Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/2298/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2019. Зареєстровано: 14.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
		про забезпечення адміністративного позову 
		13 березня 2019 рокум. Київ№ 640/2298/19 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі 
		за позовомОСОБА_1 доКомісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя провизнання протиправними дій та рішень, скасування таких рішень, ВСТАНОВИВ:
		У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за ОСОБА_1 (далі  Позивач) до Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя (далі  Комісія, Відповідач), в якій просить:
		-визнати протиправними дії Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Витій раді правосуддя по виконанню питання 4 порядку денного Протоколу № 1, засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя від 25 січня 2019 року;
		-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя по виконанню п. 4 порядку денного Протоколу № 1, засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя від 25 січня 2019 року;
		-визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте за результатами розгляду п. 9 порядку денного засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, закріплене Протоколом № 2 від 15 лютого 2019 року, яким вирішено: «визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_2».
		12.03.2019 року через канцелярію суду представником Позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію рішення, прийнятого за результатами розгляду пункту 9 порядку денного засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя, закріпленого Протоколом №2 від 15.02.2019 року, яким вирішено: «визначити переможцем конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_2». 
		В обґрунтування заяви представник Позивача вказав, що 15 лютого 2019 року відбувся конкурс на зайняття посад державної служби категорій «А» у Державній судовій адміністрації України, зокрема на посаду Голови Державної судової адміністрації України, який оголошений рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 року №142/0/15-19.
		Згідно Протоколу №2 Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя (далі  Комісія) від 15.02.2019 року за результатами розгляду п. 9 порядку денного прийнято рішення про визнання переможцем конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_2.
		Просить забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Комісії від 15.02.2019 року, оскільки за приписами ч.6 ст.153, п.35 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п.19 ч.1 ст.3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» оскаржуване рішення має буде реалізоване Вищою радою правосуддя, що призведе до його звільнення та призначення на цю посаду іншу особу, що, у свою чергу, істотно ускладнить поновлення його порушених прав. 
		Також, у цій заяві представник Позивача вказує на необхідність зупинення дії цього рішення, оскільки існує очевидна небезпека неможливості у майбутньому захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів та ризику понесення ним значних зусиль за-для відновлення порушених прав. 
		Розглядаючи заяву представника Позивача про забезпечення позову, суд враховує приписи ч. 1 ст. 150 КАС України, згідно з якою, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову та статті 154 КАС України, за змістом якої, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
		При цьому, за змістом ч. 2 ст. 150 КАС України визначено умови, за яких допускається таке забезпечення. Зокрема, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		З наведеної норми Закону вбачається, що загалом забезпечення позову допускається за наявності відповідних підстав, а саме: небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду чи ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у наслідок невжиття таких заходів, або очевидності ознак протиправності дій чи рішень субєкта владних повноважень. 
		Розглянувши зміст заяви про забезпечення позову, мотиви її подання з викладом обставин, якими представник Позивача підтверджує доцільність вжиття таких заходів, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення адміністративного позову виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, що Позивач ОСОБА_1 з 28 квітня 2014 року по теперішній час (день подання позову) обіймає посаду Голови Державної судової адміністрації України, на яку призначений рішенням Ради суддів України від 25 квітня 2014 року № 16 згідно з п. 3 ч. 5 ст. 127, ч. 2 ст. 147 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» та відповідно до Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням X позачергового з'їзду суддів України від 16 вересня 2010 року, що були чинними на час призначення на посаду.
		17 січня 2019 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення №142/0/15-19, яким оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя: Голови Державної судової адміністрації України та заступника Голови Державної судової адміністрації України, а також затверджено умови проведення конкурсу, що оформлені додатком до рішення, у тому числі кваліфікаційні вимоги.
		Питання правомірності вказаного рішення є предметом розгляду справи №9901/72/19, яка перебуває на розгляді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 року №142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України» та зобовязання скасувати таке рішення.
		Комісією проведено засідання 25.01.2019 року згідно Протоколу №1 щодо розгляду питання №4 порядку денного «Про організацію проведення перевірки володіння іноземними мовами кандидатами на зайняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України та його заступника».
		15 лютого 2019 року відбувся конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорій «А» у Державній судовій адміністрації України, зокрема на посаду Голови Державної судової адміністрації України, який оголошений рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 року №142/0/15-19.
		Згідно Протоколу №2 Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя від 15.02.2019 року за результатами розгляду п. 9 порядку денного прийнято рішення про визнання переможцем конкурсу на цю посаду ОСОБА_2.
		Змістом адміністративного позову Позивач мотивує неможливість проведення конкурсу на невакантну посаду з огляду на ряд правових актів, зокрема на приписи Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про вищу раду правосуддя», «Про державну службу» та підтверджує свою позицію листом-розясненням Національного агентства з питань державної служби від 01.02.2019 року №491/20-19, яким надано оцінку зазначеним обставинам та визнано згадане рішення Вищої ради правосуддя щодо оголошення конкурсу на невакантну посаду таким, що прийняте з порушенням вимог закону. Та вказує, що незважаючи на відсутність правових підстав для проведення конкурсу, Відповідачем прийнято рішення про проведення конкурсу, проведено конкурс та 15.02.2019 року прийнято згадане вище рішення про визначення переможця конкурсу на невакантну посаду, яку він нині обіймає. 
		Суд враховує міркування представника Позивача, що оскарженим рішенням Відповідач, фактично, реалізував оскаржене в межах іншої справи рішення Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19, яке, на його переконання, прийнято у порушення чинного законодавства стосовно проведення такого конкурсу на посади, що станом на сьогодні не є вакантними. 
		За таких умов, суд вважає рішення Відповідача, що викладене у п.9 Протоколу №2 від 15.02.2019 року, яким визначено переможця конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_2 таким, що дає достатні підстави вважати про наявність у порядку його прийняття очевидних ознак протиправності.
		Тому, з огляду на дійсну наявність ознак очевидної протиправності при прийнятті згаданого рішення, суд вбачає наявною, викладену ч. 2 ст. 150 КАС України, підставу для забезпечення позову, повязану з очевидністю ознак протиправності діяльності субєкта владних повноважень.
		Суд, також, бере до уваги, що згадане рішення Відповідача від 15.02.2019 в силу положень ч. 6 ст. 153, п. 35 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п. 19 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» має бути реалізоване Вищою радою правосуддя, що призведе до його звільнення та призначення на цю посаду іншу особу, що, у свою чергу, істотно ускладнить поновлення його порушених прав. 
		Тому, суд погоджується з доводами представника Позивача щодо можливості істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у майбутньому, оскільки за результатами проведеного конкурсу на підставі рішення Комісії від 15.02.2019 року Вищою радою правосуддя буде прийнято рішення про призначення на його посаду іншої особи, а саме  переможця вказаного конкурсу, що знівелює значення вищевказаних рішень у майбутньому.
		За неведених обставин, суд вважає наявними достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
		Приймаючи рішення про задоволення заяви та обрання способу забезпечення позову, суд враховує, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. 
		Суд також враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
		Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.
		Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Крім цього, нормами ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини. 
		Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
		Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші проти Мальти».
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_4 проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		З урахування викладених міркувань та зважаючи, що зупинення, у даному випадку, дії оскаржуваного рішення матиме наслідком неможливість його реалізації у вигляді призначення переможця конкурсу, суд вважає обраний спосіб забезпечення позову співмірним із наслідками вжиття таких заходів та таким, що випливає із завдання адміністративного судочинства визначених ч. 1 ст. 2 КАС України.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги у справі заявлені виключно до Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя як до самостійного субєкта публічного права  субєкта владних повноважень, що реалізує владну управлінську функцію.
		Правовий статус Комісії визначено положеннями ст.29 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та відповідним Положенням, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 18 травня 2017 року № 1172/0/15-17 зі внесенням змін рішеннями Вищої ради правосуддя від 24 липня 2018 року № 2416/0/15-18 та від 27 листопада 2018 року № 3619/0/15-18.
		Згідно наведених норм Комісія є колегіальним органом, який діє при Вищій раді правосуддя. 
		Склад Комісії формується з: двох членів Вищої ради правосуддя, які не є суддями чи суддями у відставці; двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які не є суддями чи суддями у відставці; двох членів Ради суддів України; трьох суддів Верховного Суду, що вказує на міжвідомчий характер її утворення, оскільки більшість її членів не є працівниками Вищої ради правосуддя. Члени Комісії виконують свої повноваження на громадських засадах.
		На Комісію покладені завдання зі здійснення повноважень Комісії з питань вищого корпусу державної служби в порядку Закону України "Про державну службу" щодо питань державної служби в системі правосуддя (ч. 5 ст. 29 ЗУ «Про Вищу раду правосуддя»), тобто характер завдань не підпадає під регламентацію Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а здійснюється в іншому порядку, визначеному спеціальним законодавчим актом системи регулювання державної служби. 
		Крім того, суд бере до уваги спосіб ухвалення рішень Комісією. За приписами наведених норм, рішення Комісії є самостійними в розумінні правовстановлюючого значення як акту індивідуальної дії та не потребують узгодження чи затвердження ані Вищою радою правосуддя, ані іншим субєктом публічного права.
		Крім того, змістом статті 29 ЗУ «Про Вищу раду правосуддя» встановлено зв'язок Комісії з Вищою радою правосуддя виключно у здійсненні останньою: - затвердження персонального складу Комісії на підставі та в межах пропозицій субєктів формування Комісії; - затвердження Положення про Комісію після консультацій з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби; та організаційного та матеріально-технічного забезпечення діяльності Комісії.
		З урахуванням наведених ознак, суд доходить висновку про наявність у правовому статусі Комісії ознак самостійного субєкта публічного права як субєкта владних повноважень зі здійснення завдань та повноважень Комісії з питань вищого корпусу державної служби в порядку Закону України "Про державну службу". З урахуванням цього, а також змісту п.9 ч.1 ст.19 КАС України, за яким до компетенції адміністративних судів віднесено, у тому числі, спори щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обовязковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб, суд вважає, що обмеження, які визначені ч.3 ст.151 КАС України, не стосуються даного провадження, що розглядається.
		При цьому, за приписами ч. 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк предявлення рішення до виконання. Відповідно вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст.156 КАС України. 
		За змістом частини 1 статті 12 Закону "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачем у даній справі відповідно й стягувачем, не є суб'єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном у 3 роки.
		З урахуванням викладеного, керуючись вимогами статей 150-158, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, 
		УХВАЛИВ:
		Задовольнити заяву про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1. 
		Зупинити дію рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя (04050, м. Київ, вул. Студентська, 12-а, тел.: (044)481-06-01, 481-06-02, 481-06-26, 489-64-60), прийнятого за результатами розгляду пункту 9 порядку денного засідання, закріпленого Протоколом №2 від 15.02.2019 року, яким визначено переможцем конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_2.
		 
		 
		Повне найменування сторін:
		Позивач: ОСОБА_1, адреса: 02096, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1. 
		Відповідач: Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя, адреса: 04050, м. Київ, вулиця Студентська, 12-а.
		 
		Дана ухвала може бути предявлена до виконання у порядку та спосіб, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», у строк до 13 березня 2022 року.
		 
		Ухвала набирає законної сили й підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
		Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		СуддяВ.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...