Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/4737/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2019.
Дата набрання законної сили: 04.03.2019
Номер судового провадження: 61-36403ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		04 березня 2019 року
		м. Київ
		справа № 642/4737/16-ц
		провадження № 61-36403св18
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В.О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		треті особи: приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Юдіна Олена Сергіївна, ШеренковВалерій Олегович,   
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Шрамко Л. Л. та постанову  Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та свідоцтва про право на спадщину. 
		Позов мотивовано тим, що 03 вересня 2010 року між ним та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким остання набула право власності на квартиру АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. Після її смерті свідоцтва про право на спадщину, до складу якої увійшла вказана квартира, отримали її дочка - ОСОБА_6, з якою він перебував у шлюбі, та чоловік померлої - ОСОБА_5 08 квітня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким до останнього перейшло право власності на Ѕ частину вказаної квартири. 
		Позивач вважає, що укладений 03 вересня 2010 року договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки вчинений без наміру створення правових наслідків, а з метою уникнути звернення стягнення на квартиру в рахунок погашення кредитної заборгованості, так як після його укладання він продовжував проживати в квартирі, сплачував комунальні послуги та здійснював ремонт.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03 вересня 2010 року між ним та ОСОБА_9, а також свідоцтво про право на спадщину за законом від 31 березня 2016 року, видане на ім'я ОСОБА_6
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів того, що оспорюваний договір купівлі-продажу вчинено без наміру створення обумовлених ним правових наслідків, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним, як договору купівлі-продажу квартири від 03 вересня 2010 року, так і свідоцтва про право на спадщину за законом видане 31 березня 2016 року на ім'я ОСОБА_6
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року залишено без змін.
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		ОСОБА_4, не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку про те, що позивачем не надано доказів того, що в момент вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу у сторін договору були відсутні наміри створити юридичні наслідки, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву, а саме: у позивача існувала реальна загроза позбавлення всього майна в тому числі і спірної квартири, у зв'язку із виконанням судового рішення про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором; у ОСОБА_9 не було жодних намірів, можливостей та необхідності отримувати у власність спірну квартиру. Крім того між позивачем та ОСОБА_9 було досягнуто згоди щодо повернення зазначеного нерухомого майна після припинення ризику його втрати (коли буде досягнута домовленість з банком щодо суми заборгованості та порядку її погашення). Вказані обставини підтверджуються прагненням сторін на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близької людини з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у справі № 6-1873цс16 від 19 жовтня 2010 року. Крім того, заявник зазначає, що ОСОБА_9, як покупець, у спірній квартирі не проживала, її не утримувала, тобто фактично її не прийняла у власність. В той час, як позивач до цього часу користується спірною квартирою, оплачує комунальні послуги. Також суди не взяли до уваги, що ціна квартири за оспорюваним договором (32 284 грн) не відповідає його дійсній вартості і позивач не здійснював би її продаж по такій ціни, оскільки його борг за кредитним договором складав 244 756,82 грн і це не вирішило б його проблем. 
		Ухвалою судді Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено дію виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року та постанови  Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. 
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		У вересні 2018 року ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_10 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. До таких висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду на наступне.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		Суди попередніх інстанцій установили, що 03 вересня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_9 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла.
		31 березня 2016 року ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на Ѕ частину спірної квартири, як об'єкта спільної сумісної власності подружжя.
		Крім того, ОСОБА_6 як дочка померлої отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, до складу якої увійшла 1/2 частина вищевказаної квартири та яку 08 квітня 2016 року вона на підставі договору купівлі-продажу відчужила ОСОБА_5
		Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
		Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
		 
		Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується  прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		 
		За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		 
		Відповідно до частини першої та другої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		 
		Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
		 
		Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
		 
		Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
		 
		Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.   
		 
		Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
		 
		Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.
		 
		Із урахуванням вказаного правового висновку, належним чином оцінивши наявні у справі докази, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що позивачем не доведено, що оспорюваний договір містить ознаки фіктивного правочину, а натомість встановлено, що договір купівлі-продажу був спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, воля обох сторін договору відповідала зовнішньому її прояву, тобто, сторони, укладаючи договір знали про наслідки його укладення та бажали настання таких наслідків, а тому відсутні правові підстави для визнання вказаного договору недійсним, а відповідно і недійсним свідоцтва про право на спадщину.
		 
		Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що ОСОБА_9, як покупець, у спірній квартирі не проживала, її не утримувала, тобто фактично її не прийняла у власність, є безпідставними, оскільки укладаючи оспорюваний договір сторони засвідчили про відсутність заперечень щодо кожної з умов цього договору, підтвердили однакове розуміння значення і умов договору, та його правові наслідки, що засвідчили своїми особистими підписами. Право власності ОСОБА_9 на спірну квартиру було зареєстровано нею у встановленому законом порядку - 27 вересня 2010 року. Непроживання у спірній квартирі ОСОБА_9 не свідчить про фіктивність оспорюваного договору. 
		 
		Посилання заявника в касаційній скарзі на незастосування до спірних правовідносин правових висновків, які викладені у постанові Верховного Суду України № 6-1873цс16 від 19 жовтня 2016 року, є необґрунтованими, оскільки стосуються інших фактичних обставин, ніж ті, які були встановлені при розгляді цієї справи.
		 
		Інші доводи заявника в касаційній скарзі про те, що судаминеповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, є необґрунтованими, оскільки судами надано оцінку  всім доказам, наданих сторонами та ухвалено рішення без порушення норм процесуального права.  
		З огляду на наведене, доводи заявника зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		 
		З урахуванням того, що касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України, колегія суддів поновлює дію рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року та постанови  Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року залишити без змін. 
		Поновити дію рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року та постанови  Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді: В. О. Кузнєцов   А. С. Олійник   В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...