Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/11306/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2019.
Дата набрання законної сили: 06.03.2019
Номер судового провадження: 61-17350ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 369/11306/16-ц
		провадження № 61-17350св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,                Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - ОСОБА_4,
		представник відповідача -ОСОБА_5,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд», товариство з обмеженою відповідальністю  «Фінанс-Лайн», 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_5, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Ковальчук Л. М., від 24 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Олійника В. І., Матвієнко Ю. О., від 22 червня 2017 року.
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до    ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» (далі - ПАТ «СК «Скайд»), товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн» (далі - ТОВ «Фінанс-Лайн»), про відшкодування майнової та моральної шкоди.
		Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що 17 січня 2016 року на лісовій дорозі між вул. 40 років Перемоги та вул. Лугова у с. Білогородка Київської області мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у результаті якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Даний факт підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду від 25 січня 2016 року, відповідно до якої винною у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_4
		Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь майнову шкоду у розмірі 16 985, 26 грн,     8 000, 00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 5 930, 00 грн понесених витрат у зв'язку з отриманням правової допомоги та 2 240, 00 грн понесених витрат по сплаті судового збору.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області                  від 24 березня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 15 178, 52 грн майнової шкоди та 1 500, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з вини відповідача, яка порушила вимоги Правил дорожнього руху (далі - ПДР), позивачу була заподіяна майнова шкода, яка має бути компенсована у розмірі, підтвердженому звітом про визначення втрати товарної вартості колісного транспортного засобу, а також моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню у визначеному судом розмірі.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору. 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.                    При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		У липні 2017 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області                 від 24 березня 2017 року та ухвалу  Апеляційного суду Київської області          від 22 червня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити          ОСОБА_3 у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд не врахував, що непред'явлення вимог до страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди, за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика у межах ліміту відповідальності останнього, є підставою для відмови у позові до заподіювача шкоди у відповідному розмірі.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року       № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		27 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом                ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ «СК «Скайд», ТОВ «Фінанс-Лайн», про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_5, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 червня     2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Відзиву на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		17 січня 2016 року о 13 год. 20 хв. водій ОСОБА_4 на лісовій дорозі між вул. 40 років Перемоги та вул. Лугова у с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Lacetti », реєстраційний номер НОМЕР_1, під час вибору безпечної швидкості руху, не врахувала дорожньої обстановки, на заокругленій дорозі виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення з автомобілем марки «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку. У результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а своїми діями водій     ОСОБА_4 порушила пункти 11.2, 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП. 
		Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області         від 25 січня 2016 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340, 00 грн (а.с. 10).
		Згідно звіту про визначення втрати товарної вартості колісного транспортного засобу «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_2, проведеного 10 жовтня 2016 року СПД ОСОБА_6, втрата товарної вартості вказаного автомобіля складає 7 589, 26 грн (а.с. 23-29).
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої           статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.
		За положеннями частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
		Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
		Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування                   (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
		Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної       статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач має право самостійно обрати спосіб захисту порушеного права, зокрема, звернутися з позовом до відповідача, вина якого у настанні ДТП встановлена. 
		Разом з тим, судами не надано оцінки полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/7745163, у відповідності до якого цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Chevrolet Lacetti », реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована                              в ПАТ «СК «Скайд» строком з 12 березня 2015 року по 11 березня 2016 року.
		Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
		Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), де Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня               2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи.
		Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З огляду на викладене, враховуючи зміну судової практики, а також те, що позовні вимоги у цій справі були заявлені до страхувальника, який уклав договір страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком, висновок судів про те, що шкода, розмір якої не перевищує ліміту відповідальності страховика, має бути відшкодована заподіювачем, є передчасним.
		Місцевий суд неповно встановив обставини справи, не виконав вимоги статей 212, 213 ЦПК України, 2004 року та дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог         ОСОБА_3 про стягнення завданої майнової і моральної шкоди з ОСОБА_4 до вирішення питання про наявність підстав для відшкодування заподіяної шкоди за рахунок страховика.
		Апеляційний суд безпідставно залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Оскільки вказані недоліки, допущені судами, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.
		Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_5, задовольнити частково.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області                     від 24 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області           від 22 червня 2017 року скасувати.
		Справу передати на новий розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник  СуддіО. В. Білоконь   Є. В. Синельников   С. Ф. Хопта   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...