Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/10952/19 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2019. Зареєстровано: 20.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2019.

Номер судового провадження: 2-з/761/163/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/10952/19
		Провадження № 2-з/761/163/2019
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       18 березня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Рибака М.А.,
		за участю секретаря Орел П.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бебель О.О. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання незаконними і скасування наказу про звільнення та рішення наглядової ради -
		В С Т А Н О В И В:
		14.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання незаконними і скасування наказу про звільнення та рішення наглядової ради.
		Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог закону під час звільнення позивача з роботи та відсутність повноважень у наглядової ради ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на видання наказу від 06.03.2019 року № Р7-1 про погодження звільнення позивача.
		Одночасно із поданням позову, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бебель О.О. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій, з урахуванням уточнень від 18.03.2019 року він просив: (1) заборонити ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», його службовим та посадовим особам, в тому числі членам наглядової ради та загальним зборам акціонерів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», будь-яким особам, які виконують повноваження суб'єктів державної реєстрації згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у тому числі будь-яким державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим акредитованим суб'єктам, вчиняти реєстраційні дії по внесенню змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо директора (головного лікаря) Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», зокрема вносити зміни до відомостей про осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, а також про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; (2) заборонити ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», його службовим та посадовим особам, в тому числі членам наглядової ради та загальним зборам акціонерів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо усунення ОСОБА_1 від виконання ним повноважень директора (головного лікаря) Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», зокрема, щодо недопуску до робочого місця; (3) заборонити ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», в тому числі членам наглядової ради та загальним зборам акціонерів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», їх службовим та посадовим особам, будь-яким іншим особам вчинення дій щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора (головного лікаря) Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»; (4) заборонити ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», в тому числі членам наглядової ради та загальним зборам акціонерів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», їх службовим та посадовим особам, будь-яким іншим особам вчинення дій щодо укладення контракту директора (головного лікаря) Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» з іншими особами.
		Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач був незаконно звільнений з роботи на підставі наказу відповідача в період тимчасової непрацездатності. Атому вважав, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
		У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
		Так, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. 
		При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
		Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. 
		Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
		Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). 
		При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
		Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
		Разом із тим, позивачем не доведено того, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту на майно є співмірними із заявленими позовними вимогами.
		Так, відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 при розгляді справ, предметом яких є оскаржене рішення загальних зборів господарського товариства, судам необхідно враховувати, що заборона проводити такі збори порушує право на участь у них та управлінні товариством тих його учасників, котрі не оскаржили це рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).
		У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
		Так, представник позивача просив суд заборонити ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», його службовим та посадовим особам, в тому числі членам наглядової ради та загальним зборам акціонерів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», будь-яким особам, які виконують повноваження суб'єктів державної реєстрації згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у тому числі будь-яким державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим акредитованим суб'єктам, вчиняти реєстраційні дії по внесенню змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо директора (головного лікаря) Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», зокрема вносити зміни до відомостей про осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, а також про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; заборонити ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», його службовим та посадовим особам, в тому числі членам наглядової ради та загальним зборам акціонерів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо усунення ОСОБА_1 від виконання ним повноважень директора (головного лікаря) Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», зокрема, щодо недопуску до робочого місця; вчиняти дії дій щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора (головного лікаря) Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»; а також вчиняти дії щодо укладення контракту директора (головного лікаря) Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» з іншими особами.
		Таким чином, ставлячи питання про забезпечення позову в такий спосіб, представник позивача просить фактично ухвалити рішення без розгляду справи по суті, що суперечить вимогам закону а також призведе до втручання у внутрішню господарську діяльність підприємства.
		Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
		У Х В А Л И В:
		В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бебель О.О. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання незаконними і скасування наказу про звільнення та рішення наглядової ради - відмовити.
		 
		Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		 
		СУДДЯ М.А. РИБАК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...