Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/642/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2019. Зареєстровано: 15.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/300/10/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018070000000168

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Справа № 300/642/18 
		Провадження № 1-кп/300/10/2019 
		14.03.2019 смт.Воловець
		Воловецький районний суд Закарпатської області у складі судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого  ОСОБА_4 , захисника  ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смтВоловець кримінальне провадження, відомості про яке внесені у Єдиний реєстр досудових розслідувань 09.05.2018 за № 12018070000000168 про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Котельниця Воловецького району Закарпатської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, тимчасово не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він 08.05.2018 о 14 год. 00 хв. перебуваючи в службовому кабінеті № 7 слідчого СВ Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , надав пропозицію та обіцянку слідчому ОСОБА_6 про передачу грошових коштів в сумі 300 (триста) доларів США в якості неправомірної вигоди за прийняття процесуального рішення тобто непритягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, а також закриття кримінального провадження № 12018070090000101, відомості про яке внесені 08.05.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України. В подальшому, 11 травня 2018 року о 14 год. 25 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в службовому кабінеті № 7 слідчого СВ Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , який розташований за адресою: вул. Карпатська, 53, смтВоловецьВоловецького району Закарпатської області, продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, надав пропозицію слідчому СВ Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , який відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, про передачу йому грошових коштів в сумі 300 (триста) доларів США в якості неправомірної вигоди за прийняття процесуальних рішень про не притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 12018070090000101, відомості про яке внесені 08.05.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
		Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.369 КК України  як пропозиція та обіцянка службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто пропонує, дій з використанням свого службового становища.
		Під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та заявив, що слідчий ОСОБА_6 провокував його на надання неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження. Від надання інших пояснень та показів обвинувачений відмовився згідно ст.63 Конституції України.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що перебуває на посаді слідчого СВ Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області та йому було доручено розслідувати кримінальне провадження № 12018070090000101, відомості про яке внесені 08.05.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України. Вважаючи, що до вчинення цього правопорушення може бути причетний обвинувачений ОСОБА_4 , він запросив останнього для дачі пояснень. 08.05.2018 під час надання пояснень в службовому кабінеті № 7, який розташований за адресою: вул. Карпатська, 53, смт.Воловець Воловецького району Закарпатської області, обвинувачений ОСОБА_4 надав йому пропозицію про передання неправомірної вигоди в сумі 300 доларів США за прийняття процесуального рішення про закриття згаданого кримінального провадження та не притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст.128 КК України. Про вказаний факт ОСОБА_6 повідомив керівництво Воловецького відділення Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області та Закарпатський ДВБ Національної поліції України. В подальшому 11.05.2018 запрошений для надання додаткових пояснень по кримінальному провадженню № 12018070090000101 в кабінеті № 7 в адмінбудівлі Воловецького ВП о 14 год. 25 хв. обвинувачений ОСОБА_4 запропонував надати йому неправомірну вигоду в сумі 300 доларів США.
		Ствердив, що здійснив у межах кримінального провадження №12018070090000101 виклик обвинуваченого ОСОБА_4 для дачі пояснень, який на той час і в подальшому не мав жодного процесуального статусу в даному провадженні, внесеному до ЄРДР за ознаками ст.128 КК України.
		Суд, провівши слухання справи у відповідності до положень ч. 1ст. 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши докази та надавши їм оцінку, приходить наступного висновку.
		Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення та має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
		Згідно з п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено відповідно до закону.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких дано Верховною Радою, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду та практики Європейського суду з прав людини, ст.62 Конституції (презумпція невинуватості) та ст.6 Конвенції.
		У рішеннях у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6.12.98 Європейський суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п.150, п.253).
		Відповідно до змісту ст.92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст.94 цього кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Так, висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 сторона обвинувачення обґрунтовує зокрема: показаннями свідка ОСОБА_6 , рапортом старшого оперуповноваженого в ОВС ВОР Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України майора поліції ОСОБА_7 від 09.05.2018 (а.с. 76), рапортом слідчого СВ Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 від 08.05.2018 (а.с.78), поясненням ОСОБА_6 від 09.05.2018 (а.с. 79), копією посвідчення, виданого на ім`я ОСОБА_6 серії ЗКП № 002834 від 20.09.2017 (а.с. 81) та витягом з наказу ГУНП в Закарпатській області від 15.09.2017 № 189 о/с, згідно якого ОСОБА_6 призначено на посаду слідчого слідчого відділення Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУНП України у Закарпатській області (а.с. 84), витягом з ЄРДР від 11.05.2018 про внесення 08.05.2018 відомостей про кримінальне провадження № 12018070090000101 (а.с.82), рапортом від 07.05.2018 (а.с. 83), протоколом про проведення негласної слідчо (розшукової) дії, аудіо-, відео контроль особи від 18 травня 2018 року (а.с. 120-127), магнітним носієм Micro-SD 8 Gb.
		Суд, аналізуючи ці докази у сукупності і кожний окремо, приходить до висновку, що деякі з них були здобуті поза діючими нормами КПК України, а тому не є допустимими.
		Так, судом досліджено протокол про проведення негласної слідчо (розшукової) дії, аудіо-, відео контроль особи від 18 травня 2018 року (а.с. 120-127). З даного протоколу вбачається, що такий складено на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року, з дотриманням вимог ст.ст.104-107, 252, 258, 260, ст.270 КПК України, із застосуванням оперативно- технічного засобу- мініатюрного цифрового відеореєстратора, на карту пам`яті Micro-SD 8 Gb інв.№57т. Жодних додатків у протоколі не зазначено та до такого не додано.
		Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року старшому слідчому СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 було надано дозвіл на аудіо-, відео контроль ОСОБА_4 згідно ст.260 КПК України строком до 10.07.2018 (а.с. 128). На підставі вказаної ухвали старшим слідчим СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 11.05.2018 було скеровано начальнику Закарпатського управління ДВБ НП України доручення оперативному підрозділу про проведення негласних (розшукових) дій згідно ст.260 КПК України (а.с.118-119).
		Кримінальний процесуальний кодекс України містить чітке визначення видів негласних слідчих (розшукових) дій. 
		Так, ст.260 КПК України передбачено аудіо-, відеоконтроль особи; ст.270 КПК України-аудіо-, відеоконтроль місця; ст. 271 КПК України- контроль за вчиненням злочину.
		Такі негласні слідчі (розшукові) дії як аудіо-, відеоконтроль особи та аудіо-, відеоконтроль місця проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
		З показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що спеціальний технічний засіб, яким здійснювалась негласна слідча (розшукова) дія був установлений у його службовому кабінеті. Вказана обставина підтверджується і протоколом про проведення негласної слідчо (розшукової) дії, аудіо-, відео контроль особи від 18 травня 2018 року, який містить посилання на ст.270 КПК України.
		Водночас ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року старшому слідчому СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 було надано дозвіл на проведення негласної слідчої (рошукової) дії  аудіо-, відео контролю особи на підставі ст.260 КПК України, а не ст.270 КПК України- аудіо-, відеоконтроль місця.
		Відтак суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування аудіо, відео контроль місця здійснювався без ухвали слідчого судді, а тому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України отримані за його наслідками доказ- протокол про проведення негласної слідчо (розшукової) дії, аудіо-, відео контроль особи від 18 травня 2018 року - є недопустимим.
		Оскільки були порушені вимоги ст.ст.246, 247, 258, 270 КПК України, докази, що були отримані за допомогою негласної слідчої (розшукової) дії - не відповідають загальним вимогам їх допустимості для доведення винуватості ОСОБА_4 в інкримінованому злочині, а саме: вимогам щодо отримання доказу в установленому законом порядку із дотриманням встановленої законом форми, адже саме така форма гарантує захист прав і законних інтересів громадян, зокрема: порушення права на таємницю спілкування та невтручання в приватне (особисте) життя.
		Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. 
		Згідно з ч. 1 ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими відповідно до п. 3 ч. 2 цієї статті можуть бути аудіо-, відеозаписи процесуальної дії. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 105 КПК України додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
		Згідно зі ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.
		В протоколі від 18 травня 2018 року (а.с. 120-127) відсутні відомості щодо упакування аудіо- та відеозаписів, якими зафіксовано хід негласних слідчих розшукових дій.
		Відповідно до ч. 3 ст. 252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.
		З протоколу про проведення негласної слідчо (розшукової) дії, аудіо-, відео контроль особи від 18 травня 2018 року вбачається, що вказана дія була припинена 11.05.2018 о 15 год. 17 хв., відтак протокол з фіксацією перебігу та її результатів згідно вимог процесуального закону повинен був бути виготовлений та переданий прокурору до 15 год. 17 хв. 12 травня 2018 року.
		Суд констатує, що протокол про проведення негласної слідчо (розшукової) дії, аудіо-, відео контроль особи від 18 травня 2018 року складений з порушенням вимог ч. 3 ст. 105, ст. 106 та ч. 3 ст. 252 КПК України, а тому є недопустимим.
		Вказаний висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 05 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви» (скарга № 74420/01) наголошував, що докази, одержані за допомогою застосування спеціальних методів розслідування, можуть вважатися допустимими за умови наявності адекватних і достатніх гарантій проти зловживань, зокрема чіткого та передбачуваного порядку санкціонування, здійснення відповідних оперативно-слідчих заходів та контролю за ними (рішення Суду від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», від 26 жовтня 2006 року у справі «Худобін проти Росії» (скарга № 59696/00). Питання щодо допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам.
		Стороною обвинувачення як доказ винуватості ОСОБА_4 долучено до матеріалів провадження конверт запечатаний з магнітним носієм "Micro SD 8 Gb" розсекречених НСРД, упакований старшим слідчим СУ ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_9 , який було досліджено у судовому засіданні.
		Суд констатує, що вказаний доказ не зазначений як додаток до протоколу фіксації ходу та результатів негласних слідчих (рошукових) дій від 18.05.2018 року, магнітний носій не має ідентифікуючих ознак, а тому відсутнє підтвердження, що фіксування аудіо-, відео контролю здійснювалось саме на вказаний носій. 
		Згідно ч. 3 ст. 107 КПК України у матеріалах кримінального провадження повинні зберігатися оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.
		Стороною обвинувачення не надано суду доказів з яких можна встановити яким технічним засобом здійснювався аудіо-, відеоконтроль особи та на який первинний носій проводилось фіксування вказаної негласної слідчої (розшукової) дії. В зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення, з врахуванням вимог ст. 22, 91 та 92 КПК України не доведено отримання вказаного доказу в порядку встановленому КПК України, внаслідок чого він визнається недопустимим.
		   Також стороною обвинувачення надано постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 11.05.2018 року, з якої вбачається, що з метою отримання доказів протиправної діяльності ОСОБА_4 вирішено провести дану негласну слідчу (розшукову) дію- контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину (а.с.114-115).
		У відповідності до вимог ч.4 ст.271 КПК України про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
		В матеріалах кримінального провадження відповідний протокол про результати контролю за вчиненням злочину відсутній.
		Відповідно до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року, Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного). (Barbera, MesseguandJabardo v. Spain, judgmentof 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд надав оцінку доказам, запропонованим стороною обвинувачення і визнав їх недопустимими. На недопустимих доказах обвинувачення грунтуватись не може.
		Інших доказів, окрім пояснень свідка ОСОБА_6 , які б підтверджували винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину- суду не надано.
		Також суд вважає неприпусимим покладення в основу обвинувачення лише показів свідка ОСОБА_6 за відсутності інших належних, допустимих та достатніх доказів.
		Відповідно до ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може грунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення.
		Враховуючи вищенаведені доводи та мотиви, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід виправдати по пред`явленому йому обвинуваченню.
		Також під час розгляду справи судом не здобуто доказів того, що слідчий ОСОБА_6 провокував ОСОБА_4 на вчинення злочину.
		За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду стверджувати поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.369 ч.3 КК України, не має достатніх підстав, а відтак, обвинувачений підлягає виправданню на підставі п. 1 ч. 1 ст.373 КПК України за недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 .
		Цивільний позов не пред`явлено.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Речові докази відсутні.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосовано.
		Суд, керуючись ст.ст.373,374 Кримінального процесуального кодексу України, - 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 с.369 КК України та виправдати його на підставі п. 1 ч. 1 ст.373 КПК України.
		Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		 
		Суддя                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...