Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 438/721/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2019. Зареєстровано: 21.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2019.
Дата набрання законної сили: 14.03.2019
Номер судового провадження: 857/223/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/223/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді Старунського Д.М.,
		суддів Багрія В.М., Курильця А.Р.,
		за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
		позивача ОСОБА_1,
		представника позивача ОСОБА_2,
		представника відповідача ОСОБА_3,
		розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 29 жовтня 2018 року у справі № 438/721/17 (рішення ухвалено в м. Бориславі, головуючий суддя Слиш А.Т., дата складення повного судового рішення 09.11.2018) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області про визнання недійсним рішення,
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_1 15.08.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, в якому з урахуванням уточненого адміністративного позову від 22.03.2018 просив визнати недійсним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області №196 від 07.09.2017 «Про відмову у присвоєнні поштової адреси незавершеному будівництвом житлового будинку»; зобовязати виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області присвоїти обєкту незавершеного будівництва житлового будинку, реєстраційний номер обєкту 34613795, звичайний тип адреси, який складатиметься з назви регіону на населеного пункту, назви вулиці та номера будинку, що відповідатиме його фактичному розташуванню в межах території міста Борислава Львівської області.
		В обґрунтування позову зазначає, що Виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області не надає йому, адміністративну послугу у зміні поштової адреси обєкту незавершеного будівництвом житлового будинку, раніше розташованого на території Модрицької селищної ради Дрогобицького району по вул.Модрицька номер будинку б/н, в теперішній час розташованого в межах населеного пункту м.Борислав, Львівської області на вул.Академіка Богомольця будинок б/н. Вважає рішення відповідача протиправним таким, що порушує його право власності на обєкт незавершеного будівництва.
		Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 29 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Не погодившись з таким рішенням суду першої ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
		Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення. Вказує, що в даному випадку прийняте відповідачем рішення обмежує право приватної власності позивача. 
		Вказує, що не визнання за позивачем права на взяття на облік та відмови присвоїти поштову адресу обєкту незавершеного будівництва можна вважати такими, що являють собою втручання у його право реалізувати свої «законні сподівання» незалежно від того, чи вважається це втручанням «на мирне володіння своїм майном» у значенні першого речення статті 1 Першого протоколу, чи позбавленням його майна у значенні другого речення цієї статті, а застосовні в цій справі принципи є одними й тими самими - вони вимагають наявності підстав, що виправдовують такий захід з точки зору вимог цієї статті згідно з її тлумаченням в усталеній практиці Європейського Суду.
		Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
		У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, вказуючи, що ОСОБА_1 є обмежений як у здійсненні дій по виправленні помилок у записах Державного реєстру прав, так і виконанні податкових зобовязань за місцем знаходження майна. Разом з тим зазначили, що регуляторна діяльність відповідача щодо встановлення порядку присвоєння поштових адрес не може порушувати законні права та інтереси власників земельних ділянок та обєктів нерухомого майна, а тому рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради з приводу відмови у присвоєнні поштової адреси обєкту незавершеного будівництва має бути визнане судом недійсним.
		Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 20 червня 2017 року, позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить обєкт незавершеного будівництва, готовність незавершеного будівництва житлового будинку - 59%; адреса нерухомого майна: с.Модричі, вул.Модрицька, Дрогобицького району, Львівської області. Реєстраційний номер обєкту -34613795. Тип земельної ділянки: земельна ділянка, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 4621284900:01:004:0020.
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта від 28 грудня 2017 року №109397746 від 28.12.2017 видно, що кадастровий номер земельної ділянки 4621284900:01:004:0020 змінено на кадастровий номер 4610300000:12:027:0076 та змінено адресу з с.Модричі, вул.Модрицька, Дрогобицький р-н на м.Борислав, Львівська область.
		Для приведення адреси обєкту незавершеного будівництва реєстраційний номер 34613795 до його чинного місця розташування, позивач 20 травня 2017 року подав заяву про зміну поштової адреси обєкту нерухомого майна, що перебуває в його приватній власності.
		Згідно листа Бориславської міської ради Львівської області від 30.06.2017 №3-46/1607 про розгляд звернення встановлено, що у відповідь на заяву позивача ОСОБА_1 про присвоєння поштової адреси незавершеному будівництвом житловому будинку на вул.Академіка Богомольця у м.Бориславі зазначено, що ним не подано документ, що засвідчує відповідність закінченої будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам (у разі наявності обєкта нерухомого майна) та запропоновано надати відсутній документ для прийняття рішення виконавчого комітету.
		Так, у звязку з тим, що позивачем не було долученого запропонованого документу до заяви для прийняття рішення, як видно із світлокопії рішення виконавчого комітету від 07 вересня 2017 року № 196 позивачу ОСОБА_1В відмовлено у присвоєнні поштової адреси незавершеному будівництвом житлового будинку, у звязку з відсутністю декларації про готовність експлуатації обєкта, що знаходиться на вул.Академіка Богомольця у м.Бориславі, земельній ділянці з кадастровим номером 4610300000:12:027:0076.
		При прийнятті даного рішення виконавчий комітет керувався Порядком присвоєння і зміни поштових адрес обєктам нерухомого майна на території міста Борислава, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 28 грудня 2011 роя № 409.
		Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи, що даний Порядок поширюється лише для присвоєння поштових адрес закінчених будівництвом обєктів нерухомого майна право власності на які підлягає вперше та не поширюється для зміни адрес обєктам нерухомого майна позивач звернувся до суду із даним позовом. 
		Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено норм чинного законодавства та правомірно відмовлено у присвоєнні поштової адреси незавершеному будівництвом житловому будинку, що знаходиться на вул.Академіка Богомольця у м.Бориславі ОСОБА_1, оскільки останнім не було надано документу, що засвідчує відповідність закінченої будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, який відповідно до п.2.3 Переліку передбачений як додаток до заяви про присвоєння або зміну самостійної поштової адреси.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (далі  Закону №280/97-ВР) зазначено, що вказаний Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
		Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (стаття 2 Закону №280/97-ВР).
		Відповідно до ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Відповідно до підпункту 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону обєктів нерухомого майна незалежно від форми власності.
		Згідно статті 40 цього ж Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
		Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», статтею 1 якого визначено, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та субєктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність субєктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
		Отже, системний аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що вирішення питання про присвоєння обєкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. 
		При цьому, діюче в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси, незважаючи на те, що жодного правочину з нерухомим майном неможливо здійснити, якщо йому не присвоєно поштову адресу. В той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури на місцях.
		Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 22 січня 2019 року у справі №441/1625/15-а.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до міського голови м.Борислава із заявою про зміну поштової адреси обєкту нерухомого майна, що перебуває в його приватній власності..
		З копії рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області від 07 вересня 2017 року № 196 видно, що позивачу було відмовлено у зміну поштової адреси обєкту нерухомого майна, з у звязку з відсутністю декларації про готовність експлуатації обєкта.
		Вирішуючи правомірність прийнятого відповідачем рішення, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Європейською хартією місцевого самоврядування, яка ратифікована Верховною ОСОБА_2 України 15 липня 1997 року та набрала чинності для України з 1 січня 1998 року, а саме ст. 3 визначено, що місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.
		Відповідно до ст. 4 Хартії встановлено, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону.
		Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
		Публічні повноваження, як правило, здійснюються переважно тими органами публічної влади, які мають найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тими чи іншими повноваженнями інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер завдання, а також вимоги досягнення ефективності та економії.
		Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.
		Якщо повноваження делегуються органам місцевого самоврядування центральним чи регіональним органом, органи місцевого самоврядування у міру можливості мають право пристосовувати свою діяльність до місцевих умов.
		Отже, чинне законодавство України наділяє органи місцевого самоврядування правом встановлювати певні правила на території міста.
		Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради від 28 грудня 2011 року №409 затверджено Порядок присвоєння та зміни поштових адрес обєктам нерухомого майна на території міста Борислава (далі - Порядок), який спрямований на впорядкування нумерації обєктів нерухомості. Створення умов для володіння, користування та розпорядження обєктами нерухомості їх власниками (користувачами), зручного користування мешканцями міста та обслуговуючими організаціями (установами).
		Порядок діє на території міста Борислав і є обовязковим для виконання всіма громадянами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності.
		Згідно з п.2.3 Порядку до заяви про присвоєння або зміну поштової адреси необхідно додати копію документу, що засвідчує відповідність закінченого будівництво обєкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам ( у разі наявності обєкта нерухомого майна), проте, як встановлено судом, позивач такого документа відповідачу не надав.
		Пунктом 2.7 Порядку також передбачено, що у разі відсутності підстав для присвоєння чи зміни адреси, відсутності або невідповідності документів, зазначених у пункті 2.3 цього Порядку, відділом архітектури та містобудування у термін, передбачений законодавством, надається заявнику мотивована письмова відповідь щодо неможливості присвоєння чи зміни поштової адреси.
		Відповідно до п. 1.4. надання адреси чи її зміна допускається щодо:
		- земельних ділянок, які перебувають у приватній власності;
		- обєктів, що розташовані на земельній ділянці, при введенні їх в експлуатацію;
		- існуючих обєктів нерухомого майна з метою упорядкування нумерації (житлові будинки, садиби, адміністративні, громадські, господарські, промислові ті побутові будівлі і споруди або їх частини, вбудовані приміщення, тощо);
		- частин квартир, реконструйованих і прийнятих в експлуатацію як окремої квартири (з улаштуванням окремих входів, санвузлів, кухонь тощо);
		- частин нежилих приміщень, реконструйованих і прийнятих в експлуатацію як окремі приміщення (з улаштуванням окремих входів та дотримання інших норм для приміщення з відповідним цільовим призначенням).
		Пунктом 1.5 даного Порядку передбачено, що не надаються самостійні адреси таким обєктам нерухомості, зокрема, як обєктам незавершеного капітального будівництва.
		У звязку з відсутністю у позивача декларації про готовність експлуатації обєкта, відповідач відмовив останньому у зміні поштової адреси.
		При цьому, колегія суддів не погоджуємося з твердженням позивача про те, що Порядок поширюється лише для присвоєння поштових адрес закінчених будівництвом обєктів нерухомого майна право власності на які підлягає вперше та не поширюється для зміни адрес обєктам нерухомого майна, оскільки це суперечить змісту самого Порядку.
		Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
		Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки субєкта владних повноважень.
		Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобовязаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобовязати до цього в судовому порядку.
		Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким».
		Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 10 жовтня 2018 року у справі №464/1505/17.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач не виконав вимоги вказаного Порядку, не додав до заяви необхідних документів, визначених п.2.3. Порядку, який на переконання колегії суддів є обовязковим для виконання всіма громадянами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, а відтак відповідач правомірно відмовив останньому у присвоєнні поштової адреси незавершеному будівництвом житлового будинку.
		Крім того, згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини надавав відповідне тлумачення положенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, втому числі відповідно спірних правовідносин.
		Так, в рішенні Суду у справі «Лопес Остра проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, аналізуючи порушення статті 8 Конвенції, Суд зазначив, що слід підтримувати справедливу рівновагу між конкуруючими інтересами особи і суспільства в цілому, беручи до уваги, що держава користується в будь якому випадку певною свободою розсуду.
		В рішенні «Хаттон та інші проти Сполученого королівства» від 8 липня 2003 року, Суд зазначив, що органи влади мають свободу розсуду для встановлення справедливої рівноваги між загальними інтересами і потребами окремих осіб. 
		Посилання позивача на те, що відмовою у наданні поштової адреси він не може зареєструватися у спірному будинку, реалізувати своє право власності на нього не заслуговують на увагу, так як цей будинок є незавершеним будівництвом (59 % готовності), а проживати в такому будинку навіть з підстав безпеки можливо лише після завершення будівництва, тобто після приведення його у відповідність будівельним стандартам і правилам. Тому вимога відповідача щодо надання акту про готовність будинку до експлуатації є виправданим втручанням згідно із законом, як завершальна стадія будівництва та необхідним, з огляду на безпечне проживання в такому будинку.
		Щодо надання поштової адреси іншому громадянину всупереч Порядку, на що звертає увагу позивач, як дискримінацію щодо нього, то це не може бути підставою для надання такої позивачу і доказом правомірності таких дій відповідача.
		За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність рішення виконавчого комітету міської ради від 07 вересня 2017 року №196 «Про відмову у присвоєнні поштової адреси незавершеному будівництвом житлового будинку», а доводи апеляційної скарги не спростовують цей висновок.
		Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бориславського міського суду Львівської області від 29 жовтня 2018 року у справі № 438/721/17  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5   ОСОБА_6  Повне судове рішення складено 20.03.2019

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...