Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/6024/16-ц : Окремі процесуальні питання; Інші процесуальні питання.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: 61-22579ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                                               
		Постанова
		Іменем України
		 
		 
		13 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 490/6024/16-ц
		провадження № 61-22579св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,            
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - ОСОБА_4,
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2016 року у складі судді Гуденко О. А. та рішення апеляційного суду Миколаївської області від               22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до                   ОСОБА_4 та просив стягнути на його користь Ѕ частину погашених після розірвання шлюбу кредитних зобов'язань перед публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») за кредитним договором № NKH3GF07400082 від 24 червня 2005 року             в розмірі 30 446, 78 доларів США.
		Позовна заява мотивована тим, що 24 червня 2005 року, перебуваючи                у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4, уклав із закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», кредитний договір № NKH3GF07400082 з метою придбання квартири АДРЕСА_1.
		Відповідачем надана згода на укладення вказаного кредитного договору.
		Того ж дня між ним та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
		 20 листопада 2007 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
		Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 травня 2016 року за ОСОБА_4 визнано право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.
		Позивач вказує, що після розірвання шлюбу продовжував сплачувати обов'язкові платежі за кредитним договором, та 12 липня 2011 року ним достроково погашено кредит.
		Вважає, що відповідно до статті 65 СК України договір, укладений ним в інтересах сім'ї, створив обов'язки для відповідача, тому просив позов задовольнити.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 590 812, 76 грн в рахунок повернення Ѕ частки погашених кредитних зобов'язань за кредитним договором № NKH3GF07400082 від 24 червня 2005 року за придбання квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання судового збору.
		Суд першої інстанції виходив з того, що праву на спільну сумісну власність на квартиру АДРЕСА_1 кореспондується боргове зобов'язання з повернення грошової суми, отриманої в кредит для її придбання. Встановивши, що позивачем                           з моменту розірвання шлюбу погашено 47 378, 72 доларів США, Ѕ частка сплачених платежів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4, становить  23 689, 36 доларів США, що за курсом НБУ станом на день звернення до суду становить 590 812, 76 грн.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2017 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада                  2016 року змінено.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 Ѕ частку погашених боргових зобов'язань за кредитним договором № NKH3GF07400082 від               24 червня 2005 року, укладеним між ОСОБА_3 та                                 ЗАТ КБ «ПриватБанк», у сумі 593 131, 80 грн, що станом на 22 лютого               2017 року еквівалентно 21 933, 32 доларів США.
		 
		Вирішено питання судового збору.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив     з того, що здійснені судом розрахунки Ѕ частки боргових зобов'язань за кредитним договором є помилковими, оскільки ним не враховано часткову компенсацію позивачу відсоткової ставки кредиту, здійснену Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву відповідно до договору № 24 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредиту комерційного банку.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада              2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано строк позовної давності, невірно визначено              Ѕ частину погашених кредитних зобов'язань та не враховано, що залишок кредитних коштів після купівлі квартири АДРЕСА_1 був використаний позивачем на власні потреби. Окрім того, після розірвання шлюбу позивач здавав вказану квартиру в оренду та використовував орендну плату для погашення кредиту.
		 
		Судами належним чином не досліджено наявні у справі докази та не встановлено, з якої дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на повернення Ѕ частини погашених кредитних зобов'язань.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності              15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 14 травня 2018 року справу № 490/6024/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		 
		Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди встановили, що з 10 червня 2005 року по 20 листопада 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
		24 червня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого              є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 укладений кредитним договір № NKH3GF07400082, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 35 000 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1.
		ОСОБА_7, як дружина позивача, надала згоду на укладення вказаного кредитного договору.
		11 липня 2005 року між Миколаївським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (далі - Фонд) та ОСОБА_3 укладений договір № 24 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредиту комерційного банку, відповідно до умов якого Фонд відшкодував частину відсотків за кредитним договором від 24 червня 2005 року на придбання квартири.
		Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 травня 2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено.
		Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 після розірвання шлюбу самостійно виконував зобов'язання за кредитним договором та повністю погасив кредит.
		Згідно зі статтею 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого                      з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної              у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Внаслідок укладення кредитного договору                у подружжя виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
		Встановивши, що ОСОБА_3 у період перебування у шлюбі                             з ОСОБА_4 укладено кредитний договір для придбання квартири АДРЕСА_1, право власності на             Ѕ частину якої визнано за відповідачем, та після розірвання шлюбу ним погашено вказаний кредит, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для поділу боргового зобов'язання порівну між колишнім подружжям.
		Суд апеляційної інстанції, ретельно дослідивши та визначивши розмір платежів за кредитним договором, які здійснювалися ОСОБА_3 після розірвання шлюбу, з урахуванням коштів, перерахованих Миколаївським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному будівництву на виконання договору № 24 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредиту комерційного банку від           11 липня 2005 року, зробив правильний розрахунок Ѕ частини погашених боргових зобов'язань за кредитним договором.
		Посилання у скарзі на те, що ОСОБА_3 після розірвання шлюбу здавав в оренду квартиру АДРЕСА_1 та використовував орендну плату для погашення кредиту, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не мають правового значення для вирішення спору.
		Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами строку позовної давності колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Проте ОСОБА_4 із заявою про застосування позовної давності до суду першої інстанції до ухвалення ним рішення у справі у порушення вимог статті 267 ЦК України не зверталася, та подала таку заяву лише до суду апеляційної інстанції.
		Аргументи касаційної скарги про використання частини кредитних коштів позивачем на власні потреби колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до змісту кредитного договору позивачем грошові кошти у розмірі                     35 000 доларів США були отримані та використані саме на придбання квартири АДРЕСА_1, та відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції не було доведено протилежне.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, та зводяться до переоцінки  доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 та залишення без змін рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого                 2017 року.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд                  у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  СуддіН. О. Антоненко   В. І. Журавель   В. М. Коротун   В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...