Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/23148/18-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2019.
Дата набрання законної сили: 12.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа №757/23148/18-ц
		Апеляційне провадження №22-ц/824/4507/2019
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		12 березня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів  судової   палати  у цивільних   справах -  головуючого  Сержанюка А.С.,   суддів Іванової І.В., Сушко Л.П., із участю секретаря Топольського В.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи  за     апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, третя особа: Генеральний прокурор України Луценко Юрій Віталійович про захист честі, гідності і ділової репутації,
		В С Т А Н О В И В :
		11 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом, де просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, поширену  ІНФОРМАЦІЯ_3 під час спільного брифінгу Генеральним прокурором України  Юрієм Луценко інформацію наступного змісту: «… ІНФОРМАЦІЯ_4 …»,  «…. 20 березня 2017 року на територію України літаком сполученням Рим-Київ прибуває громадянин Російської Федерації ОСОБА_2, це син злодія в законі ОСОБА_2. За інформацією Головного розвідувального управління, він привіз був частку грошей …»,    «…. ІНФОРМАЦІЯ_1 …», «… ІНФОРМАЦІЯ_5 …»,  «… ІНФОРМАЦІЯ_6 …».
		Зобов'язати відповідача спростувати її в аналогічний спосіб, а саме:  протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_2 на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України; провести брифінг під назвою «Про результати розслідування вбивства               ОСОБА_5, спростування недостовірної інформації» під час якого повідомити наступну інформацію: «… Розповсюджена інформація Генеральною прокуратурою України ІНФОРМАЦІЯ_3 під час брифінгу, про встановлену причетність громадянина Російської Федерації, ОСОБА_2, як посередника злочинної групи, є недостовірною і не відповідає дійсності …».
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 Генеральним прокурором України на брифінгу зроблено заяву, відповідно до якої ОСОБА_2 був посередником у злочинній групі по вбивству екс-депутата Держдуми Росії ОСОБА_5. 
		Зазначений брифінг транслювався в прямому ефірі телеканалу «112 Україна», а згодом цю інформацію викладено в мережі Інтернет. 
		На брифінгу Генеральна прокуратура, в особі своїх співробітників, неодноразово зазначала ім'я ОСОБА_2 в контексті вбивства ОСОБА_5, напряму пов'язуючи його із вчиненням цього злочину. 
		Факт зображення ОСОБА_2 на відео слайді у складі злочинної групи та вказівки на родинні зв'язки із ОСОБА_7, який звинувачується в організації злочину, не виникає жодних підстав сумніватися, що оспорювана інформація, дійсно стосується позивача. 
		Однак, ОСОБА_2 офіційно не було пред'явлено підозри про вчинення злочину, а отже він не має процесуального статусу в даному кримінальному провадженні. 
		Аналізуючи цей факт у комплексі з конституційним принципом презумпції невинуватості, очевидно, що відсутні жодні правові підстави стверджувати про те, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із передбачених законом статусів, має відношення до вчинення злочину, що розслідується. 
		Оспорювана інформація є негативною, в ній стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства, що створює враження про нього, як про злочинця. 
		В свою чергу, це руйнує оцінку людських, ділових і професійних якостей позивача, який, як відомо, до кримінальної відповідальності не притягувався. 
		Зазначає, що ця інформація була підхоплена закордонними ЗМІ і розповсюджена не тільки в Україні, а й у світі. 
		Враховуючи, що позивач має ділове спілкування та бізнес-інтереси як у країнах СНД, так і Європи, поширення інформації про нього, як про особу, яка причетна до злочину, однозначно, негативно впливає на суспільну оцінку його якостей в очах оточення та у професійних колах. 
		Дана інформація порушує особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації позивача , не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночним судженням. 
		Оскільки поширена інформація є твердженням про факти, яких не існувало, які не були перевірені відповідачем та які не можуть бути підтверджені, з огляду на відсутність кримінальних проваджень щодо ОСОБА_2, оспорювана інформація підлягає спростуванню.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
		На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що Генеральним прокурором України не поширювалась інформація про те, що ОСОБА_2 був посередником у злочинній групі по вбивству екс-депутата Держдуми Росії ОСОБА_5, а також стосовно прибуття позивача 20 березня 2017 року на територію України та привезення частини грошей.
		Тверджень, щодо винуватості ОСОБА_2 на брифінгу Генеральним прокурором України не здійснювалось.
		Посилання ОСОБА_2 на недостовірність поширеної Генеральним прокурором України інформації суд вважає безпідставними.
		Судом встановлено, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права в кримінальних справах, не порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, оскільки не створила уявлення про позивача, як підозрюваного/винного у вчиненні кримінальних правопорушень.
		Так, фраза Генерального прокурора України: «… ІНФОРМАЦІЯ_1 …», яку просить визнати недостовірною та спростувати позивач, не містить конкретних тверджень про звинувачення позивача у вчиненні протиправних злочинних дій.
		Крім того, Генеральним прокурором України констатовано, що процесуальний статус ОСОБА_2, наразі, не визначено, необхідно провести ще ряд слідчих дій. Зазначена інформація є достовірною.
		Відповідь Генерального прокурора України на уточнююче питання журналістки про те, що «… ІНФОРМАЦІЯ_2 …» є припущенням, не містить фактичних даних, тим більше, ураховуючи його попереднє твердження.
		Встановлено, що Генеральним прокурором України повідомлено достовірну інформацію про стан розслідування кримінального провадження.
		Усі доводи позивача в обґрунтування поширення стосовно нього недостовірної інформації базуються на припущеннях та особистому тлумаченні оприлюднених відомостей, які не спростовують наведених Генеральним прокурором України фактичних достовірних даних кримінального провадження.
		Генеральна прокуратура України та її службові особи жодним висловлюванням не порушили принципу, закріпленого у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, положення кримінального процесуального закону, оскільки не зазначали про вчинення ОСОБА_2 злочину.
		Таким чином, у діях Генеральної прокуратури України, її службових осіб щодо висвітлення питань, пов'язаних з досудовим розслідуванням кримінального провадження №12017100000000177, не міститься юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації. Особисті немайнові права позивача не порушено.
		Крім того, питання про достовірність відомостей, що містяться у матеріалах кримінального провадження та в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства.
		Аналізуючи зібрані фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, як встановлено вище судом, інформація, яку позивач просить спростувати, є фактичними обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні, позови про спростування якої, в силу положень п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» в порядку цивільного судочинства розглянуті бути не можуть, а суд не наділений компетенцією давати оцінку таким обставинами досудового розслідування.
		Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, ОСОБА_2,  подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.
		Просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 11 постанови №1 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист  гідності та честі фізичної особи,  а також ділової репутації  фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року відповідачем  у  випадку поширення інформації,  яку подає посадова  чи  службова  особа  при   виконанні   своїх   посадових ( службових )  обов'язків,  зокрема  при  підписанні  характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи  може  вплинути  на права та обов'язки цієї особи,  остання може бути залучена до участі у  справі  в  порядку,  передбаченому статтею 36 ЦПК. 
		Згідно ж п. 15 цієї постанови, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на  увазі,  що  юридичним складом правопорушення,  наявність якого може бути підставою для задоволення  позову,  є  сукупність  таких обставин:  а)  поширення інформації,  тобто доведення її до відома хоча б одній особі у  будь-який  спосіб;  б)  поширена  інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи,  тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;  г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права,  тобто або завдає шкоди  відповідним  особистим  немайновим благам,  або  перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Під поширенням інформації слід розуміти:  опублікування її  у пресі,  передання  по радіо,  телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;  поширення  в  мережі  Інтернет  чи  з використанням    інших    засобів   телекомунікаційного   зв'язку; викладення в характеристиках,  заявах,  листах,  адресованих іншим особам;  повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. 
		Поширенням інформації також є  вивішування  (демонстрація)  в громадських   місцях   плакатів,  гасел,  інших  творів,  а  також розповсюдження серед людей  листівок,  що  за  своїм  змістом  або формою   порочать  гідність,  честь  фізичної  особи  або  ділової репутації фізичної та юридичної особи. 
		Проте судам   необхідно    враховувати,    що    повідомлення оспорюваної інформації лише особі,  якої вона стосується,  не може визнаватись  її  поширенням,  якщо  особа,  яка  повідомила   таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам. 
		Недостовірною вважається  інформація,   яка   не   відповідає дійсності  або  викладена неправдиво,  тобто містить відомості про події та явища,  яких не існувало взагалі або  які  існували,  але відомості   про   них   не  відповідають  дійсності  ( неповні  або перекручені ). 
		Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК ( 435-15 )  негативна інформація,  поширена  про особу,  вважається недостовірною,  якщо особа,  яка  її  поширила,  не  доведе  протилежного   (презумпція добропорядності).  Негативною  слід  вважати  інформацію,  в  якій стверджується  про  порушення  особою,   зокрема,   норм   чинного законодавства,  вчинення будь-яких інших дій ( наприклад, порушення принципів  моралі,  загальновизнаних  правил  співжиття,  неетична поведінка  в особистому,  суспільному чи політичному житті тощо ) і яка,  на думку позивача, порушує його право на повагу до   гідності, честі чи ділової репутації. 
		Спростування поширеної   недостовірної   інформації   повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. 
		Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 Генеральним прокурором України проведено спільний брифінг щодо результатів розслідування вбивства екс-депутата Держдуми РФ ОСОБА_5, що сталося 23 березня 2017 року на перехресті вулиці Пушкінська та бульвару Шевченка в м. Києві. 
		У брифінгу взяли участь перший заступник прокурора м. Києва Павло Кононенко, заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Павло Яцюк, колишній депутат Держдуми РФ ОСОБА_3 ( а.с. 23 т. 1 ).
		На відеозапису брифінгу Генеральної прокуратури України від ІНФОРМАЦІЯ_3 старший групи прокурорів у кримінальному провадженні заступник прокурора міста Києва Павло Кононенко зазначив, серед іншого: «… ІНФОРМАЦІЯ_7 …».
		При цьому, на відео-слайді був відображений позивач, як посередник злочинної групи, і включений до групи «Організатори» ( а.с. 25 т. 1 ).
		Павло Кононенко також наголосив на тому, що: «… 20 березня 2017 року на територію України літаком сполученням Рим-Київ прибуває громадянин Російської Федерації, ОСОБА_2, це син злодія в законі ОСОБА_2. За інформацією Головного розвідувального управління, він привіз був частку грошей …» ( а.с. 23 ).
		В свою чергу, Генеральний прокурор України Юрій Луценко, зазначив: «… ІНФОРМАЦІЯ_1 …», а на запитання журналістів відповів, зокрема, про те, що:                     «… ІНФОРМАЦІЯ_5 …»,             «… ІНФОРМАЦІЯ_6 …» ( там же ).
		При цьому, встановлено що, прокуратурою міста Києва завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100000000177 від 23 березня 2017 року за фактом умисного вбивства ОСОБА_5 та замаху на умисне вбивство його охоронця ОСОБА_12 ( а.с. 189-190 т. 1 ).
		03 травня 2018 року прокурором у провадженні прийнято рішення про виділення матеріалів досудового розслідування щодо невстановлених осіб, причетних до вчинення вбивства ОСОБА_5, у кримінальне провадження № 42018100000000412, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України. 
		Під час проведення досудового розслідування встановлюється, у тому числі, роль ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5  ( там же ).
		Таким чином, на переконання апеляційного суду, місцевим судом вірно встановлено, що Генеральним прокурором України не поширювалась інформація про те, що ОСОБА_2 був посередником у злочинній групі по вбивству екс-депутата Держдуми Росії ОСОБА_5, а також стосовно прибуття позивача 20 березня 2017 року на територію України та привезення частини грошей.
		Тверджень, щодо винуватості ОСОБА_2 у скоєнні злочину на брифінгу саме Генеральним прокурором України не здійснювалось.
		Що ж до названих висловлювань заступника прокурора міста Києва Павла Кононенка, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як встановлено, зазначена особа є посадовцем прокуратури міста Києва, яка є самостійною юридичною особою, ідентифікаційний код якої 02910019.
		При цьому, ні зазначена юридична особа, ні - посадова особа,яка висловлювала оспорювану інформацію, в порушення положень ст. 51 ЦПК України, не були залучені до справи, при тому, що заявлені вимоги впливають на їх законні права та обов'язки.
		Суд же апеляційної інстанції, згідно положень цивільно-процесуального закону, позбавлений можливості залучити до участі у справі зазначених осіб.
		А тому, з метою захисту їх прав та інтересів, вважає за необхідне залишити без задоволення заявлені апеляційні вимоги також  і з цих підстав та з врахуванням положень п. 11. постанови №1 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист  гідності та честі фізичної особи,  а також ділової репутації  фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року.
		Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів ( вживання гіпербол, алегорій, сатири ). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, третя особа, на переконання апеляційного суду, в своєму виступі та відповідях на запитання журналістів, висловлювала лише оціночні судження, виражала свої особисті погляди щодо участі позивача по матеріалам кримінальної справи, давала критичну оцінку його ( позивача ) діяльності,  а тому висловлені Генеральним прокурором України відомості не підлягають спростуванню, оскільки у демократичному суспільстві кожен має право на свободу вираження поглядів.
		Відтак, місцевий суд, на переконання апеляційного суду, вірно прийшов до переконання про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
		За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 3, 28, 34 Конституції України, ст.ст. 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 1, 29 Закону України «Про інформацію», ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», ст. 6 Конвенції про захист прав людини, постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст. 5, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.
		А тому, твердження ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 3, 9, 32, 62, 68 Конституції України, ст. 277 ЦК України, ст.ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію», ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 2 Кримінального кодексу України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 81 ЦПК України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.
		Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що суд не з'ясував всі обставини по справі стосовно того чи поширена інформація є фактичним твердженням, чи оціночним судженням, посилання суду на те, що поширена інформація Генеральним прокурором про позивача є достовірною та не містить конкретних тверджень про звинувачення позивача у вчиненні протиправних злочинних дій не підтверджено наявними в матеріалах справи доказами,   жодного обвинувального акту стосовно позивача не передано до суду, немає жодного ухваленого вироку суду стосовно нього, не зареєстровано жодного ухваленого вироку суду по відношенню до позивача, не зареєстровано жодного кримінального провадження стосовно позивача або такого, в якому він фігурує в якості підозрюваного чи обвинуваченого, в інформаційному повідомленні під час брифінгу було представлено позивача, як посередника у злочинній групі по вбивству ОСОБА_5, поширена інформація порушує права позивача на повагу його честі, гідності і ділової репутації та не відповідає дійсності, а тому є недостовірною та підлягає спростуванню, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовою підставою для задоволення як позовних так і апеляційних вимог.
		При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини ( далі - ЄСПЛ ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» ).
		Доводи ж відзиву Генеральної прокуратури України  ( а.с. 1-5 т. 2 ), зокрема,  про те, що  будь-якої констатації винуватості позивача на брифінгу Генеральним прокурором України не здійснювалось, у кримінальному провадженні №42018100000000412 досудовим розслідуванням досліджується роль ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5, Генеральним прокурором України повідомлено достовірну інформацію про стан розслідування кримінального провадження,  з точки зору другої інстанції і в силу викладеного,  спростовують доводи апеляційної скарги.
		А тому, зазначені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
		Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, третя особа: Генеральний прокурор України Луценко Юрій Віталійович про захист честі, гідності і ділової репутації - без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                А.С. Сержанюк
		 
		 
		Судді:                                                                          І.В. Іванова
		 
		 
		Л.П.Сушко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...