Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/2398/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фіз. чи юр. осіб із суб’єктами владних повноважень, у тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження їх правових актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності (крім тих, що пов’язані з публічною службою), (усього), у тому числі:; Державної податкової адміністрації України та її органів (усього); передачі майна у податкову заставу; застосування адміністративного арешту майна.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2019. Зареєстровано: 17.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2019.
Дата набрання законної сили: 14.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 березня 2019 року 
		Київ
		справа №806/2398/16
		адміністративне провадження №К/9901/31787/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Семенюка М.М. від 07.12.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів: Мацького Є.М., Шидловського В.Б. від 28.02.2017 у справі за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області до Дочірнього підприємства «Пропан» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,
		ВСТАНОВИВ:
		У листопаді 2016 року Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Пропан» (далі - відповідач/Підприємство), в якому просила підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ДП «Пропан», застосованого на підставі рішення першого заступника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №12513/10/06-25-14-00 від 25.08.2016.
		Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що Товариство не допустило працівників податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що у відповідності до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, у задоволенні позову відмовлено.
		Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства є необґрунтованим та безпідставними, оскільки винесено без додержання положень статті 94 ПК України. 
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки Інспекцією здійснено правомірний вихід на позапланову виїзну перевірку Товариства й у відповідача були відсутні підстави для недопуску та перешкоджанню проведення посадовими особами такої.
		У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, вказує на те, що оскільки адміністративний арешт не був підтверджений судом протягом 96 годин, він є таким, що припинився; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд виходить з такого.
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 25.08.2016 №942 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Пропан».
		З метою проведення перевірки головними державними ревізорами-інспекторами Інспекції здійснено вихід за адресою ДП «Пропан» для вручення копії наказу про проведення перевірки та направлень на її проведення, однак вказані особи не були допущені до проведення перевірки, про що складено акт від 25.08.2016 №484/06-25-14-00/30928236.
		У зв'язку із відмовою Підприємства від проведення перевірки, 25.08.2016 першим заступником начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області прийнято рішення №12513/10/06-25-14-00 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ДП «Пропан».
		З метою підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна позивач 14.11.2016 звернувся до суду з даним позовом.
		Згідно із пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
		Абзацом третім пункту 94.5 статті 94 ПК України передбачено, що умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
		Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
		В силу пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
		За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
		Статтею 183-3 КАС України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду з поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
		Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (частина третя статті 183-3 КАС України.
		Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку. Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.
		Отже, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку, відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов'язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов'язків.
		За встановлених у даній справі обставин звернення Інспекції до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства, накладеного рішенням першого заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 25.08.2016 №12513/10/06-25-14-00, лише 14.11.2016, тобто після спливу строку у 96 годин, протягом якого судом має бути перевірена обґрунтованість цього рішення, та припинення застосованого ним адміністративного арешту в силу вимог пункту 94.19.1 статті 94 ПК України, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу.
		Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі №806/2398/16 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		І.А. Васильєва 
		В.П. Юрченко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...