Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/17204/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2019. Зареєстровано: 24.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.
Дата набрання законної сили: 18.06.2019
Результат оскарження 18.06.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		21 березня 2019 року                                       № 826/17204/16
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді колегії суддів: головуючий суддя  Пащенко К.С., судді: Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за позовом                      ОСОБА_1           
		до                               Міністерства освіти і науки України 
		третя особа, яка не     Національний авіаційний університет
		заявляє самостійних
		вимог на предмет 
		спору
		про                               визнання протиправним та скасування наказу
		представники                      позивача - ОСОБА_2;
		учасників справи:           відповідача - Кравець А.О.;
		 третьої особи - Шишов М.Ю., 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Міністерства освіти і науки України (надалі - відповідач або МОН України або Міністерство), третя особа - Національний авіаційний університет (нижче - третя особа або Університет або НАУ), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ МОН України від 20.10.2016                  № 1267. 
		Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що спірним наказом порушено право ОСОБА_1 займати посаду члена та голови Наглядової ради Університету до спливу п'ятирічного строку повноважень її кладу, затвердженого 05.11.2015 наказом № 1146 МОН України, тобто до 04.11.2020.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2016 (суддя                   Аблов Є.В.) відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду.
		Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 4990 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2017 (суддя              Пащенко К.С.) судом прийнято справу № 826/331/16 до розгляду та призначено до попереднього судового розгляду на 14.11.2017.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією у складі трьох суддів у судове засідання на 27.12.2017.
		У судових засіданнях 27.12.2017 та 28.02.2018 судом оголошувалась перерва.
		18.04.2018 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив, за викладених у мотивувальній частині позовної заяви підстав, задовольнити позов.
		Представник відповідача наголосив на наявності підстав для відмови в задоволенні позову повністю, за наведених у запереченнях обставин. Зокрема, акцентує, що при  виданні оскаржуваного наказу Міністерство прийняло владне управлінське рішення, як уповноваженого органу управління, з метою забезпечення належної діяльності Університету.
		Присутній у судовому засіданні представник третьої особи наголосив на необґрунтованості позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
		Поряд з цим, представники учасників справи звернулися до суду із клопотанням про розгляд справи в письмовому провадженні. 
		Заслухавши в судовому засіданні представників учасників справи та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (по тексу - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
		 
		Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		05.11.2015 МОН України прийнято наказ № 1146 «Про затвердження складу Наглядової ради Національного авіаційного університету», яким затверджено склад Наглядової ради Університету та, зокрема, визначено головою ради ОСОБА_6
		16.01.2016 наказом № 23 МОН України, до складу Наглядової ради НАУ внесено зміни, а саме виключено із її складу ОСОБА_7 і включено до складу ради: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.
		20.10.2016 МОН України прийнято наказ № 1267 «Про затвердження складу Наглядової ради Національного авіаційного університету» (в мотивувальній частині рішення - Наказ або спірний наказ або Оскаржуваний наказ), яким, в тому числі, скасовано наказ МОН України від 05.11.2015 № 1146 «Про затвердження складу Наглядової ради Національного авіаційного університету» та затверджено новий склад Наглядової ради НАУ, до якого, між іншим, ОСОБА_6 включений не був.
		Позивач зазначає, що визначений згідно наказу № 1146 від 05.11.2015 п'ятирічний строк повноважень складу Наглядової ради НАУ спливає 04.11.2020, а будь-яких підстав для дострокового припинення повноважень складу Наглядової ради Університету не було.
		На думку позивача, оскільки з преамбули Наказу слідує, що він прийнятий на підставі ст. 37 Закону України «Про вищу освіту», Положення про МОН України (затверджене постановою КМУ від 16.10.2014 № 630) та пропозицій Комісії з перевірки скарг і звернень громадян, що надійшли до Міністерства, утвореної наказом від 06.05.2016 № 487 МОН України, можна припустити, що підставою скасування наказу від 05.11.2015 № 1146 «Про затвердження складу Наглядової ради Національного авіаційного університету» є пропозиції відповідної комісії, яка за результатами своєї роботи склала довідку, в якій перелічено звернення (заяви, скарги), які нею були розглянуті, з наведенням їх короткого змісту, а також  викладено висновки та рекомендації комісії. Так, у п. 9.3. довідки викладено висновок про неефективність діяльності Наглядової ради, керівництво якої не зуміло налагодити продуктивну співпрацю з ректоратом НАУ, а в п. 10.6. довідки рекомендовано переглянути склад Наглядової ради Університету та посилити її керівництво. Проте, як зазначає позивач, викладені у довідці висновки та рекомендації не відповідають змісту досліджуваних питань, заради чого й було утворено комісію, позаяк відповідно до наказу від 06.05.2016 № 487 МОН України «Про перевірку скарг і звернень громадян, що надійшли до МОН України щодо функціонування Національного авіаційного університету», утворено комісію, якій доручено підготувати зведену довідку про результати перевірки скарг і звернень громадян, однак в жодній з перелічених у довідці та розглянутих заяв (скарг звернень) громадян, по-перше, не оскаржуються будь-які дії (бездіяльність) Наглядової ради НАУ, а по-друге, в заявах (скаргах, зверненнях) взагалі не йдеться про діяльність Наглядової ради Університету. Позивач також звертає увагу, що в змісті довідки не наведено: які повноваження (дії, рішення) мала здійснити, але не здійснила Наглядова рада НАУ та/або її голова; яким саме чином діяльність (бездіяльність) Наглядової ради Міністерства та/або її голови вплинуло на порушення, допущені адміністрацією Університету; які саме обставини, факти або події свідчать про неефективність діяльності Наглядової ради НАУ, склад якої затверджений 05.11.2015, та її голови; яким саме чином рада повинна взаємодіяти з ректоратом і не здійснила цієї взаємодії. А тому, позивач наголошує, що висновки комісії, викладені у довідці, не ґрунтуються на будь-яких досліджених комісією обставинах, фактах та доводах, і викладені нею поза межами її компетенції, тобто не по змісту скарг та звернень громадян, які були досліджені. В свою чергу, рекомендації комісії в частині Наглядової ради НАУ (п. 10.6. Довідки) не ґрунтуються на об'єктивних висновках, а тому є безпідставними. Позивач переконаний, що використання наведених у довідці висновків та рекомендацій як підстави для припинення повноважень складу Наглядової ради НАУ або частини її членів є необґрунтованим. Так само, невмотивованим є Оскаржуваний наказ щодо правової процедурної форми припинення повноважень поточного складу Наглядової ради НАУ шляхом скасування рішення про його затвердження, оскільки в Наказі не наведені будь-які порушення, що були допущені в скасованому наказі від 05.11.2015 № НОМЕР_1 України або при його прийнятті.
		З викладеними позивачем твердженнями відповідач не погоджується та у своїх запереченнях відмічає, що ОСОБА_6 в позовній заяві зазначає, що Оскаржуваний наказ є протиправним, однак не наводить жодних доводів, що підтверджують його позиції та не наводить жодного факту, який би засвідчував чим саме Наказ порушив права (інтереси) позивача. Міністерство примічає про відсутність порушеного права ОСОБА_6
		У наданих до суду письмових запереченнях третя особа вказує, по-перше, що МОН України вправі як затвердити персональний склад Наглядової ради Університету, так і, в разі потреби, або наявності обґрунтованих підстав, змінити її склад. Зміна складу такої ради не вважається звільненням в розумінні норм Кодексу закону про працю України. По-друге, зазначає, що вагомою обґрунтованою підставою зміни персонального складу Наглядової ради Університету, як одного з органів управління, є саме висновки та рекомендації Комісії з перевірки скарг і звернень громадян, що надійшли до МОН України, утвореної наказом Міністерства від 06.05.2015 № 487, згідно яких встановлено бездіяльність та некомпетентність складу Наглядової ради Університету під керівництвом ОСОБА_1, що в т.ч. призвело до зміни її складу. При цьому, додатковою обставиною, яка свідчить про неналежне виконання складом Наглядової ради Університету покладених на неї завдань, є порушення ОСОБА_1, як головою відміченої ради, пункту 3 наказу № 1146 від 05.11.2015, яким доручалось останньому доручалося протягом одного місяця погодити з МОН України Положення про Наглядову раду Університету. Проте, Положення про Наглядову раду Університету було затверджено лише 06.04.2016. По-третє, відмічає на відсутності порушень прав, свобод чи інтересів ОСОБА_6 у спірних публічно-правових відносинах. 
		27.12.2017 у судовому засіданні та 27.02.2018 через канцелярію до суду представником позивача, з огляду на викладені відповідачем заперечення та надані електронні докази, подані додаткові пояснення, в яких викладені тези про: прийняття Міністерством Наказу саме в межах публічно-правових відносин; примусове, з огляду на відсутність погодження ОСОБА_6 на добровільне складення повноважень члена Наглядової ради Університету, зміщення позивача з посади члена та голови Наглядової ради НАУ, чим порушеними є його права; не доведення Міністерством тверджень про наявність повноважень в будь-який час на власний розсуд припиняти достроково повноваження складу наглядової ради Університету або вносити до нього зміни; відсутність інформування позивача про розгляд звернень щодо діяльності Наглядової ради НАУ, зокрема, не запропоновано надати пояснення, що стосувалися ОСОБА_6, як голови ради.
		 
		Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.
		Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про вищу освіту» (скорочено - Закон), Законом України «Про звернення громадян», та іншими нормативно-правовими актами, виданими на їх виконання (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). 
		 
		В площині питань процедури адміністративного оскарження Наказу, суд констатує наступне.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		За ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. 
		Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).
		Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту», центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
		У відповідності до п.п. 1, 2 «Положення про Міністерство освіти і науки України», затв. Постановою Кабінету Міністрів України  від 16 жовтня 2014 року № 630, Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. МОН України у своїй діяльності керується  Конституцією  та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
		Підпунктами 1, 3, 22 пункту 10 «Положення про Міністерство освіти і науки України» передбачено, що міністр: очолює МОН України, здійснює керівництво його діяльністю; спрямовує та координує діяльність визначених Кабінетом Міністрів України центральних органів виконавчої влади, зокрема, видає обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, накази та доручення з питань, що належать до компетенції таких органів; підписує накази МОН України.
		МОН України відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МОН України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. МОН України для виконання покладених на нього завдань має право скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до його компетенції (пп. 88 п. 4, пп. 3 п. 6 «Положення про Міністерство освіти і науки України»). 
		Згідно статуту третьої особи, засновником Університету є Держава Україна, в особі МОН України, яке, в свою чергу, здійснює управління НАУ, обставини чого, між іншим, учасниками справи не заперечуються. 
		З огляду на наведене, зважаючи на приписи «Положення про Міністерство освіти і науки України», з урахуванням того, що МОН України розглядає звернення громадян з питань, пов'язаних з його діяльністю, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, що свідчить про право Міністерства розглядати звернення громадян, пов'язані з діяльністю Університету, враховуючи, що МОН України для виконання покладених на нього завдань має право утворювати комісії з питань, що належать до його компетенції, а міністр МОН України, який його очолює, здійснює керівництво його діяльністю і видає обов'язкові для виконання накази та підписує їх, суд акцентує, що Міністерство, як центральний орган виконавчої влади, який наділений публічно-владними управлінськими функціями на підставі законодавства, здійснює реалізацію своєї компетенції в рамках процедури розгляду відповідних скарг, яка (процедура) включає в себе розгляд скарг та прийняття обов'язкових до виконання рішень.
		Як вже було зазначено судом, МОН України у своїй діяльності керується  Конституцією  та законами України.
		Наразі суд зауважує, що Законом України «Про звернення громадян» регулюються питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
		Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»).
		Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону. Дія Закону України «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України  "Про судоустрій і статус суддів"  та  "Про доступ до судових рішень",  Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України  "Про засади запобігання і протидії корупції" (ст.ст. 2, 12  Закону України «Про звернення громадян»).
		Частиною 1 статті 5 Законом України «Про звернення громадян» визначають, що звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
		Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
		За ст. 28 Закону України «Про звернення громадян», контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.
		За таких обставин, оскільки звернення (індивідуальні або колективні) громадян, які пов'язані з діяльністю Університету, надійшли до МОН України в порядку Закону України «Про звернення громадян», Міністерство здійснює розгляд таких звернень в межах означеного нормативно-правового акту, чим, в свою чергу, здійснює контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян.
		Пунктами 7, 8 Спірного наказу передбачено про утворення комісії з перевірки скарг і звернень громадян, що надійшли до Міністерства освіти і науки України щодо Національного авіаційного університету (альтернативно в рішенні - Комісія), та про покладення на комісію обов'язку підготувати до 15.07.2016 зведену довідку про результати перевірки скарг і звернень громадян, що надійшли до Міністерства освіти і науки України щодо функціонування Національного авіаційного університету.
		Тобто, Міністерством, для виконання покладених на нього завдань, утворено комісію з питань, що належать до компетенції МОН України, зокрема, з питання перевірки скарг і звернень громадян, що надійшли до Міністерства освіти і науки України щодо функціонування НАУ, чим наділено Комісію повноваженнями щодо здійснення перевірки скарг і звернень громадян, що надійшли до Міністерства освіти і науки України щодо функціонування НАУ та про підготовку, за наслідками такої перевірки, зведеної довідки.
		Зважаючи на наведені приписи Законів України «Про вищу освіту», «Про звернення громадян» та «Положення про Міністерство освіти і науки України», з урахуванням того, що діяльність комісії з перевірки скарг і звернень громадян, що надійшли до Міністерства освіти і науки України щодо функціонування Національного авіаційного університету, включає надання зведеної довідки, що є результатом діяльності Комісії, як проміжного етапу та складової процедури перевірки скарг і звернень на виконання Закону України «Про звернення громадян», беручи до уваги, що зведена довідка, виходячи з вступної частини Оскаржуваного наказу, обумовила прийняття Міністерством Наказу, суд зауважує, що як прийнята Комісією зведена довідка, так і прийнятий на її підставі Міністерством Наказ, мають відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, для встановлення обставин протиправності Спірного наказу, необхідним є перевірка судом зведеної довідки та Наказу на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України. 
		З огляду на викладені висновки, приймаючи до уваги, що наслідком прийняття  Спірного наказу було скасування наказу від 05.11.2015 № 1146 «Про затвердження складу Наглядової ради Національного авіаційного університету», яким, зокрема, затверджено персональний склад Наглядової ради Університету та обрано головою ради                     ОСОБА_6, зважаючи, що Спірний наказ видано Міністерством в рамках виконання публічно-владних управлінських функцій, судом відхиляються, як невмотивовані, твердження відповідача та третьої особи про не порушення прийнятим Наказом прав та інтересів позивача.   
		 
		В контексті нормативного регулювання спірних правовідносин, суд акцентує увагу на такому.
		Закон України «Про вищу освіту» встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.
		Вказаний нормативно-правовий акт, поряд з правовим регулюванням питань, наприклад, основних завдань закладу вищої освіти, регулює питання управління закладом вищої освіти.
		Так, за ч.ч. 1, 5 ст. 37 Закону, наглядова рада закладу вищої освіти створюється за рішенням засновника (засновників) для здійснення нагляду за управлінням майном закладу вищої освіти, додержанням мети його створення. Порядок формування наглядової ради, строк її повноважень, компетенція і порядок діяльності визначаються статутом закладу вищої освіти.
		Наведені приписи ст. 37 Закону визначають мету створення наглядової ради. При цьому, порядок формування наглядової ради, строк її повноважень та компетенція визначаються статутом закладу вищої освіти.
		З положень п. 5.5. Статуту НАУ видно, що склад Наглядової ради Університету затверджується МОН України. Термін повноважень Наглядової ради становить п'ять років.
		Положення про Наглядову раду затверджує голова Наглядової ради за погодженням з Міністерством.
		Зі змісту р. 4 Положення про Наглядову раду НАУ, затв. Головою Наглядової ради Університету ОСОБА_6 та погодженого міністром МОН України ОСОБА_12 (за тестом - Положення), випливає, що персональний склад ради затверджується наказом Міністерства. Строк повноважень членів Наглядової ради становить п'ять років.
		За таких обставин, до виключної компетенції МОН України належить затвердження  персонального складу Наглядової ради, строк повноважень якого складає п'ять років.
		Поряд з цим, варто звернути увагу, що ані Законом, ані статутом НАУ, ані Положенням не передбачено підстав та порядку дострокового припинення повноважень складу наглядової ради.
		Також слід відмітити, що пунктом 6.1. Положення передбачено можливість внесення змін та доповнень до положення, шляхом прийняття рішення про таке на засіданні Наглядової ради більшістю голосів від складу Наглядової ради, яке затверджується Головою Наглядової ради Університету та погоджується МОН України.
		Однак, матеріали справи не містять рішень про внесення змін та доповнень до Положення про Наглядову раду НАУ, затверджених Головою Наглядової ради Університету та погоджених МОН України, в рамках питань дострокового припинення повноважень складу Наглядової ради Університету.
		Згідно п. 5.5. Статуту, які узгоджуються з ч. 2 ст. 37 Закону, Наглядова рада Університету сприяє розв'язанню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, ефективній взаємодії Університету з державними органами та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, суспільно-політичними організаціями та суб'єктами господарської діяльності в інтересах розвитку та підвищення якості освітньої діяльності і конкурентоспроможності Університету, здійснює громадський контроль за його діяльністю тощо.
		Відповідно п.п. 1.2., 2.1. Положення, Наглядова рада Національного авіаційного університету сприяє розв'язанню перспективних завдань розвитку Університету, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, ефективній взаємодії Університету з державними органами та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, суспільно-політичними організаціями та суб'єктами господарської діяльності в інтересах розвитку та підвищення якості його освітньої діяльності і конкурентоспроможності, а також здійснює нагляд за: управлінням майном Університету; діяльністю Університету; додержанням мети створення Університету; дотриманням інтересів засновника Університету. Основними завданнями Наглядової ради є: визначення шляхів та сприяння розв'язанню перспективних завдань розвитку Університету; налагодження і вдосконалення взаємодії з органами державної влади, місцевого самоврядування, навчальними закладами та науковими установами, підприємствами, організаціями; пошук шляхів розширення і вдосконалення міжнародного співробітництва Університету; сприяння залученню фахівців високого рівня, а також працевлаштуванню молоді; підтримка систем стимулювання високопрофесійної праці в Університеті; нагляд за кадровою політикою Університету; контроль за доцільністю та ефективністю використання бюджетних та власних коштів Університету; контроль за використанням майна Університету, в тому числі майнових комплексів, будівель та споруд, земельних ділянок, що знаходяться на праві господарського відання або у користуванні Університету; вжиття заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази Університету; залучення коштів спонсорів та меценатів, пошук додаткових джерел фінансування Університету; сприяння розвитку в Університеті наукових шкіл світового рівня; здійснення фінансової підтримки науково-дослідних робіт; громадський контроль за встановленням та призначенням іменних стипендій для науково-педагогічних працівників, докторантів, аспірантів, студентів; здійснення громадського контролю за діяльністю приймальної комісії; нагляд за дотриманням порядку виборів ректора Університету; громадський контроль за діяльністю керівництва Університету у напрямку боротьби з корупцією.
		До повноважень Наглядової ради, в силу р. 3 Положення, відносяться: взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими навчальними закладами, підприємствами, установами і організаціями з питань, віднесених до завдань Наглядової ради; вносення пропозицій щодо змін і доповнень до Статуту, прийняття участі в обговоренні змін до Статуту Університету; внесення МОН пропозицій щодо вдосконалення діяльності Університету та вжиття заходів з ліквідації виявлених порушень; звернення до спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, експертів з метою допомоги у підготовці до розгляду питань, що належать до компетенції Наглядової ради; здійснення контролю за діяльністю керівника Університету, його заступників, керівників структурних підрозділів Університету щодо дотримання ними вимог законодавства, Статуту Університету, розпорядчих актів Університету, умов контракту; отримання від ректора, його заступників, директорів інститутів, керівників структурних підрозділів (відділів) Університету інформації з будь-яких питань діяльності Університету; надання обов'язкових до розгляду рекомендацій керівництву Університету з питань забезпечення діяльності Університету; вимоги від керівника Університету, його заступників, керівників інститутів та факультетів, керівників інших структурних підрозділів припинення дій, що суперечать законодавству, статуту та іншим розпорядчим актам Університету; рекомендування керівнику Університету, його заступникам, керівникам інститутів та факультетів, керівникам інших структурних підрозділів усунення порушень та виправлення недоліків, допущених в їх діяльності; здійснення нагляду за раціональністю змін штатного розпису; здійснення нагляду за використанням фонду оплати праці; внесення вищому колегіальному органу громадського самоврядування Університету обґрунтованого подання про відкликання керівника Університету з підстав, передбачених законодавством, Статутом Університету, контрактом; внесення питань на розгляд конференції трудового колективу та Вченої ради Університету; сприяння взаємодії керівництва Університету з профспілковими організаціями, органами студентського самоврядування, науковими товариствами.
		За таких обставин, в межах наданих Положенням повноважень Наглядова рада Національного авіаційного університету здійснює свою діяльність з метою нагляду за управлінням майном закладу вищої освіти, додержанням мети створення Університету.
		Як свідчать матеріали справи, за наслідками проведеної комісією з перевірки скарг і звернень громадян, що надійшли до Міністерства освіти і науки України щодо Національного авіаційного університету перевірки, Комісією складено довідку.
		З вступної частини довідки убачається, що за результатами відкритих засідань Комісії 12 травня, 2, 15 червня та 14 липня, 23 серпня 2016 року, що транслювались в режимі                 он-лайн, встановлено, що в Національному авіаційному університеті існує гостра управлінська криза, у трудовому колективі відчувається соціальна напруга, а ситуація, що склалась навколо НАУ, суттєво впливає на імідж та репутацію Університету.
		Описова частина довідки мітить дані про розгляд звернень: 1) щодо примусу з боку адміністрації НАУ про звільнення (ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,                ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18.); 2) звільнення проректорів ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, невиконання судових рішень щодо поновлення на посади; 3) звільнення ОСОБА_24, ОСОБА_17, ОСОБА_25, провадження по справам щодо яких знаходяться на розгляді судових інстанцій або судові рішення за ними набрали законної сили; 3) звернення щодо Статуту Університету: внесення змін до статуту без обговорення на конференції трудового колективу (ОСОБА_26.); відсутності у статуті кваліфікаційних вимог до заступників (проректорів) керівника (ректора) університету та процедури їх погодження та призначення на посаду з обов'язковим урахуванням думки вченої ради та органів студентського самоврядування (ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23.); 4) стосовно Вченої ради НАУ; 5) щодо рішення Зарічного районного суду м. Суми про відсторонення ОСОБА_27; 6) стосовно призначення ОСОБА_11 в.о. ректора та тиску на ОСОБА_28; лобіювання інтересів голови Наглядової ради ОСОБА_6 на використання аеродрому в Бородянці як основної бази для польотів студентів НАУ; 7) президента аерокосмічного товариства України, Першого космонавта України ОСОБА_29 щодо ситуації, що склалась в НАУ та «неналежною» зміною попереднім Міністром ОСОБА_12 складу Наглядової ради НАУ; 8) інші звернення.
		Для оцінки ситуації, що склалась в НАУ, на засіданнях Комісії додатково розглядались такі матеріали: 1) довідка Державної інспекції навчальних закладів України, в якій встановлено, зокрема, про: порушення в питаннях призначення проректорів; підтвердження інформації про організацію освітнього процесу у 2015/2016 н.р. за відсутності розробленого та затвердженого в установленому порядку Положення про організацію освітнього процесу НАУ та інших регламентуючих освітній процес документів; 2) лист Державної фінансової інспекції України від 01.06.2016 № 03-14/420 про проведення трьох контрольних заходів (2008 по 2014 р.р.); 3) письмові пояснення щодо кожного із звернень, перерахованих у довідці, а також додаткові роз'яснювальні матеріали: пояснення щодо скасування Наказу № 108/од від 25.04.2015 ректора НАУ ОСОБА_26 «Про затвердження складу вченої ради НАУ»; пояснення щодо укладення трудових договорів з заступниками керівника на підстав рішення Вченої ради НАУ від 24.12.2015; пояснення щодо припинення трудових договорів з ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_19; пояснення щодо затвердження нового складу Вченої ради НАУ Наказом № 358/од від 22.12.2015 виконуючим обов'язки ректора ОСОБА_28; копії протоколів засідань Вченої ради за 2015-2016 н.р.; копії наказів по особовому складу НАУ про звільнення науково-педагогічних працівників за 2014-2015 p.p.; копії наказів НАУ про введення в дію рішень Вченої ради Національного авіаційного університету; копія Положення про організацію освітнього процесу в НАУ (затверджено 23 травня 2016 року); копія правил прийому до НАУ у 2016 році; копія Положення про Приймальну комісію НАУ; копії Навчальних планів підготовки здобувачів вищої освіти на 2015/16 н.р. (погоджені проректором з навчальної та методичної роботи ОСОБА_30 6.04.2016); інше.
		В резолютивній частині довідки зазначено, що на підставі розгляду змісту скарг і звернень громадян щодо НАУ, відповідей адміністрації Університету, довідки Державної інспекції навчальних закладів України, листа Державної фінансової інспекції України, відкритого обговорення цих питань на засіданнях Комісії в режимі он-лайн трансляції, Комісія дійшла висновків, зокрема: а) що у межах повноважень Комісії неможливо підтвердити або спростувати твердження, які містяться у зверненнях про призначення ОСОБА_11 в.о. ректора НАУ, тиску на ОСОБА_28 з вимогою написати заяву про звільнення від виконання обов'язків ректора НАУ, лобіювання інтересів голови Наглядової ради ОСОБА_1 на використання аеродрому в Бородянці як основної бази польотів студентів НАУ; б) про неефективність діяльності Наглядової ради, керівництво якої не зуміло налагодити продуктивну співпрацю з ректоратом НАУ.
		Комісія рекомендувала Міністру освіти і науки України переглянути склад Наглядової ради Університету та посилити її керівництво.
		З огляду на зазначені Комісією у довідці висновки та рекомендації, суд акцентує, що за ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
		Відповідно до  статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява N 23620/05) наголосив, що умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A N 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
		Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Окремо, суд відмімчає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів»  встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Так, згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб'єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
		З урахуванням нормативних приписів Закону України «Про звернення громадян» про обов'язок МОН України об'єктивно і всебічно перевіряти скарги і звернення, виходячи з наведених концептуальних позицій Європейського суду з прав людини про те, що дослідженими судом, з огляду на питання правового спору, повинні бути акти адміністративних органів на предмет їх об'єктивності та обґрунтованості, суд зазначає, що лише належно обґрунтовані висновки (із чітким викладенням фактів і доказів, а також оцінкою доказів ретельним віднесенням факту до відповідної категорії) дають основу для висновку про неефективність діяльності. Належно обґрунтовані висновки мають містити мінімальні складові (правову підставу, встановлені факти, оцінку доказів, віднесення факту до відповідної категорії, тощо) та слугують основою для правильного та справедливого рішення.
		За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
		Отже, зважаючи, що наявний, згідно довідки, висновок Комісії про неможливість підтвердження або спростування твердження, які містяться у зверненнях про лобіювання інтересів голови Наглядової ради ОСОБА_1 на використання аеродрому в Бородянці як основної бази польотів студентів НАУ, враховуючи, що звернення ОСОБА_29 та ОСОБА_11, а також колективне звернення ОСОБА_32, ОСОБА_15,   ОСОБА_33, ОСОБА_25 не підтверджені реальними доказами, суд вважає, що викладені Комісією в п. 9.3. довідки висновки щодо причин глибокої управлінської кризи в НАУ через неефективність діяльності Наглядової ради, керівництво якої не зуміло налагодити продуктивну співпрацю з ректоратом НАУ, не підтверджуються, в площині            ст.ст. 73, 75, 76 КАС України, належними, достовірними та достатніми доказами, що підтверджують неефективність діяльності Наглядової ради, а відповідно, невмотивованими є і викладені у п. 10.6. довідки рекомендації про перегляд складу Наглядової ради НАУ та посилення її керівництва. 
		В частині оцінки судом долучених відповідачем до справи електронних доказів, суд наголошує на наступному.
		З наявних у матеріалах справи електронних доказів слідує, що під час засідань Комісії 12.05.2016, 02.06.2016, 15.06.2016 та 14.07.2016 оголошувалося про звернення ОСОБА_29 та ОСОБА_11, а також колективного звернення ОСОБА_32, ОСОБА_15, ОСОБА_33, ОСОБА_25
		Слід окреслити, що розгляд відповідних звернень здійснювався шляхом обговорення окремих позицій, викладених у зверненнях. При цьому, в межах здійснення обговорення відсутніми були посилання на конкретні докази в аспекті питання неефективності діяльності Наглядової ради НАУ, керівництво якої не зуміло налагодити продуктивну співпрацю з ректоратом Університету.
		Суд додатково відзначає, що про обставини врахування положень Закону України «Про звернення громадян» під час проведення Комісією перевірки скарг і звернень наголошено на засіданні 12.05.2016 (53:37 хв.), з огляду на що, суд вказує таке.
		За ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
		Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»).
		Виходячи з правових конструкції вказаних статей Закону України «Про звернення громадян», в їх сукупності, слідує висновок про здійснення уповноваженим органом перевірки як об'єктивно і всебічно, так і в межах поданої скарги чи заяви.
		В контексті зауваженого суд відмічає, що про розгляд Комісією звернень в межах поданих звернень, неодноразово зауважувалося на засіданнях Комісії.
		Крім того, про обмеження коментування викладених, у окремих зверненнях, питань за відсутності осіб, яких стосувалося звернення, зокрема ОСОБА_1, відмічалося Комісією на засіданні 15.06.2016 (01:18:25 хв.).
		Таким чином, зважаючи на перевірку скарг і звернень в площині поданих звернень,  судом відхиляються, як необґрунтовані, твердження третьої особи про неналежне виконання (повну бездіяльність та некомпетентність) взятих позивачем на себе обов'язків в частині погодження Положення про Наглядову раду НАУ з Міністерством 06.04.2016, а не до 06.11.2015.
		Підсумовуючи наведене у відповідних епізодах, з урахуванням того, що висновки Комісії непідтверджені доказами, з огляду на те, що недоведеним є причинно-наслідковий зв'язок між викладеними, у рамках досліджених Комісією звернень, причинами глибокої управлінської кризи в НАУ і неможливістю налагодження керівництвом Наглядової ради НАУ співпраці з ректоратом Університету, суд дійшов висновку, що Міністерством,                    по-перше, не доведено доцільність (за відсутності обґрунтованих підстав) скасування наказу від 05.11.2015 за № 1146 «Про затвердження складу Наглядової ради Національного авіаційного університету» МОН України за викладених відповідачем у описовій частині Наказу обставин, а по-друге, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не дотримано принципу належного врядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного контролю, а тому Спірний наказ, що прийнятий Міністерством на підставі ст. 37 Закону, «Положення про Міністерство освіти і науки України» та висновків і рекомендацій Комісії, є таким, що винесений не у відповідності до приписів п.п. 1, 3, 6, 8, 9 ч. 2 ст. 2 КАС України, і, як наслідок, не відповідає зазначеним положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягає скасуванню, як невмотивований.
		У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
		За переконанням суду, відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішень, та не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, які, в свою чергу, спростовували б доводи та аргументи позивача щодо визначених останнім в позові порушень при прийнятті Наказу. 
		Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).   
		Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
		Беручи до уваги наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_6 в повному обсязі. 
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача  у справі.
		Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		1.  Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати наказ «Про затвердження складу Наглядової ради Національного авіаційного університету» від 20.10.2016 № 1267 Міністерства освіти і науки України. 
		3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 10, ідентифікаційний код - 38621185) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 копійка). 
		 
		Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
		Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
		 
		Головуючий суддя                                                                                                              К.С. Пащенко
		 
		 
		Суддя                                                                                                                                  Т.І. Шейко
		 
		 
		Суддя                                                                                                                                 О.М. Чудак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...