Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/1497/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2019. Зареєстровано: 12.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2019.

Номер судового провадження: 9/926/1497/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 березня 2019 року Справа № 926/1497/18
		За позовом керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади міста Чернівці 
		 
		до обслуговуючого кооперативу "Житлово  будівельний кооператив Захисник 37" м. Чернівці
		 
		за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  гр. ОСОБА_1
		 
		про витребування земельних ділянок вартістю 2196424 грн.
		 
		Cуддя М.І. Ніколаєв
		ОСОБА_2 Озоровська
		 
		представники:
		від позивача  не зявився
		від відповідача  ОСОБА_3, ордер від 24.09.2018 року, ОСОБА_4, ордер від 03.11.2018 року
		від третьої особи: - не зявився
		від прокурора  Балицька Р.С.
		 
		ОСОБА_5 виклад позиції позивача та заперечень відповідача 
		Керівник Чернівецької місцевої прокуратури (далі  прокурор) в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади м. Чернівців, звернувся з позовом про витребування земельних ділянок, які знаходяться по вул. Рівненській, 7 Б в м. Чернівці під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 (площею 0,136 га) та 7310136300:11:005:0023 (площею 0,1236 га), які були утворені (сформовані) внаслідок поділу земельної ділянки під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017 із володіння обслуговуючого кооперативу "Житлово  будівельний кооператив Захисник 37" (далі  ОК «ЖБК Захисник 37») на користь територіальної громади м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2017 року у справі №926/1111/15, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 26.07.2018 року, визнано незаконним та скасовано пункти рішень Чернівецької міської ради від 30.05.2013 року №877 та від 25.09.2014 року, на підставі яких земельну ділянку під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017 площею 0,2596 га по вул.Рівненській,7 Б передано безоплатно у власність ОК «ЖБК Захисник 37». 
		Оскільки спірні земельні ділянки під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 (площею 0,136 га) та 7310136300:11:005:0023 (площею 0,1236 га), що утворені в результаті поділу земельної ділянки 7310136300:11:005:0017 площею 0,2596 га, станом на момент пред'явлення позову належать на праві власності ОК «ЖБК Захисник 37», а Чернівецька міська рада з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2017 року у справі №926/1111/15 заходів претензійно-позовного характеру не вживала, прокурор звернувся до суду за захистом права комунальної власності територіальної громади м. Чернівців із вищезазначеним позовом на підставі статей 387, 388, 396 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України).
		Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи це тим, що позивач має право на витребування лише тієї земельної ділянки, яка була предметом спору у справі №926/1111/15. Оскільки Чернівецька міська рада будь-яких рішень щодо спірних земельних ділянок не приймала, то відсутні підстави для їх витребування відповідно до ЦК України, так як дані земельні ділянки є окремими предметами цивільних прав.
		У поясненнях на позов від 07.02.2019 року відповідач зазначив, що прокурор не може вважатись альтернативним субєктом звернення до суду і замінювати належного субєкта владних повноважень, відтак у задоволенні позову слід відмовити, оскільки прокурором не надано доказів, що:
		- Чернівецька міська рада, її посадові особи не здійснюють або не належним чином здійснюють свої повноваження у відповідності до законодавства України;
		- така бездіяльність становить загрозу інтересам держави;
		- неможливості Чернівецької міської ради самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних інтересів у судовому порядку.
		У свою чергу, представник Чернівецької міської ради (пояснення від 07.02.2019 року) також зазначив, що прокурором не надано доказів того, що посадові особи позивача не здійснюють або не належним чином здійснюють свої повноваження, та не зазначено причин неможливості самостійного захисту своїх прав у судовому порядку.
		У запереченнях на пояснення відповідача та позивача прокурор зазначив, що звертаючись до суду з даним позовом переслідував мету захисту інтересів держави у звязку з незаконним, безоплатним, всупереч волі територіальної громади, відчуженням на користь ОК «ЖБК Захисник 37» земельної ділянки, яка є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави. У разі протиправного вибуття земельної ділянки з комунальної власності, у звязку із чим порушуються державні інтереси, прокурор має не тільки законне право, а й обовязок здійснити захист таких інтересів. Зважаючи на пасивну позицію Чернівецької міської ради у даній справі та у справі №926/1111/15, відсутність процесуального інтересу у задоволенні позовних вимог, враховуючи факт вибуття земельної ділянки поза волею територіальної громади міста на підставі незаконних рішень Чернівецької міської ради, участь прокурора не порушує справедливий баланс між сторонами та принцип рівності сторін, тож участь прокурора у даному спорі є виправданою та необхідною для захисту інтересів держави і територіальної громади. 
		В подальшому, від представника позивача надійшла заява від 14.02.2019 року із проханням не враховувати надані суду пояснення від 07.02.2019 року. 
		ІІ. Процесуальні дії у справі 
		Повідомлення учасників про справу та фіксування судового процесу.
		У судових засіданнях представникам сторін роз'яснено права та обов'язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України).
		Сторони, за правилами статей 120, 121 ГПК України сторони та інші учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.
		В порядку статей 8, 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
		На виконання вимог ст.223 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
		Відкриття провадження у справі та підготовче провадження.
		Ухвалою суду від 07.09.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, судове засідання призначено на 25.09.2018 року.
		Ухвалою суду від 07.09.2018 року за заявою прокурора:
		- забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки до набрання законної сили рішенням Господарського суду Чернівецької області у даній справі;
		- відмовлено в частині забезпечення позову шляхом заборони проводити будівельні роботи та передавати право забудови земельних ділянок, оскільки в порушення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України прокурором не подано жодного доказу ймовірного початку виконання відповідачем будівельних робіт чи в підтвердження намірів передати право забудови спірних земельних ділянок іншим особам. 
		25.09.2018 року представник відповідача звернувся з заявою про закриття провадження у справі з посиланням на те, що позивач має право витребувати лише ту земельну ділянку, яка визнана та ідентифікована в рішенні Господарського суду Чернівецької області від 22.02.2017 року у справі №926/1111/15 та яка передана у власність ОК "ЖБК Захистник 37" пунктом 27 рішення 55 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1361 від 29.09.2014 року. Оскільки такої земельної ділянки станом на момент звернення з позовом до суду не існує, то відповідно відсутній предмет спору.
		10.10.2018 року представник відповідача звернувся з заявою про закриття провадження у справі з посиланням на те, що є рішення суду між тими самими сторонами, з тих же підстав та з тим же предметом спору, а саме - рішення по справі №926/1111/15, що набрало законної сили, яким припинено провадження у справі в частині звільнення та повернення (що є витребуванням) земельної ділянки від обслуговуючого кооперативу "Житлово  будівельний кооператив Захисник 37" на користь Чернівецької міської ради.
		Ухвалою суду від 10.10.2018 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 31.10.2018 року.
		Ухвалою суду від 31.10.2018 року відмовлено у задоволенні клопотань обслуговуючого кооперативу "Житлово  будівельний кооператив Захисник 37" про закриття провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 20.11.2018 року.
		Ухвалою суду від 20.11.2018 року у звязку з неявкою позивача, відповідача та третьої особи підготовче засідання відкладено на 04.12.2018 року.
		У підготовче засідання 04.12.2018 року відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не зявилися, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.
		Представник позивача та прокурор у судовому засіданні 04.12.2018 року підтримали заявлені позовні вимоги та зазначили, що всі можливі докази та пояснення по справі надали, а відтак не заперечили проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
		Ухвалою суду від 04.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 27.12.2018 року в на 10 годину 30 хвилин в приміщенні Господарського суду Чернівецької області.
		Розгляд справи по суті.
		Ухвалою суду від 27.12.2018 року у звязку з неявкою представників сторін та за клопотанням відповідача відкладено розгляд справи по суті на 21.01.2019 року.
		Ухвалою суду від 21.01.2019 року у звязку з відсутністю відомостей про направлення відповідачу ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання розгляд справи по суті відкладено на 01.02.2019 року.
		У судовому засіданні 01.02.2019 року оголошено перерву до 07.02.2019 року. 
		У зв'язку з перебуванням судді Ніколаєва М.І. у відпустці судове засідання призначене на 07.02.2019 року не відбулось.
		Ухвалою суду від 08.02.2019 року судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.02.2019 року.
		У судових засіданнях 11.02.2019 року та 19.02.2019 року суд з'ясовував обставини справи та досліджував наявні в матеріалах справи докази.
		Також, у судовому засіданні 19.02.2019 року судом, враховуючи обєктивну неможливість подання доказів в межах підготовчого засідання, на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України задоволено клопотання прокурора та приєднано до матеріалів справи:
		- лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 13.02.2019 року про те, що на розгляді в інспекції перебуває повідомлення обслуговуючого кооперативу "Житлово  будівельний кооператив Захисник 37" про початок виконання будівельних робіт за адресою: вул. Рівненська, 7 Б в м. Чернівці;
		- лист начальника юридичного управління Чернівецької міської ради від 15.02.2019 року про те, що 07.09.2018 року Чернівецькою міською радою отримано листа Чернівецької місцевої прокуратури від 03.09.2018 року №126/7516 вих.18 щодо підготовки та подання позовної заяви в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Захисник 37 про витребування спірних земельних ділянок.
		У судовому засіданні 01.03.2019 року судом, виходячи з вимог ч.8 ст. 80 ГПК України та враховуючи обєктивну неможливість подання доказів в межах підготовчого засідання:
		- задоволено клопотання прокурора та долучено до матеріалів справи лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 26.02.2019 року з копією повідомлення обслуговуючого кооперативу "Житлово  будівельний кооператив Захисник 37" про початок виконання будівельних робіт за адресою: вул. Рівненська, 7 Б в м. Чернівці;
		- задоволено клопотання відповідача та долучено до матеріалів справи Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.02.2019 року, згідно якого за відповідачем зареєстровано право власності на обєкт нерухомого майна - незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом (відсоток готовності 5%), що знаходиться на земельних ділянках 7310136300:11:005:0024 (площею 0,136 га) та 7310136300:11:005:0023 (площею 0,1236 га) за адресою: вул. Рівненська, 7 Б в м. Чернівці.
		У судове засідання 01.03.2019 року представник позивача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, проте його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
		Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у той час як представники відповідача проти задоволення позову заперечили з підстав, зазначених вище. При цьому, представники відповідача звернули увагу суду на те, що станом на момент вирішення спору відповідач є власником незавершеного будівництва, що розпочате на території спірних земельних ділянок.
		Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		У судовому засіданні 01.03.2019 року відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
		Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.02.2017 року у справі №926/1111/15, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 26.07.2018 року, визнано незаконним та скасовано: 
		- пункт 1.2 та пункт 3 рішення 36 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №877 від 30.05.2013 "Про надання юридичним особам дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки", яким надано дозвіл Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Захисник 37" (код 38646880) на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,2500 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Рівненській, 7 Б, а також право на отримання інших вихідних даних на проектування об'єкта містобудування та здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному законодавством;
		- пункт 27 рішення 55 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №1361 від 25.09.2014 "Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб щодо передачі безоплатно у власність і надання в оренду земельних ділянок", яким затверджено проект відведення та передано безоплатно у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Захисник 37" (код 38646880) земельну ділянку по вул. Рівненській, 7 Б площею 0,2596 га, під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
		В частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, звільнення та повернення земельної ділянки, провадження у справі №926/1111/15 припинено у звязку з відчуженням ОК ЖБК Захисник 37 земельної ділянки третій особі  гр. ОСОБА_6
		При цьому, переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, Верховний суд виходив з наступного.
		Вирішуючи питання правового статусу ОК "ЖБК "Захисник 37", судом першої інстанції в межах справи №926/1111/15 встановлено, що:
		- кооператив створено всупереч вимогам статей 133-135, 137 Житлового кодексу УРСР та пункту 3 Примірного статуту ЖБК, оскільки згідно зі статутом кооперативу організаційно-правову форму цієї особи визначено як обслуговуючий кооператив, засновниками якого є лише три фізичні особи, щодо яких відсутні відомості про перебування на квартирному обліку як таких, що потребують поліпшення житлових умов; 
		- державну реєстрацію ОК "ЖБК "Захисник 37" як юридичної особи проведено 11.04.2013, однак його звернення до Чернівецької міської ради про виділення земельної ділянки було подано 08.04.2013, тобто за три дні до державної реєстрації кооперативу як юридичної особи; 
		- перевіркою достовірності відомостей щодо членів кооперативу встановлено, що тільки 7 осіб із 40 членів перебували на квартирному обліку осіб, які потребують покращення житлових умов, при цьому зазначені 7 осіб володіють квартирами (будинками), тобто є особами, які забезпечені житлом;
		- рішення про створення кооперативу та списки його членів, які затверджені протоколами установчих зборів засновників від 08.03.2013 та 15.10.2013, не затверджено виконавчим комітетом Чернівецької міської ради.
		За встановлених обставин Верховний суд дійшов висновку про те, що рішення Чернівецької міськради від 30.05.2013 № 877 (а саме його пункти 1.2 та 3), від 25.09.2014 № 1361 (а саме пункт 27) прийняті без дотримання вимог статті 41 ЗК України, статей 133, 135, 137 ЖК УРСР, Примірного статуту ЖБК і дослідження мети та порядку створення кооперативу, а також наявності правових підстав для набуття цією особою земельної ділянки у власність.
		До набрання рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.02.2017 року у справі №926/1111/15 законної сили відповідач відчужив земельну ділянку по вул.Рівненській,7-Б площею 0,2596 га, під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017 на користь третьої особи у справі на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 17.05.2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_7
		В подальшому, в результаті поділу земельної ділянки по вул.Рівненській,7-Б площею 0,2596 га, під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017 утворено дві земельні ділянки, а саме:
		- земельну ділянку з кадастровим номером 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га по вул.Рівненській,7-Б у м.Чернівцях з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;
		- земельну ділянку з кадастровим номером 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га по вул.Рівненській,7-Б у м.Чернівцях з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
		Вказана обставина не заперечується представниками відповідача та підтверджується наявними в матеріалах справи поземельними книгами на земельні ділянки з кадастровим номером 7310136300:11:005:0023 та з кадастровим номером 7310136300:11:005:0024, інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №136506287 від 04.09.2018 року та №136506622 від 04.09.2018 року.
		11.07.2017 року третя особа передала вищевказані земельні ділянки у власність відповідача згідно акту про передачу земельних ділянок та протоколу №5 загальних зборів учасників (членів) обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Захисник 37.
		Відтак, станом на момент вирішення спору відповідач є власником спірних земельних ділянок по вул. Рівненській,7-Б у м.Чернівцях загальною площею 0,2596 га, які утворені в результаті поділу земельної ділянки, рішення щодо безоплатного надання якої у власність відповідачу визнані судом незаконними і скасовані.
		Як вбачається з листа секретаря Чернівецької міської ради від 05.09.2018 року №01/02-29/2215 керівнику Чернівецької місцевої прокуратури на його запит від 28.08.2018 року №126/7305 вих-18 постанову Верховного Суду від 26.07.2018 року у справі №926/1111/15 Чернівецька міська рада отримала 03.08.2018 року, заходи претензійно-позовного характеру не вживались. 
		03.09.2018 року листом №126/7516 вих-18 керівник Чернівецької місцевої прокуратури повідомив секретаря Чернівецької міської ради про подання позовної заяви в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Захисник 37 про витребування спірних земельних ділянок.
		Як встановлено судовим слуханням, не заперечується представником позивача та підтверджується листом начальника юридичного управління Чернівецької міської ради від 15.02.2019 року Чернівецькою міською радою 07.09.2018 року отримано листа Чернівецької місцевої прокуратури від 03.09.2018 року №126/7516 вих.18 щодо підготовки та подання даної позовної заяви в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради.
		В процесі слухання справи 14.02.2019 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради зареєструвала повідомлення обслуговуючого кооперативу "Житлово  будівельний кооператив Захисник 37" про початок виконання будівельних робіт за адресою місцезнаходження спірних земельних ділянок (кадастрові номери 7310136300:11:005:0024 та 7310136300:11:005:0023), які є предметом спору - вул. Рівненська, 7 Б в м. Чернівці.
		27.02.2019 року за обслуговуючим кооперативом "Житлово  будівельний кооператив Захисник 37" зареєстровано право власності на незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом (відсоток готовності 5%), що знаходиться на спірних земельних ділянках, які є предметом спору  кадастрові номери 7310136300:11:005:0024 (площею 0,136 га) та 7310136300:11:005:0023 (площею 0,1236 га) за адресою: вул. Рівненська, 7 Б в м. Чернівці.
		Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами
		Розглянувши та оцінивши подані прокурором обґрунтування позовних вимог, заперечення відповідача та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що спір у справі є земельним спором, який виник внаслідок безоплатного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Чернівців земельних ділянок у власність обслуговуючого кооперативу для будівництва багатоквартирного житлового будинку.
		ІV. Норми права, які застосовує суд
		Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до частини 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. 
		Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. 
		Частиною 5 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні унормовано, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Згідно з частиною 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
		Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
		Тобто наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному цією нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу (відповідно до статті 94 Господарського кодексу України); порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 ЗК України не передбачають можливості надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14).
		Стаття 80 ЗК України закріплює субєктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є субєктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є субєктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
		Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України, в редакції Закону № 5245-VI від 06.09.2012, у комунальній власності перебувають:
		а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
		б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		Згідно з частинами 1, 3 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. 
		Як встановлено ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
		Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).
		Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. 
		Статтею 317 ЦК України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. 
		Згідно з частиною 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		V. Оцінка та висновки суду
		Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
		Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно ч. 1, 4 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Неправомірність передачі у власність земельної ділянки під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017 (яка в подальшому поділена на земельні ділянки, які є предметом даного спору) встановлено рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.02.2017 року у справі №926/1111/15, яке набрало законної сили, тобто дана обставина є доведеною.
		За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Звертаючись з позовом у цій справі в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади міста Чернівці прокурор обґрунтовує порушення інтересів територіальної громади тим, що внаслідок незаконних рішень органу місцевого самоврядування з комунальної власності вибула земельна ділянка, яка повинна бути повернута її законному власнику.
		Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
		Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
		Перший протокол ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
		Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
		Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
		Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
		Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
		Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
		Таку позицію висловлено у постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №372/2180/15-ц.
		За таких обставин, суд вважає, що "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання:
		- повернення у комунальну власність земельної ділянки, яка незаконно і безоплатно передана у власність обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Захисник 37", який створено всупереч вимогам чинного законодавства;
		- захист суспільних інтересів усіх громадян України, які потребують покращення житлових умов та перебувають на відповідному обліку, оскільки незаконно відчуженні земельні ділянки можуть бути використані для будівництва багатоквартирного будинку і забезпечення житлом тих осіб, які дійсно перебувають на квартирному обліку, у той час як тільки 7 осіб із 40 членів обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Захисник 37" перебували на квартирному обліку осіб, які потребують покращення житлових умов, при цьому зазначені 7 осіб володіють квартирами (будинками), тобто є особами, які забезпечені житлом;
		- дотримання принципу рівності громадян перед законом щодо реалізації права на землю, оскільки при наявності великої кількості громадян у черзі для отримання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків, спірну земельну ділянку надано у власність обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Захисник 37", засновники та члени якого не перебували на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, а отже не мали права безкоштовного отримання земельної ділянки для будівництва.
		"Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність землі, що незаконно вибула з неї.
		В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").
		Суд погоджується, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Житлового кодексу УРСР і ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви суб'єктів звернення у правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.
		З огляду на викладене, результат розгляду позову прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.
		Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1ст. 388 ЦК України, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.
		Сільські, селищні, міські ради, здійснюючи від імені та в інтересах територіальних громад правомочності власника комунального майна, в силу статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 12 Земельного кодексу України приймають рішення щодо розпорядження земельними ділянками на своїх пленарних засіданнях. Вказані рішення відповідно до статті 19 Конституції України приймаються на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Отже, способом волевиявлення територіальної громади щодо розпорядження земельною ділянкою є прийняте на пленарному засіданні відповідної ради рішення.
		В такий спосіб територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
		Отже, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Неправомірне рішення ради щодо розпорядження земельною ділянкою не свідчить про наявність волі власника (територіальної громади). 
		Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі № 3-604гс16, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2019 року у справі №911/3447/17, від 29.01.2019 року у справі № 911/3572/17, ОСОБА_8 Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №372/2180/15-ц.
		Як встановлено судовим слуханням, спірні земельні ділянки вибули з власності територіальної громади та передані відповідачу внаслідок незаконних рішень органу місцевого самоврядування, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для їх витребування з незаконного володіння відповідача на підставі статті 388 ЦК України.
		Посилання відповідача на те, що прокурор не довів наявність підстав для здійснення представництва у суді інтересів держави в особі Чернівецької міської ради відхиляються виходячи з наступного.
		Представники Чернівецької міської ради, не маючи перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що земельна ділянка під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017 не могла бути безоплатно передана відповідачу, засновники та учасники якого не перебували на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, а отже і не мали права на отримання землі в порядку, передбаченому ст. 41 ЗК України.
		Проте, в межах справи №926/1111/15 представники Чернівецької міської ради проти позову заперечили, з рішенням суду не погодились.
		В подальшому, після набрання 26.07.2018 року законної сили рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.02.2017 року у справі №926/1111/15, яким встановлено незаконність рішень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017 орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (Чернівецька міська рада) не вжив жодних заходів претензійно-позовного характеру щодо повернення спірних земельних ділянок в комунальну власність, що підтверджується листом секретаря Чернівецької міської ради від 05.09.2018 року №01/02-29/2215.
		Відповідно до абзаців 1,2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
		"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 06.02.2019 року у справі №927/246/18).
		Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо.
		Визначаючи, що відповідно до Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, враховуючи конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України) та виходячи з того, що:
		- спір щодо земельних ділянок виник внаслідок незаконних дій та рішень Чернівецької міської ради, на підставі яких землю комунальної власності безоплатно передано обслуговуючому кооперативу, який створено всупереч вимогам чинного законодавства, засновники та члени якого не перебували на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, а отже не мали права безкоштовного отримання земельної ділянки для будівництва; 
		- позиція представників Чернівецької міської ради як по справі №926/1111/15, так і загалом у спірних правовідносинах не відповідала вимогам закону та суперечила інтересам територіальної громади міста;
		- протягом тривалого часу розгляду судових справ жодних заходів претензійно-позовного характеру щодо повернення спірних земельних ділянок у комунальну власність Чернівецька міська рада не здійснила;
		- у разі протиправного вибуття земельної ділянки з комунальної власності, у звязку із чим порушуються державні інтереси, прокурор має не тільки законне право, а й обовязок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України
		Суд дійшов висновку про наявність у прокурора достатніх правових підстав для представництва інтересів територіальної громади міста Чернівці у даному спорі. 
		Про неналежність захисту Чернівецькою міською радою інтересів територіальної громади міста в частині повернення у комунальну власність незаконно відчужених земель може свідчити і те, що під час судового розгляду даної справи Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради зареєструвала повідомлення відповідача про початок виконання будівельних робіт за адресою місцезнаходження спірних земельних ділянок, а комунальне підприємство «Чернівецьке міське комунальне бюро технічної інвентаризації» зареєструвало за обслуговуючим кооперативом "Житлово  будівельний кооператив Захисник 37" право власності на незавершене будівництво, що знаходиться на спірних земельних ділянках, які є предметом спору.
		Таким чином, очевидним є той факт, що вживаються заходи, спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду щодо витребування від відповідача земель комунальної власності, які одержані всупереч вимогам закону, що встановлено рішенням суду.
		Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
		Судом встановлено, що прокурор на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" попередньо, до звернення до суду, повідомив про це Чернівецьку міську раду, відтак дотримав процедуру, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом. У свою чергу, наявність підстав для представництва Чернівецькою міською радою не оскаржена.
		Посилання відповідача на реєстрацію права власності на незавершене будівництво, що розпочате на території незаконно відчужених земельних ділянок, не береться до уваги судом, оскільки спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності та передані відповідачу внаслідок неправомірних рішень органу місцевого самоврядування, а тому існують всі правові підстави для їх витребування з незаконного володіння відповідача.
		Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач має право на витребування лише тієї земельної ділянки, яка була предметом спору у справі №926/1111/15, оскільки судовим слуханням встановлено, що спірні земельні ділянки утворені внаслідок поділу земельної ділянки, незаконність передачі якої у власність відповідача встановлена судом.
		Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, розглянувши подані докази, надавши оцінку аргументам сторін та застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора слід задовольнити та витребувати земельні ділянки, які знаходяться по вул. Рівненській, 7 Б в м. Чернівці під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га, які були утворені (сформовані) внаслідок поділу земельної ділянки під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017 із володіння обслуговуючого кооперативу "Житлово  будівельний кооператив Захисник 37" на користь територіальної громади м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради.
		VI. Розподіл судових витрат між сторонами.
		Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Враховуючи зазначене, суд керуючись своїм правом, покладає судовий збір на відповідача у справі, з вини якого, на думку суду, виник даний спір.
		Керуючись статтями 13, 53, 75, 129, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Задовольнити позов керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади міста Чернівці, до обслуговуючого кооперативу «Житлово  будівельний кооператив Захисник 37» про витребування земельних ділянок.
		2. Витребувати земельні ділянки, які знаходяться по вул. Рівненській, 7 Б в м. Чернівці під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га, які були утворені (сформовані) внаслідок поділу земельної ділянки під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017, із володіння обслуговуючого кооперативу «Житлово  будівельний кооператив Захисник 37» (58029, м. Чернівці, проспект Незалежності, 86/а, кв.85, код 38646880) на користь територіальної громади м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1 код 36068147).
		3. Стягнути з обслуговуючого кооперативу "Житлово  будівельний кооператив Захисник 37" (58029, м. Чернівці, проспект Незалежності, 86/а, кв.85, код 38646880) на користь прокуратури Чернівецької області (код 02910120, банк платника ДКСУ м.Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946, класифікація видатків бюджету  2800) судовий збір в розмірі 33827,81 гривні.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 241 Господарського процесуального кодексу України). 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Повний текст рішення складено та підписано - "12"березня 2019 року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя М.І.Ніколаєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...