Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2441/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2019. Зареєстровано: 18.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2019.
Дата набрання законної сили: 04.03.2019
Результат оскарження 01.08.2019 Верховний Суд: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"04" березня 2019 р.                                                                 Справа №914/2441/15
		 
		Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: 
		головуючий суддя                                                                      Желік М.Б. 
		судді                                                                                          Галушко Н.А.
		                                                                                                    Орищин Г.В.
		за участю секретаря судового засідання Гунька О.П.
		розглянувши апеляційні скарги уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ "Львівська вугільна компанія" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфорас", м.Київ вих. № б/н від 31.07.2018 (вх. ЗАГС 01-05/502/18 від 18.10.2018) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена", м.Нововолинськ вих. № 371-18 від 19.09.2018 (вх. ЗАГС 01-05/500/18 від 18.10.2018)
		на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 (суддя Цікало А.І., повний текст рішення складено та підписано 31.05.2018)
		у справі № 914/2441/15
		за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" 
		до боржника Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", с.Сілець, Сокальський район, Львівської області, 80086, код ЄДРПОУ 35879807
		про визнання банкрутом
		 
		За участю представників сторін:
		арбітражний керуючий Постоленко В.О.
		від прокуратури Макогон Ю.І.
		від ПАТ "Львівська вугільна компанія" представник Овдієнко В.Ю.      
		від ДП "Шахта №1" представник Марчук Н.Є.      
		від ДП "Львіввугілля" представник Стреченко В.В., Хробак Г.В.      
		від Львівська ОДА представник Брильовська О.Р.      
		від ДП "Волиньвугілля" представник Тацишин І.Б.      
		від ТзОВ "Іфорас" та ТзОВ "Новіком" представник Дроботько О.В.      
		від Червоноградської ОДПІ та Головного управління ДФС у Львівській обл.,    
		представник Підгайний О.І.
		від Регіонального відділення Фонду державного майна, представник Стефанишин О.Б. 
		 
		Учасникам процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. 
		Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
		У судовому засіданні 27.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 у справі № 914/2441/15 відкрито провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"; визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до боржника в розмірі 11160835,01 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено засідання суду; в задоволенні заяв арбітражних керуючих Гули Я.О. та Мельника Ю.А. про участь у даній справі відмовлено. 
		Не погоджуючись з ухвалою господарського суду ТОВ "Вербена" звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 24.05.2018 у даній справі та направити справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області на стадію підготовчого засідання.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом всупереч вимогам ст. 16 Закону про банкрутство не призначено розпорядника майном боржника із встановленням йому розміру оплати послуг; не визначено строк подання розпорядником майна відомостей до суду про результати розгляду кредиторських вимог; не встановлено дату складення реєстру вимог кредиторів та строк проведення інвентаризації майна боржника. Окрім того, в оскаржуваній ухвалі судом не прийнято рішення про здійснення офіційного повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство, чим позбавлено кредиторів права заявляти свої вимоги в межах справи про банкрутство. 
		Зазначає скаржник і те, що усі ухвали суду, що прийняті до моменту скасування судом касаційної інстанції процедури розпорядження майном боржника не є чинними, оскільки Закон про банкрутство визначає судові процедури банкрутства та хронологічний порядок вчинення дій у них, відтак з моменту скасування Вищим господарським судом України ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та направлення справи на розгляд на стадію підготовчого засідання, розгляд справи повинен здійснюватися заново, з дотриманням встановленого порядку.
		Разом з тим, указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.
		Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
		Указом Президента України від 28.09.2018 № 295/2018 суддів Львівського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посадах суддів Західного апеляційного господарського суду.
		03.10.2018 в газеті "Голос України" № 185 (6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду.
		Відповідно до ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 справу № 914/2441/15 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В. 
		22.10.2018 ухвалою Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Вербена" на ухвалу від 24.05.2018 у даній справі залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.
		У встановлені судом строки ТОВ "Вербена" усунула недоліки апеляційної скарги і ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 05.12.2018.
		Окрім того, не погодившись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 у справі № 914/2441/15 уповноважена особа акціонерів боржника ТОВ "Іфорас" звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду, скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 24.05.2018 у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у порушенні провадження в справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія". 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що ініціюючий кредитор ввів в оману суд зазначивши про відсутність договору застави, що підтверджується листом від 02.12.2015 Державної фінансової інспекції у Львівській області. Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не з'ясовано питання про наявність зареєстрованих обтяжень на майно боржника, якими забезпеченні грошові вимоги ініціюючого кредитора. З огляду на зазначене, вимоги ініціюючого кредитора є повністю забезпеченими майном боржника, що в свою чергу є підставою для відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство згідно вимог ст. 14 Закону про банкрутство. Зазначена правова позиція відповідає існуючій судові практиці, яку наводить скаржник у апеляційній скарзі.
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі № 914/2441/15 (колегія суддів у складі головуючого судді Матущак О.І., судді Якімець Г.Г., Бойко С.М.) поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали та відкрито апеляційне провадження, зупинено дію оскаржуваної ухвали та витребувано матеріали справи з господарського суду.
		Арбітражним керуючим Постоленко В.О. подано до суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Іфорас", в якому він просить суд поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, саму скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому, зазначає, що сторонами не надано договорів застави, а ініціюючий кредитор проінформував господарський суд про те, що між сторонами договір застави відсутній; відсутність застави вбачається також із витягу з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 23.05.2018 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Зазначає, що на боржника поширюються вимоги Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", що в свою чергу є свідченням того, що вимоги ініціюючого кредитора не забезпечені заставою майна боржника.
		26.09.2018 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду призначено справу № 914/2441/15 до розгляду на 18.10.2018.
		Разом з тим, як зазначалося вище, указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові, у зв'язку з чим справу передано для розгляду до Західного апеляційного господарського суду.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 справу № 914/2441/15 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В. 
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 справу № 914/2441/15 за апеляційною скаргою уповноваженої особи акціонерів боржника - ТОВ "Іфорас" прийнято до провадження Західного апеляційного господарського суду та призначено до розгляду на 14.11.2018. Судове засідання призначене на 14.11.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Галушко Н.А., на підставі чого ухвалою суду від 15.11.2018 справу призначено до розгляду на 05.12.2018.
		Від представників ДП "Шахта № 1" "Нововолинська", ПАТ "Львівська вугільна компанія", ДП "Волиньвугілля" 13.11.2018 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 14.11.2018.
		14.11.2018 від представника скаржника ТОВ "Іфорас" надійшло клопотання про витребування доказів (вх. ЗАГС № 01-04/547/18), а саме тому 2 матеріалів кримінальної справи № 2029 порушеної по факту розтрати службовими особами ЗАТ "Львівсистеменерго" за ознаками злочинів передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, які знаходяться у господарському суді Львівської області у справі № 914/782/16. А також клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. ЗАГС № 01-04/548/18), а саме протоколу виїмки від 22.04.2009, договору про відкриття кредитної лінії від 16.01.2008, додаткових угод № 12-7 до договору по відкриття кредитної лінії, договір застави майнових прав № 134/08 від 20.02.2008 та № 421/08 від 02.06.2008 та додаткової угоди до нього, договір застави рухомого майна № 10/08 від 20.02.208 з переліком мана, що передається в заставу та додаткової угоди до нього.  
		Представником ДП "Волиньвугілля" 05.12.2018 подано до суду заперечення на клопотання ТОВ "Іфорас" про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому він просить суд в задоволенні клопотання відмовити, з огляду на те, що ТОВ "Іфорас" є учасником провадження у справі № 914/782/16 і ще 30.01.2018 було проінформованим про надання матеріалів кримінальної справи до господарського суду. А відтак неподання зазначених доказів до суду першої інстанції свідчить про зловживання скаржником своїми процесуальними правами. Окрім того, вказані докази, які долучає ТОВ "Іфорас" належним чином не засвідчені, відтак не можуть вважатися належними та допустимими в розумінні положень ст. 76,77 ГПК України. Зазначає і про відсутність реєстрації обтяження, що підтверджене доказами, які містяться в матеріалах справи.  
		05.12.2018 представником ПАТ "Львівська вугільна компанія" подано відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Вербена", в якому він просить суд в її задоволенні відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ТОВ "Вербена" не наділена правом на оскарження процесуальних документів в межах справи про банкрутство № 914/2441/15, оскільки не має статусу сторони чи учасника про провадження у справі про банкрутство; розпорядник майна боржника призначений ухвалою господарського суду Львівської області від 25.08.2015, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції; більше того усі рішення та процесуальні дії, вчинені господарським судом в межах даної справи після порушення провадження у справі про банкрутство зберігають свою чинність, зокрема і ухвала, якою затверджували реєстр вимог кредиторів боржника.
		05.12.2018 ухвалою Західного апеляційного господарського суду об'єднано апеляційні скарги уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ "Львівська вугільна компанія" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфорас" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 у справі №914/2441/15 в одне апеляційне провадження, відкладено розгляд справи. Витребувано з Господарського суду Львівської області том 2 матеріалів кримінальної справи №2029 порушеної по факту розтрати службовими особами ЗАТ "Львівсистеменерго" за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, які знаходяться у господарській справі № 914/782/16 (головуючий суддя Манюк П.Т.).
		Представником ДП "Львіввугілля" подано до суду клопотання, в якому зазначає про те, що ТОВ "Іфорас" довідалося про наявність укладених договорів застави значно раніше аніж 07.11.2018, на підтвердження чого надає відповідні докази. 
		12.12.2018, 21.12.2018, 09.01.2019 ухвалами Західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційних скарг відкладався.
		Представником боржника подано до суду доповнення до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Іфорас" в якому зазначає, що у ДП "Львіввугілля" відсутня заборгованість по договорах № 138 від 20.03.2008 та № 38 від 05.0.2008, отже застава за договором застави № 421/08 від 02.06.2008 припинена. Щодо договору застави рухомого майна вказує, що для встановлення факту існування застави, необхідно встановити наявність/відсутність майна, визначити його ознаки, які характеризують його як предмет застави. Станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство був чинним Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", у зв'язку з чим майно боржника не можна розцінювати як предмет застави. 
		09.01.2019 представником ПАТ "Львівська вугільна компанія" подано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Іфорас", в якому він зазначає, що у правочині, на підставі якого виникає обтяження, повинен бути зазначеним опис предмета обтяження. В разі відсутності опису предмета обтяження, чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. При цьому, з долученого представником ТОВ "Іфорас" переліку майна, що передано в заставу згідно договору, не вбачається можливості ідентифікувати майно боржника. Окрім того, вказує на те, що кредитор вправі самостійно визначати свій статус в межах справи про банкрутство, як забезпеченого чи конкурсного кредитора, при цьому Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наділяє його правом відмови від забезпечення на будь якій стадії провадження. Законом режиму відмови кредитора від забезпечення не встановлено, відтак така може бути здійснена у будь якій формі, в тому числі шляхом зазначення про це у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство. До вказаного доповнення до відзиву представником долучено довідку про балансову вартість майна боржника станом на 01.09.2015 та 01.05.2018, копію зведеного акту інвентаризації необоротних активів ЦМК ДП "ЦЗФ "Червонoградська", інвентаризацію майна боржника станом на 01.01.2016 та 01.07.2018 та копію листа РВ ФДМУ по Львівській області від 25.09.2008.
		Представником ПАТ "Львівська вугільна компанія" 17.01.2019 подано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Іфорас" з дорученням практики вирішення спорів щодо відмови кредитора звід забезпечення.
		23.01.2019 представником ПАТ "Львівська вугільна компанія" подано заяву про відвід колегій суддів в складі головуючого судді Желіка М.Б., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В., яка розглянута судом апеляційної інстанції та визнана необґрунтованою, у зв'язку з чим ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 провадження у справі зупинено, а матеріали справи передано для вирішення питання про відвід колегії суддів у порядку, встановленому ст.32 Господарського процесуального кодексу України.
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.01.2019 справу було передано колегії суддів у складі Якімець Г.Г. - головуюча суддя, судді - Бойко С.М., Бонк Т.Б.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 заяву Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" про відвід колегії суддів: Желіка М.Б. - головуючий суддя, судді - Галушко Н.А. та Орищин Г.В. від розгляду апеляційних скарг у справі №914/2441/15 відхилено.
		25.01.2019 прокурором у справі Н. Леонтієвою подано до суду пояснення щодо апеляційних скарг, де вона зазначає про пропуск ТОВ "Іфорас" строків щодо подання додаткових доказів та зловживання процесуальними правами у зв'язку з неподанням їх до суду першої інстанції; щодо 416 позицій з переліку майна, що переданo у заставу не зазначено інвентарних номерів, що не дає можливості його ідентифікації, встановлення факту наявності чи відсутності. Зазначення ініціюючим кредитором про відсутність договорів застави слід розцінювати, як відмову від неї. 
		31.01.2019 ухвалою Західного апеляційного господарського суду провадження у справі було поновленим та призначено справу до розгляду на 13.02.2019. В судовому засіданні 13.02.2019 судом оголошено перерву до 27.02.2019.
		28.02.2019 представником ТОВ "Іфорас" подано до суду заяву про відкладення розгляду справи призначеного на 27.02.2019.
		27.02.2019 представником ТОВ "Вербена" подано до суду заяву про відвід складу колегії суддів Желіка М.Б. - головуючий суддя, судді - Галушко Н.А. та Орищин Г.В., яка розглянута судом апеляційної інстанції та визнана необґрунтованою, у зв'язку з чим ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 матеріали справи № 914/2441/15 передано для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому ст.32 Господарського процесуального кодексу України. Відкладено розгляд справи на 04.03.2019. 
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.02.2019 справу передано колегії суддів у складі Матущака О.І. - головуючий суддя, судді - Мирутенко О.Л., Хабіб М.І. 
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" про відвід колегії суддів: Желіка М.Б. - головуючий суддя, судді - Галушко Н.А. та Орищин Г.В. від розгляду апеляційних скарг у справі № 914/2441/15 відхилено.
		04.03.2019 представником ТОВ "Іфорас" подано до суду заяву про відвід колегії суддів в складі Желіка М.Б. - головуючий суддя, судді - Галушко Н.А. та Орищин Г.В. від розгляду апеляційних скарг у справі №914/2441/15, що розглянута судом апеляційної інстанції та визнана зловживанням процесуальними правами у зв'язку з чим заяву залишено без розгляду, що відображено в ухвалі суду від 04.03.2019. 
		Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		У судовому засіданні 04.03.2019 присутні учасники провадження у справі про банкрутство надали свої пояснення з приводу апеляційних скарг та просили врахувати їх при винесенні постанови. Інші учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відтак, колегія суддів із врахуванням того, що участь сторін у судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, така участь є правом, а не обов'язком сторони, достатність доказів для розгляду апеляційних скарг по суті, вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за наявними матеріалами та за участі присутніх представників.
		Розглянувши апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційних скарг не підлягають до задоволення, однак оскаржувану ухвалу слід змінити виклавши її мотивувальну частину у новій редакції, у зв'язку з наступним.
		 
		Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 порушено провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія". Визнано вимоги кредитора - ПАТ "Альфа-банк" в розмірі 11160835,01 грн., з яких 11160835,01 грн. - безспірні вимоги. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ПАТ "Львівська вугільна компанія". Введено процедуру розпорядження майном ПАТ "Львівська вугільна компанія". Розпорядником майна ПАТ "Львівська вугільна компанія" призначено арбітражного керуючого Шутку Я. С.
		Ухвала Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016. у справі № 914/2441/15.
		Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 у даній справі касаційну скаргу Уповноваженої особи акціонерів боржника Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 914/2441/15 скасовано. Справу № 914/2441/15 передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду. До прийняття в установленому порядку рішення за результатами підготовчого засідання виконання обов'язків розпорядника майна та виконання обов'язків керівника ПАТ "Львівська вугільна компанія" покладено на арбітражного керуючого Постоленка В.О.
		Скасовуючи рішення попередніх інстанції Вищий господарський суд зазначив, що ні господарським судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом не вчинено належних дій із встановлення обставин щодо факту забезпечення заставою грошових вимог ПАТ "Альфа-Банк", не перевірено чи укладалися між банком та боржником договори застави, якими забезпечені грошові вимоги заявника, не встановлено чи вживалися необхідні заходи щодо примусового стягнення відповідного майна в порядку виконавчого провадження, не дивлячись на те, що матеріали справи містять докази укладення між боржником (правопопередником) та банком договорів застави в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами.
		За результатами нового розгляду справи господарським судом Львівської області оскаржуваною ухвалою від 24.05.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до боржника у розмірі 11  160  835, 01 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено судове засідання.
		Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2009 у справі № 31/282 стягнуто з боржника на користь ініціюючого кредитора заборгованість по кредиту 14000000,00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 382161,20 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 277770,50 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 7012,42 грн., державне мито в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
		На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2009 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 у справі № 31/282, Господарським судом Львівської області видано наказ.
		Постановою ВПВР ДВС України від 22.07.2011 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 11.07.2011 у справі № 31/282.
		Згідно платіжних доручень від 04.02.2013 № 019188, від 29.05.2014 № 30, від 19.11.2014 № 5303, від 05.08.2014 № 3240, від 09.12.2014 № 5827, від 26.03.2015 № 1840 боржником частково погашено заборгованість в розмірі 3531727,11 грн. Відтак, станом на дату подання заяви про порушення провадження у справі ПАТ "Львівська вугільна компанія" не погашено борг в сумі 11160835,01 грн.
		З огляду на зазначене, вимоги ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 11160835,01 грн. є безспірними, перевищують 300 розмірів мінімальної заробітної плати, не задоволені боржником протягом строку, що перевищує три місяці після встановленого для її погашення строку (з моменту відкриття виконавчого провадження). Станом на день розгляду справи суду не представлено доказів погашення зазначеної суми заборгованості.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
		Згідно з частиною другою та частиною третьою статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
		Частиною третьою статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
		За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство (ч.6 ст. 16 Зaкону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). При цьому, згідно ч.7 вказаної статті суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що Вищий господарський суд скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції передав справу на стадію підготовчого засідання, а не на стадію прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. 
		На виконання вимог суду касаційної інстанції ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у даній справі витребувано з Господарського суду Львівської області том 2 матеріалів кримінальної справи №2029 порушеної по факту розтрати службовими особами ЗАТ "Львівсистеменерго" за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, які знаходяться у господарській справі № 914/782/16 (головуючий суддя Манюк П.Т.).
		З отриманих документів судом встановлено наступне.
		16.01.2008 між Закритим акціонерним товариством "Альфа -Банк" та Закритим акціонерним товариством "Львівсистеменерго" укладено договір № 07-МВ/08 про відкриття мультивалютної відновлюваної кредитної лінії (з врахуванням додаткових угод від 05.08.2008, 21.02.2008, 25.02.2008, 27.02.2008, 05.03.2008, 13.03.2008, 19.03.2008, 20.03.2008), у відповідності до умов якого банк на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку та на умовах визначених цим договором.  
		05.08.2008 між відкритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Відкритим акціонерним товариством "Львівська вугільна компанія" (боржник у даній справі) укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 07-МВ/08 від 16.01.2008, за умовами якої преамбулу основного договору викладено в редакції додаткової угоди замінивши позичальника - Закрите акціонерне товариство "Львівсистеменерго" правонаступником - Відкритим акціонерним товариством "Львівська вугільна компанія".
		В забезпечення виконання умов кредитного договору між Відкритим акціонерним товариством "Львівська вугільна компанія" та Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" укладено договір застави майнових прав № 421/08 від 02.06.2008 (з врахуванням додаткової угоди від 05.08.2008), відповідно до умов якого заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у статті 2 цього Договору, передає Заставодержателю у заставу майнові права, зазначені у п. 3.1. цього договору, а Заставодержатель приймає їх у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.
		Згідно п.3.1. договору предметом застави за цим договором є належні Заставодавцю майнові права, що виникли у заставодавця за договором про закупівлю послуг по збагаченню рядового вугілля № 138 укладеного 20.03.2008 між позичальником та ДП "Львіввугілля", а саме право вимагати оплату за проведенні роботи по переробці рядового вугілля, а також будь-які інші права, що виникають або виникнуть з контракту чи у зв'язку з ним згідно із законодавством (право сплати неустойки (пені, штрафів), право вимагати відшкодування збитків, заподіяних порушенням цього права.
		Підставою виникнення майнових прав, що складають предмет застави згідно п.3.1. цього договору є контракт. Боржником заставодавця у частині права вимоги, що складають предмет застави за цим договором є ДП "Львіввугілля".
		Відповідно до п. 2.2. цього договору максимальний розмір вимог Заставодержателя до Заставодавця, що забезпечуються заставою згідно з цим договором, складає 60  889  133,00 грн.
		При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором застави майнових прав № 421/08 від 02.06.2008 в порядку положень ч.1 ст. 598 ЦК України та ч.1. ст. 28 Закону України "Про заставу" зобов'язання є припиненими у зв'язку з відсутністю заборгованості ДП "Львіввугілля" перед боржником, а саме - закінчення терміну дії права, що складає предмет застави, що і було предметом забезпечення Вказане підтверджується довідками боржника від 10.07.2015 та 23.07.2015, які долучені до матеріалів справи.
		Окрім того, судом встановлено, що в забезпечення виконання умов кредитного договору № 07-МВ/08 від 16.01.2008 між Закритим акціонерним товариством "Львівсистеменерго" та Закритим акціонерним товариством 'Альфа-Банк" укладено договір застави рухомого майна №10/08 від 20.02.2008, відповідно до умов якого заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у статті 2 цього договору, передає заставодержателю у заставу рухоме майно, зазначене у п.3.1. цього договору, а заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. 
		У п.2.2. договору сторони погодили, що максимальний розмір вимог забезпечених заставою складає 25  214  811,00 грн. У п.3.1. договору передбачено, що предметом застави за цим договором є рухоме майно (збагачувальне обладнання), перелічене у додатку № 1 до цього Договору. Установлена цим договором застава не поширюється на продукцію, плоди та доходи, що виробляються, добуваються або одержуються від використання предмета застави. 
		Предмет застави, передбачений у п.3.1. договору, належить заставодавцеві на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу №10 обладнання, укладеним 14.06.2006 між заставодавцем та ДП "Систем Консултінг Україна", балансовою довідкою вих. № 3/1270 від 26.11.2007 про наявність основних засобів ЗАТ "Львівсистеменерго" станом на 01.10.2007.
		05.08.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Львівська вугільна компанія" та Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" укладено додаткову угоду до договору застави рухомого майна № 10/08 від 20.02.2008, відповідно до якої змінено заставодавця - Закрите акціонерне товариство "Львівсистеменерго" правонаступником - Відкрите акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія".
		За своєю правовою природою застава, як спосіб забезпечення вимог кредитора, спрямована на задоволення вимог кредитора за рахунок вартості заставленого майна боржника, що узгоджується з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу", де передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
		Частиною 1 ст. 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Аналогічне положення передбачено ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України.
		Однією з істотних умов договору застави згідно ст. 12 Закону України "Про заставу" є опис предмета застави. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). Аналогічну норму відтворює ч.2 ст. 584 ЦК України. 
		Однак, колегія суддів вважає, що опис предмета застави у загальній формі може бути включений до тексту договору застави лише тоді, коли предметом застави є речі, визначені родовими ознаками. Натомість предметом договору застави рухомого майна у даному випадку є майно, що визначене індивідуальними ознаками, а відтак подання опису у загальній формі свідчить про недотримання сторонами вимог закону і є підставою для визнання його неукладеним. 
		Слід також враховувати, що якщо предметом застави є рухоме майно і відомості про обтяження даного майна заставою відносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна сторонам договору при здійсненні опису предмета застави слід враховувати вимоги Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження", частина 1 статті 7 якого встановлює вимогу про те, що у правочині, на підставі якого, або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатися опис предмета обтяження, у разі його відсутності чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. 
		Як вбачається із долученого до матеріалів справи додатку № 1 до договору застави рухомого майна № 10/08 від 20.021.2008 "Перелік майна, що передається у заставу ЗАТ "Альфа-Банк" згідно договору застави рухомого майна № 10/08 від 18.02.2008" лише тридцяти чотирьом позиціям рухомого майна присвоєно інвентарний номер, що за своєю суттю є номером, який використовується для ведення аналітичного обліку, організації контролю за наявністю та станом майнових цінностей, основних засобів. Вказаний номер закріплюється на весь час експлуатації об'єкта. Ідентифікувати решта об'єктів, що віднесені до переліку майна в розумінні норм матеріального права є неможливим.
		Окрім того судом встановлено, що 25.09.2008 в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області надано лист №11-07-05286 "Щодо переліку рухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ВАТ "Львівська вугільна компанія" (а.с.137-171 т.45г) з якого вбачається наступне.
		Відповідно до спільного рішення засновників про створення відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" в процесі приватизації цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська" від 05.05.2008 ВАТ "Львівська вугільна компанія" є правонаступником усіх прав та обов'язків орендаря - ЗАТ "Львівсистеменерго", які виникли у останнього під час оренди ЦМК ДП "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська", в тому числі всіх прав та обов'язків реорганізованого через приєднання до орендаря державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська".
		Для забезпечення діяльності ВАТ "Львівська вугільна компанія" відповідно до акту оцінки майна ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду, затвердженого наказом регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 23.04.2008 № 168, та згідно з планом приватизації майна ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду, затвердженим наказом регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 25.04.2008 № 178, створений статутний фонд ВАТ "Львівська вугільна компанія" у розмірі 305  610  000, 00 грн. 
		Вказане підтверджується положеннями статуту Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" у новій редакції у зв'язку з проведенням державної реєстрації змін до установчих документів Відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на підставі приведення діяльності товариства у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (а.с.78-110 т.2).
		Додатком до листа РВ ФДМУ від 25.09.2008 № 11-07-05286 визначено перелік рухомого майна, яке увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія». 
		Проаналізувавши вказаний перелік, а також перелік майна, що передано у заставу ЗАТ "Альфа-Банк»"згідно договору застави рухомого майна №10/08 від 18.02.2008 колегія суддів зазначає, що заставне майно неможливо співставити з майном, яке передано до статутного фонду товариства, оскільки, незважаючи на незначні збіги в інвентарних номерах залишкова вартість об'єкту та їхні описи (найменування) є різною, що в свою чергу свідчить про те, що майно, яке передавалося у заставу банку ЗАТ "Львівсистеменерго" згідно договору застави № 10/08 від 20.02.2008 не передано боржнику - ПАТ "Львівська вугільна компанія" в момент його створення.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що закон не пов'язує статус забезпеченого кредитора у справі про банкрутство боржника лише з наявністю чинного договору застави. З позиції вказаної норми закону та виходячи зі суті застави забезпеченим може вважатись кредитор, вимоги якого забезпечуються заставою реального, наявного та обороноздатного майна боржника, на яке можна звернути стягнення. Унеможливлене звернення стягнення на предмет застави в силу визначеного законом мораторію позбавляє кредитора комплексу прав, які становлять суть забезпечення та застави, а також є прямою перешкодою у настанні реальних правових наслідків договору застави.
		Колегією суддів враховано висновки великої палати Верховного суду , які висвітлені у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17, в якій встановлено, що забезпеченими зобов'язаннями в розумінні ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
		Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення ст. 19 ЗУ "Про заставу" та ст. 7 ЗУ "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.
		Враховуючи встановлені обставини справи та правову позицію Великої палати Верховного суду викладену у постанові від 15.05.2018 по справі № 902/492/17 вимоги ініціюючого кредитора ПАТ "Альфа-Банк" не можна вважати забезпеченими, оскільки майно, яке передано в заставу не наділене ознаками реального, наявного та обороноздатного майна боржника, на яке можна звернути стягнення.
		Окрім того, чинне законодавство України визначає обов'язкові ознаки, яким повинно відповідати майно /річ/ в цілях набуття статусу предмета застави. Ними, зокрема, є: відповідність вимогам ст. 190 Цивільного кодексу України, що визначає поняття майна (ним може бути річ рухома та нерухома, майнові права); таке майно повинно мати вільну цивільну оборотоздатність (ст. 178 Цивільного кодексу України), тобто вільно відчужуватися, має бути невилученим з цивільного обороту, необмеженим в обороті, не бути невід'ємним від особи (фізичної або юридичної); на майно, запропоноване в заставу, може бути звернено стягнення. 
		Лише повна відповідність усім цим вищевказаним ознакам майна дає підстави розцінювати його як предмет застави та відносно нього, як істотної умови договору застави сторони вправі досягнути згоди. При цьому, можливість звернути стягнення на предмет застави одночасно є також однією з загальних вимог, вказаних у ст. 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а також спеціальною умовою та суттю безпосередньо предмету договору застави, тобто правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним.
		Станом на 2008 рік та на дату порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія" був чинний Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", який спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
		Статтею 1 вказаного Закону в редакції від 09.11.2004 та в чинній редакції встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
		У статті 2 цього ж Закону визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.
		Згідно абз. 3 п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 № 01-8/152 Про Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" до інших засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, слід відносити лише ті майнові активи, які обліковуються як необоротні згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 N87 (з подальшими змінами і доповненнями). Дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме: грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу.
		З матеріалів справи вбачається, що станом на момент утворення ВАТ "Львівська вугільна компанія" та на даний час держава в особі суб'єкта управління об'єктами державної власності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (ідентифікаційний код 20823070) є власником простих бездокументарних акцій, що становлять 37,578% від статутного капіталу ПАТ "Львівська вугільна компанія".
		У зв'язку з цим майно боржника не може розцінюватись як предмет застави, так як на ПАТ "Львівська вугільна компанія" в силу вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" поширюється мораторій на звернення стягнення на майно господарського товариства, акціонером якого є держава з 37,578 % акцій у статутному капіталі товариства.
		Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги положення ст.ст. 1, 4, 12 Закону України "Про заставу", ст.ст. 572, 576 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" в системному взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ "Альфа Банк" не є забезпеченими майном боржника - ПАТ "Львівська вугільна компанія", оскільки зобов'язання за договором застави майнових прав № 421/08 від 02.06.2008 є припиненими, вимоги ініціюючого кредитора ПАТ "Альфа-Банк" не можна вважати забезпеченими і згідно договору застави рухомого майна №10/08 від 18.02.2008, оскільки майно, яке передано в заставу не наділене ознаками реального, наявного та обороноздатного майна боржника, на яке можна звернути стягнення, окрім того, на будь-яке майно ПАТ "Львівська вугільна компанія" не може бути звернуто стягнення в силу дії мораторію, визначеного Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".
		Щодо твердження боржника про відмову ПАТ "Альфа банк" від забезпечення колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
		Натомість у даній справі ініціюючий кредитор - ПАТ "Альфа Банк" повідомив суд про відсутність застави його вимог чим ввів суд в оману, а не про відмову від забезпечення в порядку положень абз. 2 ч.2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відтак, про відмову у забезпеченні може свідчити звернення у встановленому законом порядку у справу про банкрутство з заявою з визначенням у ній свого статусу.
		Аналогічна позиція висвітлена у постанові Великої палати Верховного суду (Постанова від 05.06.2018 у справі №914/3734/15).
		Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
		Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. 
		Мотивувальна частина оскаржуваного рішення вказаним вимогам не відповідає, оскільки господарський суд не в повній мірі виконав вказівки Вищого господарського суду України щодо дослідження та оцінки договорів застави, які укладенні з метою виконання зобов'язань за кредитним договором, не встановлено чи вживалися необхідні заходи щодо примусового стягнення відповідного майна в порядку виконавчого провадження.
		Згідно положень частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваної ухвали, доводи учасників провадження у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційних скарг не підлягають до задоволення, однак оскаржувану ухвалу слід змінити виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржниками за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржниками.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Вимоги апеляційних скарг уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ "Львівська вугільна компанія" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфорас", м.Київ вих. № б/н від 31.07.2018 (вх. ЗАГС 01-05/502/18 від 18.10.2018) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена", м.Нововолинськ вих. № 371-18 від 19.09.2018 (вх. ЗАГС 01-05/500/18 від 18.10.2018) - залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 у справі № 914/2441/15 змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину ухвали Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 у справі № 914/2441/15 залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
		Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
		Повний текст постанови складено та підписано 07.03.2019.
		 
		 
		 
		Головуючий           суддя                                                            Желік М.Б. 
		                              
		суддя                                                             Галушко Н.А.
		                              
		суддя                                                            Орищин Г.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...