Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/11401/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2019.
Дата набрання законної сили: 27.02.2019
Номер судового провадження: 14-41цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		27 лютого 2019 року
		м. Київ
		Справа № 161/11401/17
		Провадження № 14-41 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С. , Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд), уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі також - уповноважена особа Фонду) про захист прав споживачів і стягнення коштів
		за касаційною скаргою позивача на постанову Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі ЗдрилюкО.І., ОсіпукаВ.В. і БовчалюкЗ.А.
		Учасники справи:
		        позивач: ОСОБА_3;
		        відповідачі: Фонд, уповноважена особа Фонду ВолковО.Ю.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У липні 2017 року позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути з Фонду на його користь гарантовану державою суму відшкодування за вкладом у сумі 30 292,65 грн.
		2.           Мотивував позов такими обставинами:
		2.1.       29 грудня 2015 року позивач уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» договір № 980-043-000001387 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», згідно з яким позивачеві був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1.
		2.2.       Того ж дня позивач уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» договір банківського вкладу (депозиту) № 980-043-000169621 «Супердохідний тиждень +» (вільний) і договір про внесення змін № 1 до вказаного договору.
		2.3.       9 лютого 2016 року позивач уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» договір № 980-043-000187378, тип договору - «Капітал+» (з виплатою процентів наприкінці строку), а 22 березня 2016 року - договір № 980-043-000208593, тип договору - «Капітал+» (з виплатою процентів наприкінці строку). 
		2.4.       4 травня 2016 року - після закінчення строку дії вказаних договорів - позивач уклав з ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір № 980-043-000232414, тип договору - «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів наприкінці строку). Згідно з цим договором позивач передав ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність 30 000 грн на строк не більше 42 днів зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 31,68 % річних (25,5 % після утримання податку).
		2.5.       19 травня 2016 року на виконання умов укладеного з ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договору на рахунок позивача № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» від ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» надійшли кошти у сумі 30 292,65 грн, зокрема: 30 000 грн з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-043-000232414 від 4 травня 2016 року»; 295,65 грн з призначенням платежу «Оплата процентів згідно з договором № 980-043-000232414 від 4 травня 2016 року».
		2.6.       23 травня 2016 року Правління Національного банку України (далі - НБУ) прийняло рішення № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», а виконавча дирекція - рішення № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». На підставі вказаного рішення розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно. Уповноваженою особою Фонду призначений Ірклієнко Юрій Петрович.
		2.7.       12 липня 2016 року Правління НБУ прийняло рішення № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», а виконавча дирекція Фонду - рішення № 1213, згідно з яким з 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський».
		2.8.       1 вересня 2016 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 1702, яким змінила уповноважену особу Фонду та делегувала всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» з 5 вересня 2016 року Волкову ОлександруЮрійовичу.
		2.9.       15 липня 2016 року на офіційному веб-сайті ПАТ «Банк Михайлівський» була розміщена інформація, згідно з якою до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, не включена інформація про осіб, які укладали договори позики з ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» і ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр».
		2.10.    15 вересня 2016 року позивач направив Фонду заяву про повернення коштів, на яку отримав відповідь 29 вересня 2016 року (вих. № 21-036-3985/16). У відповіді Фонд вказав, що уповноважена особа Фонду здійснює перевірку правочинів, що є нікчемними, з підстав, визначених у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).
		2.11.    21 вересня 2016 року позивач надіслав уповноваженій особі Фонду лист з вимогою включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Проте відповіді на неї не отримав.
		2.12.    У лютому 2017 року позивач отримав лист представника ПАТ «Банк Михайлівський» від 28 січня 2017 року, про те, що перекази коштів, здійснені 19 травня 2016 року ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський», є нікчемними. Тому позивач не був включений до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		2.13.    Бездіяльність відповідачів з невключення вимог позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський», позивач вважає протиправною і такою, що порушує його права як споживача фінансових послуг. Стверджує, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України нікчемними можуть бути лише правочини. Натомість, уповноважена особа Фонду вважає нікчемним переказ коштів, тоді як договір № 980-043-000232414 від 4 травня 2016 року нікчемним не визнавався, і підстави вважати його таким відсутні.
		2.14.    Відповідачі штучно звузили коло осіб, які мають право на гарантоване відшкодування за вкладом, не включивши позивача до переліку вкладників на тій підставі, що він уклав договір з ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції
		3.           4 жовтня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив частково: стягнув з Фонду на користь позивача 30 292,65 грн.
		4.           Мотивував рішення так:
		4.1.       Кошти у сумі 30 292,65 грн, належні позивачу, є вкладом у розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону, а позивач є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» у розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону, оскільки вказана сума залучена ПАТ «Банк Михайлівський» на умовах договору банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» № 980-043-000001387 від 29 грудня 2015 року на поточний рахунок № НОМЕР_2 як така, що надійшла саме для позивача.
		4.2.       Фонд порушив права позивача, оскільки не виконав обов'язку з повернення належних позивачу коштів у сумі 30 292,65 грн.
		4.3.       Уповноважена особа Фонду, хоч і залучена до участі у справі відповідачем, однак до неї не пред'явлені позовні вимоги, зокрема щодо стягнення коштів у сумі 30 292,65 грн. А тому у задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5.           27 липня 2018 року Апеляційний суд Волинської області ухвалив постанову, якою скасував заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 жовтня 2017 року та закрив провадження у справі.
		6.           Мотивував постанову так:
		6.1.       Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
		6.2.       Спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн, є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		7.           Обґрунтував постанову висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № 727/8505/15-ц, № 811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8.           22 серпня 2018 року позивач звернувся з касаційною скаргою. Просить скасувати постанову Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2018 року та залишити в силі заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 жовтня 2017 року.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		9.           16 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		10.        Мотивував ухвалу тим, що позивач оскаржує постанову Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2018 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)         Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		11.        Справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки відносини, які складаються між вкладниками та банками, а також відносини, які виникають між учасниками системи гарантування вкладів фізичних осіб, регулюються нормами цивільного законодавства та є цивільно-правовими за юридичною природою.
		12.        Позивач звертає увагу на приписи пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1994 року, згідно з якими до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають з договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян. Вважає, що оскільки вкладник за договором банківського рахунка є споживачем послуг банку, то захист прав вкладника як споживача регулюється відповідними нормами ЦК України.
		13.        У справі, яка розглядається, позовні вимоги випливають з договору банківського вкладу, тобто правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди. Уповноважена особа Фонду виступає у спорі від імені сторони такого правочину, не здійснюючи владних повноважень.
		14.        Обґрунтовує скаргу висновками:
		14.1.    Верховного Суду України, сформульованими у постановах від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1521цс15 та від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16;
		14.2.    ВеликоїПалати Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16, від 4 липня 2017 року у справі № 820/1648/17 та від 5 червня 2018 року у справі № 598/1470/15-ц;
		14.3.    Європейського суду з прав людини у справах «Гайдук та інші проти України» («Gayduk and Others v. Ukraine») від 2 липня 2007 року, «Котов проти Росії» («Kotov v. Russia») від 14 січня 2010 року та «Депаль проти Франції» («Depalle v. France») від 29 березня 2010 року.
		(2)         Позиції інших учасників справи
		15.        28 вересня 2018 року уповноважена особа Фонду подала відзив на касаційну скаргу. Вважає, що правовідносини між Фондом і вкладниками щодо формування реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих відносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права й обов'язки. Звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 та від 6 червня 2018 року у справі № 804/15159/15.
		16.        Фонд відзив на касаційну скаргу не подав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1)         Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		17.        Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час відкриття провадження, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		18.        Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакціївизначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		19.        Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час закриття провадження у справі, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		20.        Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі). Близький за змістом припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час закриття провадження у справі.
		21.        Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
		22.        Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час відкриття провадження, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис закріплений і в частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.
		23.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		24.        Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		25.        Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		26.        Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
		27.        Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).
		28.        Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі; пункт 7 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час закриття провадження у справі).
		29.        У спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними у відповідних правовідносинах. Запровадження у банку тимчасової адміністрації чи початок його ліквідації унеможливлюють стягнення з нього коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц).
		30.        Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		31.        Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
		32.        Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону).
		33.        Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше, ніж 500 000,00 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
		34.        З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника.У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
		35.        Отже, спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17). Натомість, спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 61-65, 71 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц).
		36.        Враховуючи, що позивач претендує на відшкодування Фондом коштів за вкладом у сумі 30 292,65 грн, тобто у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо публічно-правового характеру відносин Фонду з позивачем з приводу відшкодування гарантованої суми банківського вкладу. А тому відхиляє як неприйнятні з огляду на усталену судову практику доводи позивача про те, що ця справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства, та про застосовність у ній висновків Верховного Суду України, сформульованих у постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2309 цс 16.
		37.        ВеликаПалата Верховного Суду вважає явно необґрунтованими доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин її висновків, сформульованих у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16, від 4 липня 2017 року у справі № 820/1648/17 та від 5 червня 2018 року у справі № 598/1470/15-ц, оскільки у цих справах були відмінні від справи № 161/11401/17фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а також відмінні позовні вимоги:
		37.1.    У справі № 811/568/16 позивач, зокрема, просила зобов'язати відповідача включити дані щодо неї до реєстру акцептованих вимог кредиторів та здійснити відшкодування залишку коштів за вкладом. Тобто, спір виник через невиплату позивачеві суми коштів, що перевищує граничну суму відшкодування за вкладом. Вказане зумовило висновок про необхідність розгляду спору за правилами цивільного судочинства.
		37.2.    У справі № 820/1648/17 позивач просив зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань за рахунок Фонду, а також визнати протиправним і скасувати рішення уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними переказів коштів. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у частині першої вимоги є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а щодо іншої позовної вимоги - про неможливість її розгляду у судах будь-якої юрисдикції.
		37.3.    У справі № 598/1470/15-ц предметом спору було визнання дійсним договору банківського вкладу (депозиту), і за висновком Великої Палати Верховного Суду така вимога має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		38.        З аналогічних мотивів Велика Палата Верховного Суду відхиляє як явно необґрунтовані доводи касаційної скарги щодо застосування висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1521цс15 за позовом уповноваженої особи Фонду в інтересах банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителів.
		39.        Крім того, суд апеляційної інстанції не вирішував спору, оскільки не є судом, встановленим законом, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А тому не робив висновків про наявність або відсутність у позивача права на відшкодування гарантованої суми вкладу за договором. З огляду на це висновки суду апеляційної інстанції щодо юрисдикції адміністративного суду не суперечать висновкам Європейського суду з прав людини, наведеним у касаційній скарзі.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		40.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
		41.        Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		42.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2018 року прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає касаційну скаргу без задоволення, а вказану постанову - без змін.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		2.    Постанову Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкЛ.М.Лобойко С.В.БакулінаН.П.Лященко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковВ.Ю.Уркевич О.Р.КібенкоО.Г.Яновська В.С.Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...