Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/3698/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2019. Зареєстровано: 13.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2019.
Дата набрання законної сили: 11.03.2019
Номер судового провадження: А/855/3671/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/3698/18                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  11 березня 2019 року                                                                                          м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування повідомлення-рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень:
		- № 00003701400 від 30.10.2018, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 975 652,00 грн.;
		- № 00003711400 від 30.10.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість в загальному розмірі 1 202 745 грн. (зі штрафними санкціями в розмірі 400915 грн.);
		- № 00003721400 від 30.10.2018 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 222 729 грн.;
		- № 00003731400 від 30.10.2018 року, яким застосовано штраф за не реєстрацію податкових накладних в граничний строк в розмірі 512 279,50 грн.;
		- № 00003741400 від 30.10.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на нерухомість в розмірі 498 845 грн. (зі штрафними санкціями в розмірі 99 769 грн.). 
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 січня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. 
		Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 
		Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Судом першої інстанції встановлено, що   приватне акціонерне товариство "Носівське хлібоприймальне підприємство" є юридичною особою, зареєстроване відповідно до законодавства України 14.05.1998, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчинено запис 13.10.2004.
		30.11.2018 було припинено діяльність приватного акціонерного товариства "Носівське хлібоприймальне підприємство" шляхом його перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство", про що до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30.11.2018  внесено запис. 
		На підставі направлення працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області була проведена планова документальна перевірка ПАТ "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство"), за результатами якої складений акт перевірки від 07.09.2018 № 602/14/00957838 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018.
		За результатами розгляду заперечень платника податків від 18.09.2018 № 14-06/182 (вх. від 18.09.2018 № 15020/10) на акт планової перевірки на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Чернігівській області була призначена та проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") в частині питань, викладених у запереченні, про що складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 23.10.2018 № 701/14/00957838.
		Так, перевіркою встановлено порушення ПАТ "Носівське хлібоприймальне підприємство": (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство"):
		- п.44.1, ст. 44. Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), п. 18, п. 20, п. 29 П (С) Бо 16 "Витрати", внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток всього в сумі 975    652 грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 975    652 грн., за 2017 рік на суму 975652 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 975652 грн.
		- п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 801830 грн., в т.ч. за травень 2016 на суму 740    335 грн., за червень 2016 на суму 61495 грн.; завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування ПДВ за березень 2018 на суму 222729 грн.
		- п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
		- п.п. 266.1.1. п. 266.1, п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п.266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України АТ "Носівське хлібоприймальне підприємство" занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 399 076 грн. в т.ч. за 2016 рік в сумі 99 857 грн., за 2017 рік в сумі 231 784 грн., за 3 місяці 2018 року 67 435 грн.
		На підставі акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
		- ППР (форма "П") № 00003701400 від 30.10.2018, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 975 652,00 грн.;
		- ППР (форма "Р") № 00003711400 від 30.10.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість в загальному розмірі 1 202 745 грн. (зі штрафними санкціями в розмірі 400 915 грн.);
		- ППР (форма "В4") № 00003721400 від 30.10.2018 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 222 729 грн.;
		- ППР (форма "Н") № 00003731400 від 30.10.2018 року, яким застосовано штраф за не реєстрацію податкових накладних в граничний строк в розмірі 512 279,50 грн.;
		- ППР (форма "Р") № 00003741400 від 30.10.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на нерухомість в розмірі 498 845 грн. (зі штрафними санкціями в розмірі 99 769 грн.). 
		Вважаючи оскаржувані рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
		Порядок віднесення сум до витрат регламентовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248 (далі П(С)БО 16 "Витрати").
		Відповідно до п.20 П(С)БО 16 "Витрати":
		"До інших операційних витрат включаються:
		витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";
		собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;
		сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних
		боргів;
		втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; інші витрати операційної діяльності".
		Згідно з п.29 П(С)БО 16 "Витрати":
		"До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:
		собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);
		втрати від неопераційних курсових різниць;
		сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;
		витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);
		залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;
		інші витрати діяльності".
		Згідно з п.20 П(С)БО 16 "Витрати" до інших операційних витрат включаються визнані штрафи, пеня, неустойка.
		Так, за результатами попередньої перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення рішення від 23.05.2016 № 0001721400 за формою В4 на суму зменшення від'ємного значення ПДВ в розмірі 650 145 грн., від 23.05.2018 № 0001711400 за формою Р на суму заниження податку на додану вартість в розмірі 325 507 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 162 754 грн.
		Судом встановлено, що вищезазначені суми податкових повідомлень - рішень віднесені позивачем до витрат по рядку 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати за 2016 рік згідно наступних бухгалтерських записів: Д-т 948 "Визнані штрафи, пені, неустойки" - К-т 6412 "Податкові зобов'язання з ПДВ" від 31.05.2016 на суму 650 145 грн.; Д-т 948 "Визнані штрафи, пені, неустойки" - К-т 6412 "Податкові зобов'язання з ПДВ" від 01.03.2016 на суму 488 261 грн. 
		Натомість, донарахування контролюючим органом основного податку з ПДВ та зменшення від'ємного значення ПДВ не є "визнаними штрафами, пенею, неустойкою".
		Відповідно до п.п.14.1.265 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України:
		"штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності".
		Згідно з вищенаведеного п.29 П(С)БО 16 "Витрати" інші витрати також не включають суми податку на додану вартість.
		Таким чином, позивачем в порушення п.20, п.29 П(С)БО 16 "Витрати", Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, завищено задекларовані показники у рядку 2180 Звітів про фінансові результати "Інші операційні витрати" на суму 975 652 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 975 652 грн. 
		За наведеного, оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 00003701400 від 30.10.2018, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 975 652,00 грн. є правомірним. 
		Водночас, податковим органом при проведенні перевірки позивача встановлено відсутність відображення в бухгалтерському обліку сум наданих для ТОВ "Монсанто України" маркетингових послуг згідно договору купівлі - продажу, укладеним між сторонами.
		З матеріалів справи встановлено, що згідно з договором від 20.11.2015 № UA 30-2016 MONUA, ТОВ "Монсанто Україна" зобов'язується поставити покупцю - публічному акціонерному товариству "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") товар, насіння кукурудзи, в асортименті та кількості згідно специфікацій. 
		Так, у відповідності до договору купівлі-продажу №UA 30-2016 MONUA ПАТ "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") на ім'я ТОВ "Монсанто Україна" було перераховано 27.11.2015 та 30.11.2015 попередню оплату на загальну суму 68 904 995 грн. На суму попередньої оплати було виписано ряд  податкових накладних.  
		У зв'язку з дією на час отримання попередньої оплати пільги, визначеної п.15-2 підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу України, ПДВ не нараховувався.
		Встановлено, що станом на 01.01.2016 року по постачальнику ТОВ "Монсанто Україна" на рахунку бухгалтерського обліку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" рахувалась дебіторська заборгованість у сумі 68 904 995 грн. Поставки товару в 2015 році зі сторони ТОВ "Монсанто Україна" за даною попередньою оплатою не відбулось. Заборгованість частково була погашена 18.02.2016 року шляхом повернення ТОВ "Монсанто Україна" на рахунки позивача  грошових коштів у сумі 51 227 885 грн.
		Не зважаючи на це, 19.02.2016 року ПAT "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") було повторно перераховано на ТОВ "Монсанто Україна" грошові кошти за договором купівлі-продажу № UA 30-2016 MONUA у сумі 51 227 885 грн.
		З матеріалів справи вбачається, що Договором від 20.11.2015 №UA 30-2016 MONUA передбачено надання наступних знижок та компенсацій від ТОВ "Монсанто Україна" на користь ПАТ "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") за виконання наступних дій: 
		- знижка за ранню оплату (п.4.2 договору) - За умови ранньої оплати товарів покупцем, залежно від періоду такої оплати, до базової ціни товарів, застосовується одна з наступних знижок: оплата з 01.10.2015 по 30.11.2015 - знижка 25 %, з 01.12.2015 по 31.12.2015- знижка 22 %, з 01.01.2016 по 29.02.2016 - знижка 16 %, з 01.03.2016 по 30.04.2016 - знижка 13 %;
		- компенсація за фактично відвантажений обсяг (п.4.3 договору) - Монсанто зобов'язується компенсувати покупцю шляхом повернення частини від базової ціни за кожний мішок, фактично придбаний покупцем до дати закінчення сезону від 1 % до 5 %;
		- компенсація за раннє відвантаження (п.4.4. договору) - Монсанто зобов'язується надати покупцю компенсацію за раннє відвантаження від 3 % до 7 %;
		- компенсація за банківське забезпечення (п.4.5 договору) - За умови забезпечення платіжних зобов'язань покупця за договором банківською гарантією та/або акредитивом, Монсанто зобов'язується повернути відповідні кошти в розмірі від 9 % до 11 %;
		- компенсація за виконаний обсяг договору (п.4.6 договору) - У разі випуску повного запланованого обсягу товарів та належного здійснення покупцем повної оплати товарів в межах строків, передбачених договором, Монсанто зобов'язується компенсувати покупцю шляхом повернення 3 % від базової ціни за кожен мішок, фактично придбаний покупцем за цим договором до дати закінчення сезону; компенсація за власне виробництво насіння (п.4.7 договору) - За умови участі покупця у програмі Монсанто щодо власного виробництва насіння, що має бути підтверджено сертифікатами на насіння та актами польової апробації, Монсанто зобов'язується ретроактивно компенсувати покупцю 10% від базової ціни за кожен мішок;
		- компенсація за обсяги власних посівів (п.4.8 договору) - За умови надання покупцем Монсанто письмового підтвердження (наприклад листа щодо площі кукурудзи, підписаного представником покупця), що гібриди кукурудзи займають більше 50 % власних посівних площ покупця, задіяних для вирощування кукурудзи, Монсанто зобов'язується ретроактивно компенсувати покупцю 2 % від базової ціни на товар;
		- зернова компенсація (п.4.9 договору) - Сторонами цим прямо погоджено, що завжди за умови здійснення покупцем авансової оплати товарів в розмірі, погодженому сторонами, але не менше 30 % від загальної базової ціни товарів, ...та інші умови за положенням відповідно програми "Зернові гроші", які була обрана покупцем, були надані покупцем, Монсанто зобов'язується надати Покупцю компенсацію ("Зернова компенсація") шляхом повернення суми Зернової компенсації покупцю.
		Податковим органом з метою дослідження питання здійснення стимулюючих виплат, було проведено аналіз обсягів зменшення ціни насіння кукурудзи та чинників, що призвели до такого зменшення за товарними позиціями. За результатами наданої інформації встановлено, що придбання насіння кукурудзи, яке поставлене після 19.02.2016 та оплачене 19.02.2016. Тобто знижка в розмірі 25% не відповідає п.4.2 Договору, згідно якого при оплаті з 01.01.2016 по 29.02.2016 надається знижка в розмірі 16%.
		Так, згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
		Відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.
		Згідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
		Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Монсанто Україна" надало позивачу стимулюючу виплату для здійснення збуту продукції в розмірі 1 024 559 грн., яка є маркетинговою послугою (мотиваційними платежами за досягнення встановлених показників), яка надана ПAT "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") на користь ТОВ "Монсанто Україна". Тобто, при наданні ПAT "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") послуг, за які отримана компенсація у вигляді знижки, не нараховані податкові зобов'язання з ПДВ.
		При наданні продавцем ТОВ "Монсанто Україна" винагороди (знижки, компенсації, тощо) для ПAT "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") за досягнення відповідних показників, об'єктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги в сумі 5 122 793 грн., які надаються ПAT "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство"), а мотиваційні та стимулюючі виплати (компенсації, знижки), в свою чергу, є компенсацією вартості таких послуг.
		З огляду на зазначене, судом встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України в результаті надання маркетингових послуг на суму 5 122 793 грн., і як наслідок заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1 024 559 грн. (5 122 793 * 20 %), в т.ч. за лютий 2016 на суму 553 014 грн., за березень 2016 на суму 400 134 грн., за квітень 2016 на суму 71 411 грн., а відтак оскаржувані податкові повідомлення рішення № 00003711400 від 30.10.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість в загальному розмірі 1   202 745 грн. та № 00003721400 від 30.10.2018 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 222 729 грн. були винесені відповідачем правомірно.
		Водночас, позивачем не було зареєстровано податкові накладні по наданих для ТОВ "Монсанто Україна" послугах всього на суму 1 024 559 грн., в т.ч. за лютий 2016 на суму 553 014 грн., за березень 2016 на суму 400 134 грн., за квітень 2016 на суму 71 411 грн. Таким чином, ПАТ "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") було порушено вимоги п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок чого до нього правомірно застосовано штрафні санкції з сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних.
		За наведеного відсутні підстави для скасування податкового повідомлення - рішення № 00003731400 від 30.10.2018 року, яким застосовано штраф за не реєстрацію податкових накладних в граничний строк в розмірі 512 279,50 грн.
		Судом встановлено, що ПАТ "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") не нараховувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єктах основних засобів загальною площею в 2016 році - 14 493,1 м.кв, в 2017 - 1 кв. 2018-14 486,5 м.кв.
		Відповідно до п.п.14.1.129-1 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
		Згідно із п.п.266.1.1 п.266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
		Положенням  п.266.2.1 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України унормовано об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
		Відповідно до п.п. 266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток.
		Згідно із пп.266.5.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
		Приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України унормовано, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
		Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
		Підпункт "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
		Таким чином, термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей.
		З огляду на зазначене суд вважає, що застосування пільги пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
		Згідно ДК 018-2000 до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) відносяться "Будівлі промислові" (код 1251) та "Резервуари, силоси та склади" (код 1252), але дані класи розмежовуються. Окрім того у пункті коду 1251 "Будівлі промислові" чітко зазначено, що цей клас не включає: резервуари силоси та склади, будівлі сільськогосподарського призначення, комплексні промислові споруди які не мають характеристик будівель, а отже резервуари, силоси та склади ПAT "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") не являються будівлями промисловості. Також потрібно зазначити, що приналежність земель до категорії: землі промисловості, транспорту зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення не свідчить про розміщення на її території будівель тільки промислового призначення.
		При визначенні належності платників податків до категорії промислових підприємств застосовується Національний класифікатор України ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі - КВЕД).
		Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", С "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання, каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".
		Термін "промислове підприємство" охоплює всі підприємства, які належать до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв'язку (ст. 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму від 08.07.64 р. № 121).
		Наведені положення дають підстави здійснити висновок, що застосування пункту "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
		Аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 15 травня 2018 року по справі №806/2676/17.
		Основний вид діяльності ПAT "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") - складське господарство. Згідно документів, наданих на перевірку відповідачу, ДФС України встановлено, що об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою м.Носівка вул.Київська, 9, вул.Київська, 9а, вул.Київська, 11 здаються в оренду. Проте, на перевірку не надано жодних документів, що підтверджують віднесення приміщень, що знаходяться за даною адресою до виробничих, що також не зазначено у витягу з ЄДР та свідоцтві про право власності на нерухоме майно.
		Крім того, з матеріалів справи та у судовому засіданні судом встановлено, що ПAT "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") займалося комерційною, а не промисловою діяльністю, і тому не може вважатися промисловим підприємством, а відтак, об'єкти нерухомості (комплекс), який на праві власності належить ПAT "Носівське хлібоприймальне підприємство" (на даний час - ТОВ "Носівське хлібоприймальне підприємство") та здається в оренду, не підпадає під дію пільги пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
		З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 00003741400 від 30.10.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на нерухомість в розмірі 498845 грн. (зі штрафними санкціями в розмірі 99769 грн.) є правомірним. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		          Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається  до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. 
		За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.                                                                      
		Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ :
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
		 
		Головуючий          суддя                                                                      Є.І.Мєзєнцев
		 
		                    cуддя                                                                      В.В.Файдюк
		 
		                              суддя                                                                      Є.В.Чаку

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...