Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 539/735/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2019. Зареєстровано: 20.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2019.
Дата набрання законної сили: 18.07.2019 (частково)
Результат оскарження 18.07.2019 Апеляційний суд Полтавської області: скасовано вирок частково з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/539/189/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018170240001599

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 539/735/19
		Провадження № 1-кп/539/189/2019
		 ВИРОК
		 Іменем України
		19 березня 2019 року м. Лубни
		 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілої ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_2 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни кримінальне провадження за обвинуваченням:
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Бердичів, Житомирської області, фактичне місце проживання АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, офіційно непрацюючий, не одружений, освіта неповна середня, утриманців не має, раніше судимий:
		17.01.1979 Васильківським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі. 12.02.1979 року рішенням Запорізького обласного суду вирок від 17.01.1979 змінено, вважається засудженим за ч. 1 ст. 140 КК УССР до 1 року 6 місяців позбавлення волі. 28.01.1980 звільнений по відбуттю строку покарання;
		30.05.1983 Бердичівським міським судом Житомирської області за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 14.03.1986 звільнений по відбуттю строку покарання;
		23.09.1986 Ірпінським міським судом Київської області за ч. 3 ст. 140, 17, ч.3 140, ч. 1 ст. 145, ст. 42 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		15.06.1995 Старогородським районним судом м. Вінниця за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 183, ст.ст. 42, 43 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі. 02.09.1998 звільнений відповідно до ст. 3 ЗУ «Про амністію» від 24.07.1998;
		14.03.2000 Октябрським районним судом м. Харкова за ст.ст. 94, 140 ч. 2, 42 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		24.05.2007 Апеляційним судом Чернігівської області за ст. 93 п «г», «е», ст. 42 до 15 років позбавлення волі. 12.08.2014 звільнений по відбуттю строку покарання,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
		 ВСТАНОВИВ:
		24.12.2018 року приблизно о 15 год. 30 хв., в помешканні належному ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_1 , в кімнаті кухні ОСОБА_2 вживав спиртні напої разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 , власником помешкання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		Через деякий час, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли відпочивати в іншу кімнату, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишилися в кімнаті кухні.
		В цей час між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які були в стані алкогольного сп`яніння виникла сварка.
		Під час сварки у ОСОБА_2 , який знаходився у стані алкогольного сп`яніння, виник умисел на заподіяння ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, шляхом нанесення удару лезом ножа в область її шиї.
		Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисне заподіяння ОСОБА_4 , тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, взяв правою рукою ніж, який лежав на столі та підійшов до потерпілої і умисно, з достатньою силою, наніс один удар лезом ножа в область життєво важливого органу - шию ОСОБА_4 .
		В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_4 згідно висновку експерта № 325 від 28.12.2018 року тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани шиї зліва з повним пересіченням зовнішньої яремної вени, що супроводжувалось вираженою зовнішньою кровотечою, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро покаявся та погодився з висунутим відносно нього обвинуваченням та його правовою кваліфікацією. Пояснив, що 24.12.2018 року вони разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 розпивали спиртні напої. Між ними відбулася словесна сварка через ревнощі його співмешканки, в ході якої він взяв ніж та його лезом наніс удар ОСОБА_4 в область шиї. 
		Цивільний позов прокурора про стягнення матеріальної шкоди за лікування потерпілої ОСОБА_4 визнав. Просив строго не карати.
		Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що дійсно 24.12.2018 року вони разом з її співмешканцем ОСОБА_2 розпивали спиртні напої. Потім між ними виникла сварка, яку вона сама спровокувала, в результаті якої ОСОБА_2 наніс їй удар лезом ножа в область шиї. Вважає, що сама спровокувала обвинуваченого, жодних претензій до нього вона не має, просила не призначати йому покарання.
		Виходячи з того, що обвинувачений винуватим себе визнав у повному обсязі за інкриміновани злочином, дав суду показання, які є логічними, послідовними та такими, що узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, за відсутності заперечень з боку учасників судового провадження, суд, переконавшись у правильному розумінні учасниками процесу змісту обставин справи та наслідків недослідження всіх доказів по справі, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає достатнім обмежитися допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. 
		Суд констатує, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повною мірою, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисні дії, які виразилися у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, обвинуваченим вчинено злочин, який віднесений до категорії тяжких злочинів, він раніше неодноразово судимий, в тому числі і за умисне вбивство, однак, після звільнення по відбуттю строку покарання 12.08.2014 року жодного разу не притягався до адміністративної або до кримінальної відповідальності, офіційно не працює, на обліках у лікаря-нарколога та невропатолога не перебуває, згідно медичного висновку про стан здоров`я має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, за місцем проживання характеризується посередньо, в місцях позбавлення волі характеризувався посередньо, мав як заохочення, так і стягнення. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, віктимну поведінку потерпілої.
		Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. 
		Згідно досудової доповіді, результат оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_2 показав високий рівень ризику скоєння повторного правопорушення, тобто небезпека може виникати періодично в залежності від посилення впливу криміногенних факторів, виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства ( у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе лише за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. 
		Наведені факти, на переконання суду, дають підстави для призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Разом з тим, суд, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи тяжкість скоєного злочину, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшувальні обставини, його прагнення до виправлення та готовність змінювати спосіб життя, думку потерпілої, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без відбування покарання, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 2 ст. 76 КК України.
		Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишити без змін.
		Прокурором Лубенської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради до ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 4165 грн.48 коп.
		Вирішуючи питання щодо цивільного позову суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.
		Заявлений прокурором цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2  документально підтверджений, а тому підлягає задоволенню.
		Судові витрати пов`язані із залученням експерта слід стягнути з обвинуваченого.
		Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд -
		 УХВАЛИВ:
		ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
		На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2  такі обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертизи в розмірі 1144 гривень.
		Речові докази:
		- 5 слідів рук на 5 відрізках липкої стрічки, 7 недопалків, виріз з килима зі слідами РБК, зразок крові з контролем до нього обвинуваченого ОСОБА_2 , зразок крові з контролем до нього потерпілої ОСОБА_4 , які зберігаються у камері речових доказів у приміщенні Лубенського ВП  знищити;
		- 5 скляних стаканів, 2 фарфорові чашки, кухонний ніж зі слідами РБК, які зберігаються у камері речових доказів у приміщенні Лубенського ВП  повернути потерпілій ОСОБА_4 .
		Цивільний позов прокурора задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 у сумі 4 165 (чотири тисячі сто шістдесят п`ять гривень) 48 коп. (розрахунковий рахунок Фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради № 31417544016011, Казначейства України (ЕАП) МФО 899998, код 37710415.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негйно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокуророві, потерпілій. 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...