Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/5938/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2019. Зареєстровано: 20.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: 854/1361/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		  
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		13 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/5938/18
		 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
		Місце та час укладення судового рішення « 14:27», м. Одеса
		Повний текст судового рішення складений 11.01.2019 р.
		 
		П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі  колегії суддів:
		головуючого судді Крусяна А.В.,
		суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
		за участю секретаря судового засідання Чугунова С.О.,
		позивача ОСОБА_1.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		15.11.2018р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Одеського державного університету внутрішніх справ  про визнання протиправним та скасування наказу №316 о/с від 29.10.2018 року «По особовому складу» в частині звільнення її з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 з 31.10.2018 року та відрядження її до Національної поліції України з 01.11.2018 року; визнання протиправним та скасування наказу №372 від 06.09.2018 року «Про проведення службового розслідування за фактом притягнення до адміністративної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1.»; поновлення її на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 Одеського державного університету внутрішніх справ; стягнення на її користь  середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 200000грн.
		В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона будь-яких дисциплінарних проступків не вчиняла, а тому звільнення її з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу з інших підстав, ніж визначено законом, є протиправним.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2019р. у задоволенні позову відмовлено, з підстав того, що приймаючи рішення про звільнення позивача з займаної посади за мінуванням подальшої потреби у відрядженні до Одеського державного університету внутрішніх справ, відповідач діяв у межах повноважень визначених ч.6 ст.71 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої, звільнення з посад відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження Національної поліції України.
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішення позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
		28.12.2015 року набрав чинності  Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до абзацу 3 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що працівники міліції, які станом на 06 листопада 2015 року працювали у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, і виявили бажання проходити службу в Національній поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими у таких навчальних закладах, можуть бути прийняті на службу до Національної поліції за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним  Законом України «Про Національну поліцію», шляхом видання керівниками цих навчальних закладів (а стосовно керівників таких закладів - Міністром внутрішніх справ України) наказів про призначення на відповідні посади, що заміщуються поліцейськими. Зазначені особи набувають статусу поліцейських, відряджених до таких навчальних закладів із залишенням на службі в Національній поліції, і проходять службу в Національній поліції відповідно до  Закону України «Про Національну поліцію».
		Указом Президента України № 691/2015 від 09 грудня 2015 року  визначено перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в органах, установах та організаціях. В цьому переліку наявні, зокрема, вищі учбові заклади, що належать до сфери управління МВС України, та передбачена посада професора вищого навчального закладу.
		Так, після набрання чинності  Закону України «Про Національну поліцію»  позивач отримала право бути прийнятою на службу до Національної поліції України із набуттям статусу поліцейського відрядженого до навчального закладу із залишенням на службі, або продовжувати працювати в учбовому закладі як цивільна особа.
		З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2015р. ОСОБА_1. подано заяву про прийняття з 07.11.2015р. та призначення її на посаду професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу (за контрактом), у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» та організаційно-штатними змінами. /т.1 а.с.152/
		Наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 22.01.2016р. № 7о/с, ОСОБА_1., прийнято на службу до Національної поліції, призначено на посаду професора кафедри  адміністративного права та адміністративного процесу факультету № 2. /т.1 а.с.86/ 
		29.01.2016р. ОСОБА_1. прийнято присягу працівника поліції, отримано службове посвідчення та спеціальний жетон поліцейського (0154769). /т.1 а.с.160, 164/
		За таких обставин, позивач набула статусу поліцейського, відрядженого до відповідного навчального закладу.
		20.01.2017р. ОСОБА_1. підписано зобов'язання про дотримання Правил етичної поведінки поліцейських. /а.с.162-163/
		17.02.2017р. ОСОБА_1. підписано повідомлення про ознайомлення із вимогами                    ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції». /т.1 а.с.161/
		При цьому, доповідною запискою уповноваженого з антикорупційної діяльності відділу організаційно-аналітичної роботи та контролю ОДУВС Фортуни Є.О. від 15.06.2018 року ректора Одеського державного університету внутрішніх справ повідомлено про виявлення факту неповідомлення ОСОБА_1. про суттєві зміни у її майновому стані. /т.1 а.с.165-166/
		Листом від 15.06.2018р. №1207 Одеський державний університет направив до Національного агентства з питань запобігання корупції повідомлення щодо неподання підполковником поліції ОСОБА_1., професором кафедри  адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 Одеського державного університету внутрішніх справ інформації про суттєві зміни в майновому стані до Національного агентства з питань запобігання корупції. /т.1 а.с.21-22/
		За даним фактом, наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 06.09.2018р. №372 призначено проведення службового розслідування щодо притягнення до адміністративної відповідальності професора кафедри  адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 підполковника поліції ОСОБА_1. /т.1 а.с.170/
		02.10.2018 року ректором Одеського державного університету внутрішніх справ затверджено висновок про результати службового розслідування за фактом притягнення до адміністративної відповідальності професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 підполковника поліції ОСОБА_1., яким комісія закінчила службове розслідування та на підставі ст.16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України прийняла рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1. після завершення Приморським районним судом м.Одеси провадження у справі №522/13324/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1. /т.1 а.с.174-176/
		Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 08.10.2018 року у справі №522/13324/18 провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1., розпочате на підставі протоколу 42/2018 від 25.07.2018 року, за ч.2 ст.172-6 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. /т.1 а.с.180-182/
		24.10.2018р., на засіданні ректорату Одеського державного університету внутрішніх справ, проректор університету доповів, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08.10.2018 року у справі № 522/13324/18 провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. /т.1 а.с.190-191/
		Разом з тим, наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 29.10.2018р. № 316 о/с ОСОБА_1. звільнено з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 з 31.10.2018 року та вона відряджена до Національної поліції України з 01.11.2018 року відповідно до п.6 ст.71 Закону України «Про Національну поліцію». Підстава: доповідна записка Фортуни Є.О. від 26.10.2018р. щодо виявлення факту неповідомлення ОСОБА_1. про суттєві зміни у її майновому стані. /т.1 а.с.186/
		Не погоджуючись зі звільненням з займаної посади та відрядженням до Національної поліції України позивач звернулася до суду з даним позовом.
		Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог виходячи з наступного.
		Так, згідно зі ст.58 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
		Відповідно до ст.19 вказаного Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		При цьому, за вимогами ст.65 Закону переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;
		2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;
		3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;
		4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
		Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.
		Поліцейський, переміщений з вищої посади на посаду, нижчу ніж та, яку він займав, у подальшому просувається по службі з дотриманням вимог, визначених цим Законом, а звільнений з посади в дисциплінарному порядку, - після зняття дисциплінарного стягнення.
		Не допускається переміщення поліцейських жіночої статі за ініціативою керівника відповідного органу (установи, закладу) поліції на посади, нижчі ніж та, яку вони займали, з мотивів, пов'язаних із вагітністю, наявністю дітей віком до трьох років (до шести років - за медичними показниками), або у зв'язку з тим, що вони є одинокими матерями та мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дітей з інвалідністю.
		Переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
		Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
		Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
		Крім того, статтею 67 Закону передбачено, що зарахування поліцейських наказами по особовому складу в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, допускається у разі: звільнення поліцейського з посади у зв'язку з виконанням дисциплінарного стягнення або виконанням висновку поліцейської комісії про невідповідність займаній посаді, якщо до кінця визначеного строку виконання дисциплінарного стягнення або протягом десяти днів з дня ухвалення висновку про службову невідповідність не вирішено питання про подальше проходження ним служби;
		повернення поліцейських, які відповідно до закону були відряджені (прикомандировані) до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, інших органів державної влади (закладів, установ) або органів місцевого самоврядування на час виконання відповідних повноважень на постійній основі із залишенням їх на службі в поліції;
		застосування до поліцейського тримання під вартою як запобіжного заходу;
		якщо поліцейський відсутній за місцем проходження служби та за місцем проживання і більше десяти днів близьким родичам невідомо, де він перебуває, - до повернення поліцейського (у разі неприйняття іншого рішення про подальше проходження ним служби в поліції) або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим;
		скорочення штатних посад, що займають поліцейські, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками), якщо немає можливості перемістити таких осіб на вакантні посади, - до закінчення відпустки по догляду за дитиною.
		Разом з тим, статтею 68 Закону визначено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
		Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
		Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
		Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
		Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
		Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов'язаний виконувати обов'язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов'язки.
		Відповідно до ст.71 Закону поліцейські за їхньою згодою можуть бути відряджені до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, що затверджується Президентом України.
		У разі потреби в поліцейських для заміщення вакантних посад у державних органах, установах та організаціях керівники таких органів державної влади, установ та організацій надсилають до поліції письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати поліцейські для зайняття таких посад.
		Рішення про відрядження поліцейських приймає керівник поліції.
		Відрядження оформлюється на підставі запиту керівника державного органу, установи, організації, рапорту поліцейського та відповідного подання його прямого керівника.
		Про призначення відряджених поліцейських на посади керівники відповідних органів державної влади, установ та організацій мають письмово повідомити поліцію.
		Звільнення з посад відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції.
		За службової потреби керівник поліції може в будь-який час відкликати з державного органу, установи чи організації відряджених поліцейських, повідомивши за місяць про таке відкликання керівника відповідного державного органу, установи чи організації з наданням відповідної заміни.
		Звільнені з посади відряджені поліцейські мають бути направлені в місячний строк у розпорядження поліції з приписом, службовою характеристикою та наказом про звільнення з посади.
		До зазначеного строку не включається час перебування поліцейського у відпустці, відрядженні, на лікарняному.
		Після повернення в розпорядження поліції поліцейський має бути призначений на попередню посаду або іншу рівнозначну посаду з урахуванням рівня його освіти, фізичної підготовки та стану здоров'я.
		За відрядженими до органів державної влади, установ та організацій поліцейськими та членами їхніх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом для такої категорії осіб.
		 
		Таким чином, нормами Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські призначаються на посади поліцейського безстроково. При цьому, поліцейські, в тому числі відрядженні, можуть бути звільненні з займаних посад, переведенні на нижчу посаду без їхньої згоди у зв'язку зі скоєнням дисциплінарного проступку, скороченням посади. При цьому, звільнення з посад, з підстав визначених Законом, відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції.
		Крім того, за службової потреби керівник поліції може в будь-який час відкликати з державного органу, установи чи організації відряджених поліцейських, повідомивши за місяць про таке відкликання керівника відповідного державного органу, установи чи організації з наданням відповідної заміни.
		 
		При цьому, слід зазначити, що згідно з матеріалами справи, позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, та за службовою потребою керівником поліції з Одеського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_1. не відкликалася.
		 
		Одночасно, Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII (набрав чинності 07.10.2018р. та діяв на дату звільнення позивача з посади 29.10.2018р.) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
		Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
		Статтею 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
		Згідно з ст.11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
		Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. (Стаття 12 Статуту)
		Відповідно до ст.13 Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
		Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
		До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
		1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
		Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.
		Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
		Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
		Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
		У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
		У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.
		У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк.
		Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. (Стаття 14 Статуту)
		Згідно зі ст.ст.16, 19 Статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
		Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. 
		У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування;
		3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
		У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
		Статтею 21 Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
		У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
		Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що підставою для проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1. слугував лист Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.09.2018 року №1166/42-15/01-18, яким повідомлено відповідача про призначення розгляду справи стосовно ОСОБА_1., як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
		          Із тексту наказу Одеського державного університету внутрішніх справ від 06.09.2018р. №372 вбачається, що службове розслідування розпочато на підставі п.2.1, пп.2.2.5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013р. №230 (діяла на час прийняття наказу та втратила чинність згідно з наказом МВС України від 07.11.2018 року №893), які визначають підставу для проведення службового розслідування - порушення службової дисципліни,   в тому числі скоєння особою адміністративного правопорушення.
		          При цьому, згідно висновку від 02.10.2018 р. про результати службового розслідування, службове розслідування закінчено та вирішено розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1. після завершення провадження Приморським районним судом м.Одеси, у справі про адміністративне правопорушення. /т.1 а.с.174-176/
		Отже, оскільки інформація про неповідомлення ОСОБА_1. про суттєві зміни у майновому стані містила відомості скоєння позивачем дисциплінарного проступку, відповідачем в межах компетенції правомірно прийнято наказ №372 від 06.09.2018 року про призначення службового розслідування з метою встановлення причин і умов події, ступеня вини особи.
		 
		Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1. з займаної посади вважав доведеним факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку на підставі доповідної Фортуни Є.О. від 26.10.2018р., у відсутність висновку службового розслідування з цього приводу, та відповідного судового рішення про визнання винною ОСОБА_1. у скоєнні адміністративного правопорушення.
		Надаючи правову оцінку правомірності винесення наказу про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1.  з посади професора кафедри  адміністративного права та адміністративного процесу факультету № 2 Одеського державного університету внутрішніх справ, апеляційним судом не встановлено фактів неналежного виконання нею своїх службових обов'язків, що, як наслідок, свідчить про недотримання відповідачем правового інституту доведеності вини особи, яка вчинила дисциплінарний проступок, та взагалі факту скоєння позивачем дисциплінарного проступку.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає не доведеним факт неналежного виконання ОСОБА_1. своїх посадових обов'язків, у той час як наказ Одеського державного університету внутрішніх справ №316 о/с від 29.10.2018 року в частині звільнення позивача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий без належних на те підстав, в порушення вимог ст.ст. 16, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції).
		Адже, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції з приводу правомірності дій відповідача щодо звільнення позивача з займаної посади за мінуванням подальшої потреби у відрядженні до Одеського державного університету внутрішніх справ на свій власний розсуд, без наявності підстав передбачених Законом. Адже, у керівника державної установи відсутнє право визначене Законом, звільняти поліцейського з посади за мінуванням подальшої потреби у відрядженні з направленням у розпорядження, у відсутність відкликання його керівником поліції.
		Статтею 43 Конституції України  закріплено гарантії захисту громадян від незаконного звільнення, оскільки звільнення є крайнім заходом та має бути законним та обґрунтованим.
		Однією з головних гарантій від незаконного звільнення є те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення. Вона ґрунтується на загальновизнаних правилах, установлених у Конвенції Міжнародної організації праці №158, 1982р. «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» (ратифікована Україною 04.02.1994p.).
		Суд зауважує, що звільнення з посади не може ґрунтуватись лише на волевиявленні керівника органу, в якому здійснює службову діяльність відряджений поліцейський.
		 
		Разом з тим, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що жодних рішень за наслідками службового розслідування щодо ОСОБА_1. відповідачем не приймалось, та наказом відповідача №372 від 06.09.2018р. про призначення службового розслідування не було порушено будь-яких прав позивача, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.          
		 
		Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		Так, відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (надалі - Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
		Згідно з п.5 Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).
		При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
		Згідно довідки Одеського державного університету внутрішніх справ №80 від 11.03.2019 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1. за останні два місяці (серпень 2018 року, вересень 2018 року) становить 12119грн. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становить 397,34грн. /т.2 а.с.25/
		Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня наступного після звільнення (01.11.2018 року) та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника (13.03.2019 року), що становить 91 робочий день.
		Отже, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1.  становить 36157,94 грн. (397,34грн. х 91), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
		 
		Крім того, стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ст.237-1 КЗпП України  відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Згідно з ч.1 та ч.2  ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ч.3  ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Ст. 1167 Цивільного кодексу України  визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Пунктом 3  Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4  (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Пунктами 4,5  Постанови  визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Згідно з пунктом 9  Постанови  розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що протиправними діями Одеського державного університету внутрішніх справ їй заподіяно моральні та фізичні страждання. В сім'ї позивач є єдиною працездатною особою, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, доглядає рідну бабусю 89-річного віку, інваліда ІІ групи. Позивач працює науково-педагогічним працівником з 2010 року. До науково-викладацької діяльності займалася практичною роботою в органах внутрішніх справ на різних посадах, зокрема в апараті МВС України. Загалом понад 20 років працює в системі МВС, має почесні грамоти, неодноразово заохочувалася відомчими нагородами, постійно підвищує свій професійний рівень, проходила закордонне стажування, курси підвищення кваліфікації, є автором понад 60 фахових публікацій, в тому числі закордонних, має науковий ступень кандидата юридичних наук, вчене звання доцента, є сертифікованим тренером та найбільш досвідченим науково-педагогічним працівником університету, з 2015 року працює над дисертаційним дослідженням на здобуття наукового ступеню доктора юридичних наук. Брала участь у програмі підготовки поліцейських протягом 2015-2016 років, активно працює з аспірантами, магістрами, студентами та курсантами, старанно та наполегливо виконує свої професійні обов'язки, до неї ніколи не застосовувалися дисциплінарні та адміністративні стягнення. Внаслідок протиправного, безпідставного звільнення з посади професора кафедри вона втратила авторитет та повагу зі сторони суспільства, матеріальне забезпечення, душевний спокій та рівновагу, не може вести звичний для себе спосіб життя. 
		Колегія суддів, враховуючи обставини справи, глибину фізичних, душевних страждань, які зазнала позивач від протиправних дій відповідача, їх тривалість, очікування відновлення прав, приниження честі та гідності, ділової репутації, і виходячи з засад розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 20000грн.
		На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
		Керуючись ст.ст.315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року скасувати.
		Ухвалити у справі нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ №316 о/с від 29.10.2018 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 з 31.10.2018 року та про відрядження її до Національної поліції України з 01.11.2018 року.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 Одеського державного університету внутрішніх справ з 01.11.2018 року.
		Стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1  заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2018р. по 13.03.2019р. у розмірі 36157,94 (тридцять шість тисяч сто п'ятдесят сім)грн. 94 коп. з вирахуванням належних до сплати податків і зборів.
		Стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20  000 (двадцять тисяч)грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Повернути ОСОБА_1 сплачений згідно квитанції №3061 від 03 жовтня 2018 року судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири)грн. 80коп.
		Виконання постанови щодо повернення судового збору доручити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області.
		Постанова суду апеляційної інстанції  набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України оскарженню не підлягає.
		 
		Повний текст судового рішення складений 15.03.2019р. 
		 
		 
		Головуючий суддя  Крусян А.В.Судді    Градовський Ю.М.    Яковлєв О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...