Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/235/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2019. Зареєстровано: 19.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2019.
Дата набрання законної сили: 08.08.2019
Номер судового провадження: 1-кп/619/191/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220000000075

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа №619/235/19 
		провадження №1-кп/619/191/19
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		18 березня 2019 року м. Дергачі
		 
		Дергачівський районний суд Харківської області  у складіголовуючого - суддіОСОБА_1   суддівОСОБА_2     ОСОБА_3 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_4   прокурораОСОБА_5   потерпілихОСОБА_6     ОСОБА_7   обвинуваченого ОСОБА_8   захисникаОСОБА_9       розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження №12018220000000075, №12018220490000247 по обвинуваченню:    ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельниково Дніпропетровської області, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: -16 серпня 2011 року Люботинським міським судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки; -28 травня 2013 року Котелевським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.186 КК України в силу ст.ст.70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; -28 квітня 2017 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч.5 ст.185, ч.4 ст.187 КК України на підставі ст.70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією належного майна; -04 жовтня 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.5 ст.185, ч.5 ст.186, ч.4 ст.187 КК України на підставі ст.70 КК України до 9 років 5 місяців позбавлення з конфіскацією майна, звільненого 14.11.2017 по відбуттю строку покарання; у вчиненнізлочинів,передбачених ч.3 ст.185, ст.348 КК України, 
		встановив:
		17січня 2018року вперіод часуз 07год 30хв по16год 00хв ОСОБА_8 ,знаходячись поблизудомоволодіння заадресою: АДРЕСА_2 ,маючи умиселна таємневикрадення чужогомайна,діючи умисно,повторно,з корисливихмотивів,з метоюособистого незаконногозбагачення,передбачаючи суспільно-небезпечнінаслідки свогодіяння тасвідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов через відкриту хвіртку на територію вищевказаного домоволодіння. Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, викруткою, яку приніс із собою зламав вікно у будинку за вищевказаного адресою та проник усередину, де, скориставшись відсутністю поряд власників майна та інших очевидців таємно викрав майно належне потерпілому ОСОБА_10 : мобільний телефон TM «Samsung GT-E1182» вартістю 350 грн, мобільний телефон «Alkatel ОТ-203С» вартістю 400 грн, мобільний телефон «Nokia Х202» вартістю 390 грн, ніж сувенірний з довжиною леза 9 см вартістю 45 грн, ніж сувенірний ТМ «Копстіл» вартістю 74 грн. Після чого, ОСОБА_8 разом з викраденим майном покинув місце вчинення злочину, в подальшому розпорядившись викраденим на свій розсуд, обернувши його на свою користь, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 1259 грн.
		Крім того,у січні2018року,більш точнийчас досудовимрозслідуванням невстановлений, ОСОБА_8 з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (матеріалиу відношенніяких буливиділені вокреме провадженнята розглянутіпо суті)вступив узлочинну змову,спрямовану назаволодіння чужиммайном шляхомкрадіжки,поєднаної ізпроникненням дожитла.Реалізуючи злочиннийумисел групи, ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 19.01.2017в періодз 11год 00хв до12год 00хв,більш точнийчас досудовимрозслідуванням невстановлений,приїхали дос.Губарівка Богодухівськогорайону Харківськоїобласті таз метоювідшукання домоволодіння,з якоговчинять крадіжку,стали ходитивулицями села.Знаходячись поручіз домоволодінням АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ,вважаючи,що уйого власниківможуть бутигроші таінші матеріальніцінності,вирішили скоїтикрадіжку самез нього.Продовжуючи злочиннідії групи, ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 увійшли натериторію домоволодіння,де ОСОБА_8 ,діючи узгодженозі співучасниками,за допомогоюпринесеної ізсобою викрутки,відкрив (віджав)створку одногоз вікон. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в цей час знаходились поруч із домоволодінням та підтримували дії співучасника, а також спостерігали за оточуючою обстановкою з метою унеможливлення втручання в їх дії сторонніх осіб. Через відкрите вікно ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 проникли в середину домоволодіння та стали оглядати приміщення з метою відшукання грошей та цінного майна. З метою реалізації злочинного умислу групи, ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , діючи із корисливих мотивів, узгоджено між собою, таємно викрали чуже майно, а саме: гроші в сумі 4244 гривні, жіночий браслет із металу сірого кольору вартістю 170 гривень, чохол для мобільного телефону із шкіри чорного кольору вартістю 120 гривень, шубу з натурального хутра чорного кольору торгівельної марки «Jadepark QY168 Collection the fashionable popular fashion wear» вартістю 2500 гривень, сумку для ноутбуку з синтетичного матеріалу чорного кольору торгівельної марки «Case Logic» вартістю 360 гривень, ноутбук торгівельної марки «Lenovo» модель G500 з блоком живлення вартістю 6200 гривень, мобільний телефон торгівельної марки «Nokia5530» (imei НОМЕР_1 ) вартістю 400 гривень, мобільний телефон торгівельної марки «Samsung GT-C 3560» (imei НОМЕР_2 ) 350 гривень, SІМ-картку від стартового пакету оператора телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 вартістю 25 гривень, декоративну булавку, вироблену з металу жовтого кольору, оздоблену вставками з камінців та підвісками у вигляді літер вартістю 35 гривень, підвіску у вигляді хрестика, вироблену з металу білого кольору вартістю 25 гривень, ланцюжок з металу сірого кольору вартістю 70 гривень, годинник торгової марки «LCD QUARTZ» із металу жовтого кольору, корпус якого шарнірним механізмом з`єднаний з металевим браслетом вартістю 75 гривень, годинник торгової марки «QQ Quartz Water Resist 5 Ваг» моделі A3 74-202 WLP вартістю 375 гривень, годинник із металу жовтого кольору торгівельної марки «GENUINE LEATHER», оздоблений шкіряним ременем та надписом «Від голови Державного агентства лісових ресурсів України» вартістю 1050 гривень, мобільний телефон торгівельної марки «Samsung» модель «GT-S5611» (імеі НОМЕР_4 ) в корпусі чорного кольору вартістю 500 гривень, карту пам`яті торгівельної марки «HC» MicroSD об`ємом пам`яті 4Gb вартістю 140 гривень, шнурок із полімерного матеріалу чорного кольору загальною довжиною 34 см із замком типу «карабін», виконаним із металу білого кольору вартістю 40 гривень, пам`ятний знак у вигляді зірки, на якій мається штампований герб Радянського Союзу, бюст чоловіка та напис «Отличник Погранвойск», що матеріальної цінності не має, а всього на загальну суму 16697 гривень, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду на вказану суму. Після цього, ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 з місця події з викраденим втекли.
		Крім того, 19 січня 2018 року в період з 11 години до 12 години, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за попередньою змовою і в групі між собою таємно викрали майно ОСОБА_7 із будинку АДРЕСА_3 , та намагались втекти на автомобілі «ВАЗ-2105» р/н НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_15 , який був необізнаний про їх злочинну діяльність. Приблизно о 13 годині того ж дня під час здійснення заходів, спрямованих на розкриття вищевказаного тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, автомобіль «ВАЗ-2105» р/н НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_15 , в якому знаходились ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , поблизу будинку №81 по вул. Пушкіна в м. Богодухів Харківської області був зупинений групою патрулювання Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області у складі поліцейських СРПП ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Під час опитування щодо цілей та маршруту поїздки, який проводив поліцейський СРПП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , не бажаючи підкоритись законним вимогам співробітників поліції, спробував втекти. З метою припинення протиправних дій ОСОБА_19 , його затримання та доставлення до правоохоронного органу, поліцейський СРПП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_20 почав переслідування останнього. Коли ОСОБА_14 забіг у двір кафе «Апріорі», яке розташоване за адресою: Харківська область Богодухівський район м. Богодухів вул. Пушкіна №73-А, ОСОБА_20 наздогнав його та з метою зупинки вдарив жезлом у спину, від чого той упав на землю обличчям вниз та потім встиг перевернутися на спину. ОСОБА_14 , розуміючи, що внаслідок фізичної переваги поліцейського він не може протистояти ОСОБА_21 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, вирішив нанести ОСОБА_6 тілесні ушкодження. При цьому, ОСОБА_14 усвідомлював, що ОСОБА_20 є співробітником правоохоронного органу і знаходиться при виконанні своїх службових обов`язків (знаходився у форменому одязі). Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 дістав з-під одягу ніж, який мав при собі, та умисно наніс ОСОБА_21 один удар ножом в область живота. Від отриманого поранення ОСОБА_20 припинив переслідування, зупинився, розвернувся та пішов до поліцейського ОСОБА_17 , а ОСОБА_8 зрозумів, що спричинив тілесне ушкодження поліцейському, викинув ніж на землю та з місця події втік. Злочинними діями ОСОБА_19 потерпілому ОСОБА_21 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №17-БГ/18 від 26.01.2018 заподіяно колото-різане поранення передньої черевної стінки, з підшкірною гематомою, проникаюче в черевну порожнину з множинними пошкодженнями тонкої кишки та її брижі, що ускладнилось крововиливом в черевну порожнину. По ступеню тяжкості вказане тілесне ушкодження кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою загрози для життя (п.2.1.1.а, 2.1.2, 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995).
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_14 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, підтвердив факт і обставини вчинення злочину, так як це зазначено вище.
		На підставі ч.3ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються, тобто в частині обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		З урахуванням вимог ч.4 ст.349 КПК України суд в частині обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_14 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.348 КК України, визнав частково, оскільки не згоден з кваліфікацією його дій, вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ст.345 КК України, так як умислу на вбивство працівника правоохоронного органу у нього не було. 
		Також обвинувачений надав наступні показання. Після вчинення крадіжки в с. Губарівка Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на автомобілі «ВАЗ-2105» р/н НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_15 переміщувалися в напрямку міста Харкова та були зупинені поліцейськими ОСОБА_6 та ОСОБА_17 . На вимогу останнього водій та пасажири вийшли з автомобіля, після того як ОСОБА_17 промовив слова «це вони…», ОСОБА_14 вирішив тікати з місця зупинки та побіг по вулиці, а ОСОБА_6 почав його переслідувати. Через декілька десятків метрів поліцейський догнав ОСОБА_19 та вдарив жезлом по спині, від чого обвинувачений впав на землю обличчям, швидко розвернувся на спину, проте ОСОБА_6 почав застосовувати фізичну силу. У ОСОБА_19 в рукаві куртки знаходився ніж, яким він відкривав вікно у с. Губарівка, який опинився в руці обвинуваченого. ОСОБА_14 відштовхуючи поліцейського ОСОБА_6 наніс йому один удар в область живота. ОСОБА_6 зупинився та перестав переслідувати обвинуваченого. ОСОБА_14 зрозумів, що наніс удар ножом, одразу викинув його на землю, так як ОСОБА_6 розвернувся та пішов до ОСОБА_17 , ОСОБА_14 втік з місця пригоди.
		Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого  ОСОБА_8 обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України.
		Дії обвинуваченого  ОСОБА_8 , які виразилися:
		- у крадіжці майна ОСОБА_10 , тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до житла, суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України;
		- у крадіжці майна ОСОБА_7 , тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою, повторно, поєднаного з проникненням до житла, суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.
		За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
		Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Частиною 5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України»(заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Показання обвинуваченого в судовому засіданні в частині обвинувачення його за ч.3 ст.185 КК України послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
		Таким чином, вина обвинуваченого  ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.
		Щодо обвинувачення ОСОБА_8 за ст.348 КК України.
		Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 були кваліфіковані за ст.348 КК України, а саме замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , дослідивши в порядку ст.358 КПК України документи, які надані прокурором та містяться в матеріалах кримінального провадження, дослідивши в порядку ст.357 КПК України речовий доказ, суд з урахуванням положень ч.3 ст.337 КПК України дійшов до висновку, що своїми діями ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.345 КК України.
		Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. У контексті наведеного вище прикладу умисне нанесення лише одного удару ножем може свідчити про умисел на позбавлення особи життя  з огляду на його локалізацію та поведінку підсудного після вчинення злочину. Зокрема, нанесення одного удару ножем саме у життєво-важливий орган людини  грудну клітку, яке супроводжувалось ненаданням медичної допомоги потерпілому та забороною іншим особам викликати для нього швидку медичну допомогу, обґрунтовано оцінено судом як бажання настання смерті потерпілого, тобто як ознака суб`єктивної сторони складу такого злочину, як умисне вбивство.
		Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд у своїй постанові від 14 листопада 2018 року (справа №753/19690/14-к, провадження №51-3425км18) зазначив, що кримінальна відповідальність заст.348 КК Українинастає за вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів узв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку. Тобто, злочин, передбаченийст.348 КК України, з об`єктивної сторони має місце лише тоді, коли посягання на зазначених осіб вчинено у зв`язку з їх службовою діяльністю або громадською діяльністю щодо охорони громадського порядку ідержавного кордону. Суб`єктивна сторона зазначеного злочину характеризується умисною формою вини, за якою винний усвідомлює, що посягає на життя працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням працівником службових обов`язків, передбачає настання смерті або свідомо допускає її настання.
		Як вбачається з досліджених судом доказів, ОСОБА_8 наміру вбивати працівника правоохоронного органу немав, наніс один удар ножом з метою втечі від працівників поліції. Після того, як його наздогнав потерпілий, вдарив ножом в живіт, не передбачаючи настання смертельних наслідків.
		Об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_8 злочину, передбаченогост.348 КК України, полягає у посяганні на життя працівника правоохоронного органу, тобто в умисному вбивстві або замаху на умисне вбивство працівника правоохоронного органу під час виконання останнім службових обов`язків.
		При цьому, суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується умисною формою вини, за якою винний усвідомлює, що посягає на життя працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням працівником службових обов`язків, передбачає настання смерті або свідомо допускає її настання.
		Критерієм розмежуванняскладів зазначенихзлочинів,передбачених ст.348КК Українита відповідною частиноюст.345КК Україниє суб`єктивнасторона, тобто ставлення обвинуваченого до наслідків своїх дій. У разі замаху на вбивство працівника правоохоронного органу умислом винного охоплюється позбавлення потерпілого життя, а в разі умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження працівникові правоохоронного органу, має місце умисел на заподіяння лише тілесних ушкоджень, тоді як смерть потерпілого не охоплюється умислом обвинуваченого.
		Відповідно до частини першоїстатті 15 ККУкраїни замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другоюстатті 24 ККУкраїни умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		Суд вважає обґрунтованими доводи обвинуваченого та його захисника про те, що умислу у нього на позбавлення життя працівника поліції не було.
		Будь-яких об`єктивних доказів, якими б спростовувалось твердження обвинуваченого про те, що він не мав наміру вбивати працівника поліції, в ході здійснення кримінального провадження та в суді не встановлено.
		Не спростовуються матеріалами провадження і твердження обвинуваченого про те, що він хотів перешкодити працівнику поліції здійснити його затримання.
		Аналізуючи у сукупності та взаємозв`язку представлені стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 , використовуючи ніж, діяв з непрямим умислом.
		Проте замах на умисне вбивство з непрямим умислом неможливий.
		З урахуванням викладеного, дії ОСОБА_8 підлягають кваліфікації за ч.3ст.345 КК України, так як внаслідок дій обвинуваченогопотерпілому ОСОБА_6 , як працівникові правоохоронного органу, були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, оскільки обвинувачений, учиняючи ці дії, усвідомлював їх суспільно-небезпечний характер, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання.
		 
		Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.345 КК України, визнаного судом доведеним, підтверджується встановленими судом фактичними даними, у розумінні вимог ст.ст.84, 85, 86, 87, 94 КПК України, які містяться:
		- у показаннях потерпілого ОСОБА_6 , даними в ході судового розгляду про те, що він працює поліцейським СРПП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області та вранці 19 січня 2018 року, пройшовши відповідний інструктаж, він приступив до виконання своїх обов`язків. Приблизно о 13 годині під час здійснення заходів спрямованих на розкриття злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, він спільно з поліцейським ОСОБА_17 зупинили автомобіль, в якому знаходилися чотири особи, в тому числі і ОСОБА_8 , який не бажаючи підкоритися законним вимогам співробітників поліції спробував втекти. З метою припинення протиправних дій ОСОБА_19 , його затримання та доставлення до правоохоронного органу ОСОБА_20 почав переслідування останнього. Коли ОСОБА_14 забіг у двір кафе, ОСОБА_20 наздогнав його та з метою зупинки вдарив жезлом у спину, від чого той упав на землю обличчям вниз та потім встиг перевернутися на спину. Потім ОСОБА_14 ударив чимось в живіт ОСОБА_6 . Від отриманого поранення ОСОБА_20 припинив переслідування, зупинився, розвернувся та пішов до поліцейського ОСОБА_17 , а ОСОБА_8 з місця події втік;
		- у показаннях свідка ОСОБА_17 , даними в ході судового розгляду про те, що він працює поліцейським СРПП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області та вранці 19 січня 2018 року, пройшовши відповідний інструктаж, він приступив до виконання своїх обов`язків. Приблизно о 13 годині під час здійснення заходів спрямованих на розкриття злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, він спільно з поліцейським ОСОБА_6 зупинили автомобіль, в якому знаходилися чотири особи, в тому числі і ОСОБА_8 , який не бажаючи підкоритися законним вимогам співробітників поліції спробував втекти. З метою припинення протиправних дій ОСОБА_19 , його затримання та доставлення до правоохоронного органу ОСОБА_20 почав переслідування останнього, а ОСОБА_17 залишився з іншими особами. Через приблизно 5-10 хв повернувся ОСОБА_6 та держався за бік, сказавши, що йому завдано якимось предметом удар в живіт. В цей час повз них проїжджав ОСОБА_22 , якого свідок попросив підвезти ОСОБА_6 до лікарні.;
		- у показаннях свідка ОСОБА_22 , даними в ході судового розгляду про те, що 19 січня 2018 року він проїжджаючи по дорозі, його зупинив ОСОБА_17 та попросив підвезти ОСОБА_6 у лікарню, оскільки той отримав поранення у живіт. ОСОБА_6 був у формі поліцейського та при цьому тримався за бік і його ліва рука була в крові. Свідок відвіз ОСОБА_6 до лікарні, де йому була надана медична допомога;
		- у протоколі огляду місця події від 19.01.2018, проведеного з 13 год 45 хв до 14 год 15 хв, та ілюстративному матеріалі до нього, дані якого містять огляд двору кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , та яким вилучено ніж та чоловічу шапку;
		-у фототаблицяхдо оглядумісця подіївід 19.01.2018, дані яких містять панорамне зображення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальний вигляд місця зупинки автомобіля ВАЗ-2105, загальний вигляд кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вигляд його внутрішнього подвір`я, загальний вигляд місця сутички потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 , вузловий знімок місця події виявлених та вилучених об`єктів, детальні знімки зимової шапки та ножа, план-схему огляду місця події;
		- у протоколі затримання ОСОБА_8 , який був фактично був затриманий 19 січня 2018 року о 14 год 00 хв на вул. Охтирська у м. Богодухів Харківської області;
		- у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 січня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_8 , якого він довозив на автомобілі;
		- у довідці від 19.01.2018, відповідно до якої ОСОБА_6 дійсно перебуває на посаді поліцейського СРПП №1 Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області з 20.12.2016 по теперішній час;
		- у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 січня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_8 , який наніс йому тілесні ушкодження під час затримання;
		- у висновку експертизи №17-БГ/18 від 26.01.2018, відповідно до якої у ОСОБА_16 мало місце тілесне ушкодження: колото-різане поранення передньої черевної стінки, з підшкірною гематомою, проникаюче в черевну порожнину з множинними пошкодженнями тонкої кишки та її брижі, що ускладнилось крововиливом в черевну порожнину. По ступеню тяжкості вказане тілесне ушкодження кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою загрози для життя (п.2.1.1.а, 2.1.2, 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995);
		- у висновку експертизи №47-МК/18 від 13.02.2018 з фототаблицями, відповідно до якої при дослідженні предметів одягу та ножа були встановлені наступні пошкодження та нашарування: на куртці форменій: на лівій полі, в нижньому відділі, в області поясної гумки, одне колото-різане пошкодження, про що свідчить його наскрізний характер, лінійна форма, рівні, добре порівняні краї, з вистоянням в просвіт на одному рівні пошкоджених крайових ниток тканини з рівним перериванням волокон, наявність одного кінця наближеного до «П»- подібного з потертістю кінцевої прикордонної нитки тканини, а іншого кінця - гострокутного з повним перериванням кінцевої прикордонної нитки тканини та рівним пересіченням її волокон; на светрі форменому: по передній поверхні, в нижньому відділі, одне колото-різане пошкодження,про щосвідчить йогонаскрізний характер,лінійна форма,рівні,добре порівнянікраї,з вистояннямв просвітна одномурівні пошкодженихкрайових стовпчиківтрикотажу зрівним перериваннямволокон,наявність одногокінця наближеногодо «П»-подібноїформи зпотертістю кінцевогоприкордонного стовпчикатрикотажу,іншого кінця-гострокутного зповним пересіченнямкінцевого прикордонногостовпчика трикотажута рівнимперериванням волокон;на кофті форменій типу «спортивна»: на лівій полі в нижньому відділі, одне колото-різане пошкодження,про щосвідчить йогонаскрізний характер,лінійна форма,рівні,добре порівнянікраї,з вистояннямв просвітна одномурівні пошкодженихкрайових нитоктканини зрівним перериваннямволокон,наявність одногокінця наближеногодо «П»-подібногоз потертістюкінцевої прикордонноїнитки тканини,а іншогокінця -гострокутного зповним перериваннямкінцевої прикордонноїнитки тканинита рівнимпересіченням їїволокон;на комбінезоніформеному: на передній    половинці брюк комбінезона зліва, одне колото-різане пошкодження, про що свідчить його наскрізний характер, лінійна форма, верхній лівий кінець наближений до "П"-подібної форми, а нижній - гострокутний, рівні, добре порівняні краї, з вистоянням в просвіт на одному рівні пошкоджених крайових ниток тканини з рівним перериванням волокон, наявність одного кінця наближеного до «П»- подібного з потертістю кінцевої прикордонної нитки тканини, а Іншого кінця - гострокутного з повним перериванням кінцевої прикордонної нитки тканини та рівним пересіченням її волокон. Колото-різані пошкодження одягу (куртки, светра, кофти та комбінезону) утворились від дії однобічно загостреного, гострокінцевого, плаского клинка колючо-ріжучого знаряддя травми із «П»-подібним поперечним січенням обушка та добре вираженими ребрами, найбільша ширина на рівня занурення якого була не більша за 1,9см. Такими властивостями та конструкційними особливостями володіє клинок наданого на експертизу ножа. Виключити формування колото-різаних пошкоджень від дії клинка цього ножа не можна;
		- у оглянутому в судовому засіданні речовому доказі: ніж господарсько-побутового призначення виробництва КНР фірми «COLD STEEL» (США);
		- у висновку експерта №126х від 20.02.2018, відповідно до якого наданий на дослідження предмет виготовлений промисловим способом є складаним ножем господарсько-побутового призначення виробництва КНР фірми «COLD STEEL» (США) та не відноситься до категорії клинкової холодної зброї.
		Таким чином, дії обвинуваченого  ОСОБА_8 , які виразилися в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, суд кваліфікує за ч.3 ст.345 КК України.
		При вирішенніпитання провид іміру покарання ОСОБА_8 суд враховує щире каяття у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України, що відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України визнається судом обставиною, яка пом`якшує його покарання.
		 
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 , є рецидив злочинів.
		Вивченням даних про особу ОСОБА_8 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.
		Відповідно до змісту ст.ст.50, 65 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Виходячи ззасадиспівмірностіпризначене покаранняза своїм видом ірозміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Привиборізаходу примусумають значенняйповинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції;принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, якіє багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосуванняст.75 ККУкраїни тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячиіз відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.185, ч.3 ст.345 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин цих статей.
		При вирішенні питання про те, який із передбачених ч.1 ст.70 КК України принципів необхідно застосувати ОСОБА_8 , при призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд крім даних про особу винуватого та обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, враховує число злочинів, які входять у сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків.
		Таким чином, суд дійшов висновку про застосування принципу часткового складання призначених покарань.
		Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		Відповідно до ст.ст.124, 126 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів. 
		З урахуванням вимог ст.ст. 176, 177, 200, 377 КПК України у суду відсутні підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд 
		ухвалив:
		ОСОБА_8  визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.345 КК України, та призначити йому покарання:
		- за ч.3 ст.185 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі;
		- за ч.3 ст.345 КК України у виді 10 (десяти) позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_8 визначити остаточне покарання шляхом часткового складанняпризначених покараньу виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто 19 січня 2018 року.
		Речові докази по справі: 
		- 6 відрізків липкої стрічки зі слідами рук, сумку господарську, металеву викрутку, перчатку, ніж, чоловічу шапку, пару гумових та пару тестильних перчаток, гаманець, квитки на проїзд, дисконтні карти, аркуш паперу з текстом молитви, ікону, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів СУ ГУНП в Харківській області, - знищити;
		- жіночу брошку, шубу, сумку з ноутбуком торгівельної марки «Lenovo», мобільний телефон «Nokia 5930», мобільний телефон «Samsung GT-C 3560», купюру номіналом 25 карбованців СРСР, жіночій браслет, гроші в сумі 3900 гривень та 50 доларів США, заколку, корпус годинника, хрестик, ланцюжок із металу сірого кольору, годинник торгової марки; «QQ», годинник з надписом «Від голови Державного агентства лісових ресурсів України», мобільний телефон «Samsung», грошові кошти на суму 144,96 грн (монети), гроші в сумі 195 гривень (монети), які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_7 , - вважати їй повернутими;
		- бушлат, комбінезон, светр, жилет, які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_6 , - вважати йому повернутими.
		Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити незмінним  тримання під вартою.
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення в Харківському НДЕКЦ МВС України експертизи №138 від 30.01.2018 у сумі 1430,00 грн та експертизи №126х від 20.02.2018 у сумі 572,00 грн.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вирокунегайно післяйого проголошеннявручити обвинуваченомута прокурору.Учасники судовогопровадження маютьправо отриматив судікопію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Головуючий                        ОСОБА_1     
		 
		 
		        Судді                      ОСОБА_2 
		                                
		                                    
		                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...