Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0640/4095/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2019. Зареєстровано: 20.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2019.
Дата набрання законної сили: 14.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		Справа №  0640/4095/18                  Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук Ольга Володимирівна 
		                       Суддя-доповідач:  Капустинський М.М. 
		14 березня 2019 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Капустинського М.М. 
		суддів:  Охрімчук І.Г.  Моніча Б.С. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Ткач В.В.,
		представників апелянта,розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року (повний текст судового рішення складено 16.11.2018р. у м.Житомирі) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2018 №001817-1401 в частині 35557 грн., 
		В С Т А Н О В И В :
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №001817-1401 від 30.07.2018 в частині 35557 грн. (в тому числі 31375 грн. за податковим зобов'язанням та 4182 грн. за штрафними санкціями). В обґрунтування позову зазначали, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а тому і податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області (м.Житомир, вулиця Юрка Тютюнника,7, 10003, код юридичної особи в ЄДРПОУ 39459195) №001817-1401 від 30.07.2018 в частині збільшення ТзОВ "Поліссягаз" (вул.Київська,55, м.Коростишів, Житомирська області, 12501, код юридичної особи в ЄДРПОУ 39809534) суми грошового зобов'язання за платежем податок приватних підприємств в частині 35557 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) гривень (в тому числі 31375 (тридцять одна тисяча триста сімдесят п'ять) гривень - за основними зобов'язаннями, а 4182 (чотири тисячі сто вісімдесят дві тисячі) гривень - за штрафними санкціями.
		Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області (м.Житомир, вул.Юрка Тютюнника,7, 10003, код юридичної особи в ЄДРПОУ 39459195) суму сплаченого судового збору при зверненні до суду у розмірі 1762 (тисячу сімсот шістдесят дві) гривні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (вул.Київська,55 м.Коростишів, Житомирської області, 12501, код юридичної особи в ЄДРПОУ 39809534).
		Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили скасувати зазначене рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що списання пального Товариством для ОСОБА_2, свідчило про вибуття (зменшення) активів; зменшення власного капіталу підприємства та не призвело до збільшення чи зменшення зобов'язань, а тому донарахування податку на прибуток за 2016 рік в сумі 11172 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2793 грн. є протиправним. Вважають, що документальне підтвердження списання пального не можуть бути взяті в якості доказів зазначеного, так як пальне фактично передавалось приватному підприємцю ОСОБА_2, тобто як іншому суб"єкту господарювання, а не засновнику (учаснику).
		Крім того, вважають помилковим висновок, що виконаний ремонт в орендованому приміщенні не є капітальним ремонтом, тобто не є поліпшенням основних засобів, а є поточним ремонтом з метою підтримання об"єкта в робочому стані. Тому, понесені витрати на такий ремонт платником податків правомірно включено до витрат періоду, в якому був здійснений ремонт.
		На апеляційну скаргу позивач надав до суду відзив, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення в оскарженій частині підлягає скасуванню.
		Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.
		Встановлено, що на підставі направлень від 06 березня 2018 року №448, №449, №450, №451, виданих Головним управлінням ДФС у Житомирській області головними державними ревізорами-інспекторами проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства. За наслідком перевірки складено Акт №374/06-30-14-01/39809534 від 06.04.2018 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" податкового законодавства за період із 29.05.2015 по 31.12.2017, валютного - за період із 29.05.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період із 29.05.2015 по 31.12.2017. 
		Не погодившись із висновками Акту від 06.04.2018, Товариство, на підставі п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, подало заперечення до ДФС України.
		Рішенням №23347/6/99-99-11-01-01-25 від 12.07.2018 ДФС України скаргу ТзОВ "Поліссягаз" задоволено частково. (а.с.198-210)
		На виконання рішення ДФС України, Головне управління ДФС в Житомирській області прийняло податкове повідомлення-рішення №001817-1401 від 30.07.2018, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 20771,00 грн., з яких: збільшення за податковим зобов'язанням 45214,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5557,00 грн. (а.с.11)
		Так, у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні вказано: "на підставі акта від 06.04.2018 №374/06-30-14-01/39809534 та Рішення про результати розгляду скарги від 12.07.2018 №23347/6/99-99-11-01-01-25 встановлено порушення пп.14.1.212 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України №2455-VІ (зі змінами та доповненнями), ст.3, ст. та ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (зі змінами та доповненнями), Положень (стандартів) бухгалтерського обліку №11 "Зобов'язання" №15 "Доходи" №16 "Витрати", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, Закону України від 01.01.2004 №195 5-ІV "Про транспортно-експедиторську діяльність" (зі змінами та доповненнями), Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджено Наказом Міністерства транспорту України за №363 від 14.10.1997".
		Вважаючи таке податкове повідомленні-рішення необґрунтованим, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про те, що у позивача не було підстав виписувати відрядження і оформлювати шляхові листи оскільки ОСОБА_2 є одночасно діючим директором ПАТ «Коростишівгаз», та відповідно обліковується на посаді керівника юридичної особи, за місцем основної роботи, є помилковими, так як чинним законодавством України не визначено заборон одній особі бути одночасно учасником та керівником декількох суб'єктів господарювання та виконувати обов"язки учасника.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та прийнятому оскарженому рішенню, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до пп.14.1.212 п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
		Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. 
		Приписами пункту 134.1. ст.134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Згідно пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Мінфіну від 29.11.1999, №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		Згідно п.7 П(С)БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
		- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
		- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
		- інші операційні доходи;
		- фінансові доходи;
		- інші доходи.
		Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
		8. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
		- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
		- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
		- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
		- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
		Відповідно до п.14 П(С)БО 15, якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.
		Положеннями пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України визначено, що не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
		Як  вбачається з матеріалів справи, у Акті від 06.04.2018 вказано: "Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Поліссягаз" проводилось списання пального згідно договору про надання послуг №б/н від 01.07.2015 з ПП ОСОБА_2 згідно щомісячних актів на списання" (а.с.126). Отже, відповідачем не заперечувалось, що було здійснено не реалізацію пального, а було проведено його списання.
		Крім цього,  Договором від 01.07.2015 та додатковою угодою від 03.07.2015 (п.2.2.7) були врегульовані взаємовідносини позивача із ОСОБА_2 як з фізичною особою-підприємцем щодо надання консультаційних послуг, а також питання видачі пального для ОСОБА_2, як учасника товариства (а.с.46-49).
		Згідно копій наказів на відрядження, копій подорожніх листів службового легкового автомобіля, пальне відпускалось для автомобіля ОСОБА_2, як засновника, оскільки із 03 липня 2015 року операції із видачі пального для ОСОБА_2, як для учасника Товариства, здійснювалось для забезпечення службових поїздок та у відрядження з метою вирішення організаційно-управлінських питань діяльності Товариства, а тому здійснювалось за рахунок адміністративних витрат товариства (58-111).
		Відповідно до п.6 та 7 П(С)БО 16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
		Приписами пункту 9.4 П(С)БО №16 передбачено перелік витрат, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, у т.ч. інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення стандарту).
		Таким чином, колегія суддів вважає, що списання пального Товариством для автомобіля ОСОБА_2 свідчило про вибуття (зменшення) активів; зменшення власного капіталу підприємства та не призвело до збільшення чи зменшення зобов'язань, а тому донарахування податку на прибуток за 2016 рік в сумі 11172грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2793 грн. - є протиправним.
		Отже, податкове повідомлення-рішення в зазначеній частині вірно визначено як протиправне та таким, що підлягає скасуванню.
		Щодо взаємовідносин ТОВ "Поліссягаз" та ПАТ "Коростишівгаз", колегія суддів зазначає таке.
		Встановлено, що між ТОВ та ПАТ укладеного договір оренди нежитлового приміщення від 05.06.2015 б/н, загальною площею 115,0 кв.м. під офіс за адресою: м.Коростишів, вул.Більшовицька,55. Приміщення належить орендодавцю на підставі свідоцтва про власність, термін дії договору 35 календарних місяці з дати підписання. Відповідно до п.20 Договору оренди поточний ремонт орендованого приміщення проводиться Орендарем за його рахунок; капітальний ремонт орендованого приміщення проводиться Орендодавцем за його рахунок; якщо Орендодавець не провів капітального ремонту орендованого приміщення, що перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов укладеного договору, Орендар має право відремонтувати орендоване приміщення, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування орендованим нежитловим приміщенням, або вимагати відшкодування вартості ремонту.
		Дані обставини сторонами не заперечувались.
		Оцінюючи спірні правовідносини сторін, колегія суддів зазначає.
		Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, встановлено, що об'єктом оподаткування податком па прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.
		Отже, формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Відповідно до п.14 П(С)БО №7 «Основні засоби», первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
		Приписами п.15 П(С)БО №7 встановлено, що витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
		Наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 затверджені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів (далі - Методичні рекомендації).
		Положенням пункту 28 Методичних рекомендацій визначено, що приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.
		Із даної норми вбачається, що ремонт та поліпшення не є одним поняттям оскільки поліпшення основних засобів визначено як модернізація, добудова, реконструкція.
		Згідно п.29 Методичних рекомендацій, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об'єкта основних засобів і списанням заміненого об'єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування. Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.
		Приписами  п.30 Методичних рекомендацій передбачено, що витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою з амортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.
		Відповідно до п.31 Методичних рекомендацій, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.
		Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.
		Згідно із п.32 Методичних рекомендацій, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.
		Отже, для цілей бухгалтерського обліку саме вид фактично здійсненого ремонту чи поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства.
		Як встановлено судом першої інстанції, у періоді, що перевірявся платником податків здійснений поточний ремонт офісного приміщення, заміна котла, робіт, витрати по яких віднесені останнім до витрат періоду, в якому він був здійснений. Така господарська операція підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам чинного законодавства та визнаються відповідачем.
		Згідно ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Проектування об'єктів нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури здійснюється відповідно до державних будівельних норм ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Мінрегіону від 16.05.2011 №45.
		Відповідно до ДБН А.2.2-3-2014, капітальний ремонт - це сукупність робіт на об'єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.
		Як вбачається з акту приймання виконаних будівельних робіт (а.с.189-197) роботи, вказані у ньому не передбачають перебудови, зміни функціонального призначення, геометричних розмірів, втручання у несучі конструктивні системи тощо. Тобто, за характером робіт не підпадають під зміст поняття «капітальний ремонт» або інших видів будівництва.
		Отже, позивач належними та допустимими доказами довів, що виконаний ремонт не є капітальним ремонтом, тобто не є поліпшенням основних засобів, а є поточним ремонтом з метою підтримання об'єкта в робочому стані. Понесені ж витрати на такий ремонт правомірно включені платником податків до витрат періоду, в якому був здійснений ремонт.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі: за 2015 рік в сумі 14647 грн. та за 2016 рік в сумі 5558 грн., а оскільки штрафна санкція є похідною від визначеної суми то її застосування також є безпідставним.
		Згідно з ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а  рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
		Постанова суду складена в повному обсязі  19 березня 2019 року.
		 
		 
		          
		Головуючий  Капустинський М.М.    Судді    Охрімчук І.Г.    Моніч Б.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...