Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 235/7897/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2019. Зареєстровано: 20.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2019.
Дата набрання законної сили: 19.03.2019
Номер судового провадження: 22-ц/804/948/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        Єдиний унікальний номер 235/7897/18        Номер провадження 22-ц/804/948/19 
		 
		                                                                                               
		 
		Головуючий у 1-ій інстанції Клікунова А.С.    Єдиний унікальний номер 235/7897/18
		Доповідач Папоян В.В.       Номер провадження 22-ц/804/948/19
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		 
		19 березня 2019 року Донецький апеляційний суд в складі:
		судді-доповідача Папоян В.В. 
		суддів Будулуци М.С., Новікової Г.В.,
		за участю секретаря Сергєєвої К.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Донецької обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2019 року цивільну справу № 235/7897/18 за позовом Донецької обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України до Приватного акціонерного товариства «Маріуполь-Авто» про стягнення заборгованості з членських профспілкових внесків, утриманих із заробітної плати членів профспілки працівників (головуючий в 1 інстанції суддя Клікунова А.С., повний текст ухвали складено 23 січня 2019 року), 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У грудні 2018 року Донецька обласна організація профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Маріуполь-Авто», у якому просила стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості членських профспілкових внесків, утриманих із заробітної плати членів профспілки-працівників відповідача у розмірі 46940,34 грн. та відшкодувати понесені судові витрати. 
		Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2019 року провадження у справі було закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Позивачу роз'яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Донецької області 
		Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу. у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно дійшов до висновку, що заявлені ними позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства і закрив провадження по справі. Суд першої інстанції не врахував, що предметом спору є захист трудових прав працівників. Оскільки спір виникає з трудових відносин, то справа належність до юрисдикції загальних судів і повинна розглядатися у цивільному судочинстві. Посилається на ч.4 ст.42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до якої спори пов'язані з невиконанням роботодавцем обов'язків щодо створення умов діяльності профспілок розглядаються у судовому порядку, та на п. 12 Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року де зазначено, що спори з приводу невиконання роботодавцями обов'язків, передбачених ст. 42 Закону № 1045-XIV від 15.09.1999 року спрямовані на захист трудових прав працівників, виникають із трудових правовідносин, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, незалежно від того, що сторонами у справі є юридичні особи.
		 
		Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. В обґрунтування зазначає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказують, що правовідносини, які виникли між сторонами, є господарськими, оскільки їх виконання спрямоване на забезпечення статутної діяльності апелянта. Вважають, що Постанова Пленуму ВССУ на яку посилається позивач, на час розгляду справи не повинна застосовуватися. Крім того, наполягають, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має відповідних повноважень. Вважають, що повноваження щодо подання апеляційної скарги Президією профспілки повинні бути делеговані окремо. 
		Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив ухвалу суду скасувати та справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст.. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами  розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Згідно із ст..379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		Закриваючі провадження по справі, суд першої інстанції посилався на положення п.1. ч.1 ст.255 ЦПК України та виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства так як за суб'єктним складом сторін і характером спірні правовідносини мають господарський характер. Справа підлягає розгляду в порядку господарської юрисдикції. 
		Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо з наступних підстав.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі у разі якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст.19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», яка на час розгляду справи є чинною, цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		З матеріалів справи убачається, що 2 червня 2016 року між адміністрацією ПрАТ «Маріуполь-Авто» та первинною профспілковою організацією укладено колективний договір на визначення взаємоузгоджених підходів і зобов'язань по врегулюванню трудових відносин, оплати праці, соціально-економічних пільг, гарантій і компенсацій працівникам. Згідно з умовами колдоговору підприємство зобов'язалося забезпечити безоплатне щомісячне утримання профспілкових внесків із заробітної плати на рахунок профкому та обласної організації профспілки працівників. 
		Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
		На обґрунтування заявлених вимог позивач, з посиланням на приписи статей 40, 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» статтю 249 КЗпП України, зазначав про обов'язок відповідача щомісячно і безоплатно проводити утримання із заробітної плати та перераховувати на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору. Просив стягнути на його користь суму заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов колективного договору та обов'язку по перерахуванню утриманих профспілкових внесків працівників.
		Таким чином, сторонами цього спору є профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв'язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень та умов колективного договору,
		Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
		Права професійних спілок, їх об'єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 КЗпП України).
		За змістом статей 1, 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
		Працівники мають право, зокрема, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки. (стаття 2, частини перша, друга статті 246 КЗпП України).
		Колективний договір ПрАТ «Маріуполь-Авто» господарські відносини між суб'єктами господарювання не регулює, а спрямований на регулювання трудових і соціально-економічних відносин між роботодавцем і працівниками. 
		Частиною першою  статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що роботодавець зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації, а частиною третьою визначено, що за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів. 
		Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю. Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).
		З огляду на викладені положення законодавства, колективні трудові спори, це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин і порядок вирішення таких спорів визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
		Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачена у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 вказаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п'ята статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов'язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
		З огляду на викладені положення законодавства, враховуючи суть спору, який виник із колективного договору, та спрямований на врегулювання інтересів сторін трудових правовідносин, порядок вирішення яких визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», висновок суду першої інстанції, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковим. 
		Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком щодо застосування наведеної норми, якій був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/11188/17 від 17 травня 2018 року та якій відповідно до ч.4 ст.. 263 ЦПК України повинен враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Апеляційний суд вважає, що доводи відповідача, зазначені у відзиві про те, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має належних повноважень, необґрунтовані, оскільки апеляційна скарга підписана керівником юридичної особи - ОСОБА_4, який відповідно до ч.3 ст.58 ЦПК України має право на підписання процесуальних документів, у тому числі апеляційних скарг від імені юридичної особа апелянта.
		Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження по справі  не визначився щодо спірних правовідносин, залишив поза увагою вимоги ст. 19 ЦПК України, допустив порушення норм процесуального права і дійшов помилкового правового висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому ухвала суду у відповідності до ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Донецької обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України задовольнити.
		Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Судді:                                                                                                 В.В. Папоян
		 
		                                                                                                          М.С. Будулуца
		 
		                                                                                                          Г.В. Новікова
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складений 19 березня 2019 року
		 
		Суддя-доповідач В.В. Папоян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...