Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 698/492/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2019. Зареєстровано: 14.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2019.
Дата набрання законної сили: 05.04.2019
Номер судового провадження: 1-кп/698/34/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013250020000259

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 698/492/13-к
		Провадження № 1-кп/698/34/19
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		05 березня 2019 р.смт. Катеринопіль
		Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:
		головуючого судді:  ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря: ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013250020000259 від 27.03.2013 за обвинуваченням 
		ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в с. Дольськ, Любешівського району, Волинської області українки, громадянки України, яка має вищу освіту, сімейний стан - заміжня, яка не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджувалась,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
		ОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в с. Глушиця, Сарненського району. Рівненської області, українки, громадянки України, яка має вищу освіту, сімейний стан - заміжня, яка не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не засуджувалась,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,
		за участю сторін та інших учасників кримінального провадження: 
		прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		ОСОБА_9 , 
		обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		В С Т А Н О В И В:
		Обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12013250020000259 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за наступних обставин.
		 
		ОСОБА_3 , працюючи згідно наказу начальника Держфінінспекції в Черкаській області № 94-о від 21.02.2012 на посаді завідувача сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області, відповідно до Положення про вказаний сектор інспектування будучи наділеною повноваженнями, згідно яких: здійснює керівництво діяльністю Сектору, планує та організовує його роботу; очолює контрольні заходи або бере в них участь; організовує та контролює проведення контрольних заходів працівниками Сектору; приймає та розглядає підготовлені за результатами контрольних заходів матеріали, у разі наявності недоліків надає пропозиції щодо їх усунення, вживає заходи, необхідні для повної реалізації матеріалів контрольних заходів; організовує підготовку відповідних аналітичних матеріалів щодо фактів неефективного, нецільового та незаконного витрачання державних ресурсів, інших фінансових порушень та подає начальникові районної інспекції пропозиції щодо заходів, спрямованих на запобігання таким фактам надалі та інше, маючи 11 ранг державного службовця шостої категорії, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, явно виходячи за межі наданих повноважень, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з головним державним фінансовим інспектором сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської МДФІ ОСОБА_4 , яка працюючи згідно наказу начальника Держфінінспекції в Черкаській області №181-о від 09.04.2012 на посаді головного державного фінансового інспектора сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції у Черкаській області, відповідно до посадової інструкції будучи наділеною правами та обов`язками, а саме: за дорученням керівництва представляти держфінінспекцію в інших структурних підрозділах Держфінінспекції в Черкаській області та її територіальних органах, органах виконавчої влади,    правоохоронних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з питань, що стосуються її компетенції; готувати запити на отримання від структурних підрозділів Держфінінспекції в Черкаській області та її територіальних органів, органів виконавчої влади, правоохоронних органів, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання своїх посадових обов`язків; брати участь у проведенні контрольних заходів згідно з чинним законодавством; здійснювати державний фінансовий контроль у формі інспектування та перевірки державних закупівель; складати, реєструвати акти та оформлювати матеріали за закінченими контрольними заходами згідно з порядком, установленим у Держфінінспекції; брати участь в узагальненні результатів контрольних заходів; брати участь у проведенні інших контрольних заходів, оформленні і реалізації їх результатів, та інше з метою одержання хабара, з використанням своїх владних повноважень і службового становища, у період часу з березня по 10 квітня 2013 року вимагали та отримали від фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 32 000 гривень за наступних обставин.
		 
		Так, на виконання звернення Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Черкаській області від 25.02.2013 №2/35-852 та листа ДФІ в Черкаській області від 01.03.2013 №23-25/27-1587 завідувачем сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області ОСОБА_3 та головним державним фінансовим інспектором сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської МДФІ ОСОБА_4 прийнято участь в якості спеціаліста у проведенні перевірки ФОП ОСОБА_12 з питань надання послуг з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах Катеринопільського району за 2012 рік, у ході проведення якої встановлено порушення з боку ОСОБА_12 під час надання зазначених послуг.
		 
		У подальшому ОСОБА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи свої владні повноваження і службове становище всупереч інтересам служби, з метою одержання хабара, поставила ОСОБА_12 вимогу надати їм грошові кошти у сумі 32 000 гривень за не відображення всіх виявлених фактів порушень та відповідно зменшення суми нарахування штрафних санкцій за результатами проведеної ними перевірки з питань надання послуг з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах Катеринопільського району за 2012 рік, на що ОСОБА_12 , з метою запобігти негативним наслідкам у вигляді безпідставного нарахування штрафних санкцій, вимушена була погодитись на передачу вказаних коштів.
		 
		Після цього, ОСОБА_3 , 10 квітня 2013 року близько 16-ї години, реалізовуючи свій намір на одержання хабара від ФОП ОСОБА_12 , умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , з використанням своїх владних повноважень і службового становища всупереч інтересам служби, у приміщенні сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської МДФІ за адресою: АДРЕСА_2 , за не відображення всіх виявлених фактів порушень та відповідно зменшення суми нарахування штрафних санкцій за результатами проведеної ними перевірки з питань надання послуг з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах Катеринопільського району за 2012 рік, одержали від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 32 000 гривень, що більше ніж у 55 разів перевищувало встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
		Таким чином,стороною обвинувачення  ОСОБА_3 та ОСОБА_4  обвинувачуються, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара у значному розмірі за виконання в інтересах третіх осіб з використанням наданої їм влади, поєднане з вимаганням хабара.
		Обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованому їй злочині не визнала. Пояснила, що злочину вона не вчиняла, а щодо неї та ОСОБА_4 мала місце провокація з боку правоохоронних органів і саме з цією метою затягувалась під час проведення перевірки і надання документів ФОП ОСОБА_12 , яка діяла за вказівками правоохоронців. Та і самі правоохоронці, отримуючи від неї інформацію про необхідність продовження термінів перевірки, свідомо цього не робили. Та пояснила, що вона працює з 2012 на посаді завідуючої сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області. 25 березня 2013 року на виконання звернення Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Черкаській області до ДФІ в Черкаській області вона разом з головним державним фінансовим інспектором сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської МДФІ ОСОБА_4 приступила до проведення перевірки ФОП ОСОБА_12 з питань надання послуг з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах Катеринопільського району за 2012 рік. В ході проведення якої ОСОБА_12 надала їм лише частину документів і на такі її дії останньої вона реагувала відповідними телефонними повідомлення працівникам УБОЗ в Черкаській області. В подальшому в ході перевірки були виявлені порушення законодавства, які повинні бути відображені у відповідній довідці, що і було зроблено. І хоча законодавчо не передбачало вона на прохання ФОП ОСОБА_12 вона ознайомила останню з результатами перевірки та виявленими в ході неї порушеннями, а саме щодо безпідставного включення дітей для харчування в школах № 1, №2, ліцеї та с. Шостаково і якби і інших школах були б виявлені такі порушення то штраф би склав на підприємця близько 200000 грн. Після ознайомлення з довідкою ОСОБА_12 не погодилася з виявленими порушеннями посилаючись на те що не все було враховано і в подальшому була підготовлена нова довідка яка і була направлена до керівництва в м. Звенигородка де після її корегування керівником вона була повернута.
		Вказувала, що довідку за результатами перевірки ФОП ОСОБА_12 було оформлено відповідно до діючого законодавства виходячи з тих даних перевірки, які можливо було реально встановити у відведений для того час. Вказувала, що у її посадові обов`язки не входить ознайомлення представників того кого перевіряли з ознайомленням із довідкою за результатами перевірки однак і не забороняється цього робити. Натомість в даному випадку саме за наполегливими наполяганням ОСОБА_12 вона погодилась це зробити. Станом на 10.04.2013 року перевірка була вже завершена, а проект довідки узгоджений з керівництвом, що вказує на те що ні вона ні ОСОБА_4 не могли щось у ній змінити. Вказувала, що ОСОБА_12 мали змогу ознайомитися вже з готовою довідкою, оскільки ніяке втручання з її боку не могло вплинути на зміст довідки. Також вказувала, що із ОСОБА_12 вона взагалі не спілкувався щодо надання їм з ОСОБА_4 грошей. Стверджувала, що саме остання під час перевірки навмисно поклала між документами гроші в сумі 500 доларів США та попрохала вийти з приміщення своїх працівників ОСОБА_13 та ОСОБА_14 і коли ці кошти нею та ОСОБА_4 були виявлені то вони відмовилися їх брати та повідомили присутніх на той час в приміщенні працівників ФОП ОСОБА_12 . ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щоб вони забрали кошти свого роботодавця, які залишилися лежати на столі.
		Щодо виявлених грошових коштів в службовому її кабінеті також пояснила,що 10.04.2013 року близько 13 год. 00 хв., вже після проведення перевірки, але до підписання довідки за результатами перевірки до неї зателефонувала ОСОБА_12 , яка повідомила проте що принесе торбу з харчами щоб пообідати, а тому вона і написала на листку щоб та поклала торбу з харчами саме на столі. Натомість ОСОБА_12 занесла обіцяну торбу з харчами, а також грошові кошти за власною ініціативою, діючи під контролем міліції, після ознайомлення із змістом довідки, поклала їх самовільно в шафу. І як тепер їй стало зрозумілим, для останньої головним було будь-що занести ці гроші під відео фіксацію, а не сам факт ознайомлення із довідкою, яка вже на той час була узгоджена з керівництвом. 
		Після того як ОСОБА_12 , прибула до її кабінету вона пред`явила їй ще не підписану довідку, але вже узгоджену керівництвом довідку, за результатами перевірки при цьому грошей у ОСОБА_12 , вона не бачила та не бачила куди були вони покладені. В подальшому гроші були виявлені в кабінеті між папками по номенклатурі справ і вона їх побачила лише під час обшуку. Також не заперечувала того що після прибуття до її кабінету ОСОБА_12 вона дійсно запитала в неї «яка сума», а тала відповіла «що в нею в гривнях» на що вона подула що це кошти необхідні для придбання журналу фінансового контролю. ОСОБА_12 про необхідність придбання якого була попередньо розмова. Ознайомилася з довідкою та залишила її на столі, а торбу з харчами держала в руці, а далі вони разом з останньою та з ОСОБА_4 сіли обідати де з торби діставала та викладала на стіл продукти ОСОБА_12 .
		Щодо написання нею записки з текстом «положіть на столі між журналами», яка була виявлена в ході проведення обшуку кабінету то показала що дійсно писала її виходячи з того що того дня 10.04.2013 року повинні були занести документи працівники одного із відділі райдержадміністрації, а оскільки вони могли їх принести у її відсутність тому вона написала куди їх покласти.
		Обвинувачена ОСОБА_3 вважає, що відносно них з ОСОБА_4 цілеспрямовано вживались дії щодо провокації хабара під час перевірки ФОП ОСОБА_12 , про що напередодні тих подій її попереджав ОСОБА_15 , а також і сама ОСОБА_12 , за чотири дні до проведення обшуку у кабінеті, писала їй на аркуші паперу що за ними слідкують. Пропозиція спочатку взяти 500 доларів США, а потім занесення,за власною ініціативою коштів в значно більшій сумі чітко вказує на провокацію вчинення дій ОСОБА_12 . Просила її виправдати.
		 
		Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засідання свою провину не визнала та пояснила, що вона працювала в 2013 році на посаді завідувача сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області. В березні 2013 року на виконання звернення Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Черкаській області до ДФІ в Черкаській області вона разом з ОСОБА_3 , якій вона підпорядковувалася, приступила до проведення перевірки ФОП ОСОБА_12 з питань надання послуг з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах Катеринопільського району за 2012 рік. У ході проведення перевірки нею було виявлено значні порушення однак з`ясувати хто саме їх допустив не представлялося можливим виходячи з того що зі сторони ОСОБА_12 не надавались всі необхідні документи. В подальшому було встановлено що допустили порушення саме працівники шкіл. Під час проведення перевірки ОСОБА_12 пропонувала їм гроші в сумі 500 доларів США, які поклала на столі та вийшла з кабінету. Дані кошти вони з ОСОБА_3 відмовилися отримувати та повідомили працівників ФОП ОСОБА_12 щоб ті забрали гроші свого роботодавця які та залишила на столі. Перевірку проводили вибірковим методом бо лише в останні дні перевірки їм принесли необхідні документи.
		 
		 
		 
		Обвинувачена стверджує,що коштиякі буливилучені вкабінеті інспекціївона побачилалише підчас обшукуі заперечує,що вимагала їхразом ОСОБА_3 у ОСОБА_12 при цьомупоказала,що останнянавпаки вїї присутностіписала нааркуші паперуповідомлення ОСОБА_3 ,яке містилоповідомлення щоза неюстежать.Щодо подій10.04.2013року показала,що тогодня вонаповернула документи ОСОБА_16 і таповинна булаїх повернутидо 18години.Також показалащо 10.04.2013року прибуладо них ОСОБА_12 ,яка спочаткузайшла вкабінет до ОСОБА_3 ,а потімвийшла івже воназавела розмовуз ОСОБА_12 ,бо маланамір здатиїй якпідприємцю худобу.В подальшому ОСОБА_3 запропонувала пообідатипославшись щоїх запросила ОСОБА_12 ,яка принеслапродукти.Після чоговони разомобідали дедо нихзаходила ОСОБА_17  та чоловік  ОСОБА_3 . Далі після їх уходу близько через 15-20 хвилин прибули працівники УБОЗУ і поняті та було виявлено в урні для сміття в кабінеті ОСОБА_3 аркуш паперу та в стінці в середньої шафи іншого кабінету де стоять папки було вилучено грошові купюри однак яким чином гроші з`явилися в кабінеті вона пояснити не змогла
		Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Згідно з ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Положення статей 62, 129 Конституції України та статей 7, 17, 22 Кримінального процесуального кодексу України визначають основними засадами судочинства у кримінальних справах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Водночас, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.2 ст.8КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою 
		(Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		Як на докази винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення посилалася на такі докази: 
		на показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка показала суду, що вона станом на 2013 рік здійснювала підприємницьку діяльність шляхом організації харчування дітей постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи у Катеринопільському районі. В січні 2013 року ревізійною бригадою державної фінансової інспекції в складі 2 осіб, яку очолювала ОСОБА_3 , у відділі освіти Катеринопільської районної державної адміністрації проводилась перевірка її господарської діяльності і під час перевірки були виявлені порушення в харчуванні дітей. За сім років які вона здійснювала діяльність такої перевірки вона не бачила виходячи з того, що працівники, які її проводили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вели себе таким чином що неможливо було зрозуміти що вони від неї хочуть, а саме отримуючи документи для перевірки не зазначаючи конкретних даних про виявлені порушення повідомляли її про те в ході проведення перевірки, повідомила їй про те, що у неї нібито виявлені порушення, які можуть призвести до виникнення у неї проблем посилаючись на те що виявлені порушення законодавства на суму близько 100 тисяч гривень, а далі повідомили що на 200 тисяч гривень звинувачуючи її нібито в обмані держави на такі суми. Також в ході перевірки вони телефонували директорам шкіл, в яких харчувалися діти, та здійснювали на них тиск та вимагали від них зміни попередніх їх показань та пред`являли їй вчинення порушень, які навіть не входили до її обов`язків, оскільки акти на харчування складаються не нею. Вона була категорично не згодною з позицією ревізорів, оскільки займаючись тривалий час таким видом діяльності не мала жодних зауважень від контролюючих органів проте, вона дійсно харчувала дітей, які не потребували безкоштовного харчування, хоча це було не з її вини, однак будучи впевненою у наявності наміру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відображення нібито виявлених ними порушень у відповідній довідці, вона сприйняла інформацію про можливість виникнення у неї проблем як реальну та запитала у них, яким чином можливо усунути ці порушення, маючи на увазі надання додаткових документів, однак зрозуміла що сума нібито виявлених порушень не залежала від надання нею документів і її підводили до надання грошових коштів. Через деякий час вона остаточно зрозуміла, що з неї фактично вимагають грошову винагороду при наданні якої перевіряючи можуть позитивно вирішити цю ситуацію на її користь і не відобразити в довідці за результатами перевірки виявлені порушення і цю суму ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спочатку вимагали в сумі 500 доларів США. Та навіть, з метою їх отримання, прибули у її офіс і вона саме таку суму поклала їм на столі та вийшла з офісу сама та попрохала, при цій розмові, вийти і свою працівницю ОСОБА_14 , а коли повернулася до кабінету то ОСОБА_3 , тримаючи ці 500 доларів США у себе в руках в присутності ОСОБА_4 заявила, що цих документів недостатньо.
		Тому в подальшому коли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали перевірку 25.03.2013 року її діяльності, з питань надання послуг з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах Катеринопільського району за 2012 рік, враховуючи їх попередню поведінку щодо неї, боячись відображення в довідці порушень вона погодилась на пропозицію ОСОБА_3 , яка в присутності ОСОБА_4 озвучила суму 4000 доларів США, як суму яку слід їм передати з метою зменшення обсягу виявлених порушень та штрафу при цьому пояснила що неможливо не показати наявність хоч якогось порушення та запевнила, що відобразять лише їх незначну частину. В подальшому ОСОБА_3 їй зателефонувала та сказала щоб вона приїхала в смт Катеринопіль. Однак будучи обуреною тим, що з неї вимагають хабар за усунення тих порушень, яких, на її думку, не існувало, доведеною тим самим до відчаю, з тією метою, щоб покарати службових осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як осіб, які вимагають хабар, вона письмово звернувся із заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів. 10 квітня 2013 року перед тим як зайти до приміщення в якому знаходилися кабінети ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працівники міліції помітили грошові купюри, які були приготовленими для передачі в якості хабара ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та на ній працівниками правоохоронних органів була закріплена записуюча апаратура. Після цього вона зайшла до кабінету, де розміщувалась ОСОБА_3 яка жестами запитала у неї чи привезла вона кошти, а коли вона стверджуючи кивнула даючи понять що є та повідомила що гроші в гривнях, то ОСОБА_3 взяла аркуш паперу формату А - 4 та власноручно написала на ньому «покладіть між папками» та жестом показала місце куди нести. Коли вона клала кошти у місце зазначене ОСОБА_3 , а саме між папками, то остання візуально бачила її зі свого місця, а ОСОБА_4 лише провела її поглядом. Далі їй надали довідку, яка не була підписаною та вони разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом обідали. Свідок категорично заперечує що від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були прохання про придбання нею канцтоварів чи журналів.
		На показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_18 показав суду, що він у 2013 році обіймав посаду старшого уповноваженого відділу по боротьбі з організованою злочинністю Черкаської області і ним був спрямований лист до Держфінінспекції в Черкаській області по питанню перевірки діяльності ФОП ОСОБА_12 , щодо харчування дітей. На дане звернення було повідомлено, що проведення даної перевірки доручено працівникам Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області. В подальшому працівники даної інспекції повідомили його про те що ФОП ОСОБА_12 , ухиляється від надання всіх необхідних документів для проведення перевірки. В подальшому проведення перевірки було продовжено з повідомленням проте що до неї залучено працівників інспекції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Дані особи проводили перевірку діяльності ФОП ОСОБА_12 , в 2013 році і мали на той час всі необхідні документи для проведення перевірки, а в разі виникнення у них питань про витребування інших документів, у даного підприємця, він вживав всіх законних заходів щодо їх надання в зв`язку з чим їх було надано. Незважаючи на наявність всіх документів ОСОБА_3 , з якою він підтримував телефонний зв`язок, просила продовжити терміни проведення перевірки лише в усному зверненні при цьому відповідного звернення із зазначенням неможливості проведення перевірки в зазначені попередні строки не надсилала. Разом з тим враховуючи що питання, які були поставлені перед Держфінінспекцією в Черкаській області, стосувалися діяльності ФОП ОСОБА_12 , яка фактично перевірялася з січня 2013 року, ще під час перевірки відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації, було незрозумілим чому на дані питання не могла бути дана відповідь, а також не надано було йому ні довідки ні акту перевірки діяльності ФОП ОСОБА_12 .
		На показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , яка показала суду, що вона у 2013 році працювала у ФОП ОСОБА_12 , у якої в березні 2013 року проводилась перевірка працівниками Держфінінспекції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , під час якої останні перебували в одному із нею кабінеті. Всі затребувані ними документи надавалися їм в повному об`ємі крім тих отримання яких було пов`язане із їх отриманням із головного офісу підприємця що потребувало певного проміжку часу. 
		Таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були надані всі затребувані ними документи і з їх слів було відомо що в ході перевірки були виявлені порушення. Одного разу був випадок коли ОСОБА_12 після спілкування з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дала вказівку зачинити кабінет після закінчення ними роботи і коли вона прибула зачинити кабінет то ОСОБА_3 повідомила що передала документи для ОСОБА_12 , які залишила на столі. Разом з тим свідок стверджувала що вона ці документи не брала та грошей там не бачила.
		На показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , яка показала суду, що вона у 2013 році на прохання ОСОБА_14 відвантажувала та завантажувала товар у ФОП ОСОБА_12 і на час перевірки діяльності останньої перебувала на її території де розвантажувала машину разом з ОСОБА_14 . В той час в кабінеті працювали, проводячи перевірку документів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при цьому не бачила щоб ОСОБА_12 перебувала з ними в одному кабінеті. Перебуваючи в кабінеті ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_4 до неї не зверталися і вона не бачила ні у них, ні в кабінеті ніяких грошей і до неї вони не зверталися з тим що в кабінеті були залишені кимось гроші. Разом з тим в подальшому їй стало відомо від інших людей про затримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після чого до неї підійшла ОСОБА_19 та просила підтвердити що ОСОБА_3 не брала грошей. 
		На показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_20 , який пояснив суду, що він в 2013 році обіймав посаду начальника відділу правової допомоги державної фінансової інспекції в Черкаській області. Так, відповідно до звернення до державної фінансової інспекції в Черкаській області працівників УБОЗ УМВС України в Черкаській області було призначено проведення перевірки ФОП ОСОБА_12 , яку проводили працівники сектору інспектування у Катеринопільському районі, а контроль здійснювала начальник МДФІ ОСОБА_21 . На початку квітня йому ОСОБА_21 повідомила що працівники які проводять перевірку не встигають її закінчити у строку встановлені для її проведення та дати відповіді на поставлені питання працівниками УБОЗ у зв`язку із її значним обсягом. На дане звернення він порекомендував вирішити дані питання з ініціатором звернення про проведення перевірки. А через декілька днів до нього зателефонувала ОСОБА_3 , яка повідомила про те що в ході перевірки виявлені порушення з боку ФОП ОСОБА_12 в частині використання бюджетних коштів, виділених на харчування дітей постраждалих від Чорнобильської катастрофи, але для дослідження в повній мірі даних порушень та їх документування потрібний додатковий час, однак працівник УБОЗ ОСОБА_18 , який був ініціатором проведення перевірки фактично ухиляється від вирішення питання продовження термінів перевірки. На що він особисто зателефонував до ОСОБА_18 , який запевнив його про те що після прибуття із відрядження вирішить дане питання однак в подальшому листа про продовження терміну перевірки так і не надіслав. При цьому зазначив що питання продовження строків та необхідності у витребуванні необхідних документів вирішувалось у телефонному режимі і відповідних письмових запитів ОСОБА_3 , до УБОЗу не надсилала. В подальшому від прокуратури області і зроблено перевірку в ході якої встановлено порушень у роботі ФОП ОСОБА_12 на 116000 грн.
		На показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_22 , яка пояснила суду, що вона в 2013 році обіймала посаду заступника начальника відділу правової допомоги державної фінансової інспекції в Черкаській області. Так, відповідно до звернення до державної фінансової інспекції в Черкаській області працівників УБОЗ УМВС України в Черкаській області було призначено проведення перевірки ФОП ОСОБА_12 , яку проводили працівники сектору інспектування у Катеринопільському районі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ході перевірки до неї зверталася ОСОБА_3 і повідомляла що неможливо закінчити перевірку у визначений час враховуючи той факт, що підприємцем не в повному обсязі надаються необхідні для проведення перевірки документи. Разом з тим офіційного письмового звернення до УБОЗу, по питанню продовження строків перевірки, зроблено не було, оскільки їх запевнив по телефону працівник даного правоохоронного органу ОСОБА_18 , що вирішить дане питання в робочому режимі. Свідок показала, що саме вона пояснила ОСОБА_3 , що в разі завершення строків відведених для перевірки, слід фіксувати в довідці результати її проведення на момент завершення. При цьому свідок запевнила що складену довідку за результатами перевірки діяльності ФОП ОСОБА_12 , вона бачила лише в електронному вигляді, який в такому вигляді був направлений до Звенигородського відділу, а чи існує взагалі оригінал даної довідки вона не знає. Також пояснила що ознайомлення суб`єкта перевірки з результатами перевірки нічим не регламентовано і тому особа яка проводила перевірку сама вирішує надавати довідку на ознайомлення чи ні.
		На показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 яка пояснила суду, що вона в 2013 році обіймала посаду начальника Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області. Відповідно до звернення від 25.02.2013 року до державної фінансової інспекції в Черкаській області працівників УБОЗ УМВС України в Черкаській області було призначено проведення перевірки ФОП ОСОБА_12 , яку проводили працівники сектору інспектування у Катеринопільському районі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а контроль здійснювався нею. Під час проведення перевірки ОСОБА_3 повідомляла її що виникають проблеми при проведені перевірки пов`язані з тим що об`єкт перевірки несвоєчасно та не в повному обсязі надає документи необхідні для перевірки. Також зверталася з приводу вирішення питання пов`язаного з продовженням терміну перевірки, а так як листа про продовження перевірки не було то вона сказала ОСОБА_3 , що за таких умов слід відобразити у довідці всі встановлені на той період порушення і документи направити ініціатору перевірки. Свідок ствердила що після отримання нею електронною поштою проекту довідки від ОСОБА_3 то ознайомившись з її змістом, вона її погодила та рекомендувала останній зробити в довідці посилання на нормативні документи, які були порушені ФОП ОСОБА_12 . В подальшому ОСОБА_3 повинна була направити дану довідку ініціатору перевірки, однак їй не відомо чи зробила вона це.
		На показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_23 , яка пояснила суду, що вона в 2013 році обіймала посаду начальника відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації. В січні 2013 року у відділі проводилася перевірка сектором інспектування Звенигородської МДФІ в Катеринопільському районі, яку проводили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Під час перевірки харчування дітей ОСОБА_4 виявила порушення . Разом з тим під час перевірки до 10.04.2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не ставили чітких вимог до працівників бухгалтерії відділу щодо чітко визначеної дати надання ними документів для проведення перевірки.
		На показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_24 , яка пояснила суду, що вона в 2013 році обіймала посаду бухгалтера відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації. В січні 2013 року у відділі проводилася перевірка сектором інспектування Звенигородської МДФІ в Катеринопільському районі, яку проводили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час проведення якої було виявлені порушення. 10.04.2013 року працівники сектору інспектування Звенигородської МДФІ в Катеринопільському районі повернули їм документи в яких були відсутні підпису бухгалтера та печатки і після усунення даних порушень документи підлягали поверненню до сектору інспектування Звенигородської МДФІ в Катеринопільському районі. Однак за відсутності в той день печатки відділу того дня їх не повертали до вищезазначеного сектору. Також свідок пояснила що чіткої домовленості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про повернення документів їм, як працівникам сектору інспектування Звенигородської МДФІ в Катеринопільському район, не існувало, крім того це було неможливо зробити оскільки печатка відділу була у той день відсутня.
		На показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_25 яка пояснила суду, що вона в 2013 році обіймала посаду бухгалтера відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації. В січні 2013 року у відділі проводилася перевірка сектором інспектування Звенигородської МДФІ в Катеринопільському районі, яку проводили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час проведення якої було заблоковано рахунки відділу. В зв`язку з необхідністю вирішення питання пов`язаного з розблокуванням рахунків вона була у секторі інспектування Звенигородської МДФІ в Катеринопільському районі, а 10.04.2013 року вона до них не приходила не існувало будь-яких домовленостей про зустріч в даний день. Також пояснила що станом на 10.04.2013 року перевірка їх відділу була закінчена і всі документи були надані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому вона не давала завдань працівникам відділу надавати останнім будь-які документи 10.04.2013 року.
		На показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_26 , яка пояснила суду, що вона в 10.04.2013 році була запрошена працівниками міліції до будівлі УБОЗ УМВС України в Черкаській області де її запросили бути присутньою в якості понятої на що вона погодилась. Крім нею понятою була ще одна жінка та була присутня заявниця ОСОБА_12 . В їх присутності працівники міліції помітили грошові купюри, які були номіналом по 200 грн. у кількості 160 штук на суму 32000 грн., оброблені спеціальною хімічною речовиною. Далі гроші після помітки та огляду були передані ОСОБА_12 та складено протокол в якому вона поставила свій підпис та підпис поставила інша понята та інші учасники. Після чого вона разом з іншими учасниками та працівниками міліції прибули в смт. Катеринопіль і близько 14 год.00 хв., вона була запрошена та іншу дівчину в якості понятих для проведення слідчих дій в приміщенні сектору інспектування в Катеринопільському районі де були жінки що представилися як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ще якась жінка. В її присутності працівники міліції в приміщенні кабінету, даного сектору, у книжковій шафі між картонними папками виявили дві пачки купюр у сумі 32000 грн., а також у сміттєвому відрі була виявлена записка на аркуші формату А-4 зміст якої був «ложіть на тому столі між папками». Все вилучене було опечатане та скріплено підписами учасників.
		На думку прокурора свідчення даних свідків є логічними, послідовними та взаємозв`язаними між собою та з іншими дослідженими доказами як за хронологією викладених подій, так і за своєю змістовністю.
		- дані, що містяться у рапорті про виявлення кримінального правопорушення від 26.03.2013 року оперуповноваженого УБОЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_27 згідно якого останній доповідає, що вході проведення заходів по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією отримано фактичні дані про вимагання хабара посадовими особами одного із контролюючих органів Черкаської області від осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території області, за незастосування штрафних санкцій за результатами проведеної перевірки. (т.3 а.с.2);
		- дані, що містяться у протоколі огляду, помітки та вручення грошових коштів від 10.04.2013 року, згідно якого було оглянуто 32 000 грн., а саме: 160 купюр номіналом 200 грн., із яких зроблено ксерокопії та помічені препаратом «Промінь-1», які видані ОСОБА_12 для проведення заходу щодо документування протиправної діяльності працівників завідувачем сектору інспектування в Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної ДФІ в Черкаській області ОСОБА_3 та головним спеціалістом цього ж сектору ОСОБА_4 із ксерокопіями вказаних купюр; 
		-на дані розсекречених матеріалів негласних слідчих розшукових дій, які проводились під час досудового розслідування: постанова про контроль за вчиненням злочину, два протоколи від 11.04.2013 аудіо-відео контролем дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , протокол про результати контролю за вчиненням злочину, протокол огляду відеозапису на аудіокасеті «Panasonic МС 60» та флеш - карти інвентарний № 426 т. Зокрема, на відеозаписах зафіксовані розмови між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 , зміст яких важко трактувати двояко - розмова між ними йшла саме про те чи принесла ОСОБА_12 гроші та вид валюти в якій вона їх принесла з метою їх передати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Прокурор просив звернути увагу суду на тому, що допитана ОСОБА_12 чітко й послідовно розповіла про події, зафіксовані у результаті НСРД, у той час, коли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не могли чітко розповісти про події що відбувалися того дня у них в кабінетах. Аналогічним чином на відеозапису зафіксовано момент розмови між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 , про те що ОСОБА_12 принесла кошти у гривнях, момент чого також зафіксовано на відеозаписі. Також прокурор акцентував увагу на те що гроші, які в якості хабара принесла ОСОБА_12 , були віднайдені в кабінеті саме в тому місці в кабінеті де вказала ОСОБА_3 шляхом написання цього місця на аркуші паперу формату А-4, в присутності ОСОБА_12 і даний аркуш був вилучений в ході огляду кабінету при цьому ОСОБА_3 не заперечувала, що запис зроблено саме нею, хоч і заперечує той факт що був написаний саме для ОСОБА_12 . За результатами огляду, вилучені під час його проведення гроші, відповідали тим що були оглянутими, поміченими та врученими працівниками правоохоронних органів ОСОБА_12 ;
		-на дані протоколу огляду місця події від 10.04.2013 службового кабінету ДФІ в Черкаській області, Звенигородської міжрайонної ДФІ, сектору інспектування у Катеринопільському районі, під час якого на нижній полиці шафи, за папками швидкозшивачами виявлено дві пачки купюр номіналом по 200 грн. в сумі 32000 грн., які ОСОБА_12 в той день незадовго до початку огляду поклала на дане місце за вказівкою ОСОБА_3 , про що свідчить протокол вручення грошових коштів ОСОБА_12 від 10.04.2013;
		- на дані про положення про сектор інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції;
		- на дані з наказу № 75-о від 06.10.1998 року «Про призначення ОСОБА_3 », згідно якого остання була призначена з 08 жовтня 1998 року на посаду головного контролера-ревізора контрольно - ревізійного відділу у Катеринопільському районі та даними наказу від 21.02.2012 року «Про призначення.», згідно якого ОСОБА_3 було призначено в порядку переведення з 21 лютого 2012 року на посаду завідуючої сектору у Катеринопільському районі;
		- на дані з наказу № 123-о від 30.08.2005 року «Про призначення ОСОБА_4 », згідно якого остання призначена з 31 серпня 2005 року на посаду провідного контролера - ревізора контрольно - ревізійного відділу у Катеринопільському районі та даними наказу від 09.04.2012 року «Про переведення ОСОБА_4 », згідно якого останню переведено за її згодою на посаду головного державного фінансового інспектора сектору інспектування у Катеринопільському районі;
		- на дані посадової інструкції головного державного фінансового інспектора сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Черкаській області із якою була ознайомлена ОСОБА_4 ;
		- на дані, що містяться у постанові приєднання речових доказів від 30.05.2013 року згідно якої вбачається, що грошові кошти в сумі 32000 грн., виявлені та вилучені під час огляду місця події 10.04.2013 були визнані та приєднано до справи в якості речових доказів; 
		- на дані, що містяться у постанові приєднання речових доказів від 25.04.2013 згідно якого вбачається, що аркуш паперу формату А-4 з написом «Ложіть на тому столі між журналами», довідки про результати участі у проведенні перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 з питань надання послугз харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи. У навчальних закладах Катеринопільського району за 2012 рік від 05.04.2013 виявлені та вилучені під час огляду місця події 10.04.2013 та інші документи, що перераховані у протоколі огляду від 25.04.2013 року були визнані та приєднано до справи в якості речових доказів; 
		- на дані, що містяться у висновку експерта № 2/569 від 17.05.2013 року, згідно якого на двох гумових кільцях та на ста шестидесяти купюрах номіналом 200 грн. кожна із зазначеннями їх номерів, які були віднайденими, за папками швидкозшивачами, під час огляду 10.04.2013 року службового кабінету ДФІ в Черкаській області, Звенигородської міжрайонної ДФІ, сектору інспектування у Катеринопільському районі, виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має люмінінесценцію жовтого кольору. На папці чорного кольору, яка надана на експертизу, виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має люмінінесценцію жовтого кольору;
		- на дані, що містяться у висновку експерта № 1/530 від 29.05.2013 року, згідно якого купюри номіналом 200 грн., які були віднайденими, за папками швидкозшивачами, під час огляду 10.04.2013 року службового кабінету ДФІ в Черкаській області, Звенигородської міжрайонної ДФІ, сектору інспектування у Катеринопільському районі  виготовлені підприємством, яке здійснює випуск гривень для Національного Банку України.
		- на дані, що містяться у протоколі огляду та копіями документів та на дані про надання доступу до матеріалів досудового розслідування з додатками. 
		Сторона захисту вважає, що винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину стороною обвинувачення не доведена, так як надані докази обвинувачення є недопустимими з огляду на положення вимог кримінально процесуального законодавства. Так: 
		- усі слідчі дії у вказаному кримінальному провадженні проведені неповноважним органом досудового розслідування. 
		- також посилається на те що велика частина процесуальних дій проводилася особами без відповідних на те повноважень.
		- рішення про проведення контролю за вчиненням злочину та про здійснення аудіо- та відео- спостереження за особою неможливо дослідити за відсутності ухвал слідчого судді апеляційного суду Черкаської області.
		- заявник ОСОБА_12 на час контролю за вчинення злочину була особою приватним підприємцем діяльність, якої на той час перевірялась працівниками УБОЗ на предмет використання державних коштів, що свідчить про певну підконтрольність її працівникам правоохоронних органів та про провокацію з їх боку щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім того, оцінюючи показання ОСОБА_12 , її активні дії під контролем працівників міліції, захисником робиться висновок про провокацію злочину правоохоронними органами, а тому отримані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; отримані під час такої провокації, повинні бути визнані судом недопустимим доказами, а обвинувачені підлягають виправданню. 
		Оцінюючи докази з точки зору їх належності та допустимості, суд виходить з такого. 
		Конституція України статтею 8 проголошує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Стаття 2 Кримінального процесуального кодексу України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також швидкого, повного і, головне - неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.19 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 01листопада 1996року «Прозастосування Конституціїпри здійсненніправосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливе лише за умови доведеності її вини.
		Частиною третьою статті 62Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
		Відповідно до ст.84-86КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, і ці докази мають бути належними та допустимими. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		Виходячи з положень ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
		Крім того, відповідно до положень п.2 ч.3 ст. 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Перевіряючи дотримання принципу законності органом досудового розслідування, судом встановлено наступне.
		ОСОБА_3 висунуто обвинувачення за дії, які вона вчинила, як завідуюча сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області за попередньою змовою з ОСОБА_28 , яка була на той час перебувала на посаді головного державного фінансового інспектора сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області, як службовими особами. При цьому дані особи згідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» відносяться до правоохоронних органів виходячи з того, що до правоохоронних органів відносяться органи державного фінансового контролю.
		Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 216 КПК України із застосуванням п.1 розділу ХІ Перехідних положеньКПК України слідчі органів прокуратури здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених працівником правоохоронних органів.
		Згідно із показань свідка обвинувачення ОСОБА_12 , остання, будучи обуреною тим, що з неї вимагають хабар за усунення тих порушень, яких, на її думку, не існувало, будучи доведеною тим самим до відчаю, з тією метою, щоб покарати службових осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як осіб, що вимагали у неї хабар, вона письмово звернувся із заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів. В даному зверненні вона повідомила що саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а відповідно як працівники сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області вимагають у неї неправомірну вигоду у сумі 500 доларів США за видачу ними довідки, яка не міститиме виявлених ними порушень законодавства, за результатами перевірки яку вони проводили з питань надання нею ОСОБА_12 , як підприємцем послуг з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах Катеринопільського району. 
		Ця заява чітко вказує, що суб`єктом злочинної діяльності є працівники сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області із зазначенням їх прізвищ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак, співробітник міліції ОСОБА_27 навмисно у своєму рапорті від 26.03.2013 року (т.1 а.с.2), про виявлення кримінального правопорушення, вказує, що суб`єктом злочинних дій є посадові особи одного із контролюючих органів Черкаській області, які вимагають від осіб що здійснюють підприємницьку діяльність на території області за незастосування штрафних санкцій за результатами проведення перевірки. 
		Наданий стороною обвинувачення витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12013250020000259, сформований 27.03.2013 (т.1 а.с. 12), містить інформацію про те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні розпочате 27.03.2013, попередня правова кваліфікація за ч.3 ст. 368 КК України, а фабула -посадові особи одного із контролюючих органів Черкаської області від осіб вимагають хабара від осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території області за незастосування штрафних санкцій за результатами проведеної перевірки.
		Крім того відповідно до даних рапорту від 27.03.2013 року оперуповноваженого ВКБ УБОЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_27 (т.1 а.с.8) начальнику УБОЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_29 вбачається, що даний працівник міліції повідомив що на виконання доручення слідчого ОСОБА_30 № 1081 від 27.03.2013 року ним встановлено, що посадовими особами Державної фінансової інспекції в Черкаській області, а саме завідувачем сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної інспекції 
		ОСОБА_3 та головним спеціалістом сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної інспекції ОСОБА_4 вимагається хабар від фізичної особи  підприємця ОСОБА_12 за незастосування штрафних санкцій за результатами проведеної позапланової ревізії у сумі 500доларів США. Тобто є очевидним той факт що станом на момент внесення відомостей до ЄРДР, а саме 27.03.2013 року, особі яка вносила дані відомості було достовірно відомо, те що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є службовими особами органу фінансового контролю та їх посади.
		Не зважаючи на очевидність того, що суб`єктом злочинної діяльності є працівники, фінансового контролю, які відносяться до правоохоронних органів здійснення досудового розслідування щодо таких суб`єктів віднесено до виключної підслідності слідчих органів прокуратури, слідчий органів МВС ОСОБА_31 у порушення вимог ст. 40 КПК України, маючи вищезазначені дані щодо того що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є службовими особами органу фінансового контролю, який відноситься до правоохоронного органу, приступив та продовжував проведення досудового розслідування. 
		А у порушення вимог ст. 36, 37 КПК України процесуальне керівництво здійснювалося прокурорами, визначеними заступником прокурора Черкаської області. (т.3 а.с 5). Суд зазначає, що при здійсненні досудового розслідування слідчими прокуратури Черкаської області процесуальне керівництво здійснюється прокурорами, визначеними прокурором Черкаської області. 
		Тільки 10 квітня 2013 року начальник відділу СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_32 спрямував матеріали кримінального провадження № 12013250020000259 та предмети та документи, що були вилучені в ході ОМП 10.04.2013 року, прокурору відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення управління прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 . При цьому із зазначенням що ОСОБА_3 , яка обіймає посаду завідувача сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області та ОСОБА_4 , яка обіймає посаду головного спеціаліста сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області, які зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою, вимагали та отримали від приватного підприємця ОСОБА_12 хабара в розмірі 32000 грн. за зменшення суми нарахування збитків на підприємця, в зв`язку з виявленими порушеннями під час проведення ревізії. А відтак ОСОБА_32 посилаючись на те що вказані особи були 10.04.2013 року затриманими, а відтак матимуть процесуальний статус підозрюваних, є посадовими особами органу державного фінансового контролю в зв`язку з чим відносяться у відповідності до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів направив дані матеріали вищезазначеному прокурору для вирішення питання підслідності.
		Однак, незважаючи на те що сторона захисту неодноразово вказувала на той факт, що різні слідчі дії в даному провадженні проводились особами які жодним чином не відображені в процесуальних документах, як особи що входили до групи слідчих чи їм були надані відповідні доручення слідчими, постанови про визначення підслідності та постанови про призначення слідчих у даному провадженні в судове засідання не надано, не містить таких даних і реєстр матеріалів досудового розслідування доданий до обвинувального акту, а лише в (т.3 а.с. 63) міститься повідомлення слідчого в ОВС відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Черкаської області ОСОБА_33 заступнику прокурора Черкаської області ОСОБА_34 саме про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013250020000259 за фактом вимагання хабара від ОСОБА_12 працівниками сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської МДФІ у сумі 32000 грн.
		Разом з тим постановою заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_35 (т.3 а.с. 62) була призначена група прокурорів у кримінальному провадженні № 120013250020000259 від 27.03.2013 року, де вже зазначено що дане кримінальне провадження перебуває у провадженні відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення управління прокуратури Черкаської області. Таким чином матеріали провадження не містять даних де і ким була визначена підслідність у даному кримінальному провадженні за вищезазначеним відділом та хто визначив слідчих для подальшого проведення розслідування. 
		Таким чином у період з 27 березня 2013 року до 10 квітня 2014 року, коли досудове розслідування кримінального провадження за заявою ОСОБА_12 , яка в своїй заяві чітко вказала про те що особи які вимагають у неї хабара являються посадовими особами сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області. Після чого відповідно до даних рапорту оперуповноваженого здійснювалося слідчим органу внутрішніх справ, приймалися процесуальні рішення, на виконання яких здійснювалися слідчі, негласні слідчі (розшукові) дії, які прокурор вважає доказами винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 
		Так, 02 квітня 2013 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення управління прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12013250020000259 прийняв постанову про проведення контролю за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту з передачею ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 500 доларів США, за вчинення ними дії з використанням наданих їм владних повноважень. Дані кошти повинні були бути поміченими спеціальною хімічною речовиною та люмінесцентним олівцем та передані через громадянку ОСОБА_12 . Проведення спеціального слідчого експерименту доручено слідчому відділу СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_36 , 
		Відповідно до відповіді голови апеляційного суду Черкаської області від 25.04.2017 року вих. № 8542/17-вих/01-24/17, з посиланням на ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» та п.п.4.12.4 Зводу відомостей, що становить державну таємницю - було відмовлено в наданні Катеринопільському районному суду Черкаської області ухвал слідчого судді апеляційного суду Черкаської області, які були постановлені за результати розгляду клопотань які надійшли 01.04.2013 року за № 5/65-541 т та за № 5/65-541 т з СУ МВС України в Черкаській області по кримінальному провадженні № 12013250020000259 від 27.03.2013 року. При цьому надано лише інформацію про те що слідчим суддею апеляційного суду 01.04.2013 року було постановлено дві ухвали, а саме про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової дії у вигляді аудіо-, відео- контролю особи у відношенні ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , терміном з 01.04.2013 по 01.05.2013 року. (т. 3 а.с. 183). При цьому суд звертає увагу, що обвинувачена ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відповідно даних цієї відповіді вбачається, що дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій надано щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 - тобто на іншу особу.
		10 квітня 2013 року, оперуповноваженим відділу боротьби з корупцією УБОЗ УМВС України в Черкаській області старшим лейтенантом ОСОБА_27 , складений протокол огляду, помітки та вручення грошових коштів, відповідно до якого в присутності понятих було оглянуто грошові кошти в сумі 32 000 гривен, які підлягали передачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , із зазначенням серій та номерів вказаних купюр, які після проведення огляду були скопійовані. Кожну купюру було помічено спеціальною хімічною речовиною «Промінь» та були вручені ОСОБА_12 для передачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.3 а.с.15).
		При цьому, слід звернути увагу, що проведення спеціального слідчого експерименту доручено було слідчому СВ СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_37 . Хоча, із протоколу огляду та вручення грошових коштів вбачається, що вони вручені оперативним співробітником, тобто не уповноваженою особою.
		11 квітня 2013 року оперуповноважений ОСОБА_27 склав протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, в якому зафіксовано, що на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області від 01.04.2013 року із застосуванням технічних засобів фіксації був проведений аудіо та відео контроль, щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 17 год. 02 хв. до 17 год. 14 хв. 08.04.2013 року. Результати викладені у довідці де зазначено що під час проведення заходу задокументовано зустріч ОСОБА_12 та ОСОБА_3 під час якої обговорюється спосіб зменшення суми відшкодувань до бюджету та порядок вчинення дій з метою приховування реальної картини завданих збитків державі. Та 10.04.2013 року СОТР УБОЗ УМВС України в Черкаській області із застосуванням оперативно-технічних заходів з 15 год.09 хв. до 15 год.57 хв. був проведений аудіо та відеоконтроль особи ОСОБА_3 під час проведення заходу передачі хабара останній ОСОБА_12 до протоколу додано матеріальний носій  касета Panasonic МС -60, інв.. № 422 т (тривалість запису 11 хв. 31 секунда), флеш карта Арасеr micro SD 4 GD 4 Gb з записами розмов громадянки ОСОБА_3 отримана з 08.04.2013 року по 10.04.2013 року. (т. 4 а.с. 152).
		11 квітня 2013 року оперуповноважений ОСОБА_27 склав протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, в якому зафіксовано, що на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області від 01.04.2013 року із застосуванням технічних засобів фіксації був проведений аудіо та відеоконтроль щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 17 год. 02 хв. до 17 год. 14 хв. 08.04.2013 року. Результати викладені у довідці де зазначено що під час проведення заходу задокументовано зустріч ОСОБА_12 та ОСОБА_4 під час якої обговорюється спосіб зменшення суми відшкодувань до бюджету та порядок вчинення дій з метою приховування реальної картини завданих збитків державі. Та 10.04.2013 року СОТР УБОЗ УМВС України в Черкаській області із застосуванням оперативно-технічних заходів з 15 год.09 хв. до 15 год.57 хв. був проведений аудіо та відеоконтроль особи ОСОБА_4 під час проведення заходу передачі хабара останній ОСОБА_12 до протоколу додано матеріальний носій  касета Panasonic МС -60, інв.. № 422 т (тривалість запису 11 хв. 31 секунда), флеш карта Арасеr micro SD 4 GD 4 Gb з записами розмов громадянки ОСОБА_4 отримана з 08.04.2013 року по 10.04.2013 року. (т. 4 а.с. 151).
		11.04.2013 року оперуповноважений ОСОБА_27 зазначає що він на підставі постанови № 428т від 02 квітня 2014 року про проведення спеціального слідчого експерименту, склав протокол про результати контролю за вчиненням злочину, в якому зафіксовано, що 10 квітня 2013 року заявнику ОСОБА_12 були вручені грошові кошти в сумі 32 000 гривен, які попередньо, для передачі їх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Надалі з використанням технічних засобів фіксації був проведений аудіо, відео контроль, під час якого зафіксована зустріч ОСОБА_12 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час якої ОСОБА_3 на аркуші паперу формату А-4 було написано покласти грошові кошти між папками, що розташовувалися в кабінеті останньої, що ОСОБА_12 і зробила. (т.4 а.с. 153). 
		Заслуговує наувагу позиціясторони захиступро те,що дозвілна проведеннянегласної слідчоїдії -контроль завчиненням злочинуу форміспеціального слідчогоексперименту надававсяпрокурором ОСОБА_6 постановою від02.04.2013року слідчомуслідчого відділуСУ УМВСУкраїни вЧеркаській області ОСОБА_36 (т.3а.с.12-13)натомість яквбачається звищезазначеної протоколувід 11.04.2013року прорезультати контролюза вчиненнямзлочину оперуповноваженого ОСОБА_27 ,то данийконтроль проводивсясаме останнім,а неслідчим слідчогослідчого відділуСУ УМВСУкраїни вЧеркаській області ОСОБА_38 ,якому прокурорнадав дозвілна проведенняданої слідчоїдії упостанові. Прицьому доручення слідчого або прокурора, на їх проведення оперуповноваженим ОСОБА_27 , відсутні. А також заслуговує на увагу позиція сторони захисту про те, що прокурором було в даній постанові чітко зазначено суму в 500 доларів США, без будь-яких застережень, яку було слід вручити ОСОБА_12 для передачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і як зазначено в постанові, то саме з метою перевірки достовірності фактів, що можуть свідчити про ведення їх злочинної діяльності та з метою попередження та розкриття тяжкого злочину. При цьому 10.04.2013 року оперуповноваженим відділу боротьби з корупцією УБОЗ УМВС України в Черкаській області старшим лейтенантом ОСОБА_27 були вручені ОСОБА_12 , для передачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , грошові кошти в сумі 32 000 гривен, про що складено відповідний протокол (т.3 а.с.15)., що явно не відповідає ні сумі ні валюті яку було слід вручити ОСОБА_12 у відповідності до постанови прокурора. При цьому доручення слідчого або прокурора на проведення оперуповноваженим ОСОБА_27 і самої слідчої дії відсутні. 
		При цьому суд вбачає явну невідповідність номерів постанов прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, а саме: прокурор на підтвердження вини обвинувачених посилається на постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, що знаходиться (т.3 а.с. 12-13) з даних якої вбачається, що дата її постановлення прокурором ОСОБА_6 є 02.04.2013 року за № 425 т при цьому, як вище зазначено оперуповноважений ОСОБА_27 посилається що він на підставі постанови прокурора ОСОБА_6 № 428 т від 02.04.2014 року про проведення спеціального слідчого експерименту, склав протокол про результати контролю за вчиненням злочину, при цьому у постанови прокурора міститься два номери дб№ 428 т і Р.№ 425 т.
		10 квітня 2013 року старший слідчий відділу особливо важливих справ та злочинів учинених членами організованих груп та злочинів організацій СУ УМВС в Черкаській області ОСОБА_39 склав протокол огляду місця події, відповідно до якого 10 квітня 2013 року у період часу з 16-09 до 17-38 у присутності понятих: ОСОБА_26 та ОСОБА_40 за участю ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , також за участю спеціаліста 
		НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області ОСОБА_41 та о/у УБОЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_42 ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , начальника відділу УБОЗ ОСОБА_45 був оглянутий службовий кабінет ДФІ в Черкаській області, Звенигородської міжрайонної ДФІ, сектору інспектування у Катеринопільському районі. В ході проведення якого на підлозі було виявлено аркуш паперу, на якому мається напис виконаний чорним чорнилом, «ложіть на тому столі між журналами» і аркуш паперу з написом вільного змісту. Також в ході огляду, з залученням спеціаліста, був проведений огляд столів та шафи де на нижній полиці шафи, за папками-швидкозшивачами сірого та чорних кольорів, виявлені були дві пачки купюр, номіналом по 200 грн., на зальну суму 32000 грн., які були перетягнутими гумовими кільцями. При освічені лампою УФ, в результаті чого було виявлено на даних пачках купюр нашарування речовини, яка має люмінесценцію жовто-зеленого кольору яскраво-жовте свічення. Виявлені грошові кошти та аркуші паперу були вилучені.( т.3 а.с.56-60). За таких обставин не позбавлені підстав доводи сторони захисту, щодо недопустимості даного доказу з посиланням на те що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що слідчий ОСОБА_39 входив до складі групи слідчих у даному провадженні, а також те що огляд було проведено без ухвали слідчого судді про дозвіл на його проведення.
		Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У ст. 216 КПК України визначено підслідність органів досудового розслідування. Таким чином, законодавче розмежування підслідності між різними органами досудового розслідування визначає розподіл наданих кримінальним процесуальним законом повноважень таким органам. З огляду на наведене варто зазначити, що відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими визнаються докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Таким чином, докази, що були отримані у період з 27.03.2014 року до 10.04.2014 року є недопустимими, як такі, що отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органом досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Обговорюючи питання наявності або відсутності провокації з боку працівників міліції або осіб, що діють за їх дорученням, суд виходить з наступного.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, зокрема, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення» (п. 1).
		Враховуючи специфіку слідчих заходів, пов`язаних з метою боротьби з корупцією та неправомірним збагаченням, та визначаючи, чи було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з провокацією злочину, позиція ЄСПЛ викладена у багатьох рішеннях Суду. Основними та фундаментальними з цього приводу є рішення ЄСПЛ у справах «Раманаускас проти Литви», «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Баннікова проти Російської Федерації».
		Зокрема, в справі «Раманаускас проти Литви» (рішення від 5 лютого 2008 року) ЄСПЛ в п.49 зауважив, що він (ЄСПЛ) усвідомлює, які труднощі виникають у поліції при пошуку та збиранні доказів під час виявлення та розслідування злочинів. Правоохоронні органи при виконанні своїх завдань все частіше змушені використовувати негласних агентів та інформаторів, вдаватися до негласних оперативно-розшукових заходів, зокрема для боротьби з організованою злочинністю й корупцією.
		Крім того, корупція стала основною проблемою у багатьох країнах, що засвідчує Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією. За змістом положень цього документа можна використовувати такі спеціальні слідчі методи, як діяльність негласних агентів, якщо це необхідно для збирання доказів у цій сфері, за умови не порушення прав і зобов`язань, які випливають із міжнародних багатосторонніх спеціальних конвенцій, наприклад стосовно прав людини (п. 50). З огляду на це використання спеціальних слідчих методів, зокрема негласних заходів, саме по собі не може порушити право на справедливий судовий розгляд справи. Проте у зв`язку з тим, що при здійсненні цих заходів виникає ризик підбурювання з боку поліції, межі їх застосування мають бути чітко визначені (п. 51).
		Питання щодо допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. 
		За визначенням ЄСПЛ, підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		Під час визначення того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення злочину, ЄСПЛ розглядає два чинники, такі як наявність підстав для проведення відповідних заходів та роль співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину.
		Належними підставами здійснення зазначених вище заходів ЄСПЛ визнає конкретні і достатні фактичні дані, що вказують на можливе вчинення особою злочину.
		Щодо ролі співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину, то ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже почала здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку, чи своїми навмисними діями спровокували особу на вчинення такого злочину.
		Застосовуючи практику ЄСПЛ до даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.
		Заявник ОСОБА_12 являється приватним підприємцем і саме щодо здійснення її діяльністю, яка пов`язана з використанням державних коштів при харчуванні дітей, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, в Катеринопільському районі Черкаської області. Починаючи з січня 2013 року за зверненням до державної фінансової інспекції в Черкаській області працівників УБОЗ УМВС України в Черкаській області було призначено проведення перевірки ФОП ОСОБА_12 , яку проводили працівники сектору інспектування у Катеринопільському районі в ході проведення якої були виявлені порушення допущені приватним підприємцем. Вказані обставини встановлені в ході розгляду справи і визнаються учасниками. 
		Таким чином ОСОБА_12 , щодо діяльності якої саме працівниками УБОЗ УМВС України в Черкаській області було ініційовано проведення перевірки таким чином перебуваючи під певним контролем даних правоохоронним органів, достовірно знаючи про в разі виявлення в її діяльності працівниками сектору інспектування у Катеринопільському районі порушень вона матиме негативні наслідки для себе. При цьому отримавши від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проводили раніше перевірку її діяльності, відмову в отриманні хабара в суму 500 доларів США, які вони спочатку нібито вимагали, вона звернулася до працівників УБОЗ УМВС України в Черкаській області із заявою у вимаганні у неї хабара при проведенні у неї перевірки цими ж працівниками сектору інспектування у Катеринопільському районі, яку ті проводили починаючи з 25.03.2013 року.
		Будучи допитаним у судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 на питання чому її звернення було саме до працівників УБОЗ УМВС України в Черкаській області, а не працівників міліції за місцем вимагання хабара, тоді як події відбувалися на території Катеринопільського району Черкаської області, пояснити не змогла.
		Єдине чітко зазначила, що взагалі звернулася до правоохоронців, після того як попередньо дані особи, ще при проведенні ними попередньої перевірки відділу освіти Катеринопільського району, спочатку вимагали у неї 500 доларів США і коли вона їх їм надала відмовилися їх брати з посиланням на те що це мала сума. 
		Що стосується самого спілкування з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то ОСОБА_12 зазначила, що саме ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4 , 08.04.2013 року зазначила суму в 4000 доларів, написавши її на аркуші паперу, для передачі їм, як винагороду за зменшення суми відшкодувань до бюджету. При цьому не змогла пояснити чи повідомляла вона працівників УБОЗ УМВС України в Черкаській області про вимагання саме такої суми і в такій валюті лише зазначила що гроші в сумі 32000 грн. були їй вручені, працівниками УБОЗ УМВС України в Черкаській області, 10.04.2013 року для передачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		Також встановленим є факт, який підтверджується як письмовими документами, так і поясненнями свідка ОСОБА_12 , що єдиним джерелом інформації щодо корупційної діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , була саме заява ОСОБА_12 . У матеріалах провадження відсутні докази, які б підтверджували, що обвинувачені раніше вчиняли аналогічні злочини, зокрема пов`язані з корупцією. 
		Також наявні у справі показання засвідчують, що ініціатором зустрічей та розмов з обвинуваченими була саме ОСОБА_12 , оскільки її безпосередня участь у проведенні перевірок не вимагалась однак вона прибувала з місця свого проживання до смт. Катеринопіль. Також, як встановлено в судовому засіданні, законодавчо не встановлено обов`язку працівників державної фінансової інспекції знайомити ОСОБА_12 з даними довідки перевірки, однак остання наполягала на цьому і незважаючи на те що перевірка була закінчена 05.04.2013 року вона прибула для ознайомлення з довідкою в смт. Катеринопіль 10.04.2013 року.
		Також суд знаходить логічними та достовірними показання обвинувачених, щодо провокації хабара ОСОБА_12 , яка і була ініціатором передачі їм хабара в сумі 500 доларів США, виходячи з того що показання останньої про те що з неї спочатку вони вимагали дану суму, а потім і відмовилися є не логічними та не підтверджені жодними доказами. Натомість ОСОБА_12 , в своїх показаннях, вказувала що саме вона була ініціатором того, щоб під час її розмови з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , її працівниця ОСОБА_14 , покинула кабінет. На переконання суду, така поведінка ОСОБА_12 , яка пропонувала передати гроші таємно, була спрямована на укриття передачі грошей і саме в той час, з показань обвинувачених, ОСОБА_12 вона і поклала їм на стіл 500 доларів США, від отримання яких вони відмовилися. 
		Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 4 листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 2 жовтня 2010 року, для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої, чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів, вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
		Як встановлено із показань ОСОБА_12 , вона звернулася в правоохоронні органи будучи обуреною тим, що з неї вимагають хабар за усунення тих порушень, яких, на її думку, не існувало, доведеною тим самим до відчаю, з тією метою, щоб покарати службових осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як осіб, які вимагають хабар в сумі 500 доларів США, за зменшення суми нарахування збитків на неї, як підприємця, в зв`язку з виявленими порушеннями під час проведеної перевірки. При цьому саме таку сума і була зазначена прокурором яка підлягала врученню ОСОБА_12 , для передачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до даних постанови проведення контролю за вчиненням злочину від 02.04.2013 року (т.3 а.с.3). Разом з тим відповідно до даних протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів від 10.04.2013 року ОСОБА_12 , була вручена сума для передачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в розмірі 32000 грн., при цьому яким чином і хто визначив дану суму і погодив її передачу не зазначено. При цьому належних та допустимих доказів вимагання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 коштів від ОСОБА_12 , в розмірі 32000 грн. суду не надано. 
		На недоведеність вимагання хабара ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вказує і той факт, що згідно пред`явленого їм обвинувачення, вони вимагали у ОСОБА_12 , хабара, а ОСОБА_12 , його передала в сумі 32 000 грн. за не відображення всіх виявлених фактів порушень в підприємницькій діяльності останньої та відповідно зменшення суми нарахування штрафних санкцій за результатами проведеної ними перевірки з питань надання послуг з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах Катеринопільського району за 2012 рік.
		Таким чином, виходячи із змісту пред`явленого обвинувачення, сама ОСОБА_12 була зацікавленою в передачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 хабара, щоб незаконно уникнути для себе негативних наслідків, які б настали за відмови її надати. Цей факт підтвердила і сама ОСОБА_12 , яка суду показала, що після проведеної ними попередньої перевірки, відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації, даними працівниками, які прискіпливо ставилися до неї, та оголошення ними великих сум, нібито виявлених ними порушень, вона зрозуміла, що іншого виходу немає, як дати хабара. 
		Судова практика свідчить про те, що вимагання має місце лише тоді, коли зачіпаються законні інтереси зацікавленої особи. Одержання службовою особою матеріальної вигоди за вчинення діяння по службі, спрямованого на задоволення протизаконних інтересів зацікавленої особи, навіть за умови, що службова особа її вимагала, не може розглядатися, як вимагання. 
		Будь-яких доказів на спростування таких висновків стороною обвинувачення не надано, а судом не встановлено.
		Вище вказане свідчить про те, що саме правоохоронні органи через ОСОБА_12 , явно схиляли обвинувачених до протиправних дій, хоча, не було об`єктивних доказів для припущення, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , займаються незаконною діяльністю.
		Про вказане свідчить і те, що в рапорті оперуповноваженого ОСОБА_27 від 27.03.2013 року начальнику УБОЗ УМВС України в Черкаській області (т.3 а.с.8) зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимагають хабар у ОСОБА_12 за результатами проведеної позапланової ревізії у сумі 500 доларів США. Натомість, як встановлено в судовому засіданні то дана перевірка лише розпочалася 25.03.2013 року і тривала до 05.04.2013 року. 
		Також не зважаючи на те, що усі докази, зібрані в результаті слідчих дій у період з 27.03.2013 року до 10.04.2013 року, є недопустимими через їх проведення неповноважними органом досудового розслідування та прокурорами суд, враховуючи посилання сторони захисту на проведення слідчих дій не уповноваженими особами, перевірив законність доказів за змістом.
		У статті 246 КПК України зазначено, що негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. 
		Відповідно до положень ст. 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться, серед інших, у формі спеціального слідчого експерименту. Сама форма контролю за вчинення злочину вказує на те, що спеціальний слідчий експеримент є саме негласною слідчою, а не розшуковою, дією. 
		Спільним Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 була затверджена Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні (далі Інструкція), відповідно до п. 1.12.4 якої спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.
		Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України).
		Відповідно до положень ст. 251, 271 КПК України постанова повноважного прокурора про проведення контролю за вчинення злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту повинна містити, серед іншого: початок, тривалість і мету негласної слідчої дії; відомості про особу, яка буде проводити негласну слідчу дію; обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинили в інший спосіб; виклад обставин, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої дії провокування особи на вчинення злочину; вказівку про застосування спеціальних імітаційних засобів.
		Згідно ст. 273 КПК України, за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій.
		Вивченням постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 02 квітня 2013 року, винесеної прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення управління прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 поза увагою прокурора залишися його обов`язок викласти обставини, які свідчать про відсутність провокації осіб на вчинення злочину.
		За обставин, викладених вище, є незаконним проведення контролю за вчиненням злочину 10.04.2013 року, так як дозвіл на проведення негласної слідчої дії у формі спеціального слідчого експерименту надавався слідчому ОСОБА_36 , однак всі подальші слідчі дії проводили особи, яких прокурор не визначав. Також як було вище викладено судом є незаконним використання грошових коштів при проведенні спеціального слідчого експерименту у сумі 32000 грн., так як прокурор не визначав їх такими, що їх слід вручити ОСОБА_12 для передачі в якості хабара ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виходячи з того, що у постанові прокурора чітко зазначена сума в 500 доларів США, яка підлягала врученню ОСОБА_12 для передачі їх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		Не зважаючи на відсутність у постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 02 квітня 2013 року обов`язкових відомостей, та наявність в ній конкретно визначеної суми в 500 доларів, яка підлягала врученню ОСОБА_12 оперуповноважений ОСОБА_27 у протоколі про контроль за вчиненням злочину від 11.04.2013 року вказує, що контроль за вчиненням злочину здійснювався на підставі постанови прокурора про проведення спеціального слідчого експерименту від 02.04.2013 року, тоді як рішення про вручення ОСОБА_12 грошей в сумі 32000 грн., прокурором в даній постанові не приймалося.
		11.04.2013 року оперуповноважений ОСОБА_27 зазначає що він на підставі постанови № 428т від 02 квітня 2014 року про проведення спеціального слідчого експерименту, склав протокол про результати контролю за вчиненням злочину, в якому зафіксовано, що 10 квітня 2013 року заявнику ОСОБА_12 були вручені грошові кошти в сумі 32 000 гривен, які попередньо, для передачі їх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Надалі з використанням технічних засобів фіксації був проведений аудіо, відео контроль, під час якого зафіксована зустріч ОСОБА_12 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час якої ОСОБА_3 на аркуші паперу формату А-4 було написано покласти грошові кошти між папками, що розташовувалися в кабінеті останньої, що ОСОБА_12 і зробила. (т.4 а.с. 153). 
		Згідно з ч. 4 ст. 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. Таке рішення відповідно до вимог ст. 251 КПК України приймається у формі постанови. 
		Водночас ч. 6 ст. 246 КПК України визначено, що проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України та інших правоохоронних органів.
		Також встановленим є факт, що частина процесуальних дій проводилася, а потім і процесуальні документи складалися працівниками оперативних підрозділів МВС (два протоколи про результати аудіо-, відео контролю за особою від 11 квітня 2013 року, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 11 квітня 2013 року), тоді як доручення слідчого або прокурора на їх проведення відсутні, що є порушенням ст. 41 КПК України, розділу ІІІ Інструкції.
		Зі змісту обвинувачення та матеріалів кримінального провадження було встановлено, що фактично саме на виконання звернення Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Черкаській області від 25.02.2013 №2/35-852 та листа ДФІ в Черкаській області від 01.03.2013 №23-25/27-1587 завідувачем сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської міжрайонної державної фінансової інспекції в Черкаській області ОСОБА_3 та головним державним фінансовим інспектором сектору інспектування у Катеринопільському районі Звенигородської МДФІ ОСОБА_4 було прийнято участь в якості спеціалістів у проведенні перевірки ФОП ОСОБА_12 з питань надання послуг з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах Катеринопільського району за 2012 рік. В ході проведення якої встановлено порушення з боку ОСОБА_12 , під час надання зазначених послуг, як можливого фігуранта скоєння злочину, тому ОСОБА_12 була зацікавленою у будь-якому випадку щоб виявлені порушення та можливе кримінальне провадження проводилося не відносно неї. Тому, суд вважає, що вказана особа може бути зацікавленою у розгляді вказаного кримінального провадження, а також дає підстави вважати що остання ще до початку проведення перевірки обвинуваченими 25 березня 2013 року діяла під контролем міліції про що свідчить поряд із вищевикладеними обставинами і той факт, що вже 26.03.2013 року, тобто на другий день після початку перевірки у ОСОБА_12 , в своєму рапорті, оперативний працівник УБОЗ УМВС України в Черкаській області вказує, що отримано інформацію про вимагання хабара посадовими особами від підприємця за незастосування штрафних санкцій за результатами вже проведеної перевірки.
		 
		Також про провокацію свідчить і той факт, що ознайомлення з довідкою про результати перевірки, її отримання особою щодо якої проводилася перевірка не передбачено діючим законодавством. Довідка була б направлена ініціатору перевірки і без ознайомлення з її змістом ОСОБА_12 . Виходячи з того що строк перевірки закінчився 05.04.2013 року, однак, ОСОБА_12 прибуває для ознайомлення з довідкою 10.04.2014 року, вже приймаючи участь у негласній слідчій дії.
		Усіх цих обставин як кожної окремо, так і у сукупності достатньо для обґрунтованого висновку, що дії працівників правоохоронних органів у даному кримінальному провадженні вийшли за межі пасивного розслідування, та як вони не «приєдналися» до злочину, який особи вже почали здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку, а своїми навмисними діями провокували обвинувачених на вчинення такого злочину.
		Оцінюючи з точки зору законності та допустимості як докази винуватості, огляд місця події (протокол від 10.04.13) за змістом, судом встановлено наступне. 
		Суд вважає, що огляд місця події це слідча дія, що полягає у безпосередньому вивченні території, на якій зроблено той або інший злочин, з метою ретроспективного розуміння сутності події, що відбулася, а також здійснювана для виявлення, фіксації й вилучення речових й інших доказів як свідоцтв того, що відбулося.
		Відповідно до ст. 237 КПК України огляд місця події є слідчою дією яка полягає у проведенні огляду місцевості, приміщення, речей та документів з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Положення ч. 2 ст. 237 КПК України встановлює правило, згідно якого огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. 
		Отже, в даному випадку ч.2 ст. 237 КПК України є відсильною нормою та відсилає нас ст.ст. 233, 236 КПК України, які регулюють питання проведення обшуку житла чи іншого володіння особи.
		При цьому, частина 1 ст.233 КПК України передбачає, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, не інакше як лише за: 1) добровільною згодою особи, яка ними володіє , або 2) на підставі ухвали слідчого судді , крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		В свою чергу, ч.2 ст.233 КПК України дає визначення поняття житла чи іншого володіння особи, і зокрема під іншим володінням особи розуміє транспортний засіб, земельну ділянку, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи. 
		Виходячи із взаємозв`язку ч.2 ст.237КПК України та ст. ст. 233, 234 КПК України випливає, що проведення огляду місця події в приміщенні чи іншому володінні особи повинно відбуватись: а) або за особистою згодою власника чи володільця; б) або згідно ухвали слідчого судді. 
		Положеннями ст.233 цього Кодексу встановлено, що ніхто не має права проникнути до іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім невідкладних випадків, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. В такому випадку слідчий, за погодженням з прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст.234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
		Під іншим володінням особи розуміється приміщення службового призначення, яке знаходиться у володінні особи, а безпосереднє переслідування особи, що підозрюється у вчиненні злочину, розуміється як слідування за особою безперервно протягом певного часу, без втрати переслідувачем переслідуваного з поля зору, що здійснюється стосовно особи, якій вручено повідомлення про підозру, або яку застали на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення.
		Як встановлено в суді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перед оглядом службового приміщення фактично мали статус підозрюваних осіб. Разом з тим, з вищенаведеного протоколу огляду місця події вбачається, що слідчий, не отримавши від підозрюваних чи їх вищестоящих керівників добровільної усної чи письмової згоди саме на огляд службових приміщень, в яких працювали підозрювані, жодним чином не конкретизував, в чому саме полягала невідкладність випадку огляду цих приміщень без судового рішення, після чого провів ці слідчі дії.
		Факт відсутності у затриманих заперечень чи зауважень при проведенні вказаних слідчих дій неможливо ототожнювати з наданням ними добровільної згоди на огляд службових приміщень, оскільки їм не було забезпечено право користуватися правовою допомогою адвоката, та навіть в разі незгоди із законністю підстав проведення огляду вони не вправі були перешкоджати слідчому або прокурору в його проведенні. 
		Таким чином огляд службових приміщень обвинувачених проводилися без згоди осіб, які ними володіють, без ухвали слідчого судді, а також без подальшого невідкладного звернення прокурора, слідчого до слідчого судді з клопотаннями про проведення огляду іншого володіння. Докази, одержані в результаті таких оглядів є допустимими лише тоді, коли ці процесуальні дії проводяться на підставі ухвали слідчого судді.
		Як вбачається з наданих прокурором матеріалах кримінального провадження відсутня відповідна ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду службового кабінету ДФІ в Черкаській області,Звенигородської міжрайонної ДФІ, сектору інспектування у Катеринопільському районі, розташованого за адресою: смт. Катеринопіль, вул. Каневського, 12, що, таким чином, свідчить про те, що огляд місця події проведений 10.04.2013 року, яким було оглянуто вищезазначений кабінет не був узаконений у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку, а тому протокол огляду місця події від 10.04.2013 року є не допустимим доказом.
		В частині доводів сторони захисту щодо того, що фактично було проведено слідчу (розшукову) дію у вигляді обшуку, а не огляду, суд зазначає, що такі доводи сторони захисту є обґрунтованими, вмотивованими, такими, які відповідають фактичним обставинам справи виходячи з того, що як вбачається з змісту протоколу огляду від 10.04.2013, то вбачається, що грошові кошти були виявлені саме за папками-швидкозшивачами. Аналізуючи вказані докази та дії органу досудового розслідування, щодо їх отримання, суд приходить до висновку, що проведення огляду місця події суперечить положенням ст. 237, 234 КПК України, а сам зазначений огляд вже завершувався як обшук.
		Усі активні дії щодо відшукування предмету злочину проводилися оперативним співробітником міліції, тоді як письмове доручення на проведення огляду (обшуку) слідчим не приймалося, що є порушенням ст. 41 КПК України. Огляд місця події 10.04.2013 року був проведений слідчим ОСОБА_46 разом з тим даних про те що даний слідчий входив до складу групи слідчих, у даному провадження, матеріали справи не містять, що вказує, що проведений він був не уповноваженою на те особою, що також вказує на те що даний доказ є недопустимим.
		Як вбачається з викладених вище показань обвинувачених та матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були затримані співробітниками міліції відразу після спілкування з ОСОБА_12 , вказане відображено у протоколі огляду від 10.04.2013 року, в якому вони зазначені як його учасники, а відтак вони були змушені тривалий час перебувати поряд з уповноваженою особою, а також в подальшому слідувати в м. Черкаси на що вказує місце їх затримання (т.3 а.с.78-91)
		Суд зазначає, що в даному випадку неможливо стверджувати про добровільну участь обвинувачених в огляді місця події та надання на це добровільної згоди, оскільки, в розумінні положень ст.209 КПК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були фактично затримані оперативними співробітниками за підозрою в отриманні хабара. 
		Їх пересування було обмежене та вони через підкорення наказу змушені був залишатися поряд зі співробітником міліції у визначеному останнім місці, однак, права, передбачені ч.4 ст. 208 КПК України їм не роз`яснювалися. Також як вбачається з даних протоколу огляду від 10.04.2013 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задавалися питання, тобто проводився їх допит, але і в цей час їм не роз`яснювалися їх право мати захисника (ч.1 ст. 48 цього ж Кодексу) та забезпечити його участь, на вимогу підозрюваного, у проведенні подальших процесуальних дій, або ж прийняти відмову від захисника, про що скласти відповідний протокол та право зберігати мовчання. 
		Сукупність досліджених в суді вищезазначених фактичних даних обумовлює висновок суду про порушення прав обвинувачених на захист при їх затриманні, подальшому проведенні огляду місця події від 10.04.2013 року, вилученні грошових коштів та інших документів, з одночасною фіксацією цих дій технічним засобом. Тобто було порушено порядок отримання доказів при обмеженні права ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на захист та недоторканість іншого володіння без судового рішення.
		Відповідно до положень. ч.1 ст. 246 КПК України - негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 260 КПК України - аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування. 
		Дослідженням протоколів про результати аудіо-, відео контролю за особою від 11.04.2013 р. (т.4 а.с. 151,152) встановлено, що підставою для проведення таких негласних слідчих дії, як аудіоконтроль є ухвали слідчого судді апеляційного суду Черкаської області від 01.04.2013 р. Разом з тим, матеріали справи не містять зазначених ухвал, які б дозволяли суду пересвідчитись у наявності законних підстав для проведення зазначених негласних слідчих дій та прокурором в судовому засіданні цих ухвал суду не було надано, не дивлячись на задоволення клопотання прокурора про оголошення перерви для надання суду зазначених судових рішень та і звернення суду по питанню їх надання апеляційним судом не було задоволено.
		Таким чином, у справі за відсутності відповідних ухвал апеляційного суду є неможливим встановити, які конкретно заходи були санкціоновані слідчим суддею, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи в межах та у спосіб, передбачених відповідними судовими рішеннями. 
		У зв`язку з цим суд вважає за необхідне на підставі вимог ч.2 ст. 87 КПК України визнати недопустимими вищевказані протоколи про результати аудіо-,відео контролю за особою. оскільки за таких обставин з достатньою повнотою неможливо з`ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.
		Суд також прийшов до переконання, що експертні висновки № 2/569 від 17.05.2013 року та № 1/530 від 29.05.2013 року є недопустимими доказами виходячи з того, що відповідно до ч.5 ст. 101 КПК України - висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		Оскільки в даному випадку встановлені істотні порушення прав людини, а також порядку отримання доказів, то відповідно до положень ст.ст. 86 і 87 КПК України, суд визнає в якості недопустимих наступні докази: протокол огляду місця події, відеозаписи огляду місця події, вилучені внаслідок незаконного проведення оглядів службових приміщень грошові кошти в сумі 32000, а також висновки експертизи з дослідження спеціальних хімічних речовин, об`єктами досліджень в яких були ці незаконно вилучені предмети.
		На переконання суду, вказані порушення процесуального закону щодо збирання доказів стали наслідком того, що дії органу досудового розслідування, прокурора та співробітників оперативних підрозділів були направлені не на збирання доказів злочинної діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у чіткій відповідності із законом, а на швидке документування провокації з їх боку.
		Досліджені ж в судовому засіданні протоколи проведених інших слідчих та процесуальних дій - клопотання та доручення слідчих, прокурора про проведення слідчих дій, протоколи огляду предметів та речових доказів, ухвали слідчих суддів тощо, постанова прокурора, на думку суду, є недостатніми для доведення вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину , крім того як на докази їх вини на них не посилався прокурор.
		Аналізуючи покази свідка ОСОБА_26 , суд зазначає, що вказаний свідок не була безпосереднім очевидцями вчинення кримінального правопорушення, вона була понятою, тому підтверджувала лише обставини щодо вчинення процесуальних дій. Натомість надавши пояснення без будь-якої конкретизації, не пояснивши коли відбувалися вказані події, та відносно кого. Разом чітко зазначила що в приміщенні міліції була присутня заявниця ОСОБА_12 , зазначаючи про деякі моменти проведеного огляду, будь-яких конкретних обставин не зазначила. Окрім того, зазначений свідок, яка була понятою зазначала про те, що вона була запрошена до проведення вказаних слідчих дій в якості понятої в м. Черкаси, але суд вважає, що оскільки всі події за участю вказаної особи відбувалися на території смт. Катеринопіль, тому з урахуванням великої відстані від міста Черкаси до місця скоєння злочину, вказане викликає сумніви у відсутності її зацікавленості та в правдивості її пояснень, тому вказані свідчення судом до уваги не приймаються. 
		Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 ОСОБА_24 ОСОБА_23 ОСОБА_18 надавали пояснення з приводу підстав та порядку проведення перевірок державної фінансової інспекції в Черкаській області та безпосередньо і обвинуваченими. Їх пояснення не містять жодних доказів висунутого проти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення, на їх пояснення відсутні посилання прокурора у судових дебатах. Також і інших допитаних судом свідків не містять жодних доказів винуватості чи не винуватості обвинувачених. 
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони обвинувачення на надання нею додаткових доказів на підтвердження доведеності вини обвинуваченого, суд також виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відсутність доказів винуватості осіб у вчиненні інкримінованого злочину не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
		Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, суд прийшов до переконання, що стороною обвинувачення у законний спосіб не доведено винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, зібрані по справі докази визнані судом не допустимими, всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, а тому суд з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, вважає за необхідне визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 невинуватими і виправдати.
		При вирішенні питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження суд вважає за необхідне відповідно вимог ст. 374 КПК України запобіжний захід ОСОБА_3 , у вигляді застави, скасувати після набрання вироком законної сили, після чого суму застави 68820 гривен (довідка № 543-04/13 від 16.04.2013  вих. про надходження коштів у вказаній сумі на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ у Черкаській області ) повернути ОСОБА_3 . 
		Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді застави скасувати після набрання вироком законної сили, після чого суму застави 57350 гривен (довідка № 541-04/13-вих від 16.04.2013 про надходження коштів у вказаній сумі на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ у Черкаській області ) повернути ОСОБА_4 .
		Відповідно до ст. 15 Закону України «Про судову експертизу», ст. 124 КПК Українивитрати по проведення експертиз за даним кримінальним провадженням віднести на рахунок держави. Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 368 КК України (вредакціїЗакону Українивід 07.04.2011 року) та виправдати її у зв`язку з недоведеністю вчинення вказаного кримінального правопорушення обвинуваченою на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України. 
		ОСОБА_4 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 368 КК України (вредакціїЗакону Українивід 07.04.2011 року) та виправдати її у зв`язку з недоведеністю вчинення вказаного кримінального правопорушення обвинуваченою на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України. 
		Запобіжний захід в вигляді застави, визначеної ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкас Черкаської області від 12 квітня 2013 року в сумі 68820 гривен, та внесеної (відповідно до довідки № 543-04/13-вих від 16.04.2013, на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ у Черкаській області ) після набрання вироком законної сили - скасувати та повернути суму застави ОСОБА_3 . 
		Запобіжний захід в вигляді застави, визначеної ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкас Черкаської області від 12 квітня 2013 року в сумі 57350 гривен, та внесеної (відповідно до довідки № 541-04/13-вих від 16.04.2013, на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ у Черкаській області ) після набрання вироком законної сили - скасувати та повернути суму застави ОСОБА_4 .
		Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням експертиз, які складають 612,25 грн. віднести на рахунок держави.
		Після набранням вироком законної сили речові докази по справі: - аудіокасету «Panasonic МС 60» інвентарний номер № 422 т, та флеш - карту інвентарний номер 426 т у футлярі з полімерного матеріалу прозорого кольору - залишити при матеріалах справи, грошові кошти в сумі 32000 гривен, вилучені в ході огляду кабінету 10.04.2013 року  передані на зберігання через працівників УБОЗ УМВС України в Черкаській області відповідній установі  повернути законному власнику за належністю..
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд Черкаської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...