Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/9595/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2019.
Дата набрання законної сили: 06.03.2019
Номер судового провадження: 61-14640ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		06 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 336/9595/14
		 
		провадження № 61-14640сво18
		 
		Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Крата В. І., Стрільчука В. А., Червинської М. Є., 
		 
		розглянувши справу за заявою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі про поворот виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року                  у справі за позовом ОСОБА_7 до казенного підприємства «Науково виробничий комплекс «Іскра», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня                 2016 року у складі судді Суркової В. П. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У жовтні 2016 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі (далі - ВВДФССНВ України у                            м. Запоріжжі) звернулось до суду із заявою про поворот виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до казенного підприємства «Науково виробничий комплекс «Іскра» (далі - КП «НВК «Іскра»), ВВДФССНВ України у                            м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди.
		 
		Заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду                   м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 до КП «НВК «Іскра», ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди.
		Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року вказане рішення скасовано та постановлено нове рішення, яким стягнуто з відділення на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу відділення відхилено, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня       2015 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду України від 11 травня 2016 року ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року в частині стягнення з відділення на користь ОСОБА_7 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди скасовані, залишено у силі у цій частині рішення Шевченківського районного суду               м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року.
		Посилаючись на те, що ОСОБА_7 отримав від відділення 20 000 грн за скасованими у подальшому рішеннями, просили зобов'язати ОСОБА_7 повернути ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі стягнені з нього за скасованим рішенням 20 000 грн.
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня               2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2017 року, у задоволенні заяви ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі про поворот виконання рішення відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки рішення Апеляційного суду Запорізької області                               від 29 квітня 2015 року скасовано у зв'язку із неправильним застосуванням судом норм матеріального права, відсутні будь-які докази того, що рішення ухвалено на підставі неправдивих відомостях позивача або поданих ним підроблених документів, тому поворот виконання рішення суду в цьому випадку не допускається.
		 
		25 квітня 2017 року ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про поворот виконання рішення.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно посилається, окрім статті 382 ЦПК України на частину першу статті 1215 ЦК України, якою передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Страхова виплата за моральну шкоду була виплачена ОСОБА_7 на підставі рішення апеляційного суду, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що не може вважатися добровільною виплатою, так як рішення суду є обов'язковим до виконання. 
		Тому, заявник вважав, що у даному випадку слід застосовувати статтю 381 ЦПК України. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року вказану справі призначено до судового розгляду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		22 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою від 30 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Обєднаної палати Верховного Суду, виходячи з наступного.
		 
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах із КП «Науково виробничий комплекс «Іскра», працював слюсарем. Висновком медико-соціальної експертної комісії від 28 лютого 2007 року ОСОБА_7 вставнолено 45 % втрати професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві безстроково.
		 
		У грудні 2014 року з подальшим уточненням ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до КП «НВК «Іскра», ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди.
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня              2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги.
		Стягнуто з ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року залишено без змін.
		 
		Постановою Верховного суду України від 11 травня 2016 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року в частині стягнення з ВВДФССНВ України                                у м. Запоріжжі на користь ОСОБА_7 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди скасовано та залишено в силі в цій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року.
		 
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
		 
		Відповідно до частини другої статті 380 ЦПК України 2004 року, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
		 
		Згідно з частиною першої статті 381 ЦПК України 2004 рокуhttp://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2176/ed_2014_01_16/pravo1/T041618.html?pravo=1 - 2176, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа.
		 
		У частині другій статті 382 ЦПК України 2004 року передбачено, зокрема, що у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		 
		Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку про те, що вказана норма застосовується у системну зв'язку з іншими нормами права, зокрема, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
		 
		Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене                              у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
		 
		Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи наведені вище норми права та обставини справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Фонду щодо повороту виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року, оскільки відсутні належні та допустимі докази рахункової помилки з боку позивача чи зловживання або недобросовісність відповідача.
		 
		Прикладом наявності протилежних за змістом висновків у рішеннях Верховного Суду є постанови від 06 березня 2018 року у справі                                № 212/9701/13-ц, провадження № 61-1433св17 та від 19 вересня 2018 року                 у справі № 522/22062/14-ц, ухвалені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду. 
		 
		Так, колегія суддів Верховного Суду у зазначених справах, застосовуючи вимоги, передбачені статтями 380, 381 ЦПК України, у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій, виходила із існування обов'язку повернути відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням. 
		 
		У постанові від 30 жовтня 2018 року в справі № 156/42/14-ц (провадження                  № 61-33116св18), ухваленої Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, зроблено висновок про те, що питання повороту виконання судового рішення у справі про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, підлягає вирішенню з урахуванням вимог статті                         382 ЦПК України у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій, лише у випадку, якщо таке рішення скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами. 
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року у справі                                № 495/1754/17 (провадження № 61-24902св18) звернуто увагу, що поворот виконання постанови про присудження виплати пенсії чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підробних документах. 
		 
		На думку колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення статей 380, 381, 382 ЦПК України. Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод                    1950 року
		 
		На підставі вказаного, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що вирішення цих правових питань з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що підлягає вирішенню Обєднаною Палатою Касаційного цивільного суду. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
		 
		З огляду на викладене, касаційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2017 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду.
		 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		З огляду на вказане справа розглядатиметься Обєднаною Палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання                            (у письмовому провадженні). 
		 
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою                            статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Прийняти до розгляду справу за заявою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі про поворот виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року                  у справі за позовом ОСОБА_7 до казенного підприємства «Науково виробничий комплекс «Іскра», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня                 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2017 року.
		 
		Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   Б. І. Гулько   В. І. Крат   В. А. Стрільчук   М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...