Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/1904/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2019. Зареєстровано: 13.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2019.

Номер судового провадження: П/810/1904/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		12 березня 2019 року                        м. Київ                             справа № 810/1904/18
		          Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді                   Панової Г.В.,  розглянувши у порядку письмового провадження за правилами  загального позовного провадження  адміністративну справу
		за позовом     ОСОБА_1
		до                              Державної фіскальної служби України
		про                         скасування рішень комісій та зобов'язання вчинити певні дії,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Державної  фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України),  в якому просить суд:
		- скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН від 03.01.2018 № 529890/НОМЕР_1;
		-зареєструвати податкову накладну № 385 від 24.11.2017.
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням протиправно відмовлено у реєстрації зазначеної податкової накладної, незважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, оскаржуване рішення ДФС України не містить жодної інформації щодо невідповідності накладної законодавчо встановленій нормі, або щодо порушення законодавства при її складанні та поданні до реєстрації в ЄРПН.
		          Позивач стверджує, що складена ним податкова накладна не відповідає визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв'язку з чим підстави для зупинення її реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звертає увагу суду, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких було складено відповідну податкову накладну.
		Як зазначає позивач, доданих до повідомлення пояснень та документів контролюючий орган під час прийняття оспорюваного рішення не врахував, у зв'язку з чим дійшов безпідставних висновків про відмову у реєстрації податкової накладної.
		При цьому позивач стверджує, що оскаржуване рішення прийнято ДФС України з порушенням процедури, встановленої статті 201 ПК України, та всупереч вимог    постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №190,    наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, а рішення по своїй суті не відображає фактичних обставин справи, не ґрунтуються на первинних документах, складених позивачем та його контрагентами для підтвердження господарських операцій між ними та базуються на доказово і юридично непідтверджених суб'єктивних припущеннях членів комісії ДФС України.
		Ухвалою суду від 04.06.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
		Крім того, вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу подати  до суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів  з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребував докази по справі.
		Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2018  суд на підставі  статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України закінчив підготовче провадження  та призначив  справу до  судового розгляду по суті.
		Представник відповідача у наданому суду відзиві на позовну заяву (а.с.66-69) позовні вимоги не  визнав, просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій.
		У судове засідання, призначене у справі сторони не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про  розгляд справи (а.с. 78).
		Водночас, судом встановлено, що від представника позивача  надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження. У свою чергу, представник відповідача  у письмовому клопотанні просив подальший розгляд справи  здійснювати у порядку письмового провадження. 
		Відповідно до частини 3   статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України   учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
		Згідно з частиною 9   статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України   якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
		ОСОБА_1  зареєстрований як фізична особа підприємець, основним видом діяльності якого за КВЕД  46.90 є неспеціалізована оптова торгівля, зокрема, гумотехнічними виробами.
		Судом встановлено, що з метою реалізації основного виду економічної діяльності позивача, між ПАТ «Берті» (постачальник) з однієї сторони, і позивач ОСОБА_1 (покупець) з другої сторони уклали  договір № 25/11-1 поставки товару  від 25.11.2015.
		Пунктом 1.1. Розділу 1 Договору №25/11-1 передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, номенклатура, кількість, ціна, терміни і умови поставки встановлюються сторонами  додатково  в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
		Пунктом 2.1 визначено, що якість та комплектність  товару повинні відповідати технічним умовам, вимогам державних стандартів України (ДСТУ, ГОСТ) та підтверджується наступними документами: сертифікатом якості завода-виготовлювача.
		Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 договору № 25/11-1 ціна товару встановлюється у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
		Пунктами 5.2. та 5.5. Розділу 5 Договору № 25/11-1 сторони обумовили, що Умови поставки - EXW ( згідно з ІНКОТЕРМС - 2010) - склад постачальника, а право власності на товар переходить з часу підписання товаросупроводжуючих документів.
		27.03.2017 ПАТ «Берті» було виставлено ФОП ОСОБА_1 рахунок на оплату №287 на поставку товару  з 10 найменувань (стрічка 500*3 з обкл.3/1 БКНЛ -65, ремінь та ін.) на суму  615   144,00 грн. (а.с.32).
		Згідно з випискою банку АТ «ПроКредит банк» по рахунку ФОП ОСОБА_1 НОМЕР_2,  22.05.2017  позивачем було здійснено попередню оплату за товар (стрічку згідно рахунку №287 від 27.03.2017) у сумі 109572,00 на рахунок ПАТ «Берті». Вказане також підтверджується платіжним дорученням від 22.05.2017 № 5752 (а.с. 36).
		Так, згідно видаткової накладної № РН-0000444 від 09.06.2017 ПАТ «Берті» було поставлено ФОП ОСОБА_1 стрічку 500*3 з обкл. БКНЛ-65 РБ на загальну суму 48   120,00 грн.(а.с. 31).
		Відповідно до паспорту якості  на стрічку конвеєрну гумотканинну 2Л-500-3-БКНЛ-65-2-3-1-И-РБ стрічка конвеєрна  виготовлена згідно ГОСТ 20-85.
		Також судом встановлено, що 12.03.2014 між ОСОБА_1 (продавець) та ПФ «Еліс» (покупець) був укладений договір поставки товару № 210, у порядку та на умовах якого ФОП ОСОБА_1  зобов'язувався передати у власність ПФ «Еліс»  гумотехнічні вироби(паси, гумотехнічну пластину, конвеєрну стрічку, рукава, підшипники, ланцюги та інше) (а.с.25).
		Відповідно до пункту 3.1 договору від 12.03.2014 № 210, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації (накладній, рахунку-фактурі), яка є невід'ємною частиною договору. Згідно з пунктом 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати повної вартості товару на поточний рахунок постачальника.
		Судом встановлено, що 23.11.2017 позивачем у межах договору від 12.03.2014 № 210 був виставлений ПФ «Еліс» рахунок на оплату № 6891 на суму 11 171,33 грн.  за товар - стрічку 500*3*100 з обкл.3/1 РБ БКНЛ-65 Гост 20-85 (а.с. 29).
		          Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного рахунку на оплату, ПФ «Еліс» 24.11.2017 перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_1 у банку 11171,33 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача в ПАТ «ОТП Банк» №2600910319648 (а.с. 27).
		           24.11.2017 позивач на виконання умов договору від 12.03.2014 №210 поставив ПФ «Еліс» стрічку 500*3*100 з обкл.3/1 РБ БКНЛ-65 Гост 20-85, що підтверджується  видатковою накладною № 5597 від 24.11.2017 (а.с.28).
		Як  було встановлено судом раніше, товар (стрічку) була придбана позивачем у ПАТ «Берті» код ЄДРПОУ (00152359) до 01.01.2017.
		          За фактом настання першої з подій (зарахування коштів за товар на банківський рахунок) позивач склав та подав для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 24.11.2017 №385 на загальну суму 11171,33 грн (а.с. 17).
		14.12.2017 позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої податкову накладну від 24.11.2017 № 385 прийнято, але її реєстрація зупинена у зв'язку з відповідністю податкової накладної критеріям оцінки ризиків, що визначені пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 (а.с. 18).
		У якості конкретного критерію оцінки ступеня ризиків у вказаній квитанції зазначено, що за результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 4010. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
		На виконання вимог контролюючого органу, 27.11.2017 позивач надіслав відповідачу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реалізації здійснення операцій по повідомленим ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено.
		Разом з поясненнями позивачем до зазначеного повідомлення прикріплені копії документів, що розкривають зміст та обсяг господарської операції, за наслідками якої була складена податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, а саме, договір поставки  з ПФ «Еліс» № 210 від 12.03.2014; договір оренди складських приміщень № 1 від 04.05.2016; договір оптової поставки ПАТ «Берті» № 25/11-1 від 25.11.2015; платіжне доручення № 2398 від 24.11.2017; банківська виписка  за 24.11.2017; рахунок на оплату № 6891 від24.11.2017; видаткова накладна № 5597 від 24.11.2017; рахунок на оплату № 287 від 27.03.2017; видаткова накладна (прибуткова) № 444 від 09.06.2017; платіжне доручення № 5752 від 22.05.2017; банківська виписка за 22.05.2017; паспорт якості на стрічку конвеєрну.
		Розглянувши вказані документи і пояснення, Комісія ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла оспорюване рішення від 03.01.2018 №529890/НОМЕР_1, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 24.11.2017 №385 у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с. 16).
		Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав до ДФС України скаргу від 10.01.2018, в якій просив скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 03.01.2018 №529890/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної №385 від 24.11.2017. та зареєструвати зазначену податкову накладну (а.с.22-24).
		Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 24.01.2018 №9962/НОМЕР_1 відповідно до пункту    56.23    статті    56 Податкового кодексу України    залишено скаргу від 10.01.2018 без задоволення, а рішення комісії ДФС від 03.01.2018 №529890/НОМЕР_1   - без змін (а.с.21).
		Не погоджуючись з правомірністю прийнятого рішення щодо відмови у реєстрації податкової накладної, ФОП ОСОБА_1. звернувся за захистом порушених прав та інтересів із даним позовом до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування  рішення відповідача, з приводу чого суд зазначає таке.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
		Відповідно до пункту    201.10    статті    201 Податкового кодексу України,    при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
		Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
		Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
		Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього    Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
		Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
		Механізм внесення відомостей, що містяться у    податковій накладній    та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі- Порядок №1246).
		Пунктом 5 Порядку №1246 передбачено, що    податкова накладна    та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених    пунктом 192.1 статті 192,    пунктами 200-1.3,    200-1.9 статті 200-1та    пунктами 201.1,    201.10    і    201.16 статті 201    Кодексу, а також з урахуванням Законів України    «Про електронний цифровий підпис»,    «Про електронні документи та електронний документообіг»    та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. 
		Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.
		Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.
		Наведене положення відповідає пункту    74.2    статті    74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Згідно з пунктом 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
		Відповідно до пункту    201.16    статті    201 Податкового кодексу України,    реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту    74.2    статті    74    цього    Кодексу.
		Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
		У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
		а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
		б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;
		в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Системний аналіз викладених положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що податкова накладна та процедура її реєстрації є ключовими елементами у механізмі реалізації платниками податків права на зменшення власних податкових зобов'язань з ПДВ на суму податку, що була сплачена постачальнику у складі вартості товарів або послуг (формування податкового кредиту).
		При цьому, реєстрації податкової накладної, як обов'язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної з визначеними у законі критеріями оцінки ступеня ризиків.
		У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, реєстрація    податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		У свою чергу Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені    наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567    (далі - Критерії).
		Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567).
		Підпунктом 1 пункту 6 Критеріїв, який був зазначений відповідачем у квитанції у якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної, передбачено, що моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критерієм як: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).
		Відповідно до абзацу п'ятого пункту 6 Критеріїв, у разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог    пункту 201.16    статті 201 розділу V Кодексу.
		Пунктом 1 Переліку №567 передбачено, що для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, документами, достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є:
		- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;
		- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;
		- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
		- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;
		- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
		Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
		Відповідно до пункту 2 Переліку №567, письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.
		Підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
		Зазначена комісія приймає рішення про:
		- реєстрацію    податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
		- відмову у реєстрації    податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію    податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких передбачений у згаданому наказі Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 .
		Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №190 установлено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:
		- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з    пунктом 201.16    статті 201 Кодексу;
		- ненадання платником податку копій документів відповідно до    підпункту "в"    підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;
		- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
		Як вбачається з оспорюваного рішення, саме надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування стало підставою для відмови у реєстрації податкової накладної.
		Суд зауважує, що підстава, з якої контролюючий орган відмовив позивачеві у реєстрації податкової накладної, є комплексною та передбачає наявність окремо або у сукупності таких обставин:
		- надання платником податку разом з поясненнями копій документів, які складені з порушенням законодавства;
		- надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
		При цьому, системний аналіз визначених у постанові КМУ від 29.03.2017 №190 підстав для відмови у реєстрації податкової накладної у ЄРПН у взаємозв'язку з визначеним у наказі МФУ від 13.06.2017 № 567 вичерпним переліком документів, дає підстави стверджувати, що під наданням платником податків документів, які є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної, слід розуміти надання такого пакету документів, що не розкриває змісту та обсягу господарських операцій, чи такого, що не дає змоги відслідкувати рух товарів (послуг) від постачальника до покупця.
		Натомість така підстава для прийняття відповідачем рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує зазначення комісією ДФС України у відповідному рішенні документа (його реквізитів), що не відповідає вимогам закону із зазначенням у чому саме полягає така невідповідність (відсутність обов'язкових реквізитів тощо).
		Відповідно до пункту 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого    наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 566, комісією ДФС України розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту    201.16    статті    201    розділуПодаткового кодексу України, а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.
		Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що комісія ДФС може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).
		Згідно із пунктом 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого наказом ДФС від 26 червня 2017 року №450, матеріали, що виносяться на розгляд, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС.
		Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією ДФС України засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.
		Разом з цим, в оспорюваному рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної не зазначено, які саме з наданих позивачем документів складені з порушенням законодавства та яких саме документів, передбачених вичерпним переліком, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Оспорюване рішення не містить мотивів не врахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.
		Зміст оспорюваного рішення та відзиву на позовну заяву дає підстави стверджувати, що комісія ДФС, розглядаючи подані позивачем документи, не перевіряла їх відповідність вимогам чинного законодавства (наявність обов'язкових реквізитів, дотримання встановленої законом форми тощо), не з'ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу. 
		У той же час, аналіз наданих позивачем згідно з вичерпним переліком документів та пояснень, свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу положень частини другої    статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого    наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.
		Крім того суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного рішення. 
		Разом з цим, відповідач зазначеним правом не скористався, жодного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорюваного рішення та підстав його прийняття під час розгляду справи не надав, обмежившись простим дублюванням тих самих тверджень про недостатність поданих документів, що були зазначені в оспорюваному рішенні.
		Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.
		Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії ДФС від 03.01.2018 № 529890/НОМЕР_1 прийнято необґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а відтак є протиправним та    підлягає скасуванню.
		Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 24.11.2017 №385, суд зазначає наступне.
		Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.
		У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на комісію ДФС України.
		Згідно із підпунктом 201.16.4 пункту    201.16    статті    201 Податкового кодексу України,    податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
		а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
		б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Аналогічні положення закріплені й у пункті 19 Порядку №1246.
		При цьому, пунктом 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
		Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.
		Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття комісією ДФС України рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН та відсутність             законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну.
		При цьому, задовольняючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, суд виходить з того, що такий спосіб захисту порушеного права не є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача та є належним і ефективним способом відновлення порушених прав позивача, що виключають необхідність повторного звернення до суду.
		Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
		Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
		Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
		Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
		Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7       «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
		Суд зазначає, що дискреційні функції Державної фіскальної служби України як суб'єкта владних повноважень під час прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН чітко визначені законом, оскільки    наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017    визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Оскільки під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до комісії ДФС України документів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, суд вважає, що, у даному випадку, у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної від 24.11.2017 №385 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Відповідно до    статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною    Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору    статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а             не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
		У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 24.11.2017 №385, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
		Відповідно до частини другої    статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Так, позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судовий збір в сумі 3   524,00 грн., що підтверджується  платіжним дорученням № 4638 від 12.04.2018.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що  понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1.  Адміністративний позов задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 03.01.2018 №529890/НОМЕР_1.
		3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197; місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати податкову накладну       від 24.11.2017 №385 у Єдиному реєстрі податкових накладних.
		4. Стягнути з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКППНОМЕР_11; місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 3524,00 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн.00 коп.
		 
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		 
		Суддя                                                                        Панова Г. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...