Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/604/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:; оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2019. Зареєстровано: 17.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2019.
Дата набрання законної сили: 12.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		12 березня 2019 року 
		Київ
		справа №817/604/17
		адміністративне провадження №К/9901/29190/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської митниці Державної фіскальної служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 (суддя Махаринець Д.Є.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (головуючий суддя Кузьменко Л.В., судді: Іваненко Т.В., Франовська К.С.)
		 
		у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в митному оформленні товару
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ТОВ "ВІП-ТОЙС" звернулося до адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 27.03.2017 №UA204010/2017/000014/2 та картки відмови у митному оформленні товару №204010/2017/00012.
		 
		Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, позовні вимоги задоволено.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі митний орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 
		 
		В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Відповідач вважає, що у митного органу були відсутні підстави для визнання митної вартості оцінюваних товарів, заявленої декларантом, за основним методом, оскільки декларант відмовився надати усі додаткові документи згідно з переліком, які витребовувались митницею, а також у поданих документах були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Зазначені відповідачем доводи касаційної скарги перекликаються з доводами, викладеними в апеляційній скарзі.  
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2019 попередній розгляд справи призначено на 12.03.2019.
		 
		Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. Між ТОВ "Віп-Тойс" та Taizhou Huangyan Fow Mould CO., LTD (постачальник) було укладено договір поставки від 12.05.2016 №FOW-MILL20160512 за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар, 100% нові не бувші у використанні, виготовлені постачальником прес-форми для лиття стальні для виготовлення пластмасових виробів шляхом видування під тиском, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості і якості, визначеним в інвойсах, специфікаціях на кожну партію товару, які являються невід'ємною частиною даного договору.
		 
		Загальна сума договору складається із сум конкретних поставок, які здійснюються протягом строку дії даного договору. Загальна сума договору складає 42000 доларів США. Вартість тари, маркування і упаковки включається у вартість товару.
		 
		Відповідно до специфікації №FOW-MILL20160512 на поставку товару на адресу ТОВ "Віп-Тойс" предметом поставки є прес-форми для лиття стальні в кількості 5 наборів, ціною 8400 доларів США та загальною вартістю 42000 доларів США.
		 
		09.02.2017 постачальником видано інвойс на партію товару та визначено її вартість.
		 
		Товар було передано перевізнику, до порту призначення товар прибув у березні 2017 року.
		 
		До Рівненської митниці ДФС декларантом позивача було подано декларацію та задекларовано товар:
		 
		за кодом 8480710090, комплект прес-форм для лиття. Комплект новий, стальний, призначений для виготовлення шляхом видування полімеру (поліпропілену) під високим тиском пластмасових деталей, що дозволяє виготовляти іграшку "Гірка". Комплект являє собою комплект з 5-ти прес-форм які виготовляють один цілий виріб. Всі комплекти поставляються з проушинами для монтажу та упаковані в 5 коробок з фанери;
		 
		за кодом 8537109100, контролер температури прес-форм, призначений для встановлення та контролю температури прес-форми в заданих оператором параметрах. Контролер підключається до прес-форми за допомогою інтерфейсного кабелю які поставляються в комплекті з контролером - 1 шт. без радіовипромінювальних приладів, упакований в 1 фанерну коробку.
		 
		Митна вартість товару, який підлягав митному оформленню, визначена позивачем за ціною договору (контракту).
		 
		Разом з декларацією для митного оформлення декларантом подано митному органу: договір поставки з додатками, банківські платіжні документи, документи що підтверджують вартість перевезення товару, кононсамент, пакувальний лист, інвойс, договір про перевезення, копію митної декларації країни експорту.
		 
		Крім того, на вимогу митного органу декларантом додатково надано для митного оформлення виписку з бухгалтерської документації, прайс-лист виробника, висновок Торгово-промислової палати України.
		 
		Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом зроблено висновки про те, що на момент митного оформлення не виконані вимоги частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оціночних товарів та подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товару та наявність розбіжностей.
		 
		Відповідачем прийнято рішення від 27.03.2017 №UA204010/2017/0000014/2 про коригування митної вартості товарів, яким позивачу відкориговано митну вартість товарів - збільшено суму митних платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні товарів.
		 
		Для визначення митної вартості оцінюваного товару використано митну вартість подібних товарів, від того ж виробника та яка була визначена органом доходів і зборів за МД від 10.01.2017 №204050002/2017/000282 і заявлялася за основним методом визначення митної вартості на підставі положень статті 58 МК України. Числове значення митної вартості партії товару, із врахуванням його фактичної кількості та курсу НБУ на день заявлення товару до митного оформлення у валюті контракту становить 63961,04 доларів США, або у національній валюті України 1714556,68грн.
		 
		Також, Рівненською митницею було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204010/2017/00012, якою ТОВ "Віп-Тойс" відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, задекларованих в митній декларації від 23.03.2017 №UA204010/2017/0022.
		 
		Не погодившись з рішенням митного органу, позивач звернувся до адміністративного суду.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Рівненською митницею протиправно не застосовано перший метод визначення митної вартості товару за умови наявності документів, що обґрунтовано підтверджують, визначену декларантом ціну товару, а надано перевагу резервному методу визначення митної вартості. Спірне рішення не містить посилань на умови поставки встановлені договором (контрактом), обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку). Відповідачем в оскаржуваному рішенні не викладено докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом при визначенні митної вартості товару, а саме не була зазначена митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		 
		Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		 
		Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
		 
		Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		 
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		 
		За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		 
		Частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		 
		Згідно частини третьої статті 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
		 
		Частиною другою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
		 
		Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано відмовою в наданні усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у пунктах 2-4 статті 53 Митного кодексу України та у відповідності до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України. 
		 
		Також, митним органом встановлено розбіжність у відомостях, згідно поданих документів, заявлення у них неповних відомостей та неможливість поширення окремих документів які надавалися для підтвердження заявленої митної вартості, на заявлену партію товару:
		 
		згідно специфікації від 12.05.2016 до контракту та комерційного інвойсу від 09.02.2017 ціну встановлено 8400 доларів США за одиницю. При цьому, митному органу не зрозуміло за яку саме одиницю встановлено ціну. Водночас декларантом в електронному інвойсі виділено прес-форми за артикулами, для кожного з яких встановлено ціну, зокрема прес-форм FOW-20160922, FOW-20160921, FOW-20160924, FOW-20160925 заявлено ціну 8400 доларів США за одиницю, а для прес-форми FOW-20160923 - 8296 доларів США, виділивши при цьому із загальної фактурної вартості вартість контролера температури прес-форм 104 доларів США, який заявлено другим товаром. Встановлені обставини ставлять під сумнів об'єктивність заявленої вартості товару в розрізі вартостей товарів №1 та №2, а також унеможливлюють об'єктивне обчислення заявленої декларантом митної вартості в розрізі кожного комплекту для порівняння вартісних рівнів на ідентичні та подібні товари;
		 
		для підтвердження транспортних витрат, які є однією із складових митної вартості, враховуючи заявлені комерційні умови поставки FOB NINGBO (Китай) декларантом надано рахунки-фактури на перевезення від 17.03.2017, 20.03.2017 в яких відсутні реквізити щодо ідентифікації заявленої партії товару, що унеможливлює їх розповсюдження на заявлену партію товару, а транспортно-експедиційні витрати згідно цих документів заявлені лише по території України. Разом з тим, наданою у якості додаткового документу для підтвердження митної вартості довідкою про транспортні витрати від 22.03.2017, також не передбачено транспортно-експедиційних витрат по іноземній території, що ставить під сумнів заявлену декларантом митну вартість транспортних витрат;
		 
		листом від продавця, який надано у якості додаткового документу для підтвердження митної вартості констатовано, що контролер температури прес-форм зі з'єднаним кабелем і кабелем живлення не входить у вартість комплекту прес-форм, а відтак спростовує заявлену декларантом фактурну вартість прес-форм 41896 доларів США, що не відповідає документально заявленій 42000 доларів США згідно специфікації від 12.05.2016 до контракту та комерційного інвойсу від 09.02.2017;
		 
		наданий прайс-лист від 01.05.2016 на прес-форму типу іграшка є неповним, оскільки у попередній період часу здійснювалося митне оформлення інших прес-форм, що не охоплені наданим прайс-листом;
		 
		до митного оформлення надано зовнішньо-економічний договір поставки від 12.05.2016 №FOW- MILL20160512, який за номером та датою відповідає договору поставки, що надавався цим же продавцем для іншого імпортера ТОВ "Велнат".
		 
		Митним органом в оскаржуваному рішенні зазначено, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару №1 та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості, заявленої декларантом: відомості щодо вартісних рівнів на подібні товари, ввезені на митну територію України у попередні періоди іншим імпортером від того ж виробника товару, митне оформлення яких проводилось в зоні діяльності іншої митниці ДФС.
		 
		Положення правового регулювання спірних правовідносин дають підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, їх розбіжностями, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
		 
		Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		 
		Як встановлено судами, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами Митного кодексу України.
		 
		Судами попередніх інстанцій вірно відхилено твердження митного органу, що декларантом не зазначено за яку одиницю встановлена ціна в розмірі 8400 доларів США, оскільки з долученого інвойсу від 09.02.2017 та специфікації від 12.05.2016 вбачається загальна вартість комплекту (п'яти наборів) прес-форм в розмірі 42000,00 доларів США та 8400 доларів США за одиницю. Заявлення ціни прес-форми FOW-20160923 зі сторони декларанта в розмірі 8296 доларів США та виділивши при цьому контролер температури вартістю 104 доларів США не спростовує заявлену декларантом митну вартість комплекту прес-форми в розмірі 8400 доларів США, так як числові значення підлягають арифметичному обчисленню. Окрім цього, згідно листа продавця від 17.05.2017 контролер температури прес-форм являється невід'ємною частиною прес-форми з гарячоканальними точками вприскування та окремо працювати не може.
		 
		Крім того, відповідач вказав, що позивачем не подано документів, які б підтверджували транспортні витрати. Суди попередніх інстанцій в повній мірі дослідивши обставини, визнали необґрунтованими доводи митного органу щодо непідтвердження декларантом такої складової митної вартості як перевезення оцінюваних товарів та констатували наступне.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з митною декларацією було надано договір транспортного експедирування укладеного між ТОВ "Віп-Тойс" та ТОВ "ТГЛ Україна" від 17.01.2017, рахунок-фактуру від 17.03.2017, 20.03.2017. Вартість морського перевезення за маршрутом Нінгбо (Китай) - Одеса (Україна) визначено у розмірі 36421,65грн. та вартість навантажувально-розвантажувальних робіт - у розмірі 8582,40грн. Аналогічні відомості містяться в довідці про транспортні витрати згідно договору від 17.01.2017, контейнер MSKU5621388. Законом не визначено докази, виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. 
		 
		У свою чергу, поставка товару на умовах FOB NINGBO (Китай) "Інкотермс - 2010" передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару на території країни продавця. Вказана обставина підтверджується листом Taizhou Huangyan Fow Mould CO., LTD від 17.05.2015 №5647/54 року, згідно якого вартість транспортно-експедиційних послуг (доставка в порт завантаження та завантаження на судно) в розмірі 520 доларів США контейнер MSKU5621388 включена до ціни товару, вказаної у інвойсі, про що також свідчать калькуляції, надані Taizhou Huangyan Fow Mould CO., LTD.
		 
		Враховуючи вказані положення, у розумінні "Інкотермс 2010" термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.
		 
		Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом.
		 
		Також, судами досліджено посилання відповідача у своєму рішенні, щодо неможливості розповсюдити на оцінювану партію товару надані декларантом документи, зокрема додатково витребуваний прайс-лист від 01.05.2016, який на думку митного органу, не охоплює всіх прес-форм поставка яких здійснювалась в попередній період.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний документ містить в собі: назву компанії, що здійснює продаж товарів; найменування товару; вартість товару, тощо. Наданий відповідачу прайс-лист не містить посилання на те, що він розповсюджується лише на позивача. В свою чергу, не передбачається виключний необхідний перелік інформації, яку повинен містити прайс-лист, з огляду на що інформація, викладена в прайс-листі не суперечить його суті.
		 
		Дослідивши надані докази та оцінивши доводи сторін, суди дійшли вірного висновку, що контролюючим органом не доведено того, що певні недоліки, які на думку відповідача мають місце в прайс-листі, якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України прайс-лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.
		 
		Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку відхилити посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
		 
		Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, яка була проведена на виконання вимог Митного кодексу України.
		 
		Згідно пункту 2 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
		 
		У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України(стаття 64 Митного кодексу України).
		 
		Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
		 
		На підставі наведених положень судами зроблено висновок, що оцінку для митних цілей митниця повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Очевидно, ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.
		 
		Отже, у разі якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару, орган доходів і зборів має право використовувати як основу для коригування митної вартості за резервним методом ціни товару, умови поставки якого відрізняються від умов поставки оцінюваного товару, виходячи з найближчого еквіваленту дійсної вартості.
		 
		Суд касаційної інстанції погоджується, що порушення зазначених норм спірне рішення не містить посилань на умови поставки встановлені договором (контрактом), обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку). Окрім цього відповідачем в рішенні не викладено докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом при визначенні митної вартості товару, а саме не була зазначена митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
		 
		Суди попередніх інстанцій правомірно звернули увагу, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
		 
		Згідно пункту 5 частини двадцять другої статті 58 Митного кодексу України документи для підтвердження витрат на ввезення та страхування подаються лише у випадках, якщо за умовами поставки такі витрати не включено у вартість товару.
		 
		Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
		 
		У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
		 
		Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
		 
		Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
		 
		Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		 
		Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
		 
		Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.
		 
		Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. 
		 
		Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
		          
		За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Як визначено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Рівненської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
		 
		Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева 
		 Т.М. Шипуліна
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...