Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/7810/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: 61-15449ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                       
		13 березня 2019 року
		м. Київ
		справа № 607/7810/17
		провадження № 61-15449св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2,
		відповідач - приватне акціонерне товариство «ВФ Україна»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у складі судді Дзюбича В. Л., від 01 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області, у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. В.,від 30 січня 2018 року.
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (далі - ПрАТ «ВФ Україна») про скасування заборгованості по оплаті за послуги мобільного зв'язку та зобов'язання відновити надання послуг мобільного зв'язку.
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29 січня 2005 року між ним та ПрАТ «МТС Україна» було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 2084404/1.11123852. 21 грудня 2015 року було укладено додаткові угоди № 2084404 та № 10249969 до договору, в яких встановлено строк їх дії та санкції за невиконання зобов'язань. У травні 2017 року відповідачем на його номер мобільного телефону НОМЕР_1 надіслано повідомлення про необхідність сплатити вартість послуг мобільного зв'язку у розмірі 19 739, 99 грн за користування послугами інтернету у роумінгу. Звернувшись із заявами до відповідача, він отримав відповіді від 24 травня 2016 року та 01 червня 2016 року про те, що вартість послуг в розмірі 19 739, 99 грн нарахована за користування послугами передачі даних (інтернет - доступ) на території Угорщини, що мало місце 05 травня          2016 року. Оператор мобільного зв'язку наголосив, що у разі несплати боргу впродовж 3-х місяців поспіль за ним зберігається вказаний номер. Після збігу вказаного строку відповідач припинив надання послуг щодо вхідних дзвінків з 27 серпня 2016 року, а щодо вихідних дзвінків з 06 травня        2016 року. 
		Позивач вважає нарахування заборгованості у розмірі 19 739, 99 грн безпідставною, оскільки додатковим платним сервісом в мережі роумінг-оператора під час поїздки в Угорщину 04 травня 2016 року він не користувався, а тому в силу вимог пункту 64 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року, відповідач не вправі був стягувати з нього плату за послугу, яку він як споживач не замовляв та не надавав своєї згоди на її отримання, відтак і припинення надання відповідачем послуг мобільного зв'язку є незаконним.
		Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив позов задовольнити, визнати протиправним нарахування та скасувати заборгованість по оплаті за послуги мобільного зв'язку у сумі 19 739, 99 грн, зобов'язати відповідача відновити надання послуг мобільного зв'язку згідно договору від 29 січня 2005 року № 2084404/1.11123852, укладеного із відповідачем з урахуванням додаткової угоди від 21 грудня 2015 року № 10249969 за номером телефону НОМЕР_1.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від  01 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Скасовано заборгованість ОСОБА_2 перед ПрАТ «ВФ Україна» за надані послуги мобільного зв'язку у сумі 19 739, 99 грн, яка утворилась за користування послугою передачі даних (інтернет-доступ) 05 травня 2016 року у режимі міжнародного роумінгу під час перебування на території Угорщини. Зобов'язано ПрАТ «ВФ Україна» відновити надання ОСОБА_2 послуг мобільного зв'язку за номером телефону НОМЕР_1, згідно укладеного 29 січня 2015 року договору № 2084404/1.11123852 з урахуванням додаткової угоди № 10249969 від 21 грудня 2015 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено його позовні вимоги. Судом встановлено, що відповідачем за відсутності правових підстав нараховано заборгованість у розмірі 19 739, 99 грн за послуги мобільного зв'язку та припинено надання послуг за номером телефону позивача.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «ВФ Україна» залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 листопада            2017 року -  без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у ПрАТ «ВФ Україна» були відсутні будь-які правові підстави для нарахування ОСОБА_2 заборгованості у сумі 19 739, 99 грн за користування послугою міжнародного роумінгу, якої він не замовляв, оскільки така послуга не передбачалася укладеним договором, а також у подальшому припинено надання послуг за номером телефону НОМЕР_1. Рішення суду першої інстанції визнано таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі ПрАТ «ВФ Україна»просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2018 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції неналежно оцінено наявні у матеріалах справи докази, зокрема заява абонента ОСОБА_2 від 07 квітня 2010 року, у якій міститься відмітка про замовлення абонентом послуги міжнародний роумінг ще у 2010 році. Судами залишено поза увагою та не досліджувалися такі докази як рахунки за телекомунікаційні послуги за період з 01 липня 2015 року по 31 травня 2016 року включно. Рахунки за телекомунікаційні послуги підтверджують факти неодноразового замовлення, використання та оплати абонентом ОСОБА_2 отриманих ним послуг міжнародного роумінгу за періоди, що були задовго до виникнення спірної інтернет сесії у роумінгу. Відповідач також посилається на те, що згодою споживача є волевиявлення, виражене споживачем у будь-який спосіб, у тому числі вчинення дій, які можуть бути зафіксовані обладнанням оператора, провайдера (голосове, текстове повідомлення, використання сигналів тонового набору тощо).
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «ВФ Україна» про скасування заборгованості по оплаті за послуги мобільного зв'язку та зобов'язання відновити надання послуг мобільного зв'язку призначено до судового розгляду.
		Доводи відзиву на касаційну скаргу
		У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того факту, що позивачем було надано усвідомлену згоду на отримання послуги передачі даних (інтернет-доступ) в мережі міжнародного роумінгу, яка виразилася у вчиненні ним конкретних дій, що слугували стартом інтернет-сесії, яка відбулася 05 травня 2016 року у період з 0:01 год до 4:05 год, а також доказів того, що позивач був ознайомлений із порядком і умовами надання вказаної послуги, її вартістю та погодився із запропонованими умовами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		29 січня 2005 року між позивачем та ПрАТ «МТС Україна», яке 23 травня 2017 року змінило своє найменування на ПрАТ «ВФ Україна», було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 2084404/1.11123852 за номером телефону НОМЕР_1. Відповідно до умов договору позивачем обрано тарифний пакет GSM «UMC Новорічний 25» та наступні послуги: UMC-область; UMC-сім'я; SMS; переадресування дзвінка; голосова пошта; додатковий пакет мережі.
		Відповідно до ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації № 000813 від 10 липня 2017 року ПрАТ «ВФ Україна» здійснює надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку на всій території України.
		07 квітня 2010 року позивач звернувся до оператора мобільного зв'язку із заявою про підключення послуг міжнародного роумінгу та GPRS Мобільний інтернет за номером телефону НОМЕР_1. 
		У травні 2017 року ПрАТ «ВФ Україна» на мобільний термінал позивача направлено повідомлення про необхідність оплатити вартість наданих послуг мобільного зв'язку у сумі 19 739, 99 грн.
		Згідно наданого відповідачем рахунку за телекомунікаційні послуги вартість наданих позивачу послуг мобільного зв'язку за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року становить 20 052, 85 грн, з яких послуги міжнародного роумінгу - 15 719, 20 грн (без ПДВ та збору до Пенсійного фонду України). 
		Відповідно до довідкової інформації про надані послуги за період з 01 жовтня 2014 року по 26 серпня 2016 року ОСОБА_2 нараховано оплату за передачу даних у роумінг HUN 05 травня 2016 року у сумі 15 482, 35 грн, що із врахуванням ПДВ та внеску у Пенсійний фонд України становить 19 739, 99 грн.
		Надання послуг мобільного зв'язку за номером телефону НОМЕР_1, яким користується позивач, у зв'язку із наявністю заборгованості припинено            з 06 травня 2016 року щодо вихідних дзвінків та з 27 серпня 2016 року щодо вхідних дзвінків.
		Позиція Верховного Суду
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У статтях 1, 32, 37 Закону України «Про телекомунікації» № 1280-IV (далі - Закон № 1280-IV) визначено, що абонент - це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.
		Споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: державний захист своїх прав; вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів; відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли.
		Правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг, що кореспондує загальному змісту законодавства про захист прав споживачів.
		Статтею 39 Закону № 1280-IV визначено, що оператори телекомунікацій зобов'язані: здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства; надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві.
		Відповідно до вимог частин першої та дев'ятої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII) споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.
		Статтею 21 Закону № 1023-XII визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
		У пункті 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року (далі - Правила), наведено ряд визначень, відповідно до яких: послуги рухомого (мобільного) зв'язку - це послуги, які надаються оператором рухомого (мобільного) зв'язку і під час отримання яких кінцеве обладнання абонента може вільно переміщатися в межах телекомунікаційної мережі такого оператора або його роумінг-партнера із збереженням абонентського номера або мережевого ідентифікатора споживача.
		Договором про надання послуг вважається правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов'язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач - їх оплачувати (якщо інше не передбачено договором).
		Згодою споживача є волевиявлення, виражене споживачем у будь-який спосіб, у тому числі вчинення дій, які можуть бути зафіксовані обладнанням оператора, провайдера (голосове, текстове повідомлення, використання сигналів тонового набору тощо). 
		Роумінгом, у розумінні Правил, є послуга, яка забезпечує можливість абонентові одного оператора рухомого (мобільного) зв'язку отримувати послуги в мережі іншого оператора із збереженням початкової реєстрації абонента в телекомунікаційній мережі свого оператора, а                       роумінг-партнери - оператори, що уклали договір про роумінг.
		Припинення надання послуг - остаточне припинення оператором, провайдером надання споживачеві послуг внаслідок припинення дії чи зміни умов договору в частині скорочення переліку послуг, а також у випадках, встановлених законом.
		Відповідно до пункту 14 Правил надання послуг здійснюється у разі: 1)  укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; 2) їх оплати споживачем. Надання програмної послуги абонентові здійснюється на підставі угоди, укладеної між абонентом і провайдером такої послуги відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та інших нормативно-правових актів.
		Згідно пункту 15 Правил до укладення договору оператор, провайдер зобов'язаний безоплатно надати споживачеві для ознайомлення вичерпну інформацію про зміст, якість, вартість та порядок надання послуг, зокрема: тарифи, тарифні плани на послуги із зазначенням мінімального строку їх дії, пільги з надання та оплати послуг; умови і порядок оплати послуг; перелік країн, з якими організований міжнародний телефонний зв'язок та в яких надається роумінг; порядок розгляду звернень споживачів.
		Зазначена інформація повинна надаватися споживачеві у доступній формі шляхом розміщення у місцях продажу послуг, пунктах колективного користування, довідково-інформаційних, сервісних службах оператора, провайдера, на його веб-сайті. Крім того, на вимогу споживача може надаватися інша інформація про надання послуг відповідно до законодавства.
		У пункті 35 Правил зазначено, що споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на: вибір виду та кількості послуг та відмову від оплати послуги, яку вони не замовляли.
		Відповідно до пунктів 27, 39 Правил оператори, провайдери зобов'язані повідомляти абонентові під час першої реєстрації його кінцевого обладнання в мережі роумінг-партнера для отримання міжнародного роумінгу про суму коштів на особовому рахунку абонента (за наявності технічної можливості), вартість послуг телефонного зв'язку з абонентами країни перебування та України, з передачі текстових повідомлень, доступу до Інтернету, а також додатково повідомляти абонентові, з яким укладений договір у письмовій формі, про технічну неможливість припинення надання послуг у разі відсутності коштів на його особовому рахунку.
		Пунктом 2.3.1 договору від 29 січня 2005 року передбачено, що абонент має право користуватися послугами, що надаються за цим договором в межах районів України, зазначених на карті зон дії мереж мобільного зв'язку UMC, а у разі замовлення абонентом послуг міжнародного роумінгу користуватись цією послугою у країнах, з операторами яких UMC уклало договори роумінгу (а. с. 27 зворот).
		Право користуватися передбаченими договором послугами за межами України виникає лише у випадку замовлення послуг міжнародного роумінгу.
		Під час здійснення розрахунків оператор, провайдер не має права стягувати плату за послугу, яку споживач не замовляв (підпункт 4 пункту 64 Правил).
		Відповідно до пункту 2.3 затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації «Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг»      від 29 листопада 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2012 року за № 2150/22462 - забороняється включати до договору положення, що передбачають отримання та/або сплату споживачем послуг, які не є предметом договору або які він не замовляв.
		Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		Подібні положення містять статті 76, 81 чинної редакції ЦПК України.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином дослідивши зміст укладеного договору про надання послуг мобільного зв'язку від 29 січня 2005 року № 2084404/1.11123852, вказані положення ЦК України, Законів України № 1280-IV та 1023-XII, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача достатніх правових підстав для нарахування позивачу заборгованості у сумі 19 739, 99 грн за послуги мобільного зв'язку та подальшого припинення надання послуг за номером телефону НОМЕР_1.
		Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 був ознайомлений (отримав повну і достовірну інформацію) із порядком і умовами надання вказаної послуги з передачі даних (інтернет-доступ) в режимі міжнародного роумінгу, її вартістю та погодився із запропонованими оператором телекомунікацій умовами.
		Судами надано належну оцінку тому, що відповідачем не надано доказів належного повідомлення абонента про суму коштів на особовому рахунку для отримання послуг міжнародного роумінгу, про технічну неможливість припинення надання послуг у разі відсутності коштів на його особовому рахунку. Також відповідачем не обґрунтовано технічну неможливість припинення надання послуг у разі відсутності коштів на особовому рахунку абонента та правомірності надання таких послуг фактично у кредит без згоди абонента. Відповідачем не доведено тривалість інтернет-сесії протягом 4 год. 4 хв. 13 сек., яка відбулась 05 травня 2016 року, що заперечувалось позивачем, а також не обґрунтована її вартість, яка у десятки разів перевищує розмір звичайної щомісячної плати позивача за телекомунікаційні послуги, які надавались відповідачем на протязі 2015-2016 років (а загалом, починаючи з 2005 року). 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» залишити без задоволення.
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий              Д. Д. Луспеник  Судді            О. В. Білоконь    Б. І. Гулько   Є. В. Синельников   С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...