Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/16863/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2019. Зареєстровано: 19.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2019.
Дата набрання законної сили: 09.02.2023 (частково)
Результат оскарження 09.02.2023 Апеляційний суд міста Києва: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/759/75/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002290

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ун. № 759/16863/16-к пр. № 1-кп/759/75/19 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 березня 2019 року м. Київ
		Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів: 
		головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарях: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
		розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ( ОСОБА_7  рос.), ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Остров Псковської області Російської Федерації (далі  РФ), громадянин РФ, освіта вища, працює, одружений, проживає: АДРЕСА_1 , не судимий, -
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 110; ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 111; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, 
		сторони провадження: прокурори ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_10 , його захисник  ОСОБА_11 , -
		В С Т А Н О В И В:
		Оцінюючи реалізацію проголошеного в Україні Євроінтеграційного курсу розвитку держави через практичну підготовку та подальше підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом як реальну загрозу економічним та геополітичним інтересам РФ, упродовж 2013 року у представників влади РФ, у тому числі, службових осіб Міністерства оборони РФ (далі  МО РФ), Генерального штабу Збройних Сил РФ (далі  ГШ ЗС РФ), матеріали щодо окремих з яких виділені в інші провадження, виник спільний злочинний умисел на вчинення задля захисту інтересів РФ протиправних дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Зокрема, розглядаючи елементами такої загрози втрату впливу РФ на політичні та економічні процеси в Україні, поглиблення співпраці України з НАТО та високу ймовірність денонсації угод щодо тимчасового перебування Чорноморського флоту РФ (далі  ЧФ РФ) на території України в Автономній Республіці Крим та в місті Севастополі (далі  АР Крим), вказані представники влади РФ вирішили в разі невідворотності вказаних демократичних процесів, які відбувалися в Україні, поєднуючи свої дії з політичними, дипломатичними, економічними та інформаційними заходами реалізувати вказаний злочинний умисел шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів ЗС РФ, у тому числі, дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим, а також із залученням інших осіб, у тому числі громадян України та РФ та вчинення інших злочинів. При цьому вказані особи  співучасники злочину усвідомлювали суспільно небезпечний характер таких своїх дій, передбачали заподіяння такими діями значних матеріальних збитків державі Україна, українському народові та інші тяжкі наслідки, в тому числі, в разі спротиву військовій агресії  у виді загибелі людей, та бажали їх настання.
		Враховуючи надзвичайно вигідне геополітичне розташування території АР Крим, яка дає змогу контролювати Південь РФ, акваторії Чорного та Азовського морів, має найбільше військово-стратегічне значення серед інших територій України, вказаними представниками влади РФ було прийнято рішення розпочати планування та підготовку для ведення агресивної війни проти України саме з території АР Крим, яку передбачалося окупувати та анексувати. При цьому, було враховано і те, що на цій території вже дислокувалися підрозділи ЧФ РФ, що сприяло б найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної агресивної війни. 
		Для здійснення планування та підготовки ведення агресивної війни проти України з метою незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим співучасниками злочину упродовж 2013  початку 2014 років були залучені офіцери командного складу МО РФ, ГШ ЗС РФ, Військово-морського флоту ЗС РФ (далі  ВМФ ЗС РФ), ЧФ РФ, Південного військового округу ЗС РФ (далі  ПдВО ЗС РФ) та інші службові особи ЗС РФ, службові особи з числа керівництва правоохоронних та розвідувальних органів РФ, кожному з яких передбачалися відведені ролі у реалізації спільного злочинного умислу.
		Одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо ведення агресивної війни проти України передбачалося здійснення прихованого вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів ЗС РФ, у тому числі спеціального призначення, на територію АР Крим для посилення підрозділів ЧФ РФ у здійсненні військової окупації території півострову Крим шляхом силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України (далі  ЗС України), Державної прикордонної служби України (далі  ДПС України), підрозділів Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі  ВВ МВС України) для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; пошкодження військових об`єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення АР Крим з метою ізоляції АР Крим та недопущення пересування на півострів із материкової частини України військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії РФ. Одночасно ці дії планувалося провести у чіткій взаємодії з військовими козацькими товариствами під виглядом місцевого населення АР Крим, з представниками так званої «самооборони», з мобілізованими на такі акції громадянами РФ та проросійсько-налаштованими активістами з числа місцевого населення АР Крим.
		Для приховування збройного вторгнення на територію України та подальшого виправдання своїх дій вказаними особами  співучасниками злочину було прийнято рішення активно використати протестний потенціал населення окремих регіонів України, в тому числі АР Крим, для організації та проведення незаконних сепаратистських проросійських референдумів на шкоду територіальної цілісності та недоторканості України. Кінцевою метою ведення агресивної війни проти України на території півострова Крим передбачалося відторгнення окупованих територій від України шляхом організації та проведення псевдореферендуму та подальше їх приєднання до складу РФ, тобто їх анексія.
		У такий спосіб вказані представники влади РФ, у тому числі службові особи МО РФ, ГШ ЗС РФ, ВМФ ЗС РФ, ЧФ РФ та ПдВО ЗС РФ вступили у змову на ведення агресивної війни проти України, вчинення протиправних дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Безпосередня організація забезпечення збройного вторгнення ЗС РФ на територію України згідно з розробленим планом доручалась Міністру оборони РФ, який в силу свого службового становища та відповідно до ч. 2 ст. 13 Федерального Закону РФ від 31 травня 1996 року № 61-ФЗ «Про оборону» здійснює управління ЗС РФ та їх застосування через МО РФ.
		Спланувавши подальші свої дії як в цілому, так і щодо кожного напрямку їх реалізації окремо, вказані особи  співучасники злочину приступили до їх реалізації.
		Так, задля досягнення військово-політичних цілей злочинного задуму військові службові особи МО РФ, ГШ ЗС РФ та ЧФ РФ упродовж 2013 року запровадили низку заходів, спрямованих на підвищення готовності ЗС РФ для раптового вторгнення на територію України, розпочали дії щодо підготовки проведення спеціальних військових операцій, безпосередньо спрямованих на незаконну окупацію та подальшу анексію АР Крим.
		Для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ, у тому числі десятками тисяч російських громадян, котрі проживали в межах дислокації російських гарнізонів ЧФ РФ на території АР Крим, та жителями південно-східних регіонів України злочинних діянь на шкоду суверенітету і територіальної цілісності та недоторканості України, представники влади РФ на виконання спільного злочинного плану з грудня 2013 року по лютий 2014 року організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності, при цьому вказуючи на хибність Європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України, подаючи викривлену інформацію щодо подій, які відбувались в Україні, здійснюючи спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних настанов, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави України з європейським вектором розвитку, підбурюючи до міжетнічних конфліктів та розпалюючи сепаратистські настрої серед населення південно-східних регіонів України. При цьому, підживлювались антиукраїнські та проросійські настрої серед населення АР Крим, розпалювалась міжнаціональна ворожнеча між етнічними росіянами та корінним народом Криму - кримськими татарами, усіляко нагніталися ксенофобські настрої серед російськомовних жителів Криму.
		У подальшому, ретельно відслідковуючи внутрішньополітичну обстановку в Україні та реагуючи на її загострення, з метою ефективної та оперативної реалізації злочинного умислу та контролю за його виконанням, керівництвом МО РФ у період січня-лютого 2014 року було доведено до відома інших співучасників злочину з числа підлеглих військовослужбовців ЗС РФ, в тому числі ЧФ РФ, основні стратегічні замисли розробленого в ГШ ЗС РФ злочинного плану щодо військової окупації та подальшої анексії АР Крим, шляхи його реалізації, необхідна кількість сил та засобів для втілення задуму в життя та відбулося розподілення за кожним із них окремо відведених ролей в залежності від посад, котрі вони обіймали, та напрямків організації військової служби, за які відповідали, було доведено порядок взаємодії з правоохоронними органами та іншими службами РФ, на яких покладалося забезпечення виконання інших супутніх задач.
		Також, у цей же період часу у невстановленому місці на території РФ Міністр оборони РФ серед інших особисто відданих йому осіб залучив до реалізації спільного злочинного плану свого знайомого та колишнього підлеглого віце-адмірала ВМФ ЗС РФ у відставці гр-на РФ ОСОБА_12 , якому запропонував прийняти участь у вчиненні злочинних дій, спрямованих на військову окупацію та анексію території АР Крим. Як винагорода за співучасть у злочинах останньому було обіцяно сприяння у його призначенні на посаду уповноваженого представника Президента РФ в Криму, територія якого згідно із злочинним планом підлягала анексії.
		Зокрема, ОСОБА_13 спільно з іншими співучасниками злочину як представникам політичного керівництва та вищого військового командування РФ пропонувалося вчинити дії, спрямовані на деморалізацію та схиляння військовослужбовців офіцерського складу Військово-Морських Сил України (далі  ВМС України) до державної зради на користь РФ шляхом умовлянь, підкупу та погроз і тим самим усунути перешкоди для досягнення кінцевої злочинної мети ведення агресивної війни проти України  анексія її території на півострові Крим. При цьому, пропонувалося схилити вказаних військовослужбовців  гр-н України до не виконання наказів командування та добровільної здачі зброї, боєприпасів та бойової техніки в розпорядження військовослужбовців ЗС РФ, тобто переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та надання допомоги РФ та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, - обґрунтовуючи свої вимоги втратою легітимності владою в Україні, намірами з боку керівництва РФ «забезпечити мир та правопорядок» в Криму, спільною «національною, культурною та релігійною ідентичністю», обіцяючи продовження служби у «військових формуваннях Криму» або призначення на аналогічні військові посади в ЗС РФ з одночасним підвищенням грошового та соціального забезпечення, а в разі відмови виконати ці вимоги, ультимативно погрожуючи застосуванням зброї підрозділами ЗС РФ.
		Переслідуючи особисті інтереси, які ґрунтувалися на власних переконання про необхідність приєднання території Криму до складу РФ, ОСОБА_10 погодився виконати відведену йому роль у спільному злочинному плані, усвідомлюючи при цьому злочинний характер своїх дій, а саме те, що Конституцією України, міжнародними договорами та двосторонніми угодами між Україною та РФ заборонено втручання будь-кого із представників інших держав у внутрішні справи України.
		Тим самим, ОСОБА_10 , вступив у злочинну змову з іншими співучасниками злочину щодо спільного за попередньою змовою групою осіб пособництва його безпосереднім виконавцям у реалізації спільного злочинного умислу на ведення агресивної війни з метою зміни меж території України та її державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також щодо спільного за попередньою змовою групою осіб підбурювання громадян України на державну зраду шляхом вчинення останніми протиправних дій на шкоду суверенітету і територіальної цілісності та недоторканості України у спосіб переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та надання допомоги РФ та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
		У подальшому, завершивши всі необхідні дії з планування та підготовки розв`язування та ведення агресивної війни на території України, оцінюючи внутрішньополітичну кризову обстановку в Україні як найбільш сприятливу, усвідомлюючи реальний ризик втрати зовнішнього контролю над внутрішніми політичними процесами в Україні, починаючи з 20 лютого 2014 року для безпосередньої реалізації злочинного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії з боку РФ території АР Крим на вказану територію України розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема військових частин (далі  в/ч) та підрозділів: НОМЕР_1 окремої гвардійської десантно-штурмової бригади Повітрянодесантних військ, 45 окремого гвардійського полку спеціального призначення Повітрянодесантних військ, НОМЕР_2 окремої гвардійської мотострілецької бригади, НОМЕР_3 Армії Південного військового округу, 98 гвардійської повітрянодесантної дивізії Повітрянодесантних військ, 76 гвардійської десантно-штурмової дивізії Повітрянодесантних військ, НОМЕР_4 окремої гвардійської мотострілецької бригади Миротворчих сил ЗС РФ та ін.
		Також, у період з 20 лютого до 16 березня 2014 року на територію АР Крим з території РФ незаконно переміщено не менше 10 500 російських військовослужбовців, не менше 10 танків, 207 БТР та БМП (у т.ч. ГАЗ-2330 «Тигр»), 8 пускових установок (далі  ПУ) мобільних берегових ракетних комплексів К300П «Бастіон-П», 24 одиниці РСЗВ БМ-21 «Град», 12 ПУ РСЗВ 9К57 «Ураган» і 10 транспортно-заряджувальних машин для них, понад 80 гармат та понад 25 самохідних артилерійських установок (у т.ч. 17 одиниць САУ «Гвоздика»), 80 одиниць засобів протиповітряної оборони (у т.ч. 16 ПУ ЗРК С-300, 8 бойових машин ЗРК «Панцирь-С1», 4 ПУ ЗРК «ОСА»), 16 фронтових бомбардувальників СУ-24, 2 винищувачі СУ-27, 6 літаків-розвідників СУ 24 МР, 26 вертольотів (з них, 3 - типу МІ-8, 12 - типу МІ-24, 11  типу КА-52), близько 640 одиниць вантажних автомобілів марки «УРАЛ» та «КАМАЗ». При цьому, відповідно до спільного злочинного плану, під час підготовки ведення агресивної війни для унеможливлення ідентифікації військових підрозділів, військова техніка та формений одяг військовослужбовців ЗС РФ, які здійснили збройне вторгнення на територію України, були завчасно підготовлені шляхом маскування усіх тактичних знаків, які вказували на їх приналежність до ЗС РФ.
		Надалі, військовослужбовці ЧФ РФ у взаємодії з вказаними підрозділами ЗС РФ, які здійснили вторгнення на територію України, продовжили реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на військову окупацію та подальшу анексію АР Крим як території України. Зокрема, на виконання злочинних наказів військового керівництва з числі співучасників злочину було захоплено, заблоковано та взято під контроль державні установи, органи влади, військові частини ЗС України, ДПС України, ВВ МВС України та інші важливі об`єкти, на яких після захоплення вивішувався державний прапор країни агресора - РФ.
		Так, близько 04 год. 30 хв. 27 лютого 2014 року понад 100 озброєних автоматами, снайперськими гвинтівками, кулеметами та гранатометами військовослужбовців 45-го окремого полку спецпризначення ПДВ ЗС РФ, одягнутих у цивільний одяг та у повному бойовому екіпіруванні, застосовуючи зброю та вибухівку для відкриття вхідних дверей та світло-шумові гранати для подолання опору охоронців приміщень, незаконно проникли до будівель Верховної Ради АР Крим, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та Ради Міністрів АР Крим, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , де, погрожуючи застосуванням зброї до присутніх в будівлях працівників міліції, заволоділи їх табельною зброєю та захопили вказані державні установи, після чого установили контроль над їх повсякденною діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних для РФ рішень. Після силового захоплення над вказаними будівлями вивішено російські прапори, територію по периметру взято під контроль приданими силами озброєних автоматичною стрілецькою зброєю, кулеметами та гранатометами військовослужбовців ЧФ РФ у військовій формі одягу та у повному бойовому екіпіруванні.
		Провівши захоплення будівель центральних органів влади АР Крим, представники командування ЗС РФ на виконання вказівок та розпоряджень представників влади РФ продовжили агресивні військові дії, визначені заздалегідь розробленим злочинним планом, з метою порушення суверенітету і територіальної цілісності та недоторканості України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		З цією метою, упродовж 27-28 лютого 2014 року на виконання злочинних наказів командування ЗС РФ, під безпосереднім керівництвом командування ЧФ РФ, військовослужбовці ЧФ РФ у взаємодії з іншими підрозділами ЗС РФ, які здійснили вторгнення на територію України, та із залученням представників військових козацьких товариств, «самооборони», продовжуючи реалізацію спільного умислу, направленого на військову окупацію та подальшу анексію півострову Крим, з метою недопущення на зазначену територію військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для вжиття заходів щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, здійснили блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, що організовували та забезпечували безпечний рух повітряних суден в АР Крим.
		Так, 27 лютого 2014 року поблизу АДРЕСА_2 та біля АДРЕСА_4 військовослужбовцями 3-го зенітно-ракетного батальйону НОМЕР_5 окремої бригади морської піхоти ЧФ РФ (в/ч НОМЕР_6 ) із залученням військовослужбовців невстановленого підрозділу спеціального призначення, якими здійснено вторгнення на територію АР Крим, загальною чисельністю близько 200 осіб, озброєними стрілецькою зброєю, ручними протитанковими гранатометами та ручними гранатами на 16 бронетранспортерах типу БТР-80 здійснено блокування транспортних комунікацій території півострову Крим шляхом виставлення перешкод, інженерного обладнання оборонних позицій, встановлення мінно-вибухових загороджень та фортифікаційного обладнання вогневих точок для ведення стрільби зі стрілецької зброї та окопів для техніки.
		27 лютого 2014 року озброєними військовослужбовцями ЗС РФ із застосуванням військової техніки були захоплені будівлі ТОВ «Аеропорт «Бельбек» (Севастополь)» за адресою: АДРЕСА_5 , та сам цей аеропорт.
		28 лютого 2014 року о 9 год. 10 хв. будівлі Державного підприємства «Кримаерорух», розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Федорівська, буд. 53, із прилеглим аеропортом «Сімферополь», після відмови працівників зазначеного підприємства виконувати незаконні вимоги щодо забезпечення посадки військових літаків ЗС РФ без здійснення прикордонно-митного контролю вантажу та осіб, які перебувають у них, захоплені озброєними автоматичною стрілецькою зброєю військовослужбовцями ЧФ РФ у взаємодії з представниками ФСБ РФ, невідомого підрозділу ЗС РФ у загальній кількості близько 120 осіб, та з представниками військових козацьких товариств у кількості близько 100 осіб, чим унеможливлено посадку та зліт літаків на зазначеному аеропорту без окремого розпорядження представників ЗС РФ.
		Одночасно із блокуванням автошляхів та захопленням аеропортів і транспортних підприємств військовослужбовцями ЧФ РФ у взаємодії з представниками військових козацьких товариств, «самооборони» та військовослужбовцями інших підрозділів ЗС РФ, які здійснили вторгнення на територію АР Крим, для перешкоджання законній діяльності військових підрозділів щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості здійснено блокування та захоплення військових частин ЗС України, дислокованих на території АРКрим, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення.
		Так, у період з 27 лютого до 01 березня 2014 року, з метою забезпечення контролю над повітряним простором, надводною та підводною обстановкою навколо півострова Крим, унеможливлення вжиття відповідних заходів командуваннями ЗС України та МВС України з посилення військових формувань, дислокованих на території АР Крим, військовослужбовцями ЗС РФ було здійснено блокування, захоплення та знищення майна військових частин протиповітряної оборони Тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Повітряних сил ЗС України (в/ч НОМЕР_7  підлеглі в/ч НОМЕР_8 «Д», дислокована в АДРЕСА_1 , мисФіолент, в/ч НОМЕР_9 «М», дислокована в АДРЕСА_6 , миси АДРЕСА_7 та АДРЕСА_4 , в/ч НОМЕР_10 , дислокована в АДРЕСА_8 ), військових частин радіоелектронної, радіотехнічної та радіолокаційної розвідки (в/ч НОМЕР_11 - Центр радіоелектронної розвідки ВМС ЗС України, дислокована в АДРЕСА_5 , в/ч НОМЕР_12 та НОМЕР_13 ), що надало змогу нарощувати сили шляхом вторгнення повітряним та морським способом додаткових підрозділів ЗС РФ на територію АР Крим. Зокрема, після виведення з ладу системи протиповітряної оборони підрозділів ЗС України, на територію АР Крим, порушуючи державний повітряний простір України, почали безперешкодно здійснювати неодноразові перельоти з території ПдВО РФ та посадку в районах аеродромів «Кача» та «Гвардійське» ЧФ РФ військові літаки та гелікоптери з військовослужбовцями ЗС РФ на бортах.
		Окрім того, для забезпечення контролю над повітряним простором півострову Крим та з метою недопущення на зазначену територію військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для вжиття заходів щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, військовослужбовці ЧФ РФ у взаємодії з військовослужбовцями ЗС РФ, які здійснили вторгнення на територію АР Крим, з 27 лютого до 06 березня 2014 року здійснили блокування, захоплення та диверсії, поєднані із виведенням спеціального обладнання із ладу, на військових аеродромах, розташованих на території АР Крим (військовий аеропорт «Бельбек» в/ч НОМЕР_14 - 204 авіаційна бригада винищувачів Повітряних сил ЗС України, дислокована в АДРЕСА_9 , аеродром «Кіровське» в/ч НОМЕР_15 (Державний науково-дослідний центр ЗС України), дислокована в АДРЕСА_6 ), що унеможливило рух повітряних суден у навколишньому повітряному просторі та припинено діяльність вказаних військових частин з протиповітряної оборони у повітряному просторі важливих державних об`єктів України. 
		Крім того, починаючи з 27 лютого 2014 року, військовослужбовцями ЧФ РФ у взаємодії з іншими підрозділами ЗС РФ, які здійснили вторгнення на територію України, та представниками військових козацьких товариств, «самооборони» на виконання розробленого злочинного плану були здійснені заходи щодо блокування, поєднані з вимогою передачі на зберігання представникам ЧФ РФ усього наявного озброєння, та подальшого захоплення військових частин ВМС України та ДПС України, перешкоджаючи при цьому вільному виходу кораблів та суден. Зокрема, були заблоковані, а у подальшому захоплені: в/ч НОМЕР_16 (Штаб Командування ВМС України), дислокована за адресою: АДРЕСА_10 , в/ч НОМЕР_17 (Севастопольська військово-морська база ВМС України), дислокована за адресою: АДРЕСА_11 ; в/ч НОМЕР_18 (1-ий батальйон морської піхоти ВМС ЗС України), дислокована в АДРЕСА_6 ; в/ч НОМЕР_19 ( НОМЕР_20 окремий батальйон морської піхоти ВМС України), дислокована в АДРЕСА_12 , в/ч НОМЕР_21 (36-а окрема бригада берегової оборони ВМС України), дислокована в АДРЕСА_1 та Севастопольський загони морської охорони ДПС України, в/ч НОМЕР_22 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ),дислокована в АДРЕСА_10 , в/ч НОМЕР_23 (Окремий дивізіон кораблів та катерів морської охорони ДПС України), дислокована в АДРЕСА_13 ; також були заблоковані, а у подальшому захоплені судна ВМС України на територіях: Севастопольської бухти м.Севастополя  протичовновий корвет «Тернопіль» (в/ч НОМЕР_24 ), великий розвідувальний корабель «Славутич» (в/ч НОМЕР_25 ) та буксир «Корець»; Балаклавської бухти м. Севастополя - корабельно-катерний склад в/ч НОМЕР_22 ; Стрілецької бухти м. Севастополя - судна допоміжного флоту в/ч НОМЕР_17 (Севастопольська військово-морська база ВМС України), корвет «Луцьк» (в/ч НОМЕР_26 ), великий підводний човен «Запоріжжя» (в/ч НОМЕР_27 ), корабель управління «Донбасс» (в/ч НОМЕР_28 ), корвет «Хмельницький» (в/ч НОМЕР_29 ), ракетний корвет «Придніпров`я» (в/ч НОМЕР_30 ) та ракетний катер «Прилуки» (в/ч А2295«Б»); в бухті Донузлав АДРЕСА_8 - судна допоміжного флоту в/ч НОМЕР_31 (Південна військово-морська база ВМС України), великий десантний корабель « ОСОБА_14 » (в/ч НОМЕР_32 ), середній десантний корабель «Кіровоград» (в/ч НОМЕР_33 ), морські тральщики «Черкаси» (в/ч НОМЕР_34 ) та «Чернігів» (в/ч НОМЕР_35 ).
		Окрім цього, невеликими групами військовослужбовців зі складу невстановлених підрозділів спеціального призначення ЗС РФ у кількості до 100 осіб у спеціальному екіпіруванні, озброєних автоматами, штурмовими гвинтівками, снайперськими гвинтівками та шумовими гранатами, у період з 02 до 14 березня 2014 року здійснено напади та захоплення органів управління ДПС України на території АР Крим усіх рівнів  від регіонального управління до підрозділів охорони кордону (в/ч НОМЕР_36 - Азово-Чорноморське регіональне управління ДПС України та в/ч НОМЕР_37 - Сімферопольський прикордонний загін, дислоковані в АДРЕСА_6 , відділи прикордонної служби (далі  ВПС) «Керч», «Севастополь», «Євпаторія», «Сімферополь», «Щолкіно», «Феодосія», «Чорноморське», «Алуштинське», 3 пункти пропуску через державний кордон «Крим-Кавказ», «Севастополь-морпорт» і «Сімферополь-авіа»). 
		Вищевказаними умисними злочинними діями військовослужбовців ЧФ РФ та інших підрозділів ЗС РФ, які здійснили вторгнення на територію України, заблоковано та припинено діяльність військових частин ДПС України з охорони державного кордону України, територіального моря та внутрішніх вод, а також заблоковано та припинено військових частин ВМС України з відсічі збройної агресії, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
		Крім того, у період з 27 лютого до 18 березня 2014 року військовослужбовці ЗС РФ, в тому числі, які здійснили вторгнення на територію України, із залученням представників військових козацьких товариств, «самооборони», проросійсько-налаштованих активістів з числа місцевого населення вчинили захоплення і блокування будівель правоохоронних органів, органів державної влади, підприємств, установ і організацій, для взяття під свій контроль місцевих засобів телерадіомовлення і комунікації та забезпечення ведення агресивної війни проти України, направленої на анексію території АР Крим.
		Зокрема, у зазначений період часу представниками так званої «самооборони» під прикриттям озброєних автоматичною стрілецькою зброєю військовослужбовців ЧФ РФ та інших підрозділів ЗС РФ, присутність яких забезпечувала відсутність будь-якого спротиву, здійснено захоплення відділень зв`язку ВАТ «Укртелеком» у містах АДРЕСА_1 , Джанкої та АДРЕСА_14 , Державної телерадіокомпанії «Крим» та телерадіокомпанії « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ГУМВС України в АР Крим, здійснено блокування регіональних підрозділів ВВ МВС України. У подальшому військовослужбовцями ЗС РФ здійснено пошкодження волоконно-оптичних магістральних кабелів компанії ВАТ «Укртелеком», внаслідок чого втрачено технічну можливість забезпечувати зв`язок між півостровом та іншими територіями України, частково припинено надання послуг фіксованого телефонного зв`язку, а також доступу до мережі Інтернет і мобільного зв`язку.
		У подальшомувідбулася тимчасоваокупація збоку РФчастини територіїУкраїни АР Крим,яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія Російською Федерацією цієї частини території України шляхом проголошення 11березня 2014року на території АР Крим «Республіки Крим» суверенною державою, організації та проведення 16 березня 2014 року незаконного «загальнокримського референдуму», направленого на повалення територіальної цілісності та недоторканості України, підписання 18 березня 2014 року «Договору про прийняття до РФ «Республіки Крим» і створення у складі РФ нових суб`єктів» та його ратифікацію Радою Федерації Федеральних Зборів РФ 21 березня 2014 року, прийняття 21 березня 2014 року Федерального Конституційного Закону РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти  «Республіка Крим» та «місто федерального значення Севастополь».
		Окрім цього, з метою виконання завдань, покладених іншими співучасниками злочину з реалізації спільного злочинного плану, 22 лютого 2014 року о 23 год. 36 хв. гр-н РФ ОСОБА_10 прибув з аеропорту Шереметьєво (м. Москва, РФ) в аеропорт м. Сімферополя (Україна), перетнувши тим самим державний кордон України, звідки у невстановлений період часу прибув до м. Севастополя. Після чого, на території м. Севастополя, на виконання спільного злочинного плану щодо порушення територіальної цілісності та недоторканості України шляхом ведення агресивної війни проти України, разом з іншими військовими службовими особами ЗС РФ, виконуючи відведену йому роль у реалізації спільного злочинного плану, представляючись уповноваженим від вищого політичного керівництва РФ, який нібито здатен гарантувати дійсність наданих ним обіцянок, особисто підбурював військовослужбовців офіцерського складу ВМС України до вчинення державної зради, намагаючись примусити їх перейти на бік ворога та сприяти у проведенні з боку РФ підривної діяльності проти України, тим самим за попередньою змовою групою осіб вчинив пособництво у реалізації спільного злочинного умислу на ведення агресивної війни з метою зміни меж території України та її державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Так, розуміючи, що управління основним українським військовим контингентом, дислокованим в АР Крим, здійснюється через Командування ВМС України, 05 березня 2014 року, діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими представниками влади РФ та службовими особами ЗС РФ, виконуючи відведену йому роль пособника у реалізації злочинного умислу щодо ведення агресивної війни проти України та анексії її територій, з метою упередження прийняття управлінських рішень Командуванням ВМС України щодо здійснення відсічі військовій агресії ЗС РФ в Криму, ОСОБА_10 прибув у групі з іншими представниками ЗС РФ до Штабу Командування ВМС України (в/ч НОМЕР_16 ), дислокованого за адресою: АДРЕСА_10 , де зустрівся із представниками командування ВМС України  Командувачем віце-адміралом ОСОБА_15 , його заступниками з питань функціонування ЧФ РФ та його перебування на території України капітаном 2 рангу ОСОБА_16 та з юридичних питань капітаном 1 рангу ОСОБА_17 . При цьому, створюючи враження впливової особи, яка здатна гарантувати правдивість даних ним обіцянок, з відому інших співучасників злочину ОСОБА_10 представився для українських військовослужбовців як уповноважений представник Президента РФ. Знаходячись у приміщенні Штабу під час зустрічі із представниками командування ВМС України, намагаючись примусити їх перейти на бік ворога (тобто ЗС РФ та підконтрольних ним новостворених військових формувань) та сприяти у проведенні організованої представниками влади та ЗС РФ підривної діяльності проти України, він, діючи умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, з метою зміни меж території України, переслідуючи особисті інтереси, схиляв шляхом умовлянь, підкупу та погроз вказаних українських офіцерів вчинити державну зраду шляхом переходу повним складом ВМС України на військову службу до новоствореного флоту в Криму після проведення «референдуму», результати якого для РФ були прогнозовані, не виконувати накази командування ЗС України, не вживати жодних заходів щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості. При цьому, ОСОБА_10 також висував вимоги щодо добровільної здачі зброї військовослужбовцями ВМС ЗС України, намагаючись підкупити їх обіцянками подальшого проходження ними служби у новостворених військових частинах на території окупованого півострову Крим, збереженням отриманих військових звань та рівнозначних посад, підвищенням розміру грошового забезпечення та іншими соціальними гарантіями на рівні військовослужбовців ЗС РФ, що гарантувалось ним начебто як уповноваженим представником Президента РФ. У випадку відмови вчинення державної зради та виконання висунутих умов, ОСОБА_10 погрожував можливістю застосування військовослужбовцями ЗС РФ зброї для захоплення штабу та інших військових частин ЗС України. Перемовини за участю ОСОБА_12 задали тон подальшому спілкуванню з представниками ЗС РФ, зустрічі з якими з тих пір стали регулярними, а тиск з їх боку - наполегливіше.
		За результатами висловлених ОСОБА_18 та іншими співучасниками злочину погроз, реальність яких забезпечувалася тривалим блокуванням військових частин ЗС України та поступовим їх фактичним збройним захопленням, вдалося в окремих випадках деморалізувати особовий склад військового контингенту ЗС України, інших військових формувань, працівників правоохоронних органів в АР Крим, в тому числі з числа військового командування та керівництва, доволі велика частина з яких перейшла на бік ворога. Тому, з метою збереження життя та здоров`я військовослужбовців ЗС України, які проживали та проходили військову службу на території півострова Крим, а також життя та здоров`я цивільного населення, частина якого відкрито підтримувало дії ЗС РФ, командуванням ВМС ЗС України прийнято рішення щодо здачі зброї та боєприпасів у військових частинах на свої склади та в кімнати зберігання зброї під охорону для недопущення випадків застосування зброї зі сторони військовослужбовців ЗС РФ.
		Виконанням спільно з іншими співучасниками злочину вищевказаних умисних протиправних дій, ОСОБА_10 05 березня 2014 року, перебуваючи на території Штабу Командування ВМС України за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, вул. Соловйова, 1, видаючи себе за уповноваженого представника Президента РФ, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими представниками влади РФ та службовими особами ЗС РФ, переслідуючи особисті інтереси, виконуючи відведену йому роль у реалізації спільного злочинного умислу з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України зміною меж території України, шляхом умовлянь, підкупу обіцянками подальшого проходження військової служби, збереженням отриманих військових звань та рівнозначних посад, підвищенням розміру грошового забезпечення, іншими соціальними гарантіями на рівні військовослужбовців ЗС РФ, та погрозами застосування військовослужбовцями ЗС РФ фізичного насильства та зброї у випадку відмови виконувати висунуті вимоги, особисто підбурював військовослужбовців ЗС України, зокрема, командувача ВМС України віце-адмірала ОСОБА_19 , його заступників капітана 2 рангу ОСОБА_16 та капітана 1 рангу ОСОБА_20 до вчинення державної зради, тобто діянь на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме до переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Крім того, у той же час і в тому ж місці, ОСОБА_10 , видаючи себе за уповноваженого представника Президента РФ, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими представниками влади РФ та службовими особами ЗС РФ, виконуючи відведену йому роль пособника у реалізації спільного злочинного умислу, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, та передбачаючи можливість у результаті їх вчинення настання тяжких наслідків, розуміючи, що він сприяє порушенню іншими співучасниками злочину встановленого Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року і ст.ст. 1-3, 73, 132-134 Конституції України державного ладу та порядку, посяганню на суверенітет і територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території на порушення порядку, встановленого Конституцією України, переслідуючи особисті інтереси, всупереч вимог п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, також сприяє порушенню принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року №2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року №3314 (ХХІХ), ст.ст. 1-3, 68 Конституції України, у спосіб підбурювання військовослужбовців ЗС України до вчинення державної зради, а також їх схиляння до невиконання наказів командування ЗС України, не вжиття ними жодних заходів щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, та погрожуючи можливістю застосування зброї ЗС РФ, чим подолав їх волю до спротиву, усуненням перешкод сприяв та надав змогу іншим співучасникам виконати визначені їм ролі у реалізації спільного умислу на ведення агресивної війни проти України, військової окупації ЗС РФ території півострову Крим та її подальшої анексії, тобто зміни меж території України та її державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвело до тяжких наслідків у вигляді порушення територіальної цілісності та недоторканості України, заподіяння збитків у вигляді втрати об`єктів державної власності на всій території АР Крим.
		 
		Застосовані судом правові процедури.
		Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), останній показань суду не надавав.
		Доводи сторони захисту про те, що процедура спеціального судового провадження була розпочата безпідставно, суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються за процесуальному законі.
		Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізація останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як однієї із ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, яка реально та дієво була забезпечена державою.
		Зважаючи на специфіку будь-якого спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України, значимість результатів даного судового провадження для зовнішніх міждержавних відносин України, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності (in absentia), забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб невинуватий не був засуджений і підданий необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України та з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки до кожного поданого доказу обвинувачення, домінування в даному судовому процесі принципів презумпції невинуватості та тлумачення всіх сумнівів на користь обвинуваченого, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Під неформальним контролем сторони захисту обвинувальний акт у межах даного провадження суд повертав прокурору для дотримання процедури поінформування обвинуваченого про суть висунутого щодо нього обвинувачення, порушення з цього приводу були оцінені судом як невідповідність вимогам процесуального закону обвинувального акта як кінцевого та підсумкового процесуального документу стадії досудового розслідування. 
		 
		Позиція сторони захисту
		Захисник не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо висунутого обвинувачення, відтак мети правосуддя не досягнуто.
		На думку сторони захисту, винуватість ОСОБА_12 у вчиненні поставлених йому у провину злочинів не доведена допустимими, належними та переконливими доказами поза розумним сумнівом (матеріали справи містять копії документів, походження яких не відоме, відео записи не перевірені на предмет підробки, не всі процесуальні документи та їх додатки містять підписи осіб, що їх складали, у праві не існує визначення поняття «агресивна війна»), а відтак суду належить ухвалити виправдувальний вирок через не доведення участі ОСОБА_12 у вчиненні злочинів. Крім того, як вважає захисник, рішення про проведення спеціального судового провадження є незаконним через відсутність доказів того, що громадянин іншої країни - ОСОБА_10 був повідомлений про свої права, зміст оголошеної підозри та суд.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.
		Тимчасова окупаціяРосійською Федерацією(РФ)частини територіїУкраїни Автономної РеспублікиКрим там.Севастополя (АРКрим),яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені загально міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доведення.
		Так, постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» № 48-СФ від 01 березня 2014 року за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, власних співвітчизників і особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокуються у відповідності з міжнародним договором на території України (Автономна Республіка Крим), у відповідності з п. «г» ч. 1 ст. 102 Конституції РФ надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України до нормалізації суспільно-політичної обстановки в Україні.
		11 березня2014 року «Верховною Радою АР Крим» прийнята «Декларація незалежності Автономної Республіки Крим та міста Севастополь», якою проголошено Автономну Республіку Крим включно з містом Севастополь «суверенною державою»- «Республікою Крим».
		18 березня 2014 року підписаний «Договір між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів», який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року  Рада Федерації Федеральних Зборів РФ.
		21 березня 2014 року прийнятий Федеральний Конституційний Закон РФ № 6-ФКЗ, схвалений Держдумою РФ 20 березня 2014 року та Радою Федерації Федеральних Зборів РФ 21 березня 2014 року, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти  «Республіка Крим» та «місто федерального значення Севастополь». Підставами для прийняття «Республіки Крим» до РФ визнані: а) результати «загальнокримського референдуму», проведеного 16 березня 2014 року в АР Крим; б) «Декларація про незалежність АР Крим та міста Севастополя»; в) «Договір між РФ та Республікою Крим про прийняття до РФ Республіки Крим та утворення у складі РФ нових суб`єктів»; г) пропозиція «Республіки Крим» та «міста з особливим статусом Севастополя» про прийняття до РФ; ґ) даний ФКЗ (ч. 2 ст. 1 ФКЗ). «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів» (ч. 3 ст. 1 ФКЗ).
		Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», згідно з яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору продружбу,співробітництво іпартнерство міжУкраїною іРосійською Федерацією1997року та іншим міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територію виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України, а також повітряний простір над вищезазначеними територіями, визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії РФ.
		Крім того, відповідно до звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором, РФ визнано державою-агресором та констатовано факт початку збройного конфлікту, викликаного російською агресією з 20 лютого 2014 року під час вторгнення окремих підрозділів ЗС РФ через державний кордон України в районі Керченської протоки та використання РФ своїх військових формувань, дислокованих у Криму для забезпечення ведення агресивної війни проти України (постанова Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII).
		Чергові агресивні дії РФ у зв`язку зі збройним нападом та захопленням українських військових катерів «Бердянськ», «Нікополь» та буксира «Яни Капу», пораненням та захопленням в полон членів їх екіпажів визнано продовженням збройної агресії проти України, що розпочалася 20 лютого 2014 року, наслідком якої стала незаконна окупація частини території України  АР Крим та окремих районів Донецької і Луганської областей і у Зверненні Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу (постанова Верховної Ради України від 26 листопада 2018 року № 2632-VIII).
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (АР Крим) 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (АР Крим).
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію Російською Федерацією внаслідок військової агресії частини території України  Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (АР Крим)  підтверджено невизнання її анексії.
		Не зважаючи на викладене, судом в інтересах даного кримінального провадження ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази збройного конфліктуна територіїАР Крим,викликаного російськоювійськовою агресією, докази окупації АР Крим з боку РФ, а також подальшої анексії цієї частини території України з тим, щоб дослідити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченого безпосередньо в контексті висунутого останньому обвинувачення.
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показав, що станом на лютий  березень 2014 року проходив службу на посаді командира 1-ої бригади надводних кораблів ВМС України з місцем дислокації АДРЕСА_1 , бухти Севастопольська та Стрілецька. У цей період часу неодноразово спілкувався з представниками ЗС РФ, які з 28 лютого 2014 року, тобто в межах активної фази блокування військових частин ЗС України на території АР Крим, розпочали з використанням допоміжних суден та бойових кораблів ЧФ РФ блокування бойових кораблів ВМС України з висуненням певних умов. Такими умовами з боку представників ЗС РФ були здавання кораблів, зброї, боєприпасів та перехід на службу до ЗС РФ. Блокування також відбувалося за допомогою озброєних військовослужбовців РФ без розпізнавальних знаків по периметру військових частин ЗС України на суші. Внаслідок блокування кораблів бригади в бухтах вони були позбавлені можливості вийти у відкрите море з пунктів дислокації. Вдень 02 березня 2014 року на корвет «Хмельницький» (в/ч НОМЕР_29 ) до нього, свідка, на переговори прибув командувач ЧФ РФ ВІТКО, якого він знав особисто і який в грубій ультимативній формі став вимагати зрадити Присязі, а саме негайно допустити на кораблі військовослужбовців РФ, здати зброю та бойові припаси. На прийняття рішення він дав дві години, якщо відмова  то українські кораблі будуть взяті штурмом, для чого ВІТКОМ було звернута увага на розгорнутий на березі озброєний підрозділ спецназу та на наявних довкола снайперів. При цьому, попередив, що за наслідки штурму російська сторона відповідальності нести не буде.
		Як уточнив свідок, вже на той час українські моряки, які знаходилися на кораблях, перебували під демонстративним прицілом російських кулеметників та снайперів, що відкрито розташувалися на березі чи на суднах поруч. Він, свідок, доповів про цю подію в.о. Командувача ВМС України ОСОБА_22 , довів висунуті вимоги до особового складу, але майже одностайно було прийнято рішення захищати кораблі від штурму, залишившись вірним Присязі, після чого були розпочаті підготовчі дії до заявленого штурму (укріплення бортів, переборок, розгортання зброї, приведення особового складу в бойовий розрахунок тощо). Побачивши ці дії з боку українських моряків, російська сторона відмовилася від штурму, змінила риторику. Невдовзі була ще одна але вже більш спокійна спроба російської сторони вмовити здатися українських моряків, при цьому акцентувалася увага на незаконності владі Києва, яка відбулася внаслідок перевороту, дружніх стосунків російських та українських моряків, яким «ділити не має чого», була висловлена пропозиція перейти на службу до ЗС РФ і служити разом. Також було наголошено, що часу для прийняття рішення в українських моряків достатньо  до проведення «референдуму», після якого, або всі українські моряки залишаються в Криму і продовжують службу в лавах ЧФ РФ, або звільняються зі служби, або переїжджають на континентальну Україну. Протягом декількох тижнів продовжувалося блокування флоту та портів як з суші, так і з моря з використанням різних видів контролю за рухом українських кораблів, різноманітного загородження, в тому числі і шляхом підтоплення допоміжних кораблів ЧФ РФ. Одночасно працювали підводні диверсанти, які провокували на застосування зброї, але вдавалося уникати провокацій, використовуючи різні засоби (напр., вода високого тиску) гасити атаки диверсантів та утримувати свої позиції. Також командувач ЧФ РФ ВІТКО не полишав спроби умовляннями та новими погрозами схилити українських моряків до зради та переходу на бік РФ.
		Як далі показав свідок, 19 березня 2014 року після «референдуму» та захоплення Штабу Командування ВМС України, взяття в полон Командувача ГАЙДУКА, ВІТКО пропонував йому, свідку, згадуючи рицарські традиції, урочисто під гімни обох країн спустити на кораблях український та підняти російський прапор, але ніхто не піддавався на ці пропозиції/вимоги. Проте, в ніч наступної доби внаслідок зради окремих офіцерів військовослужбовці РФ були допущені до окремих кораблів, на яких відразу було демонтоване озброєння, а ранком під гімн Росії були підняти прапори РФ. О 08 год. ранку 20 березня 2014 року, будучи оточеним силами РФ з моря та суші, він, свідок, вишукував особовий склад корвета «Хмельницький» та під прапором України урочисто всім складом спільно виконали гімн України. Гімн співали навіть ті, хто вже не підтримував такого рішення, вони стояли з іншої сторони плацу. Всі підпорядковані свідку кораблі були захоплені протягом 20  27 березня 2014 року. Тактика захоплень була однакова. Спочатку з плавзасобів ЧФ РФ на борт українських кораблів висаджувалась так звана «самооборона», потім - «козаки», а вже після них - військовослужбовці ЗС РФ, які не давали змоги повернутися на кораблі.
		Як також уточнив офіцер ОСОБА_21 : - після ультиматуму ВІТКА 02 березня 2014 року, а частково і перед цим, був введений в дію план охорони та оброни військових частин для відсічі збройного нападу, зброя на кораблях була приведена у повну бойову готовність, проте вона не могла бути використана у бухтах, адже могли постраждати мешканці прилеглих до бухти населених пунктів, для цього треба були вийти у відкрите море і така можливість раніше була; - 28 лютого чи 01 березня 2014 року, коли ще не було блокування із моря, але була інформація про силове захоплення Балаклавського загону прикордонників, всі кораблі бригади (Великий розвідувальний корабель «Славутич», ракетні катери «Прилуки», «Придніпров`я», корвети «Луцьк», «Тернопіль», Хмельницький») за його, свідка, наказом, вийшли на внутрішній рейд з бухти Стрілецької, на той час в.о. Командувача БЕРЕЗОВСЬКИЙ погодив такі дії, а потім через оперативний штаб скасував своє погодження і дав небезпечну команду зупинитися та віддати якорі, чим перекривався весь фарватер, тільки пізніше стало відомо, що він зрадив Присязі, а через добу їх було вже заблоковано і з моря; - вихід з АР Крим для військових України був драматичним, багато пережили особисті трагедії в сім`ях. Він, свідок, ще деякий час залишався в Криму, представляв Україну в спільній робочій групі по поверненню корабельного складу Україні. Їх становище було полу-легальним, навіть було заборонено носити українську військову форму. Ця робота була перервана у зв`язку з початком активних військових дій на Донбасі, українським офіцерам ультимативно на протязі трьох діб висунули вимогу покинути Крим. Наші кораблі залишилися і не експлуатуються росіянами, а використовуються як ЗІПи для своїх бойових кораблів, а він, свідок, покинув свою малу Батьківщину, взявши із собою лише те, що можна було покласти в легковий автомобіль.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показав, що станом на лютий  березень 2014 року проходив службу на посаді командира в/ч НОМЕР_14 ( НОМЕР_38 авіаційна бригада винищувачів Повітряних сил ЗС України), його частиною експлуатувався аеропорт «Бельбек». Для нього особисто, всі ці процеси розпочалися 27 лютого 2014 року о 21 год. 30 хв., коли чергова служба повідомила про те, що до цивільного сектору аеродрому «Бельбек» прибули озброєні військовослужбовці без розпізнавальних знаків. Він з начальником штабу виїхав на місце події і тоді вперше відбулася розмова з цими військовослужбовцями, які спілкувалися російською мовою і були у військовій формі російського зразку без розпізнавальних знаків. Вони повідомили, що надають допомогу на прохання Президента України ОСОБА_24 , оскільки є інформація, що на аеродром можуть прибути підрозділи «Правого сектору». Свідок відповів, що таких підрозділів немає, допомоги вони не потребують, але росіяни відмовилися покинути територію, посилаючись на свої внутрішні накази. Про цю подію була здійснена доповідь телефоном заступнику начальника ГШ ЗС України, який спілкувався із старшим з боку Росії. Ця розмова відбулася на підвищених тонах, але команд, як далі діяти він, свідок, тоді не отримав.
		Більш агресивні дії військовослужбовців РФ почалися з 28 лютого 2014 року. Почувши працюючі двигуни винищувачів бригади, які почали маневрувати та готуватися до злету на перехоплення борта ІЛ-76, який порушив повітряний простір України, військовослужбовці РФ, проникнувши на військовий аеродром шляхом зламу загородження з цивільного сектору, КАМАЗами перекрили льотну смугу, виставили снайперські пари, важкий кулемет «Утес» та гранатомети, зробивши неможливим виліт літаків. На численні доповіді про ці дії російських військових конкретних вказівок з боку командування не було, тоді він сам прийняв рішення документувати всі дії російських військових, звернувся до військової прокуратури.
		До 03 березня 2014 року ситуація навколо військової частини не змінилася, відбувалися акції прихильників РФ в кількості до 20 осіб біля адміністративної будівлі штабу частини. 03 березня 2014 року командування частини отримало від командування ЧФ РФ ультиматум  до 14 год., а потім і до 16 год. здатися, здати зброю та зняти державний прапор України. О 15 год. 30 хв. до КПП військової частини прибули на « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з номерами ІНФОРМАЦІЯ_6 військового округу РФ озброєнні військовослужбовці РФ, однак побачивши готовність українських військових до активного спротиву, вони поїхали геть і повернулися до активних дій лише з 22 березня 2014 року, коли по периметру військової частини військовий контингент РФ було замінено на спецпризначенців, на що вказувала екіпіровка останніх, рівень озброєння та наявність спецзасобів.
		Весь цей період часу тривала інформаційна атака на особовий склад з пропозиціями припинити супротив, прийняти присягу на вірність народу Криму. У відповідь на ці провокації 04 березня 2014 року було прийнято рішення сформувати колону і під Державним прапором України та Бойовим прапором частини пройти на аеродромну зону і продемонструвати свій настрій, що і було зроблено під фіксацію російських та українських ЗМІ. Після цих подій обстановка стихла, але пропозиції припинити супротив та перейти на бік РФ лунати не перестали. 22 березня 2014 року у другій половинці дня відбувся із застосуванням військової техніки, зброї та спецзасобів силовий штурм військової частини, під час якого два військовослужбовця ЗС України були поранені, свідок був взятий в полон та утримувався на гауптвахті ЧФ РФ чотири доби, три з яких йому не давали спати, працівники ФСБ погрожували засудженням за військові злочини та морально схиляли до зради на користь Росії, хоча фізичного насильства не застосовували, охоронці мали розпізнавальні знаки військовослужбовців ЗС РФ.
		Як також уточнив офіцер ОСОБА_23 : - військовослужбовці РФ, які його конвоювали до гауптвахти зовсім не орієнтувалися на місцевості; - під час всього періоду блокування військових частин ЗС України свідку відомі випадки загибелі українських військовослужбовців, а саме в м. Сімферополь російський снайпер застрелив прапорщика під час виконання останнім завдань по охороні та обороні поста, а в кінці березня чи на почакут квітня 2014 року в м. Саки (н.п. Новофедоровка) внаслідок конфлікту з військовослужбовцем ЗС РФ в приміщенні жилого цивільного гуртожитку з автомата в упор в спину був застрелений офіцер у військовому званні «майор» - Станіслав КАРАЧЕВСЬКИЙ. Ця інформація, як зауважив свідок, може бути неповна, оскільки з 04 березня він не міг покинути військову частину.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25  заступник Командувача морської піхоти показав, що станом на лютий 2014 року проходив службу на посаді командира першого батальйону морської піхоти ВМС України з місцем розташування в АДРЕСА_6 . 28 лютого 2014 року близько 21 год. до військової частини прибули підрозділи НОМЕР_39 бригади морської піхоти ЧФ РФ. Командира батальйону цієї бригади, який прибув до частини, а також заступника командира самої цієї бригади КАРПУШЕНКО, який керував операцією, він, свідок, знав особисто через участь у спільних навчаннях та інших заходах під час проходження служби в Криму. Вказані російські військовослужбовці, використовуючи військову техніку, заблокували всі входи та виходи з військової частини, тим самим без деблокування унеможливили виконання особовим складом поставлених завдань. КАРПУШЕНКО на питання свідка не міг дати чіткої відповіді щодо мети прибуття російських військовослужбовців, мовляв «ми самі ні чого не розуміємо», хоча одночасно став вимагати протягом декількох годин роззброїти особовий склад частини, здати всю зброю в місця її постійного зберігання і почав пропонувати перейти українським морпіхам до лав ЗС РФ. Таке блокування з постійним оголошенням під час перемовин подібного роду пропозицій продовжувалося близько півтори тижня. Після того як ОСОБА_26 не вдалося вмовити здати зброю, його підрозділ був замінений іншими підрозділами ЗС РФ з Кавказького регіону. З того періоду зі свідком спілкувалися генерал-майор ОСТРІКОВ - заступник командувача ЧФ РФ, командувач Південного військового округу РФ ОСОБА_27 та його заступник, представники, як вони називалися, ГРУ ГШ та ФСБ  ці особи також продовжили пропонувати, але вже більш наполегливо, здати зброю і перейти на службу до ЗС РФ, посилаючись на незаконність влади в Києві, а тому вони допомагають Україні повернути конституційний порядок. Після «референдуму» в Криму поведінка росіян різко змінилася. Оскільки відбулося приєднання Криму до РФ, а тому мовляв українські військові не можуть залишатися в Криму і ці всі питання погоджені з вищою владою РФ. Все це продовжувалось до 24 березня 2014 року. В ніч на 25 березня відбувся штурм військової частини спецназом РФ, БТР-и заїхали через зламану огорожу, одночасно відбувся обстріл штабу частини, казарм. Застосовуючи стрілецьку зброю, світло-шумові гранати, газ, противник змусив особовий склад вийти з приміщень на вулицю, де тривав рукопашний бій, після цього особовий склад був заблокований, були застосовані кайданки, відбувся принизливий обшук. Після цього його, свідка, та його заступника взяли в полон і на двох гвинтокрилах вивезли з територій військової частини. На далі його утримували три дні на гауптвахті ЧФ РФ в м. Севастополі. Під час перебування на гауптвахті з ним проводили допити представники ФСБ, ГРУ та ЧФ РФ, схиляли до зради. На третій день перебування на гауптвахті йому повідомили, що прийнято рішення обміняти його на іншу особу, після чого його супроводили до місця проживання в м. Федосія, сім`ї надали декілька хвилин на збір, а потім передали українські владі.
		Як також уточнив офіцер ОСОБА_25 : - під час блокування їх підрозділ відчував постійну підтримку місцевих жителів, у той же час серед лав, так званої, «кримської самооборони» та тих цивільних осіб, які під частиною скандували «Росія» було багато чужинців, які не знали Криму, за винятком двох-трьох представників громадських організацій воїнів-афганців; - штурм частини вночі 25 березня відбувся підступно та несподівано, адже була досягнута домовленість про те, що військова частина через наданий коридор та супровід сама вийде з місця дислокації та в подальшому з території АР Крим на своїй техніці з родинами і зі своєю зброєю, з цією метою особовий склад готувався до маршу наступного дня, техніка була вишикувана на території парку для маршу в колону, зброя була упакована, досягнуті гарантії з цього приводу були підтверджені старшим командуванням, надавав такі гарантії з боку РФ особисто генерал ОСТРІКОВ; - прибувши під арештом на місце свого проживання, він побачив, що житлові будинки, в яких скупчено проживали підлеглі військовослужбовців, були заблоковані озброєними військовослужбовцями ЗС РФ, на поверхах в будинках розташовувалися снайпери. Під час перебування на гауптвахті ЧФ РФ в м. Севастополі він побачив полонених МАЧУРА, генерала ІНФОРМАЦІЯ_7 та інших українських військових, охорону на гауптвахті здійснювали військовослужбовці ЗС РФ.
		Свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , кожний окремо, показали, що гр-на РФ ОСОБА_6 не знали і з особою на такі дані під час загаданих подій не спілкувалися.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 -помічник КомандувачаВМС України показала, що на цій посаді вона у 2014 році проходила військову службу на території АР Крим, до кола її службових обов`язків входила підготовка робочих документів як члена Українсько-Російської міждержавної комісії з питань функціонування ЧФ РФ на території України щодо всіх фактів порушень з боку РФ міждержавних угод з цих питань. Про такі факти вона інформувала штаб ВМС України, ГШ ЗС України та МЗС України.
		Вже з перших чисел лютого 2014 року всупереч діючим угодам було зафіксовано значне збільшення чисельності військовослужбовців ЗС РФ на території АР Крим, зросла інтенсивність пересування територією АР Крим російської військової техніки поза місцями дислокації без будь-якого погодження з органами влади України. Така діяльність ЗС РФ грубо порушувала умови міждержавних угод (напр., за умовами Угоди між Україною і РФ про статус та умови перебування ЧФ РФ чисельність російських морських піхотинців не повинна була перевищувати 1978 осіб, однак їх чисельність зросла майже в 5 разів), а тому про ці факти негайно інформувалося військове командування та МЗС України.
		Починаючи з кінця лютого 2014 року з боку представників ЗС РФ та підтримуваних ними проросійських активістів почав відбуватися тиск на командування військових частин всіх рівнів, з цього приводу до Штабу Командування ВМС України надходили доповіді. Зокрема, висловлювались рекомендації мирно перейти на бік дружньої Росії до новоутворених органів влади Криму. Українська сторона затягувала перемовини, щоб виграти час. З 24-25 лютого було розпочате блокування військових частин. Приблизно з 02 березня, коли зрадив в.о. Командувача ВМС України БЕРЕЗОВСЬКИЙ, це блокування стало відкритим з точки зору російської військової присутності і більш жорстким, змінилася і риторика, мовляв ситуація виходить з під контролю, а тому в ультимативній формі росіянами висувалася вимога здати зброю з погрозами вжити задля безпеки «референдуму» більш жорстких дій. Все це поєднувалося з дрібними провокаціями на місцях та погрозами на адресу українських військових, і на решті, відбувався штурм військових частин. Першими доповіді про такі штурми стали надходити з військових частин, починаючи вже з 28-29 лютого 2014 року (десантний корабель « ІНФОРМАЦІЯ_8 », аеропорт «Бельбек», збройний арсенал ВМС України по вул. Матроса Кошки, автобат в м. Бахчисарай, штаб якого був розстріляний зі стрілецької зброї 10 березня 2014 року, а 13-16 березня  повністю захоплений тощо).
		Наприкінці лютого 2014 року в АР Крим з РФ прибула делегація, членами якої, як пізніше з`ясувалося, були уповноважений Президента РФ ОСОБА_10 , заступники Міністра оборони РФ ПАНКОВ, БУЛГАКОВ, заступник головнокомандувача ВМФ РФ ФЕДОТЕНКОВ та інші офіційні особи ІНФОРМАЦІЯ_9 вже 04 березня 2014 року на територію Штабу Командування ВМС України в м. Севастополі для ведення переговорів прибув ОСОБА_28 разом з незаконно проголошеним мером м. Севастополь ЧАЛИМ, проте в цей день зустрічі не відбулося, оскільки російська делегація вважала нелегітимним призначеного з Києва на посаду Командувача ВМС України контр-адмірала ОСОБА_29 . Наступного дня (05 березня 2014 року) на територію штабу ВМС України знову прибула російська делегація, але в іншому складі: ІНФОРМАЦІЯ_10 , ФЕДОТЕНКОВА та помічника командувача ЧФ РФ в цивільному одязі. Свідок безпосередньо брала участь у перемовинах з цими особами на території штабу, які мали за мету агітацію військовослужбовців ВМС України до переходу на бік РФ і входу повним складом у нову структуру «міністерства оборони Криму». Учасниками таких перемовин з боку ВМС України, крім свідка, були Командувач ВМС України ОСОБА_30 та помічник останнього з правових питань ОСОБА_31 .
		Зокрема, БЄЛАВЄНЦЕВ, який представився і з самого початку розмови позиціонував себе як керівник делегації, повідомив, що прибув передати позицію Президента ПУТІНА, зокрема РФ не вітає події, які відбуваються в Україні, вважає їх переворотом, РФ занепокоєна ущемленням прав російськомовного населення та долею своїх громадян в Криму, вважає загрозливою поведінку організації «Правого сектора» та незаконної влади в Україні, які можуть спровокувати з використанням ВМС України війну в Криму. Оскільки, з точки зору керівництва РФ, єдиним легітимним Президентом України залишався ЯНУКОВИЧ, БЄЛАВЄНЦЕВ намагався з`ясувати ставлення командування ВМС України до можливих наказів з боку цієї особи. Вся ця розмова зводилася до бажання переконати командування ВМС України перейти до нових створених органів військового управління в Криму після проведення «референдуму», результат якого для РФ був прогнозованим за соціальними опитуваннями. При цьому, з риторики БЄЛАВЄНЦЕВА випливало, що він уповноважений на цей час координувати на території Криму силові структури РФ, які мають і здатні забезпечити проведення «референдуму» та унеможливити збройні провокації, конкретних погроз на їх адресу з його боку не було. Це були єдині переговори такого представницького рівня з боку РФ.
		Як уточнила свідок, вона категорично зафіксувала для себе участь в цих перемовинах БЄЛАВЄНЦЕВА, дані щодо якого російською стороною були завчасно повідомлені для організації режиму пропуску через КПП на територію штабу флоту та зустрічі делегації, особа сама чітко представилася як БЄЛАВЄНЦЕВ і перетнула КПП на підставі документів, що посвідчують її особу саме як БЄЛАВЄНЦЕВА. Під час досудового розслідування проводилися впізнання цієї особи за фотокартками, яку вона категорично впізнала. Якщо двох інших переговорників вона, свідок, раніше бачила, то з БЄЛАВЄНЦЕВИМ дійсно познайомилася вперше, однак запам`ятала його, оскільки особисте спілкування з ним тривало декілька годин, він був впевнений в собі, розмовляв тихо. БЄЛАВЄНЦЕВУ не було потреби у подальшому відвідуванні кожної військової частини, такі факти їй, свідку, не відомі, з його боку відбулася розмова з керівництвом ВМС України, яка задала тон всьому подальшому процесу перемовин, і він розраховував, що суть цієї розмови буде доведена до підлеглого особового складу для прийняття рішення по команді.
		У подальшому, перемовини з цією ж метою  схилити командування та військовослужбовців флоту України перейти на бік РФ та увійти повним складом у нову структуру «міністерства оборони Криму» стали регулярними і велися в більш ультимативній формі, було зрозуміло, що росіяни готові застосувати зброю. Вказані вище представники РФ у різних складах, серед яких вона не стверджує, чи знову був БЄЛАВЄНЦЕВ, неодноразово прибували на територію Штабу Командування ВМС України у супроводженні різних цивільних осіб, які називали себе «самообороною Криму» і яких організовувала знана як науковець мешканка АР Крим КІВІТІДІ Ольга. Процес перемовин тривав довго, оскільки командування ВМС України в умовах відсутності стабільного керівництва ЗС України саме було послаблене через зраду на користь РФ наприкінці лютого 2014 року в.о. командувача ЄЛЕСЕЄЄВА, а потім 02 березня 2014 року і БЕРЕЗОВСЬКОГО. Лише 04 березня 2014 року був призначений на посаду командувача ВМС України ОСОБА_30 , який залишився вірним Присязі. 
		Одночасно, у період часу з 26 лютого по 19 березня 2014 року, коли свідок не покидала територію штабу, було біля 10 спроб захоплення штабу, спочатку силами «самооборони» Севастополя, потім 01-03 березня у блокуванні штабу поруч із силами «самооборони» вже брали участь «козаки» з Краснодарського краю РФ і не приховували цього, їх прикривали так звані, озброєні «зелені чоловічики» без розпізнавальних знаків, які на словах не приховували, що вони з міста Ростов-на-Дону, та перевдягнуті у флотську форму ВМС України особи під прикриттям декількох груп снайперів, які зайняли свої позиції на дахах прилеглих будинках ще з 28 лютого 2014 року, після того як ОСОБА_32 зняв охорону штабу. На кінцевому етапі територію штабу відкрито блокували військовослужбовці ЗС РФ, і не тільки ЧФ РФ, не приховуючи свої розпізнавальні знаки. 16 березня 2014 року в АР Крим мав місце «референдум», а вже 19 березня після нових невдалих спроб відбувся остаточний штурм Штабу Командування ВМС України. Спочатку важкою технікою зламали огорожу, на територію почали заходити в перемішку із «самообороною» цивільні особи з дітьми, окремі з цих осіб мали на собі спеціальні засоби зв`язку, хоча дійсно були і прості місцеві жителі, окремих з яких свідку вдалося ідентифікувати, за ними йшли оператори з телекамерами, далі - «козаки», а потім - злагоджено пішли військовослужбовці ЗС РФ та підготовленими малими групами у цивільному одязі військовослужбовці спеціального призначення ЗС РФ та ФСБ, які із застосуванням спеціальної зброї та спеціальних вибухових засобів проникали в приміщення штабу, вільно в них орієнтуючись. Командуючого ВМС України ОСОБА_19 станом на 11 год. взяли в полон. На останню групу осіб як спецпризначенців вказували їх екіпірування спеціальними засобами зв`язку, технічними засобами та новітньою короткою зброєю для ведення ближнього бою, злагодженість їх дій, арешт ними Командуючого, ці особи були помічені під час штурмів й інших військових частин,ю вели себе зухвало і на словах не приховували своєї належності до спецслужб.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 - помічник Командувача ВМС України з правової роботи  начальник юридичної служби показав, що на цій посаді він проходив військову службу на території АР Крим станом на 2013-2014 роках ( АДРЕСА_2 ).
		На початку березня 2014 року, коли Командувачем ВМС України вже був призначений ОСОБА_30 , точно дати він не пам`ятає, ГАЙДУК попередив його, що відбудеться зустріч з представниками РФ з приводу оточення частини та подій, що відбуваються в АР Крим. На цій зустрічі від ВМС України вони були втрьох  Командувач, свідок та ОСОБА_16 , яка попередила, що з боку РФ буде відомий їм ОСОБА_28  колишній Командувач ЧФ РФ, а також зацікавлений підприємець з РФ. На зустріч дійсно прибув ОСОБА_28 , а також особа, яка представилася підприємцем ОСОБА_18 , яка і задала тон перемовинам, розкривши загальну позицію РФ щодо подій в Україні - РФ не визнає незаконну владу в Києві, яка прийшла внаслідок перевороту, а тому її не слід захищати, ЯНУКОВИЧ - легітимний Президент України, РФ занепокоєна злочинами «Правого сектора». Під час спілкування ОСОБА_34 запропонував перейти на бік «збройних сил Криму», що викликало в нього, свідка, негативну реакцію, оскільки пропонувалось зрадою підтримати незаконні збройні формування на кшталт «власівців» часів другої світової війни, чим своїм порівнянням обурив БЄЛАВЄНЦЕВА.
		Як уточнив свідок, він особисто не пам`ятає, щоб БЄЛАВЄНЦЕВ у його присутності представлявся уповноваженою особою від органів влади РФ з відповідними важелями впливу, але цього не виключає, оскільки той видавав себе, і йому це вдавалося, за дуже впливу особу, в тому числі і на російських військових, які його взяли із собою на військові перемовини. Сам БЄЛАВЄНЦЕВ наголошував на тому, що є зацікавленим у подальшій долі Криму і бажає врегулювати ситуацію, що сталася, та має для цього всі можливості. На запевнення, що ситуація в українській армії контрольована і випадкова стрільба виключається, слід лише припинити провокації з боку озброєних російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків та «самооборони», які оточили військові частини і самі провокують ситуацію, БЄЛАВЄНЦЕВ був непохитним і все рівно радив здати зброю. Для переконливості своєї впливовості та поінформованості пропонував невідкладно оформити російські паспорти, радив відслідковувати інформацію за новинами каналу «Росія 24», як раз перед тим на території АР Криму припинилася трансляція українського телебачення. Більш з БЄЛАВЄНЦЕВИМ свідок не зустрічався, а після виходу з АР Криму дізнався через мережу Інтернет, що той став представником Президента РФ у Криму.
		Що стосується блокування Штабу Командування ВМС України, то воно стало жорстким після 02 березня 2014 року, коли зрадив Присязі в.о. Командувача БЕРЕЗОВСЬКИЙ. Біля КПП з`явилися групи «самооборони», які перешкоджали вільному проходу на територію штабу, їх дії підтримували озброєні російські військовослужбовці без розпізнавальних знаків. З кожним днем оточення ставало більш щільним, а 19 березня 2014 з ранку після мітингу з обох КПП одночасно відбувся штурм штабу, озброєні російські військові взяли в цьому участь не приховуючи своєї приналежності до ЗС РФ (війська ПДВ, Псковська дивізія прибула в Крим після охорони Олімпійських ігор). Під час спілкування з російськими військовослужбовцями вони виказували здивування, адже їх попереджали, що в Криму вже йде війна, на вулицях гори трупів, проте вони побачили звичайне життя, чим на перших порах були збентежені, але лише на перших. Пізніше свідок дізнався, що майже одночасно відбувалося захоплення військових частин ЗС України і в інших міста АР Крим.
		Як також уточнив свідок: - під час перемовин в штабі ВМС України за участю БЄЛАВЄНЦЕВА з російського боку також була третя особа, даних про яку він не пам`ятає; - чітко для себе ідентифікував ОСОБА_6 , оскільки, по-перше, особисто з ним спілкувався, його саме так представили, по-друге, саме цю особу (віком до 60 років, коренаста статура, волосся сиве, на підборідді не велика родимка, розмовляв усміхнено, голос не підвищував) він згодом побачив в Інтернеті як представника Президента РФ в АР Криму; - пропозиція БЄЛАВЄНЦЕВА перейти на бік РФ адресувалася всім присутнім під час переговорів, а не до когось окремо, акцентуючи при цьому увагу на тому, що згода останніх тільки сприяла б мирному переходу всього складу ВМС України.
		Звертає на себе увагу той факт, що наведені показання свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_16 та ОСОБА_20 повністю узгоджуються між собою та мають взаємодоповнюючий характер, а показання останніх двох є узгодженими і щодо активної безпосередньої та визначальної ролі ОСОБА_12 у підбурюванні військовослужбовців ВМС України до держаної зради. При цьому окремі неточності у показаннях вказаних осіб щодо часу тих чи інших подій до дня, конкретних дій їх учасників, послідовності таких дій та змісту висловлювань, очевидцями яких були свідки, логічно пояснюються перебігом часу, а з іншого боку свідчать про відсутність ознак навіювання внаслідок подальшої оцінки подій, очевидцями яких були свідки, та попереднього між ними погодження своїх показів.
		Крім того, згідно з дослідженими судом службовими документами МО України, МВС України та СБУ (зведені даніОперативного штабуМВС Українивід 22березня 2014року №1/7-903 (т. 5 а. 17-28), листи ГУВСП ЗСУкраїни від04березня 2014року №306/КД/1268та від20березня 2014року №306/КД/1640 (т. 5 а. 1-8), листи УВКДКР СБУвід 20березня 2014року №17/А-2800та від18квітня 2014року №17/2/1-434-1 (т. 5 а. 9-15), листи Департаментуінформаційно-аналітичногозабезпечення СБУвід 04грудня 2015року №4/3086 (т. 6 а. 94-102), Довідка зарезультатами службовоїперевірки МОУкраїни зокремих питань,пов`язаних ізпошкодженням таруйнуванням уперіод лютого-березня2014року військовихоб`єктів,майна татехніки вАР Крим (т. 5 а. 33-43), які узгоджуються між собою та мають взаємодоповнюючий характер, всі питання, пов`язані з перебуванням та переміщенням підрозділів ЧФ РФ на території України розглядалися в рамках підкомісії з питань функціонування ЧФ РФ на території України Українсько-Російської міждержавної комісії під головуванням МЗС України, проте у період лютого  березня 2014 року зафіксовані дії військовослужбовців ЧФ РФ та інших підрозділів ЗС РФ на території АР Крим, а саме: - збройне вторгнення морським та повітряним транспортом; - збройні захоплення будівель центральних органів державної влади, блокування автошляхів, захоплення цивільних аеропортів та транспортних підприємств, інших об`єктів цивільної інфраструктури; - збройний напад на сухопутні, морські та повітряні сили, морські і повітряні флоти України, що супроводжувався збройним блокуванням, захопленням і взяттям під повний контроль військових частин ЗС України, в т. ч. військових частин радіоелектронної та радіотехнічної розвідки, військових аеродромів та військових літаків, військових частин ВМС України та ДПС України, суден ВМС України, знищенням військового та іншого державного майна; - збройна блокада портів та берегів. 
		Зокрема, як вбачається з вказаних документів, 27 лютого 2014 року озброєні військовослужбовці ЗС РФ незаконно проникли до будівель Верховної Ради АР Крим, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та Ради Міністрів АР Крим, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , захопили вказані державні установи, після чого установили контроль над їх повсякденною діяльністю.
		27 лютого 2014 року поблизу с. Суворове Армянського району АР Крим та біля АДРЕСА_4 озброєними військовослужбовцями ЧФ РФ у взаємодії з іншими підрозділами ЗС РФ, які вторглися на територію України, здійснено блокування транспортних комунікацій території півострову Крим шляхом виставлення перешкод, інженерного обладнання оборонних позицій, встановлення мінно-вибухових загороджень та фортифікаційного обладнання вогневих точок для ведення стрільби зі стрілецької зброї та окопів для техніки.
		27 лютого 2014 року озброєними військовослужбовцями ЗС РФ із застосуванням військової техніки були захоплені будівлі ТОВ «Аеропорт «Бельбек» (Севастополь)» за адресою: АДРЕСА_5 , та сам цей аеропорт.
		28 лютого 2014 року о 9 год. 10 хв. будівлі Державного підприємства «Кримаерорух», розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Федорівська, буд. 53, із прилеглим аеропортом «Сімферополь» захоплені озброєними військовослужбовцями ЗС РФ.
		У період з 27 лютого до 01 березня 2014 року військовослужбовцями ЗС РФ було здійснено блокування, захоплення та знищення майна військових частин протиповітряної оборони Тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Повітряних сил ЗС України (в/ч НОМЕР_7  підлеглі в/ч НОМЕР_8 «Д», дислокована в АДРЕСА_1 , мисФіолент, в/ч НОМЕР_9 «М», дислокована в АДРЕСА_6 , миси АДРЕСА_7 та АДРЕСА_4 , в/ч НОМЕР_10 , дислокована в АДРЕСА_8 ), військових частин радіоелектронної, радіотехнічної та радіолокаційної розвідки (в/ч НОМЕР_11 - Центр радіоелектронної розвідки ВМС ЗС України, дислокована в АДРЕСА_5 , в/ч НОМЕР_12 та НОМЕР_13 ).
		Окрім того, військовослужбовці ЗС РФ з 27 лютого до 06 березня 2014 року здійснили блокування, захоплення та диверсії, поєднані із виведенням спеціального обладнання із ладу, на військових аеродромах, розташованих на території АР Крим (військовий аеропорт « ІНФОРМАЦІЯ_11 » в/ч НОМЕР_14 - 204 авіаційна бригада винищувачів Повітряних сил ЗС України, дислокована в АДРЕСА_9 , аеродром «Кіровське» в/ч НОМЕР_15 (Державний науково-дослідний центр ЗС України), дислокована в АДРЕСА_6 ), що унеможливило рух повітряних суден у навколишньому повітряному просторі та припинено діяльність вказаних військових частин з протиповітряної оборони у повітряному просторі важливих державних об`єктів України.
		Починаючи з 27 лютого 2014 року, озброєними військовослужбовцями ЧФ РФ у взаємодії з іншими підрозділами ЗС РФ, які здійснили вторгнення на територію України, та представниками військових козацьких товариств, підрозділів самооборони були заблоковані, а у подальшому захоплені: в/ч НОМЕР_17 (Севастопольська військово-морська база ВМС України), дислокована за адресою: АДРЕСА_11 ; в/ч НОМЕР_18 (1-ий батальйон морської піхоти ВМС ЗС України), дислокована в АДРЕСА_6 ; в/ч НОМЕР_19 ( НОМЕР_20 окремий батальйон морської піхоти ВМС України), дислокована в АДРЕСА_12 , в/ч НОМЕР_21 (36-аокрема бригада берегової оборони ВМС України), дислокована в АДРЕСА_1 , Керченський та Севастопольський загони морської охорони ДПС України (в/ч НОМЕР_22 ,дислокована в АДРЕСА_10 ), в/ч НОМЕР_23 (Окремий дивізіон кораблів та катерів морської охорони ДПС України), дислокована в АДРЕСА_13 ; також були заблоковані, а у подальшому захоплені судна ВМС України на територіях: Севастопольської бухти м.Севастополя  протичовновий корвет «Тернопіль» (в/ч НОМЕР_24 ), великий розвідувальний корабель «Славутич» (в/ч НОМЕР_25 ) та буксир «Корець»; Балаклавської бухти м. Севастополя - корабельно-катерний склад в/ч НОМЕР_22 ; Стрілецької бухти м. Севастополя - судна допоміжного флоту в/ч НОМЕР_17 (Севастопольська військово-морська база ВМС України), корвет «Луцьк» (в/ч НОМЕР_26 ), великий підводний човен «Запоріжжя» (в/ч НОМЕР_27 ), корабель управління «Донбасс» (в/ч НОМЕР_28 ), корвет «Хмельницький» (в/ч НОМЕР_29 ), ракетний корвет «Придніпров`я» (в/ч НОМЕР_30 ) та ракетний катер «Прилуки» (в/ч А2295«Б»); в бухті Донузлав АДРЕСА_8 - судна допоміжного флоту в/ч НОМЕР_31 (Південна військово-морська база ВМС України), великий десантний корабель « ОСОБА_14 » (в/ч НОМЕР_32 ), середній десантний корабель «Кіровоград» (в/ч НОМЕР_33 ), морські тральщики «Черкаси» (в/ч НОМЕР_34 ) та «Чернігів» (в/ч НОМЕР_35 ).
		Станом на 04 березня 2014 року військовослужбовцями ЗС РФ блокуються транспортні комунікації: аеропорт «Сімферополь», Кримаерорух, 3-и пости ДАІ («Чонгар», «Турецький вал» та «Перекоп»), штаб військової берегової охорони ВМС України, 3-и відділення Укртелекому у містах Сімферополі, Джанкої та смт. Октябрське, Державна телерадіокомпанія «Крим» та телерадіокомпанія «Ялта».
		Станом на 08 березня 2014 року військовослужбовцями ЗС РФ захоплені Представництво Президента України, Головне управління СБУ, Регіональне управління ДПС України, Кримський республіканський військовий комісаріат, блоковано військові частини, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_12 (в/ч НОМЕР_16 ), блокування якого триває.
		Невеликими групами військовослужбовців зі складу невстановлених підрозділів спеціального призначення ЗС РФ у період з 02 до 14 березня 2014 року здійснено напади та захоплення органів управління ДПС України на території АР Крим усіх рівнів  від регіонального управління до підрозділів охорони кордону (в/ч НОМЕР_36 - Азово-Чорноморське регіональне управління ДПС України та в/ч НОМЕР_37 - ІНФОРМАЦІЯ_13 , дислоковані в АДРЕСА_6 , відділи прикордонної служби (далі  ВПС) «Керч», «Севастополь», «Євпаторія», «Сімферополь», «Щолкіно», «Феодосія», «Чорноморське», «Алуштинське», 3 пункти пропуску через державний кордон «Крим-Кавказ», «Севастополь-морпорт» і «Сімферополь-авіа»).
		Станом на 15 березня 2014 року військовослужбовцями ЗС РФ та невстановленими особами крім вже 16 об`єктів державної інфраструктури захоплені газорозподільна станція в с. Стрілково, військова прокуратура, у приміщенні Республіканського військового комісаріату працівниками ФСБ організована видача зброї представникам самооборони, продовжується блокування з моря флоту ВМС України, Штабу Командування ВМС України, захоплення об`єктів військового значення та державної інфраструктури триватиме і в подальшому.
		Зафіксовані випадки переходу військовослужбовців ЗС України, інших військових формувань, в тому числі з числа командування, та працівників правоохоронних органів на бік ворога.
		Також, зафіксовані численні випадки у період часу з 28 лютого по 20 березня 2014 року протиправного зі застосуванням зброї, погрозою застосувати зброю на ураження, проникнення військовослужбовців ЗС РФ, в тому числі без розпізнавальних знаків, але в окремих випадках за участю діючих офіцерів ЧФ РФ, на територію військових частин та об`єктів ЗС України, розміщених в АР Крим, протиправне заволодіння ними зброєю та бойовими припасами, знищення комунікацій зв`язку, пунктів управління, режимно-секретних об`єктів, військового та державного майна України. Таких нападів зазнали: в/ч НОМЕР_18  28 лютого 2014 року, під час відсічі був затриманий військовослужбовець в/ч НОМЕР_6 ЗС РФ (810-ї окрема бригада морської піхоти ЧФ РФ), який мав при собі відповідні документи; аеродром Кіровське  01 березня 2014 року, під час чого на контрольно-диспетчерському пункті було виведено з ладу обладнання для керівництва польотами; в/ч НОМЕР_13  01 березня 2014 року; в/ч НОМЕР_10 та в/ч НОМЕР_9  02 березня 2014 року; 04 березня поширено в ЗМІ інформацію про здійснення недопущення на аеродромі « ІНФОРМАЦІЯ_11 » військовослужбовців ЗС України на територію аеродрому; в/ч НОМЕР_40  17 березня 2014 року; в/ч НОМЕР_41  18 березня 2014 року, під час чого отримав вогнепальне поранення капітан ЗС України ОСОБА_37 , смертельне вогнепальне поранення (в область серця) черговий по автомобільному парку прапорщик ОСОБА_38 .. У результаті протиправних дій військовослужбовців ЗС РФ на території військових частин ЗС України, в тому числі внаслідок ведення стрільби з вогнепальної зброї, зафіксовані пошкодження та виведення з ладу більше 10-ти літаків в/ч НОМЕР_42 , засобів зв`язку та радіолокаційного контролю на аеродромі «Кіровське» (в/ч НОМЕР_15 ), електричної підстанції, яка забезпечувала електроживленням командний пункт 55-го зенітного ракетного полку (в/ч НОМЕР_43 ), передавальної апаратури в/ч НОМЕР_44 , апаратуру телерадіокомпанії МО України «Бриз» (в/ч НОМЕР_12 ), антенне поле, індикатори системи посадки літаків в/ч НОМЕР_45 , зенітно-ракетні комплекси в/ч НОМЕР_9 , електростанція в/ч НОМЕР_46 , антенний пост в/ч НОМЕР_8 «Д», кабельні лінії зв`язку в/ч НОМЕР_47 , викрадено пальне та транспортні засоби в/ч НОМЕР_48 .
		08 березня 2014 року зафіксовано порушення державного кордону з боку РФ вертолітною групою в зоні відповідальності наряду ДПС України «Керч» та обстріл літака ДПС України під час виконання повітряного моніторингу державного кордону. 10 березня о 16 год. 30 хв. у пункті пропуску ДПС України «Крим  паромна переправа» зафіксовано збройний прорив колони військової техніки з боку РФ в кількості 26 одиниць, в т. ч. 4 установки РСЗВ БМ-21 «Град». Всього, у період з 20 лютого до 16 березня 2014 року на територію АР Крим з території РФ, в т.ч. через пункт пропуску ДПС України «Крим  паромна переправа», залізничним, водним та повітряним транспортом, незаконно переміщено не менше 10 500 російських військовослужбовців, не менше 10 танків, 207 БТР та БМП (у т.ч. ГАЗ-2330 «Тигр»), 8 пускових установок (далі  ПУ) мобільних берегових ракетних комплексів К300П «Бастіон-П», 24 одиниці РСЗВ БМ-21 «Град», 12 ПУ РСЗВ 9К57 «Ураган» і 10 транспортно-заряджувальних машин для них, понад 80 гармат та понад 25 самохідних артилерійських установок (у т.ч. 17 одиниць САУ «Гвоздика»), 80 одиниць засобів протиповітряної оборони (у т.ч. 16 ПУ ЗРК С-300, 8 бойових машин ЗРК «Панцирь-С1», 4 ПУ ЗРК «ОСА»), 16 фронтових бомбардувальників СУ-24, 2 винищувачі СУ-27, 6 літаків-розвідників СУ 24 МР, 26 вертольотів (з них, 3 - типу МІ-8, 12 - типу МІ-24, 11  типу КА-52), близько 640 одиниць вантажних автомобілів марки «УРАЛ» та «КАМАЗ», при цьому, військова техніка та формений одяг військовослужбовців ЗС РФ, які здійснили збройне вторгнення на територію України, в більшості випадків не містила розпізнавальних знаків, які вказували на їх приналежність до ЗС РФ. В окремих випадках незаконне переміщення громадян та вантажу здійснювалося приховано цивільними транспортом у супроводі військовослужбовців єдиною колоною з військовою технікою  12 березня 2014 року у продовж дня через пункт пропуску ДПС України «Крим  паромна переправа» прослідувало у різних складах 20 великих вантажівок з написом «Гуманітарна допомога Криму» та 40 автобусів «Неоплан» з пасажирами в салоні у супроводі 28 військових вантажівок та 44 БТР нового зразку; 14 березня 2014 року нарядом ДПС України на контрольному посту «Чонгар» затримано військовослужбовця РФ рядового СУСАРОВА Рамзена Алієвича, стрілка  помічника гранатометника в/ч НОМЕР_49 (місце дислокації м. Ханкала, Чечня, РФ) у військовій формі одягу без знаків розпізнавання зі зброєю та бойовими припасами до неї в транспортному засобі.
		Крім того, обставини збройного вторгнення ЗС РФ на територію України в АР Крим, починаючи з 20 лютого 2014 року, масового переміщення підрозділів ЗС РФ територією АР Крим поза місцями постійної дислокації ЧФ РФ без розпізнавальних знаків і з такими знайшли своє документальне підтвердження під час безпосереднього дослідження судом в судовому засіданні і таких доказів, які містять:
		-лист ГШЗС Українивід 24березня 2016року №314/5/436 з додатком, яким є копія Дипломатичної ноти РФ від 30 грудня 2013 року (т. 5 а. 156-166), за якими станом на 01 січня 2014 року зафіксована максимальна гранична чисельність ЗС РФ на території України, зокрема, особового складу ЧФ РФ  10936 осіб, а морської піхоти  1982 особи, що зазначало значних змін в бік збільшення протягом лютого-березня 2014 року;
		-інформативний листМЗС Українивід 13березня 2014року №610/17-123/1-789з додатками (т. 5 а. 44-55), за якими зафіксовано вторгнення регулярних військ РФ на територію України, зокрема підрозділів: 31 окремої гвардійської десантно-штурмової бригади Повітрянодесантних військ, 45 окремого гвардійського полку спеціального призначення Повітрянодесантних військ, НОМЕР_2 окремої гвардійської мотострілецької бригади, НОМЕР_3 Армії Південного військового округу, 98 гвардійської повітрянодесантної дивізії Повітрянодесантних військ, 76 гвардійської десантно-штурмової дивізії Повітрянодесантних військ, НОМЕР_4 окремої гвардійської мотострілецької бригади Миротворчих сил ЗС РФ та ін.
		-протокол оглядувід 17листопада 2016року виявлених в мережі Інтернет відеозаписів за критерієм пошуку «Російська військова техніка в Криму» та власне саміці переглянутісудом відеозаписи (т. 5 а. 167-192), а саме: «Крим. Бахчисарай, російські БТР» -датований 28лютого 2014року,зафіксовані подіїз військовоютехнікою ЗСРФ відбуваютьсялокально поблизу АДРЕСА_15 ; «Крым. 20.03 ВДВ РФ на пути в Джанкой» та «Русские войска в Крыму (город Джанкой)» - опубліковані відповідно 20 та 23 березня 2014 року, зафіксовані події відбуваються з військовою технікою, зокрема з неприхованими військовими номерами ЗС РФ (колону очолює БМД бортовий номер «081», другий - «085» і так далі), на фоні знаків регулювання дорожнього руху з позначкою українською мовою міст АР Крим локально поблизу м. Джанкой; «Крым Вторжение России в АРК (Путпнннн  Армия  Война - Бардак» -опублікований 02березня 2014року,зафіксовані подіївідбуваються нафоні рухутранспортних засобівз українськоїдержавною реєстрацією; «Крым колонна российских войск свободно передвигается в Крыму» - опублікований 02 березня 2014 року, зафіксовані події відбуваються на фоні знаків регулювання дорожнього руху з позначкою українською мовою міст АР Крим за участі військової техніки ЗС РФ без знаків реєстрації та з такими  2418 АВ21, 2434 АВ21, 2457 АВ21 2451 АВ21, 2469 АВ21 та ін. локально на дорозі сполученням Сімферополь - Євпаторія; «Крым- Марш вежливых людей» -опублікований 08березня 2014року,зафіксовані подіївідбуваються заучасті військовоїтехніки ЗСРФ беззнаків реєстраціїна фоніруху транспортнихзасобів зукраїнської державноюреєстрацією АРКрим (шифр«АК»); «крым тигр на дороге» -опублікований 10березня 2014року,зафіксовані подіївідбуваються заучасті військовоїтехніки ЗСРФ беззнаків реєстраціїна фоніруху транспортнихзасобів зукраїнської державноюреєстрацією АРКрим (шифр«АК»); «Крым. Российские войска движутся в сторону Армянска» - опублікований 09 березня 2014 року, зафіксовані події відбуваються за участі військової техніки ЗС РФ без знаків реєстрації на фоні руху транспортних засобів з української державною реєстрацією АР Крим (шифр «АК») локально на дорозі сполученням Джанкой  Армянськ; «На паромную переправу заезжает российская военная техника» - опублікований 11 березня 2014 року, зафіксовані події відбуваються локально на території РФ біля паромної переправи в бік АР Крим; «Огромная колонна российской военной техники движется к украинской границе НОМЕР_50 » - датований 08 березня 2014 року, зафіксовані події відбуваються за участі військової техніки ЗС РФ без знаків реєстрації та з такими  НОМЕР_51 , 3142 АК21 та ін.; «Огромнейшая колонна российских войск движется по трассе Севастополя» - датований 08 березня 2014 року, зафіксовані події відбуваються за участі військової техніки ЗС РФ без знаків реєстрації локально біля м. Севастополь; «РОССИЙСКИЕ ВОЕННЫЕ ВЕРТОЛЕТЫ НАД КЕРЧЕНСКИМ ПРОЛИВОМ» - опублікований 03 березня 2014 року, зафіксовані події відбуваються локально біля АДРЕСА_1 ; «Российские войска в Крыму 10 марта 2014 г.», «Россия вводит войска в Крым Эксклюзив» - обидва датовані 10 березня 2014 року, зафіксовані події відбуваються за участі військової техніки ЗС РФ без знаків реєстрації на фоні руху транспортних засобів з української державною реєстрацією АР Крим (шифр «АК») локально на дорозі сполученням Сімферополь - Євпаторія; «Тигры в городе Вчерашний десант ВС РФ в АДРЕСА_1 02 03 2014» - опублікований 03 березня 2014 року, зафіксовані події відбуваються локально біля АДРЕСА_1 ; «Тигры едут по трассе ІНФОРМАЦІЯ_14 » - опублікований 04 березня 2014 року, зафіксовані події відбуваються за участі військової техніки ЗС РФ без знаків реєстрації та з такими  НОМЕР_52 , 2457 АВ21 та ін. локально на дорозі сполученням Джанкой  Армянськ, також на відео зафіксовані озброєнні представники самооборони, які взаємодіють з військовослужбовцями ЗС РФ щодо контролю на пункті пропуску; «Через Керчь прошла колонна военной техники» - опубліковано 07 березня 2014 року, зафіксовані події відбуваються за участі військової техніки ЗС РФ без знаків реєстрації локально в м. Керч і рухають з боку переправи в середину півострова. На всіх цих відео записах в цілому зафіксовані обставини масового переміщення територією України в АР Крим поза місцями постійної дислокації військових частин ЧФ РФ колон російської військової техніки (автомобілі «КАМАЗ», «УРАЛ», БТР, БМД, БМП, «ТИГР», УАЗ» та ін.), а біля м. Керч вертолітної групи ЗС РФ в складі більше десяти вертольотів. Інші оглянуті і вказані в цьому протоколі відео записи суд визнає неналежними, а тому виключає їх з обсягу доказів обвинувачення, оскільки з їх змісту не можливо встановити зв`язок зафіксованих подій з подіями протягом лютого-березня 2014 року на території АР Крим;
		-лист ГШЗС Українивід 04липня 2014року №300/1/С/2441 (т. 5 а. 57), за яким зафіксовані реєстраційні номери військової автомобільної техніки ЗС РФ (7142 АК21, 0293 КТ21, 0288 КТ21, 2461 АВ21, 6531 КВ21, 7836 КТ21, 7842 КТ21, 0293 КТ21, 0656 ММ90, 0244 ММ90, 0217 ММ90, 0223 ММ90, 0875 ММ90, 2580 ММ90), яка була задіяна в лютому  березні 2014 року до актів агресії в АР Крим, ідентифікується за кодом «21», як належна підрозділам Південного (раніше Північно-Кавказького) військового округу ЗС РФ, а за кодом «90» - підрозділам ЧФ РФ;
		-лист АдміністраціїДПС Українивід 10липня 2014року №55/734 (т. 5 а. 153-155), за яким зафіксовані реєстраційні номери військової автомобільної техніки ЗС РФ, а саме, 0293 КТ21  належить спеціальному військовому автомобілю ГАЗ-2330 «Тигр», який за підтвердженими фото матеріалами, розміщеними у мережі Інтернет станом на 08 серпня 2013 року, скоріш за все, знаходиться на озброєнні одного з розвідувально-диверсійних підрозділів НОМЕР_53 гвардійської окремої бригади спецпризначення ГРУ ГШ ЗС РФ з місцем дислокації АДРЕСА_16 , в/ч НОМЕР_54 , що входить до складу 58-ї армії ПдВО, на озброєнні підрозділів 58-ї армії ПдВО перебувають і військові автомобілі з реєстраційними номерами НОМЕР_55 , НОМЕР_56 , НОМЕР_57 , військовий автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_58 перебуває на озброєнні НОМЕР_39 окремої бригади морської піхоти ЧФ РФ з місцем дислокації АДРЕСА_17 , в/ч НОМЕР_6 .
		Звертає на себе увагу масштабність, за якою було реалізоване збройне вторгнення підрозділів ЗС України на територію АР Крим і час початку такої операції  задовго до надання дозволу Президенту РФ на застосування ЗС РФ на території України, не кажучи вже про результати «загальнокримського референдуму», що вказує на формальність останніх двох факторів для прийняття рішення представниками влади РФ на початок ведення агресивної війни проти України. Короткі терміни, в які таке вторгнення відбулося і фактично дозволяло вирішувати подальші задачі, вказують на те, що мало місце завчасне здійснення розрахунку необхідних сил та засобів, вирішення питань логістики, зв`язку, комунікації та взаємодії різних підрозділів, підготовка техніки та особового складу до тривалих маршів, здійснення маскування усіх тактичних знаків, завчасне визначення пунктів розгортання сил та засобів, формулювання поставлених конкретних завдань кожному з підрозділів, що забезпечувало таке ефективне досягнення спільної мети вторгнення  військова окупація в найкоротшій строк. Ці обставини у своїй сукупності доводять завчасне планування таких дій та існування заздалегідь розробленого стратегічного плану, здійснення завчасної підготовки для ведення агресивної війни. При цьому, суд оцінює як вторгнення, не тільки фізичне переміщення через державний кордон України озброєних підрозділів ЗС РФ, які не входили до складу ЧФ РФ, а й несанкціонований бойовий вихід зі зброєю, приведеною у бойове положення, за межі пунктів дислокації підрозділів ЧФ РФ, що знаходились на території України за згодою останньої, у порушення умов, передбачених в Угоді між Україною і РФ про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 року та інших міжнародних угод. Збройного характеру таке вторгнення набуло з початку демонстрації зброї військовослужбовцями ЗС РФ в оголеному вигляді та фактичного застосування зброї під час здійснення збройного захоплення та блокування адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України в АР Крим.
		Обставини збройного блокування підрозділами ЗС РФ без розпізнавальних знаків і з такими із застосуванням зброї на території України поза місцями постійної дислокації ЧФ РФ, із залученням військових козацьких товариств під виглядом місцевого населення АР Крим, представників так званої «самооборони», спеціально мобілізованих на такі акції громадянам РФ та проросійсько-налаштованими активістів з числа місцевого населення АР Крим, починаючи з 20 лютого 2014 року, адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України в АР Крим знайшли своє документальне підтвердження під час безпосереднього дослідження судом в судовому засіданні таких доказів:
		-протокол оглядувід 21листопада 2016року наданих свідками ОСОБА_39 та ОСОБА_40 відеозаписів (т. 5 а. 192а-199), на яких зафіксовані обставини блокування 28 лютого 2014 року РСП Кримаерорух» та аеропорту «Сімферополь»;
		-протокол оглядувід 18листопада 2016року розмішених в мережі Інтернет відео записів та власне самі ціпереглянуті судомвідео записи (на диску 17 записів - т. 6 а. 66-83), на яких зафіксовані обставини блокування, починаючи з 28 лютого 2014 року, в/ч НОМЕР_43 ( АДРЕСА_8 );
		-заява прозлочин від09березня 2014року,протокол оглядумісця подіївід 01березня 2014року (т. 7 а. 1-7), протоколи оглядувід 08та 19листопада 2016року розмішених в мережі Інтернет відео записів та фото матеріалів та власне самі ці переглянуті судом відео записи та фотоматеріали,крім фільмупід назвою« ІНФОРМАЦІЯ_15 »,який переглянутине вдалосяз технічнихпричин  (на двох дисках - т. 7 а. 8-14, 15-26), на яких зафіксовані обставини блокування, починаючи з 01 березня 2014 року, в/ч НОМЕР_22 (Севастопольський загін морської охорони ДПС України);
		-заява прозлочин від13березня 2014року,протокол оглядумісця подіївід 12березня 2014року з додатками у виді фото таблиць (т. 7 а. 27-46), на яких зафіксовані обставини блокування, починаючи з 01 березня 2014 року, в/ч НОМЕР_17 , кораблів ВМС України «Запоріжжя», «Донбас», «Дубно», «Борщів», «Кременець», «Хмельницький», «Шостка», їх виходу з бухти Стрілецька;
		-протокол оглядувід 19листопада 2016року розмішених в мережі Інтернет відео записів та фото матеріалів з додатками у виді фото таблиць та власне самі ці переглянуті судом відео записи та фото матеріали (на диску - т. 7 а. 96-109), на яких зафіксовані обставини блокування, починаючи з 01 березня 2014 року, кораблів ВМС України «Тернопіль», «Славутич», «Корець», їх виходу з Севастопольської бухти, також на фото зафіксовано командувача ЧФ РФ, який особисто прибував на вказані кораблі ВМС України та підбурював особовий склад до державної зради;
		-заява прозлочин від12березня 2014року,протокол оглядумісця подіївід 12березня 2014року (т. 7 а. 81-83), протокол оглядувід 24листопада 2016року розмішених в мережі Інтернет відео записів та власне самі ціпереглянуті судомвідео записи (на диску 7 записів - т. 7 а. 84-95), на яких зафіксовані обставини блокування, починаючи з 01 березня 2014 року, в/ч НОМЕР_19 ( НОМЕР_59 окремий батальйон морської піхоти, дислокований в АДРЕСА_1 );
		-протокол оглядувід 13листопада 2016року розмішених в мережі Інтернет відео записів та власне самі ціпереглянуті судомвідео записи« ОСОБА_41 ,начальник штабуЦентру радіотехнічної розвідки»,«Украинские морскиеразведчики несдаются иготовы кштурму» та«Центр радіотехнічноїрозвідки (м.Севастополь)» (на диску - т. 6 а. 84-89), на яких зафіксовані обставини блокування, починаючи з 02 березня 2014 року, в/ч НОМЕР_11 (Центр радіотехнічної розвідки, розташований в АДРЕСА_1 );
		-протокол оглядувід 12березня 2014року з додатками у виді фото таблиць (т. 7 а. 47-53), на яких зафіксовані обставини блокування в/ч НОМЕР_60 ;
		-протокол оглядувід 30жовтня 2016року наданих дослідженим раніше листом СБУ від 04 грудня 2015 року № 4/3086 відео записів та власне самі ціпереглянуті судомвідео записи (на диску 17 записів, а також окремо в папках «диск 2» - 26 та «Вітко відео» - 16, а всього 59 записів - т. 6 а. 102-128), на яких зафіксовані обставини блокування 28 лютого 2014 року аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_13 », Севастопольського аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_11 », Севастопольського загону морської охорони ДПС України, а з початку березня 2014 року штабів Південної військово-морської бази ВМС України, Командування ВМС України, Арсеналу зі зброєю, тактичної групи «Крим», в/ч НОМЕР_14 , в/ч НОМЕР_18 , в/ч НОМЕР_21 , в/ч НОМЕР_45 тощо, переміщення військової техніки ЗС РФ територією АР Крим у лютому-березні 2014 року;
		-протокол оглядувід 07листопада 2014року з додатками у виді фото таблиць (т. 7 а. 54-80), на яких зафіксовані обставини блокування військових частин ЗС України у лютому  березні 2014 року;
		-заява про злочин від 12 березня 2014 року, протокол огляду місця події від 13 березня 2014 року та додатки до нього у виді фото таблиць (т. 7 а. 110-115), протокол огляду від 09листопада 2016року розміщених в Інтернет відео записів та власне самі ціпереглянуті судомвідео записи (на диску 13 записів - т. 7 а. 116-144), на яких зафіксовані обставини блокування, починаючи з 03 березня 2014, Штабу Командування ВМС України (в/ч НОМЕР_16 , ідентифікована за батальйоном охорони - в/ч НОМЕР_61 ) силами самооборони та козаків у взаємодії з озброєними військовослужбовцями ЗС РФ, обставини ведення переговорів командувачів ЧФ РФ та ВМС України та території штабу, подальшого штурму та захоплення Штабу Командування ВМС України 19 березня 2014 року;
		-лист УВКДКР СБУвід 20березня 2014року №17/А-2800 (т. 5 а. 9-10), за яким зафіксовані випадки блокування з боку ЗС РФ у бухті АДРЕСА_1 та в озері Донузлав 57 кораблів, суден та катерів ВМС України унеможливили застосування ВМС за призначенням;
		- протокол оглядувід 18березня 2016року розмішеного в мережі Інтернет російського пропагандистського фільму «4 оборона Севастополя почему герои не те» та власне сам цейпереглянутий судомвідео запис (т. 3 а. 24-36), на яких зафіксовані обставини блокування кораблів ВМС ЗС України, штабу ВМС ЗС України (зокрема, з боку батальйону охорони - в/ч НОМЕР_61 ) та інших військових об`єктів в Криму підрозділами кримської самооборони «Рубіж» (проміжки запису з 03 хв. 52 сек. до 04 хв. 28 сек., з 08 хв. 08 сек. до 09 хв. 45 сек., з 12 хв. 46 сек. до 12 хв. 57 сек. тощо) та безпосередньо військовослужбовцями ЗС РФ (проміжки запису, починаючи з 08 хв. 16 сек., 09 хв. 39 сек., 12 хв. 46 сек., 13 хв. 43 тощо) із залученням військового транспорту та бойових машин, у т.ч. ГАЗ-2330 «Тигр», на окремих з яких ідентифікуються реєстраційні номери автомобільної техніки Південного військового округу ЗС РФ за кодом «21» (напр., запис, починаючи з 13 хв. 44 сек.  7142 АК21, 13 хв. 49 сек.  0293 КТ21, з 13 хв. 54 сек.  7147 АК21). За сюжетом частина фільму присвячена одному з героїв окупації та подальшої анексії АР Крим, які ототожнюються з «блискавичною… чіткореалізованою якпо нотах…розробленою уГШ ЗСРФ… таємноювійськовою операцією…взяттяукраїнської фортецібез бою» (запис, починаючи з 13 хв. 44 сек.). У цьому контексті спочатку на фото (14 хв. 23 сек. запису), потім на відео демонструється особа (починаючи з 14 хв. 43 сек. - в службовому кабінеті на фоні прапора РФ, потім за ідентифікуючою табличкою з прізвищем ім`ям по-батькові « ОСОБА_42 » (15 хв. 05 сек. запису), а починаючи з 15 хв. 31 сек. запису, в кабінеті з написом «Кримський Федеральний округ» на фоні «голови Ради міністрів Республіки Крим» ОСОБА_43 та «голови Державної ради Криму» ОСОБА_44 під час засідання «Ради при повноважному представнику Президента Російської Федерації у Кримському федеральному окрузі»);
		-протокол оглядувід 26серпня 2016року розмішеного в мережі Інтернет відеозапису «Постпред Путинапризнался всиловом захватеКрыма» та власне сам цейпереглянутий судомвідео запис (т. 3 а. 37-43), на яких зафіксовані обставини блокування на території АР Крим військовослужбовцями РФ військових частин ЗС України та інших об`єктів інфраструктури (03 хв. 15 сек.  21 сек. запису), транспортних комунікацій та шляхів (починаючи з 03 хв. 08 сек. запису) із залученням військового транспорту та бойових машин, у т.ч. «Тигр».
		Звертає на себе увагу однотипний тактичний задум блокування стратегічних об`єктів у взаємодії з представниками військових козацьких товариств, «самооборони» та проросійські налаштованим місцевим населенням, який полягав у створенні контрольованих військовослужбовцями ЗС РФ провокацій військовослужбовців ЗС України, які могли б слугувати підставою для «нібито» захисту цивільного населення, у фізичному виснажливому блокуванні діяльності військових об`єктів в поєднані з веденням перемовин з метою схиляння військовослужбовців ЗС України скласти зброю та не чинити опір. Ці обставини, а також чіткість, за якою підрозділи ЗС РФ майже одночасно почали блокувати стратегічні об`єкти цивільної та військової інфраструктури, завдяки чому була нівельована діяльність військових частин ЗС України у секторах зв`язку, логістики, розвідки та контролю за морським та повітряним простором над територією АР Крим, також доводять завчасне планування таких дій та існування заздалегідь розробленого стратегічного плану, здійснення завчасної підготовки для ведення агресивної війни. Знову ж таки час початку блокування окремих об`єктів військової та цивільної інфраструктури  до надання дозволу Президенту РФ на застосування ЗС РФ на території України також вказує на формальність такого дозволу для прийняття рішення представниками влади РФ на початок ведення агресивної війни проти України та інші мотиви дій, аніж офіційно заявлені представниками влади РФ на пояснення своїх дій  «нормалізація суспільно-політичної обстановки в Україні».
		Обставини прямого збройного втручання військовослужбовців ЗС РФ без розпізнавальних знаків і з такими із застосуванням зброї на території України, починаючи з 20 лютого 2014 року, в питання життєдіяльності органів державного, адміністративного та військового управління, об`єктів військової та цивільної інфраструктури України в АР Крим з метою перешкоджання останнім у виконанні покладених на них завдань знайшли своє документальне підтвердження під час безпосереднього дослідження судом в судовому засіданні таких доказів:
		- протокол оглядувід 18березня 2016року розмішеного в мережі Інтернет російського пропагандистського фільму «4 оборона Севастополя почему герои не те» та власне сам цейпереглянутий судомвідео запис (т. 3 а. 24-36), на яких зафіксовані обставини пошкодження пункту енергозабезпечення в/ч НОМЕР_61 (проміжки запису, починаючи з 09 хв. 39 сек. тощо);
		- службова документація в/ч НОМЕР_14 (пояснення та додатки до них у виді фото таблиць, заява по вчинення злочину від 09 березня 2014 року) (т. 6 а. 129-142, 172), протокол оглядумісця подіївід 06березня 2014року з додатками (т. 6 а. 166-171), на яких зафіксовані обставини блокування в/ч НОМЕР_14 (аеродром « ІНФОРМАЦІЯ_11 »), пошкодження, починаючи з 28 лютого 2014 року, військової техніки життєзабезпечення цієї частини, аеродромного устаткування;
		- протокол оглядувід 10листопада 2016року розмішених в мережі Інтернет відео записів та власне самі ціпереглянуті судомвідео записи «28.02.2014 'Бельбек' находится под контролем вооруженных солдат, приехавших на объект на 'УРАЛах'», «блокирование военного аэродрома Бельбек спецназом РФ», «В Севастополе был захвачен аэропорт 'Бельбек'», «Російські силовики взяли повний контроль над аеропортом 'Бельбек'» та «Симферополь. аэропорт Бельбек. По материалам LifeNews» (на диску - т. 6 а. 170-190), на яких з усією повнотою зафіксовані обставини, починаючи з 28 лютого 2014 року, блокування в/ч НОМЕР_14 , пошкодження військової техніки життєзабезпечення цієї частини, аеродромного устаткування, а також недопущення на аеродром військовослужбовців ЗС України;
		- службова документація ВСП ЗС України (телеграма та додатки до неї у виді фото таблиць) (т. 6 а. 143-165), на яких зафіксовані обставини пошкодження, починаючи з 28 лютого 2014 року, військової техніки життєзабезпечення в/ч НОМЕР_14 та в/ч НОМЕР_46 (радіотехнічний батальйон);
		- службова документація в/ч НОМЕР_8 «Д» (акти огляду від 14 березня 2014 року та додатки до них у виді фото таблиць) (т. 6 а. 9-15), протокол оглядувід 02листопада 2016року розмішених в мережі Інтернет відео записів та власне самі ціпереглянуті судомвідео записи (на диску 4 записи - т. 6 а. 16-30), на яких зафіксовані обставини, починаючи з 04 березня 2014 року, блокування в/ч НОМЕР_8 «Д» та пошкодження військової техніки з використанням вогнепальної зброї шляхом проведення пострілів;
		-протокол оглядувід 12листопада 2016року розмішених в мережі Інтернет відео записів та власне самі ціпереглянуті судомвідео записи (на диску 10 записів - т. 6 а. 222-238), на яких зафіксовані обставини блокування, починаючи з 03 березня 2014 року, ІНФОРМАЦІЯ_16 (в/ч НОМЕР_21 , дислокована в АДРЕСА_1 ), при цьому зафіксований осуд дій військовослужбовців ЗС РФ місцевим населенням (напр, відео «Блокирование 36-я отдельной бригады береговой обороны 2 марта НОМЕР_62 », запис починаючи з 07 хв. 37 сек.), командування ЗС РФ, яке позиціонує себе як підрозділ виключно для охорони в/ч ЗС України, водночас, на пропозицію командування ЗС України відмовляється пояснити в чому полягає суть охорони та оборони української військової частини (те саме відео, запис починаючи з 07 хв. 22 сек.). 21 березня 2014 року в/ч НОМЕР_21 була захоплена і над нею піднято прапор РФ (відео «Російськи загарбники захопили українську частину в Перевальному»).
		Звертає на себе увагу пріоритетність, за якою почергово відбувалося неприховане збройне втручання в життєдіяльність військових об`єктів, а саме розпочато з тих, які забезпечували прикордонний контроль, контроль у секторах зв`язку, логістики, за морським та повітряним простором над територією АР Крим, що також доводить завчасне планування військової агресії, використовуючи при цьому актуальні результати завчасно проведених розвідувальних та контррозвідувальних заходів. Дії на невідворотне виведення з ладу стратегічного військового майна, а не на його збереження шляхом охорони та оборони, переконливо вказують на інші мотиви, аніж офіційно заявлені представниками влади РФ на пояснення своїх дій  «нормалізація суспільно-політичної обстановки в Україні», а саме на усунення будь-яких перешкод для захоплення влади на території АР Крим під контролем виключно своєї військової присутності та створення для зовнішнього виправдання таких дій уявного за своїм характером та абсолютно прогнозованого за змістом «референдуму».
		Обставини збройних штурмів, нападів, захоплень військовослужбовцями ЗС РФ без розпізнавальних знаків і з такими із застосуванням зброї на території України, із залученням та під прикриттям представників військових козацьких товариств, «самооборони», цивільних осіб, починаючи з 20 лютого 2014 року, адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України в АР Крим з метою встановлення над ними повного контролю знайшли своє документальне підтвердження під час безпосереднього дослідження судом в судовому засіданні таких доказів:
		-протокол оглядувід 30жовтня 2016року наданих дослідженим раніше листом СБУ від 04 грудня 2015 року № 4/3086 відео записів та власне самі ці переглянуті судом відео записи (на диску 17 записів, а також окремо в папках «диск 2» - 26 та «Вітко відео» - 16, а всього 59 записів - т. 6 а. 102-128), на яких зафіксовані обставини переміщення вночі 27 лютого 2014 року військової техніки ЗС РФ від Севастополя в бік Сімферополя, захоплення вночі 27 лютого 2014 року будівель Верховної Ради та Ради Міністрів АР Крим, штурму штабів Південної військово-морської бази ВМС України, Командування ВМС України, Арсеналу зі зброєю, тактичної групи «Крим», в/ч НОМЕР_14 , в/ч НОМЕР_18 , в/ч НОМЕР_21 , в/ч НОМЕР_45 , в/ч НОМЕР_14 , інших військових частин, після чого вивішувався державний прапор країни агресора  РФ, вперше - 28 лютого 2014 року на будівлі Верховної Ради АР Крим.
		Зокрема, близько 04 год. 25 хв. 27 лютого 2014 року понад 100 озброєних автоматами, снайперськими гвинтівками, кулеметами та гранатометами військовослужбовців ЗС РФ, одягнуті у цивільний та військовий одяг російського зразку та у повному бойовому екіпіруванні, застосовуючи зброю, в тому числі, спеціальну, вибухівку для відкриття вхідних дверей та світло-шумові гранати для подолання опору охоронців приміщень (напр., візуалізуються сліди від шести пострілів із спеціальної штурмової гвинтівки в бік дверей входу в будівлю та застосування гранати в приміщенні на запису зовнішньої камери № 5, починаючи з 24 сек. (астрономічний час 04 год. 23 хв. 36 сек.) відео «Задний вход  захват», розміщене на диску у папках «Диск 2» / «Відео» - т. 6 а. 102), незаконно проникли до будівель Верховної Ради АР Крим, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та Ради Міністрів АР Крим, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , де, погрожуючи застосуванням зброї до присутніх в будівлях працівників міліції, заволоділи їх табельною зброєю та захопили вказані державні установи, після чого установили контроль над їх повсякденною діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних для РФ рішень. Після силового захоплення над вказаними будівлями вивішено російські прапори, територію по периметру взято під контроль приданими силами озброєних автоматичною стрілецькою зброєю, кулеметами та гранатометами військовослужбовців ЧФ РФ у військовій формі одягу та у повному бойовому екіпіруванні. Вражає зафіксовані на відео документах зухвалість та цинізм, виявляючи ознаки яких, військовослужбовці ЗС РФ полонили при цьому працівників міліції, обшукували їх, заволоділи їх зброєю, штовхали та принижували фізично, а потім обшукували службові приміщення державних установ, а наприкінці підняли над цими будівлями державний прапор РФ, тим самим не приховуючи свої дійсні наміри анексувати територію сусідньої держави і жоден референдум, навіть якщо і уявити, що його результати представники влади РФ мали б на увазі, вже на той час не мав і не міг мати значення для подальшої реалізації таких намірів, агресивна війна була розпочата.
		- службова документація в/ч НОМЕР_15 (аеродром « ІНФОРМАЦІЯ_17 ») (акти огляду пошкодженого майна, доповідна командира військової частини), протокол оглядумісця подіївід 04березня 2014року з додатками у виді фото таблиць (т. 6 а. 100-213), протокол оглядувід 11листопада 2016року розмішених в мережі Інтернет відео записів та власне самі ці переглянуті судом відео записи «Військові Криму відчувають сором за те, що відбувається в АРК», «Герои бывают разные» та «Подробности - Интер - 01.03.2014» (на диску - т. 6 а. 214-221), на яких зафіксовані обставини блокування та збройного штурму в/ч НОМЕР_15 в ніч з 27 на 28 лютого 2014 року, внаслідок якого відбулося пошкодження військової техніки в/ч НОМЕР_15 , аеродромного устаткування.
		При цьому, як вказано у доповідній записці командира, 27 лютого 2014 року після повідомлення про захоплення аеродрому « ІНФОРМАЦІЯ_11 » у взаємодії з ротою 1-го окремого батальйону морської піхоти було посилено охорону та оборону території військової частини, завдяки чому 28 лютого 2014 року о 12 год. 15 хв. на території частини було затримано та виведено з території військовий автомобіль «КАМАЗ» без номерних знаків, в якому перебувало 15 озброєних військовослужбовців ЗС РФ, за їх поясненнями «заблукали». Після несанкціонованого обльоту території частини вертольотом ЗС РФ, під КПП прибуло близько 150 козаків, серед яких були зафіксовані офіцери ЧФ РФ у цивільному одязі, свої дії козаки пояснили схвильованістю прибуттям на аеродром з материкової України літаків з десантниками на борту. О 22 год. 20 хв. командир роти морської піхоти отримав команду від командування ВМС України залишити аеродром і повернутися до місця дислокації, що і було виконано. Після цього вночі військову частину оточили військовослужбовців ЗС РФ, які прибули на 6-ти автомобілях «Тигр», 10-ти автомобілях «КАМАЗ» та «Урал» з військовими номерами РФ « НОМЕР_63 », «90» та «73» військових регіонів та здійснили захоплення частини, після чого вивели з ладу аеродромне устаткування, зробивши неможливим прийняття авіарейсів.
		- протокол оглядувід 17листопада 2016року розмішених в мережі Інтернет відео записів та власне самі ціпереглянуті судомвідео записи (на диску 5 записів - т. 6 а. 1-8), на яких зафіксовані обставини блокування, штурму та захоплення на початку березня 2014 року в/ч НОМЕР_7 ( АДРЕСА_1 );
		- службова документація в/ч НОМЕР_9 (акти огляду та додатки до них у виді фото таблиць, акти здачі зброї та боєприпасів, заяви про заволодіння зброєю від 05 березня 2014 року з додатками), протоколи оглядумісця подіївід 07березня 2014року (т. 6 а. 31-65), на яких зафіксовані обставини збройного штурму в/ч НОМЕР_9 в ніч з 01 на 02 березня 2014 року, внаслідок якого було викрадено вогнепальну зброю, бойові припаси, відбулося пошкодження шляхом проведення пострілів військової техніки в/ч НОМЕР_9 ;
		- протокол оглядумісця подіївід 03березня 2014року (т. 6 а. 90-93), на якому зафіксовані обставини захоплення 01 березня 2014 року в/ч НОМЕР_64 , внаслідок якого було викрадено вогнепальну зброю, бойові припаси;
		Вказані рішучі силові дії, їх зухвалість та явно небезпечний характер для того ж місцевого цивільного населення, демонструють справжні мотиви введення підрозділів ЗС РФ на територію України  ведення агресивної війни і повна готовність до ведення бойових дій під час військової окупації, не зважаючи на можливі наслідки та жертви, задля подальшої анексії території АР Крим та її приєднання до складу РФ за будь-яких умов.
		Факти закликів у період часу з 28 лютого по 04 березня 2014 року з боку командування ЧФ РФ до військовослужбовців ЗС України та інших військових формувань, дислокованих в АР Крим, до вчинення дій на шкоду недоторканості та обороноздатності України, до порушення Військової Присяги, невиконання вимог Статутів ЗС України, до здачі зброї, майна, військових кораблів «Тернопіль», «Славутич», « ОСОБА_14 », «Кіровоград», «Черкаси», «Чернігів» військовослужбовцям ЗС РФ, висунення з цього приводу ультиматумів та погроз, крім наведеного вище, зафіксовані у вже згаданому листі ГУ ВСП ЗС України від 04 березня 2014 року № 306/КД/1268 (т. 5 а. 1-3), а також у:
		-протоколі оглядувід 19листопада 2016року розмішених в мережі Інтернет відео записів та власне на самих цихпереглянутих судомвідео записах з додатками у виді фото таблиць (т. 7 а. 96-109), на яких зафіксовано командувача ЧФ РФ, який особисто прибував на заблоковані в порту кораблі ВМС України «Тернопіль», «Славутич», «Корець» та підбурював особовий склад до державної зради;
		-протоколі огляду від 09листопада 2016року розміщених в Інтернет відео записів та власне на самих цихпереглянутих судомвідео записах (т. 7 а. 116-144), на яких зафіксовані обставини ведення переговорів командувачів ЧФ РФ та ВМС України та території штабу Командування останнім.
		Обставини використання ЗС РФ протестних настроїв серед цивільного населення АР Крим, провокації таких протистоянь, починаючи з 20 лютого 2014 року, знайшли своє документальне підтвердження під час дослідження судом як раніше вказаних доказів, на яких зафіксовано залучення козацьких формувань, представників самооборони до блокування військових частин ЗС України, транспортних комунікацій та інших об`єктів інфраструктури півострова, обставини їх взаємодії та комунікації з військовослужбовцями ЗС РФ, також в за результатами дослідження інших доказів, а саме:
		-протоколу оглядувід 18березня 2016року розмішеного в мережі Інтернет російського пропагандистського фільму «4оборона Севастополяпочему героине те» та власне самого цьогопереглянутого судомвідео запис (на диску - т. 3 а. 24-36), на якому зафіксовані обставини таких протистоянь 09 березня 2014 рок на вулицях міста Севастополя (проміжки запису з 04 хв. 28 сек. до 04 хв. 53 сек., з 05 хв. 05 сек. до 05 хв. 07 сек., з 05 хв. 59 сек. до 06 хв. 07 сек., з 07 хв. 06 сек. по 07 хв. 18 сек. тощо);
		-протоколу оглядувід 12листопада 2016року розмішеного в мережі Інтернет відео запису «Крым. Воинская часть в Перевальном 3.03.2014» та власне самого цьогопереглянутого судомвідео запису (на диску - т. 6 а. 222-238), на якому зафіксовані обставини несилового протистояння осіб в цивільному одязі 03 березня 2014 року навпроти КПП в/ч НОМЕР_21 з мотивів підтримки одними дій військовослужбовців ЗС України, а іншими  дій військовослужбовців РФ.
		Події 26 лютого 2014 року під час проведення багатотисячного мітингу проукраїнських та проросійських мітингувальників під будівлею Верховної Ради АР Крим, сутички у зв`язку з цим, коли з`явилися перші загиблі на вказаному підґрунті і вдалося на той час захистити парламент АР Криму від захоплення проросійські налаштованими активістами, є загальновідомим фактом. Більш того, саме ці події змусили представників влади, які відслідковували обстановку на півострові, вдатися до рішучих та радикальних заходів тієї ж ночі, спрямованих на збройне захоплення будівлі парламенту АР Крим.
		Під час дослідження окремих з усіх вказаних вище документів за участю свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_16 та ОСОБА_20 останні, крім того, що, кожний окремо, підтвердили їх достовірність та належність зафіксованих на них даних до подій на території АР Крим у лютому-березні 2014 року, очевидцями яких вони були безпосередньо і наслідком яких стала військова окупація АР Крим та анексія цієї території України, уточнили:
		- ОСОБА_21  - що на фото матеріалах (на диску - т. 7 а. 109) зафіксовано присутність в головній Севастопольській бухті флагману ЧФ РФ крейсера «Москва» (фото «0185» та «0186»), ракетний катер «Бора» ЧФ РФ (фото «0187») та північна сторона бухти у Севастополі (фото «0215»), цей причал одночасно використовувався ЧФ РФ та ВМС України. Також зафіксовано: - БДК «Ямал» ЧФ РФ під час блокування українського флоту (фото «0255»); - як корабель «Славутич» з бортовим номером Ю510 знімається з якоря (фото «0260», час проведення зйомки 14 год. 30 хв. 01 березня 2014 року) і ця зйомка ведеться з корвета «Тернопіль» у той день, коли українські моряки намагалися вийти у відкрите море і мали для цього можливість, за « ОСОБА_45 » знімається з якоря «Тернопіль» (фото «0266», «0266», час проведення зйомки 14 год. 32-36 хв. 01 березня 2014 року). Надалі зафіксовані вже обставини блокування «Славутича» та «Тернопіль» допоміжними суднами ЧФ РФ, а саме буксири не дають кораблям знятися з якоря, а на виході має місце перекриття фарватеру (фото «0522», «0580», «0597», «0604», «0694» та ін., час проведення зйомки 03 березня 2014 року; фото «0278», час проведення зйомки 07 березня 2014 року), при цьому на буксирах ЧФ РФ візуалізуються озброєнні російські військовослужбовці, які не входять до складу екіпажу, проте спостерігають за діями українських моряків (фото «0645», «0646», «0686», «0688» та ін., час проведення зйомки 03 березня 2014 року). Крім того, зафіксовано документально, як на корабель «Тернопіль» прибуває Командувач ЧФ РФ (фото «0674», «0675», «0678», відео «0671», час проведення зйомки 03 березня 2014 року), а на корабель «Славутич» прибуває представники ЧФ РФ (відео «0698», «0699», час проведення зйомки 03 березня 2014 року).
		Аналогічні коментарі до цих фото матеріалів надали і свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_33 
		- ОСОБА_23  - що на відео записах (на диску - т. 6 а. 190) зафіксовано, зокрема: у фільмі «28.02.2014 'Бельбек' находится под контролем вооруженных солдат, приехавших на объект на 'УРАЛах'» - дорога до цивільного сектора аеродрому «Бельбек», рух по якій заблокували військовослужбовці ЗС РФ, а перед ними формально стояла «самооборона»; у фільмах «блокирование военного аэродрома Бельбек спецназом РФ» та «Симферополь. аэропорт Бельбек. По материалам LifeNews» - обставини блокування військового аеродрому «Бельбек» спецназом РФ. Всього ним - свідком, як командиром, було зафіксовано того дня 14 військових вантажівок, 4-6 БТР і до 500 осіб особового складу ЗС РФ, а за повідомленням цивільних осіб у виноградниках снайпери. Задокументовані на цих відео 6-ти колісні КАМАЗи на озброєнні ЗС України не перебували, як і «Тигри», цю техніку вперше побачили під час цих подій в Криму.
		- ОСОБА_16 - що на фото матеріалах (т. 3 а. 45-47, 92; т. 4 а. 141) впізнає ОСОБА_12 , в тому числі зі спини, з яким вела перемовини 05 березня 2014 року на території Штабу Командування ВМС України. На відео «Главком Черноморского флота ОСОБА_46 прибыл к захваченному штабу ВМС Украины» (на диску в папках за адресою «Відео»/«Витко відео» - т. 6 а. 102), назва якого судом оголошена після дослідження свідком, остання показала, що на ньому зафіксовано Командувача ЧФ РФ ВІТКА, як він з помічником заходить до Штабу ВМС України (корпус Командувача) для ведення перемовин, поруч із штабом перебувають представники козацтва.
		- ОСОБА_33 - що на фото матеріалах (№2  т. 3 а. 113) впізнає ОСОБА_12 , з яким вів перемовини на території Штабу Командування ВМС України. На фото (№№ 1 та 2 - Т. 4 а. 140-141) особа зі спини зображена невиразно, а тому не може стверджувати, що це ОСОБА_10 
		- ОСОБА_33 та ОСОБА_16 спільно - що на фото матеріалах (т. 7 а. 15) зафіксовані на фоні спеціальної російської військової техніки військовослужбовці ЗС РФ, яких тоді називали «зелені чоловічики». На відео «А вот так российские военные с оружием блокируют штаб ВМС Украины 28 02 2014» (т. 7 а. 144) ідентифікують будівлі Штабу Командування ВМС України з боку автомобільного парку на території складів, до зафіксованих військовослужбовців ЗС РФ без знаків розпізнання привезли зміну, якою керував впізнаний свідками знайомий офіцер ЧФ РФ у формі, на далі на цьому відео зафіксовані обставини блокування Штабу по периметру. Блокування в себе включало: заборону проїзду машин, вхід заборонений, а вихід вільний, що означало «ти здався». На відео зафіксовано торговий центр (55 сек. запису), на даху якого свідок ОСОБА_47 бачила снайперів, військовослужбовці ЗС РФ здійснювали повний контроль периметру, а зафіксована в/ч НОМЕР_65 є батальйоном охорони Штабу.
		Звертає на себе увагу, що всі ці наведені вище дані повністю узгоджуються між собою, в тому числі і щодо зовнішнього вигляду учасників встановлених елементів збройного конфліктуна територіїАР Крим, починаючиз 20лютого 2014року (збройне вторгнення на цю територію, збройне блокування адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури на цій території, збройне втручання в питання їх життєдіяльності, збройні штурми, напади та захоплення вказаних об`єктів) - озброєних осіб у військовій формі одязі єдиного зразку без знаків розрізнення. З цього приводу, аналізуючи наведені документовані докази у сукупності з показаннями свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_35 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 та ОСОБА_36  очевидців цих подій, колегія суддів вважає безспірно доведеним те, що до встановлених вище фактів, починаючи з 20 лютого 2014 року, причетні саме військовослужбовці ЗС РФ, які діяли як без розпізнавальних знаків і з такими, на що вказує: - єдина в усіх випадках, не зважаючи на інші локації, форма військового зразку очевидно відмінного від військової форми одягу військовослужбовців ЗС України; - поєднані дії військовослужбовців без розпізнавальних знаків і з такими; - однотипне військове захисне екіпірування (каски, бронежилети, розгрузки тощо), однотипна стрілецька зброя, активно залучений для забезпечення бойових завдань військовий транспорт та бойові машини, у т.ч. ГАЗ-2330 «Тигр», якого немає на озброєнні у ЗС України, на окремих з яких ідентифікуються реєстраційні номери автомобільної техніки Південного військового округу ЗС РФ за кодом «21», ЧФ РФ за кодом «90» тощо; - факти прямої ідентифікації таких осіб як військовослужбовців конкретних підрозділів ЗС РФ; - публічне та безпосереднє керування такими діями командним складом ЧФ РФ, в т.ч. Командувачем флоту особисто.
		Власне кажучи, ці висновки суду не оспорюються й офіційною владою РФ.
		Так, у судовому засіданні досліджений відеозапис пропагандистського російського фільму «Крым. Путь на Родину. Документальный фильм Андрея Кондрашова» та протокол його огляду від 26-28 квітня 2016 року (т. 5 а. 200-245). У зафіксованих на вказаному відео репліках Президента РФ, Міністра оборони РФ та командувача ЧФ РФ, що містяться в текстах їх інтерв`ю, наявні висловлювання, зміст яких полягає в інформуванні про планування, підготовку та проведення потужної військової операції на території України (АР Крим), в якій брали участь частини ГРУ ГШ ЗС РФ, російська морська піхота, армійські підрозділи спеціального призначення та повітрянодесантні війська РФ, які блокували дії українських військових та флоту, а за умови протидії з боку української армії, готові були знищити противника. Вказане сприяло можливості порушення суверенітету України, зміни меж території держави Україна та її кордонів шляхом анексії Ар Крим.
		Зокрема Президент РФ ОСОБА_48 у стверджувальній формі висловлюється про таке:
		- інформує про проведення термінової наради, яка відбулася за його участю у ніч на 23 лютого, на якій ним було надано вказівку розпочати процес приєднання Криму до Росії; акцентує увагу на тому, що прийняття такого рішення було викликане подіями в Україні;
		- наголошує на тому, що Крим це історична територія Росії;
		- визнає, що російські військовослужбовці «стояли за спинами» патріотів Росії (за контекстом «самооборона» Криму), інформує про сам процес приєднання Криму до Росії, вказує на свою безпосередню участь в плануванні та керівництві цим процесом;
		- визнає, що в операції з приєднання Криму до РФ брали участь військові частини ГРУ, морська піхота, армійські підрозділи спеціального призначення та повітрянодесантні війська, які, за умови протидії з боку української армії, готові були знищити противника; наголошує на тому, що Росія перетворила Крим на фортецю;
		- визнає, що на українських військовослужбовців в Криму здійснювався силовий та психологічний тиск з метою їх роззброєння та переманювання на бік Росії;
		- виправдовує дії щодо направлення в Крим військових підрозділів існуванням терористичної небезпеки з боку радикально налаштованих представників української влади та силових структур;
		- наголошує на тому, що послідовні і жорсткі дії Росії в Криму, збільшення кількості російських військових угрупувань на півострові створили необхідні умови для проведення референдуму в Криму та уникнення жертв і кровопролиття.
		Міністр оборони РФ у стверджувальній формі висловлюється про таке:
		- висловлює впевненість у тому, що захоплення ключових адміністративних споруд в м. Сімферополі було спрямоване на попередження виникнення в Криму конфліктів на релігійному та національному ґрунті, а так звані «ввічливі люди» виконували функцію захисників, а не загарбників, діяли чемно і коректно;
		Командуючий ЧФ РФ у стверджувальній формі висловлюється про таке:
		- визнає, що використання РФ морської штурмової авіації в Криму було демонстрацією сили з боку Росії та наголошує на необхідності таких дій і рішучості в їх реалізації з метою залякування «американських сил»;
		- наголошує на тому, що блокування українських військових кораблів за допомогою російських морських буксирів було пасткою для українських військових кораблів.
		Згідно з дослідженими судом протоколом огляду від 26 серпня 2016 року розмішеного в мережі Інтернет фільму « ІНФОРМАЦІЯ_18 » та власне самого цього відео запису (т. 3 а. 37-43), на проміжку запису з 04 хв. 09 сек. по 04 хв. 53 сек. також зафіксовано заяви Президента РФ ОСОБА_49 , в яких він публічно надавав різну оцінку припущенням з приводу участі ЗС РФ у зафіксованих документально обставинах збройного блокування військових частин ЗС України на території АР Крим перед проведенням референдуму (мовою оригіналу за перекладом): «Дивиться на пострадянський простір, багато форми, яка зовні схожа з військовою, підіть до магазину та ви там придбаєте будь-яку форму. Це були місцеві сили самооборони» - у такій спосіб заперечуючи причетність військовослужбовців ЗС РФ; «За спиною сил самооборони Криму звичайно стали наші військовослужбовці…» - у такій спосіб пізніше вже не заперечуючи причетність військовослужбовців ЗС РФ, проте акцентуючи увагу на їх пасивній другорядній ролі; «Звичайно це факт, ми ніколи його не заперечували, наші Збройні Сили, прямо скажемо, блокували Збройні Сили України, які були розквартировані в Криму» - у такій спосіб ще пізніше визнавши пряму причетність військовослужбовців ЗС РФ до вказаних подій та їх активну роль щодо їх перебігу.
		Суд у межах даного провадження не визнає доказами обвинувачення ОСОБА_12 наведені відомості щодо висловів Президента РФ, Міністра оборони РФ, Командувача ЧФ РФ та протокол їх огляду, проте сприймає їх як переконливі дані, що додатково узгоджуються з висновками суду, роблячи підозру у суб`єктивізмі в оцінках суддів абсурдною.
		Враховуючи проведений аналіз доказів суд визнає достовірними показання свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_35 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 та ОСОБА_36 , оскільки вони, крім того, що узгоджуються між собою, також знайшли своє документальне підтвердження, а тому кладе їх в основу свого вироку, окремі розбіжності в показаннях цих осіб суд визнає дрібними і такими, що не впливають на ці висновки суду. Щирість, з якою вказані особи свідчили і на користь обвинуваченого ( ОСОБА_21 , ОСОБА_23 та ОСОБА_25 вказали, що обвинувачений їм не знайомий, а ОСОБА_16 із ОСОБА_17 не підтвердили участь обвинуваченого в інших епізодах), усуває всі сумніви в їх неупередженості та об`єктивності. 
		Як свідчатьрезультати судовогорозгляду,більшість належнихфактичних данихпро вчиненнязлочинів уданому провадженніодержані увиді фотота відеоматеріалів нев результатінегласних слідчих(розшукових)дій чиоперативно-розшуковоїдіяльності уповноваженихна цеосіб,а єситуативно (випадково)зафіксованими великоюкількістю громадян,журналістів,які випадковостали очевидцямиподій,відкритими відеокамерамиспостереження,розташованими набудівлях,у приміщеннях.Конституційний СудУкраїни усвоєму рішеннівід 20жовтня 2011року усправі № 1-31/2011 (щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України) зазначив, що подані будь-якою особою фактичні дані не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом. Оскільки у даному випадку фіксація відкритими відеокамерами спостереження, а також окремими громадянами не мала цілеспрямованого характеру на застосування оперативно-розшукових заходів, а була випадкова, тому всі результати такої фіксації суд визнає допустимими доказами, а відтак відсутні правові підстави для задоволення клопотання сторони захисту про їх недопустимість.
		Той факт, що наявні у справі і подані сторонами вказані фото та відео матеріали не є первинними, тобто не походять з першоджерел, а ідентифікаційні ознаки носіїв, на яких зберігаються вказані відомості в даних матеріалах, не завжди співпадають з тими, які вказані у протоколі огляду, до якого вони додаються, на що звернув увагу захист, не впливає на вказаний висновок суду, оскільки належить оцінювати ці матеріали як електронні копії фото та відео матеріалів, зміст яких відповідає відповідним протоколам їх огляду, також досліджених судом безпосередньо. При цьому подання таких протоколів огляду та відео фото матеріалу в копіях, в останньому випадку на інших носіях, також пояснюється процесуально, оскільки є наслідком виділення шляхом копіювання матеріалів даного провадження з інших кримінальних проваджень, про що прокурором подано відповідні достовірні докази у вигляді прийнятих та належно оформлених процесуальних рішень (т. 7 а. 196-218). Більш того, це не вплинуло на зміст самих доказів.
		Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, дані, які вони містять, узгоджуються з іншими матеріалами справи та показаннями вказаних свідків  очевидців подій, колегія суддів визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про вчинення злочинів у даному провадженні у виді фото та відео матеріалів достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу свого вироку. Відтак зауваження захисту в цій частині є безпідставними.
		Крім того, оцінюючи на вимогу захисту на предмет допустимості первинні джерела відомостей, а саме дані, які містять службова документація військових частин, інших органів, протоколи огляду місця події безпосередньо на території військових частин ЗС України у лютому-березні 2014 року, додатки до таких документів у виді фото таблиць, колегія суддів визнає всі ці докази також допустимими, оскільки у процесуальному значенні складовою згаданої службової документації виступає документ (ч. ч. 1 та 2 ст. 99 КПК України).
		При цьому, не виконання стороною обвинувачення обов`язку надати оригінали таких документів не впливає на вказаний висновок суду, оскільки належить оцінювати ці матеріали як дублікати, які прирівнюються до оригіналу (ч. 4 ст. 99 КПК України). Подання таких документів в копіях також пояснюється процесуально, оскільки є наслідком виділення матеріалів даного провадження з інших проваджень, на що вже зверталася увага.
		Оскільки відомості, які містять вказані службова документація військових частин, інших органів, протоколи огляду місця події, повністю та в деталях узгоджуються як між собою, так і з даними інших документованих доказів у виді фото та відео матеріалів, з показаннями вказаних свідків  очевидців подій, дозволяють ідентифікувати події за часом, локацією та за складом їх учасників, на що вказує проведений вище аналіз, тому колегія суду всі ці дані визнає достовірними і також кладе в основу свого вироку.
		Окремі процесуальні огріхи, на які обґрунтовано звертав захист увагу (відсутність на окремих додатках до протоколів огляду підпису особи, яка проводила такий огляд), не впливає на зміст самого доказу, який виявився відповідним тим даним по суті фіксованих подій, які закріплені у протоколі, відтак безсумнівно достовірним.
		Зважаючи на обсяг відео та фото матеріалів як доказів, їх взаємоузгоджений, інколи перехресний та взаємодоповнюючий характер (напр., обставини переміщення територією АР Крим колони військової техніки на чолі з БМД бортовий номер «081», другий - «085» і так далі, зафіксовані різними особами і в різних місцях  на під`їзді до м. Джанкой (фільм «Крым. 20.03 ВДВ РФ…»), та в самому місті  фільм «Русские войска в Крыму…»), ці обставини викликають до них довіру, достатню для того, щоб нівелювати окремі формальні огріхи під час їх збору та фіксації, а також відсутність окремих доказів їх не фальсифікації шляхом підробки.
		Разом з тим, наявні на відео файлах коментарі, виступи, висловлювання та інші оціночні судження різних осіб (журналістів, блогерів, аналітиків, експертів, політичних діячів, ведучих різних телевізійних програм, в тому числі новин, та іншого роду спікерів) суд визнає недопустимими доказами, задовольнивши з цього приводу клопотання захисту, зважаючи на вимоги процесуального закону щодо безпосередності дослідження судом доказів, зокрема обов`язкового безпосереднього допиту свідка, показання якого суд отримує виключно усно (ст. 23 КПК України). Тому суд не досліджує ці джерела інформації (ч. 2 ст. 86 КПК України).
		У той же час, зафіксовані на відео записах публічні, тобто для їх розповсюдження, повідомлення (заяви) особи про прийняті нею рішення чи вчинені дії, підстави та мету прийняття таких рішень чи вчинення дій, що мають правове значення, можуть бути оцінені судом, враховуючи особливості кримінального провадження, як документ за правилами повідомлення (заяви) про злочин за умови безспірної ідентифікації такої особи - заявника, наявного вольового моменту в її поведінці, пов`язаної із публічним поданням повідомлення (заяви), не зважаючи на можливість допитати таку особу судом безпосередньо. Суд дійшов такого висновку, який виявився актуальним для цілей даного провадження, беручи до уваги значення повідомлення (заяви) про злочин в контексті доказування  таке повідомлення (заява) очевидно не може бути визнано показаннями особи в контексті приписів ст. 23 КПК України, проте не втрачає свого значення як документ в контексті положень ст. 99 КПК України, поняття якого на багато ширше і не обмежується лише категорією «офіційного документу», якою оперує кримінальне право. Відомості, які містить повідомлення (заява) про злочин, є достатньою підставою для початку кримінального провадження з тим, щоб бути у подальшому предметом перевірки в межах кримінального провадження та оцінки у взаємозв`язку з іншими здобутими досудовим розслідуванням та судовим провадженням доказами. Ігнорування будь-якого доказового значення повідомлення (заяви) про злочин як документу робить абсурдною необхідність у такому випадку його перевірки іншими доказами та неможливим притягнення особи до відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення (заяву) про злочин. Саме, зважаючи на доказове значення повідомлення (заяви) про злочин, повідомлення (заяви) усно, прийняти їх протокольно. 
		Суд визнає недопустимими доказами, а тому не оцінює їх, явно постановочні сюжеті окремих подій, що безпосередньо стосуються обставин даного провадження, які містяться на згаданому вище відео записі під назвою «4 оборона Севастополя почему герои не те» (т. 3 а. 24-36) та оцінюються судом як прояв виключно творчого задуму автора фільму (проміжки запису з 03 хв. 50 сек. по 03 хв. 51 сек., з 04 хв. 54 сек. по 04 хв. 55 сек., з 05 хв. 07 сек. по 05 хв. 18 сек., з 05 хв. 23 сек. по 05 хв. 25 сек., з 05 хв. 44 сек. по 05 хв. 58 сек., з 06 хв. 08 сек. по 06 хв. 43 сек., з 06 хв. 46 сек. по 06 хв. 52 сек., з 07 хв. 04 сек. по 07 хв. 05 сек., з 07 хв. 19 сек. по 07 хв. 22 сек.). Наявність таких постановочних сюжетів, які нібито відтворюють події лютого-березня 2014 року в АР Крим, а насправді спотворюють дійсні обставини цих подій шляхом однобічної акцентуації на їх характер, безапеляційного поділу їх учасників на «добрий-поганий», відповідно на «свій-чужий», навішування для цього ідентифікуючих ярликів, на кшталт, з одного боку «бойовики», «нападники», «провокатори», «наркомани», а з іншого  «дружинники», «захисники», «патріоти» та «небайдужі громадяни» тощо, системність таких сюжетів та їх частота вказують на замовний та пропагандистський характер такого фільму.
		Разом з тим, не зважаючи на такий характер вказаного фільму «4 оборона Севастополя почему герои не те» (т. 3 а. 24-36) в цілому, використані в ньому документальні кадри не втрачають свого доказового значення, а їх використання для доведення чи спростування обставин даного кримінального провадження не порушує права на захист ОСОБА_12 , оскільки вказаний фільм як раз таки, навпаки, і був створений для того, щоб максимально пояснити та виправдати дії РФ та її представників на території України, анексію АР Крим, зокрема.
		Враховуючи проведений аналіз доказів у їх взаємозв`язку звертає на себе увагу фактична обстановка на території АР Крим, в якій 05 березня 2014 року обвинувачений проводив перемовини з командуванням ВМС України і яка була цілком відома останньому з доповідей, окремі з яких були предметом дослідження. А саме, збройне вторгнення на територію АР Крим вже відбулося, а його ознаки були очевидні, вже тривало збройне блокування окремих адміністративних будівель, об`єктів військової та цивільної інфраструктури, окремі з яких були захоплені і були під повним контролем ЗС РФ, командування ВМС України було поінформоване про численні факти збройного втручання в питання життєдіяльності військових частин, схиляння командирів до зради, збройне блокування повітряного та морського флоту, портів та берегів було абсолютним. При цьому мова вже йшла не про уявну можливість застосування зброї підрозділами ЗС РФ, її застосування вже мало місце. В таких умовах акцентуація з боку очільника переговорників ОСОБА_12 , як він сам себе позиціонував, на невідворотності «референдуму», який ЗС РФ здатні забезпечити, та необхідності військовим формуванням України добровільно здати зброю, його непохитність з цих питань, вказували на те, що він не прибув вислуховувати якійсь умови української сторони щоб домовлятися, всі питання вже були вирішені, а тому лише ультимативно пропонує підкоритися і довести своє рішення всьому підлеглому складу, не виконання його пропозиції матиме негативні наслідки.
		В контексті оцінки твердження сторони захисту про відсутність доказів погроз з боку обвинуваченого ці висновки суду є ключовими. При цьому, дійсно, відсутність вербальної погрози з боку обвинуваченого застосувати зброю особисто чи негайно, не впливає на висновок суду про наявність такої погрози та її більш ніж реальний характер через вже наявні непоодинокі факти застосування сили.
		Дійсно, як правильно звернув увагу захист, наведені докази вторгнення, блокування, втручання, захоплення та штурмів не містять даних про участь в таких діях обвинуваченого ОСОБА_12 безпосередньо. Однак їх прямий зв`язок із змістом звернення, яке доніс ОСОБА_10 до командування ВМС України, розмірковуючи про новостворені органи на території Криму ще до, так званого, «акта проголошення незалежності», є очевидним, а характер такого зв`язку свідчить не тільки про поінформованість адресанта, а й про його нарочито неприховану ключову роль у вказаних процесах через здатність впливати на них та спрямовувати їх розвиток.
		Окремої уваги з огляду на особливості даного кримінального провадження потребує правова оцінка вказаних дій ЗС РФ на території суверенної України в АР Крим.
		Згідно з інформативним листомМЗС Українивід 13березня 2014року №610/17-123/1-789з додатками (т. 5 а. 44-55) питання тимчасового перебування ЧФ РФ на території України регулюються Базовими угодами з питань ЧФ РФ: Угодою між Україною і РФ про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 року; Угодою між Україною і РФ про взаємні розрахунки, пов`язані з поділом ЧФ та перебування ЧФ РФ на території України; Угодою між Україною і РФ про параметри поділу ЧФ від 28 травня 1997 року. Згідно з п. 1 ст. 6 Угоди між Україною і РФ про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 року «військові формування здійснюють свою діяльність в місцях дислокації відповідно до законодавства РФ, поважаючи суверенітет України, додержуючись її законодавства та не допускають втручання у внутрішні справи України». Згідно з п. 5 ст. 15 Угоди між Україною і РФ про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 року «пересування, пов`язані з діяльністю військових формувань поза місцями їхньої дислокації, здійснюються після узгодження з компетентними органом України», яким відповідно до Указу Президента України № 705/2008 МО України визначено головним компетентним органом, який після погодження з іншими компетентними органами надає дозвіл на здійснення таких пересувань. Можливість блокування та взяття під контроль військових об`єктів ЗС України, державних установ, їх пошкодження чи руйнування не передбачена жодними українсько-російськими угодами.
		Наведені положення вказаних міжнароднихугод підтверджені безпосереднім дослідженням під час судового розгляду їх тексту, а також положень Угоди міжУкраїною таРФ зпитань перебуванняЧФ РФна територіїУкраїни від21квітня 2010року (так звана Харківська угода), якою подовжено дію вказаних угод з одночасним врегулюванням питання орендної плати за перебування ЧФ РФ на території України, в т.ч. за рахунок зниження ціни на газ, на двадцять п`ять років з наступним автоматичним подовженням їх дії на наступні п`ятирічні періоди за відсутності перешкод для цього. Крім того, Додатком № 2 до Угоди про параметри поділу ЧФ від 28 травня 1997 року чітко визначенні місця постійної дислокації підрозділів ЧФ РФ на території України (т. 5 а. 59-114, 147-151).
		Як також вбачається з вказаного листа МЗС України від 13 березня 2014 року № 610/17-123/1-789 з додатками, в ньому системно в контексті положень Резолюції 3314 ГА ООН від 14 грудня 1974 року щодо визначення агресії аналізуються всі наведені вище факти, пов`язані з діяльністю ЗС РФ на території України у період лютого  березня 2014 року, через призму законодавства України та положення угод між Україною і РФ, зокрема, про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 року та про використання силами та засобами ЧФ РФ повітряного простору України від 16 липня 1999 року. Визначено, що дії військових підрозділів ЗС РФ на території АР Крим мають ознаки, передбачені п.п. «а», «с», «d», «е» ст. 3 Резолюції 3314 ГА ООН від 14 грудня 1974 року.
		Так, у статтях 1-5 Резолюції 3314 ГА ООН від 14 грудня 1974 року серед іншого визначено: агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є доказом акту агресії. Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: - вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її (п. «а» ст. 3); - блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави (п. «с» ст. 3); - напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави (п. «d» ст. 3); - застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території до припинення дії угоди (п. «е» ст. 3). Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Ці положення Резолюції 3314 ГА ООН від 14 грудня 1974 року щодо визначення агресії імплементовані в ст. 1 Закону України «Про оборону України».
		Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Відповідно до розділу V Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і США підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали досліджений судом Договір продружбу,співробітництво іпартнерство міжУкраїною іРФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року та Федеральним Законом РФ від 02 березня 1999 року  т. 5 а. 117-146). Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного Договору, РФ зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права. 
		Статтями 1-3 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Ст. 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України, а відповідно до ст. ст. 132134 Конституції України, територіальний устрійУкраїни ґрунтуєтьсяна засадахєдності тацілісності державноїтериторії, місто Севастополь маєспеціальний статус, Автономна Республіка Крим є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Таким чином, загальні обставини ведення агресивної війни з боку РФ на території України в АР Крим, окупації АР Крим, а також подальшої анексії цієї частини території на користь РФ всупереч встановленого Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року і ст.ст. 1-3, 73, 132-134 Конституції України державного ладу та порядку, вимог п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року №2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року №3314 (ХХІХ), ст.ст. 1-3, 68 Конституції України, які викладені в обвинувальному акті, колегія суддів вважає доведеними вказаними доказами, які визнає належними, допустимими та достовірними, а у взаємозв`язку  достатніми для таких висновків. Відсутність в національному кримінальному праві дефініції «ведення агресивної війни» як акту збройної, тобто шляхом введення в дію збройних сил, агресії не є перешкодою для застосування з цього приводу категорій міжнародного права, які імплементовані в національне законодавство.
		Натомість, суд зауважує на недопустимості поданого стороною обвинувачення як доказу винуватості висновку експертаза результатамипроведення судово-економічноїекспертизи №6924/16-45від 31травня 2016року щодо розміру збитків, завданих Україні у зв`язку з військовою анексією АР Крим.
		Як вбачається з цього висновку експерта№ 6924/16-45 з додатками (т. 4 а. 125-130), розмір таких збитків з урахуванням висновків Розрахунку розміру збитків, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Гільдія оцінювачів України», складає 1 080 352 000 000 (один трильйон вісімдесят мільярдів триста п`ятдесят два мільйони)грн.
		Однак, відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 п. 6 ч. 1 ст. 102 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності та повноти дослідження.
		Відповідно до п. 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту України від 08.10.1998 № 53/5 (далі  Інструкція), під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи.
		Відповідно доп.4.15Інструкції,дослідницька частинависновку повиннавключати: відомості про стан об`єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування; посилання на додатки та необхідні роз`яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження.
		Однак, висновок експерта № 6924/16-45 від 31 травня 2016 року не відповідає вказаним вимогам. Так, висновок не містить докладний опис проведених досліджень, відомості про стан об`єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування, експертну оцінку результатів дослідження, у зв`язку із чим неможливо встановити, на підставі яких дій експерт дійшов висновку про обґрунтованість розрахунків складених суб`єктом оціночної діяльності. Відтак зазначений висновок експерта № 6924/16-45 не може бути допустимим доказом, оскільки є неповним та невмотивованим, що не може бути усунуто і шляхом допиту експерта.
		За таких обставин, сам по собі Розрахунок розміру збитків, завданих протиправним перешкоджанням щодо володіння, користування і розпорядження майном та майновими правами, що є власністю держава Україна і знаходяться на території Автономної Республіки Крим, незаконно окупованій Російською Федерацією, складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Гільдія оцінювачів України» (т. 4 а. 14-124) не може бути прийнятий судом як допустиме джерело доказів, оскільки за правилами п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України виключно експертним шляхом (за результатами проведення експертизи) визначається розмір матеріальних збитків, завданих злочином, і ці положення процесуального закону вступили в силу до завершення досудового розслідування в межах даного кримінального провадження.
		Суд також виключає з фактичних обставин посилання на зміст Положення про ГШ ЗС РФ, затвердженого Указом Президента РФ від 23.07.2013 № 631, оскільки цей суто відомчий документ на дослідження під час судового розгляду сторонами не подавався.
		Надані стороною обвинувачення відомості з Інтернет-ресурсу Вікіпедія (Wikipedia) (т. 3 а. 22-23) суд визнає недопустимими доказами обвинувачення, оскільки ці дані не мають документованого оформлення і формуються за принципом загальнодоступної вільної онлайн-енциклопедії, оскільки будь-хто, у кого є доступ до читання Вікіпедії, може на свій розсуд редагувати її статті. Подібного роду інформація може прийматися на початкових етапах досудового розслідування для відома, але лише як така, що потребує подальшої перевірки шляхом проведення відповідних слідчих (розшукових) дій відповідно до встановленого процесуальним законом порядку виявлення, збору та фіксації доказів.
		Згідно з даними офіційного сайту Президента РФ, які наведені у протоколі оглядувід 09листопада 2016року тадодатках донього увиді роздруківок (т. 3 а. 79-90), ОСОБА_42 ( ОСОБА_50  рос.) указом Президента РФ № 169 від 21 березня 2014 року у відповідності до п. «к» ст. 83 Конституції РФ призначений «повноважним представником Президента Російської Федерації у Кримському федеральному окрузі», а указом Президента РФ № 374 від 28 липня 2016 року він вже призначений повноважним представником Президента Російської Федерації у Північно-Кавказькому федеральному окрузі.
		Звісно правовий акт індивідуальної дії, розміщений в мережі Інтернет, сам по собі не є переконливим доказом його фізичного існування, тим більше реалізації. Натомість, перевіривши всі сумніви захисту з цього приводу в частині, що стосується обвинуваченого ОСОБА_12 , колегія суддів визнає їх безпідставними.
		Так, фактична діяльність ОСОБА_12 як «повноважного представника Президента Російської Федерації у Кримському федеральному окрузі» до моменту ліквідації такого округу як самостійного з усією повнотою задокументована: - в листі№ 212/в-2264від 17червня 2016року тааналітичній довідцідо ньогоДепартаменту контррозвідкиСБУ (т. 3 а. 52-63), в якій на підставі аналізу відомостей з відкритих інформаційних джерел та ресурсів розкриваються обставини діяльності ОСОБА_12 на цій посаді; - на відео записах телевізійної програми «Повод и Довод», дані з яких детально описані в протоколі огляду від 07 листопада 2016 року (т. 3 а. 44-48) і стосуються всіх сфер життєдіяльності території півострова Крим, якими системно впродовж 2014-2015 років опікувався ОСОБА_10 саме як «повноважний представник Президента Російської Федерації у Кримському федеральному окрузі»; - у відомостях офіційного сайту Президента РФ, які наведені у протоколі оглядувід 09листопада 2016року тадодатках донього увиді роздруківок (т. 3 а. 79-90), за якими ОСОБА_51 ( ОСОБА_52  рос.) як діючому «повноважному представнику Президента Російської Федерації у Кримському федеральному окрузі» указом Президента РФ № 427 від 11 червня 2014 року присвоєно класний чин  дійсний державний радник РФ 1-го класу, а указами Президента РФ від 25 травня 2012 року № 715 (в редакції 28 березня 2014 року), від 11 липня 2012 року № 945 (в редакції 23 квітня 2014 року), від 11 липня 2012 року № 1205 (в редакції 14 квітня 2014 року), від 09 лютого 2013 року № 126 (в редакції 08 травня 2014 року) тощо ОСОБА_10 знову ж таки, як діючий «повноважний представник Президента Російської Федерації у Кримському федеральному окрузі», був включений відповідно до складу Ради Безпеки РФ, Комісії при Президентові РФ з моніторингу досягнення цільових показників соціально-економічного розвитку РФ, Російського організаційного комітету «Перемога» та інших комісій, робочих груп та рад при Президентові РФ; - у відомостях офіційного сайту Адміністрації Президента РФ, які наведені у протоколі оглядувід 11серпня 2016року тадодатках донього увиді роздруківок (т. 3 а. 69-74), за якими ОСОБА_10 обіймав посаду «повноважного представника Президента Російської Федерації у Кримському федеральному окрузі» з 21 березня 2014 року по 28 липня 2016 року; - у відомостях офіційного сайту Повноважного представника Президента Російської Федерації у Північно-Кавказькому окрузі, які наведені у протоколі огляду від 12 серпня 2016 року та додатках до нього у виді роздруківок (т. 3 а. 75-78), за якими ОСОБА_10 (наводиться фото) обіймає вказану посаду з 28 липня 2016 року, що повністю узгоджується з даними про його кар`єру, наведеними вище.
		Згідно з дослідженими судом протоколом оглядувід 25серпня 2016року наданоголистом Департаментуконтррозвідки СБУ№ 212/в-2264від 17червня 2016року фільму«О событияхдвухлетней давностикоторые предшествовалиреферендуму остатусе КрымаЭксклюзив» тавласне самогоцього відеозапису (т. 3 а. 64-68), на проміжку запису, починаючи з 03 сек. зафіксовано особу, зовні схожу на ОСОБА_12 , яка особисто під час інтерв`ю російському телевізійному каналу «НТВ» заявила, що (мовою оригіналу за перекладом): «Я по духу кримчанин-севастополець», надалі коментуючиКримські подіїпісля Майдану: «22 лютого… я приїхав сюди… Ми знаємо, що в лютому 14-року… стався кровавий державний переворот, в результаті якого до влади прийшли фашисти-бандєри… Мешканці Криму не змогли примирилися з таким режимом, вийшли на вулиці…, щоб відкрито заявити про свою позицію… Відразу я зрозумів, що не можу залишатися в стороні від цих подій, які проходили в Криму…, розуміючи, що і як треба робити для уникнення кровопролиття. Тому зв`язався із друзями, товаришами та загальними зусиллями… вдалося… в короткий проміжок часу досягнути ту мету, до якої ми наближались разом… Був експромт…, було … бажання повернути Крим до складу Російської Федерації… Висловлюю слова подяки всім кримчанам, які… висловились за повергнення в склад Росії, особлива подяка російським військовослужбовцям, які забезпечили порядок в районах дислокації військових частин Чорноморського флоту, не допустили провокаторів з правового сектору та радикалів кримськотатарського Меджлісу на кораблі та військові частини, також велика роль українських військовослужбовців... Ми спілкувалися і працювали практично з кожним керівником і спасибі їм за те, що… не підняли зброю на своїх співвітчизників… Те, що Крим  Росія було зрозуміло приблизно вночі 06 березня, навіть до референдуму, оскільки цілком було зрозуміло, як висловиться населення. Я завжди був впевнений, що Крим і Севастополь повернуться до Росії, просто не думав, що мені та моїм товаришам повезе взяти участь у цій святій справі… Ситуація була непроста, але нам вдавалося разом із силами самооборони домовлятися з керівниками, з командирами, пояснюючи, що їх очікує…», щодо можливостіТУРЧИНОВА сістина літакув Сімферопольськомуаеропорту: «Турчинов з компанією збирався вилетіти… сюди (АР Крим) двома бортами, в одному сам, а в іншому підготовлена група спецназу, ми тут (АР Крим) приймали рішення, нам ніхто не заважав, а тому ми повідомили, якщо він перетне кордон, то буде збитий».
		Згідно з дослідженими судом протоколом оглядувід 26серпня 2016року розмішеногов мережіІнтернет фільму«Постпред Путинапризнался всиловом захватеКрыма» тавласне самогоцього відеозапису (т. 3 а. 37-43), на проміжку запису з 05 сек. до 28 сек. зафіксовано серед учасників наради у Президента РФ ОСОБА_49 вказану вище особу, зовні схожу на ОСОБА_12 , яка починаючи з 42 сек. запису відтворює частину своєї заяви російському телевізійному каналу « ІНФОРМАЦІЯ_19 » щодо безрезультатного намагання ТУРЧИНОВА вилетіти в Сімферополь, у подальшому в цьому фільмі використані вже детально проаналізовані колегією суддів кадри з фільму «4 оборона Севастополя почему герои не те» за участю тієї ж особи, яка на останньому ідентифікована саме як ОСОБА_10 .
		Звертає на себе увагу, що всі виявлені фото особи, ідентифікованої на вказаних офіційних сайтах органів влади РФ, в тому числі в суді за допомогою свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_16 , як ОСОБА_10 , відповідає фото та відео матеріалам, що також були ідентифікаційною складовою тієї ж самої особи у фільмі «4 оборона Севастополя почему герои не те», сюжети якого за участю ОСОБА_12 є спільними із фільмом « ІНФОРМАЦІЯ_18 », який у свою чергу компільований з уривків інтерв`ю ОСОБА_12 , що в цілому з редакційними правками складає основу фільму під назвою «О событиях двухлетней давности которые предшествовали референдуму о статусе Крыма Эксклюзив».
		Вказані висновки суду підтверджені результатами проведених експертних досліджень.
		Так, як вбачається з дослідженого судом під час судового розгляду висновку експерта№ 244/іктвід 12жовтня 2016року за результатами проведення судової портретної експертизи (т. 4 а. 136-144), офіційне зображення особи ОСОБА_12 на сторінці офіційного сайту Повноважного представника Президента Російської Федерації у Північно-Кавказькому окрузі (файл «belavencev 10d2»), використане як порівняльний зразок зовнішності ОСОБА_12 , а також зображення згаданої вище особи у відео файлах «Постпред Путина признался в силовом захвате Крыма» та «О событиях двухлетней давности которые предшествовали референдуму о статусе Крыма Эксклюзив» належать одній особі.
		Згідно з дослідженим судом висновком експерта№ 17756/16-35від 07червня 2017року за результатами проведення судової експертизи звукозапису (т. 4 а. 167-171), зміст текстового відтворення інтерв`ю ОСОБА_12 , наведеного протоколі огляду від 25 серпня 2016 року, збігається з із змістом такого інтерв`ю, зафіксованому на відео запису під назвою «О событиях двухлетней давности которые предшествовали референдуму о статусе Крыма Эксклюзив». Участь у вказаному інтерв`ю брав ОСОБА_10 , його слова та висловлювання правильно позначені у протоколі символом «Відповідь Б.».
		Крім того, як вбачається з протоколів пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками за участі свідків ОСОБА_19 (т. 3 а. 99-101), ОСОБА_53 (т. 3 а. 105-107), ОСОБА_54 (т. 3 а. 108-110), ОСОБА_55 (т. 3 а. 111-113), останні впізнали ОСОБА_12 як особу, що очолювала переговорний процес на із представниками РФ на території Штабу Командування ВМС України у березні 2014 року. 
		Натомість суд оцінює як недопустимі, а відтак відхиляє відомості, що містить протокол пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками за участі свідка ОСОБА_16 (т. 3 а. 102-104) оскільки, як видно з тексту даного протоколу, він оформлявся за участю понятих, участь яких під час цієї слідчої дії свідок ОСОБА_47 не пригадала.
		Згідно з дослідженим судом висновком експертів№ 17757/16-35/6740/17-39від 13вересня 2017року за результатами проведення комплексної судової лінгвістичної експертизи та експертизи звукозапису (т. 4 а. 174-183), підтверджено обґрунтованість висновку експерта № 17756/16-35 від 07 червня 2017 року, а також встановлено, що у мовленні ОСОБА_12 відсутні ознаки читання тексту або озвучення вивченого на пам`ять тексту, простежуються ознаки як спонтанного підготовленого, так і спонтанного непідготовленого мовлення, що свідчить про попередню підготовку окремих тез інтерв`ю та їх використання під час спонтанного непідготовленого мовлення. Логіко-змістовий та лінгвістично-цільовий аналіз висловлювань ОСОБА_12 показав, що він:
		-інформує адресатів про те, що після приїзду наприкінці лютого 2014 року в Крим не залишився осторонь подій, що там відбувалися, об`єднавши зусилля з друзями та однодумцями, їм вдалося досягнути поставленої мети і приєднати Крим до Росії ;
		-стверджує, що події, які відбувалися в лютому 2014 року в Криму і сприяли приєднанню Криму до РФ, не були спланованими заздалегідь;
		-стверджує, що групою прихильників приєднання Криму до Росії, до якої він входив, проводилася роз`яснювальна робота серед командування військових частин, дислокованих в Криму;
		-акцентує увагу на власній участі. А також на участі своїх однодумців, у подіях, які сприяли приєднанню Криму до РФ;
		-стверджує, що групі прихильників приєднання Криму до РФ, до якої він входив, у співпраці із силами самооборони вдавалося домовлятися з командуванням військових частин, дислокованих в Криму;
		-стверджує, що рекомендував самопроголошеному «прем`єр-міністру Республіки Крим» ОСОБА_56 призначити ОСОБА_57 на посаду «прокурора Криму»;
		-інформує адресатів про те, що групою прихильників приєднання Криму до РФ, до якої він входив, було прийнято рішення збити літак з виконувачем обов`язків Президента України ОСОБА_58 на борту за умови перетину ним адміністративного кордону Криму.
		Отже, за висновком цієї експертизи, ОСОБА_10 інформує про здійснення ним самостійно та з групою однодумців діяльності, зміст якої полягав у залученні до участі у процесі приєднання Криму до Росії друзів та однодумців, проведенні роз`яснювальної роботи серед командування військових частин, дислокованих в Криму, участі в переговорах з ними, а також участі у прийнятті важливих кадрових та політичних рішень, і, з урахуванням загального змісту текстового матеріалу інтерв`ю, був спрямований на від`єднання АР Крим від України і приєднання до РФ. Ця інформація щодо здійснення ОСОБА_18 самостійно або з групою однодумців вказаної діяльності викладена ним у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.
		Згідно з дослідженим судом висновком експертів№ 17945/16-61від 12лютого 2018року за результатами проведення судової психологічної експертизи (т. 7 а. 174-181), процес подачі ОСОБА_18 інтерв`ю журналісту стосовно факту його безпосередньої активної участі у подіях по відокремленню півострова Крим від України та включення його до складу РФ, зафіксованих у відео запису «О событиях двухлетней давности которые предшествовали референдуму о статусе Крыма Эксклюзив», характеризується використанням учасниками спілкування спрощеної схеми комунікативної взаємодії усіченого характеру, здійснюється у спокійній та врівноваженій обстановці. Комунікативна діяльність ОСОБА_12 у процесі дачі відповідей на запитання журналіста стосовно факту його безпосередньої активної участі у вказаних подіях характеризується внутрішнім напруженням, мобілізованістю та контролем за власною поведінкою, послідовністю та систематизованістю у ведені розмови, використанням широкого понятійно-категорійного апарату, паралінгвізмів й пошукових семантичних пауз, а також прийомів психологічного впливу у вигляді формування прихильності з елементами переконання та навіювання у поєднанні з індивідуальною особистістною демонстративністю та саморекламуванням для посилення даного впливу на рівні зараження. У поведінці ОСОБА_12 під час дачі відповіді на запитання журналіста стосовно факту його безпосередньої активної участі у подіях по відокремленню півострова Крим від України та включення його до складу РФ наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення ним обстановки та обставин події, що передувала  вчиненням ОСОБА_18 умисних дій з метою зміни меж території або держаного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Пояснення ОСОБА_12 під час відповіді на запитання журналіста стосовно факту його безпосередньої активної участі у подіях по відокремленню півострова Крим від України та включення його до складу РФ можна вважати такими, що відповідають обставинам події, про які він розповідає. Маркерів, які вказували б на наявність явного або прихованого психологічного впливу на ОСОБА_12 під час його інтерв`ю, закріпленого у файлі «О событиях двухлетней давности которые предшествовали референдуму о статусе Крыма Эксклюзив», не виявлено.
		Оцінюючи узгоджені між собою дані, які містять відео записи «О событиях двухлетней давности которые предшествовали референдуму о статусе Крыма Эксклюзив» та «Постпред Путина признался в силовом захвате Крыма» щодо ролі ОСОБА_12 у подіях по відокремленню півострова Крим від України та включення його до складу РФ, суд, керуючись своїми правовими позиціями, які сформульовані раніше, сприймає повідомлення (заяви) ідентифікованого в суді ОСОБА_12 як документ  повідомлення про злочин, оскільки зафіксовані на відео записах його висловлювання свідомі, вольові та публічні, тобто зроблені представнику ЗМІ на телебаченні для їх розповсюдження, стосуються прийнятих самим ОСОБА_18 рішень та вчинених дій, підстав та мети прийняття таких рішень та вчинення дій, що мають правове значення.
		На відсутність даних про самооговор ОСОБА_18 свідчить те, що всі без винятку відомості, які містять вказані відео записи і стосуються самовикриття ОСОБА_18 своєї ролі у подіях по відокремленню півострова Крим від України та включення його до складу РФ, повністю узгоджуються з усіма іншими доказами, які суд визнав достовірними.
		Факт перетинання гр-ном РФ ОСОБА_59 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_66 ) кордону України 22 лютого 2014 року о 23 год. 36 хв. в аеропорту міста Сімферополя (прибуття з аеропорту Шереметьєво РФ) безспірно підтверджено даними дослідженого судом листа Головногоцентру обробкиінформації ДПСУкраїни від17червня 2016року №0.64-12601/0/15-16 (т. 3 а. 165 об.).
		Більш того,діяльність ідентифікованогосудом ОСОБА_12 як товаришата соратникадіючого наданий часта станомна 2013-2014роки Міністраоборони РФта оцінкакерівництвом РФролі ОСОБА_12 в окупаціїта подальшійанексії АРКрим задокументована: - в листі№ 212/в-2264від 17червня 2016року тааналітичній довідцідо ньогоДепартаменту контррозвідкиСБУ (т. 3 а. 52-63), в якій на підставі аналізу відомостей з відкритих інформаційних джерел та ресурсів розкриваються обставини співпраці ОСОБА_60 та ОСОБА_12 у різні періоди їх життя та в різних сферах; - на фото матеріалах, на яких ОСОБА_10 після анексії АР Крим бере участь в урочистостях поруч із публічними військовими діячами РФ, зокрема, Міністром оборони (фото як додаток до протоколу огляду від 14 листопада 2016 року (т. 3 а. 91-93, 96), начальником ГШ ЗС РФ (фото імплементоване у відео запис «Постпред Путина признался в силовом захвате Крыма»  07 хв. 46 сек. запису (т. 3 а. 43), командувачем ЧФ РФ та «головою Ради міністрів Республіки Крим» ОСОБА_61 (фото як додаток до протоколу огляду від 14 листопада 2016 року (т. 3 а. 91-93, 98); - у відомостях офіційного сайту «Герої країни», які наведені у протоколі огляду від 14 листопада 2016 року та додатках до нього у виді роздруківок (т. 3 а. 91-95, 97), за якими ОСОБА_13 (наводиться фото) у квітні 2014 року указом Президента РФ (закритим) за великий вклад у зміцнення російської державності, підготовку та проведення «загальнокримського референдуму» про входження «Республіки Крим» і міста Севастополя до складу РФ, проявлені при цьому високу громадянську позицію, мужність та самовідданість присвоєно звання Героя РФ з врученням знаку особливої відзнаки  медалі «Золота Зірка».
		Лист Службизовнішньої розвідкиУкраїни від04липня 2016року №5/1/5482 (т. 3 а. 132) про відсутність в Службі на той час відомостей, які могли б підтвердити безпосередню причетність ОСОБА_12 до розроблення та виконання злочинного плану, спрямованого на порушення суверенітету і територіальної цілісності та недоторканості України, змін меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом ведення агресивної війни, для організації окупації та подальшої анексії території півострова Крим, не впливає на висновки суду, оскільки його дані на даний час виявилися не актуальними і такими, що спростовані наведеними вище доказами.
		Натомість дотримуючись раніше сформованої позиції щодо домінування в даному судовому процесі принципів презумпції невинуватості та тлумачення всіх сумнівів на користь обвинуваченого, підвищеного порогу вимогливості до доказування, суд не вбачає правових підстав для поставлення обвинуваченому у провину тих діянь, щодо яких він зробив заяву  самовикриття, які не підтверджені іншими доказами обвинувачення.
		Так, керуючись правилами ч. 3 ст. 337 КПК України, колегія суддів виключає з обвинувачення ОСОБА_12 :
		-посилання на нібито його причетність до створення і фінансування терористичних організацій на території України, на те, що йому пропонувалося і він повинен був вчинити дії, спрямовані на деморалізацію та схиляння військовослужбовців ДПС України до державної зради;
		-посилання на вчинення ОСОБА_18 протиправних дій на території Штабу Командування ВМС України поза межами 05 березня 2014 року,  оскільки докази на підтвердження викладених фактичних обставин в цій частині до суду не подавалися.
		Крім того, враховуючи межі висунутого звинувачення та керуючись принципом презумпції невинуватості, суд також виключає з обвинувачення ОСОБА_12 всі посилання на конкретні прізвища інших співучасників злочинів.
		Інші подані стороною обвинувачення та досліджені судом документи доказового значення не мають.
		Суд за результатами судового розгляду вважав за необхідне в межах висунутого звинувачення конкретизувати окремі фактичні обставини вчинення злочинів (напр., щодо обставин та мотивів виникнення злочинного умислу, конкретних дій обвинувченого на території Штабу Командування ВМС України тощо), а інші  викласти більш стисло та лаконічно (напр., щодо обставин блокування та захоплення органів державної влади, об`єктів військової та цивільної інфраструктури України на території АР Крим).
		За таких обставин суд вважає доведеним, що виконанням спільно з іншими співучасниками злочину вищевказаних умисних протиправних дій, ОСОБА_10 05 березня 2014 року, перебуваючи на території Штабу Командування ВМС України за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, вул. Соловйова, 1, видаючи себе за уповноваженого представника Президента РФ, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими представниками влади РФ та службовими особами ЗС РФ, переслідуючи особисті інтереси, виконуючи відведену йому роль у реалізації спільного злочинного умислу з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України зміною меж території України, шляхом умовлянь, підкупу обіцянками подальшого проходження військової служби, збереженням отриманих військових звань та рівнозначних посад, підвищенням розміру грошового забезпечення, іншими соціальними гарантіями на рівні військовослужбовців ЗС РФ, та погрозами застосування військовослужбовцями ЗС РФ фізичного насильства та зброї у випадку відмови виконувати висунуті вимоги, особисто підбурював військовослужбовців ЗС України, зокрема, командувача ВМС України віце-адмірала ОСОБА_19 , його заступників капітана 2 рангу ОСОБА_16 та капітана 1 рангу ОСОБА_20 до вчинення державної зради, тобто діянь на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме до переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		У даному випадку під ворогом на території АР Крим, в контексті зауважень сторони захисту, суд має на увазі не тільки РФ та її державні органи, військові формування тощо, а й інші підконтрольні РФ військові сили та інші збройні формування на території АР Крим, незалежно від того, законно вони створені чи ні.
		Також, суд вважає доведеним, що у той же час і в тому ж місці, ОСОБА_10 , видаючи себе за уповноваженого представника Президента РФ, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими представниками влади РФ та службовими особами ЗС РФ, виконуючи відведену йому роль пособника у реалізації спільного злочинного умислу, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, та передбачаючи можливість у результаті їх вчинення настання тяжких наслідків, розуміючи, що він сприяє порушенню іншими співучасниками злочину встановленого Декларацією про державний суверенітет України від 16.07.1990 і ст.ст. 1-3, 73, 132-134 Конституції України державного ладу та порядку, посяганню на суверенітет і територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території на порушення порядку, встановленого Конституцією України, переслідуючи особисті інтереси, всупереч вимог п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, також сприяє порушенню принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року №2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року №3314 (ХХІХ), ст.ст. 1-3, 68 Конституції України, у спосіб підбурювання військовослужбовців ЗС України до вчинення державної зради, а також їх схиляння до невиконання наказів командування ЗС України, не вжиття ними жодних заходів щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, та погрожуючи можливістю застосування зброї ЗС РФ, чим подолав їх волю до спротиву, усуненням перешкод сприяв та надав змогу іншим співучасникам виконати визначені їм ролі у реалізації спільного умислу на ведення агресивної війни проти України, військової окупації ЗС РФ території півострову Крим та її подальшої анексії, тобто зміни меж території України та її державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом проголошення 11березня 2014року на території АР Крим «Республіки Крим» суверенною державою, організації та проведення 16 березня 2014 року незаконного «загальнокримського референдуму», направленого на повалення територіальної цілісності та недоторканості України, підписання 18 березня 2014 року «Договору про прийняття до РФ «Республіки Крим» і створення у складі РФ нових суб`єктів» та його ратифікацію Радою Федерації Федеральних Зборів РФ 21 березня 2014 року, прийняття 21 березня 2014 року Федерального Конституційного Закону РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти  «Республіка Крим» та «місто федерального значення Севастополь», у зв`язку з чим анексія з боку РФ вказаної частини території України набула юридичного оформлення та призвела до тяжких наслідків у вигляді порушення територіальної цілісності та недоторканості України, заподіяння збитків у вигляді втрати об`єктів державної власності на всій території АР Крим.
		За таких обставин, дії ОСОБА_12 , який, діючи за попередньою змовою групою з іншими особами, усуненням перешкод вчинив пособництво представникам влади РФ та службовим особам ЗС РФ у веденні агресивної війни проти України, а також у вчиненні вказаними особами за попередньою змовою групою умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвело до тяжких наслідків, колегія суддів кваліфікує відповідно за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, як пособництво у веденні агресивної війни за попередньою змовою групою осіб, та, керуючись правилами ст. 5 КК України, за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 110 КК України (в редакції Закону до 08 квітня 2014 року), як пособництво у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, які призвели до тяжких наслідків.
		Дії ОСОБА_12 , який, діючи за попередньою змовою групою з іншими особами, вчинив шляхом умовлянь, підкупу та погроз підбурювання громадян України на державну зраду шляхом вчинення ними протиправних дій на шкоду суверенітету і територіальної цілісності та недоторканості України у спосіб переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та надання допомоги РФ та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, колегія суддів, керуючись правилами ст. 5 КК України, кваліфікує за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону до 08 квітня 2014 року), як підбурювання до вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості у виді переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Кваліфікуючи дії ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 110 КК України, сторона обвинувачення, поміж іншого, вказала на таку кваліфікуючу ознаку - діяння, вчинене представником влади. Натомість, за змістом закону під представником влади мається на увазі виключно представник влади з точки зору законодавства України, яке не поширюється в цьому контексті на громадян інших країн. Тому суд виключає з обвинувачення ОСОБА_12 кваліфікуючу ознаку  вчинення діяння представником влади.
		Також, кваліфікуючи дії ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 111 КК України, сторона обвинувачення, поміж іншого, вказала на кваліфікуючі ознаки державної зради - діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду обороноздатності та державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Суд враховує, що обороноздатність  це підготовленість держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового потенціалів.Стан обороноздатності України відображають її мобілізаційні можливості, кількість і якість Збройних Сил України, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати в воєнні дії та успішно виконувати завдання щодо оборони від агресії.
		Державна, економічна та інформаційна безпека  це стан захищеності важливих складових держави, наприклад, державної влади, власності та державної таємниці.
		Поряд з цим сторона обвинувачення не навела конкретних дій та вчинків, які б, на їх думку, свідчили про підбурювання ОСОБА_18 громадян України до вчинення посягань на обороноздатність, державну, економічну та інформаційну безпеку України.
		З огляду на вищевикладені обставини, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_12 кваліфікуючі ознаки державної зради - діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_13 покарання суд згідно з вимогами ст. ст. 65, 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, характер та ступінь його участі у вчиненні злочинів, його відношення до вчиненого, а також дані про його особу, який раніше не судимий. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_13 , не встановлено.
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 3 ст. 110 (в редакції Закону до 08 квітня 2014 року), ч. 1 ст. 111 (в редакції Закону до 08 квітня 2014 року) та ч. 2 ст. 437 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним та іншими особами нового злочину.
		Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження суд враховує необхідність відшкодування процесуальних витрат у справі.
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 323, ст. ст. 368, 373-376 КПК України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		ОСОБА_6 ( ОСОБА_7  рос.) визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 110 (в редакції Закону до 08 квітня 2014 року); ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 111 (в редакції Закону до 08 квітня 2014 року); ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, за якими призначити йому покарання:
		-за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 110 КК України (в редакції Закону до 08 квітня 2014 року)  у виді позбавлення волі строком на 13 років;
		-за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону до 08 квітня 2014 року)  у виді позбавлення волі строком на 13 років;
		-за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України  у виді позбавлення волі строком на 12 років.
		За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України,остаточно призначити ОСОБА_51  ( ОСОБА_52  рос.) покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим увиді позбавлення волі строком 13 (тринадцять) років.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_51 рахувати з дня його затриманнята приведення даного вироку до виконання.
		Заходи забезпечення кримінального провадження  залишити без зміни.
		Речові докази після набрання вироком законної сили  залишити в матеріалах справи.
		Стягнути з ОСОБА_6  ( ОСОБА_7 рос.) на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 26 263 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят три) грн 92 коп.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		СУДДІ: ОСОБА_62 
		 
		ОСОБА_63 
		 
		ОСОБА_64

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...