Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/15945/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2019. Зареєстровано: 19.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2019.
Дата набрання законної сили: 19.06.2019
Номер судового провадження: 2/295/709/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №295/15945/18
		Категорія  33
		2/295/709/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27.02.2019 року м. Житомир
		 
		Богунський районний суд м. Житомира у складі: 
		головуючого судді Ведмідь Н.В., 
		за участю секретаря Бойченко Т.М., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Комунальне підприємство «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради, звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 74123,00 грн. матеріальної шкоди, 40000,00 грн. моральної шкоди та 1762,00 грн. судового збору, всього 115885,00 грн.
		Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 435644 від 25.04.2018 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем DAF ХF 95.430, державний номерний знак НОМЕР_1, з напівпречепом Krone SDP 27, державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись 25.04.2018р. в м. Житомирі, по проспекту Миру, 2, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на колесовідбійник, в результаті чого він був пошкоджений, чим порушено пункт 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 02.07.2018 року по справі № 459/1624/18 за вчинене адміністративне правопорушення притягнуто ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності по ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
		Відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 10.08.2000 року № 487 та авізо передано на обслуговування комунальному підприємству "Експлуатація штучних споруд" Житомирської' міської ради  колесовідбійна шляхова огорожа, що знаходиться по проспекту Миру у м. Житомирі. В результаті пошкодження колесовідбійної шляхової огорожі КП "Експлуатація штучних споруд" Житомирської міської ради завдано матеріальної шкоди у розмірі 74123,00 грн., яка включає вартість матеріалів та вартість виконання робіт на його відновлення. Підприємство неодноразово направляло на адресу ОСОБА_1 листи щодо відшкодування завданої ним шкоди, однак такі листи залишилися без належного реагування з боку ОСОБА_1, добровільно завдані збитки не відшкодовані. Також позивач вважає, що неправомірними діями ОСОБА_1, які виразились у пошкодженні майна та відмовою у добровільному відшкодуванні збитків, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що неналежний стан колесовідбійного огородження впливає на ділову репутацію підприємства та складає негативне враження про місто та його мешканців.
		29.01.2019 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач вказав, що не заперечує факт дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.04.2018 року, внаслідок чого колесовідбійна шляхова огорожа отримала ушкодження та вказує, що його цивільна відповідальність була застрахована в ТДВ СТ «Домінанта», про що свідчить поліс страхування № АМ/2151235 від 08.11.2017 року із лімітом відповідальності за майнову шкоду в розмірі 100 000,00 грн. Заявлена позивачем сума матеріальної шкоди у розмірі 74123,00 грн. та знаходиться у межах страхового ліміту, доказів відмови ТДВ СТ «Домінанта» у виплаті страхового відшкодування до позову не долучено. Також, під немайновим шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності. Позивачем не обґрунтовано згідно положень чинного законодавства у чому полягає моральна шкода, яка завдана юридичній особі та не надано доказів спричинення такої шкоди. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає позов необґрунтованим та просив відмовити у його задоволенні.
		27.02.2019 року позивачем надано до суду відповідь на відзив.
		Відповідно до ч. 3 ст. 179 ЦПК України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 цього Кодексу.
		Відповідно до частин 4, 5 ст. 178 ЦПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються:  докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
		У порушення приписів частин 4, 5 ст. 178 ЦПК України, позивачем не додано до відповіді на відзив документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу, у зв'язку з чим суд не приймає відповідь на відзив.
		Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити без його участі, позов підтримав та просив його задовольнити. 
		Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, у якій розгляд справи просив проводити без його участі, проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.
		Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. 
		У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
		Судом встановлено, що 25.04.2018 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем DAF ХF 95.430, державний номерний знак НОМЕР_1, з напівпречепом Krone SDP 27, державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись 25.04.2018р. в м. Житомирі, по проспекту Миру, 2, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на колесовідбійник, в результаті чого він був пошкоджений, чим порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху. 
		Згідно постанови Червоноградського районного суду Львівської області від 02.07.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 9-10).
		Відповідно до частини 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України,  обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		За вимог цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно частини другої - п'ятої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди  було  завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода,  завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка  її завдала.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		25.04.2018 року, відразу після ДПТ, комісією Комунального підприємства «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради проведено перевірку стану колесовідбійного огородження по просп. Миру, 2 у м. Житомирі та встановлено, що пошкоджено 60 погонних метрів колесівідбійного огородження, про що складено відповідний акт. (а.с. 52).
		Стороною позивача визначено розмір матеріальних збитків, які на його думку, мають підлягати відшкодуванню потерпілому в розмірі 74123,00 грн., який розрахований виходячи з вартості 1 погонного метра відновлення колесовідбійного огородження, яка складає 924,18 грн., що підтверджується листом ТОВ «Металбудтрейд» (а.с. 53), відповідно вартість 60 погонних метрів відновлення пошкодженого колесовідбійного огородження становить 55451,00 грн.
		Вартість робіт за 1 погонний метр відновлення колесовідбійного огородження по просп. Миру, 2 у м. Житомирі складає 311,20 грн., за 60 погонних метрів 18672,00 грн., що підтверджується калькуляцією на вартість робіт згідно кошторису на будівельні роботи № 7-1-1 на штучні споруди міста «Ремонт колесовідбійного огородження просп. Миру, 2 у м. Житомирі. Загальна сума вартості завданих збитків, включаючи вартість металевого дорожнього огородження бар'єрного типу (55451,00 грн.) та вартості виконаних робіт (18672,00 грн.) становить 74123,00 грн., що підтверджується складеним локальним кошторисом на будівельні роботи від 20.08.2018 року (а.с. 54-57).
		Статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
		До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV  «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
		Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).
		Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
		Як передбачено п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної  пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		  Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
		 Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. (п.9.1, 9.2, 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
		Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.
		Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.
		Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
		При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Як роз'яснено у п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4   «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
		Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження відповідача, яке викладене ним у відзиві, про те, що на момент скоєння ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована, тому відшкодовувати завдану шкоду повинна страхова компанія, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16 та від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15 та неодноразово підтриманий висновками Верховного суду, які викладено у постановах № 678/20/16-ц від 25.04.2018 року; № 910/9029/17 від 27.04.2018 року; № 352/2740/14-ц від 02.05.2018 року; № 381/394/17 від 30.05.2018 року; № 541/3258/15-ц від 13.06.2018 року; № 761/34627/16-ц від 27.06.2018 року; № 750/9590/16-ц від 02.07.2018 року.
		За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідач своїм правом оспорити суму матеріальної шкоди, яку просить стягнути позивач, заяви клопотання про призначення експертизи, тощо, не скористався.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 72 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;  показаннями свідків.
		На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 74123,00 грн. підлягають задоволенню.
		Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		Поняття «моральна шкода» визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 р. Тож моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому під немайновим шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності.
		Визначення змісту ділової репутації залежить від природи її суб'єкта. Згідно з ст. 2 Закону «Про банки і банківську діяльність», щодо фізичної особи визначено, що ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, яка дозволяє зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.
		У ч. 2 п. 5 інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» № 01-8/184 від 28 березня 2007 р. Вищий господарський суд України (ВГСУ) роз'яснив, що діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг.
		Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами ст. 1166, 1167 ЦК. Положення цих норм щодо категорій поширювачів такої інформації можуть бути конкретизовані в окремих законах.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їхньої реалізації, ступеня провини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо провина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Під час визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ЦК).
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатися залежно від характеру немайнових втрат (їхньої тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Позивачем у позові не обґрунтовано у чому полягає завдана моральна шкода, не наведено обставин, які свідчать про приниження ділової репутації, зниження престижу чи підрив довіри до діяльності та не надано доказів на обґрунтування вказаних обставин, у зв'язку з чим вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
		Отже, позов Комунального підприємства «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме у частині стягнення матеріальної шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже виходячи з розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1144,42 грн.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 11, 14, 22, 23, 979, 988, 1116, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 25 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1, 3, 6, 9, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 2, 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов Комунального підприємства «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради матеріальну шкоди, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 74123,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1144,42 грн. 
		 У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
		У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.
		Відомості щодо учасників справи:
		Позивач: Комунальне підприємство «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради, місце знаходження: м. Житомир, вул. Тараса Бульби-Боровця, 24, код ЄДРПОУ 01473717. 
		Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_3.
		Повний текст рішення складено 06.03.2019 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...