раптово помер. ОСОБА_6 залишився на піклуванні матері ОСОБА_2 та спільно проживав з нею у квартирі, що залишилась від батька за адресою: АДРЕСА_1. Ще за життя ОСОБА_7, ОСОБА_2 був поставлений діагноз «шизофренія параноідального типу» та з 2008 року вона неодноразово проходила стаціонарне лікування у спеціалізованих закладах охорони здоров'я. За період з 2010-2016 р.р. ОСОБА_2 неодноразово отримувала медичну допомогу, як стаціонарно так і амбулаторно, що мінімізувало негативний вплив на стан малолітньої дитини, ОСОБА_6 За рішенням рідної матері, ОСОБА_6 позбавлений можливості відвідувати дошкільні заклади, спілкуватись з однолітками та іншими членами родини. Дитина проживає в антисанітарних умовах, що негативно впливає на його здоров'я. Зважаючи на хворобу ОСОБА_2, а саме постійне відчуття, що її переслідують, дитина позбавлена можливості виходити на вулицю, гуляти в парках та скверах. З 18 травня 2018 року, коли ОСОБА_2 була госпіталізована із загостренням хронічної хвороби, ОСОБА_6 було передано працівниками поліції до родини позивача на тимчасове піклування, про що було надано розписку та поставлено до відома службу у справах дітей. Психічний та фізичний стан дитини викликає занепокоєння позивача, у зв'язку із чим він вважає, що мати ОСОБА_6 ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини. 
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.
		Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали у повному обсязі, позивач надала до суду заяву, в якій зазначила, що між нею та позивачем було досягнуто згоди, тому вона повністю визнає позовні вимоги до неї.
		Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог не заперечував та надав висновок №669 від 19.10.2018 року, згідно якого Департамент служб у справах дітей не заперечує проти призначення опікуном малолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_5 
		Суд, розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народився син - ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служи Харківського міського управління, актовий запис №3427.
		В свою чергу ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №4995.
		Вищезазначене підтверджує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є рідними братами.
		ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7, батько ОСОБА_5 та ОСОБА_6, помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції.
		Після смерті батька ОСОБА_6 залишився на піклуванні матері ОСОБА_2 та мешкав з нею за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом обстеження умов проживання №80 від 21.05.2018 року, виданий комісією спеціалістів Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей ХМР.
		Відповідно до довідки № 05.07 від 05.07.2018р., наданої керівником справ ОСМБ «САДОВА ГІРКА», зазначена квартира знаходиться у власності малолітнього ОСОБА_6. Станом на дату видачі довідки в зазначеній квартирі проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_2.
		Відповідно до акту обстеження умов проживання № 80 від 21.05.2018 року спеціалістами Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради було встановлено незадовільні умови проживання малолітнього ОСОБА_6 у кв. АДРЕСА_1, а саме квартира в занедбаному вигляді, санітарні умови не відповідають необхідним умовам проживання дитини, пил на меблях та підлозі, брудний посуд та неприємний запах у квартирі, на підвіконні недопалки сигарет, їжа, пляшка недопитого алкоголю, сміття перемішане разом з дитячими іграшками.
		Позивач зазначає, що проживання ОСОБА_6 разом із матір'ю ОСОБА_2 негативно впливає на фізичний та психічний стан малолітньої дитини, через те, що ОСОБА_2 страждає на хронічну хворобу шизофренія параноідального типу, у зв'язку із чим вона неодноразово піддавалась стаціонарному лікуванню, що підтверджується копіями медичної картки хворого № 5579 та медичною карткою стаціонарного хворого №4453. Після госпіталізації матері малолітнього сина ОСОБА_6 останній почав проживати у родині позивача. Відповідно до акту обстеження №79 від 21.05.2018 року приватного будинку за адресою: АДРЕСА_3, де зареєстрований та проживає позивач зі своєю родиною, було встановлено, що для дитини- ОСОБА_6 існують усі необхідні умови для його проживання та розвитку. 
		Згідно із довідкою, наданою Управлінням кадрами Апарату Верховної Ради України від 29.05.2018 року №20-25/1156, ОСОБА_5 є народним депутатом України з 27 листопада 2014 року. З 04 грудня 2014 року працює на посаді члена Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування у Верховній Раді України восьмого скликання.
		Відповідно до довідки про доходи, наданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України від 30.05.2018 року №9-1-12/858, ОСОБА_5 є народним депутатом України, має основну форму працевлаштування на посаді члена комітету ВРУ із стабільним доходом у розмірі 269 525, 97 грн. за період з червня 2017р. по травень 2018р.
		 
		Згідно із характеристикою наданою співголовою депутатської фракції Політичної партії «Опозиційний блок» у ВРУ 8 скликання, народним депутатом України Вілкулом О.Ю., ОСОБА_5 є професійним менеджером та політиком, користується повагою серед українських та зарубіжних колег парламентарів. 
		Згідно з медичним висновком про стан здоров'я від 29.05.2018 року, виданою Комунальним закладом охорони здоров'я «Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» поліклінічним відділенням, після комплексного обстеження встановлено, що ОСОБА_5 є здоровим.
		Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постанововю ВР від 27.02.1991 року № 789-ХІІ) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Дитина з моменту народження має право на піклування своїх батьків.
		У відповідності до ст.150 СК України  батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
		Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
		Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»  на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Частиною 1 ст.170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої стаття 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
		Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд в першу чергу керується інтересами дитини.
		У частині 2 пункту 16 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		Підставою відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї небезпечної для дитини обстановки: її життю, здоров'ю. 
		За принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 р., дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння.
		Відповідно ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
		Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
		Згідно ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Відповідно до акта опитування малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2018 року, наданого Службою у справах дітей по Шевченківському району, зазначено, що опитування проводилось в присутності рідного брата ОСОБА_6- ОСОБА_5 у формі співбесіди, в ході якої було встановлено, що дитина знаходиться в доброму настрої, має охайний вигляд та усвідомлює, що мешкає разом із сім`єю свого брата, називає всіх членів сім'ї по іменам. До того ж малолітній ОСОБА_6 розповів, що йому подобається жити в новому домі, де в нього багато іграшок, та всі його люблять.
		Судом також встановлено, що члени родини ОСОБА_5, а саме: дружина ОСОБА_10 та двоє дітей ОСОБА_11 (2006 р.н) та ОСОБА_12 (2010 р.н). проти проживання разом із ними ОСОБА_6 не заперечують.
		Відповідно до висновку від 19.10.2018 року №669, наданого Службою у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служби у справах дітей ХМР, було зазначено про доцільність відібрання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у матері ОСОБА_2, без позбавлення її батьківських прав, встановлення опіки та призначення ОСОБА_5 опікуном дитини.
		Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає, що дійсно умови проживання дитини з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, були небезпечними для життя та здоров'я дитини, відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками щодо дитини, а також враховуючи, що відповідач не заперечує проти відібрання від неї дитини, суд дійшов висновку, що відібрання дитини від матері є обґрунтованим та таким, що потребує захисту інтересів малолітнього ОСОБА_6
		Частиною 3 ст.170 СК України встановлено, що якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
		Щодо аргументів, про доцільність призначення ОСОБА_5 опікуном малолітнього брата ОСОБА_6, суд виходить із наступного. 
		Згідно із ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.
		Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування тощо.
		Відповідно до ст. 62 ЦК України опіка або піклування  встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
		Відповідно до ст. 63 ЦК України опікуном чи піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
		04.06.2018 року Вх №02-26/26-18к ОСОБА_5 звернувся до начальника Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей ХМР Гладченко М.М. із заявою, в якій просить поставити його на облік кандидатів в опікуни.
		Відповідно до заяви від 04.06.2018 року ОСОБА_10 не заперечує проти того, щоб її чоловіка, ОСОБА_5, призначили опікуном ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Згідно з довідкою від 18.06.2018 року №02-26/183-18к, виданою Службою у справах дітей по Шевченківському району, гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3, поставлений в даному районі на облік кандидатів в опікуни, піклувальники 18.06.2018р., його обліковий номер 2034- 9. ОСОБА_5 бажає стати опікуном брата, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Приймаючи до уваги ті обставини, що позивач ОСОБА_5 має повну цивільну дієздатність, звернувся до суду з позовною заявою про призначення його опікуном над малолітньою дитиною, перебуває у родинних відносинах із малолітньою дитиною - є його рідним братом, малолітній ОСОБА_6 на даний час проживає спільно зі своїм рідним братом ОСОБА_5 та знаходиться на його утриманні, позивач займається його вихованням, піклується про стан його здоров'я, суд приходить до висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_5 опікуном малолітнього ОСОБА_6.
		Частиною 4 ст.170 СК України  передбачено, що при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
		Відповідно до ст.180 СК України  батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Згідно ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. 
		З урахуванням зазначених норм, відповідач зобов'язана утримувати свою дитину  незалежно від факту її відібрання  та сплачувати визначені судом аліменти.
		Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 
		Вирішуючи питання про спосіб стягнення та розмір аліментів, які мають бути стягнуті в даному випадку з відповідача на користь позивача, суд враховує позицію позивача щодо способу стягнення аліментів, відсутність будь-яких відомостей про фінансове становище відповідача, наявність у відповідача захворювань, що потребували б додаткових витрат, а також відсутність будь-яких відомостей про перебування на утриманні відповідача інших осіб, а тому дійшов висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, щомісяця.
		Згідно зі ст. 430 ЦПК України  суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
		Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. 
		У відповідності до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
		На підставі викладеного, враховуючи Декларацію прав дитини, Конвенцію ООН про права дитини, ЗУ «Про охорону дитинства, керуючись ст.ст. 7, 150, 155, 164, 170, 180-182, 243 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 142, 200, 206, 229, 247, 430 ЦПК України, суд, -
		 
		ухвалив:
		 
		Позов ОСОБА_5, що діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
		Відібрати малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від його матері ОСОБА_2, не позбавляючи її батьківських прав.
		Передати малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виховання його рідному брату ОСОБА_5.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.08.2018 року і до повноліття дитини.
		Встановити опіку над малолітньою дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та призначити його опікуном ОСОБА_5.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5  судовий збір у розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень 20 копійок.
		Повернути ОСОБА_5 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого 07.08.2018 року за квитанцією №ПН1349508 в розмірі 704,80 грн., та за квитанцією №0.0.1114593969.1 від 21.08.2018 року, тобто в сумі 1057,20 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Повний текст рішення буде складено 07.03.2019 року.
		 
		Сторони та інші учасники справи: 
		позивач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_3; 
		відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_1, 
		третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради: м.Харків, пр.Науки буд.17-а.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                 Д.В.Цвірюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...