Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/3253/18 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2019. Зареєстровано: 22.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2019.
Дата набрання законної сили: 05.04.2019
Номер судового провадження: 4-с/619/14/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа №619/3253/18 
		провадження №4-с/619/14/19
		 
		У Х В А Л А
		 
		 
		 
		20 березня 2019 року Дергачівський районний суд Харківської області
		у складі: головуючого судді          Якименко Л.О.
		за участю: секретаря судового засідання Ломанової І.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 на дії державного виконавця.
		В С Т А Н О В И В:
		Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, заінтересовані особи: ОСОБА_2, головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 на дії державного виконавця.
		Заявник посилається на те, що 27.12.2018 Дергачівським районним судом Харківської області було видано виконавчий лист №619/3253/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 40533,36 грн. 01.02.2018 представником стягувача було направлено поштою заяву на примусове виконання виконавчого листа №619/3253/18, що виданий Дергачівським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 40533,36 грн. для відкриття виконавчого провадження. Судом разом з виконавчими листами було надано довідку, відповідно до яких суд надіслав запит з метою отримання інформації про РНОКПП боржника, однак ДФС не може надати РНОКПП боржника з причини: фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати. Таким чином, з метою захисту інтересів стягувача відповідно до п. 3 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», представник стягувача у вищенаведеній заяві просив надіслати відповідні запити з метою отримання інформації щодо РНОКПП боржника. 21.02.2019 представником стягувача було отримано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання №3444 від 12.02.2019 від Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Згідно повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання №3444 від 12.02.2019, головний державний виконавець Антонова А.Г. за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа, прийнято рішення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі відсутня інформація про ідентифікаційний код боржника. Вищенаведена позиція державного виконавця не відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до положення п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предявлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягував не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 зазначеного закону у виконавчому документі зазначаються ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб  за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб- платників податків). Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові №471/283/17-ц від 22 серпня 2018, частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до абз. 9, 10, 11 п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, повязаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарг на відмову у відкритті виконавчого провадження за відсутності індивідуального ідентифікаційного номеру боржника  фізичної особи, судам слід враховувати правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25.06.2014 справа № 6-62цс14. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові №6-62цс14 від 25.06.2014, ч. 1 ст. 18 Закону №606-ХІV містить вимоги до виконавчого документа, у якому, зокрема, має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону в разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогами ст.18 цього ж Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону №606- ХІV надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови у відкритті державним виконавцем виконавчого провадження. Враховуючи зазначену позицію, Верховним Судом України було проаналізовано попередню редакцію Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999). Однак, узгоджується така позиція ВСУ і з положенням Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ (у чинній редакції). Так положення статті 18 передбачає, виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець підчас здійсненнявиконавчого провадженнямає право  з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Відсутність у виконавчому листі (документі) відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, а діючий Закон України «Про виконавче провадження» зобовязує державного виконавця вжити усілякі заходи для захисту інтересів стягувача, виконувати свою роботу своєчасно, неупереджено та ефективно, що надає йому право самостійно одержувати інформацію для проведення виконавчих дій.
		Начальник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 у судове засідання не зявився, але надав суду відзив на скаргу, відповідно до якого до міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшла заява про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №619/3253/18 від 27.12.2018 виданого Дергачівським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу 40533, 36 грн. та відшкодування майнової шкоди. Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області вважає скаргу ОСОБА_1, на дії державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття його до виконання такою, що не підлягає задоволенню з підстав її необґрунтованості. 12.02.2019 державним виконавцем відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закон України«Про виконавчепровадження» буливинесені повідомленняпро поверненнявиконавчих документівстягувану безприйняття довиконання.В даномуповідомленні державнимвиконавцем вказано,що згідноп.6частини 4статті 4 ЗаконУкраїни «Провиконавче провадження»виконавчий документповертається стягувачуорганом державноївиконавчої служби,приватним виконавцембез прийняттядо виконанняпротягом трьохробочих днівз дняйого предявлення,якщо:виконавчий документне відповідаєвимогам,передбаченим цієюстаттею.А самеп.6ч.4ст.4Закон України«Про виконавчепровадження» увиконавчому документізазначається:ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріюридичних осіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формуваньстягувача таборжника (дляюридичних осіб-занаявності); реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків абосерія таномер паспорта(дляфізичних осіб,які черезсвої релігійніпереконання вустановленому порядкувідмовилися відприйняття реєстраційногономера обліковоїкартки платникаподатків таповідомили проце відповіднийконтролюючий органі маютьвідмітку впаспорті)боржника (дляфізичних осіб-платниківподатків). Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією тазаконами України.Згідно зч.1ст.4Закону України«Про виконавчепровадження»,у виконавчомудокументі зазначаєтьсяназва ідата видачідокумента,найменування органу,прізвище,ім'я,по батьковіта посадапосадової особи,яка йоговидала,дата прийняттяі номеррішення,згідно зяким виданодокумент,повне найменування(дляюридичних осіб)або прізвище,ім'ята,за наявності,по батькові(дляфізичних осіб)стягувача таборжника,їх місцезнаходження(дляюридичних осіб)або адресамісця проживаннячи перебування(дляфізичних осіб),дата народженняборжника -фізичної особи,ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріюридичних осіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формуваньстягувача таборжника (дляюридичних осіб-за наявності),реєстраційний номероблікової карткиплатника податківабо серіята номерпаспорта (дляфізичних осіб,які черезсвої релігійніпереконання вустановленому порядкувідмовилися відприйняття реєстраційногономера обліковоїкартки платникаподатків таповідомили проце відповіднийконтролюючий органі маютьвідмітку впаспорті)боржника (дляфізичних осіб-платників податків),резолютивна частинарішення,що передбачаєзаходи примусовоговиконання рішень,дата набраннярішенням законноїсили (крімрішень,що підлягаютьнегайному виконанню),строк пред'явленнярішення довиконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адресиелектронної пошти. У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам,встановленим міжнароднимдоговором України. Відповідно доп.4.розділу III.Інструкції зорганізації примусовоговиконання рішень,виконавчий документповертається безприйняття довиконання увипадках,передбачених частиноючетвертою статті4Закону,про щоорган державноївиконавчої службиабо приватнийвиконавець надсилаєстягувачу повідомленняпротягом трьохробочих днівз дня пред'явлення виконавчого документа. Процесуальне законодавство також містять низку вимог щодо зазначення ідентифікаційного коду. Так, ч. 4 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. Таким законом, зокрема, може бути Закон України «Про виконавче провадження». Даний висновок зроблено з тих підстав, що вимоги до позовної заяви викладені у ч. 1-2 ст. 119 ЦПК України. Коли законодавець хоче вказати саме на процесуальний закон, то вживається словосполучення «встановлених цим Кодексом». У ч. 4 законодавець фактично залишає для себе місце для маневру. І хоча Закон України «Про виконавче провадження» не містить прямої вказівки на вимоги до позовної заяви, якщо позивачу відомо дані, що можуть сприяти подальшому виконанню, то зазначення дати народження та ідентифікаційного коду не буде зайвим. А також ряд інших норм Цивільного процесуального кодексу України містить подібні вимоги, а саме у ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічна норма міститься у ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник посилається на рішення Конституційного суду України від 20.01.2012р. № 2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфедиційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особамиє втручанняв їїособисте тасімейне життя,таке втручаннядопускається винятковоу випадках,визначених законом,і лишев інтересахнаціональної безпеки,економічного добробуту та прав людини. Однак змінами внесених згідно із Законом №5037-17 від 04.07.2012 р., пункт 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить імперативну вимогу зазначення ідентифікаційного коду боржника, що вказувався судом за наявності. Також, Інструкції з діловодства №173 від 17.12.2013 р. (Додаток 22), №174 (Додаток 15) від 17.12.2013 р, №28 від 20.02.2013 р. (пряма вказівка відсутня) містять вимогу про зазначення ідентифікаційного коду, а за порушення вимог, що містяться в інструкціях працівники суду несуть відповідальність, установлену чинним законодавством України. Державною судовою адміністрацією України та Державною податковою службою України 26 лютого 2013 року підписано спільний наказ № 30/44 «Про затвердження Порядку надання судам загальної юрисдикції інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників та стягувачів». На виконання даного наказу 30 травня 2013 року Міністерством доходів і зборів України та Державною судовою адміністрацією України затверджено Протокол № 1 про порядок обміну інформацією, терміни, структуру та формат електронного документу запиту та електронного документу. На даний час вказані норми технічно реалізовано, тому суд має всі законні підстави для отримання ідентифікаціних кодів ще на стадії розгляду справи, або при зверненні заявника до суду, який видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Тепер перейдемо до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Так, у ній зокрема, вказано, що «Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею цього Закону». У вищевказаній статті також зазначено, що «У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами». Виходячи із формального-логічного та буквального тлумачення ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», можна стверджувати, що у разі настання визначених законодавством умов та фактичних обставин (п. 6 ст. 26 Закону) існує лише один правомірний варіант поведінки - повернути виконавчий документ стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття довиконання. Також слід зауважити, що посилання Верховного суду України на п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну, не відповідає Рішенню Конституційного суду України № 4-рп/2011 від 31.05.2011 р. Відповідно до абз. 4 ч. 5 вказано Рішення, статусу стягувача і боржника сторони набувають після відкриття виконавчого провадження як у разівиконання рішеннясуду,яким закінчуєтьсясудовий розглядсправи,так іу разівиконання ухвалисуду прозабезпечення позову. Тобто,до відкриттяпровадження,статусу стягувачав рамкахвиконавчого провадження, особа,що подаєвиконавчий документна виконання,-не набуває. Тому при прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження чи відмову у відкритті державний виконавець має керуватися ст.ст. -. і 3. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас, абз. 9 ч. 1 ст. 4 Закону України « Про виконавче провадження» передбачає, що «у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо еони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Абзацом 2 п.4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено імперативна норма до виконавчого документу «повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові, імя фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб -платників податків). У зв'язку з веденням системи АСВП та згідно Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження від 12.08.2016 р №1126/29256 розділом IV п.4 передбачено що Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється. Таким чином державному виконавцю напряму заборонено робити запити не в системі АСВП. Тому зробити запит до ДФСУ про наявність реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника, державний виконавець до відкриття виконавчого провадження (тобто винесення постанови про відкриття виконавчого провадження)не маєправа. Суть автоматизованої системи виконавчих провадження являється - скорочення строку між прийняттям рішення та виконанням його фактично. Але ці новації будуть знівельовані, якщо замість того щоб використовувати заходи примусового виконання рішення, державний виконавець буде здійснювати пошук дати народження боржника. Враховуючи положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» про можливість відступу від правових позицій Верховного суду України, Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних кодексів, Рішення Конституційного суду України та ін., вважаю, що зазначення дати народження боржника у виконавчому та реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серію та номеру паспорту (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків) документи є обов'язковою умовою для відкриття виконавчого провадження, що буде сприяти виконанню тасвоєчасному вчиненнювиконавчих дій. З оглядуна вищевикладене,12.02.2019р.державним виконавцемвинесено повідомленняпро поверненнявиконавчого документустягувачу напідставі п.6ч.4ст.4Закону України«Про виконавчепровадження». Також у відділі знаходилося виконавче провадження 58344241 по заяві про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 619/3253/18 від 27.12.2018р виданого Дергачівським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 704,80 грн. За результатами розгляду заяви державним виконавцем Сприндис А.С. використавши загальну практику щодо застосування ЗУ «Про виконавче провадження»згідно п.6ч.4ст.4ЗУ «Провиконавче провадження»було винесене. Враховуючи наведене можна прийти висновку, що державний виконавець діяв в межах своєї компетенції у відповідності до вимог чинного законодавства, вживав всіх заходів, спрямованих на своєчасне та повне виконання рішення суду.
		Заінтересована особа - боржник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином, про що в справі мається поштове повідомлення про отримання судової повістки 09.03.2019, про поважні причини неявки суду не повідомив.
		Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
		Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності заінтересованої особи.
		Суд, дослідивши матеріали справи, вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.
		Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		Відповідно дост. 1 зазначеного Законувиконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
		Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно достатті 18 Закону виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобовязаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Судом встановлено, що 27.12.2018 Дергачівським районним судом Харківської області було видано виконавчий лист №619/3253/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 40533,36 грн.
		Згідно повідомленняголовного державноговиконавця МіжрайонногоВДВС поДергачівському таЗолочівському районахГТУЮ уХарківській областіОСОБА_3від 12.02.2019ОСОБА_1повернуто виконавчийдокумент безприйняття довиконання напідставі п.6ч.4ст.4Закону,оскільки увиконавчому документівідсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).
		Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		Відповідно дост. 1 зазначеного Законувиконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
		Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно достатті 18 Закону виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобовязаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Статтею 4Закону встановленовимоги довиконавчого документа,де вп.4ч.1передбачено,ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріюридичних осіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формуваньстягувача таборжника (дляюридичних осіб-за наявності);  реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
		Пунктом 6 ч. 4 ст. 4 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предявлення, якщо виконавчийдокумент невідповідає вимогам,передбаченим цієюстаттею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
		Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України й ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.
		Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Разом із тим п.3 ч.3 ст. 18 Закону з метою захисту інтересів стягувача виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
		Тому відсутність у виконавчому документі реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків) боржника не є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
		Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові №471/283/17-ц від 22 серпня 2018, частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до абз. 9, 10, 11 п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, повязаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарг на відмову у відкритті виконавчого провадження за відсутності індивідуального ідентифікаційного номеру боржника  фізичної особи, судам слід враховувати правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25.06.2014 справа № 6-62цс14.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов» проти України суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обовязкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь - якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення «ОСОБА_5 проти Італії»). Згідно п. 18 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК України. Виходячи зі змісту даної статті, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
		Судом встановлено, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20.11.2018 по справі №619/3253/18 за позовом до ОСОБА_2 було прийнято рішення, а саме: стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 40533,36 грн. Рішення набрало законної сили 27.12.2018.
		27.12.2018 Дергачівським районним судом Харківської області було видано виконавчий лист у справі №619/3253/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 40533,36 грн.
		Частинами 1, 2 ст. 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		Таким чином,рішення головногодержавного виконавцяАнтонової А.Г.про поверненнявиконавчого документабез виконанняз підставне зазначенняу виконавчомудокументі  реєстраційногономеру обліковоїкартки платникаподатків абосерії таномера паспорта(дляфізичних осіб,які черезсвої релігійніпереконання вустановленому порядкувідмовилися відприйняття реєстраційногономера обліковоїкартки платникаподатків таповідомили проце відповіднийконтролюючий органі маютьвідмітку впаспорті) боржника є неправомірним.
		Керуючись ст.ст. 4, 18,26 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Скаргу ОСОБА_1  задовольнити. 
		Визнати дії головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання  неправомірними.
		   Скасувати повідомлення головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу по справі №619/3253/18 виданого 27.12.2018 стягувачу без прийняття до виконання від 12.02.2019 №3444.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо в Харківський апеляційний суд шляхом подачі в 15-денний термін апеляційної скарги з дня її проголошення, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні ухвали у той же строк з моменту отримання копії ухвали суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		        Суддя Л. О. Якименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...