Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/39830/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2019.
Дата набрання законної сили: 12.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		_________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		справа № 761/39830/17                          Головуючий у 1-й інстанції суддя: Осаулов А.А.
		 
		12 березня 2019 року                                                                                                   м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого: Саліхова В.В. 
		суддів: Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.
		секретаря судового засідання: Дячук І.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту математики Національної Академії Наук України про зобов'язання вчинити дії з видачі рецензії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інституту математики НаціональноїАкадемії Наук України та просив зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 об'єктивну рецензію на його роботу.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року позовні вимоги залишено без задоволення.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування своїх доказів вказує, що рецензію на наукову роботу повинна здійснювати кваліфікована особа у відповідній галузі. Зазначає, що рецензія є документом в сфері визнання наукової роботи і має велику значимість та змістовне навантаження, яка спричиняє настання певних юридичних наслідків. Звертає увагу на те, що ігнорування вимог щодо оформлення рецензії та суб'єкта надання є порушенням законодавства.
		Відповідач відзив у встановлений законом порядок не подав.
		У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просив останню задовольнити.
		Представник Інституту математики Національної Академії Наук України - Бакулін О.Ю. заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3763/2019Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.
		Ухвалюючи рішення про залишення без задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача порушено не було, йому надіслано відповідачем рецензію на роботу у довільній формі, будь-яких доказів її необґрунтованості позивач суду не надав.
		З таким висновком суду погоджується колегія суддів.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Отже, кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що листом №43/381-01-8 від 26 грудня 2017 року директор Інституту математики НАН України ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 про те, що Інститутом математики отримано його лист щодо доведення ним теореми Ферма та роз'яснення задачі квадратури круга у обчислення числа ? та відразу після його робота надіслана на рецензію належному рецензенту. Крім того, отриману Інститутом рецензію направлено ОСОБА_1 (а. с. 15-16).
		У даній рецензії на роботу позивача вказано, що дана робота містить помилки та неповні доведення, а тому не може бути опублікована в математичному журналі.
		Листом №48/388-15 від 07.03.2018 першого віце-президента Інституту математики НАН України ОСОБА_5 ОСОБА_1 повідомлено про те, що його звернення щодо рецензування роботи розглянуто та направлено кваліфіковану відповідь. Додатково повідомлено, що наукова установа самостійно обирає форму надання рецензій на наукові роботи, в тому числі й відповідно до договору, передбаченого ст. 6 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» (а. с. 80).
		Позивач, зазначив, що він зробив наукове відкриття в галузі математики - довів теорему Ферма та навів нові відомості щодо «квадратури кола і значення». 29.09.2017 його наукова робота була направлена директору Інституту математики Національної академії Наук України ОСОБА_4 з проханням надати рецензію на вказану роботу, яка була отримана адресатом 02.10.2017. Між тим, відповіді позивачу не надано, що порушує його права на наукову творчість, результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. 
		Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
		Відповідно до ст. 54 Конституції Українивказано, що кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.
		Статтею 309 ЦК України закріплено право фізичної особи на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
		Відповідно до п. 15 ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» наукова (науково-технічна) робота - наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки, проведені з метою одержання наукового, науково-технічного (прикладного) результату. Основними видами наукової (науково-технічної) роботи є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, дослідно-технологічні, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням нових наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання;
		Згідно з ст. 457 ЦК України науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.
		Згідно загальносвітовій практиці процедура рецензування передбачає анонімний розбір, оцінку або критику оригінального наукового, науково-популярного або художнього твору іншими експертами в певній галузі науки.
		Рецензування як правило використовуються видавцями для незалежного відбору і оцінки представлених рукописів. Метою рецензування є упевнитися у відповідності твору стандартам, прийнятим в конкретній області науки або у науці в цілому.
		Матеріали справи свідчать, що 29.09.2017 ОСОБА_1 була направлена директору Інституту математики НаціональноїАкадемії Наук України його наукова робота щодо доведення теореми Ферми та розв'язання задачі квадратури круга і обчислення числа ?.
		26.12.2017 директором Інституту математики Національної Академії Наук України ОСОБА_4 направлено ОСОБА_1 супровідний лист із рецензією на роботу позивача (а. с. 15-16).
		Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний лист був надісланий позивачу з порушеннями вимог щодо діловодства, оскільки в супровідному  листі відсутні данні про додатки до цього листа та про  кількість аркушів самої рецензії .
		Але враховуючи , що такий лист був підписаний керівником установи,  колегія суддів вважає, що спірна рецензія надана позивачу  саме  Інститутом математики Національної Академії Наук України .
		Щодо змісту та обґрунтованості вказаної рецензії колегія суддів вважає наступне.
		Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» основними цілями державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності є: забезпечення вільного розвитку наукової та науково-технічної творчості.
		Отже, закріплено свободи обрання методів дослідження та організації його проведення, зокрема рецензування.
		За таких обставин, колегія суддів вважає , що  питання обґрунтованості  рецензії на наукову працю  належить виключно до компетенції самого рецензента.
		Відповідно до пунктів 1, 2 Статуту Національної академії наук України, затвердженого Загальними Зборами Національної академії наук України 5 квітня 2002 р. та зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України 11 червня 2002 р. за N 47/5, Національна академія наук України (далі НАН України) є вищою державною науковою організацією України, що заснована на державній власності та користується правами самоврядності. НАН України діє у відповідності із чинним законодавством України та цим Статутом. Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину та суспільство; створення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни; підготовка висококваліфікованих наукових кадрів.
		Позивач в суді не назвав жодного законного чи підзаконного акту, який би визначав порядок оформлення рецензій за обставин викладених в позовній заяві та не довів порушення свого права з боку відповідача на отримання такої рецензії. 
		За таких обставин, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо залишення без задоволення позовних вимог правильними.
		Доводи ОСОБА_1 про те, що надіслана рецензія не має будь-якої юридичної сили є необґрунтованими, оскільки на законодавчому рівні не закріплено вимог до форми та змісту рецензії на наукову роботу та обов'язку відповідача надавати рецензію взагалі.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що рецензію на наукову роботу здійснено не кваліфікованою особою є необґрунтованими, оскільки останню, як було встановлено в суді апеляційної інстанції, було надано саме Інститутом математики НаціональноїАкадемії Наук України.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач у разі не влаштування порядку організації рецензування Інститутом математики Національної Академії Наук України, не позбавлений можливості звернення до будь-якої іншої наукової установи для отримання відповідної рецензії.
		Позивач фактично не погоджується із висновками рецензії наданими відповідачем, однак дана обставина не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
		За положеннями ст. 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно із ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.
		Відповідно до ч. 1-2ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		Колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідачем не порушено будь-яких прав позивача.
		Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Разом з тим, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано суду належних та допустимих доказів.
		Судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, матеріали справи та надані відповідні висновки з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з якими погоджується і колегія суддів.
		Доводи апеляційної скарги фактично збігаються із позовними вимогами, по яким суд першої інстанції надав відповіді, з якими погоджується і колегія суддів.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
		Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
		 
		Повний текст постанови складено 14.03.2019.
		 
		Головуючий:                                                                       В.В. Саліхов
		 
		 
		Судді:                                                                                   О.Ф. Лапчевська
		 
		 
		                                                                                              Б.Б.Левенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...