Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1362/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2019. Зареєстровано: 21.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
		Справа № 2-1362/11 
		Провадження № р.
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		05.05.2011 року                        м.Миколаїв
		 
		Корабельний районний судм. ОСОБА_1
		в складі: головуючої у справі судді - Чернявської Я.А.
		при секретарі - Кошурко Є.В.
		за участю позивача  ОСОБА_2,
		за участю представника відповідача - ОСОБА_3,
		за участю представника третьої особи - ОСОБА_4,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, де третьою особою виступає Держкомзем міста ОСОБА_1, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		 
		 
		У березні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,425 га, яка розташована по пров. Нахімова, 58 в м. Миколаєві.
		В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що рішенням Миколаївської міської ради № 33/48 від 25.03.2009 року земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,425 га, розташована по пров. Нахімова, 58 в м. Миколаєві виділена у власність ОСОБА_5, на підставі чого останньому виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серії ЯЖ N9 803809 від 21.05.2009 року. 28.05.2009 року вона придбала у ОСОБА_5 зазначену земельну ділянку, що підтверджується договором купівлі-продажу № 760, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, але переоформити державний акт не встигла. Рішенням Миколаївської міської ради № 36/67 від 04 вересня 2009 року рішення № 33/48 від 25.03.2009 року та зазначений вище державний акт погашений. На час прийняття зазначеного рішення від 04.09.2009 року офіційні відомості про заміну власника земельної ділянки по пров. Нахімова, 58 в м. Миколаєві у міській раді були відсутні. 21.03.2011 року вона звернулась до відповідача із питанням оформлення права власності на спірну земельну ділянку, але їй було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду. Оскільки на теперішній час відповідач ухиляються від оформлення права власності на спірну земельну ділянку, позивач змушена звернутися до суду на підставі ст. 388 ЦКУ за визнанням за нею права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,425 га, яка розташована по пров. Нахімова, 58 в м. Миколаєві.
		В судовому засіданні позивачка посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.
		Представник відповідача - Миколаївської міської ради - у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував, просив прийняти рішення на розсуд суду.
		Представник третьої особи - Держкомзему м. Миколаєва - у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував та не заперечував проти його задоволення.
		Вислухавши позивача,представника відповідача,представника третьоїособи,вивчивши наданідокази,суд вважаєпозов обґрунтованимта таким,що підлягаєзадоволенню зтаких підстав. Судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради № 33/48 від 25.03.2009 року земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,425 га, розташована по пров. Нахімова, 58 в м. Миколаєві виділена у власність ОСОБА_5, на підставі чого останньому виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 803809 від 21.05.2009 року.
		28.05.2009 року позивачка придбала у ОСОБА_5 зазначену земельну ділянку, що підтверджується договором купівлі-продажу № 760, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, але переоформити державний акт не встигла.
		Рішенням Миколаївської міської ради № 36/67 від 04 вересня 2009 року рішення № 33/48 від 25.03.2009 року та зазначений вище державний акт погашений. На час прийняття зазначеного рішення від 04.09.2009 року офіційні відомості про заміну власника земельної ділянки по пров. Нахімова, 58 в м. Миколаєві у міській раді були відсутні.
		Відповідно до ст. З Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах , що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України , якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває на нього право власності, якщо відповідно до ст. 390 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.
		Право власності, як вказує ст. 328 Цивільного кодексу України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		Частиною 1 ст. 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		У відповідності до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Відповідно до ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Таким чином право на витребування майна від добросовісного набувача зберігається за власником без будь-яких обмежень тільки за умови, якщо майно, що вибуло з володіння власника поза його волею, або було набуте добросовісним набувачем безвідплатно.
		Особа, яка на законній правовій підставі володіє майном, визнається добросовісним набувачем. Відповідно до змісту ст. 388 ЦК України головна ознака добросовісності набувача полягає в тому, що такий набувач не знає та не повинен знати, що особа, в якої він придбає майно, не має права його відчужувати.
		Враховуючи те, що позивач - ОСОБА_2 - виконала всі умови за договором купівлі-продажу земельної ділянки, у суду є достатньо підстав вважати останню добросовісним набувачем, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки вона не знала і не могла знати про те, що ОСОБА_5 не мав права відчужувати спірну земельну ділянку.
		Разом зтим,визнання особидобросовісним набувачемне єспособом захиступрава власності. Способом захисту права власності на нерухоме майно за рішенням суду є визнання права власності на це майно. Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливав із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Таким чином, суд вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі.
		Керуючись ст. ст. 10-11, 179, 185, 208-209, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодекс України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, де третьою особою виступає Держкомзем міста ОСОБА_1 - задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,425 га, яка розташована по пров. Нахімова, 58 в м. Миколаєві.
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		       Суддя:          Я.А.Чернявська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...