Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/6150/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано судом: 22.03.2019. Зареєстровано: 24.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2019.
Дата набрання законної сили: 18.07.2019 (частково)
Результат оскарження 23.03.2020 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково і передано частково справу на новий розгляд
Номер судового провадження: 240/6150/18/6590/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		 
		12 березня 2019 року м.Житомир справа № 240/6150/18 
		категорія 111030000
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Черноліхова С.В.,
		секретар судового засідання Рудченко К.В.,
		за участю: представника позивача ОСОБА_1
		представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Агро+" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		 
		встановив:
		 
		Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 24.09.2018 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9.
		В обґрунтування позовних вимог вказує, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ ОСОБА_4 Агро+ податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 03.09.2018 № 1025/06-30-14-13/38335344. Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "ОСОБА_4 Агро+": пп.188.1 ст.188 абз.10 п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки товариство здійснювало реалізацію пшениці 3-го, 5-го та 6-го класів, а також жита 3-го класу за цінами нижчими, ніж мінімальна інтервенційна ціна на обєкти державного цінового регулювання в серпні-жовтні 2015 року та вересні 2017 року; п.292.1 ст.292, п.292-1.2 ст.292-1 Податкового кодексу України, оскільки позивачем використовувалася площа земельних ділянок на території 8 сільських рад, яка частково не була включена в податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи; п.288.1 ст.288, п.288.3 ст.288 ПКУ в зв'язку із частковим не включенням до податкової декларації з плати за землю площі оренди земельних ділянок по 5-ти сільським радам. Проте такі висновки є необґрунтованими з тих підстав, що ТОВ «ОСОБА_4 Агро+» реалізовувало сільгосппродукцію поза межами організованого аграрного ринку, а тому згідно вимог статті 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства в Україні" не зобов'язане застосовувати мінімальну інтервенційну ціну. Що стосується порушень по земельним ділянкам, то дані, якими керувалися податківці при здійснені перевірки та складання акту за її наслідками, не відповідають тим, які зазначені у відповіді на заперечення до акту - даними Держгеокастру та довідками з сільських рад. Тому відсутність посилання на вказані документи в акті перевірки ставить під сумнів законність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, оскільки під час розгляду заперечень на акт, податковий орган не уповноважений використовувати будь-які інші документи та інформацію з джерел, які не перевірялися та/або на які не здійснено посилання в акті перевірки.
		Ухвалою судді від 21.01.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.02.2019.
		19.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Ухвалою суду від 28.02.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи практики Верховного Суду відмовлено.
		Ухвалою суду від 12.03.2019 у клопотанні представника відповідача про долучення додаткових доказів до матеріалів справи відмовлено.
		Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав позов з підстав, зазначених у ньому та просив його задовольнити.
		Представники відповідача заперечували проти задоволення позову з мотивів, вказаних у відзиві на позовну заяву, поданого 08.02.2019. Зокрема, у відзиві Головного управління ДФС у Житомирській області зазначено, що висновки акту перевірки не спростовуються доводами позивача.
		Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні письмові докази у ній, суд дійшов наступного висновку.
		Встановлено, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ ОСОБА_4 + податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 03.09.2018 № 1025/06-30-14-13/38335344 (т.1 а.с.33-54). 
		Висновками акту перевірки, які вплинули на прийняття контролюючим органом оспорюваних податкових рішень, зафіксовані допущені ТОВ ОСОБА_4 Агро+ порушення, а саме: 
		1) пп.188.1 ст.188 абз.10 п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 243502 грн, в т.ч. за серпень 2015 року - 10366 грн, вересень 2015 року - 180984 грн, жовтень 2015 року -52 152 грн та завищено відємне значення по ПДВ в сумі 44918 грн, в т.ч. за вересень 2017 року - 14283 грн, жовтень 2017року - 30635 грн;
		2) п.292.1 ст.292, п.292-1.2 ст.292-1 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок на загальну суму 29621,42 грн, в т.ч. за 2016 рік - на 1572,50 грн, за 2017 рік - на 28048,92 грн. 
		3) п.288.1 ст.288, п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки на загальну суму 181418,28 грн, в т.ч. за 2016 рік на суму 12537,30 грн, за 2017 рік - на 168880,98 грн. 
		Вважаючи неправомірними висновки акту перевірки, 12.09.2018 позивач направив на адресу Головного управління ДФС у Житомирській області заперечення (т.1 а.с.55-57).
		За результатами розгляду заперечень, відповідач листом за вих. № 1366/6/06-30-14-01 від 20.09.2018 повідомив ТОВ ОСОБА_4 Агро+ про залишення без змін висновків акту перевірки №1025/06-30-14-13/38335344 від 03.09.2018 (т.1 а.с.58-63) та прийняв 24.09.2018 податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9.
		Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження (т.1 а.с.64-68).
		Однак, рішенням Державної фіскальної служби України № 39369/6/99-99.11-04-01-25 від 05.12.2018 (т.1 а.с.69-74) скарга товариства залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9 від 24.09.2018 - без змін.
		Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9 від 24.09.2018, позивач звернувся до суду із даним позовом.
		Перевіряючи оспорювані рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне. 
		Як вбачається із акту перевірки, підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_8 (т.1 а.с.28), № НОМЕР_9 (т.1 а.с.30) слугували такі порушення, допущені ТОВ ОСОБА_4 Агро+.
		Так, ТОВ "ОСОБА_4 Агро+" здійснювало реалізацію пшениці 3-го, 5-го та 6-го класів, а також жита 3-го класу за цінами нижчими, ніж мінімальна інтервенційна ціна на обєкти державного цінового регулювання, а саме: пшениці 3-го класу за ціною згідно ЄРПН 2530 грн, 2580 грн, 2472,5 грн за 1 тонну у серпні 2015 року; пшениці 6-го класу за ціною згідно ЄРПН 2420 грн за 1 тонну у серпні 2015 року; пшениці 3-го класу за ціною згідно ЄРПН 2666,67 грн, 2583,33 грн, 2613,33 грн, 2616,67 грн, 2683,33 грн за 1 тонну у вересні 2015 року; пшениці 5-го класу за ціною згідно ЄРПН 2416,67 грн за 1 тонну у вересні 2015 року; пшениці 6-го класу за ціною згідно ЄРПН 2416,67 грн за 1 тонну у вересні 2015 року; пшениці 5-го класу за ціною згідно ЄРПН 2416,67 грн за 1 тонну у жовтні 2015 року; пшениці 6-го класу за ціною згідно ЄРПН 2416,67 грн за 1 тонну у жовтні 2015 року; жита 2-го класу за ціною згідно ЄРПН 2666,67 грн за 1 тонну у вересні 2017 року; жита 3-го класу за ціною згідно ЄРПН 2666,67 грн за 1 тонну у жовтні 2017 року. Наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.07.2015 №292 та від 23.10.2017 № 560 визначені мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на обєкти державного цінового регулювання (пшениця та жито по класам). У 2015/2016 маркетинговому періоді мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням ПДВ) на пшеницю 3 класу за 1 тонну становила 3349,0 грн., на пшеницю 5 класу - 3189,0 грн., на пшеницю 6 класу - 3109,0 грн., на жито 3 класу - 2699,0 грн. У 2016/2017 маркетинговому періоді мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням ПДВ) на пшеницю 3 класу за 1 тонну становила 3570,0 грн., на пшеницю 5 класу - 3410,0 грн., на пшеницю 6 класу - 3330,0 тис.грн., на жито 3 класу - 3340,0 гр. У 2017/2018 маркетинговому періоді мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням ПДВ) на пшеницю 3 класу за 1 тонну становила 3970,0 грн, на пшеницю 5 класу - 3810,0 грн., на пшеницю 6 класу - 3730,0 грн, на жито 3 класу - 3370,0 грн.
		Пунктом 188.1 статті 188 Податкового Кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, за винятком товарів/послуг, ціни на які підлягають державному регулюванню.
		Таким чином, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2015 року по 31.03.2018 встановлено заниження ПДВ в сумі 243502 грн, в тому числі за серпень 2015 року - 10366 грн, вересень 2015 року - 180984 грн, жовтень 2015 року - 52152 грн та завищення відємного значення по ПДВ в сумі 44918 грн, в тому числі за вересень 2017 року - 14283 грн, жовтень 2017 року - 30635 грн.
		Оцінюючи вказані твердження на предмет їх правомірності, суд враховує наступне.
		Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "ОСОБА_4 Агро+" займається такими видами діяльності як: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння (код КВЕД 01.11); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21).
		Відповідно до статті 209 ПК України позивач у перевіряємому періоді перебував на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.
		В серпні - жовтні 2015 року та вересні - жовтні 2017 року ТОВ «ОСОБА_4 Агро+» реалізувало товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" пшеницю 3-го, 5-го та 6-го класів, а також жито 2-го та 3-го класу (т.1 а.с.119-145): 
		- пшениці 3-го класу за ціною 2530 грн, 2580 грн, 2472,5 грн за 1 тонну у серпні 2015 року; 
		- пшениці 6-го класу за ціною 2420 грн за 1 тонну у серпні 2015 року; 
		- пшениці 3-го класу за ціною 2666,67 грн, 2583,33 грн, 2613,33 грн, 2616,67 грн, 2683,33 грн за 1 тонну у вересні 2015 року; 
		- пшениці 5-го класу за ціною 2416,67 грн за 1 тонну у вересні 2015 року; 
		- пшениці 6-го класу за ціною 2416,67 грн за 1 тонну у вересні 2015 року; 
		- пшениці 5-го класу за ціною 2416,67 грн за 1 тонну у жовтні 2015 року; 
		- пшениці 6-го класу за ціною 2416,67 грн за 1 тонну у жовтні 2015 року; 
		- жита 2-го класу за ціною 2666,67 грн за 1 тонну у вересні 2017 року. 
		Згідно п.188.1 ст.188 ПКУ (у редакції на момент продажу), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
		Частиною 1 статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються субєктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
		Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» № 1877-IV від 24 червня 2004 року (далі по тексту - Закон) зазначено, що держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції (далі - державне цінове регулювання), встановлюючи мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим Законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції. 
		Згідно пп.3.3.1 п.3.3 ст.3 Закону, об'єктами державного цінового регулювання є, в тому числі, такі види сільськогосподарської продукції (товарів): пшениця тверда; пшениця м'яка; жито озиме; жито ярове.
		Підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 ст.3 Закону передбачено, що відповідно до ринкової кон'юнктури Кабінет Міністрів України запроваджує державне цінове регулювання окремих об'єктів, визначених підпунктом 3.3.1 цього Закону. Перелік таких об'єктів визначається за результатами моніторингу аграрного ринку та підлягає офіційному оприлюдненню не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку маркетингового періоду. 
		Якщо перелік об'єктів державного цінового регулювання не сформовано або офіційно не оприлюднено в зазначений строк, діє перелік об'єктів для попереднього маркетингового періоду. 
		На кожний вид сільськогосподарської продукції (товар), визначений відповідно до стандартів і який є об'єктом державного цінового регулювання, встановлюються мінімальні або максимальні інтервенційні ціни.
		Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.07.2015 №292 "Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2015/2016 маркетинговому періоді" та від 23.10.2017 № 560 "Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2017/2018 маркетинговому періоді" у періоді з 2015 по 2017 рік визначені мінімальні інтервенційні ціни на обєкти державного цінового регулювання: пшеницю 3-го, 5-го та 6-го класів, жита 2-го та 3-го класу. 
		Водночас, п.3.2 ст.3 Закону передбачено, що зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну. Держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України. 
		Організований аграрний ринок - сукупність правовідносин, пов'язаних з укладенням і виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі (пункт 2.12. ст.2 Закону № 1877-IV)
		Отже, встановлений механізм державного регулювання цін за допомогою мінімальних і максимальних інтервенційних цін, який регламентований Законом №1877-IV, здійснюється лише в межах організованого аграрного ринку, а правила, встановлені аграрною біржею, поширюються на взаємини її учасників.
		З вказаного слідує висновок, що інтервенційні ціни не можуть застосовуватися до продавців сільськогосподарських товарів, які здійснювали реалізацію сільськогосподарських товарів за межами Аграрної біржі, відтак, на операції з реалізації ТОВ "ОСОБА_4 Агро+" пшениці та жита в 2015-2017 роках не поширюються вимоги державного цінового врегулювання сількогосподарських товарів, так як їх реалізація відбувалась самостійно виробником за межами аграрної біржі.
		Протилежного відповідачем не доведено.
		Враховуючи викладене, неправомірним є висновок податкового органу про заниження позивачем ПДВ в сумі 243 502 грн, в т.ч. за серпень 2015 року - 10 366 грн, вересень 2015 року - 180 984 грн, жовтень 2015 року -52 152 грн та завищення відємного значення по ПДВ в сумі 44 918 грн, в т.ч. за вересень 2017 року - 14 283 грн, жовтень 2017року - 30635 грн внаслідок реалізації ТОВ "ОСОБА_4 Агро+" пшениці 3-го, 5-го та 6-го класів, а також жита 3-го класу за цінами нижчими, ніж мінімальна інтервенційна ціна, встановлена Наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.07.2015 №292 та від 23.10.2017 № 560. 
		Відтак, податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_8, № НОМЕР_9 підлягають скасуванню.
		Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_4 (т.1 а.с.24) , № НОМЕР_5 (т.1 а.с.25), № НОМЕР_6 (т.1 а.с.26), № НОМЕР_7 (т.1 а.с.27).
		Як вбачається із акту перевірки, підставою для їх винесення слугували такі порушення, допущені ТОВ "ОСОБА_4 Агро+".
		Товариство в перевіряємому періоді обліковувався платником спрощеної системи оподаткування четвертої групи - сільськогосподарський товаровиробник, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
		Перевіркою повноти нарахування та сплати єдиного податку 4 групи за період з 01.10.2015 по 31.03.2018 встановлено його заниження на загальну суму 29621,42 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 1572,50 грн, за 2017 рік на суму 28048,92 грн.
		В ході перевірки, відповідно до наданих договорів оренди земельних ділянок, витягів з Держгеокадастру, довідок сільських рад, інших документів, Головної книги було встановлено наявність площ земельних ділянок на території 8 сільських рад, яку частково не було включено в податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, і за яку не було сплачено єдиний податок.
		Враховуючи вищевикладене та в порушення п.292.1 ст.292, п.292-1.2 ст.292-1 Податкового Кодексу України ТОВ "ОСОБА_4 Агро+" занижено єдиний податок на загальну суму 29 621,42 грн, в тому числі за 2016 рік на 1572,50 грн та за 2017 рік на 28048,92 грн. 
		Дане порушення виявлено шляхом співставлення даних, відображених у договорах оренди земельних ділянок, оборотно-сальдових відомостях по рахунках 31 «Рахунки в банках», 64 «Розрахунки по податках та платежах», 79 «Фінансові результати», 92 «Адміністративні витрати», Головній книзі з показниками, зазначеними у податкових деклараціях єдиного податку.
		Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 (т.1 а.с.21), № НОМЕР_2 (т.1 а.с.22), № НОМЕР_3 (т.1 а.с.23) слугували такі порушення, допущені ТОВ ОСОБА_4 Агро+.
		Перевіркою відображених за період з 01.04.2015 по 31.03.2018 у податкових деклараціях орендної плати за землю показників у загальній сумі 522731,69 грн встановлено, що на їх формування вплинула площа орендованої земельної ділянки у Ємільчинської РДА на підставі договорів оренди.
		На підставі наданих для перевірки документів - договорів оренди земельних ділянок, бухгалтерських довідок та розрахунків, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 31 «Рахунки в банках», 64 «Розрахунки по податках та платежах», 79 «Фінансові результати», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати», Головної книги, встановлено їх заниження на загальну суму 181418,28 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 12537,30 грн, а за 2017 рік на суму 168 880,98 грн.
		В ході перевірки згідно договорів оренди земельних ділянок було встановлено наявність оренди земельних ділянок по 5 сільським радам, площу яких частково не було включено в податкову декларацію з плати за землю (орендна плата).
		Враховуючи вищевикладене та в порушення п.288.1 ст.288, п.288,3 ст.288 Податкового Кодексу України ТОВ «ОСОБА_4 Агро+» занижено орендну плату на загальну суму 181418,28 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 12 537,30 грн, а за 2017 рік на суму 168 880,98 грн.
		Дане порушення виявлено шляхом співставлення даних, відображених у договорах оренди земельних ділянок, оборотно-сальдових відомостях по рахунках 31 «Рахунки в банках», 64 «Розрахунки по податках та платежах», 79 «Фінансові результати», 92 «Адміністративні витрати», Головній книзі з показниками, зазначеними у податкових деклараціях єдиного податку.
		Таким чином, порушення, які стали результатом прийняття податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 допущені, на переконання Головного управління ДФС у Житомирській області, внаслідок не включення товариством частини площ використовуваних земельних ділянок в податкові декларації з плати за землю та платника єдиного податку четвертої групи.
		Відповідно до п. 292-1.1. та п.292-1.2. ст.292-1 ПКУ, обєктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
		Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.
		Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII цього Кодексу.
		Підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.292-1.3 ПКУ).
		Статтею 288 ПКУ встановлено правовий режим орендної плати за земельну ділянку.
		Згідно п.288.1 ст.288 ПКУ, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
		Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
		Форма надання інформації затверджується центральним органом.
		Отже, з метою виявлення порушень податкового законодавства в сфері справляння єдиного податку четвертої групи та орендної плати за земельну ділянку необхідно, насамперед, встановити обєкт оподаткування, наявність права власності/користування земельними ділянками відповідно до законодавства, базу оподаткування, а також проаналізувати дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Водночас, з акту перевірки (разом з додатками) не вбачається правових підстав для висновків податкового органу про порушення позивачем п.292.1 ст.292, п.292-1.2 ст.292-1 ПКУта п.288.1 ст.288, п.288.3 ст.288 ПКУ: 
		- в ньому відсутня інформація про обєкт оподаткування як платника єдиного податку четвертої групи: реквізити договорів, які підтверджують право користування/власності сільськогосподарськими угіддями (коли, ким, на яких умовах укладені, їх чинність тощо) та відповідно про площі сільськогосподарських угідь, які фактично використовуються товариством і частина з яких не зазначена у податковій звітності платника податку 4 групи;
		- не вказано інформації про нормативну грошову оцінку одного гектара сільськогосподарських угідь з урахуванням коефіцієнта індексації, на підставі якої визначається розмір податку;
		- не зазначено, на підставі яких даних державного земельного кадастру та/або даних з державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявлено недоплату податку;
		- не зазначено підстав для нарахування позивачу орендної плати за земельні ділянки (договори оренди земельної ділянки, їх реквізити, необхідні дані з метою обгрунтування порушень ПКУ, відомості про реєстрацію договорів тощо);
		- відсутній аналіз співставлення даних, відображених у договорах оренди земельних ділянок, оборотно-сальдових відомостях по рахунках 31 «Рахунки в банках», 64 «Розрахунки по податках та платежах», 79 «Фінансові результати», 92 «Адміністративні витрати», Головній книзі з показниками, зазначеними у податкових деклараціях єдиного податку, про що зазначено в акті перевірки, а здійснено лише формальне посилання на ці документи.
		Суд зазначає, що саме лише загальне/формальне посилання в акті перевірки на договори оренди земельних ділянок, витяги з Держгеокадастру, довідки сільських рад, бухгалтерські довідки, розрахунки, оборотно-сальдові відомості по рахунках 31 «Рахунки в банках», 64 «Розрахунки по податках та платежах», 79 «Фінансові результати», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати», Головну книгу без їх аналізу, деталізації, співставлення тощо, конкретизації (які саме договори, витяги тощо) в розрізі конкретних порушень не відповідає приписам Податкового кодексу України, оскільки позбавляє платника податку можливості спростувати висновки податкового органу щодо виявлених порушень. З цих же підстав суд позбавлений можливості перевірити та проаналізувати обставини, на які посилається контролюючий орган та які покладені актом перевірки в основу виявлених порушень.
		Більш того, згідно вимог підпункту 2 п.4 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 за №727 в описовій частині акта (довідки) документальної перевірки контролюючому органу необхідно:
		- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
		- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
		- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
		- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
		- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.
		Всупереч викладеному, в акті перевірки відсутнє обґрунтування фактів порушення товариством пунктів п.292.1 ст.292, п.292-1.2 ст.292-1 та п.288.1 ст.288, п.288.3 ст.288 ПКУ з посиланням на конкретні первинні документи та аналіз їх даних.
		У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішеннявід 23 липня 2002 рокуу справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
		Податковим органом під час розгляду справи не доведено правомірності оскаржуваних рішень № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.
		Таким чином, висновки Головного управління ДФС у Житомирській області щодо порушень ТОВ «ОСОБА_4 Агро+» законодавства в частині нарахування та сплати єдиного податку 4 групи та орендної плати є необгрунтованими.
		З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Оскільки позов задоволено, судові витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 8944 грн підлягають стягненню на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.
		Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Агро+" (вул. Соборна, 2, смт.Ємільчине, Житомирська область,11200, код ЄДРПОУ 38335344) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 24 вересня 2018 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9.
		Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39459195) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Агро+" (код ЄДРПОУ 38335344) 8944 грн (вісім тисяч дев'ятсот сорок чотири гривень) 73 коп витрат по сплаті судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		 
		Суддя С.В. Черноліхов
		 
		 
		Повне судове рішення складене 22 березня 2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...