Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 664/506/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Підкуп працівника підприємства, установи чи організації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2019.
Дата набрання законної сили: 12.03.2019
Номер судового провадження: 51-3386км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016230000000009

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		12 березня 2019 року
		м. Київ
		справа № 664/506/16-к  
		провадження № 51-3386км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та потерпілого ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 листопада 2017 року, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016200000000009, щодо
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Междуреченська Кемеровської області Російської Федерації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 354 Кримінального кодексу України (далі  КК), закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК).
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 березня 2017 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 354 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
		На підставі ч. 4 ст. 53 КК розстрочено ОСОБА_8 строк сплати призначеного штрафу на два місяці після вступу вироку в законну силу шляхом виплати штрафу рівними частками по 4250 грн.
		Цим же вироком цивільні позови потерпілого ОСОБА_7 залишено без розгляду.
		Також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 листопада 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 скасовано, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді та вичерпані можливості їх отримати.
		Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим в тому, що він, перебуваючи відповідно до наказу № 151 від 28 листопада 2001 року на посаді завідуючого пологовим відділенням та виконуючи професійні функції лікаря комунального підприємства «Цюрупинська центральна районна лікарня» (далі  КП «Цюрупинська ЦРЛ»), розташованої по вул. Комунарів, 85 в м.Цюрупинску (на даний час  м. Олешки) Херсонської області, 14 січня 2016 року за встановлених обставин, указаних місцевим судом у вироку, знаходячись на своєму робочому місці у пологовому відділенні цього медичного закладу, після проведення ним 
		4 січня 2016 року як лікарем операції (прийняття пологів) у ОСОБА_9 , в порушення ст. 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» та розділу 2 «Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955, якими передбачено державний захист права на охорону здоров`я кожного громадянина України та право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, діючи умисно, з корисливим мотивом, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 4000 грн в якості подяки за надання професійної безоплатної медичної допомоги його дружині.
		Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 було кваліфіковано за ч.3 ст. 354 КК як одержання працівником установи, який не є службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій з використанням становища, яке працівник займає в установі.
		Судом першої інстанції визнано недоведеним пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення в тому, що він у грудні 2015 року незаконно запропонував ОСОБА_7 надати йому неправомірну вигоду в сумі 5600 грн, яку після надання ОСОБА_9 невідкладної медичної допомоги ОСОБА_8 змінив на 5000 грн та одержав 11 січня 2016 року від ОСОБА_7 частину цієї суми неправомірної вигоди, а саме 1000 грн.
		У решті обвинувачення місцевий суд визнав, що винуватість ОСОБА_8 підтверджується належними та допустимими доказами та кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 354 КК.
		З цим висновком апеляційний суд не погодився, зазначивши, що докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження викладених в обвинувальному акті обставин є недостатніми для визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК, і можливості їх отримання вичерпані.
		У зв`язку з цим апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
		 
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали 
		У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі  прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що приймаючи рішення про скасування вироку щодо ОСОБА_8 із закриттям кримінального провадження з реабілітуючої підстави, апеляційний суд всупереч вимогам ст. ст. 7, 23, 370, 404 КПК дав певним доказам іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, без їх безпосереднього дослідження. Крім того, на думку прокурора, апеляційний суд необґрунтовано погодився з висновком місцевого суду в частині визнання недопустимими ряду доказів, отриманих в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі  НСРД), при цьому вказує на дотримання прокурором вимог ч. 11 ст. 290 КПК. Зазначає, що не дано належної оцінки наявним у провадженні доказам та вважає безпідставним визнання ОСОБА_8 невинуватим за ч. 3 ст. 354 КК. Посилається на порушення апеляційним судом ч. 3 ст. 56 КПК у зв`язку з неповідомленням потерпілого про дату, час і місце апеляційного розгляду.
		У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора про отримання доказів в ході здійснення НСРД на законних підставах та помилково визнав, що докази, які покладено в основу обвинувального вироку, є похідними від доказів, одержаних з порушенням вимог КПК. Вказує про позбавлення його права бути завчасно проінформованим про час і місце апеляційного розгляду та брати участь у цьому розгляді. 
		На касаційні скарги прокурора та потерпілого захисник ОСОБА_6 подав заперечення в інтересах ОСОБА_8 , просить касаційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції  без зміни.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційні скарги обґрунтованими та просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Захисник ОСОБА_6 вважав, що касаційні скарги до задоволення не підлягають та просив ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора  ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню на таких підставах.
		Згідно зі ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
		У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК). 
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
		Доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції засади безпосередності дослідження доказів є слушними.
		Згідно зі ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку відповідності оскаржуваного вироку нормам матеріального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Відповідно до ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Зазначена засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, та сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Недотримання вимог цієї засади судом, виходячи із змісту ч. 2 ст.23 та ст. 86 КПК, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при ухваленні судового рішення, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Мотивуючи рішення про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 354 КК, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції допущено суперечності щодо оцінки доказів та покладено в основу вироку докази, що є похідними від доказів, отриманих з порушенням вимог КПК.
		При цьому послався на показання потерпілого ОСОБА_7 про передачу ОСОБА_8 неправомірної вигоди у розмірі 4000 грн та вказав, що ці показання судом першої інстанції визнано в цілому непослідовними та суперечливими.
		Однак, за змістом вироку вбачається, що показання потерпілогоОСОБА_7 в частині обставин передачі 14 січня 2016 року неправомірної вигоди судом першої інстанції визнано належними і допустимими доказами на обґрунтування винуватості ОСОБА_8 у вчиненні цього кримінального правопорушення, а також зазначено про їх підтвердження іншими доказами, а саме: показаннями ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_7 4000 грн в якості подяки за пологи дружини; показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які брали участь в якості понятих та зазначили, що при вході до пологового відділення КП«Цюрупинська ЦРЛ» ОСОБА_8 було видано працівникам поліції грошові кошти в сумі 4000 грн із посиланням на те, що йому передав їх ОСОБА_7 .
		Дослідивши частково докази в кримінальному провадженні та дійшовши висновку про недостатність їх для визнання ОСОБА_8 винуватим, апеляційний суд всупереч ст. ст. 7, 23, 370 та 404 КПКне дотримався вимог засади безпосередності дослідження доказів, при цьому безпосередньо не досліджував показання потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , хоча фактично дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції.
		Крім того,той факт, що жодна зі сторін не заявляла клопотання про повторне дослідження доказів  допит потерпілого та свідків, не виключало обов`язку апеляційного суду в цьому випадку безпосередньо дослідити докази.
		Водночас апеляційний суд припустився й помилкового висновку про те, що в основу обвинувального вироку покладено докази, які є похідними від доказів, отриманих з порушенням вимог КПК, а саме вилучені в  ОСОБА_8 під час обшуку 4000 грн є грошовими коштами, що були передані йому потерпілим та надавались останнім для передачі при здійсненні НСРД  контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		У цій нормі закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими  їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так і підставу, яку в доктрині кримінального процесу іменують правилом про «плоди отруєного дерева»,  здобуття інших доказів завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		При цьому для визнання недопустимим кожний доказ має бути оцінений судом як автономно, так і в сукупності з іншими доказами, а в рішенні суду  наведено належне обґрунтування та мотиви, які би вказували на підставу визнання цього доказу недопустимим. Стосовно ж визнання доказу недопустимим за правилом «плодів отруєного дерева», то у рішенні суду має бути чітко доведено похідний характер інформації, яка стала фактичною підставою для проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, від дій, якими були істотно порушені права та свободи людини.
		Проте, апеляційний суд без належного обґрунтування та відповідних мотивів свого рішення встановив, що докази, які отримано за результатами обшуку та вилучення в ОСОБА_8 неправомірної вигоди в розмірі 4000 грн і покладено в основу обвинувального вироку, мають похідний характер від тих доказів, здобутих у ході НСРД, які судом першої інстанції визнано недопустимими внаслідок їх одержання у непроцесуальний спосіб.
		Крім того, апеляційним судом залишено поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне визнання протоколу огляду від 14 січня 2016 року грошових коштів в сумі 4000 грннедопустимим доказом, оскільки цей доказ не відноситься до результатів НСРД чи підстав для їх проведення, внаслідок чого передчасно погодився з рішенням місцевого суду про визнання його недопустимим.
		Між тим, протокол обшуку від 14 січня 2016 року, протокол огляду від 24 лютого 2016 року поліетиленового пакунку з грошовими коштами та висновок судової технічної експертизи № 1341, на які суд першої інстанції послався на обґрунтування винуватості ОСОБА_8 , виходячи з положень ст. ст. 223, 234, 237 та 242 КПК, є окремими слідчими (розшуковими) діями та зберігають самостійне доказове значення у даному кримінальному провадженні. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду щодо  ОСОБА_8 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. 
		При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурора та захисника, врахувавши доводи касаційних скарг, зокрема, про безпідставне визнання судом першої інстанції ряду доказів недопустимими, які аналогічні доводам апеляційної скарги прокурора, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність  з точки зору достатності та взаємозв`язку, в тому числі шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441442 КПК України, Суд
		 
		у х в а л и в:
		Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та потерпілого ОСОБА_7 задовольнити.
		Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 листопада 2017 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...