Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14930/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2019. Зареєстровано: 20.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2019.
Дата набрання законної сили: 10.06.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		15 березня 2019 року                                                    № 826/14930/18
		          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді  Шейко Т.І.,
		розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1до  Державного бюро розслідувань провизнання протиправними та скасування наказівТретя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
		-          Директор Державного бюро розслідувань Труба Роман Михайлович;                                                                                                                                    
		                                                      встановив:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Державного бюро розслідувань (далі - відповідач, ДБР), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Директор Державного бюро розслідувань Труба Роман Михайлович, в якому просив визнати протиправними та скасувати накази Державного бюро розслідувань:
		- від 12.03.2018 №22 «Про утворення Конкурсної комісії №1 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посаду у Державному бюро розслідувань та затвердження її персонального складу»;
		- від 02.04.2018 №37 «Про утворення Конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань та затвердження її  персонального складу»;
		- від 12.02.2018 №12 «Про затвердження пропозиції Комітету з відбору представників громадських об'єднань до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань».
		          В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на формування відповідачем складу конкурсних комісій з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань з порушенням вимог Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2018 №13, з огляду на включення до складу обох комісій менше трьох представників Державного бюро розслідувань та до складу однієї з комісій представника громадського об'єднання, кандидатура якого не відповідає установленим вимогам.
		          Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити  з підстав, викладених у позовній заяві.
		          Відповідач та третя особа у письмових відзивах на позовну заяву просили відмовити у її задоволенні, стверджуючи про правомірність оспорюваних наказів. Окрім іншого, зазначили про відсутність порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття Державним бюро розслідувань цих наказів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки ці накази не стосуються його прав та інтересів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		У судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
		Третя особа свого представника в судове засідання не направила, хоча належним чином повідомлена про його проведення.
		Заслухавши пояснення учасників справи в судовому засіданні, суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.
		          Як вбачається з матеріалів справи, Державним бюро розслідувань прийнято накази: від 12.02.2018 №12 «Про затвердження пропозиції Комітету з відбору представників громадських об'єднань до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань»; - від 12.03.2018 №22 «Про утворення Конкурсної комісії №1 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посаду у Державному бюро розслідувань та затвердження її персонального складу»; - від 02.04.2018 №37 «Про утворення Конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань та затвердження її  персонального складу».
		Наказом Державного бюро розслідувань від 12.02.2018 №12 затверджено пропозицію Комітету з відбору представників громадських об'єднань до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань від 08.02.2018 згідно з додатком.
		Копію указаного додатку суду не надано. Водночас з листа Державного бюро розслідувань від 17.08.2018 №01-1262, адресованого адвокату позивача Петришак М.Я., вбачається, що за результатами відбору представників громадських організацій для включення до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань, проведеного Комітетом з відбору представників громадських об'єднань до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань було відібрано: ОСОБА_4 (Громадська організація «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів), ОСОБА_5 (Громадська організація «Громадський люстраційний комітет»); ОСОБА_6 (Громадська організація «Центр правового аналізу та дослідження політичних ризиків») та ОСОБА_7 (Громадська організація «Центр політико-правових реформ»).
		Наказом Державного бюро розслідувань від 12.03.2018 №22 «Про утворення Конкурсної комісії №1 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посаду у Державному бюро розслідувань та затвердження її персонального складу» утворено Конкурсну комісію  №1 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань (далі - Комісія №1), до складу якої включено: - ОСОБА_8, начальника відділу інформаційно-довідкового забезпечення Департаменту  комунікації та контролю Міністерства юстиції України (за згодою); - ОСОБА_9, прокурора аналітично-статистичного відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (за згодою); - ОСОБА_10, радника Директора Департаменту державного бюро розслідувань; - ОСОБА_11, заступника керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції (за згодою); - ОСОБА_4, представника Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (за згодою).
		Наказом Державного бюро розслідувань від 02.04.2018 №37 «Про утворення Конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань та затвердження її персонального складу» утворено Конкурсну комісію №2 (далі - Комісія №2) з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, до складу якої включено: - ОСОБА_12, начальника відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами та персоналом державної служби Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України (за згодою); - ОСОБА_13, помічника Голови Служби безпеки України - начальника Головної інспекції Служби безпеки України (за згодою); - ОСОБА_14, радника Директора Державного бюро розслідувань; - ОСОБА_15, заступника начальника управління кримінальної поліції - начальника відділу кримінальної юстиції Департаменту з питань правосуддя та національної безпеки Міністерства юстиції України (за згодою); - ОСОБА_5, представника Громадської організації «Громадський люстраційний комітет» (за згодою).
		          Не погоджуючись із правомірністю вищевказаних наказів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон) Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
		Згідно з частиною першої статті 2 Закону Державне бюро розслідувань у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі.
		Частиною першою статті 10 Закону встановлено, що керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який частину своїх повноважень реалізує спільно із першим заступником Директора Державного бюро розслідувань і заступником Директора Державного бюро розслідувань відповідно до частини другої статті 12 цього Закону.
		Пунктом 8 частини першої статті 12  Закону передбачено, що Директор Державного бюро розслідувань видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов'язковими для виконання працівниками Державного бюро розслідувань.
		За змістом статей 13 та 24 Закону до повноважень Директора Державного бюро розслідувань віднесено призначення на посаду та звільнення з посади директорів територіальних органів, керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, а також керівників та працівників підрозділів внутрішнього контролю центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань за поданням Конкурсної комісії в порядку, передбаченому частинами другою-одинадцятою статті 11 цього Закону.
		Відповідно до пунктів 1 розділу ІІ Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань (далі також - порядку), затвердженого наказом Державного бюро розслідувань (далі також - Бюро) від 14.02.2018 №13, конкурс на зайняття посад в Бюро проводить конкурсна комісія (комісії) (далі також- Комісія).
		Для проведення конкурсу на зайняття посад в Бюро Директор Бюро утворює Комісію, затверджує її персональний склад.
		Аналіз викладених вище правових норм дає підстави стверджувати, що питання щодо видання наказів Державного бюро розслідувань про утворення Комісії належить до повноважень Директора Державного бюро розслідувань.
		Згідно з пунктами 2, 3, 13 розділу ІІ Порядку Комісія утворюється у складі п'яти осіб, з яких не менше трьох є представниками Бюро.
		До роботи у складі Комісії можуть залучатися представники громадських об'єднань, що діють відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання», та/або представник Ради Громадського контролю Державного бюро розслідувань.
		До складу Комісії можуть залучатися представники інших державних органів (за згодою).
		Зі змісту викладеного вбачається, що склад Комісії повинен складатися із п'яти членів, із яких в обов'язковому порядку - три представника Бюро, а решта - представники державних органів (за згодою) або представники громадських об'єднань, що діють відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання», та/або представник Ради Громадського контролю Державного бюро розслідувань.
		Таким чином, Порядок розмежовує склад членів Комісії на представників:
		-Державного бюро розслідувань;
		-представників інших державних органів;
		-громадських об'єднань та/або представника Ради Громадського контролю Державного бюро розслідувань.
		Згідно з пунктом 13 розділу ІІ Порядку з метою залучення представників інших державних органів до складу Комісії Директор Бюро подає до відповідного державного органу письмове клопотання, на підставі якого керівник відповідного органу приймає рішення про участь уповноваженого представника у роботі Комісії (за його згодою).
		Пунктами 4-12 розділу ІІ Порядку визначено процедуру відбору до складу Комісії представників громадських об'єднань та/або представника Ради Громадського контролю Державного бюро розслідувань.
		Згідно з доводами відповідача ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та ОСОБА_11 є представниками Державного бюро розслідувань у Комісії №1, а ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 - представниками Бюро в Комісії №2, тобто по чотири представники Бюро в кожній Комісії, що не відповідає вимогам пункту 2 розділу ІІ Порядку в частині включення до Комісії по три представника Бюро.
		Крім того, твердження відповідача стосовно того, що усі вищевказані члени названих комісій є представниками Державного бюро розслідувань, спростовуються матеріалами справи, а саме зазначеною в оспорюваних наказах інформацією про місце роботи цих осіб, яким є не Державне бюро розслідувань, а інші державні органи. 
		Так, зі змісту наказу Державного бюро розслідувань від 12.03.2018 №22 вбачається, що до складу Комісії №1 із п'яти чоловік увійшли:
		- один представник Бюро - ОСОБА_10, радник Директора Державного бюро розслідувань;
		- три представники інших державних органів: ОСОБА_8, начальник відділу інформаційно-довідкового забезпечення Департаменту  комунікації та контролю Міністерства юстиції України (за згодою); ОСОБА_9, прокурор аналітично-статистичного відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (за згодою); ОСОБА_11, заступник керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції (за згодою);
		- один представник громадського об'єднання, а саме Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів, ОСОБА_4 (за згодою).
		Зі змісту наказу Державного бюро розслідувань від 02.04.2018 №37 вбачається, що до складу Комісії №2 із п'яти чоловік увійшли:
		- один представник Бюро - ОСОБА_14, радник Директора Державного бюро розслідувань;
		- три  представники інших державних органів: ОСОБА_12, начальник відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами та персоналом державної служби Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України (за згодою); ОСОБА_13, помічник Голови Служби безпеки України - начальник Головної інспекції Служби безпеки України (за згодою); ОСОБА_15, заступник начальника управління кримінальної поліції - начальника відділу кримінальної юстиції Департаменту з питань правосуддя та національної безпеки Міністерства юстиції України (за згодою);
		- представник громадського об'єднання, а саме Громадської організації «Громадський люстраційний комітет», ОСОБА_5 (за згодою).
		Отже, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 не є представниками Бюро в Комісії №1, а  ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15 не є представниками Бюро в Комісії №2, оскільки є представниками інших державних органів у названих комісіях.
		Додатковим підтвердження того, що кожний з них включений до відповідної Комісії   як представник інших державних органів є отримання від них на це згоди, як передбачено Порядком, тоді як для включення до Комісії такої згоди від представника Бюро не потребується.
		Крім того, у Порядку відсутні приписи щодо можливості представництва працівників Бюро у складі Комісії працівниками інших державних органів чи громадських об'єднань, що виключає таке представництво.
		За наведених обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що визначення наказами Державного бюро розслідувань від 12.03.2018 №22 та від 02.04.2018 №37 персонального складу Комісії №1 та Комісії №2, до кожної з яких включено всього по одному представнику Державного бюро розслідувань, тоді як повинно бути по три особи, не узгоджується з вимогами пункту 2 розділу ІІ Порядку.
		Разом з тим судом встановлено, що у подальшому наказом Державного бюро розслідувань від 04.04.2018 №45 до складу Комісії №1, визначеного наказом від 12.03.2018 №22, внесено зміни, відповідно до яких  припинено повноваження членів Комісії №1 ОСОБА_9, прокурора аналітично-статистичного відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (за згодою) та ОСОБА_11, заступника керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції (за згодою). Замість них до складу Комісії №1 включено ОСОБА_16, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань та ОСОБА_17, заступника Директора Державного бюро розслідувань.
		З огляду на викладене суд дійшов висновку, що шляхом внесення вищевказаних змін до оспорюваного наказу від 12.03.2018 №22 відповідач привів цей наказ у відповідність до вимог пункту 2 розділу ІІ Порядку, тому доводи позивача стосовно невідповідності цього наказу указаній правовій нормі є необґрунтованими.
		Що стосується оспорюваного наказу Державного бюро розслідувань від 02.04.2018 №37, то до складу Комісії №2, визначеного цим наказом, також внесено зміни наказом від 20.06.2018 №67, відповідно до яких зі складу Комісії №2 виключено ОСОБА_13, помічника Голови Служби безпеки України - начальника Головної інспекції Служби безпеки України та включено до її складу  ОСОБА_18, заступника  начальника Головної інспекції - начальника 1 інспекції Головної інспекції Служби безпеки України.
		Проте, внесення таких змін не змінило кількісного представництва Державного бюро розслідувань у складі Комісії №2, оскільки єдиним представником Бюро є ОСОБА_14, радник Директора Державного бюро розслідувань, що суперечить пункту 2 розділу ІІ Порядку і свідчить про протиправність наказу Державного бюро розслідувань від 02.04.2018 №37 з внесеними до нього наказом від 20.06.2018 №67 змінами.
		Стосовно доводів позивача про протиправність наказу Державного бюро розслідувань від 12.02.2018 №12, яким затверджено пропозицію Комітету з відбору представників громадських об'єднань до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань від 08.02.2018, які він обґрунтовує відібранням до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань з порушенням Порядку представника громадської організації Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів ОСОБА_4, якого наказом Бюро від 12.03.2018 №22 включено до складу Комісії №1, доцільно зазначити про таке.
		Пунктами 4-12 Порядку визначено, що для організації та проведення конкурсного відбору представників громадських об'єднань до складу Комісії рішенням Директора Бюро створюється комітет з відбору представників громадських об'єднань до складу Комісії у кількості не менше трьох осіб (далі - Комітет).
		Про проведення відбору представників громадських об'єднань до складу Комісії Бюро на своєму офіційному веб-сайті розміщує оголошення.
		Вимоги до громадських об'єднань, які можуть висувати кандидатів для включення до складу Комісії:
		- наявність державної реєстрації громадського об'єднання не пізніше ніж за 24 місяці до дня оприлюднення повідомлення про проведення відбору представників громадських об'єднань до складу Комісії;
		- наявність статусу юридичної особи;
		- здійснення статутної діяльності, пов'язаної із правозахисною та правоохоронною сферами, за період не менш як 24 місяці до дня подання заяви.
		Вимоги до кандидата - представника громадського об'єднання до складу Комісії: є громадянином України; має вищу юридичну освіту; володіє державною мовою; є визнаним фахівцем у сфері правоохоронної діяльності або експертом з питань права; має бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості.
		Не може бути кандидатом особа, яка: визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною; має не погашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення злочину; згідно із вироком суду позбавлена права обіймати відповідні посади; за рішенням суду визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення; піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення протягом останнього року до дня подання документів; є державним службовцем або посадовою особою органу місцевого самоврядування; є членом політичної партії; є народним депутатом України або депутатом місцевої ради.
		Документи, які подаються громадським об'єднанням щодо кандидата:
		1) рішення керівного органу (для громадського об'єднання) про висування кандидата до складу Комісії;
		2) заява кандидата про згоду на участь у роботі Комісії та згода на обробку персональних даних відповідно до законодавства;
		3) копія паспорта громадянина України;
		4) автобіографія кандидата, в якій зазначаються прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), число, місяць, рік народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду, місце роботи, громадську діяльність (у тому числі на виборних посадах), членство у політичних партіях (у тому числі в минулому), відомості про наявність чи відсутність судимості;
		5) копія (копії) документа (документів) про освіту;
		6) мотиваційний лист кандидата, в якому зазначаються особисті підстави для участі у роботі Комісії, а також повідомляються адреса електронної пошти та номер телефону.
		Документи, зазначені у пунктах 5 - 8 цього розділу, подаються до Комітету у визначені в оголошенні порядок та строк.
		Перевірку повноти та відповідності поданих громадськими об'єднаннями документів встановленим цим Порядком вимогам проводить Комітет. Результати перевірки оформлюються протоколом.
		Відбір представників громадських об'єднань до складу Комісії проводиться на засіданні Комітету.
		Результати відбору представників громадських об'єднань до складу Комісії оформлюються протоколом протягом трьох днів з дня проведення засідання Комітету.
		На підставі протоколу Комітет готує пропозицію Директору Бюро щодо включення представника (представників) громадських об'єднань до складу Комісії.
		Підставою для прийняття наказу Державного бюро розслідувань від 12.02.2018 №12 стали такі документи:
		- наказ Державного бюро розслідувань від 02.02.2018 №8 «Про створення комітету з відбору представників громадських об'єднань до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань»;
		- протокол засідання правління Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів від 06.02.2018, яким до складу Комісії висунуто ОСОБА_4;
		- заява ОСОБА_4 про надання згоди на участь у Комісії від 06.02.2018;
		- автобіографія ОСОБА_4 від 06.02.2018;
		- копія диплома про отримання вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та отримання кваліфікації - спеціаліст правознавства, виданого ОСОБА_4 Київським національним університетом імені Тараса Шевченка у 2012 році;
		- мотиваційний лист ОСОБА_4 від 06.02.2018 щодо участі в Комісії;
		- протокол засідання комітету з відбору представників громадських об'єднань до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань від 08.02.2018 №1, яким, поміж інших, до складу Комісії вирішено рекомендувати представника громадської організації ОСОБА_4;
		- подання  комітету з відбору представників громадських об'єднань до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань до Директора Державного бюро розслідувань Труби Р.М. про включення до складу Комісії, поміж інших,  представника громадського об'єднання ОСОБА_4
		Стверджуючи про необґрунтоване відібрання до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань представника громадської організації Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів ОСОБА_4, позивач вказує на невідповідність його кандидатури вимогам Порядку, а саме в частині вимог  бути визнаним фахівцем у сфері правоохоронної діяльності або експертом з питань права.
		Зокрема, частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Аналогічного змісту норми містяться в статті 73 Цивільного процесуального кодексу України, статті 70 Господарського процесуального кодексу.
		Таким чином, експерт з питань права - це особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. 
		При цьому вимоги стосовно виду наукового ступеня, який повинен мати експерт з питань права законодавством не визначено.
		За змістом частин шостої та сьомої статті 5 Закону України «Про вищу освіту» Доктор філософії - це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра, доктор наук - це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв'язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях.
		Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» в чинній редакції вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом (06.09.2014) прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.
		Ураховуючи викладене та наявність у ОСОБА_4 диплому про отримання вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуття кваліфікації спеціаліста правознавства, у нього наявний освітній ступінь який прирівнюється до ступеня магістра. Відтак, науковий ступінь у нього відсутній.
		За відсутності у ОСОБА_4 наукового ступеня суд погоджується з позивачем шодо неможливості віднесення його до експертів  з питань права.
		Що стосується питання «визнаності» ОСОБА_4 як фахівця у сфері правоохоронної діяльності, то законодавством не визначено критерії, наявність яких зумовлює віднесення особи до визнаних фахівців у цій сфері.
		За таких обставин суд приходить до висновку про те, що такі критерії не можуть бути абсолютними і залежать від багатьох чинників, в тому числі й від визнання тим чи іншим колом осіб.
		Як зазначено вище, згідно з приписами Порядку перевірку повноти та відповідності поданих громадськими об'єднаннями документів встановленим цим Порядком вимогам проводить Комітет. 
		За відсутності визначених законодавством критеріїв віднесення особи до визнаних фахівців у сфері правоохоронної діяльності суд позбавлений можливості надати оцінку як визначенню Асоціацією українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів ОСОБА_4 визнаним фахівцем у сфері правоохоронної діяльності, так і перевірці Комітетом цієї характеристики останнього при вирішенні питання про його відборі до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань. 
		У зв'язку з викладеним підстави для висновку про необґрунтоване затвердження  оспорюваним наказом від 12.02.2018 №12 пропозиції Комітету з відбору представників громадських об'єднань до складу конкурсних комісій Державного бюро розслідувань, зокрема, щодо включення до складу гаданих комісій представника громадського об'єднання ОСОБА_4 у суду відсутні. Відтак, у суду відсутні підстави для визнання цього наказу протиправним.
		З урахуванням викладеного названу особу з дотриманням Порядку включено до складу Комісії №1 відповідно до  наказу Державного бюро розслідувань від 12.03.2018 №22.
		Відтак, оцінивши доводи позивача щодо протиправності оспорюваних наказів відповідача, суд дійшов висновку про протиправність лише одного із оскаржуваних наказів, а саме наказу Державного бюро розслідувань від 02.04.2018 №37 з урахуванням внесених до нього наказом від 20.06.2018 №67 змін.
		Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.   
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011   року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
		З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт їх порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення  саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		У позовній заяві позивачем не вказано за захистом якого порушеного права чи інтересу він вернувся до суду з позовною заявою щодо визнання протиправних та скасування  оспорюваних наказів.
		З протоколу засідання конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань від 24.05.2018 №21, вбачається що Комісією №2 розглядалися документи ста тридцяти дев'яти кандидатів, які бажають взяти участь в конкурсі на зайняття вакантних посад у Державному бюро розслідувань. Так, зокрема, Комісією №2 розглядалися та перевірялися на відповідність вимогам, встановленим законодавством та Порядком документи ОСОБА_1, які визнані такими, що  не відповідають кваліфікаційним вимогам та/або Порядку, тому його не допущено до участі в конкурсі.
		Таким чином, визначення відповідачем персонального складу Комісії №2, яка рішенням, оформленим протоколом від 24.05.2018 №21, не допустила позивача до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у Державному бюро розслідувань, вплинуло на його права та інтереси щодо  участі у цьому конкурсі, оскільки таке рішення прийняте Комісією у складі, що не відповідає встановленим законодавством вимогам.
		За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним і скасування наказу Державного бюро розслідувань від 02.04.2018 №37 з урахуванням внесених до нього наказом від 20.06.2018 №67 змін.
		Водночас з огляду на те, що судом не встановлено протиправності інших  оспорюваних наказів відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними та скасування цих наказів, тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення судом.
		Відповідно до частини третьої статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. 
		При зверненні до суду з трьома позовними вимогами позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 114,40 грн., що підтверджується квитанціями від 12.09.2018 та 13.09.2018, тому ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 1/3 частина від сплаченого ним судового збору, а саме 704,80 грн.
		Керуючись статтями 2, 19, 77, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		                                                            В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державного бюро розслідувань (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 41760289)  задовольнити частково.
		Визнати протиправним і скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 02.04.2018 №37 «Про утворення  Конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань та затвердження її персонального складу».
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного бюро розслідувань (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 41760289) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 704,80  (сімсот чотири гривні 80 коп.) понесених ним витрат по сплаті судового збору.
		 
		 
		          Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                Т.І. Шейко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...