Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/1264/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2019. Зареєстровано: 24.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: 857/2139/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/2139/18; 857/2410/18
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого судді                                                            Обрізко І.М., 
		суддів                                                                                  Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., 
		за участю секретаря судового засідання                              Ігнатищ Л.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги виконавчого комітету Львівської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс Інвест Девелопмент» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, прийняте о 15 годині 40 хвилині, повний текст складений 12.09.2018 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року, прийняте о 10 годині 02 хвилині, повний текст складений 21.09.2018 року суддею Крутько О.В.,  у місті Львові у справі за  позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малоголосківська 8д» до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
		 
		                                                             встановив:
		 
		Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малоголосківська 8д» (надалі - ОСББ «Малоголосківська 8д», позивач) звернулося з адміністративним позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради (надалі -  виконавчий комітет, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 18.08.2017 року № 737 «Про внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском».
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року позов задоволений.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити. Крім того, детальний план території не може суперечити плану зонування.
		Затверджені виконавчим комітетом Львівської міської ради зміни до детального плану житлового району «Під Голоском» в частині зміни функціонального призначення території не відповідають плану зонування зазначеної території.
		Внесення змін до детального плану території не допускається у разі їх невідповідності плану зонування території.
		В оскаржуваному рішенні виконавчого комітету зазначається, що зміни до детального плану житлового району «Під Голоском» вносяться з внесенням змін до планування зонування Шевченківського району. Однак, план зонування території затверджується сільською, селищною, міською радою, а не виконавчими органами відповідної ради.
		Отже, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не у порядку та не у спосіб, визначені законом.
		11.09.2018 року представником позивача подано клопотання про ухвалення додаткового судового рішення у зв'язку із тим, що при ухвалені рішення суд не вирішив питання судових витрат в частині витрат позивача на професійну правову допомогу.
		Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року стягнуто з виконавчого комітету за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСББ «Малоголосківська 8д»  витрати на професійну правничу допомогу 8 000 грн. 00 коп.
		Суд виходив з того, що при ухваленні судового рішення від 06.09.2018 року не вирішено питання про судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу. Враховано позицію у постанові від 01.10.2002 року №36/63 та наявні матеріали справи, зокрема, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1862 від 02.07.2017 року, договір про надання юридичних послуг від 01.02.2018 року, акт №1  про надання юридичних послуг від 26.06.2018 року, акт №3 про надання юридичних послуг від 07.08.2018 року, платіжне доручення №607 від 02.04.2018 року, платіжне доручення №666 від 02.07.2018 року, платіжне доручення №702 від 07.09.2018 року. Суд стягнув частково витрати в розмірі 8000 грн., так як не було задоволено клопотання про забезпечення позову із відповідним підрахунком затрат по ньому (1200 грн.) і подання (1200 грн.) та підготовку і подання апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову (1400 грн.).
		Особа, яка не брала участі у справі, товариство з обмеженою відповідальністю «Плюс Інвест Девелопмент» (надалі - ТзОВ «Плюс Інвест Девелопмент») та виконавчий комітет подали апеляційні скарги. Вважають, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права. Просять скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
		В обґрунтування апеляційної скарги ТзОВ «Плюс Інвест Девелопмент» зазначає, що судом не залучено ТзОВ «Плюс Інвест Девелопмент» до участі у справі, хоча останнє здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземними паркінгами в цьому районі, тому зачіпаються його права та інтереси в спорі. Подібне вбачається із клопотання про забезпечення позову. Отже, це складає грубе порушення норм процесуального права.
		Із змісту позовної заяви та судового рішення не вбачається, які охоронювані права та інтереси позивача порушено прийняттям оскаржуваного рішення.
		Ст.55 Конституції України, ч.5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище. Покликається на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 15.12.2015 року у справі №800/206/15 та в ухвалі Вищого адміністративного суду від 21.01.2016 року у справі №К/800/38720/15.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту є підставою для відмови в позові (позиція ВАСУ від 14.03.2017 року та від 27.09.2017 року).
		Із матеріалів справи не вбачається порушене право позивача, а навпаки покращення умов пересування випливає з експертних звітів ДП «Західний експертно - технічний центр держпраці».
		Позивачем пропущений строк звернення до суду, та як мало місце звернення 21.02.2018 року, а оскаржуване рішення від 18.08.2017 року, тобто шість місяців минуло і відсутня заява про поновлення строку.
		Відповідно до Розділу ІІ Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затверджене ухвалою №777 від 14.07.2016 року, до повноважень виконавчого комітету належить надання дозволу та затвердження детальних планів територій, внесення змін до детальних планів територій у встановленому законодавством порядку, попередній розгляд планів зонування територій.
		 
		Виконавчий комітет Львівської міської ради у своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом не залучено в якості третьої особи обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Промінь Голоско», хоча справа безпосередньо впливає на право останнього, так як його визначено відповідальним за розроблення та фінансування внесення змін до детального плану території. Подібне є самостійною підставою для скасування рішення - ч.3.ст.317 КАС України.
		Не встановлено, які права позивача порушено. Суд мав пересвідчитись у належності особи, яка звернулася за судовим захистом відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним.
		Суд також дійшов помилкового висновку, що виконавчий комітет, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не у порядку та не у спосіб, визначені законом, з огляду на Розділ ІІ Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради.
		Виконавчий комітет Львівської міської ради в апеляційній скарзі на додаткове рішення зазначає, що адвокат Якимів А.В. уклав із ОСББ «Малоголосківська 8д» договір про надання юридичних послуг від 01.02.2018 року не як адвокат - фізична особа, а як фізична особа - підприємець, що прямо суперечить нормам основного закону.
		Виходячи з договору, відсутні дані про перерахування авансового платежу. Отже, представником позивача не надано належних доказів, понесення позивачем судових витрат.
		Просить скасувати додаткове рішення та відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
		ОСББ «Малоголосківська 8д» подало відзив на апеляційні скарги, в якому щодо залучення третіх осіб зазначає, що  на час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем - ТзОВ «Плюс Інвест Девелопмент» не було суб'єктом прийняття оскаржуваного рішення, за його заявою таке рішення не приймалось, товариство не брало участі у громадських слуханнях, не здійснювало розробку детального плану. Набуття ТзОВ «Плюс Інвест Девелопмент» земельних ділянок, а також статусу забудовника після рішення не призводить до виникнення прав із прийняттям оскаржуваного рішення.
		Щодо обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Промінь Голоско», то відповідач не зазначив, яким чином рішення суду вплинуло на права та інтереси кооперативу.
		При цьому, позивач не оскаржував рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.03.2017 року за №250, згідно якого даний кооператив є відповідальним за розроблення та фінансування внесення змін до детального плану території.
		З приводу порушення прав ОСББ «Малоголосківська 8д» у даному спорі, то подібне рішення порушує будівельні норми, створює загрозу життю і здоров'ю мешканцям мікрорайону по вул. Малоголосківській, 8д м.Львова, в якому відсутня інфраструктура для такого виду діяльності. Подібне підтверджено в аналітичній довідці №284 від 14.05.2018 року, складеної ДП «Укрндпіцивільбуд».
		З огляду на ч.9 ст.120 КАС України, строк звернення до суду не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв'язку. 21.02.20148 року є датою реєстрації позову в суді, а на пошту здано значно раніше.
		Відносно повноважень відповідача, то такі не можуть делегуватись і відповідно подібне рішення приймається радою, а не виконавчим комітетом.
		ТзОВ «Плюс Інвест Девелопмент» у своєму відзиві на апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради підтримує позицію апелянта та зазначає, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень відповідача та відповідно до вимог законодавства.
		Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою Львівської міської ради № 3924 від 30.09.2010 року затверджено містобудівну документацію «Корегування генерального плану м.Львова» ІІ-стадія. Генеральний план» на період до 2025 року та заходи з реалізації генерального плану.
		Згідно ухвали Львівської міської ради № 4657 від 21.05.2015 року затверджено містобудівну документацію «План зонування території м. Львова (зонінг). Том 1. Частина 4, 5. Залізничний та Шевченківський райони».
		29.06.2017 року Львівською міською радою прийнято ухвалу № 2162 «Про внесення змін до містобудівної документації «План зонування територій міста Львова (Зонінг) Том 1. Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка». Вказаною ухвалою внесено зміни до містобудівної документації «План зонування території міста Львова (Зонінг)Том 1. Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка» у частині визначення гранично допустимої висотності будинків, будівель та споруд у метрах у розділі 2 Загальної пояснювальної записки «Перелік зон, встановлених на території міста Львова за переважними, супутніми і допустимими видами забудови та іншого використання земельних ділянок. Визначення переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок в межах встановлених зон», виклавши її у новій редакції згідно з додатками 1 та 2 до цієї ухвали.
		Ухвалою Львівської міської ради № 2759 від 24.10.2013 року затверджено детальний план житлового району «Під Голоском» у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично-дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (планом зонування території) з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території.
		Згідно ухвали Львівської міської ради № 4364 від 26.02.2015 року внесено зміни до ухвали міської ради від 29.01.2015 року № 4289 «Про надання дозволу на внесення змін до детального житлового району «Під Голоском» у назві і тексті слова «Під Голоском» замінено словами «Голоско» у відповідних відмінках. У преамбулі слова «від 24.10.2013 № 2759 «Про затвердження детального плану житлового району «Під Голоском» замінено словами «від 27.06.2013 № 2475 «Про затвердження детального плану житлового району «Голоско».
		18.08.2017 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 737 «Про внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском», яке оскаржується у даній справі. Вказаним рішенням затверджено внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском» у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично-дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (з внесенням змін до плану зонування Шевченківського району) з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території.
		В ході апеляційного розгляду було надано ухвалу Львівської міської ради від 20.12.2018 року за №4444 «Про затвердження рішень виконавчого комітету від 16.09.2016 №841, від 19.08.2016 №749, від 18.08.2017 №737, від 30.03.2018 №341, від 03.08.2018 №846», з метою приведення у відповідність містобудівної документації та її узгодження між собою, міська рада ухвалила:
		1. Затвердити рішення виконавчого комітету від 16.09.2016 №841 «Про затвердження внесення змін до детального плану території житлового району «Під Голоском» (зміна №1)»; від 19.08.2016 №749 «Про затвердження внесення змін до детального плану території житлового району «Під Голоском» (зміна №2)»; від 18.08.2017 №737 «Про затвердження внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском»; від 30.03.2018 №341 «Про затвердження внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском»; від 03.08.2018 №846 «Про затвердження внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском» (зміна 5)».
		2. Затвердити  зміни до містобудівної документації, що затверджені рішеннями виконавчого комітету, зазначеними у пункті 1 цієї ухвали, як частину змін плану зонування території Шевченківського району м.Львова, затвердженого ухвалою міської ради від 21.05.2015 №4657 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території м.Львова (зонінг). Том 1. Частина 4,5. Залізничний та Шевченківський район».
		3. Управлінню архітектури та урбаністики департаменту містобудування:
		- забезпечити доступність матеріалів містобудівної документації-плану зонування території Шевченківського району м.Львова-способом розміщення їх остаточної редакції на офіційному сайті міської ради з врахуванням внесених змін;
		- здійснювати підготовку та надання вихідних даних на проектування об'єктів містобудування відповідно до рішень планів зонування території Шевченківського району та іншої затвердженої містобудівної документації;
		- план зонування території Шевченківського району м.Львова застосувати у частині, що не суперечить змінам, зазначеним у пункті 2 цієї ухвали;
		- подати виконавчому комітету на розгляд проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском» з можливістю збільшення рекреаційних зелених зон, дошкільних та шкільних навчальних закладів, об'єктів дорожньої та транспортної інфраструктури.
		Аналізуючи спірні правовідносини, предметом спору в цій справі є скасування рішення виконавчого органу місцевого самоврядування про затвердження змін до детального плану житлового району «Під Голоском», позаяк таке рішення, на думку позивача, прийняте з порушенням норм законодавства, виконавчий комітет діяв з виходом за межі своїх повноважень, а зміни у детальний план не відповідають плану зонування територій.
		Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ч. 1 ст. 144 Конституції).
		На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) визначено, що у формі рішень приймаються нормативні та інші акти.
		Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти (Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).
		Актами нормативно-правового характеру є локальні документи, які встановлюють, змінюють чи скасовують обов'язкові для виконання на певній території правила поведінки. Такі акти не стосуються якогось одного суб'єкта правовідносин і розраховані на багаторазове застосування.
		Ненормативними актами є індивідуально-правові акти, які є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов'язки. Такі акти стосуються конкретних суб'єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) і розраховані на одноразове застосування.
		Подібне передбачено п.п. 18, 19 ч.1 ст. 4 КАС України.
		З огляду на наведене, предметом оскарження є рішення, яке має ознаки саме нормативного акту органу місцевого самоврядування.
		Зазначене твердження не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду зробленого в мотивувальній частині постанови від 30 травня 2018 року (справа №127/16433/17 Провадження №11-461апп18).
		Виходячи з того, що предметом оскарження є локальний документ нормативно-правового характеру, то розгляд даної справи суд першої інстанції мав проводити у відповідності до вимог ст. 264 КАС України. Зокрема, вказана норма передбачає опублікування оголошення про оскарження нормативно-правового акта з метою повідомлення всіх заінтересованих осіб про судовий розгляд справи.
		Суд першої інстанції розглянув справу не за особливостями позовного провадження чим позбавив можливості взяти участь у розгляді справи заінтересованих осіб, зокрема ТзОВ «Плюс Інвест Девелопмент», обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Промінь Голоско».
		У відповідності до п.п. 3, 4 ч.3 ст. 317 КАС України, обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, є коли справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (ТзОВ «Плюс Інвест Девелопмент»); суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі («Плюс Інвест Девелопмент», обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Промінь Голоско»). 
		Отже, з аналізу вказаних правових норм, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 вересня 2018 року, підлягають скасуванню.
		Беручи до уваги ч.ч. 1,2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Разом з тим, суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Відтак, виходячи з обставин справи та наявних доказів, предметом оскарження є рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.08.2017 року за № 737 «Про внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском», коли мається вже ухвала Львівської міської ради від 20.12.2018 року за №4444 «Про затвердження рішень виконавчого комітету від 16.09.2016 №841, від 19.08.2016 №749, від 18.08.2017 №737, від 30.03.2018 №341, від 03.08.2018 №846» », яка прийнята з метою приведення у відповідність містобудівної документації та її узгодження між собою.
		Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа №1-9/2009) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни зробив висновок, що такий має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таке право випливає із конституційного повноваження органу місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території. Оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа №18/183-97). Так, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).
		Отже, зі змісту ч. 2 ст. 144 Конституції України та чинного законодавства, рішення органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб, органів з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий раніше правовий акт, що й відбулось в досліджуваних відносинах.
		Відтак суд не може давати оцінку оспореному рішенню відповідача за наявності ухвали Львівської міської ради від 20.12.2018 року за №4444.
		Разом з тим, суд позбавлений можливості дослідити зазначену ухвалу на відповідність законодавству України, позаяк згідно ч.5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
		В силу ч. 2 ст.264 КАС України, право оскаржувати нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено право, свободи чи інтереси, і просить про їх захист.
		Отже, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваним рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звернулася.
		ОСББ в позовній заяві вказувало, що права оскаржуваним рішенням порушуються, оскільки затверджені зміни в детальний план території, межують з територією, яка йому належить та накладається на неї. Зазначене підтримано судом першої інстанції.
		Разом з тим, в ході судового розгляду стороною позивача не представлено жодного правовстановлюючого документу на право володіння чи користування земельною ділянкою. Відтак позивачем не обґрунтовано порушення своїх прав та інтересів через прийняття оспореного рішення виконавчим комітетом.
		Наведене не суперечить висновкам Верховного Суду зроблених у постановах від 17.04.2018 року (справа №914/1521/17), від 05.12.2018 року (справа №159/3517/16), від 21.11.2018 року (справа №904/6659/17).
		Окрім того, згідно ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) - юридична особа, створена власниками квартир та /або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
		Відповідно до ст.4 вказаного Закону, ОСББ створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю ОСББ.
		Отже, враховуючи мету створення ОСББ, така явно не узгоджується з позовними вимогами у спірних правовідносинах.
		З приводу доводів сторони позивача про порушення прав та інтересів у зв'язку із збільшенням густоти заселення території, то такі є безпідставні так як відповідно до пункту 2.9 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (на той час чинні) для досягнення високого соціально-економічного ефекту формування планувальної структури міста треба прагнути до компактного розвитку його плану, що досягається підвищенням інтенсивності використання території під основні функції. При цьому треба враховувати неоднорідність функціонально-планувальних якостей міських територій, які значною мірою визначаються різною інтенсивністю їх освоєння і неоднаковими умовами транспортної доступності. (постанова Верховного Суду від 21.06.2018 року, справа №826/4504/17).
		Таким чином, виходячи з аналізу наведених обставин справи, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення від 18.08.2017 року № 737 «Про внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском».
		Не є обґрунтовані доводи апелянтів з приводу пропуску строку звернення до суду з даним позовом виходячи з того, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності (ч.3 ст.264 КАСУ).
		Вирішуючи питання судових витрат, апеляційний суд зазначає, що оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, яким задоволено  позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малоголосківська 8д» підлягає скасуванню, то, відповідно, підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу немає. 
		Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ «Плюс Інвест Девелопмент» за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір  в розмірі 2643 грн. 00 коп. (платіжне доручення №144 від 01.10.2018 року ). Таким чином, виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення на користь ТзОВ «Плюс Інвест Девелопмент»  за рахунок коштів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малоголосківська 8д» сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. 
		Апеляційний суд не здійснює розподілу судових витрат на користь виконавчого комітету Львівської міської ради згідно ст. 139 КАС України, оскільки такий є суб'єктом владних повноважень, яким не здійснювалися витрати на залучення свідків та проведення експертиз під час розгляду справи.
		З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.                         
		 
		Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		                                                      постановив:
		 
		Апеляційні скарги виконавчого комітету Львівської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс Інвест Девелопмент» задовольнити.
		Скасувати  рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 466/1264/18 та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малоголосківська 8д» до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
		Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малоголосківська 8д» (ЄДРПОУ 39281908) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс Інвест Девелопмент» (ЄДРПОУ 41334838)  судові витрати в розмірі 2643 грн. (дві тисячі шістсот сорок три). 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного судового рішення. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук   Т. В. Онишкевич      Повний текст судового рішення складено 22.03.2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...