Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/2426/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2019. Зареєстровано: 14.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2019.
Дата набрання законної сили: 12.03.2019
Номер судового провадження: 22-ц/810/31/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                            Головуючий суду 1 інстанції - Пелих О.О.   
		Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В. М.
		 
		Справа № 428/2426/18
		Провадження № 22-ц/810/31/19
		 
		 
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		12 березня 2019 року м. Сєвєродонецьк
		 
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого - судді Луганської В.М.
		суддів: Коновалової В.А., Коротенка Є.В.
		за участю секретаря Перишкіна Т.М.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2
		відповідач - Сєвєродонецька міська рада
		третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області
		на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 вересня 2018 року, ухваленого у складі судді Пелиха О.О.
		за позовом ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник - ОСОБА_3 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом,
		 
		в с т а н о в и в :
		У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який є батьком ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на майно, а саме: грошові кошти у вигляді регресних виплат, які були нараховані але не виплачені Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань за життя ОСОБА_4 з липня 2014 року по червень 2017 року у розмірі 2468,45 грн., 17367,23 грн. - регресних виплат, а також грошових коштів у вигляді пенсійних виплат, які були нараховані й переведені Пенсійним фондом України на картковий рахунок померлого у розмірі 19614 грн. Позивач посилається на те, що він є єдиним спадкоємцем померлого за законом, інші спадкоємці за заповітом чи законом відсутні. У грудні 2017 року позивач через свого представника - ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Старобільського районного нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про спадщину, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Позивачем у квітні 2018 року було подано уточнену позовну заяву в якій було змінено відповідача по справі. У зв'язку з викладеним просив суд визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти у розмірі 19614 грн., що належали ОСОБА_4, які зберігаються на рахунку у філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рахунку НОМЕР_1 та визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на нараховані, але не виплачені Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України грошові кошти у розмірі 2468,45 грн. та 17367,23 грн., що належали померлому ОСОБА_4
		 
		Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 12 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом задоволено. Суд визнав за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом, на грошові кошти у розмірі 19614 грн., що належали померлому ОСОБА_4, визнано за позивачем право власності у порядку спадкування за законом, на нараховані, але не виплачені Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України грошові кошти у розмірі 2468,45 грн. та 17 367, 23 грн., що належали померлому ОСОБА_4.
		 
		Не погодившись з вказаним рішенням Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області подано апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Скаржник оскаржує судове рішення в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на нараховані та невиплачені Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України на грошові кошти у розмірі 17367,23 грн.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що потерпілий ОСОБА_4 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Краснодон Луганської області, яке на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території. Відділенням у м. Краснодон не було здійснено переміщення у населені пункти на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження відповідно до постанови КМ України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганскої областей від 07.11.2014 року №595, тому нарахування та виплату страхових виплат потерпілим у відділенні м. Краснодон було припинено з 01.12.2014 року. Справи потерпілих, які знаходились на обліку у даному відділенні та всі інші документи залишились у приміщенні даного відділення у м. Краснодон та у управління відсутня можливість доступу до цих документів. У апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_4 за період з 01.12.2014 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 не звертався до робочих органів Фонду, розташованих на території підконтрольній владі України, будь - якої інформації не запитував, доказів переміщення окупованої території не надавав, у зв'язку з чим ОСОБА_4 нараховані з липень - листопад 2014 року на суму 2468,45 грн. залишилися невиплаченими. ОСОБА_4 за життя не звертався до робочих органів Фонду, розташованих на території підконтрольній владі України та не скористався правом на отримання призначених страхових виплат, тому страхові виплати з 01.12.2014 року по день смерті потерпілому ОСОБА_4 не нараховувались. Позивач не має права на отримання суми страхових коштів, оскільки вказані суми не входять до складу спадщини.
		Скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 вересня 2018 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності у порядку спадкування за законом на нараховані, але не виплачені Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України грошові кошти у розмірі 17367,23 грн., що належали померлому ОСОБА_4 та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким визнати право спадкування за законом на нараховані та невиплачені Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України на грошові кошти у розмірі 2468,45 грн. 
		 
		В судове засідання позивач, представник позивача - ОСОБА_3 не з'явився про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. 
		 
		Представник Сєвєродонецької міської ради в судове засідання не з'явився про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
		 
		Представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.
		Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
		Як вбачається із апеляційної скарги, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області рішення суду оскаржує в частині задоволення вимог позивача про визнання за позивачем права власності у порядку спадкування за законом на суму страхових виплат, тому апеляційний суд відповідно до частини 1  ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.
		 
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив з того, що ним були встановлені наступні обставини: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька Після його смерті відкрилася спадщина, залишились недоотримані кошти - суми страхових виплат та пенсія, яку не встиг отримати за життя, ОСОБА_4 Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що суми страхових виплат входять до складу спадщину і заявлені вимоги позивача обґрунтовані.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
		Згідно ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
		Відповідно до ст. 1261 ЦК України, спадкоємцями за законом першої черги є діти спадкодавця та той з подружжя, хто його пережив, батьки.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується письмовими доказами.
		Позивач 01 грудня 2017 року звернувся до приватного нотаріуса Старобільського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини, після смерті його батька ОСОБА_4
		З інформації, яка була надана управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на запит нотаріуса, вбачається, що потерпілому ОСОБА_4 не виплачено щомісячні страхові виплати за липень-листопад 2014 року на загальну сум 2 468, 45 грн., також, необхідно до нарахувати потерпілому щомісячні страхові виплати з 01.12.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 враховуючи перерахунок щомісячних страхових виплат з 01.03.2017 року та доплату за перерахунок з 01.03.2014 року на суму 17 367, 23грн.
		Постановою приватного нотаріуса Т.М. Вербецької від 22.02 2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що складається із грошових заощаджень у сумі 19614, 00 грн., недоотриманих страхових виплат у сумі 2 468, 45 грн, недонарахованих страхових виплат у сумі 17 367, 23 грн., у зв'язку з тим, що спадкоємцем не надано документів, які б підтверджували відсутність інших спадкоємців.
		В судовому засіданні представник скаржника підтвердив, що померлий ОСОБА_4 перебував на обліку, отримував щомісячні страхові суми, які були призначені йому безстроково у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодон Луганської області. Вказане відділення не переміщено у насалені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження.
		В судовому засіданні встановлено, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області постанову про припинення виплат ОСОБА_4 у період з 01.12.2014 року не приймало.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Згідно ч.10 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
		       Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		       На підставі викладеного, колегія суддів судової палати, вважає, що оскільки померлому ОСОБА_4 були призначені щомісячні страхові виплати безстроково, то неотримані суми страхових виплат, які належали померлому входять до складу спадщини і позивач як спадкоємець померлого має право на їх отримання в порядку спадкування. Висновок суду першої інстанції в цій частині правильний і відповідає вимогам закону.
		Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що неотриманні суми страхових виплат не входять до складу спадщини, оскільки померлий ОСОБА_4 за життя не звертався до робочих органів Фонду, розташованих на території підконтрольній владі України та не скористався своїм правом на отримання призначених страхових виплат, виходячи з наступного.
		В судовому засіданні представник скаржника визнав наявність права позивача на спадкування сум страхових виплат, які належали померлому ОСОБА_4 у період за липень- листопад 2014 року на суму 2 468, 45 грн. 
		Страхові виплати померлий ОСОБА_4 не отримував з липня 2014 року у зв'язку з проведенням на території Луганської області, у тому числі м. Краснодоні антитерористичної операції.
		Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
		Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»  (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
		Згідно зі статтею 28 вказаного Закону  грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
		Статтею 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»   (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК
		       Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини. 
		З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п'ятою та шостою ст.47 закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).
		Статтею 27 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г)внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
		       Крім того ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено  припинення  страхових виплат: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
		Тобто, вищевказаним законом не передбачено припинення страхових виплат у зв'язку з тим, що особа не зверталася до робочих органів Фонду, розташованих на території підконтрольній владі України, на що посилається скаржник в апеляційній скарзі.
		В судовому засіданні встановлено, що померлому ОСОБА_4 страхові виплати були призначені безстроково, цю обставину не заперечує скаржник. Право на їх отримання померлий ОСОБА_4 не втратив за життя, тому страхові виплати, які належали спадкодавцю при житті і не були ним отримані мають включатися до складу спадщини.
		Посилання скаржника на те, що законодавчими актами не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території не заслуговують уваги, оскільки відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
		Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.
		Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території Донецької області розпочато антитерористичну операцію.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і в Законі України  «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
		У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
		Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
		Це знаходить своє підтвердження і в пункті 2 статті 4 Закону України  «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» , де зазначено, що цілями державної політики є, зокрема, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; та пунктах 1, 3, 4 статті 6 цього Закону, де вказано, що основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є: захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; сприяння забезпеченню соціально-економічних, екологічних та культурних потреб.
		Україна від зобов'язань, визначених статями 1, 14 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала, оскільки у постанові Верховної Ради України № 462-УІІІ  від 21 травня 2015 року, якою схвалено заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод», зазначено про відступ від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статями 5, 6, 8 та 13, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.
		Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц.
		Посилання скаржника на висновки Харківського апеляційного адміністративного суду у постанові від 24.10.2018 року у справі № 820/4774/18 не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення в оскаржуваній частині та з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування в оскаржуваній частині по доводам апеляційної скарги не має.
		Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не проводиться.
		Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області залишити без задоволення.
		 
		Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 вересня 2018 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
		Повний текст постанови складено 13 березня 2019 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...