Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 209/1654/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: 61-26904ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		13 березня 2019 року
		м. Київ
		справа №209/1654/17
		провадження №61-26904св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В.,  Фаловської І. М., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» про визнання договору недійсним за касаційною скаргою комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., 
		Баранніка О. П., Пономарь З. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - комунальне підприємство Кам'янської міської ради «Тепломережі»,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.       У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» (далі - КП КМР «Тепломережі»), у якому просила визнати недійсним договір про погашення боргу за поставку теплової енергії, укладений 27 лютого 
		2017 року між ОСОБА_1 і КП КМР «Тепломережі».
		2.       Позовна заява мотивована тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1. У її квартирі зареєстроване постійне місце проживання членів її родини: ОСОБА_4, сина ОСОБА_5, дочки ОСОБА_6 і онука ОСОБА_7. За узгодженням з іншими співвласниками, позивач є уповноваженою особою по оплаті житлово-комунальних послуг. Комунальні послуги по централізованому теплопостачанню надає КП КМР «Тепломережі». 
		3.       На початку грудня 2015 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Заводського району м. Кам'янське із проханням про нарахування їй субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідно до розрахунку субсидії за житлово-комунальні послуги їй була призначена субсидія для відшкодування витрат їх оплати на опалювальний сезон із грудня 2015 року по листопад 2016 року включно, щомісяця в сумі 1 803,15 грн. 
		4.       Наприкінці лютого 2017 року при одержанні чергової роздруківки на оплату комунальних послуг їй стало відомо про те, що в роздруківці відсутня відповідна сума житлової субсидії. Листом Управління соціального захисту населення їй було повідомлено про припинення надання субсидії 
		з 1 грудня 2016 року із-за несплати послуг. 
		5.       27 лютого 2017 року за пропозицією відповідача позивач уклала з відповідачем договір про надання послуг по централізованому опаленню й постачанню гарячою водою. До 27 лютого 2017 року між нею та відповідачем письмовий договір про надання послуг по централізованому опаленню не укладався.
		6.       Указувала, що 27 лютого 2017 року на вимогу представника відповідача,  позивач була змушена підписати договір про погашення боргу за поставку теплової енергії, оскільки без субсидії по сплаті житлово-комунальних послуг, і, у першу чергу, без субсидії на сплату послуг теплопостачання, вона не змогла б вчасно й у повному обсязі сплачувати житлово-комунальні послуги, тому що має незначний заробіток. 
		7.       Згідно пункту 2.1 договору, її заборгованість перед відповідачем станом на 01 лютого 2017 року склала 15 971,88 грн. Однак, виходячи з тексту договору, відповідач нічим не підтверджує розмір цієї заборгованості, до договору не додано розрахунок її боргу в сумі 15 971,88 грн по роках і місяцях. У договорі зазначено, що її заборгованість перед відповідачем за послуги теплопостачання виникла за період з 01 жовтня 2010 року по 
		01 лютого 2017 рік, проте не зазначено, що за цей період часу, тобто більше 6 років, відповідач або взагалі не надавав їй послуги теплопостачання, або надавав неякісні послуги.
		8.       Позивач зазначала, що оспорюваний договір повністю не відповідає її внутрішній волі, а її волевиявлення, як учасника цієї угоди, не було вільним. Укладання нею договору відбулось під впливом важких для неї обставин. Такими важкими обставинами для неї в цей момент була відсутність якої-небудь іншої можливості одержати житлову субсидію по оплаті послуг теплопостачання в опалювальному сезоні 2016-2017 роках. Усунути дію цієї важкої для неї обставини вона змогла тільки в лютому 2017 року.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
		9.       Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року у складі судді 
		ОСОБА_9 в задоволенні позову відмовлено.
		10.   Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при укладенні даного спірного договору сторони керувалися загальними нормами цивільного законодавства та власним розсудом, погодили всі істотні умови даного договору, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому правові підстави для визнання його недійсним відсутні.
		11.   Постановою апеляційного судуДніпропетровської області від 22 лютого 
		2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
		Визнано недійсним договір про погашення боргу за поставку теплової енергії від 27 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_10 та Комунальним закладом Кам'янської міської ради «Тепломережі».
		12.   Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюваний договір є недійсним, так як, при його укладенні і підписанні позивач з вини відповідача перебувала під впливом тяжких обставин, оскільки згідно листа відповідача про несплату послуг їй було припинено надання субсидії по сплаті житлово-комунальних послуг, без отримання якої вона не змогла б вчасно й у повному обсязі сплачувати житлово-комунальні послуги протягом опалювального сезону 2016-2017 рокі. Оскільки позивач перебувала в таких тяжких обставинах, то вона була змушена поставити свій підпис під договором, хоча була не згодна як зі змістом договору, так і з його умовами.  Іншою тяжкою обставиною, на яку посилалась позивачка, є істотне підвищення тарифів на оплату послуг теплопостачання в опалювальному сезоні 2016-2017 роках, а тому за наявності боргу вбачала загрозу втрати помешкання у разі можливого звернення стягнення на квартиру в рахунок погашення заборгованості.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ 
		13.   У касаційній скарзі КП КМР «Тепломережі» просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.  
		14.   Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що підставою для припинення раніше наданої субсидії є несплата вартості фактично спожитих послуг з урахуванням суми наданої субсидії та визначеної органом соціального захисту для споживача його обов'язкової суми.  Поза увагою  апеляційного суду залишилось те, що питання призначення субсидії не є предметом даного спору.
		15.   Касаційна скарга містить посилання на те, що позивач не довела факту перебувала під впливом тяжких обставинпри укладенні оспорюваного нею правочину. Наведена позивачем мета укладення договору - отримання субсидії, не є тяжкою обставиною у розумінні частини першої статті 233 ЦК України.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи інших учасників справи
		16.   Обґрунтовуючи відзив на касаційну скаргу,  ОСОБА_1 вказує, що доводи, які виклав відповідач у касаційної скарзі, засновані на помилковій оцінці обставин справи й неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права та висновку апеляційного суду не спростовують. Отримання житлової субсидії від держави на оплату частини вартості житлово-комунальних послуг ніяким чином не можна вважати вигодою одержувача такої субсидії.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		17.   Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		18.   Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		19.   Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		20.   Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		21.   Суд установив, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2, якій належить 1/5 частка квартири. Позивач є малозабезпеченою особою, її щомісячні доходи в середньому складають 1 442 грн.
		22.   Відповідно до довідки про склад сім'ї від 27 лютого 2017 року разом із позивачем у вказаній квартирі зареєстровані та мешкають: ОСОБА_4, 1981 року народження, ОСОБА_5, 1986 року народження, ОСОБА_6, 1986 року народження, ОСОБА_7 2005 року народження.
		23.   Позивач ОСОБА_1 є уповноваженою та відповідальною особою по оплаті житлово-комунальних послуг по централізованому теплопостачанню квартири, які надає КП КМР «Тепломережі», з якою 27 лютого 2017 року укладено відповідний договір.
		24.   Згідно розрахунку субсидії за житлово-комунальні послуги позивачу була призначена субсидія для відшкодування витрат на їх оплати на опалювальний сезон із грудня 2015 року по листопад 2016 рік включно щомісяця в сумі 1 803,15 грн.
		25.   27 лютого 2017 року між КП КМР «Тепломережі» та ОСОБА_1 укладено договір про погашення боргу за постачання теплової енергії, предметом якого є розстрочка у погашенні заборгованості за надані послуги по теплопостачанню за період з 01 жовтня 2010 року по 01 лютого 
		2017 року у   сумі   15 971,88 грн. 
		26.   Згідно пункту 2.2. договору  КП КМР «Тепломережі» надає розстрочку для погашення заборгованості з 01 березня 2017 року по 01 березня 2019 року, щомісячний платіж складає 665,49 грн. 
		27.   Як на підставу недійсності договору про погашення боргу за постачання теплової енергії, ОСОБА_1 посилається на те, що волевиявлення позивача не відповідало її внутрішній волі, укладено під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, а також на невідповідність Типовому договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 27 червня 
		2003 року. Невигідними умовами зазначає істотне підвищення тарифів на оплату послуг теплопостачання в опалювальному сезоні 2016-2017 років, а також загрозу втрати помешкання у разі можливого звернення стягнення на квартиру в рахунок погашення заборгованості. Без оформлення житлової субсидії по оплаті послуг теплопостачання, позивач і її родина виявилися б у вкрай важких фінансових умовах. Підписання договору викликане можливістю реалізувати своє конституційне право на достатній рівень життя шляхом одержання житлової субсидії в повному обсязі і не накопичувати борги, у тому числі з теплопостачання. 
		28.   Апеляційний суд вважав, що наведені позивачем обставини є підставою для визнання договору недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України.
		29.   За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
		30.   Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
		31.   Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
		32.   Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16.
		33.   Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на момент виниклих правовідносин.
		34.   Відповідно до  статей 20, 32 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» у редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом.
		35.   Відповідно до вимог статей 64, 67, 68 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія та інші послуги) береться незалежно від квартирної плати по затверджених в установленому порядку тарифах, наймач і повнолітні члени сім'ї зобов'язуються вчасно вносити квартирну плату, плату за комунальні послуги та несуть солідарну майнову відповідальність за зобов'язаннями.
		36.   Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		37.   Згідно зі статтею 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. 
		38.   Для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги.
		39.   Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року затверджено порядок погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги та типовий договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги.
		40.   Місцевий суд установив, що квартира, у якій проживає позивач, є спільною частковою власністю, кожен співвласник у рівних долях повинен відповідати за зобов'язаннями відповідно до своєї частки у належному житлі.  Правовідносини між сторонами у справі склалися на підставі надання/отримання послуг з водо-теплопостачання у спірний період 
		з 01 жовтня 2010 року по 01 лютого 2017 року, укладений між сторонами  договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 27 лютого 2017 року відповідає по формі та змісту типовому договору, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, та в силу вимог статті 64 ЖК Української РСР розповсюджується на всіх повнолітніх членів сім'ї позивача, які зареєстровані в даній квартирі, і мають самостійний дохід. 
		41.   Встановивши, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент укладення оспорюваного договору, позивач з вини відповідача перебувала під впливом тяжких обставин, чим друга сторона правочину скористалася, а при укладенні цього договору позивач мала за мету отримання субсидії на житлово-комунальні послуги, яка є істотною підтримкою з боку держави і на той час це були для неї вигідні умови, реальної загрози втрати помешкання позивачем не доведено, суд першої інстанції прийшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
		42.   Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про те, що істотне підвищення тарифів на оплату послуг теплопостачання в опалювальному сезоні не є тяжкою обставиною у розумінні статті 233 ЦК України.
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		43.   Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		44.   При вирішенні даної справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, ухвалив судове рішення, яке відповідає критеріям законності і обґрунтованості.
		ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ
		45.   Ураховуючи задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, з 
		ОСОБА_1 на користь КП КМР «Тепломережі» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 1 409,60 грн.
		Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.   Касаційну скаргу комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» задовольнити.
		2.   Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 
		2018 року скасувати, рішення Дніпровського районного суду 
		м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року залишити в силі.
		3.   Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі  1 409,60 грн.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                         В. С. Висоцька
		 
		Судді                                                                                                     А. О. Лесько
		 
		    С. Ю. Мартєв
		 
		    В. В. Пророк  
		 
		                                                                                                                        І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...