Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/1265/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2019. Зареєстровано: 19.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2019.
Дата набрання законної сили: 18.04.2019
Номер судового провадження: 1-кп/641/425/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22019220000000003

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Комінтернівський районнийсуд м.Харкова 
		 
		 
		 
		Номер провадження 1-кп/641/425/2019 Справа № 641/1265/19 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		18 березня 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		при секретарі  ОСОБА_2 
		за участю прокурора - ОСОБА_3 
		захисника  ОСОБА_4 
		обвинуваченого  ОСОБА_5 
		розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 22019220000000003 від 02.01.2019 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, одруженого, із вищою освітою, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 
		- у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 333 КК України, 
		                               ВС ТА НО ВИ В 
		ОСОБА_5 у період часу з 1974 р. по 2016 р. працювавши на Державному підприємстві «Харківське конструкторське бюро машинобудування», на посаді заступника головного конструктора та спеціалізувався на використанні динамічного та протимінного захисту на легкоброньованих військових машинах, а також на використанні броньованого та активного захисту на бронетанковій військовій техніці.
		Так ОСОБА_5 у період своєї роботи на ДП «ХКБМ» познайомився із ОСОБА_6 , який з у період часу з 1972 р. по 2008 р. працював на тому ж підприємстві, на посаді головного конструктора.
		На початку січня 2018 року (більш точна дата в ході досудового слідства не встановлена), після звільнення з ДП «ХКБМ», на мобільний телефон ОСОБА_5 зателефонував його колишній колега ОСОБА_6 та запропонував останньому прийняти участь у наданні консультацій щодо встановлення різних типів захисту, які встановлюються на броньовану техніку працівникам Машинобудівного заводу № 1, який входить до корпорації «Norinco» (КНР, м. Бау-Тоу), за відповідну грошову винагороду, 1000 доларів США за місяць роботи. 
		Так, перебуваючи за місцем проживання, а саме:  
		АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 в ході вказаної вище телефонної розмови прийняв пропозицію ОСОБА_6 і тоді ж відповів своєю згодою на прибуття до КНР для надання консультативних послуг з встановлення динамічного та протимінного захисту на легкоброньованих військових машинах, а також броньованого та активного захисту на бронетанковій військовій техніці. 
		В період часу з 26.02.2018 по 26.03.2018 ОСОБА_5 , здійснив виїзд до КНР, де на території Машинобудівного заводу № 1 надавав консультаційні послуги працівникам вказаного заводу по встановленню динамічного та протимінного захисту на легкоброньованих військових машинах, а також броньованого та активного захисту на бронетанковій військовій техніці, тобто надавав послуги військового характеру та технічну допомогу працівникам Машинобудівного заводу № 1 (КНР, м. Бау-Тоу).
		Згідно листа № 9844 від 22.11.2018, що надійшов з ДСЕК України встановлено, що згідно ст. 12 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» громадянин України ОСОБА_5 як фізична особа не може бути зареєстрований в ДСЕК України, як суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю та йому не можуть видаватися відповідні дозвільні документи.
		Разом з тим, згідно висновку центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗСУ з проведення наукової та науково-технічної експертизи щодо визначення сфери використання послуг з надання консультацій стосовно захисту легкоброньованих машин та бронетанкової техніки від 28.12.2018, послуги з надання консультацій щодо встановлення різних типів захисту, які встановлюються на броньовану техніку, відносяться до примітки 1b) підпозиції ML6.а, за своїми ознаками відповідають підпозиції ML22.а Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю (Додаток до Постанови КМУ від 20.11.2003 № 1807 зі змінами у редакції постанови КМУ від 09.08.2017 № 596) та є технологіями що використовуються у військовій сфері.
		При цьому, відповідні спеціальні технічні знання, які мав ОСОБА_5 , дозволяли йому усвідомлювати, що вказані послуги, які він надавав представникам Машинобудівного заводу № 1 (КНР, м. Бау-Тоу) є послугами військового призначення.
		Крім того, в силу того, що вказані вище види захисту використовуються на легкоброньваних військових машинах та на бронетанковій військовій техніці можна зробити висновок, що вони являють собою вироби військового призначення, а надання послуг у сфері їх розробки, встановлення, надання консультацій з метою підвищення кваліфікації та навчання, згідно абз. 1, 4, 14, 16, 17, 18, 19 ст. 1, ст. 9 ЗУ «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», ст. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1807 від 20.11.2003 «Про затвердження порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», підлягали державному експортному контролю їх експорт мав здійснюватися на підставі відповідних дозволів Державної служби експортного контролю України.
		Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - злочин за ч.1 ст. 333 КК України - тобто порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів ( послуг військового призначення та технічної допомоги), що підлягають державному експертому контролю.
		До обвинувального акту додано угоду про визнання винуватості від 29.01.2019 року між обвинуваченим , його захисником ОСОБА_4 та прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_3 .
		ОСОБА_5 визнав обвинувачення в обсязі підозри на час підписання даної угоди в повному обсязі. Угода містить відомості, щодо наслідків укладання та невиконання угоди про визнання винуватості.
		   Сторонами, між якими укладено угоду про визнання винуватості, узгоджено покарання за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.333 КК України у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 3400, 00 гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		   Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		   Судом встановлено, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України та КК України.
		   Згідно до ст.. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості. 
		   Згідно до ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. 
		Скоєний злочин ОСОБА_5 , відповідно до ст.. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості
		Судом встановлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.5 ст. 474 КПК України.
		Відповідно до ст.. 474 КПК України, судом встановлена добровільність сторін при укладанні угоди, тобто їх дії не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь  яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.
		Відповідно до ч. 7 ст.. 474 КПК України судом не встановлено обставин, за яких суд відмовляє в затверджені угоди.
		Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України, а саме, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов,язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
		-мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
		-мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
		-допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
		-наслідки укладання т затвердження угоди, передбачені ст.. 473 КПК України, характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Судом з,ясовано у прокурора та ОСОБА_5 що вони цілком розуміють наслідки затвердження угоди. 
		   Судом встановлено, що узгоджена між сторонами угода про визнання винуватості ,вид покарання ОСОБА_5 за ч.1 ст. 333 КК України у вигляді штрафу у розмірі двухсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 3400, 00 гривень, відповідає нормам КПК України та КК України, не суперечить інтересам суспільства, визначено з урахуванням обставин, які пом,якшують покарання, зокрема щире каяття. Крім того ОСОБА_5 скоїв злочин середньої тяжкості, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, раніше не судим. 
		Обвинувачений ОСОБА_5 погодився на призначення узгодженого покарання та в судовому провадженні визнав обвинувачення в повному обсязі, викладене в обвинувальному акті. 
		Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
		Керуючись ст..ст. 468  476 КПК України
		У Х В А Л И В 
		Угоду про визнання винуватості від 29.01.2019 року по кримінальному провадженню № 22019220000000003, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за участі захисника ОСОБА_4 та прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_3  затвердити.
		Визнати ОСОБА_5 винним в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 333 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двухсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400, 00 гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова з моменту його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити ОСОБА_5 та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		Суддя -   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...