Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/16521/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2019. Зареєстровано: 17.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2019.
Дата набрання законної сили: 05.08.2019
Результат оскарження 05.08.2019 Дніпровський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/201/144/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12012040000000048

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВИРОК
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		15 березня 2019 року              Жовтневий районний суд 
		м. Дніпропетровська 
		 
		у складі: головуючого судді  ОСОБА_1 
		 
		з секретарем  ОСОБА_2 
		 
		за участю: прокурора  ОСОБА_3 
		захисника  ОСОБА_4 
		   
		    обвинуваченого  ОСОБА_5 
		потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		представників потерпілих  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 201/16521/15-к (пр. № 1-кп/201/112/2017), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040000000048, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня-технічна, одруженого, раніше не судимого, працюючого заступником директора ПП «Паритет-СП», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, - 
		ВСТАНОВИВ:
		Формулювання обвинувачення: Згідно зміненого обвинувального акту від 31 травня 2016 року ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, відповідно до якого останній 11 квітня 2012 року близько 11 години 20 хвилин, керуючи автомобілем «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську, зі сторони вул. Паторжинського в напрямку вул. Гусенка, у порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху «п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну...., технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, наближаючись до регульованого перехрестя вул. Чернишевського та вул. Олеся Гончара, рух через який регулюється світлофором, при виявленні небезпеки для руху, яка виражалася у наближенні до перехрестя, з ліва на право по ходу його руху, по вул. Чернишевського автомобіля «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди» не зменшив швидкості руху аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу, а навпаки продовжив рух, виїхавши на перехрестя вул. Чернишевського та вул. Олеся Гончара, допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		Після зіткнення транспортних засобів автомобіль «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в некерованому стані в результаті заносу, виїхав на ліве узбіччя щодо напрямку свого руху, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які знаходилися на узбіччі вул. Чернишевського поряд з будинком № 25. 
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди:
		- пішохід ОСОБА_11 отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи № 754/166-Е від 25.04.2012, тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: у лобній ділянці посередині, дещо ліворуч садно; в лобній ділянці ліворуч садна; в ділянці крила носа ліворуч з переходом на передню поверхню, в нижній третині спинки, садно; у навколо вушній ділянці ліворуч садно; у лівій виличній ділянці садно; у ділянці підборіддя ліворуч садна; на тильній поверхні правого променево-зап`ястного суглобу численні дрібні садна; на тильній поверхні правої кисті, біля основи 2,3,4,5 пальців садна; у ділянці основи 3 та 4 пальців, на тильній поверхні правої кисті синець; на зовнішній, бічній поверхні правої кисті, у ділянці основи 1,2-го пальців садно; у ділянці променево-зап`ястного суглобу правої верхньої кінцівки садно; на тильній поверхні лівої кисті численні (в кількості 12-ти) садна; на зовнішній бічній поверхні правого стегна, у середній третині, три садна; на передній поверхні правого колінного суглобу садно; у верхній третині правої гомілки, на передній поверхні, садна; на передній поверхні правої гомілки, у середній та нижній третині, численні дрібні садна; на зовнішній бічній поверхні правої гомілки, у середній третині, синець; на зовнішній бічній поверхні правої стопи з переходом на зовнішню бічну поверхню гомілково-ступневого суглобу три садна; на внутрішній поверхні лівого колінного суглобу два садна; на тильній поверхні лівої стопи, на внутрішній бічній поверхні, у верхній третині, синець на тлі якого садно; у ділянці гомілково-ступневого суглобу праворуч; на внутрішній бічній поверхні рана; у товщі м`яких тканин у ділянці вищеописаних рани вогнищевий крововилив; у грудному відділу хребта між 7 та 8 грудними хребцями перелом хребта з ушкодженням спинного мозку; переломи ребер 1,2,3,4,5,6,7,8 праворуч; переломи ребер ліворуч по лопатковій лінії: 7,8 ребер; по передній пахвовій лінії 5,6,7 ребер; по білягрудинній лінії 4,6,7, 9, 10 ребер; в товщі-м`яких тканин спини в ділянках вищезазначених переломів вогнищеві темно-червоні крововиливи; в товщі м`яких тканин на бічній та задній поверхні, ліворуч, крововилив; перелом тіла грудини в верхній третині; безуламковий перелом верхньої та нижньої гілок правої лобкової кістки; переломи крижово-клубових з`єднань праворуч та ліворуч; безуламковий перелом правої променевої та ліктьових кісток у середній третині, зі зміщенням кісткових уламків; внутрішній вивих голівки великогомілкової кістки з розривом суглобової капсули у ділянці гомілково-стопного суглобу праворуч; вогнищеві крововиливи оточуючих переломи м`яких тканинах; ушкодження печінки, легень; у плевральних порожнинах та черевній порожнині темно-червона рідка кров, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті останнього і знаходяться в прямому причинному зв`язку з отриманими в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями.
		- пішохід ОСОБА_12 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 762/64-е від 14.05.2012, отримала тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: внутрішньочерепна травма: вогнищеві крововиливи під м`якими мозковими оболонками, поодинокі мікрогеморагії у речовині головного мозку, масивний інфільтруючий крововилив у товщі м`яких покровів тім`яно-потиличної ділянки голови посередині з розповсюдженням ліворуч та ліву тім`яно-скроневу ділянку, садно на шкіряних покровах правої щоки, синець на шкіряних покровах правої виличної ділянки обличчя; закрита травма грудної клітини: переломи 8,9-го ребер грудної клітини по лопатковій лінії праворуч з пошкодженням пристінкової плеври, вогнищеві інтра- та екстра альвеолярні крововиливи, незмінені еритроцити у просвітах деяких бронхів середнього калібру в легенях; закрита травма черева: розрив селезінки (за даними мед документації), масивні крововиливи у товщі брижі та стінок кишковика, ушиті розриви брижі кишковика та очеревини в проекції маточно-прямокишечної ділянки; подвійний перелом правої клубової кістки, неповний перелом в ділянці лівого клубово-крижового з`єднання, переломи обох гілок лобкової кістки праворуч, перелом нижньої гілки лобкової кістки ліворуч; уламковий перелом лівої стегнової кістки на відстані від підошовної поверхні стоп 72 см, уламковий перелом правої стегнової кістки на відстані від підошви стоп 70 см; крайовий перелом мищелка правої великогомілкової кістки, перелом нижньої третини правої малогомілкової кістки; численні садна, синці та ділянки осаднень на шкіряних покровах тіла трупа; нерівномірне кровонаповнення судин внутрішніх органів, вогнищеві крововиливи у товщі ендокарду серця, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті останньої, і знаходяться в прямому причинному зв`язку з отриманими в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями.
		Показання учасників кримінального провадження наданих суду:
		Обвинувачений ОСОБА_5 , у судовомузасіданні своювину увчиненні кримінальногоправопорушення невизнав тапояснив,що 11квітня 2012року він на своєму автомобілі «Тойота» рухався зі сторони пр. Карла Маркса по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську, наближаючись до перехрестя з вул. Чернишевського, він побачив, що загорілося червоне світло сигналу світлофора, а тому зупинився у правій крайній смузі десь метра за три до світлофорного об`єкту, встановленого на перехрещенні доріг. В цей час до перехрестя зліва також під`їхав маршрутний транспортний засіб «Богдан», що зупинився трохи далі від нього, як мінімум на лінії світлофорного об`єкту, при цьому, передній бампер його автомобіля розміщувався паралельно заднього мосту коліс маршрутного таксі, а навпроти нього, по діагоналі через перехрестя, зупинився автомобіль «Тойота», за кермом якого перебувала жінка (свідок ОСОБА_13 ), остання включила лівий показник повороту, а тому він звернув свою увага саме на цей автомобіль, оскільки йому потрібно було рухатись прямо через перехрестя, а жінці повернути перед ним ліворуч, у зв`язку з чим він повинен був пересвідчитись, що остання не здійснить перед ним цей маневр. Коли загорілось зелене світло світлофора, він чітко впевнився, що через перехрестя жінка за кермом автомобіля «Тойота» не рухається, а тому він міг безперешкодно почати рух, що він і зробив, при цьому у попутному напрямку з ним першим почав рух транспортний засіб «Богдан» і коли вони почали виїжджати на перехрестя, маршрутний транспортний засіб пригальмував, однак майже впритул наблизившись до перших трамвайних колій на шляху їх руху, тобто останній немалою частиною вже висунувся на перетинання доріг так, що повністю перекрив йому оглядовість зліва, відразу після того як він виїхав із-за останнього, десь на середині перехрестя, поміж трамвайних колій, несподівано почув в передню частину свого автомобіля удар від зіткнення з іншим автомобілем. На його думку, водій маршрутного транспортного засобу побачив приближення автомобіля «Фольксваген» через кращу оглядовість, а тому і зупинився, а він при цьому не міг припустити виникнення небезпеки на шляху його руху, оскільки слідував на зелений сигнал світлофора і міг вважати, що розпочав рух безпечно. В результаті зіткнення на його автомобілі було пошкоджено передню частину, при цьому спрацювали передні подушки безпеки та на лобовому склі з`явились тріщини, переважно навпроти переднього пасажирського сидіння, тобто справа, напевно це відбулось внаслідок спрацювання подушки безпеки, а тому твердження, що у нього в автомобілі хтось знаходився в якості пасажиру на передньому правому сидінні є хибними. Він не порушував правил дорожнього руху в даній дорожній ситуації, оскільки рухався на зелене світло сигналу світлофора, разом з цим, маршрутний транспортний засіб повністю закрив йому оглядовість з лівої сторони, оскільки виїхав на перехрестя, а тому він навіть не міг передбачити наближення небезпеки, хоча швидкість його руху була невелика, десь 20-25 км/год. Після зіткнення він вийшов на дорогу та побачив, що поблизу почали збиратися люди, він не був в курсі, що там відбувається і не знав про травмованих пішоходів, оскільки не відходив від свого автомобіля. Він усвідомлює, що зобов`язаний був надати допомогу пішоходам, однак ще раз просить звернути увагу, що знаходився в такому емоційному стані, що від нього навряд чи могла бути якась користь, крім того там зібралось багата кількість людей, які вже надавали допомогу постраждалим. Лише дещо згодом до нього почали підходити люди, які були очевидцями пригоди, для того щоб обмінятись контактними даними, при цьому він міг як і записувати номера їх мобільних телефонів, так і просити подзвонити на його телефон, тому що дуже переживав і міг не ввести контакт у свій телефонний довідник. 
		Допитаний усудовому засіданнів якості потерпілого ОСОБА_8 суду пояснив,що 11 квітня 2012 року приблизно об 11 годині 10-15 хвилин він повернув з пр. Гагаріна на вул. Чернишевського в м. Дніпропетровську та став рухатись вниз по дорозі до центру міста, до першого перехрестя біля ТЦ «Нагорний» він слідував у крайній правій смузі, однак, побачивши, що далі на проїзній частині з правого краю багато припаркованих автомобілів, він перестроївся у ліву смугу, а саме на трамвайні колії попутного напрямку, і так рухався зі швидкістю 50-60 км/год до перехрестя з вул. Олеся Гончара. Десь метрів за 15-20 до вказаного перехрестя він звернув увагу, що у його напрямку горить зелене світло світлофора, а тому він встигав перетнути перехрещення доріг, що він і зробив, однак закінчуючи проїжджати перехрестя, несподівано відбулось ДТП з іншим автомобілем, що рухався з правої сторони, у зв`язку з чим в нього на автомобілі спрацювали подушки безпеки з правої сторони, після чого від зіткнення його стало розгортати на 180 градусів і в цей момент він лівою стороною збив двох пішоходів, що перебували на тротуарі, при цьому від зіткнення з другим пішоходом в нього спрацювали подушки безпеки ще й з лівої сторони, в підсумку його автомобіль зупинився на протилежній  зустрічній смузі для руху. Удар від зіткнення прийшовся в задню праву частину його автомобіля, переважно у задні двері, що свідчить про те, що він вже фактично завершив перетинання перехрестя, при цьому, яка була траєкторія руху його автомобіля в некерованому стані після самого зіткнення, він пояснити не може. Він точно не може сказати, чи рухались з ним попутно та у зустрічному напрямку ще й інші автомобілі перед перехрестям з вул. Олеся Гончара, начебто був один автомобіль, що слідував у його смузі, та ще один назустріч, однак з упевненістю він сказати не може. Вийшовши через декілька хвилин з автомобіля, він побачив пішохода ОСОБА_11 , який лежав на тротуарі обличчям вниз, прохожі повідомили йому, що останній вже помер та вказали ще й на потерпілу дівчину, яка ще була при тямі, він підбіг до ОСОБА_12 , біля якої вже зібралось багато людей, вони стали викликати швидку допомогу та дзвонити близьким родичам останньої, потім вже пізніше приїхала міліція, яка почала процес оформлення матеріалів за фактом даної пригоди. Він не може пояснити, що робив після зіткнення водій ОСОБА_5 , він бачив лише, що останній знаходиться біля свого автомобіля та комусь телефонував, чи хтось підходив до нього він точно не може сказати. 
		Потерпіла ОСОБА_6  підчас допитуу судовомузасіданні пояснила,що вонане булаочевидцем дорожньо-транспортноїпригоди,11квітня 2012року вона займалась своїми справами та їй на мобільний телефон зателефонували з номеру телефону її чоловіка ОСОБА_11 , при цьому говорив незнайомець, який повідомив їй про смерть ОСОБА_11 , який потрапив в дорожньо-транспортну пригоду. Потім за даним фактом її запрошували до міліції, де вона давала свої покази, крім того до неї приїжджав ОСОБА_8 , який просив у неї пробачення та розповів більш детально як все відбулось. Інший водій ОСОБА_5 їй нічого не відшкодовував і не надавав допомогу, що свідчить про те, що останній не розкаюється у вчиненому. 
		Потерпіла ОСОБА_7 під часдопиту усудовому засіданніпояснила,що такожне булаочевидцем дорожньо-транспортноїпригоди,а 11квітня 2012року їй зателефонувавнезнайомий чоловікта повідомив,що їїдонька ОСОБА_12 потрапила вДТП.Пізніше їйзателефонували зперукарні,що знаходиласьнеподалік місцяДТП,та повідомили,що ОСОБА_14 забрала кареташвидкої допомогидо лікарні імені Мечнікова, вона зібралась та направилась туди. У лікарні в неї запитували, яка група крові у ОСОБА_14 та її анкетні дані, потім останню відвезли на огляд, а вона стала чекати. Подробиці дорожньо-транспортної пригоди вона дізналась вже пізніше з матеріалів справи. До їх сім`ї звертався за вибаченням лише водій ОСОБА_8 , який надав моральну та матеріальну допомогу, інший водій ОСОБА_5 не надав їм ніяку допомогу, що свідчить про те, що останній не розкаюється у вчиненому. 
		Свідки обвинувачення:
		Свідок ОСОБА_15  під час судового розгляду пояснив, що в 2012 році він навчався в Придніпровській державній академії будівництва та архітектури та паралельно працював у вільний від навчання час, при цьому на підприємстві, де він працював, точно фіксували час коли люди приходять на роботу, оскільки від цього прямо залежав розмір виплаченої заробітної плати. В квітні 2012 року у нього закінчились заняття о 10 годині 10 хвилин, трохи пізніше, десь о 10 годині 30 хвилин, він вийшов з приміщення академії та деякий час провів на вулиці разом з одногрупниками, після цього він направився на роботу, для чого йому потрібно було дійти до перехрестя вулиць Чернишевського та Олеся Гончара, де проходило необхідне йому маршрутне таксі, він перейшов дорогу біля університету та став прямувати уверх по дорозі, коли він йшов біля будівлі «Укртелекому», то став очевидцем дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Фольксваген», що рухався назустріч йому у другій смузі на зелений сигнал світлофора та іншим автомобілем «Тойота», що за долі секунди до цього почав рух з вул. Олеся Гончара та відбулось зіткнення між останніми, при цьому пошкодження на автомобілі «Фольксваген» прийшлось переважно в задні праві двері. В результаті цього автомобіль «Фольксваген» стало розгортати на 180 градусів та його боковою частиною відбувся наїзд на пішоходів, які чекали на свою чергу щоб перейти дорогу на розі вулиць та стояли біля салону краси з правої сторони десь в 15 метрах від нього, однак він не може точно сказати, чи стояли дані пішоходи на тротуарі чи ні, а також чи виїжджав автомобіль «Фольксваген» на тротуар чи ні, він цього не бачив. Він зробив висновок, що навпроти нього горить зелений сигнал світлофору, оскільки назустріч йому рухались автомобілі у загальному потоці, при цьому він не може пояснити, чи рухались в одному напрямку з автомобілем «Фольксваген» ще й інші транспортні засоби, оскільки він цього не пам`ятає, він також не може пояснити на який сигнал світлофору рухався інший учасник ДТП  автомобіль «Тойота», бо не бачив цього, лише трохи згодом, після цієї пригоди, він побачив приближення трамваю, якому було перегороджено дорогу внаслідок зіткнення автомобілів між собою. Прохожі люди стали надавати допомогу постраждалим, викликали швидку та міліцію, а він, впевнившись, що його допомога вже не потрібна, сів на маршрутне таксі та поїхав на роботу, лише у вечорі його знайшли через студентський комітет та зателефонували щоб розпитати про обставини, яким він став свідком. 
		Оголошені підчас судовогорозгляду покази свідка ОСОБА_16 ,що буладопитана настадії досудовогорозслідування впорядку ст.225КПК Україниу судовомузасіданні,місять наступніфактичні обставини,зокрема свідокпояснювала, що близько 11 години 20 хвили 11 квітня 2012 року вона працювала водієм трамваю на маршруті № 5 в м. Дніпропетровську та слідувала по вул. Чернишевського у напрямку зупинки на вул. Жуковського, потім, при наближенні до перехрестя з вул. Олеся Гончара, їй горіло зелене світло світлофора і вона повинна була рухатись далі, в цей момент зліва від неї на вул. Олеся Гончара у крайній лівій смузі знаходився білий маршрутний транспортний засіб, а справа смуга була порожня, попереду неї у попутному напрямку знаходився автомобіль «ВАЗ» темно-зеленого кольору, а назустріч їй рухався автомобіль «Фольксваген» сріблястого кольору, коли останній виїхав передньою частиною кузова на перехрестя, то почав змінюватись сигнал світлофору та миготіло зелене світло, вона почала знижувати швидкість, і в цей час зліва від неї з крайньої правої смуги різко виїхав на перехрестя автомобіль чорного кольору, який на великій швидкості допустив зіткнення та пошкодив задню частину автомобіля «Фольксваген», після чого останній вилетів на зустрічну смугу перестрибнув тротуар і там зачепив двох людей, а потім його розгорнуло на 180 градусів та відкинуло на неї на рійки, однак вона встигла загальмувати. Саме на друге миготіння сигналу світлофору зеленого кольору відбулось зіткнення між вказаними транспортними засобами. Після ДТП постраждала дівчина знаходилась біля перукарні між стовпом та стінкою вказаної будівлі, а чоловіка відкинуло трохи нижче на декілька метрів, його тіло без ознак життя лежало біля чорних воріт. 
		Свідки захисту:
		Допитаний свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що 11 квітня 2012 року десь до обіду він разом зі своїм знайомим ОСОБА_18 рухались на його автомобілі «ДЕУ Сенс», при цьому він керував зазначеним автомобілем, а ОСОБА_18 знаходився на місці пасажиру спереду. Вони слідували по вул. Олеся Гончара у напрямку їх офісу на пр. Гагаріна (ТЦ «Літо») та, перед перехрестям з вул. Чернишевського, зупинились на червоне світло світлофора десь третіми або четвертими у заторі у лівій смузі, оскільки їм потрібно було повертати ліворуч. Після того як ввімкнувся зелений сигнал світлофора і весь потік транспортних засобів почав рухатись, вони також відновили рух, проте проїхавши деяку відстань, він не може з точністю пригадати яку саме, учасники дорожнього руху зупинились із-за того, що попереду відбулась дорожньо-транспортна пригода. Зокрема, автомобіль «Тойота», що слідував попереду них одним із перших у заторі, виїхав із-за якогось габаритного транспортного засобу, що знаходився в попутному напрямку зліва, та зіштовхнувся з іншим автомобілем «Фольксваген», що рухався по вул. Чернишевського зі сторони ТЦ «Нагорний» в напрямку центру міста. Він не може впевнено стверджувати по яких саме смугах рухались водії-учасники ДТП до цього, він лише може повідомити про їх напрямок. В момент зіткнення він здебільшого звернув свою увагу саме на наслідки цієї пригоди, які виразились у значних пошкодженнях автомобілів від яких від`єднувались їх частини, а не на попередні траєкторії руху їх учасників, що не становило для нього такої зацікавленості. Він не бачив перед зіткненням з якої смуги починав рух водій ОСОБА_5 , однак на підставі того, що побачив після ДТП, може стверджувати, що цей водій рухаючись попереду займав саме праву смугу, оскільки останній виїхав із-за якоїсь перешкоди зліва, що затуляла йому оглядовість з відповідної сторони. Він може припустити, що такою перешкодою став маршрутний транспортний засіб марки «Богдан», чи «Газель», напевно жовтого кольору. Він не пам`ятає чи почали рух пішоходи в момент зіткнення, більш того він не бачив моменту наїзду автомобілем «Фольксваген» на пішоходів, лише пізніше він побачив автомобіль «Фольксваген» на зустрічній частині дороги, а саме на трамвайних коліях в розгорнутому стані десь на 180 градусів. На яких саме трамвайних коліях на дорозі відбулось контактування транспортних засобів між собою, він не бачив. Об`їхавши місце зіткнення, він зупинився біля будівлі прокуратури та вони разом з ОСОБА_18 направились туди, щоб дізнатись чи потрібна комусь допомога. Він обмінявся контактними даними з водієм ОСОБА_5 , при цьому він міг як і залишити свою візитну картку останньому, так і самостійно подзвонити на номер телефона ОСОБА_5 , який назвав свій телефон, для того щоб зафіксувати його номер у телефонній книжці. Він точно не може сказати чи був ще хтось в автомобілі ОСОБА_5 . На підтвердження того, що він знаходився в момент та після цієї пригоди на місці ДТП, свідок звертає увагу на той факт, що ним були зроблені фотознімки ще до моменту приїзду на місце пригоди швидкої допомоги та міліції, а також муніципальної міліція на корейському джипі, яка перекривала ділянку дороги. 
		Допитаний свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що 11 квітня 2012року десьу першійполовині дня,ближче дообіднього часу,він разомзі своїмколегою пороботі ОСОБА_17 повертались доофісу,який розташованийв ТЦ«Літо» на пр. Гагаріна в м. Дніпропетровську. Вони рухались на автомобілі «ДЕУ», за кермом якого знаходився ОСОБА_17 , а він займав переднє пасажирське місце. Під час руху по вул. Олеся Гончара вони зупинились в лівій крайній смузі перед світлофором, попереду них було два автомобілі, тобто їх автомобіль знаходився третім у заторі, десь на відстані 10, 12, 15 метрів з урахуванням дистанції між автомобілями від перехрещення доріг. Потім загорівся зелений сигнал світлофора і почався рух по вулиці, оскільки вся колона учасників дорожнього руху зрушила з місця, однак вони проїхали лише десь метр і побачили, що автомобіль «Тойота», що знаходиться першим у потоці за їх напрямком руху зіткнувся по дотичній з автомобілем «Фольксваген», який слідував по вул. Чернишевського зі сторони ТЦ «Нагорний», в результаті чого останній розгорнуло на 180 градусів і його боковою частиною було збито двох пішоходів, які в цей момент переходили дорогу по вул. Чернишевського. Автомобіль «Тойота» плавно розпочинав рух з перехрестя, тобто на невеликій швидкості поступово збільшуючи її, на його думку автомобіль «Фольксваген» рухався на значно більшій швидкості, десь 80 км/год, при цьому зіткнення між ними відбулось в районі перших трамвайних колій на дорозі. Його огляду з місця посадки переднього пасажира у автомобілі «ДЕУ» до місця наїзду на пішоходів автомобілем «Фольксваген» нічого не перешкоджало, бо в правій смузі не було габаритних автомобілів, а тому він з впевненістю може сказати, що в момент зіткнення пішоходи вже почали рух, оскільки, поміж іншого, на це вказує саме місце наїзду на них та речі останніх, що впали на проїзну частину, зокрема папка постраждалого чоловіка, окуляри постраждалої дівчини, все це було розкидано по дорозі, однак хтось це підняв згодом, а тому вказаних речей не було зафіксовано співробітниками міліції. Можливо місцем наїзду на пішоходів автомобілем «Фольксваген» було район трамвайних колій, оскільки там були сліди крові. При цьому, він вважає, що автомобіль «Фольксваген» не заносило на тротуар, оскільки на останньому не були пошкодженні диски та не було збито світлофорний об`єкт на узбіччі, що був встановлений з лівої сторони, в той же час виїхати на тротуар та не зачепити світлофор було б неможливо. У автомобіля «Тойота» від зіткнення зірвало передній бампер, було пошкоджено радіатор та з нього витекла якась рідина, а також були ушкоджені фара і капот, чи було пошкоджено лобове скло на останньому він не пам`ятає, у автомобіля «Фольксваген» спрацювали подушки безпеки з правої сторони та були пошкоджені передні праві та повністю зруйновані задні праві двері. Як він зрозумів, то в цих автомобілях не було пасажирів. Автомобіль «Фольксваген» розгорнуло задньою частиною на 180 градусів, а тому останній зупинився вже на зустрічній частині дороги в районі трамвайних колій протилежного напрямку. Після цього вони припаркували свій автомобіль за світлофором в районі будівлі районної прокуратури і підійшли на місце ДТП. Свої контактні дані вони передали обвинуваченому, який їх надав міліції і їх потім викликали в якості свідків, при цьому він міг як записати свій телефон на папірці або дати візитку ОСОБА_5 . Він точно не пам`ятає хто першим приїхав на місце ДТП, міліція чи швидка допомога, він лише точно може сказати, що на місці зіткнення бачив автомобіль охорони громадського порядку, яким було перекрито дорожній рух. 
		Свідок ОСОБА_13 у судовомузасіданні пояснила,що після11години 12квітня 2012року вонавиїхала насвоєму автомобілі«Тойота» іздому повул.Гусенка вм.Дніпропетровську тамала намірпоїхати усправах навул.Червона.Рухаючись повул.Олеся Гончарау напрямкувул.Чернишевського їйзагорілось червонесвітло світлофораі воназупинилась першоюперед перехрещеннямдоріг,дочекавшись зеленогосигналу світлофора,вона нерозпочинала рухвідразу,оскільки їйпотрібно булоповернути ліворуч,для чогонадати дорогузустрічному транспорту.Назустріч їй,через перехрестя,зупинився автомобіль«Тойота» усмузі справаза напрямкомруху останнього,а злівазнаходився мікроавтобус«Богдан»,вона зрозуміла,що потрібнонадати перевагуу русіавтомобілю «Тойота»та неризикувати вданій дорожнійситуації відновлюватируху передним.В моментввімкнення зеленогосигналу світлофоравона побачила,що почалирух мікроавтобус«Богдан»,а такожавтомобіль «Тойота»,в тужмить вонапобачила,як справащось промайнуло,та,звернувши своюувагу увказаному напрямку,помітила приближенняавтомобіля «Фольксваген»на швидкостізверху вниздо перехрестя,хоча занапрямком останньоговже горілочервоне світлосвітлофора,а транспорту вказаномунапрямку вжезупинився.Зрозумівши,що вказанийавтомобіль небуде зупинятись,вона почалаподавати звуковісигнали,однак цене допомоглоі все-односталась дорожньо-транспортнапригода.Вона небачила якимичастинами міжсобою контактувалиавтомобілі «Фольксваген»та «Тойота»,оскільки зіткненняостанніх вонабачила зісторони рухуавтомобіля «Фольксваген»,кузов якогозакривав їйоглядовість.Автомобіль «Фольксваген»рухався повул.Чернишевського потрамвайних коліях,оскільки транспортсправа зупинивсяна червонесвітло світлофора,при цьомуна перехрещуванійдорозі маршрутнийтранспортний засіб«Богдан» зупинивсяперед трамвайнимиколіями,оскільки водійостаннього напевнопобачив приближенняавтомобіля «Фольксваген»,якщо бцей водійне загальмував,то зіткненнявідбулось биз йоготранспортним засобом.Після зіткненнятранспортних засобівміж собою,автомобіль «Фольксваген»відкинуло трохинижче перехрестя,де останнімбуло здійсненонаїзд напішохода чоловічоїстаті ( ОСОБА_11 )у бежевійкуртці,який відцього злетіву повітря.Це відбулосьна дорозів лівійчастині перехрестяза їїнапрямком руху,а саменавпроти салонукраси,що розташовувавсязліва навул.Чернишевського.При цьому,вона небачила якоючастиною кузовубув здійсненийнаїзд автомобілем«Фольксваген» напішохода ОСОБА_11 .Постраждалу дівчину( ОСОБА_12 )вона побачилалише згодом,а невідразу вмомент зіткнення,остання знаходиласьще впритомному станібіля салонукраси,на тротуаріміж стовпомі будівлею.В тоймомент колизагорілось зеленесвітло світлофорау їїнапрямку,вона повільновідновлювала рухта сталанаближатись доперетинання доріг,що далоїй змогубезперешкодно помітити,що пішоходи,які стоялибіля салонукраси навул.Чернишевського,тільки нопочали рухчерез проїзнучастину,при цьому ОСОБА_11 йшов доволішвидко.Від отриманогостресу,вона зрозуміла,що незможе далікерувати автомобілем,а томуповернула наперехресті замістьліворуч праворучта проїхалатрохи далі,де ізупинилась.Потім їйзателефонувало охороннеагентство івона повідомила,що незможе доних приїхати,при цьомуу судовомузасіданні свідокна вимогупрокурора продемонструвала,що вказанийу тимчасовомудоступі номертелефону зареєстрованийу їїтелефонній книжціпід назвоюконтакту «Охоронаофіс».Вона повернуласьна місцепригоди лишезгодом,коли приїхалиспівробітники міліції.Свою візиткувона спершузалишила водіюавтомобіля «Фольксваген»,а другомуводію автомобіля«Тойота»,вона напевнопродиктувала свійномер телефону,оскільки внеї вжене буловізиток.Крім того вона залишала свої контакті дані також співробітникам міліції і вже потім її допитували декілька разів. 
		Допитаний свідок ОСОБА_19 повідомив суду, що 11 квітня 2012 року, десь в першій половині дня, він припарковав свій автомобіль на вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську, де, з лівого боку дороги, ближче до вул. Гусенка, був заїзний «карман». Там він стояв заднім ходом під кутом 30 градусів по відношенню до перехрестя з вул. Чернишевського. Перебуваючи в салоні свого автомобіля на водійському місці, він почув звуки різкого гальмування та відразу подивився у дзеркало заднього огляду, у відображення якого побачив, як від удару на перехресті колихається автомобіль, як він зрозумів, що рухався по вул. Олеся Гончара зі сторони пр. Карла Маркса у правій крайній смузі по напрямку руху останнього, в той же момент він звернув свою увагу на світлофор, на якому працював зелений сигнал. Через деякий час, хвилин через 5-7, він підійшов до перехрестя та побачив, що там відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої постраждали пішоходи, зокрема жінка ( ОСОБА_12 ) лежала на тротуарі. Потім він підійшов до водія автомобіля «Тойота», що знаходився на вул. Олеся Гончара та залишив йому свою візитку, крім того він побачив там свого знайомого ( ОСОБА_18 ), який працював юристом на його попередньому місці роботи. Свідок повідомив, що під час досудового розслідування він приймав участь у слідчому експерименті на своєму автомобілі, який поставив на тому місці, де був припаркований в той день, а саме десь в 150-200 метрах від перехрестя з лівої сторони, тобто по діагоналі заднім ходом до перехрестя, що дозволило йому побачити перехрещення доріг саме з правої смуги у дзеркало заднього огляду. 
		Допитана свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що, якщо вона не помиляється, то десь 25 квітня 2012 року після 09-10 години, вона рухалась по вул. Чернишевського в напрямку вул. Гоголя в м. Дніпропетровську. При наближенні до перехрестя з вул. Олеся Гончара, справа був припаркований вантажний транспортний засіб, у зв`язку з чим учасники дорожнього руху були вимушені зміститись лівіше, а тому вона виїхала лівими колесами на трамвайні колії попутного напрямку і почала зупинятись на сигнал світлофора, який забороняє рух, тобто на жовтий, або, як вона пояснювала раніше, на червоний сигнал світлофору, при цьому знаходилась вона у потоці руху десь третьою від перетинання доріг, першим зупинився автомобіль світлого кольору, а попереду неї знаходився зелений автомобіль. В момент здійснення зупинки вона побачила у дзеркало бокового огляду, що декілька автомобілів намагались проскочити перехрестя, першому автомобілю це вдалось на миготливий сигнал світлофору, а слідом за ним став виїжджати інший автомобіль, що слідував у тій же самій смузі, що і вона, однак позаду, зокрема це був десь п`ятий або шостий автомобіль у колоні. Марка вказаного автомобіля була «Фольксваген», на який вона спочатку не звернула увагу, однак потім останній потрапив у ДТП, а тому вона відразу подивилась на сигнал світлофора, що працював в той момент, зокрема горіло забороняюче червоне світло. Від зіткнення з автомобілем «Тойота», що розпочинав рух та трохи виїхав на перехрестя, інший автомобіль «Фольксваген» розгорнуло та відкинуло на далеку відстань через смугу зустрічного руху. Вона вважає, що автомобілю «Тойота» була ускладнена оглядовість, оскільки цьому заважав вантажний автомобіль, що зупинився в попутному з нею напрямку, а саме перед перехрестям та заїхав наполовину на бордюр, а тому усім учасникам руху довелося зміщуватись лівіше, наприклад її автомобіль зрівнявся з вказаним вантажним автомобілем та зупинився на трамвайних коліях попутного напрямку, у зв`язку з чим водію автомобіля «Тойота», через вантажний автомобіль, колону автомобілів, що зупинилась на трамвайних коліях впритул одна до одної, було складно побачити, що хтось буде здійснювати обгін, при цьому автомобіль «Фольксваген», здійснюючи обгін, напевно виїхав на трамвайну колію зустрічного руху, таким чином об`їжджаючи попутні автомобілі поруч, однак точно стверджувати про це вона не може. Вона вважає, що зіткнення між двома автомобілями відбулось на проїзній частині зустрічного напрямку, а саме на трамвайних коліях, оскільки до цього автомобілю «Фольксваген» потрібно було об`їхати колону автомобілів у попутному напрямку. В момент, коли автомобіль «Фольксваген» після удару розкрутило у зустрічному напрямку та зупинило на іншій частині дороги, трамваю назустріч бути не могло, оскільки якщо б трамвай знаходився в безпосередній близькості від перехрестя, то напевно зіткнення відбулось би з ним, а отже трамвай приїхав трохи пізніше. Крім того, впродовж некерованого руху автомобіль «Фольксваген» своєю задньою частиною міг проїхатись по тротуару, однак, чи це відбулось колесами або іншою конкретною частиною автомобіля, вона не може сказати, як і того на якій саме ділянці дороги могло відбутись таке контактування. В момент зіткнення вона не акцентувала увагу на пішоходах та побачила постраждалих людей лише згодом, коли проїхала перехрестя та зрозуміла, що є постраждалі, а тому відразу припаркувалась за межами перехрестя та почала надавати допомогу дівчині ( ОСОБА_12 ), якій просила викликати швидку допомогу. Вона залишила свій номер телефону дівчині з салону краси, біля якого знаходилась ОСОБА_12 . На стадії досудового розслідування в ході слідчого експерименту з її участю вона дійсно розмістила свій автомобіль так, як він знаходився в момент пригоди, при цьому відстань у 3,2 м. від правого краю проїзної частини замірялась від правих коліс її автомобіля, а тому, враховуючи ширину її автомобіля та зіставляючи її з шириною проїзної частини у цьому напрямку  4,3 м., то лівою частиною її автомобіль міг знаходитись на трамвайних коліях попутного напрямку. Крім того, свідок повідомила, що може помилково назвати дату дорожньо-транспортної пригоди, яка, як вона повідомила раніше, відбулась 25 квітня 2012 року, це лише можлива дата і вона не наполягає на цьому та просить врахувати, що зі спливом часу може забути такі деталі.
		Допитаний свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що 11 квітня 2012 року він рухався по вул. Чернишевського в м. Дніпропетровську та першим зупинився в потоці руху перед перехрестям з вул. Олеся Гончара, оскільки почав миготіти зелений сигнал світлофора і він розумів, що зараз загориться забороняючий рух сигнал світлофора. Після того як він зупинився і ввімкнувся червоний сигнал світлофора, пройшло приблизно до 10 секунд і в цей момент він почув звук автомобіля, який наближався позаду, потім він подивився у дзеркало заднього огляду та дзеркало бокового огляду, в якому побачив автомобіль «Фольксваген», який проїхавши повз нього на швидкості, здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», що починав рух з вул. Олеся Гончара, при цьому контактування між останніми відбулось на трамвайних коліях, на його думку, зустрічного напрямку. Точно він не може пояснити, якими частинами кузову сталась взаємодія між собою автомобілів, в той же час він вважає, що саме автомобіль «Фольксваген» завдав удару по автомобілю «Тойота». Пішоходи на той час вже почали переходити проїзну частину по вул. Чернишевського зі сторони перукарні в напрямку вул. Олеся Гончара, тобто зліва направо за його напрямком руху. Оскільки пішоходів було дуже багато, він вважає, що вони почали рух на зелений для них сигнал світлофору. В момент контактування між собою двох автомобілів, один з них відкинуло на двох пішоходів, які розлетілись в різні боки на значну відстань. Після пригоди він зупинився за перехрестям та підійшов на допомогу до постраждалих пішоходів, яким викликав швидку, також він залишив свій номер телефону працівниками перукарні. Інших обставин, в тому числі, чи рухався з протилежної йому сторони трамвай, які ще знаходились на перехресті учасники дорожнього руху, він не пам`ятає, для нього це не мало такого значення, оскільки вся його увага була сконцентрована на самому факті ДТП. 
		Допитаний усудовому засіданні експерт ОСОБА_22 роз`яснив наданийним висновоккомплексної автотехнічноїта транспортно-трасологічноїекспертизи №10.1-10.4/028від 14травня 2018року (том8,а.с.99-138),при цьомузвернув увагуна такіобставини проведеногодослідження,зокрема проте,що:під малюнком№ 38вірним слідвважати контактнувзаємодію пішоходівправою частиноюз лівоючастиною автомобіля«Фольксваген»,в іншихмісцях експертизи,де зазначеноконтактування пішоходівлівою частиноє опискою,яка невпливає нарезультати зробленихвисновків;швидкість рухупішохода чоловічогороду увіці 70років взятаіз табличногозначення,що використовувалосьпри проведенніекспертизи,при цьому пішохід в дійсності міг подолати відстань і з меншою швидкістю, однак тоді збільшиться час роботи зеленого сигналу світлофора у його напрямку для пішоходів, а отже і час роботи червоного світла світлофору для водія автомобіля «Фольксваген», однак в даному випадку правильним є розрахунок саме з врахуванням мінімальних величин для більшої об`єктивності; пошкодження на автомобілі «Тойота» з правої сторони можливі як внаслідок наявності пасажиру, так і внаслідок пневматичного зриву подушки безпеки; автомобіль «Фольксваген» не міг виїхати на тротуар та повернутись назад на проїзну частину, оскільки в такому випадку повинна була б спрацювати відповідна кінетична енергія, яка відштовхнула би автомобіль назад, пішоходи не могли слугувати такою енергією, а тому такі припущення позбавлені технічного сенсу; розворот автомобіля «Фольксваген» відбувався лише в межах проїзної частини, він не міг виїхати на тротуар; автомобіль «Фольксваген» не міг контактувати з бордюром в ході розвороту після зіткнення, оскільки таке б контактування зменшило кут розвороту і автомобіль не зайняв те положення, яке було зафіксовано працівниками міліції; наїзд на пішохода ОСОБА_11 відбувся на проїзній частині, оскільки є нашарування крові на лицьовій частині бордюрного каменю, яка обернута до проїзної частини, ці нашарування передують іншим косим нашаруванням переміщення тіла, які знаходяться під кутом та ведуть від меж проїзної частини; слідчий експеримент зі ОСОБА_5 є з технічної точки зору неспроможним, оскільки час на який вказав останній є занадто великим, при цьому часі автомобіль останнього до моменту зіткнення не розвине швидкості при якій відбулось зіткнення, цей час складає 4,2 с.; покази обох водіїв з технічної точки зору неспроможні, а тому експертиза не базується на останніх, за основу взяті об`єктивні дані, які за допомогою моделювання дозволяють встановити як швидкість руху водіїв, так і їх місце знаходження в момент поновлення руху водієм ОСОБА_5 ; при встановлених швидкостях, після зіткнення автомобілів між собою розворот автомобіля «Фольксваген» міг здійснюватись без слідів переміщення на асфальті, оскільки зчеплення з дорогою в такому разі зменшується; відповідні пошкодження на автомобілях могли виникнути при встановлених швидкостях, а зовнішню карточку двері автомобіля «Фольксваген» зірвало у зв`язку з тим, що автомобіль «Тойота» передньою частиною бамперу, зокрема підсилювачем, зірвав її, що не свідчить про занадто велику швидкість автомобіля «Тойота»; в попередніх експертизах була встановлена менша швидкість руху автомобілів, оскільки в них не була врахована сила, яка була витрачена на переміщення тіл пішоходів після їх контактування з автомобілем «Фольксваген», зокрема для переміщення тіл на таку відстань швидкість руху автомобілів повинна бути більшою; оскільки попередніми експертами встановлювалась середня швидкість руху водія ОСОБА_5 , тому в його діях і вбачалась технічна можливість запобігти ДТП, в цій же експертизі бралась фактична швидкість, яка була в конкретний момент, а саме зіткнення, у зв`язку з чим останній і не міг запобігти наслідкам даної пригоди; місце зіткнення та швидкості встановлювались з урахуванням оптимізації їх розташування, тобто шляхом розсування від моменту зіткнення за допомогою комп`ютерної програми моделювання. 
		Докази зі сторони обвинувачення:
		Протокол оглядумісця дорожньо-транспортноїпригоди від11квітня 2012року зісхемою тафотознімками донього (том 2, а.с. 17-21, 23-27), відповідно до якого слідчим, за участю спеціалістів  експерта-автотехніка ОСОБА_23 та судово-медичного експерта ОСОБА_24 , оглянуто ділянку дороги, яка є регульованим перехрестям вул. Чернишевського та вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську, де відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Фольксваген» та «Тойота», внаслідок чого був смертельно травмований пішохід ОСОБА_11 , а пішоходу ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження, від яких вона померла пізніше. Згідно проведених вимірювань, загальна ширина проїзної частини по вул. Чернишевського складає 14,2 м. та призначена для руху в двох напрямках, з них, ширина трамвайних колій у двох напрямках складає 5,4 м., ширина проїзної частини по вул. Олеся Гончара складає 6,6 м. та призначена для руху в одному напрямку. Попередній напрямок руху автомобіля «Тойота» по вул. Олеся Гончара зі сторони вул. Паторжинського, а автомобіля «Фольксваген» по вул. Чернишевського зі сторони вул. Пісаржевського в напрямку вул. Жуковського, при цьому їх зіткнення між собою відбулось в 6,8 м. від правого краю проїзної частини по вул. Чернишевського, між трамвайних колій попутного та зустрічного напрямку руху, та на відстані 6,2 м. від уявної лінії перетинання дороги по вул. Олеся Гончара з лівого краю. На проїзній частині також зафіксовано осип ґрунту від передніх підкрилок автомобіля «Тойота», уламки скла та фрагменти деталей від передньої частини вказаного автомобіля, що від`єднались в результаті зіткнення, а також відображена поверхова слідова інформація від ковзання переднього правого колеса автомобіля «Фольксваген» і нашарування бурого кольору (крові) на боковій поверхі бордюрного каменю та на тротуарі. Місце розташування тіла померлого пішохода ОСОБА_11 знаходиться на тротуарі в 2,4 м. від лівого краю проїзної частини вул. Чернишевського та в 33,7 м. до перетинання доріг вул. Олеся Гончара (правий край проїзної частини) та вул. Чернишевського (лівий край проїзної частини). 
		Протокол огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу від 11 квітня 2012 року з фотознімками до нього (том 2, а.с. 28-33), яким оглянуто та зафіксовано технічний стан автомобіля «Тойота», що знаходився під керуванням водія ОСОБА_5 , зокрема контактування вказаного автомобіля відбулось переважно його передньою частиною. 
		 Протокол огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу від 11 квітня 2012 року з фотознімками до нього (том 2, а.с. 34-41), яким оглянуто та зафіксовано технічний стан автомобіля «Фольксваген», що знаходився під керуванням водія ОСОБА_8 , зокрема контактування вказаного автомобіля відбулось переважно його правою боковою частиною. 
		Довідка КП«Дніпродорсервіс» ДМР№ 161/3/3від 08травня 2012року (том 2, а.с. 77-79) про фази роботи світлофорних об`єктів на перехресті вул. Чернишевського та вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську: 1 фаза (33 с.) дозволено рух транспорту від пр. Карла Маркса по вул. Олеся Гончара з дозволеним правим/лівим поворотами на вул. Чернишевського, з яких Тосн  27 с., Тпром  6 с.; 2 фаза (38 с.) дозволено рух транспорту від пр. Гагаріна по вул. Чернишевського з дозволеним лівим поворотом на вул. Олеся Гончара, а також по вул. Чернишевського від вул. Жуковського з дозволеним правим поворотом на вул. Олеся Гончара, з яких Тосн  32 с., Тпром  6 с. 
		Висновок судово-медичноїекспертизи №754/166-Евід 25квітня 2012року (том 2, а.с. 53-55) по факту смерті ОСОБА_11 та акт судово-медичногодослідження трупа№ 754від 20квітня 2012року (том 2, а.с. 56-62), відповідно до яких у ОСОБА_11 : виявлені тілесні ушкодження, які у своїй сукупності, в момент спричинення є небезпечними для життя і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, при цьому смерть останнього наступила від сумісної тупої травми тіла, з численними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів і ускладнились шоком. 
		Висновок судово-медичної експертизи № 762/64-Е від 14 травня 2012 року (том 2, а.с. 63-64) по факту смерті ОСОБА_12 та акт судово-медичного дослідження трупа № 762 від 10 травня 2012 року (том 2, а.с. 65-73), відповідно до яких у ОСОБА_12 : виявлені тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті останньої, яка настала від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалась переломами численних кісток скелету, з пошкодженнями внутрішніх органів, зовнішньою та внутрішньою кровотечами та ускладнилась розвитком шоку.
		Висновок комплексної судово-автотехнічної та трасологічної експертизи № 2020-2012-12 від 25 вересня 2012 року (том 2, а.с. 80-99), яким на поставлені запитання надані наступні відповіді: 1. Взаємне розташування, тобто кут щодо поздовжніх осей автомобілів «Фольксваген» та «Тойота» в момент їх первинного контактування, відповідно до виявлених пошкоджень на них, дорівнює 80°±5°; 2. Найбільш ймовірно місце зіткнення між собою транспортних засобів, виходячи зі слідової інформації на місці ДТП, знаходиться в місці осипу ґрунту з передніх підкрилок автомобіля «Тойота»; 3. Приблизна швидкість руху транспортних засобів в момент їх первинного контактування складала у автомобіля «Фольксваген» - 52 км/год, а у автомобіля «Тойота» - 22 км/год, при цьому величина даних швидкостей має мінімальне значення.
		Висновок судово-автотехнічної експертизи № 70/27-716 від 31 жовтня 2012 року (том 2, а.с. 100-109), яким на поставлені запитання надані наступні відповіді: 1. По першому варіанту механізму пригоди (згідно показів ОСОБА_5 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) в даній дорожні обстановці водій ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, а водій ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п. 8.10 Правил дорожнього руху; по другому варіанту механізму пригоди (згідно показів ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ) в даній дорожні обстановці водій ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. 8.10 Правил дорожнього руху, а водій ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху; 2. По першому варіанту механізму пригоди (згідно показів ОСОБА_5 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) водій ОСОБА_5 при своєчасному застосуванні екстреного гальмування мав технічну можливість запобігти зіткненню з іншим автомобілем, при заданих вихідних даних, для водія ОСОБА_8  технічна можливість запобігти зіткненню з іншим автомобілем в даній дорожній обстановці визначалась виконання вимог п. 8.10 Правил дорожнього руху і для цього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому їх виконати; по другомуваріанту механізмупригоди (згіднопоказів ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ) для водія ОСОБА_5  технічна можливість запобігти зіткненню з іншим автомобілем в даній дорожній обстановці визначалась виконання вимог п. 8.10 Правил дорожнього руху і для цього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому їх виконати, водій ОСОБА_8 при своєчасному застосуванні екстреного гальмування не мав технічну можливість запобігти зіткненню з іншим автомобілем; 3.По першомуваріанту механізмупригоди (згіднопоказів ОСОБА_5 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) дії водія ОСОБА_5 ,при заданому механізміпригоди,не відповідаливимогам п.12.3Правил дорожньогоруху,що зтехнічної точкизору знаходитьсяв причинномузв`язкуз данимДТП,дії водія ОСОБА_8 ,при заданому механізміпригоди,не відповідаливимогам п.8.10Правил дорожньогоруху,що зтехнічної точкизору знаходитьсяв причинномузв`язкуз настанняподії даногоДТП,по другомуваріанту механізмупригоди (згіднопоказів ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 )дії водія ОСОБА_5 ,при заданому механізміпригоди,не відповідаливимогам п.8.10Правил дорожньогоруху,що зтехнічної точкизору знаходитьсяв причинномузв`язкуз настанняподії даногоДТП,оцінка дійводія ОСОБА_8 ,при заданому механізмі пригоди, не підлягає експертному аналізу, оскільки він, не маючи технічної можливості запобігти зіткненню, знаходився в аварійній ситуації. 
		Висновок судово-автотехнічної експертизи № 70/27-80 від 28 січня 2013 року (том 2, а.с. 110-116), яким напоставлені запитаннянадані наступнівідповіді:1.Покази свідка ОСОБА_16 про те,що місцезіткнення автомобілівзнаходиться дотрамвайних колійна стороніпроїзної частинивул.Чернишевського,рух покотрій здійснюєтьсяв напрямкувул.Виконкомівської (Жуковського),з технічноїточки зоруне спроможні;2.Водій ОСОБА_5 в данійдорожній обстановціповинен бувдіяти згідновимог п.12.3Правил дорожньогоруху,водій ОСОБА_8 в данійдорожній обстановціповинен бувдіяти згідновимог п.8.10Правил дорожньогоруху;3.Водій ОСОБА_5 при своєчасномузастосуванні екстреногогальмування мавтехнічну можливістьуникнути зіткненняз іншимавтомобілем,при заданихвихідних даних,для водія ОСОБА_8  технічна можливість уникнути зіткненню з іншим автомобілем в даній дорожній обстановці визначалась виконання вимог п. 8.10 Правил дорожнього руху; 4. Дії водія ОСОБА_5 , при заданому механізмі пригоди, не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП, дії водія ОСОБА_8 , при заданому механізмі пригоди, не відповідали вимогам п. 8.10 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. 
		Висновок комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 599/8870 від 01 листопада 2013 року (том 2, а.с. 118-135), яким на поставлені запитання надані наступні відповіді: 1. Місце зіткнення автомобілів знаходилось в районі осипу ґрунту з підкрилків передніх коліс автомобіля «Тойота», на відстані не ближче чим 6,5 м. до правого, відносно напрямку руху автомобіля «Фольксваген», краю проїзної частини; 2. Виходячи з наданих матеріалів кримінального провадження, визначити швидкість руху автомобілів експертним шляхом неможливо; 3-7. По першому варіанту механізму пригоди (згідно показів ОСОБА_5 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) в даній дорожньо-транспортній ситуації: дії водія ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3 «е», 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому їх виконати; дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому їх виконати. По другому варіанту механізму пригоди (згідно показів ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ) в даній дорожньо-транспортній ситуації: дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3 «е», 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому їх виконати; в діях водія ОСОБА_8 не вбачається невідповідностей вимогам правил дорожнього руху, які б знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, оскільки він не мав технічної можливості уникнути зіткнення з іншим автомобілем шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.
		Висновок комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 3388/7199/15-52 від 24 травня 2015 року (том 2, а.с. 138-148), яким на поставлені запитання надані наступні відповіді: 1-2. В даній дорожній ситуації: дії водія ОСОБА_5 регламентуються вимогами п. 8.10 Правил дорожнього руху; дії водія ОСОБА_8 регламентуються вимогами п. 12.4, а в разі виникнення небезпеки для руху вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху; 3. Положення автомобіля «Фольксваген» згідно показів водія ОСОБА_8 відносно елементів дороги не суперечать розрахованій швидкості руху його автомобіля згідно попередньої експертизи № 2020-2012-12 від 25 вересня 2012 року; 4. Водій ОСОБА_8 міг не мати технічної можливості уникнути зіткнення і іншим автомобілем навіть застосовуючи гальмування з вказаного моменту виникнення небезпеки для його руху; 5. У вказаній дорожній обстановці технічна можливість уникнути даного зіткнення у водія ОСОБА_5 полягала у виконанні вимог п. 8.10 Правил дорожнього руху, для виконання яких у нього не вбачається перешкод технічного характеру; 6. У вказаній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_8 , з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху; 7. Середня швидкість руху автомобіля «Тойота», відповідно до показів свідка ОСОБА_13 , при вказаних параметрах руху становила 4,2 км/год, 5,6 км/год або 25,0 км/год; 8. Середня швидкість руху автомобіля «Тойота», відповідно до показів водія ОСОБА_5 , при вказаних параметрах руху становила 10,3…13,3 км/год. 
		Протоколом відтворення обстановки та обставин пригоди від 10 жовтня 2012 року (том2,а.с.196-198)перевірено тауточнено результатидопиту ОСОБА_8 ,зокрема останнійпід часпроведення слідчоїдії вказавяк розташовувавсяавтомобіль підйого керуваннямвідносно межпроїзної частинив моментруху повул.Чернишевського безпосередньоперед виїздомна перехрестяз вул.Олеся Гончара.Від правогокраю проїзноїчастини водійрухався навідстані 3,6м.на швидкостіблизько 50-60км/годта незмінював своютраєкторію руху. 
		Протоколом відтворення обстановки та обставин пригоди від 08 жовтня 2012 року (том2,а.с.199-200) перевірено тауточнено результатидопиту свідка ОСОБА_21 ,зокрема останнійпід часпроведення слідчоїдії вказав,що він,керуючи автомобілем«Хюндай»,рухався повул.Чернишевського тазупинився передперехрестям звул.Олеся Гончара,оскільки загорівсячервоний сигналсвітлофора,при цьомуостанній показавяк розташовувавсяавтомобіль підйого керуваннямна проїзнійчастині вмомент зіткненняавтомобілів «Фольксваген»та «Тойота»між собою.Від правогокраю проїзноїчастини походу рухуостаннього автомобільрозташовувався доправого передньогоколеса навідстані 1,27м.,до задньогоправого колесана відстані1,3м.,від передньоїчастини автомобілядо перетинаннядоріг наперехресті навідстані 14,30м. 
		Протоколом відтворення обстановки та обставин пригоди від 08 жовтня 2012 року (том2,а.с.201-204)перевірено тауточнено результатидопиту ОСОБА_5 ,зокрема останнійпід часпроведення слідчоїдії вказавяк розташовувавсятранспортний засіб«Богдан» напроїзній частині,що слідувавз нимв суміжнійсмузі злівата зупинивсяперед перехрестямпершим.Від правогокраю проїзноїчастини вказанийтранспортний засібзнаходився навідстані 3,90м.,відстань відпередньої частиниостаннього доперетинання дорігна перехрестісклала 3,75м. Далі ОСОБА_5 вказав нарозміщення керованогоним автомобіля«Тойота» відносномеж проїзноїчастини походу йогоруху вмомент відновленняним руху,а самеостанній розташовувавсяна відстані0,65м.від правогокраю дороги,а такожна відстані9,05м.від перетинаннядоріг повул.Олеся Гончарата вул.Чернишевського.Шляхом проведеннявипробувань буловстановлено,що відстаньу 6,5м.від уявноїлінії проїзноїчастини повул.Олеся Гончарадо місцязіткнення наперетинанні дорігз вул.Чернишевського,водій ОСОБА_5 подолав за5,4с.;5с.;4,2с. 
		Протоколом слідчого експерименту від 04 грудня 2014 року (том 2, а.с. 205-209) перевірено і уточнено відомості щодо обставин кримінального правопорушення, зокрема за участю свідка ОСОБА_13 проведені вимірювання відстаней на яких знаходився автомобіль «Тойота», під її керуванням, що зупинився перед перехрестям вул. Олеся Гончара та вул. Чернишевського напроти іншого автомобіля «Тойота», під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався їй назустріч з протилежної сторони перехрестя. В момент ДТП автомобіль під керуванням водія ОСОБА_13 розташовувався на відстані 1,8 м. до світлофорного об`єкта на перетинанні доріг та на відстані 0,95 м. до правого краю проїзної частини по напрямку її руху. 
		Протоколом слідчого експерименту від 24 січня 2013 року (том 2, а.с. 210-214) перевірено та уточнено покази свідка ОСОБА_20 , зокрема остання під час проведення слідчої дії вказала як розташовувався автомобіль під її керуванням відносно меж проїзної частини в момент зупинки перед перехрестям вул. Чернишевського з вул. Олеся Гончара, яка знаходилась третьою по ходу її руху в загальному потоці. В момент ДТП автомобіль під керуванням вказаного водія розташовувався на відстані 27,3 м. до перетинання зазначених доріг та на відстані 3,2 м. від правого переднього колеса до правого краю проїзної частини по напрямку її руху. 
		Протоколом слідчого експерименту від 04 грудня 2014 року (том 2, а.с. 215-220) перевірено і уточнено відомості щодо обставин кримінального правопорушення, зокрема за участю свідка ОСОБА_19 проведені вимірювання відстаней на яких знаходився автомобіль «Тойота», під його керуванням, що зупинився у паркувальному кармані на узбіччі вул. Олеся Гончара по напрямку вул. Гусенка за перехрестям з вул. Чернишевського. В момент ДТП автомобіль під керуванням вказаного водія розташовувався на відстані 48 м. до трамвайних колій по вул. Чернишевського, на відстані 0,9 м. від лівого переднього колеса та 1,4 м. від заднього лівого колеса до тротуару у заїзному «кармані». Шляхом проведення випробувань за участю понятих було перевірено чи міг водій ОСОБА_19 побачити у дзеркало заднього огляду як відбулась вказана дорожньо-транспортна пригода. 
		Протоколом слідчого експерименту від 04 грудня 2014 року (том 2, а.с. 221-224) перевірено та уточнено результати допиту свідка ОСОБА_17 , зокрема останній під час проведення слідчої дії вказав, що він, керуючи автомобілем «ДЕУ», рухався в лівій смузі по вул. Олеся Гончара та зупинився перед перехрестям з вул. Чернишевського, перед ним знаходилось ще десь два або три автомобіля, а справа від нього, першим перед світлофором, знаходився автомобіль «Тойота». Далі вказаний водій показав як розташовувався його автомобіль на проїзній частині в момент зупинки перед перехрестям на червоний сигнал світлофора. Автомобіль розташовувався від лівого краю проїзної частини по ходу руху останнього на відстані 0,6 м., а від уявної лінії перетинання доріг вул. Олеся Гончара з вул. Чернишевського на відстані 28 м. Такі ж покази підтвердив свідок ОСОБА_17 під час проведення слідчого експерименту 12 жовтня 2015 року (том 2, а.с. 232-234).
		Протоколом слідчого експерименту від 04 грудня 2014 року (том 2, а.с. 225-229) перевірено та уточнено результати допиту свідка ОСОБА_18 , зокрема останній під час проведення слідчої дії вказав, що він рухався на передньому пасажирському місці в автомобілі «ДЕУ», під керуванням водія ОСОБА_17 , який слідував по лівій смузі вул. Олеся Гончара та зупинився перед перехрестям з вул. Чернишевського, перед ними знаходилось ще десь два автомобіля, першим з яких був автомобіль «Тойота», що стояв перед світлофором. Далі вказаний свідок показав як розташовувались транспортні засоби на проїзній частині. Зокрема, автомобіль «ДЕУ» знаходився на відстані 22,9 м. від перетинання доріг на перехресті та на відстані 1,0 м. до лівого краю проїзної частини по напрямку їх руху, автомобіль «Тойота» зупинився в цій же смузі для руху на відстані 7,3 м. до того ж перехрещення доріг та на відстані 1,43 м. до лівого краю проїзної частини. Під час слідчого експерименту від 12 жовтня 2015 року (том 2, а.с. 237-239) свідок ОСОБА_18 уточнив, що автомобіль «ДЕУ», на якому він рухався в якості пасажиру, знаходився десь третім або четвертим перед перехрестям вул. Олеся Гончара та вул. Чернишевського.
		Докази зі сторони захисту:
		Висновок комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 10.1-10.4/028 від 14 травня 2018 року (том7,а.с.99-138),яким напоставлені запитаннясторони захистунадані наступнівідповіді:в моментнаїзду автомобілем«Фольксваген» напішоходів останнімогли розташовуватисьна проїзнійчастині дорогивул.Чернишевського вмежах їїполовини поякій організованорух внапрямку вул.Пісаржевського,при цьомупішохід ОСОБА_12 могла розташовуватисьна відстані5,6м.від правогокраю проїзноїчастини дорогивул.Чернишевського походуруху внапрямку довул.Пісаржевського тана відстані1,7м.від ближньогокраю проїзноїчастини дорогивул.Олеся Гончара,а пішохід ОСОБА_11 міг розташовуватисьна відстані3,8м.від правогокраю проїзноїчастини дорогивул.Чернишевського тана відстані5,8м.від ближньогокраю проїзноїчастини дорогивул.Олеся Гончара,що несуперечить їхконтактній взаємодіїз автомобілем«Фольксваген»,напрямку їхпісляконтактного переміщеннядо місцяфактичної зупинкиі фіксаціїна проїзнійчастині дороги,розташуванню слідовоїінформації відображеноїна проїзнійчастині дорогиі зафіксованоїв матеріалахсправи,крім тогонаїзд напішоходів тазіткнення транспортнихзасобів міжсобою малимісце впроміжку часувід 1,3с.до 30секунд сигналусвітлофора,який дозволяврух ТЗв напрямкуруху автомобіля«Тойота»;швидкість рухуавтомобіля «Тойота»могла становити33км/год,а автомобіля «Фольксваген»58км/год,при цьомувстановлені значенняшвидкостей рухуавтомобілів ємінімальними,крім того,при іншихзначеннях швидкостіруху транспортнихзасобів вмомент зіткнення,наїзду тавзаємному розташуваннітранспортних засобіввідносно однеодного,меж проїзноїчастини дорогиз нерухомимиорієнтирами тапішоходів,центри мастаких транспортнихзасобів тавказаних пішоходів,зі збереженняммаксимально наближенихзначень балансуенергетичних еквівалентівшвидкостей,не будутьпотрапляти домісць їхрозташування умомент фактичноїзупинки намісці пригоди,а розташуванняслідової інформації,що відображаєтьсяпід часкомп`ютерного моделюванняне будевідповідати максимальнонаближеному розташуваннютої,що зафіксованона проїзнійчастині дороги;відстань зупиночногошляху автомобіля«Тойота» прифактичній швидкостіруху вмомент виникненнянебезпеки (24,46км/год)і максимальноефективному гальмуваннів умовахмісця пригодистановить 13,7…13,4м.;відстань відавтомобіля «Тойота»до місцязіткнення завтомобілем «Фольксваген»у моментвиникнення небезпекидля рухуводієві ОСОБА_5 є меншоюаніж відстаньзупиночного шляхуавтомобіля приекстреному гальмуваннів умовахмісця події(6,2м. водій  ОСОБА_5 не мав технічної можливості запобігти зіткненню при фактичній швидкості руху в момент виникнення небезпеки (24,46 км/год) своєчасним застосуванням максимально ефективного гальмування із зупинкою автомобіля до смуги руху автомобіля «Фольксваген», водій ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом своєчасного виконання вимог п.п. 8.7.3 «ґ, е», 8.10 Правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для уникнення події з його боку і для їх виконання у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати зазначені вимоги. 
		Мотиви суду:
		Дослідивши безпосередньо під час судового розгляду визначений обсяг доказів та з`ясувавши обставини кримінального провадження, суд, вирішуючи обвинувачення по суті, приходить до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом, з таких мотивів.
		Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Статтею 22КПК Українипередбачено,що кримінальнепровадження здійснюєтьсяна основізмагальності,що передбачаєсамостійне обстоюваннястороною обвинуваченняі стороноюзахисту їхніхправових позицій,прав,свобод ізаконних інтересівзасобами,передбаченими цимКодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Частиною 3 ст. 26 КПК України встановлено, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		Така загальназасада кримінальногопровадження якпрезумпція невинуватостіта забезпеченнядоведеності вини,передбачена ст.17КПК Україниі встановлює,що ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні кримінальногоправопорушення імає бутивиправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом.Підозра,обвинувачення неможуть ґрунтуватисяна доказах,отриманих незаконнимшляхом.  Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		На підставі ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 визначено, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
		Увисновках Європейського суду зправ людини, висловлених у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
		Згідно з п. 19постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя»визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її винуватості. За змістом ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Згідно статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок. 
		Частиною 3 статті 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою, зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення:
		Згідно сформульованого прокурором обвинувачення, ОСОБА_5 , в рамках кваліфікації його дій як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України, ставиться у провину порушення п.п. 1.5, 2.3 «б, д», 12.3 Правил Дорожнього руху. 
		В такому разі, кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України настає лише в разі порушення особою, яка керує транспортним засобом правил дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб. 
		Правилами дорожнього руху передбачено, що, відповідно до: 
		- п. 1.5, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
		-п.2.3,для забезпеченнябезпеки дорожньогоруху водійзобов`язаний:б) бутиуважним,стежити задорожньою обстановкою,відповідно реагуватина їїзміну,стежити заправильністю розміщеннята кріпленнявантажу,технічним станомтранспортного засобуі невідволікатися відкерування цимзасобом удорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
		- п. 12.3, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху термін небезпека для руху має таке значення  це зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Перешкодою для руху є нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.
		Твердження про порушення водієм ОСОБА_5 вищевказаних вимог пунктів правил дорожнього руху стало підставою для його державного обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Відповідно до формулювання такого обвинувачення водій ОСОБА_5 при наближенні до регульованого перехрестя, рух через який регулюється світлофором, проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, а також при виявленні небезпеки для руху, яка виражалась у наближенні до перехрестя іншого водія ОСОБА_8 , не зменшив швидкості руху аж до повної зупинки, а навпаки продовжив руху та виїхав на перехрестя, внаслідок чого допустив зіткнення з останнім. 
		Вирішуючи обвинувачення по суті, суд, проаналізувавши дорожню обстановку та обставини, що склались на ділянці дороги в час коли відбулась дана дорожньо-транспортна пригода, повинен прийти в межах висунутого обвинувачення щодо винуватості або невинуватості водія ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення. Однак, задля ухвалення справедливого судового рішення, необхідно також враховувати особливості правозастосування у подібних справах, зокрема пунктом 7 Пленум Верховного Суду України у постанові від 23 грудня 2005 року № 14«Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що у випадках, коли передбачені статтею 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом. 
		Відповідні висновки також були викладені у постановах Верховного Суду України у справі № 5-18кс14 від 20 листопада 2014 року та у справі № 5-218кс15 від 05 листопада 2015 року, у яких висвітлено це питання при перегляді судових рішень. Зокрема, у постанові Верховного Суду Україниу справі № 5-18кс14від 20 листопада 2014 року зазначено, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові по справі № 5-218кс15 від 05 листопада 2015 року, відповідно до якої, увипадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіївдля вирішення питання пронаявність чи відсутність вїхніхдіяхскладукримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, необхідно встановити причинний зв`язокміж діяннями(порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали,дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію),тобто з`ясуватиступіньучастікожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьомувиключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом. 
		Фактичні обставини суспільно небезпечного діяння, інкримінованого ОСОБА_5 , та наведені у вищевказаних рішеннях Верховного Суду України, зокрема щодо дій, подібні між собою. Ця подібність простежується за об`єктом посягання - безпека дорожнього руху та експлуатація автомобільних транспортних засобів та за об`єктивною стороною кількість транспортних засобів, схожість напрямку руху, маневру, який виконував водій транспортного засобу, що рухався на перетинанні дороги, суспільно небезпечні наслідки. Тому, у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.
		Отже, в даній справі слід здійснити аналіз дій не лише самого обвинуваченого ОСОБА_5 , а також іншого водія-учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 , та в залежності від причетності кожного з водіїв до порушення правил дорожнього руху, відповідним чином встановити причинний зв`язок з їх діями до наслідків, що настали.
		Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 квітня 2012 року зі схемою та фотознімками до нього, вбачається, що ДТП відбулось на регульованому світлофорними об`єктами перехресті, а отже черговість перетинання даного перехрещення доріг встановлювалася шляхом ввімкнення відповідних світлових режимів, що дозволяли або забороняли рух транспорту. Проте, під час розслідування даного кримінального провадження органом досудового розслідування не було встановлено які саме сигнали світлофорів були ввімкненні безпосередньо перед проїздом водіями перехрестя та в момент їх зіткнення між собою. Таким чином, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 прокурором було пред`явлено звинувачення без встановлення повних фактичних обставин та відтворення дорожньої обстановки на ділянці дороги по вул. Олеся Гончара та вул. Чернишевського в м. Дніпропетровську в час коли відбулось дане ДТП, зокрема було лише зазначено, що водій ОСОБА_5 , наближаючись до регульованого перехрестя, рух через який регулюється світлофором, продовжив рух, виїхавши на перехрещення доріг. Однак, відповідно до вимог пункту 1.4 Правил Дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, а тому наявність сумніву про той факт на який сигнал світлофора слідував водій ОСОБА_5 також повинна трактуватись на його користь, у зв`язку з чим потрібно вважати, що останній рухався на дозволяючий рух сигнал світлофора, оскільки протилежного не доведено стороною обвинувачення. Крім того, достовірність подій, що свідчать про те, що обвинувачений зупинився перед перехрестям на червоний сигнал світлофора та відновив рух лише згодом, коли ввімкнувся зелений сигнал світлофора та всі учасники дорожнього руху у цьому ж напрямку також розпочали рух, підтверджується показами інших учасників руху, які знаходились в час та місці зазначені в обвинувальному акті на ділянці дороги, де відбулась дорожньо-транспортна пригода, зокрема це свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які рухались у попутному напрямку позаду водія ОСОБА_5 , це свідок ОСОБА_13 , яка слідувала у зустрічному напрямку по тій же вулиці, що і обвинувачений та мала намір повернути ліворуч перед останнім, а отже цьому водію необхідно було надати перевагу транспорту, що рухався прямо їй на зустрічі, хоча режим світлофора у цих напрямках змінювався одночасно на дозволяючий сигнал світлофора, це свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , які, наближаючись до перехрестя по перехрещуваній дорозі в одному напрямку з іншим водієм-учасником ДТП ОСОБА_8 , зупинились перед світлофором на забороняючий їм рух сигнал світлофору, а отже опираючись на такі чіткі та переконливі докази можливо з впевненістю та поза розумним сумнівом стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_5 не міг, як це зазначено в обвинувальному акті та взято за основу при проведенні стороною обвинувачення всіх експертних досліджень, при наближенні до регульованого перехрестя, не зменшивши швидкості руху аж до повної зупинки, продовжити рух, виїхавши на перехрещення доріг. Водій ОСОБА_5 , знаходячись у єдиній дорожній обстановці та умовах разом з іншими водіями на вказаній ділянці дороги, підкорюючись вимогам сигналу світлофора, першим зупинився перед перехрестям вул. Олеся Гончара та вул. Чернишевського у правій крайній смузі на забороняючий сигнал світлофора, після чого, коли ввімкнувся зелений сигнал світлофора, відновив рух в потоці руху разом з іншим транспортом, що знаходився зліва перед перетинанням доріг. Відсутність розумних сумнівів щодо цього має місце ще й тому, що всі альтернативні пояснення представлених доказів надзвичайно малоймовірні.
		На підтвердження винуватості водія ОСОБА_5 стороною обвинувачення було надано ряд доказів, зокрема висновків експертиз №№ 70/27-716 від 31 жовтня 2012 року, 70/27-80 від 28 січня 2013 року, 599/8870 від 01 листопада 2013 року, 3388/7199/15-52 від 24 травня 2015 року, якими констатувалось в діях водія ОСОБА_5 порушення правил дорожнього руху, зокрема п. 12.3, що призвело до наслідків, які настали, при цьому для виконання таких правил дорожнього руху у останнього не було перешкод технічного характеру, оскільки обвинувачений міг запобігти дорожньо-транспортній пригоді, якщо б виконав вимоги зазначеного п. 12.3. Однак, порушення вказаного припису може бути наявне тільки в тому випадку, коли небезпека для руху була об`єктивно виявлена водієм, при цьому останній не вжив негайних, тобто своєчасних, заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу.
		При оцінці висновків вищевказаних експертиз слід звернути увагу, що останніми встановлюється лише технічна можливість у діях водія запобігти наслідкам дорожньо-транспортної пригоди шляхом дотримання правил дорожнього руху, в той же час наявність в діях особи можливості для об`єктивного їх виконання є юридичною складовою та оцінюється лише судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, при цьому керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. А тому, враховуючи встановлену під час судового розгляду дорожню обстановку та обставини, що склались на ділянці дороги в час коли відбулось дане ДТП, суд не може прийти до однозначного висновку щодо можливості об`єктивного виявлення водієм ОСОБА_5 на шляху свого руху небезпеки, що була створена іншим водієм ОСОБА_8 , оскільки для цього особі, яка притягається до кримінальної відповідальності могла перешкодити сукупність певних факторів, зокрема таких як: висока інтенсивність дорожнього руху на вказаному перехрещенні доріг у всіх напрямках, щільність розташування транспортних засобів у потоці руху один за одним, можливість водія розраховувати на те, що інші учасники руху також виконають правила дорожнього руху (п. 1.4 Правил дорожнього руху), ступіньучастікожного з водіїв у спричиненні злочинного наслідку, обмеженого поля зору у людини та наявність певної візуальної перешкоди для своєчасного встановлення такої небезпеки із-за транспортних засобів, що рухались в попутному напрямку та обмежували оглядовість з боку приближення водія ОСОБА_8 , оскільки водій ОСОБА_5 наближався до перехрестя з дальньої смуги для руху по відношенню до якої створювалась небезпека, невелика відстань, яка була подолана останнім з моменту перетинання уявної лінії перехрещення проїзних частин, що склала до моменту зіткнення лише 6,8 м., а до моменту осипу ґрунту з передніх підкрилок його автомобіля ще менше 6,5 м. Все це впливало на спроможність водія виявити небезпеку, яка виникла, а отже негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу на відстані гальмівного шляху. Вказані обставини не були враховані при пред`явленні звинувачення обвинуваченому ОСОБА_5 та при проведені експертних досліджень у цьому кримінальному провадженні, а отже стверджувати про доведеність тих обставин, що останній міг об`єктивно виявити небезпеку та вжити відповідних заходів для її запобігання є неможливим, оскільки, згідно статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. 
		Таким чином, у дорожній ситуації, що розглядається судом, саме діями водія ОСОБА_8 було створено небезпеку для руху водієві ОСОБА_5 , зокрема для останнього відбулась зміна дорожньої обстановки через появу рухомого об`єкта, автомобіля «Фольксваген», який наближався до смуги руху обвинуваченого та перетинав її на забороняючий рух сигнал світлофора. В разі, якщо водій ОСОБА_5 мав об`єктивну спроможність виявити таку небезпеку для руху, він повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Проте із досліджених доказів дійти до такого висновку поза розумним сумнівом, що є стандартом доведеності винуватості, є неможливим. Зокрема, як було зазначено вище, головними доказами винуватості, що були надані стороною обвинувачення під час судового розгляду, стали чисельні висновки судово-автотехнічних і трасологічних експертиз, якими була встановлена технічна можливість у водія ОСОБА_5 щодо зменшення швидкості руху аж до повної зупинки задля уникнення даного ДТП. Однак, притягаючи особу до кримінальної відповідальності повинно оцінюватись вчинене діяння не лише з технічної точки зору, а головним чином з юридичної. Саме по собі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, є підставою до кримінальної відповідальності, однак для цього недостатньо лише встановлення технічної можливості у водія здійснити повну зупинку перед виниклою небезпекою задля уникнення наслідків, юридичній оцінці підлягають його дії з багатьох аспектів, в тому числі таких як наявність у особи об`єктивної можливості виявити таку небезпеку. Тобто, потрібно розмежовувати технічну можливість виконання правил дорожнього руху, а також наявність в діях особи з юридичної точки зору порушення останніх. Таким чином проведені експертні дослідження не можуть бути визнані прийнятними, оскільки всі вони робили висновок щодо наявності технічної можливості виконати вимоги правил дорожнього руху опираючись на неправильні та неповні вихідні дані, якими не враховувалась інтенсивність руху, наявність порушення правил дорожнього руху з боку інших учасників, черговість таких порушень, а також можливості встановлення небезпеки для руху на відстані гальмівного шляху для водія ОСОБА_5 із-за перешкоди, що обмежувала йому оглядовість, при цьому органом досудового розслідування не встановлювався режим перетинання учасниками руху регульовано перехрестя, хоча пріоритетність перетинання останнього в першу чергу регламентується саме сигналами світлофора для кожного з водіїв у їх напрямку руху. Доведеність того факту, що один з водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди слідував на дозволяючий сигнал світлофора, а отже інший на забороняючий сигнал, свідчить на користь невинуватості обвинуваченого ОСОБА_5 , який опинився в аварійній ситуації, у зв`язку з чим неможливо оцінювати його дії на відповідність вимогам правил дорожнього руху, як і те, знаходились чи ні такі дії в причинному зв`язку з наслідками цієї пригоди, оскільки такі правила розраховані на звичайні прийоми керування транспортним засобом, а не в умовах коли їх наражають на небезпеку інші учасники руху своїми забороняючими діями, ось чому у цьому разі кримінальна відповідальність останнього виключається. 
		Крім того, згідно проведених експертних досліджень, з метою уникнення зіткнення водій ОСОБА_5 повинен був почати гальмувати ще до перетинання уявної лінії перетинання доріг вул. Олеся Гончара та вул. Чернишевського в м. Дніпропетровську, в момент коли інший водій ОСОБА_8 ще навіть не наблизився до уявної лінії перехрестя за своїм напрямком руху, що є неприйнятним з юридичної точки зору, оскільки ОСОБА_5 не міг передбачити дії іншого водій, який міг повертати на перехресті, а не перетинати його прямо, встановити напевно напрямок руху водія ОСОБА_8 , обвинувачений міг би лише тоді коли останній перетнув перехрещення доріг та був ним виявлений, а якщо враховувати, що до місця контактування автомобіля «Тойота» від лінії перехрещення доріг по вул. Олеся Гончара та вул. Чернишевського було лише 6,5 м., де на проїзній частині від взаємодії з іншим автомобілем була залишена осип ґрунту з передніх підкрилок вказаного автомобіля «Тойота», то зіставляючи розрахунки експертів в частині гальмівного шляху, виходить, що ОСОБА_5 не міг вчасно зупинитись. Зокрема, гальмівний шлях для водія ОСОБА_5 розраховувався та складав у наступних експертизах: № 70/27-716 від 31 жовтня 2012 року  від 5 до 6,6 м.; № 70/27-80 від 28 січня 2013 року  від 6,4 до 8,1 м.; № 599/8870 від 01 листопада 2013 року  6,8 м., 8,8 м., 8,9 м., при цьому на різну довжину гальмівного шляху впливала як швидкість руху водія, так і момент виявлення ним небезпеки, який, згідно цих досліджень виникав після виїзду автомобіля «Тойота» із-за транспортного засобу зліва у попутному напрямку, що зупинився на відстані у 3,75 м. до уявної лінії перетинання доріг на перехресті. Проте, під час судового розгляду не було достеменно встановлено тих обставин, при яких такий транспортний засіб, що рухався у лівій смузі по вул. Олеся Гончара та одночасно починав рух разом з водієм ОСОБА_5 , який знаходився справа, зупинився перед перехрестям на відстані у 3,75 м., навпаки допитані учасники кримінального провадження, зокрема свідок ОСОБА_13 та свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , пояснювали, що такий транспортний засіб зупинився безпосередньо перед першими трамвайними коліями на дорозі, після чого водій ОСОБА_5 виїхав із-за нього. 
		В той же час згідно висновку комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 10.1-10.4/028 від 14 травня 2018 року відстань гальмівного шляху автомобіля «Тойота» при фактичній швидкості руху в момент виникнення небезпеки (24,46 км/год) і максимально ефективному гальмуванні в умовах місця пригоди становить 13,7…13,4 м., а отже, відстань від автомобіля «Тойота» до місця зіткнення з автомобілем «Фольксваген» у момент виникнення небезпеки для руху водієві ОСОБА_5 є меншою аніж відстань зупиночного шляху автомобіля при екстреному гальмуванні в умовах місця події (6,2 м.
		Іншими доказами винуватості водія ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України сторона обвинувачення вважає покази свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Однак дослідивши відомості, надані такими свідками щодо відомих їм обставин, належить зробити висновок про недостатність цих доказів, якими може обґрунтовуватись винуватість обвинуваченого. 
		Зокрема, ОСОБА_15 пояснював,що ставсвідком дорожньо-транспортноїпригоди колиповертався закадемії таперейшов проїзнучастину повул.Чернишевського,після чогонаправлявся всторону вул.Олеся Гончарав м.Дніпропетровську постороні дорогипротилежній напрямкуруху водіїв-учасниківвказаної події,при цьомувін зробивсвій висновокпро те,що водій ОСОБА_8 рухався назелений сигналсвітлофора зогляду нате,що доцього іншіавтомобілі употоці рухалисьйому назустрічта перетиналивказане перехрестя,тобто усвоїх висновкахостанній опиравсяне напобачений нимсигнал світлофора,а нарежим рухутранспорту увказаному напрямку.Оцінюючи такіпокази необхідновраховувати,що пішохід ОСОБА_15 знаходився назначній відстанідо перехрещеннядоріг,що могловплинути насприйняття нимвказаних обставин,оскільки прозначну відстаньвід пішоходадо перехрестясвідчить тойфакт,що вінзнаходився позазоною місцярозташування тілапомерлого ОСОБА_11 ,яке відкинулов результатінаїзду автомобіляна відстань33,7м.від лівогокраю проїзноїчастини повул.Чернишевського таперетинання правогокраю проїзноїчастини повул.Олеся Гончара,і знаходилосьв 2,4м.від лівогокраю проїзноїчастини повул.Чернишевського натротуарі,по якомуйшов пішохід ОСОБА_15 .Така думкаособи неможе бутивизнана судомяк доказ,оскільки вонапрямо непідтверджує обставини,що підлягаютьдоказуванню,крім тоговласні висновкисвідка незіставляються зіншими доказами,а отжена такомуприпущенні неможе ґрунтуватисьсудове рішення.В тойже часне виключається,що домоменту зіткненнятранспортні засобидійсно моглипопередньо рухатисьна дозволяючийсигнал світлофора,що іпояснював пішохід ОСОБА_15 ,проте невиключається іможливість,що безпосередньов моментпригоди,чи незабаромдо цього,змінився сигналсвітлофора наінший ніжзелений уцьому напрямку.Крім тогосуд неможе підкріпитисядоводами свідка,який неміг пригадатичи рухалисьразом зводієм ОСОБА_8 ще йінші учасникируху втой моментабо безпосередньопісля цього,а отжецей водійміг продовжитисвій рухв тойчас колиінші транспортнізасоби уйого напрямкувже зупинились.Тому висновоксвідка проте,що вмомент зіткненнядля ОСОБА_8 працював дозволяючийсигнал світлофоране може ґрунтуватись лише на тих обставинах, що до перетинання останнім перехрестя, інші учасники руху у цьому ж напрямку рухались в загальному потоці, його власна думка є оціночним судженням, а не фактом, який на відміну від попереднього можливо довести. 
		Щодо пояснень іншого свідка обвинувачення  ОСОБА_16 , то слід зазначити, що покази цього свідка, яка була допитана під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України, були лише оголошені у судовому засіданні, оскільки явка до суду останньої була унеможливлена через зміну місця проживання на тимчасово окуповану територію України, при цьому показання свідка ОСОБА_16 були надані (отримані) зовсім в іншому кримінальному провадженні, хоча і за тим же самим фактом розслідування дорожньо-транспортної пригоди, однак той факт, що досудове розслідування здійснювалось стосовно іншого підозрюваного позбавило у майбутньому ОСОБА_5 , як сторону захисту у цьому кримінальному провадженні, задати питання свідкові, що відповідно порушує право останнього на справедливий суд, передбачене пунктом d) частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким закріплено право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення. Оскільки на даний час виклик та безпосередній допит свідка ОСОБА_16 у судовому засіданні унеможливлений через зміну місця мешкання свідком на тимчасово окуповану територію України, слід вважати неможливим усунення протиріч у її показах шляхом повторного допиту або іншим шляхом, у зв`язку з чим такі пояснення не можуть слугувати доказом винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 . В іншому випадку обвинувачений у даній справі буде позбавлений можливості задати свої питання та достовірно встановити чи могла свідок ОСОБА_16 дійсно бачити сигнал світлофору та напрямки руху водіїв до цього з місця водія трамваю, що не міг розташовуватись ближче аніж відстань на якій остаточно зупинився автомобіль «Фольксваген» після здійснення некерованого руху в результаті зіткнення, зокрема така відстань до перехрестя не могла бути ближчою ніж 22,5 м., оскільки в іншому випадку трамвай міг стати перешкодою на шляху некерованого руху автомобіля «Фольксваген» або переміщення тіла померлого пішохода ОСОБА_11 , якого відкинуло на відстань у 33,7 м. в результаті наїзду на нього.
		Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК України суд визнає такі покази свідка ОСОБА_16 недопустими, оскільки суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод таке діяння як порушення права на перехресний допит, який розпочинається після прямого допиту і протилежній стороні надається право задавати навідні запитання, що є вагомими засобом доказування, якого в даному випадку позбавляється обвинувачений в умовах рівності сторін процесу. 
		В той же час прийняття показань ОСОБА_16 без надання можливості стороні захисту задати останній питання є прямим порушенням права на захист, про що Європейським судом з прав людини неодноразово наголошувалось у рішеннях «Жуковський проти України» № 31240/03 від 03.03.2011, «Рудніченко проти України» № 2775/07 від 11.07.2013, «Вєренцов проти України» № 20372/11 від 11.04.2013, «Жогло проти України» № 17988/02 від 24.04.2008. Зокрема, ЄСПЛ вказує на те, що загальні правила пп. 1 і 3 «d» ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати показання свідка обвинувачення й допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. Для забезпечення дотримання прав обвинуваченого буде достатнім забезпечення допиту свідка в присутності самого обвинуваченого у відкритому судовому засіданні в суді першої інстанції. Вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити. 
		На противагу вказаним обставинам, що були повідомлені свідками обвинувачення, зі сторони захисту було допитано наступних свідків: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Всі ці свідки захисту знаходились в безпосередній близькості (окрім свідка ОСОБА_19 , який був припаркований вдалині) від місця зіткнення та були активними учасниками руху на вказаній ділянці дороги, оскільки свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 рухались в одному напрямку з водієм ОСОБА_5 , свідок ОСОБА_13 рухалась назустріч останньому, а свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_20 слідували у напрямку руху водія ОСОБА_8 . Тобто зі свідчень останніх можливо зробити висновок про режим перетинання зазначеного перехрестя з боку обох водіїв-учасників пригоди та наявність або відсутність певних перешкод на їх шляху. 
		Так, водії ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , рухаючись в одному напрямку по вул. Чернишевського, зупинились перед світлофором, при цьому у потоці руху ОСОБА_21 знаходився першим, а ОСОБА_20 третьою, і саме із-за вказаних автомобілів, керованих даними свідками, виїхав водій ОСОБА_8 , який об`їхавши останніх з лівої сторони, виїхав на перетинання доріг, навіть всупереч тому, що вказані учасники руху вже зупинились перед світлофорним об`єктом. 
		Водій ОСОБА_13 , рухаючись по проїзній частині вул. Олеся Гончара зі сторони вул. Гусенка, зупинилась на перехресті з вул. Чернишевського першою перед його перетинанням доріг та знаходилась назустріч водію ОСОБА_5 , який навкіс стояв перед останньою через перехрестя у протилежному напрямку. Вказаний свідок безпосередньо бачила приближення водія ОСОБА_8 , який створював небезпеку для дорожнього руху, а тому вона не розпочинала свій рух та намагалась попередити інших учасників шляхом надання попереджуючих звукових сигналів про наближення небезпеки з тієї сторони, проте почався рух назустріч та відбулось зіткнення між вказаними водіями.
		Водій ОСОБА_17 та його пасажир ОСОБА_18 рухались у попутному напрямку з водієм ОСОБА_5 , який зупинився попереду них, у зв`язку з чим, після відновлення руху у колоні за цим напрямок, свідкам це дало можливість побачити наслідки дорожньо-транспортної пригоди, зокрема контактування між собою транспортних засобів.
		Всі ці свідки захисту однозначно стверджували, що під час відновлення руху водієм ОСОБА_5 у його напрямку ввімкнувся зелений сигнал світлофора, а у напрямку водія ОСОБА_8 був включений червоний світлофор, що забороняв подальший рух для останнього. Такі свідчення повністю зіставляються між собою, доповнюють один одного та не залишають місце обґрунтованим сумнівам, а отже достовірно можуть свідчити, що в момент дорожньо-транспортної пригоди за напрямком руху водія ОСОБА_5 вже був ввімкнений зелений сигнал світлофора та відповідно за напрямком руху водія ОСОБА_8 червоний. Такий висновок встановлюється з послідовних дій зазначених водіїв одних по відношенню до інших, оскільки в момент припинення руху за напрямком водіїв ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , фактично відразу починає відновлюватись рух у перехресному напрямку водія ОСОБА_17 та його пасажира ОСОБА_18 з однієї сторони та з іншої, протилежної останнім, ОСОБА_13 . Всі ці обставини збігаються між собою та абсолютно точно виключають можливості здійснення руху водієм ОСОБА_5 на червоний сигнал світлофора, крім того в противному випадку така поведінка водія була б не логічною, оскільки останній знаходився у потоці руху в заторі та чекав на дозволяючий режим роботи світлофора, а не продовжував рух приближаючись до вказаного перехрестя. 
		В тойже часпосилання прокурорапро недостовірністьпоказів свідківзахисту незнайшли свогопідтвердження підчас їхдослідження судом.Зокрема,на дорученняслідчого підчас досудовогорозслідування цьогокримінального провадженняуправлінням оперативно-технічнихзаходів було проведено аналіз інформації про зв`язок абонентів, телекомунікаційні послуги, їх тривалість, зміст, маршрути передавання тощо з урахуванням місця вчинення злочину та прилеглої території. Так,Згідно отриманоїінформації від11лютого 2015року №64/219(том3,а.с.100-123)та від10жовтня 2015року №64/1590 (том3,а.с.127-149)свідки ДТПмогли знаходитисьна місцівчинення кримінальногоправопорушення об11годині 20хвилин 11квітня 2012року наперехресті вул.Олеся Гончарата вул.Чернишевського вм.Дніпропетровську.Отже,вказані висновкиповністю суперечатьтвердженням прокуроращодо неможливостізнаходження свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17  в часта місці вчинення кримінальногоправопорушення,оскільки такапозиція маєвибірковий характер,зокрема заналізу інформаціїоператорів телекомунікаційвід 10жовтня 2015року №64/1590 (том 3, а.с. 127-149) вбачається, що у свідка ОСОБА_20 (том 3, а.с. 129-132) в період ДТП, а саме об 11 годині 20 хвилин 11 квітня 2012 року, відсутні з`єднання мобільного терміналу, у зв`язку з чим останні не реєструвалися на базових станціях оператора зв`язку, при цьому свідок ОСОБА_20 до момент ДТП, об 11 годині 06 хвилин 42 секунди здійснював вихідний дзвінок з реєструванням на базовій станції по пр. Гагаріна, 129 в м. Дніпропетровську, наступний дзвінок об 11 годині 36 хвилин 52 секунди був зареєстрований на базовій станції по АДРЕСА_2 , що в свою чергу свідчить про переміщення свідка по місту та не виключає можливості знаходження останнього в районі вул. Чернишевського та вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську, так як місце вчинення ДТП знаходиться між вказаними базовими станціями на незначному віддалені, а саме, базова станція по пр. Гагаріна, 129 в м. Дніпропетровську на відстані 3,200 км., а базова станція по вул. Леніна, 36 в м. Дніпропетровську на відстані 1,888 км. Свідок ОСОБА_18 (том 3, а.с.136-138) реєструвався об 11 годині 26 хвилин 55 секунд 11 квітня 2012 року в межах дії базової станції по АДРЕСА_3 , що охоплює місце злочину, більш того вихідний дзвінок було здійснено останнім на мобільний телефон, що належить обвинуваченому ОСОБА_5 , що повністю зіставляється з показами свідка ОСОБА_18 наданими їм у судовому засіданні та на стадії досудового розслідування, що в свою чергу свідчить про їх достовірність. Свідок ОСОБА_17 (том 3, а.с. 138-140) був зареєстрований в межах дії базової станції по АДРЕСА_3 , що охоплює місце вчинення кримінального правопорушення, лише об 11 годині 45 хвилин 11 квітня 2012 року, при цьому попередні реєстрації з`єднань з 11 години 27 хвилин до 11 годині 42 хвилини 11 квітня 2012 року були здійсненні на базовій станції по АДРЕСА_4 , з чого можна зробити висновок, що за 3 хвилин між з`їданнями об 11 годині 42 хвилини та об 11 годині 45 хвилин абонентом було змінено місце положення в межах дії двох різних базових станцій, які знаходяться на значній відстані одна від одної, що в першу чергу вказує не на місце знаходження останнього, а про місце реєстрації на певній базовій станції, яка охоплює зону покриття, що може межувати одна з одною, за умови якщо особа знаходиться на межі останніх, а тому це не виключає ймовірності знаходження свідка в час та місці вчинення кримінального правопорушення. При цьому свідком ОСОБА_17 об 11 годині 45 хвилин 11 квітня 2012 року було здійснено вихідний дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_5 , з яким останні обмінялись телефонами на місці дорожньо-транспортної пригоди, що у своїй сукупності з вищевказаним свідчить про відсутність розумних сумнівів щодо того, що свідок ОСОБА_17 був очевидцем кримінального правопорушення та знаходився в час та місці його скоєння, таким чином всі альтернативні пояснення представлених доказів надзвичайно малоймовірні. 
		На відстоювання позиції про дружні стосунки обвинуваченого ОСОБА_5 зі свідком ОСОБА_13 прокурором не було надано чітких і переконливих доказів, в той же час слід звернути увагу, що обвинувачений ОСОБА_5 , як сторона захисту наділений правами щодо збору доказів, а тому посилання прокурора щодо упередженості даного свідка, яка мала зустрічі в офісі обвинуваченого з потерпілими, не може свідчити про недостовірність її показів. 
		Крім того, свідки події обґрунтовано обстоювали свої позиції у судовому засіданні та вичерпно відповідали на поставлені питання учасників процесу щодо їх місця знаходження до моменту пригоди, безпосередньо в цей момент, а також після її настання, крім того останніми пояснювались обставини їх телефонних з`єднань, що не викликало у суду сумніву в їх достовірності. Потрібно враховувати, що дача завідомо неправдивих показів переслідується кримінальним законом, а тому в даному випадку до осіб, які давали покази слід застосовувати принцип презумпції невинуватості, оскільки явних доказів тому, що останні не перебували на місці пригоди немає. Усі свідчення були достатньо переконливими та зіставлялись між собою, розбіжності могли бути лише у незначних дрібницях, які не впливали на безпосередній предмет доказування у даній справі, разом з цим слід враховувати, що з моменту інкримінованих подій пройшов значний проміжок часу і в пам`яті осіб він міг викарбуватись по різному в залежності від індивідуальних особливостей сприйняття кожної конкретної особи, а тому різниця у показах може пояснюватись наявністю як суб`єктивних чинників, таких як пам`ять кожної особи, та об`єктивних чинників, таких як час, що пройшов з моменту ДТП. 
		Слід звернути увагу, що під час допиту в суді та на стадії досудового розслідування, зокрема в ході слідчого експерименту, свідок ОСОБА_18 надавав різні покази з-приводу смуги руху, по які слідував автомобіль «Тойота» перед дорожньо-транспортною пригодою. Зокрема, під час судового розгляду свідок пояснив, що автомобіль «Тойота» рухався по суміжній з ними смузі, справа, а на слідчому експерименті показав, що цей же автомобіль був першим у їх смузі, а зіткнення відбулось в смузі праворуч. Однак, ґрунтуючись на вимогах ч. 1 ст. 23 КПК України: «Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно», та на вимогах ч. 4 ст. 95 КПК України: «Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них», а також враховуючи, що в ході судового розгляду під час прямого допиту свідок дав власні покази, повідомивши, що до зіткнення автомобіль «Тойота» починав рух зі смуги праворуч, а зліва розпочинав рух маршрутний транспортний засіб, після чого в ході перехресного допиту та поставлення навідних запитань з боку протилежної сторони процесу виникли такі розбіжності в показаннях свідка ОСОБА_18 , слід покласти в основу судового рішення саме ті покази, які були надані свідком під час прямого допиту, оскільки вони зіставляються з фактичними обставинами сприйнятими свідком з місця пасажиру в автомобілі «ДЕУ» в момент пригоди та після того як він прийшов на місце зіткнення та побачив місце розташування автомобіля «Тойота» з правої сторони дороги. Крім того такі покази зіставляються з показами водій автомобіля «ДЕУ» ОСОБА_17 , а отже свідчать і про достовірність показів свідка ОСОБА_18 . Разом з тим, вищенаведені розбіжності обґрунтовуються декількома об`єктивними обставинами, що могли вплинути на свідка, зокрема це динамічність сприйняття ним таких обставин в момент самої пригоди та їх зіставлення в подальшому, час зі спливом якого свідок допитується судом, а також власні висновки особи, які будуються на загальних знаннях щодо можливого механізму зіткнення. Все це не свідчить про недостовірність повідомлених даних, а тому можливо довіряти показам свідка ОСОБА_18 . 
		На поставлені питання прокурора свідок ОСОБА_18 врешті просив опиратись в його показах на ті відомості, що були ним повідомлені раніше під час слідчого експерименту, однак слід вважати, що такі відповіді останній надав лише під тиском та вимушено, оскільки прокурор звертав увагу свідка на невідповідність його показів раніше повідомленим обставинам, за що може настати кримінальна відповідальність у разі завідомо неправдивих показань, хоча свідок і обґрунтовано пояснював, що з точністю не пам`ятає яка саме була смуга руху водія ОСОБА_5 , однак точно знає, що зліва від останнього також розпочинав рух маршрутний транспортний засіб, а вони знаходились позаду, а отже, враховуючи, що у вказаному напрямку лише дві смуги для руху і для того щоб зіткнення відбулось з правої сторони дороги, то і попередня траєкторію руху водія автомобіля «Тойота» також відповідно повинна бути з цієї ж сторони, тобто правої крайньої смуги для руху. 
		Таким чином, підсумовуючи вищевикладені обставини, суд робить висновок про відсутність порушень п.п. 1.5, 2.3 (б, д) 12.3 Правил дорожнього руху в діях водіях водія ОСОБА_5 , оскільки останній не мав об`єктивної можливості бачити зміну дорожньої обстановки, яка загрожувала безпеці дорожнього руху і змушувала його негайно зменшити швидкість або зупинитись, цьому перешкоджала обмежена оглядовість з місця водія ОСОБА_5 у напрямку дороги по якій рухався водій ОСОБА_8 , у зв`язку з чим обвинувачений не міг чітко розпізнати і встановити таку небезпеку. Обвинувачений ОСОБА_5 , в умовах обмеженої оглядовість через геометричні параметрами перехрестя доріг, придорожні споруди, зокрема жилі будинки, насадження та інші об`єкти, а також колону транспортних засобів, яка зупинилась як у напрямку водія ОСОБА_8 так і у напрямку водія ОСОБА_5 , з яким одночасно розпочинали рух у потоці також інші транспортні засоби, що закривали його оглядовість з боку приближення попереднього водія, не міг своєчасно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки до автомобіля «Фольксваген», водій якого наражав на небезпеку. Водій ОСОБА_5 при відновленні ним руху в потоці разом з іншим транспортом знаходився в умовах, за яких він мав правомірні підстави продовжити свій рух, при цьому останній не мав достатнього часу та дистанції щоб зреагувати на подальшу зміну обстановки та передбачити подальші обставин, за яких ОСОБА_8 став перетинати перехрестя прямо.
		Суд, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а тому необхідно ухвалити виправдувальний вирок на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку:
		Згідно ч. 3 ст. 129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбаченихчастиною першою статті 326цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду. А тому, враховуючи вимоги норми вказаної статті слід залишити без розгляду цивільні позови у цьому кримінальному провадженні пред`явлені: ОСОБА_6 (том. 1, а.с. 36-58; 182) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 37 000 грн., моральної шкоди в розмірі 200000 грн.; ОСОБА_8 (том 1, а.с. 59-61; том 2, а.с. 149-195) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 271 769,36 грн.; ОСОБА_7 (том 1; а.с. 62-132; а.с. 181) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 124 666,53 грн., моральної шкоди в розмірі 500000 грн. 
		Питання щодо речових доказів суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України. 
		На підставівикладеного,керуючись ст.ст.374-376КПК України,- 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати невинуватим в пред`явленому обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене останнім.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 37 000 грн., моральної шкоди в розмірі 200000 грн.  залишити без розгляду. 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 271 769,36 грн.  залишити без розгляду. 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 124 666,53 грн., моральної шкоди в розмірі 500000 грн.  залишити без розгляду. 
		Речовий доказ  автомобіль «Фольксваген», який знаходиться на зберіганні в Шевченківському відділенні поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (Бабушкінському РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області) (том 2, а.с. 44)  повернути за належністю ОСОБА_8 .
		Речовий доказ  автомобіль «Тойота», який знаходиться на зберіганні в Шевченківському відділенні поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (Бабушкінському РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області) (том 2, а.с. 45)  повернути за належністю ОСОБА_5 .
		Речовий доказ  компакт диску «Esperanza CD-Recodable  52X  700 MB  80 MIN», наданий потерпілою ОСОБА_7 (том 2, а.с. 48-49)  залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
		 
		Головуючий - суддя:                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...