Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 176/2111/15 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 14.03.2019. Зареєстровано: 15.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2019.
Дата набрання законної сили: 06.03.2019
Номер судового провадження: 22-ц/803/1970/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/1970/19 Справа № 176/2111/15   Суддя у 1-й інстанції - Павловська І.А. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 березня 2019 року        колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
		головуючого - Варенко О.П.,
		суддів - Лаченкової О.В., Свистунової О.В.,
		за участю секретаря Василенко М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу 
		за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ДельтаБанк" 
		на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року
		у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДельтаБанк"  до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У вересні 2015 року ПАТ "ДельтаБанк" звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 05 вересня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 0315/0908/71-175, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 14 000 доларів США з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк з 05 вересня 2008 року по 04 вересня 2038 року. Одночасно, з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором, 05 вересня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 0315/0908/71-175-Z-1. За умовами договору іпотеки, іпотекодавці (відповідачі) передали в іпотеку іпотекодержателю (ПАТ «Сведбанк») належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.
		       На підставі договору факторингу від 25 травня 2012 року АТ «Сведбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 0315/0908/71-175.
		АТ «Сведбанк» свої зобов'язання за кредитним договором в частині надання кредитних коштів виконало в повному обсязі.
		Разом з тим, ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним кредитним договором № 0315/0908/71-175 від 05 вересня 2008 року належним чином не виконує.
		Станом на 28 липня 2015 року заборгованість відповідача становить 264 205,71 гривень, що складається з: тіла кредиту - 245 379,74 гривень, відсотків за користування кредитом - 18 825,96 грн.
		З огляду на зазначене, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0315/0908/71-175 від 05 вересня 2008 року в сумі 264 205 грн 71 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 64,8 кв.м, житловою площею 37,8 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказане нерухоме майно.
		       Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
		       Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги.
		       Апеляційну скаргу мотивовано тим, що іпотечним договором передбачено задоволення вимог кредитора шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
		       Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він підтримує рішення суду першої інстанції та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
		       Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 
		       Судом встановлено, що 05 вересня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 0315/0908/71-175, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 14 000 доларів США з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк з 05 вересня 2008 року по 04 вересня 2038 року. В частині надання кредитних коштів ПАТ «Сведбанк» свої зобов'язання виконав в повному обсязі (т.1, а.с. 8-18).
		       З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 0315/0908/71-175-Z-1. За умовами договору іпотеки, іпотекодавці (відповідачі) передали в іпотеку іпотекодержателю (ПАТ «Сведбанк») належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 19-22).
		       25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників до АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними забезпечувальними договорами (т.2, а.с. 3-39).
		       Згідно довідки від 28 липня 2015 року, наданої ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 28 липня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 11 975,45 доларів США, що згідно курсу НБУ (100 доларів США за 2 206,2278 гривень) складає 264 205,71 гривень. Дана заборгованість складається із: тіла кредиту 11 122,14 доларів США (245 379,74 гривень), відсотків за користування кредитом - 853,31 доларів США (18 825,96 гривень) (т.1, а.с. 30).
		       27 липня 2015 року позивач направив на адресу відповідачів листи-вимоги про сплату останніми протягом тридцяти днів простроченої заборгованості у розмірі 11 975,45 доларів США, однак вимога була залишена без задоволення (т.1, а.с. 31, 32).
		       Згідно п.2.3. Кредитного договору, при непогашенні заборгованості перед Банком у строки, передбачені цим договором, Банк має право звернути стягнення на предмет застави та/або звернутися до суду.
		       Пунктом 12.3 іпотечного договору передбачено, що згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.
		       Відповідно до п.12.3.1 іпотечного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки.
		       Згідно положень ст.ст.33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.328, 335, 376, 392 ЦК України, законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. 
		       У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. 
		       Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції,керуючись ст.ст.33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України, обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
		       Доводи апеляційної скарги позивача щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на підставі рішення суду не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.
		Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. Крім того, таке право набувається лише з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
		       Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. 
		       Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		       Наявне в іпотечному договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.
		При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.
		Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
		Тобто, для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку. 
		З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.
		Аналогічні висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.
		Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не встановлено.
		Судові витрати, понесені в зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДельтаБанк" - залишити без задоволення. 
		Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. 
		 
		 
		 
		Головуючий: О.П.Варенко 
		 
		Судді: О.В.Лаченкова
		 
		                                                                                                        О.В.Свистунова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...