Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/690/18-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2019. Зареєстровано: 19.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  824/690/18-а 
		Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К. 
		          Суддя-доповідач:  Смілянець Е. С. 
		13 березня 2019 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Смілянця Е. С. 
		суддів:  Залімського І. Г.  Сушка О.О. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Охримчук  М.Б.,
		представника позивача: ОСОБА_2,
		представника відповідача: Главіцького В.В. 
		 
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року  у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, 
		В С Т А Н О В И В :
		В липні 2018 року позивач, ОСОБА_4, звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, з урахуванням позову в новій редакції, про:
		- визнання протиправним та скасування наказу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області "Про звільнення ОСОБА_4." №50-к від 18.06.2018 р.;
		- поновлення її, ОСОБА_4, на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерської служби та фінансово-ресурсного забезпечення Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області;
		- стягнення з Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 28407,00 грн.
		Чернівецький окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив у повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що 
		Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано зміст оскаржуваного наказу, де підставою її звільнення стала постанова Першотравневого районного суду від 27.09.2017 у справі №725/4135/17, а не висновки дисциплінарної комісії, яка повинна була утворитися відповідно до ст. ст. 68, 69 Закону України "Про державну службу". Також, із змісту листа Державної міграційної служби України, на підставі, якого прийнято оскаржуваний наказ, однією із підстав для припинення державної служби зазначено п.п. 3 п. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу" набрання законної сили рішення суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Вважає, що лист Державної міграційної служби України не може бути підставою для прийняття наказу про звільнення. Також зазначає, що про наявність рішення суду відповідачу було відомо з 12.06.2018, що підтверджується службовою запискою. Зазначає, що терміном вжиття таких заходів визначено триденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту, що встановлено ч. 2 ст. 84 Закону України "Про державну службу".  В порядку ч. 2 ст. 65 Закону України "Про запобігання корупції", ст. 64-67 Закону України "Про державну службу", ст. 148 Кодексу Законів України про працю України Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області повинно було накласти на неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення протягом шести місяців з дня виявлення проступку, однак пропустило строк для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивача Управління міграційної служби України в Чернівецькій області зазначає, що оскільки, позивачка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП і до неї застосовано судом стягнення у вигляді штрафу, вона підлягає звільненню в порядку передбаченому ст. 84 Закону України "Про державну службу", оскільки вона втратила право на державну службу, а не притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що Закон України "Про державну службу" передбачає звільнення вказаної категорії осіб з посад державної служби у триденний термін з дня настання або встановлення вказаного факту, однак, законодавство не виключає можливість звільнення осіб, притягнених до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП після спливу триденного терміну. Також, в законі відсутня норма прямої дії, яка б вказувала на те, що після спливу триденного терміну орган призначення не має права на звільнення вказаної категорії державних службовців.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
		Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від  20 грудня 2018 року - без змін.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) працює з 22.10.2011 на посаді головного спеціаліста сектору фінансово-ресурсного забезпечення Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області, за переведенням з посади головного спеціаліста-бухгалтера Головного управління ветеринарної медицини в Чернівецькій області з 21.10.2011.
		Згідно ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" (у змісті поняття суб'єкти декларування), п.п. 1, 2, рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2 від 10.06.2016 "Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 958/29088), ОСОБА_4 являється державним службовцем категорії "В" (9 ранг) та відноситься до суб'єктів декларування повідомлень про суттєві зміни в майновому стані.
		19.06.2017  між позивачкою та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири. Відповідно до якого, позивачку було відчужено (продано) квартиру №32, яка знаходиться по вул. Білоруській, 20 у м. Чернівці. Продаж квартири здійснено за             103057,00 грн.
		Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27.09.2017 у справі №725/4135/17, яка набрала законної сили 09.10.2017 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч. 2 КУпАП і за його вчинення накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
		Із змісту постанови Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27.09.2017 у справі №725/4135/17 видно, що позивачці було відомо про вимоги Закону України "Про запобігання корупції" та про відповідальність, зазначену в ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 366-1 Кримінального кодексу України, що засвідчується її ознайомленням та прославлянням особистого підпису в повідомленні.
		Проте, всупереч чинного законодавства та в порушення десятиденного строку з моменту отримання доходу, позивачка повідомила про суттєві зміни в майновому стані в установленому порядку Національне агентство з питань запобігання корупції тільки 26.07.2017.
		При цьому, Першотравневим районним судом міста Чернівці не встановлено поважних причин, які б перешкоджали позивачці своєчасно подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані.
		Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 05.07.2018 відмовлено ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27.09.2017. 
		На виконання вимог листа ДМС України від 11.06.2018 №17/158-18 "Про виконання положень Закону України "Про державну службу", у відповідності до роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2018 №68/20/22-18 щодо застосування норм Закону України "Про державну службу", а також у зв`язку з тим, що постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27.09.2017, яка набрала законної сили, визнано ОСОБА_4 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч. 2 КУпАП, 18.06.2018 Управління ДМС у Чернівецькій області видано наказ №50-К "Про звільнення ОСОБА_4.", яким звільнено 20.06.2018 головного спеціаліста відділу бухгалтерської служби та фінансово-ресурсного забезпечення ОСОБА_4 з займаної посади, роботи згідно п.п. 3 п. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу", як таку, що втратила право на держану службу.
		З наказом про звільнення позивачка ознайомилася під підпис 20.06.2018, що підтверджується матеріалами справи.
		Вважаючи наказ протиправним, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
		Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII, чинний на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, інших центральних органів виконавчої влади, виданими в межах їх повноважень у випадках, визначених законом.
		Так, відповідно до ст. 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
		Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
		Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII, чинний на час виникнення спірних правовідносин).
		Згідно ч. 1 ст. 52 Закону № 1700-VII у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на     1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
		Пунктом 6 розділу 2 «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 р. за № 959/29089 передбачено, що суб'єкти декларування письмово повідомляють Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до ч. 2 статті 52 Закону, шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми, яке затверджено рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 р. № 3.
		Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону №889-VIII з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов'язково.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок № 950).
		Пунктом 1 Порядку №950 передбачено, що дія цього Порядку не поширюється на державних службовців, крім випадку, визначеного абзацом п'ятим цього пункту.
		Відповідно до цього Порядку (абз. 5 п. 1 Порядку № 950) стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов'язки (далі - керівник органу).
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII встановлено таку підставу для припинення державної служби як втрата права на державну службу або його обмеження (ст. 84 цього Закону).
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
		Приписами ч. 2 цієї статті Закону визначено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4 ч. 1 цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у п. 5 ч. 1 цієї статті, - у порядку, визначеному ст. 32 цього Закону.
		Отже, ст. 84 Закону №889-VIII чітко визначено порядок звільнення з посади державного службовця у зв'язку із набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, тобто в даному випадку не передбачено проведення службового розслідування щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, в тому числі і відібрання будь-яких пояснень з цього приводу, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким доведено вчинення особою адміністративного правопорушення, що згідно із вимогами діючого законодавства, унеможливлює подальше проходження державної служби.
		Слід зазначити, що наявність такої підстави щодо втрати права на державну службу або його обмеження як набрання законної сили рішенням суду про притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення не надає суб'єкту призначення (роботодавцю) права діяти на власний розсуд, а передбачає, виключно, звільнення, згідно з вимогами ст. 84 Закону №889-VIII.
		При цьому зазначення у такому рішенні суду про необхідність позбавити винну особу права на подальше проходження державної служби не вимагається, достатнім є лише притягнення особи судом до   адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
		Крім того, вказаними вище положеннями встановлено обов'язок суб'єкта призначення звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення.
		Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4, 6 ст. 78 КАС України).
		Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Як встановлено судом першої інстанції, постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці 27.09.2017 у справі №725/4135/17, яка набрала законної сили 09.10.2017 р. позивачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч. 2 КУпАП і за його вчинення накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. З рішення суду з'ясовано, що всупереч чинного законодавства та в порушення десятиденного строку з моменту отримання доходу, позивачка повідомила про суттєві зміни в майновому стані в установленому порядку Національне агентство з питань запобігання корупції тільки 26.07.2017. При цьому, судом не встановлено поважних причин, які б перешкоджали позивачці своєчасно подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані.
		Наказом Управління ДМС у Чернівецькій області від 18.06.2018  №50-К "Про звільнення ОСОБА_4.", 20.06.2018 звільнено головного спеціаліста відділу бухгалтерської служби та фінансово-ресурсного забезпечення ОСОБА_4 з займаної посади, роботи згідно п.п. 3 п. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу", як таку, що втратила право на держану службу.
		Законом України "Про державну службу" передбачено припинення державної служби у разі втрати права на державну службу або його обмеження. У свою чергу підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеження згідно п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу" є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно спростовано доводи позивачки про те, що при притягненні до адміністративної відповідальності до неї не застосоване стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю пов'язаними з виконанням функцій держави, а тому відповідно до норм ч. 2 ст. 65 Закону України "Про запобігання корупції" вона підлягала притягненню до дисциплінарної відповідальності, строк притягнення до якої відповідачем пропущено, оскільки позивачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та притягнуто до відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн, отже звільнення відбувалося у зв'язку з виникненням спеціальних підстав для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді.
		На доводи апеляційної скарги про неможливість застосування відповідачем при звільненні ОСОБА_4, ч. 2 ст. 84 Закону України "Про державну службу", оскільки пропущений передбачений даним положенням строк для її звільнення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пропущення даного строку не може бути підставою поновлення на посаді особи, що вчинила правопорушення пов'язане з корупцією.
		Також, слід зазначити, що Закон України "Про державну службу" передбачає звільнення вказаної категорії осіб з посад державної служби у триденний термін з дня настання або встановлення вказаного факту, однак, не виключає можливість звільнення таких осіб, після спливу зазначеного терміну, так як спеціальна норма з цього приводу в законі відсутня.
		На доводи апеляційної скарги про обов'язковість створення дисциплінарної комісії, колегія суддів зазначає, що службове розслідування могло бути проведено у відповідності з вимогами Порядку № 950, проте не з метою встановлення в діях позивача наявності чи відсутності дисциплінарного проступку, а з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, і лише за наявності подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції.
		Також, обов'язковість створення дисциплінарної комісії спростовується також положеннями ч. 1 ст. 71 Закону №889-VIII та визначено чіткий перелік випадків коли службове розслідування проводиться обов'язково. 
		Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що відповідач видаючи наказ №50-К від 18.06.2018 "Про звільнення ОСОБА_4." діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, адміністративний позов позивачки до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку не підлягає задоволенню. 
		Суд враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції   правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а  рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі  15 березня 2019 року.
		          
		Головуючий  Смілянець Е. С.    Судді    Залімський І. Г.    Сушко О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...