Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/4461/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2019. Зареєстровано: 13.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2019.
Дата набрання законної сили: 26.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 лютого 2019 року 
		м. Київ
		справа №814/4461/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/4390/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
		суддів: Шипуліної Т.М.,  Хохуляка В.В., 
		розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 (суддя - Біоносенко В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 (судді - Вербицька Н.В., Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (правонаступник - Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області; далі - ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень, 
		секретар судового засідання Савченко А.А., 
		представник позивача ОСОБА_3,
		У С Т А Н О В И В:
		ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2012 №№ 0001541701, 0001531701, 0001521701, в частині збільшення йому грошових зобов'язань за платежем "збір за забруднення навколишнього природного середовища" в сумі 754,65 грн, з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 220`755,25 грн та з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 101`737,12 грн.
		Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що висновки акта перевірки, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, не відповідають фактичним обставинам справи, висновки акту зроблені на припущеннях, оскільки під час перевірки первинні документи підприємця не досліджувалися. Також позивач вказує на порушення контролюючим органом порядку проведення документальної перевірки та строків складання податкових повідомлень - рішень. При цьому в чому саме полягало порушення порядку проведення перевірки не зазначає.
		Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 20.11.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, у позові відмовив.
		Судове рішення про відмову у позові вмотивовано висновком про те, що обставини, які стали підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями - рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, підтвердилися у судовому процесі.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 №№ 0001541701, 0001531701, 0001521701 прийняті ОДПІ на підставі акту документальної позапланової перевірки від 21.11.2012 № 4362/17/1935911517, яким зафіксовані порушення підприємцем у період, охоплений перевіркою (01.10.2009-30.09.2012): статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98, статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України), пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок того, що підприємець не задекларував готівкову виручку від продажу квитків на проїзд у маршрутному автобусі, відображену у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) та звітах, та занизив оподаткований дохід за 2010-2011 роки; пункту 9.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №  168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності ПК України), пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.10 статті 183 ПК України внаслідок тог, що підприємець не подав у встановлений законодавством строк заяву про реєстрацію платником ПДВ та не сплатив ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ у вересні 2010 року; статті 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, встановленого постановою Кабміну України від 01.03.1999 № 303, підпункту 6.1 пункту 6, підпунктів 7.1, 7.2 пункту 7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 № 162/379 у зв'язку з тим, що під час заповнення розрахунку за забруднення навколишнього природного середовища та обчислення збору за забруднення довкілля автотранспортом не враховані таки види пального, як бензин та дизпаливо, що використовувалися для заправки під час здійснення господарської діяльності, що призвело до недоплати збору за 2010 рік; абз. "а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункту 120.1 статті 120 ПК України внаслідок неподання декларацій з ПДВ за вересень-грудень 2010 - 2011 роки; підпункту "а" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пункту 176.1 статті 176 ПК України через неналежне ведення обліку доходів та витрат від підприємницької діяльності у книзі обліку доходів та витрат форми 10 у період періоду з 01.10.2009 по 30.09.2012.
		Суди також встановили, що ФОП ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності та був платником єдиного податку; у 2010 році підприємець у господарські діяльності використовував власні та на правах оренди маршрутні автобуси на бензині, дизпаливі та газу, проте розрахунок був поданий лише щодо обсягів викидів скрапленого газу; у 2010-2011 роках задекларував виручку на рівні 360`187,75 грн та 439`850,00 грн, тоді як з урахуванням даних відомостей КОРО обсяг виручки за 2010 рік становив 826`945,45 грн, за 2011 рік - 992`501,31 грн.
		У ході розгляду справи суд відхилив доводи позивача про те, що кошти, відображені у КОРО, не є його виручкою, а є виручкою власників автобусів, його партнерів, згідно з договором про спільну діяльність, оскільки КОРО є книгою, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг) безпосередньо суб'єкта господарювання. До того ж позивач не надав доказів, що відображені у КОРО кошти перераховувались партнерам у межах договорів про спільну діяльність. 
		Також суди дослідили доводи позивача про те, що контролюючий орган не досліджував первинні документи (копії подорожніх листів, квитанції, чеки про фактичну оплату пального) для встановлення фактичного обсягу викидів використаного пального, та встановили, що ці доводи спростовуються даними акту перевірки, відповідно до яких при проведенні перевірки використовувались документи, що підтверджують витрати: квитанції, чеки, акти закупок, накладні, рахунки. Крім того, в ході апеляційного розгляду на вимогу суду податковий орган надав копію опису поданих позивачем до ДПІ документів, серед яких є шляхові листи та документи щодо понесених витрат.
		ФОП ОСОБА_2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому касаційна скарга обґрунтована доводами, що були наведені у позовній заяві, та обставинами, що були перевірені судом під час розгляду справи.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.08.2014 № К/800/42264/14 відкрив касаційне провадження у цій справі. 
		Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.
		Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
		Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
		Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
		Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Верховний Суд ухвалою від 25.02.2019 прийняв касаційну скаргу ДПІ до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від  03.07.1998 № 727/98 (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99) (втратив чинність з 01.01.2012; далі - Указ №  727/98) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Умовами переходу та перебування на спрощеній системі для громадян - суб'єктів малого підприємництва є перебування з ними в трудових відносинах не більше 10 осіб, включаючи членів їх сімей, та обсяг виручки від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. гривень. 
		Такі фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, форма та порядок видачі якого затверджено наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 (у редакції наказу ДПА України від 28.12.2001 №  521). Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. 
		Відповідно до статті 5 Указу № 727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). 
		Отже, встановлений нормативним актом обов'язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в зазначених випадках виникає в періоді (кварталі), що настає за звітним, в якому платник єдиного податку припустився порушень вимог, установлених статті 1 Указу № 727/98.
		Згідно зі статтею 6 цього Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, ПДВ.
		Відповідно до вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №  168/97-ВР (далі - Закон №  168/97-ВР) (втратив чинність з 01.01.2011 згідно з ПК України) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у том числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців, сукупно перевищує 300`000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
		Аналогічні норми закріплені у ПК України, який набув чинності з 01.01.2011.
		Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300`000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку. 
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (300`000 гривень), з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов'язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість.
		Абзацом 2 статті 13 Декрету № 13-92 визначено, що до складу витрат приватного підприємця відносяться витрати, що документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з одержанням доходів звітного періоду. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними ГДПІ України за погодженням з Мінекономіки та Держкомітетом по сприянню малим підприємствам та підприємництву. 
		З 01.01.2011 порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено статтею 177 ПК України.
		Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.
		При цьому, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 ПК України). 
		Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, встановлено пунктом 177.4 статті 177 ПК України.
		З огляду на встановлені у судовому процесі обставини щодо перевищення позивачем граничного обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) в 500 тис. грн, яке мало місце у 2010 та у 2011 роках (826`945,45 грн та 992`501,31 грн відповідно); невиконання позивачем обов'язку щодо переходу на загальну систему оподаткування з наступного за звітним періоду (кварталу), в якому відбулося перевищення граничного обсягу виручки для платника єдиного податку; неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ під час перебування на загальній системі оподаткування протягом останніх дванадцяти календарних місяців і отриманням доходу, який перевищує 300 тис. грн, суди зробили юридично правильний висновок, що податковий облік позивач вів неправильно, а відтак донарахування йому суми грошового зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та ПДВ є правомірним.
		Суди також дійшли висновку, не спростовані доводами касаційної скарги, про те, що у 2010 році позивач, як платник збору за забруднення навколишнього природного середовища не подав розрахунок збору щодо викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від бензину та дизпалива стаціонарними пересувними джерелами забруднення.
		Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища, порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, відповідальність платників за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору визначено Порядком № 303 та Інструкцією № 162/379
		Відповідно до Інструкції № 162/379 платниками збору є, зокрема суб'єкти господарювання незалежно від форм власності; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
		Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 162/379 об'єктом оподаткування збором для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, внаслідок спалення яких утворюються забруднюючі речовини. 
		Пунктом 1.15.6 пункту 1.15 Інструкції № 7 зазначено, що пересувне джерело забруднення атмосфери - транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин. 
		Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою № 1306, транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
		Нормативи збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, встановлюються залежно від виду пального і транспорту відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 до Порядку № 303.
		У 2010 році розрахунок збору за забруднення довкілля подавався щокварталу у строки, встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (Закон втратив чинність з 01.01.2011 згідно з ПК України; далі - Закон № 2181-III) для квартального базового податкового (звітного) періоду, тобто протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового податкового (звітного) кварталу.
		Відповідно до підпункту 17.1.2 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		З 01.01.2011 визначення сум податкових та грошових зобов'язань та наслідки неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності передбачені статтями 54, 120 ПК України.
		Отже, встановивши, що у 2010 році підприємець використовував у господарській діяльності маршрутні автобуси, які використовували бензин, дизпаливо, газ, проте під час заповнення розрахунку за забруднення навколишнього природного середовища та обчислення збору за забруднення довкілля автотранспортом врахував лише газ, суди дійшли обґрунтованого висновку, що контролюючий орган правомірно визначив суму грошових зобов'язання та застосував штраф згідно з податковим повідомленням - рішенням від 05.12.2012 № 0001541701.
		Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна 
		 В.В. Хохуляк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...