Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13084/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2019. Зареєстровано: 24.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		28.02.2019Справа № 910/13084/18
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 
		до 1. Кабінету Міністрів України
		2. Державної казначейської служби України
		про стягнення в рахунок відшкодування завданої шкоди в розмірі 6 633 860 000,00 грн,
		 
		Представники учасників процесу згідно протоколу від 28.02.2019,
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, Компанія) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, Кабмін) про стягнення в рахунок відшкодування завданої шкоди в розмірі 6 633 860 000,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Кабмін своєю бездіяльністю, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, завдав Компанії шкоди на суму 6 633 860 000,00 грн.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/13084/18 для розгляду справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.10.2018.
		08.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду (далі - канцелярія суду) від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.
		22.10.2018 через канцелярію суду представником відповідача було подано заперечення на клопотання про приєднання доказів, клопотання про продовження процесуального строку для надання відзиву та відкладення підготовчого засідання, два клопотання про закриття провадження у справі.
		За наслідками судового засідання 22.10.2018 судом була постановлена ухвала, якою задоволено клопотання відповідача про продовження процесуального строку для надання відзиву та продовжено Кабінету Міністрів України строк для надання відзиву на позовну заяву в справі № 910/13084/18 до 31.10.2018.
		У судовому засіданні 22.10.2018 судом була оголошена перерва до 07.11.2018.
		02.11.2018 через канцелярію суду Кабміном був поданий відзив на позовну заяву.
		05.11.2018 Компанією через канцелярію суду надані заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження в справі на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та положень пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
		Через канцелярію суду 06.11.2018 до суду від відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи, а також клопотання про зупинення провадження у справі.
		07.11.2018 до початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив та клопотання про залучення до участі в справі співвідповідача - Державну казначейську службу України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 відмовлено в задоволенні клопотань Кабінету Міністрів України про закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, про закриття провадження в справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України та про зупинення провадження в справі, продовжено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк для подання відповіді на відзив до 19.11.2018, залучено до участі в справі в якості співвідповідача - Державну казначейську службу України (далі - відповідач 2, Служба) та відкладено підготовче засідання в справі на 20.11.2018.
		19.11.2018 через канцелярію суду представником позивача було подано відповідь на відзив.
		За результатами підготовчого засідання 20.11.2018 судом було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання  Кабінету Міністрів України про колегіальний розгляд справи, продовження підготовчого провадження у справі № 910/13084/18 на 30 днів до 02.01.2019 та відкладення підготовче засідання на 06.12.2018. Сторонам запропоновано подати додаткові докази, пояснення, заперечення. 
		04.12.2018 через канцелярію суду надійшов відзив Державної казначейської служби України на позовну заяву.
		06.12.2018 канцелярією суду зареєстровано заперечення Кабміну на відповідь на відзив, клопотання про надання додаткового процесуального строку для надання до суду доказів та відкладення підготовчого засідання; заяву ОСОБА_1 про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідачів.
		18.12.2018 через канцелярію суду представником Держказначейської служби України було подано клопотання про початок розгляду справи спочатку.
		19.12.2018 через канцелярію суду представником позивача подано документи для долучення до матеріалів справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 задоволено клопотання відповідача 2 та розпочато розгляд справи № 910/13084/18 спочатку зі стадії підготовчого провадження, відмовлено у задоволенні заяви про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, розглянуто питання щодо необхідності залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Укргазвидобування", продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 07.02.2018 включно, встановлено нові строки для подання доказів, відкладено підготовче судове засіданні на 23.01.2019, а також скеровано запит до Державної служби геології та надр України про надання додаткової інформації по справі.
		21.12.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
		14.01.2019 через відділ діловодства суду від Державної служби геології та надр України надійшла відповідь на судовий запит.
		21.01.2019 відповідачем подано до канцелярії суду заяву з процесуальних питань, в якій  Кабінет Міністрів України зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи декларації не можуть бути визнані належними, достатніми та допустимими доказами, які підтверджують обсяг видобутого природного газу за спірний період.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 сторін було повідомлено про те, що у зв'язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці, підготовче судове засідання по справі призначено на 31.01.2019. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/13084/18 до судового розгляду по суті на 21.02.2019.
		07.02.2019 через відділ діловодства суду надійшла заява про виклик в якості свідка працівника Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ОСОБА_3.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 викликано в судове засідання 21.02.2019 в якості свідка ОСОБА_3.
		19.02.2019 через відділ діловодства суду надійшла письмова заява свідка.
		21.02.2019 через канцелярію суду від Кабміна надійшло клопотання про закриття провадження по справі № 910/13084/18.
		У судовому засіданні 21.02.2019 суд розглянув клопотання відповідача 1 про закриття провадження в справі та залишив його без розгляду.
		За наслідками судового засідання 21.02.2019 судом була оголошена перерва до 22.02.2019.
		Під час призначеного судового засідання 22.02.2019 суд завершив стадію дослідження доказів та заслухав пояснення свідка - ОСОБА_3.
		У судовому засіданні 22.02.2019 судом була оголошена перерва до 28.02.2019.
		Під час судового засідання представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та відповідях на відзиви Кабміну та Служби.
		Представники відповідачів проти позову заперечували, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзивах на позовну заяву, а також тим, які були надані в попередніх судових засіданнях.
		Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. 
		Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
		Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до частини 1 стаття 11 Закону України «Про ринок природного газу» (далі - Закон) з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
		При цьому, пунктом 7 частини 4 статті 11 Закону визначено, що рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу має визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.
		Частиною 7 статті 11 Закону передбачено, що суб'єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов'язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов'язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		01.10.2015 Кабінет Міністрів України, на підставі статті 11 Закону, прийняв рішення у формі постанови № 758, якою затвердив Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) (далі - Положення).
		У подальшому до вказаного Положення неодноразово були внесені зміни. Беручи до у ваги, що в межах розгляду даного господарського спору позивачем спірний період визначений як жовтень 2015 - грудень 2015, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування редакції Порядку від 01.10.2015, 10.10.2015 та 04.11.2015. При цьому суд відзначає, що змін зазнають пункти Порядку, якими визначено вартість природного газу, що підлягає купівлі-продажу Компанією та ПАТ «Укргазвидобування», а також періодів протягом яких Компанія повинна закопувати природний газ за визначеними цінами.
		Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Положення на Компанію, як суб'єкта ринку природного газу, покладені спеціальні обов'язки, відповідно до яких позивач зобов'язаний придбавати природний газ у ПАТ «Укргазвидобування» та формувати ресурс природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в обсязі, за цінами, на умовах та у порядку, що визначені підпунктами 5-8 Положення.
		Пунктом 8 Положення визначено, що у разі коли обсяг природного газу, необхідний НАК «Нафтогаз України» для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії, перевищує обсяг продажу природного газу суб'єктами господарювання, що визначені абзацами 1 та 3 пункту 5 цього Положення, НАК «Нафтогаз України» придбаває необхідні обсяги природного газу в інших оптових продавців, у тому числі за кордоном.
		Відповідно до підпункту 2, 4 пункту 3 Положення, НАК «Нафтогаз України» зобов'язана продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності); постачати природний газ виробникам теплової енергії.
		Пунктом 4, підпунктами 9, 10, 12 Положення визначена територія, на якій НАК «Нафтогаз України» зобов'язана виконувати спеціальні обов'язки, та умови виконання цих обов'язків.
		Таким чином, Кабінетом Міністрів України при прийнятті рішення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, відповідно до частини 4 статті 11 Закону визначено обсяг спеціальних обов'язків; коло суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; територію та умови виконання спеціальних обов'язків.
		Водночас, Компанія зазначила, що Кабінет Міністрів України не визначив джерел фінансування та порядку визначення компенсації, право на отримання якої має суб'єкт ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки.
		У зв'язку з цим НАК «Нафтогаз» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності останнього (що полягала у невизначенні джерел фінансування та порядку компенсації витрат під час виконання спеціальних обов'язків) протиправною.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 у справі № 826/6064/17, позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено повністю, а саме: визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, при прийнятті постанови від 01.10.2015 № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період).
		Звертаючись із даним позовом до суду, Компанія зазначає, що виконуючи протягом 4 кварталу 2015 року спеціальні обов'язки, покладені відповідачем, позивач зазнав шкоди в розмірі 6 633 860 000,00 грн. 
		Компанія в силу має право на компенсацію витрат суб'єктами ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, проте це право позивача порушено протиправною бездіяльністю відповідача, який в порушення частини 4 статті 11 Закону, не визначив відповідний Порядок компенсації та джерела фінансування такої компенсації.
		Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Обґрунтовуючи свою правову позицію, НАК «Нафтогаз України» посилається на приписи статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими передбачено відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.
		За твердженнями Компанії, дана спеціальна стаття передбачає особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей відносяться: а) Суб'єктний склад завдавачів шкоди - Кабмін є вищим органом у системі органів виконавчої влади (частина 1 статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»); б) Завдання шкоди при здійсненні владних повноважень. Кабмін допустив протиправну бездіяльність при здійсненні ним своїх владних повноважень - під час покладення своїм розпорядчим актом - постановою спеціальних обов'язків на НАК «Нафтогаз»; в) Завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Як зауважує позивач, незаконність бездіяльності Кабміну встановлена судовими рішеннями у адміністративній справі № 826/6064/17, що в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України звільняє Компанію від доказування цієї обставини; г) Відповідальність за шкоду, завдану органами державної влади, настає незалежно від вини цих органів. Позивач, зазначає, що не наводить обґрунтування наявності вказаного елементу складу правопорушення (вини), що є обов'язковою підставою лише для настання цивільно-правової відповідальності на загальних підставах (стаття 1166 ЦК України).
		На підтвердження розміру завданої шкоди Компанія надає до суду розрахунок, що, за твердженнями позивача, здійснений на рівні розміру компенсації, яка відповідно до Закону  визначається як компенсація економічно обґрунтованих витрат суб'єкта спеціальних обов'язків, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов'язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Компанія при визначенні компенсації за виконання зазначених спеціальних обов'язків застосовувала в розрахунках коефіцієнт допустимого рівня прибутку Компанії на рівні 5%, з огляду на наступне. Надання послуг із централізованого газопостачання, постачання гарячої води та централізованого опалення населенню є такими, що їх можна зарахувати до соціально значущих, оскільки їх вартість безпосередньо пов'язана з ціною природного газу, встановленням соціальних норм їх використання та іншим. Оскільки частка природного газу в тарифі на тепло складає близько 70%, то торгівельну надбавку (рівень прибутку) для перепродажу природного газу доцільно визначати на подібному рівні. Здійснивши аналіз застосування діючих нормативів рентабельності (торгівельної націнки) на ринку продажу соціально значущих ідентичних та однорідних товарів (паливно-енергетичні ресурси, в т. ч. скраплений газ), було визначено, що рівень такої націнки коливається в діапазоні від 5% до 15% 
		До економічно обґрунтованих витрат Компанії, пов'язаних з виконанням покладених на неї спеціальних обов'язків за твердженнями позивача, належать: собівартість реалізованого природного газу; витрати на зберігання та відбір обсягів природного газу з ПСГ, необхідних для виконання спеціальних обов'язків, які у фінансовій звітності відображаються у складі собівартості реалізованих товарів, робіт та послуг; витрати, пов'язані з фінансуванням чистого робочого капіталу, необхідного для виконання спеціальних обов'язків, які у фінансовій звітності відображаються у складі фінансових витрат і є частиною витрат на сплату відсотків за користування кредитами, в сумі, що відповідає розміру середньомісячного чистого робочого капіталу, необхідного для виконання спеціальних обов'язків; витрати на створення резерву сумнівних боргів, нарахованого на заборгованість споживачів ПСО, яка залишилась неоплаченою на останню звітну дату, що передує даті подання розрахунку компенсації. Такі витрати у фінансовій звітності відображаються у складі інших операційних витрат.
		З огляду на наведене, Компанія у своєму позові навела формулу, за якою здійснене розрахунок розміру заявленої шкоди, а саме:
		 
		К= ?3і=1 [ВЗіім х 0Ріім + ВЗівл х 0Рівл + Ві - (ЦРі х ОРі) + (ЦРі х ОРі) х Кп] (тис. грн), де:
		 
		К - компенсація, що розрахована за період з 01.10.15 по 31.12.15;
		і - місяць протягом розрахункового періоду,
		ВЗіім - собівартість тисячі кубічних метрів запасів імпортованого природного газу, грн за тис. м3,
		0Ріім - обсяг реалізації імпортованого природного газу для забезпечення потреб споживачів ПСО (споживачі природного газу у межах спеціальних обов'язків - далі споживачі ПСО), млн. м3,
		ВЗівл - собівартість тисячі кубічних метрів запасів природного газу власного видобутку, грн за тис. м3,
		0Рівл - обсяг реалізації природного газу власного видобутку для забезпечення потреб споживачів ПСО, млн. м3
		Ві - інші економічно обґрунтовані витрати НАК «Нафтогаз», тис. грн.,
		ЦРі - середньозважена ціна реалізації природного газу для забезпечення потреб споживачів ПСО в і-ому місяці, без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості реалізації природного газу, відповідно до Податкового кодексу України (ПДВ, цільова надбавка), грн за тис. м3,
		ОРі - загальний обсяг реалізації природного газу (імпортованого та власного видобутку) для забезпечення потреб споживачів ПСО в і-му місяці протягом розрахункового періоду, млн. м3,
		ЦРі х ОРі - дохід, отриманий від виконання спеціальних обов'язків, покладених на Компанію в і-ому місяці, без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості реалізованого природного газу, відповідно до Податкового кодексу України (ПДВ, цільова надбавка), тис. грн,
		Кп - коефіцієнт допустимого рівня прибутку НАК "Нафтогаз України", прийнятий до розрахунку на рівні 5%.
		Заперечуючи проти заявленого позову про стягнення шкоди в розмірі 6  633  860  000,00 грн, Кабмін у своєму письмовому відзиві зазначає наступне.
		По-перше, відповідач вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 у справі № 826/6064/17 не має преюдиційного значення для вирішення справи № 910/13084/18 з огляду на те, що зміст вказаного судового рішення фактично зводиться до цитування чинного на момент розгляду спору законодавства, а обставини справи не одержали належну оцінку суду. Визнання преюдиційності зазначеного судового рішення від 10.04.2018, за твердженнями відповідача, порушить принципи рівності учасників процесу та змагальності сторін, що, в свою чергу, призведе до порушень процесуальних прав Кабінету Міністрів України.
		По-друге, Кабмін зазначає, що з системного аналізу положень Закону України «Про ринок природного газу» вбачається, що право на отримання компенсації не є абсолютним та безумовним, а напряму залежить від цілого ряду обставин та інших положень чинного законодавства України. При цьому, відповідач зазначає, що не вбачається з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 у справі № 826/6064/17, що вказана в ньому бездіяльність порушує право Компанії на компенсацію економічно обґрунтованих витрат. Так, за твердженнями відповідача, вказане вище рішення не містить жодної згадки про порушене право НАК «Нафтогаз». 
		Надалі, Кабмін зауважує, що для застосування приписів статті 22 ЦК України, а саме такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками. Свої доводи відповідач обґрунтовує правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові 03.08.2018 у справі № 923/700/17, та зазначає, що в даному позові відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема збитки, протиправна поведінка та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.
		За твердженнями Кабміну, позивач у своєму позові зазначає, що йому завдано майнову шкоду у вигляді недоотриманої компенсації, яку Компанія кваліфікує як упущену вигоду. На спростування таких обставин Кабмін, посилаючись на приписи статті 142, 224, 225 Господарського кодексу України, зазначає, що грошові кошти в сумі 6 633 860 000,00 грн не є шкодою/збитками, які можуть бути відшкодовані в порядку статті 1173 ЦК України.
		Підставою заперечень Кабміну проти задоволення позовним вимог Компанії також вказаний факт недоведеності позивачем всіх складових цивільного правопорушення, з якими законодавець передбачає відповідальність у вигляді стягнення шкоди в порядку 1166 ЦК України. 
		Також, відповідач 1 зазначає, що упущена вигода має базуватися на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. При цьому, за твердженнями Кабміну жодних документів фінансово-господарської звітності НАК «Нафтогаз», які б чітко відображали реальні збитки Товариства за 4 квартал 2015 року саме у зв'язку із застосуванням до них Положення № 758 позивач не надав.
		На підтримку своїх заперечень відповідач 1 також зазначає, що відповідно до частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення 
		Надалі, Кабмін зазначає, що з системного аналізу пунктів 6, 10, 16 Положення слідує, що саме відповідачем 1 встановлено таке співвідношення цін купівлі природного газу у АТ «Укргазвидобування» та продажу/поставки постачальникам природного газу із спеціальними обов'язками та виробниками теплової енергії, за якого Компанія не несе економічно обґрунтованих витрат у зв'язку з виконанням покладених на нього спеціальних обов'язків.
		У судовому засіданні 22.02.2019 представники Кабміну неодноразово зауважували на вказаному факті, стверджуючи про те, що тарифи за якими Нафтогаз здійсню купівлю-продаж природного газу за своєю суттю є «самоокупними», тобто такими, що встановлені на рівні прибутковості, який не може призвести до понесення збитків Компанією. А також, Кабмін зауважив, що Компанією не надало жодних доказів, які б підтверджували реальні збитки НАК «Нафтогаз» від виконання Положення, затвердженого постановою КМУ № 758.
		Обґрунтовуючи обставини відсутності збитків у Компанії, відповідач 1 зазначив, що пунктом 5 Статуту НАК «Нафтогаз» метою діяльності позивача є, зокрема, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Відтак, продаючи та поставляючи природний газ на спеціальних умовах для потреб побутових споживачів, НАК «Нафтогаз» не тільки виконував покладені на нього спеціальні обов'язки, а й забезпечував реалізацію основної мети своєї діяльності.
		Таким чином, відповідач 1 вказує, що чинним законодавством України Уряд наділено дискреційними повноваженням встановлювати порядок відшкодування вищевказаних економічно обґрунтованих витрат, при тому, що ні Закон України «Про ринок природного газу», ні жоден інший нормативно-правовий акт не встановлює Кабінету Міністрів України обов'язок затверджувати порядок відшкодування економічно обґрунтованих витрат на рівні 100% понесених витрат. З урахуванням суми прибутків, спеціальної мети створення НАК «Нафтогаз», сума відшкодування економічно обґрунтованих витрат може встановлюватись на значно нижчому рівні.
		Крім того, Кабмін зазначає, що позивач не надав жодних доказів які б беззастережно підтверджували реальну можливість отримання НАК «Нафтогаз» грошових сум у розмірі 6 633 860 000,00 гривень. Описані можливість та суми такого доходу зводяться до звичайного теоретичного обґрунтування, яке, відповідно до положень ЦК України та судової практики, не можуть бути підставами для стягнення упущеної вигоди.
		Кабмін у своєму відзиві, а також під час судових засідань в особі представників, зазначив про те, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України, у тому числі відшкодування збитків, а тому відсутність у Державному бюджеті України 2015 року відповідних бюджетних призначень та асигнувань на виплату компенсації згідно Закону України «Про ринок природного газу» не створює у Кабміну обов'язку здійснювати таку виплату. При цьому відповідач 1 зазначає, що оскільки Кабмін не є розпорядником бюджетних коштів, позовна вимога про відшкодування шкоди з держави в особі Кабінету Міністрів України суперечить бюджетному законодавству та не підлягає задоволенню.
		Відповідач 1 в особі своїх представників під час судових засідань неодноразово зауважував, що відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонери, зокрема, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах належних їм акцій. Частинами 1 та 2 статті 19 вказаного Закону передбачено, що резервний капітал формується у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу товариства шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік. Резервний капітал створюється для покриття збитків товариства, а також для виплати дивідендів за привілейованими акціями. З системного аналізу вказаних положень Закону України «Про акціонерні товариства» вбачається, що всі збитки, які несе товариство покривається за рахунок резервного капіталу, який формується з грошових активів акціонерів. Відповідно до пункту 15 Статуту НАК «Нафтогаз», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2016 № 1044 засновником та єдиним акціонером Компанії є Держава. Відтак, за твердженнями Кабміну, пред'явлення фактично похідного позову Компанією до свого єдиного акціонера - держави, з метою стягнути з держави завдані НАК «Нафтогаз» збитки, які компенсуються єдиним акціонером - державою суперечить не тільки правовій природі інституту похідного позову, положенням Закону України «Про акціонерні товариства», Цивільного кодексу України, а й основоположним принципам господарювання.
		Інші доводи Кабміну проти позову фактично зводяться до заперечень проти наведеної позивачем формули розрахунку шкоди, яка відображає розмір компенсації, передбаченої Законом України «Про ринок природного газу» за спірний період (жовтень-грудень 2015 року).
		Відповідач 1 стверджує, що при розрахунку суми компенсації економічно обґрунтованих витрат НАК «Нафтогаз» застосовує однією із складових собівартість тисячі кубічних метрів запасів імпортованого природного газу. Водночас, як зазначає сам позивач, Облікова політика Компанії, за якою здійснюється списання запасів імпортованого природного газу при реалізації та включення до складу собівартості реалізованих товарів, затверджена рішенням правління НАК «Нафтогаз» лише 28.12.2016. При цьому Компанія просить відшкодування економічно обґрунтованих витрат за період 4 кварталу 2015 року.
		Крім того, щодо складових формули Компанії, які відображають обсяги реалізації та вартість реалізації імпортованого природного, Кабмін заперечує з підстав того, що позивач зобов'язаний був придбавати газ, видобутий ПАТ «Укргазвидобування». А також, Компанією, за твердженнями відповідача 1, належним чином не доведений факт необхідності закупівлі імпортованого газу для виконання спеціальних обов'язків згідно Положення, що призводить до необґрунтованого збільшення економічних витрат. Представники відповідача 1 в судовому засіданні 21.02.2019 та 22.02.2019 наголошували на тому, що Компанією здійснено закупівлю обсягу природного газу власного не у повному видобутому ПАТ «Укргазвидобування» обсязі (13,4 тис м3), оскільки протягом спірного періоду вказаною юридичною особою було також видобуто 1,1 млн м3 природного газу за договорами спільної діяльності та інвестиційної діяльності. Кабмін вважає, що такий природний газ є природним газом власного видобутку, який позивач не придбав на виконання спеціальних обов'язків.
		Кабмін не погоджується із тим, що складову формули - інші обґрунтовані витрати відкориговано позивачем на відсоткову ставку за кредитними договорами. Заперечення відповідача 1 зводяться до того, що надані до суду кредитні договорі свідчать про те, що такі правочини були укладені до дати покладення на Компанію спеціальних обов'язків, а тому сплата грошових коштів за такими кредитними запозиченнями не може свідчити про понесення збитків саме через виконання спеціальних обов'язків.
		Відповідач 1 не погоджується із включенням до формули такої складової, як витрати на створення резерву сумнівних боргів, оскільки приписи Положення № 758 не зобов'язують НАК «Нафтогаз» створювати резерв сумнівних боргів, нарахованого на заборгованість споживачів ПСО. За твердженнями Кабміну.
		Додатково Кабмін зазначає, що відповідно до пункту 3.4.2. наказу Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 27.06.1997 № 81 «Про затвердження Методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій» робочий капітал - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто, робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань.
		За твердженнями відповідача 1, наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування.
		Також, Кабмін в своєму відзиві та під час судових засідань через своїх представників зауважував, що неможливо визначити залишок природного газу власного видобутку та імпортованого природного газу, з огляду на вказане неможливо вирахувати витрати на зберігання та інші витрати щодо такого природного газу.
		Відповідач 1 зазначає, що заборгованість споживачів природного газу перед НАК «Нафтогаз» виникла не з вини Кабінету Міністрів України та не є безпосереднім наслідком виконання Компанією спеціальних обов'язків - включення дебіторської заборгованості, як частини економічно обґрунтованих витрат є необґрунтованим та недопустимим. За твердженнями Кабміну, включивши до формули дебіторську заборгованість; НАК «Нафтогаз» намагається перекласти заборгованість недобросовісних споживачів на Кабінет Міністрів України, у той час як положення Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Бюджетний кодекс України не передбачають обов'язку Уряду компенсувати заборгованість споживачів природного газу.
		Також, відповідач 1 зазначає, що згідно частини 7 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачена компенсація економічно обґрунтованих витрат з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Так, вказана норма Закону передбачає не відшкодування допустимого рівня прибутку, а врахування його при визначенні розміру компенсації економічно обґрунтованих витрат з метою недопущення отримання суб'єктом спеціальних обов'язків 100% компенсації економічно обґрунтованих витрат за наявності максимально допустимого рівня прибутку. Водночас Закон України «Про ринок природного газу» не допускає самовільне визначання допустимого рівня прибутку, а визначає це як дискреційні повноваження Кабінету Міністрів України. 
		Кабмін також зазначав, що групи доказів, які знаходяться в томах 1-96 не підпадають під ознаки належних, достатніх, допустимих та достовірних та не свідчать про наявність збитків Компанії внаслідок виконання спеціальних обов'язків, бездіяльність Кабінету Міністрів України та причинно-наслідковий зв'язок між нібито завданими збитками та бездіяльністю.
		Під час судового засідання 22.02.2019 представниками Кабміну неодноразово також наголошувалось на тому, що боргові зобов'язання позивача не можуть бути включені до формули, оскільки виплати за такими зобов'язаннями, а саме випущеними НАК «Нафтогаз» облігаціями, забезпечуються державними гарантіями.
		Відповідач 2 - Державна казначейська служба проти задоволення позовних вимог заперечувала. За своїм змістом заперечення Служби тотожні доводам Кабміну проти позову. Додатково відповідач 2 зазначив, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. З огляду на вказане Служба стверджувала про те, що Державним бюджетом на 2015 рік не було передбачено таких видатків та асигнувань, як виплата компенсації згідно Закону України «Про ринок природного газу».
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
		Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
		Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		За приписами статті 22 Цивільного кодексу України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.
		Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.
		Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
		Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
		Умовами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
		На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.  
		Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.
		У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Як судом встановлено вище та не спростовано сторонами у межах розгляду цього спору, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 у справі №826/6064/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, при прийнятті Постанови КМУ від 01.10.2015 № 758 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період).
		При цьому, ухвалюючи таке рішення Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що Кабінетом Міністрів України при прийнятті рішення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, відповідно до частини 4 статті 11 Закону, визначено обсяг спеціальних обов'язків; коло суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; територію та умови виконання спеціальних обов'язків. Однак, на дату звернення позивача до суду та розгляду і вирішення даної адміністративної справи по суті Кабінет Міністрів України не визначив джерел фінансування та порядку визначення компенсації, право на отримання якої має суб'єкт ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки.
		Отже, на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди обставини щодо неправомірної бездіяльності Кабміну в аспекті не визначення джерел фінансування та порядку визначення компенсації, передбаченої Законом України «Про ринок природного газу» не підлягають доведенню в межах даної справи в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини.
		З огляду на вказане суд критично оцінює доводи відповідачів про відсутність ознак приюдиційності фактів, встановлених Окружним адміністративним судом міста Києва в рішенні від 10.04.2018 у справі № 826/6064/17, з огляду на те, що процесуальний закон не передбачає преюдиційність правової оцінки, наданої судом певному факту при розгляді іншої справи (частина 7 статті 75 ГПК України). Натомість, суд відзначає, що під час розгляду цієї господарської справи у судовому засіданні по суті 22.02.2019 представником Полець Д. М. фактично були підтверджені обставини про відсутність джерел фінансування для виплати компенсації, передбаченої Законом України «Про ринок природного газу». Доказів на усунення вказаних обставин під час розгляду справи відповідачами до суду не надано.
		Щодо факту наявності шкоди та її розміру суд зазначає наступне.
		Категорії «збитки» та «шкода» є дефініціями цивільного законодавства. Різниця між даними правовими поняттями полягає в тому, що під шкодою прийнято розуміти втрати, яких зазнала потерпіла сторона у формі знищення або пошкодження майна внаслідок протиправної поведінки іншої особи, тобто це зменшення кількості майнового блага. Збитки - це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди. 
		Як судом встановлено вище та не спростовано сторонами, у межах даного господарського спору, Компанія заявляє до стягнення суму матеріальної шкоди, яку розраховує як суму компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, з урахуванням положення частини 7 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу».
		Свою правову позицію Компанія обґрунтовує тим, що саме не отримання такої компенсації спричиняє шкоду позивачу у вигляді зменшення обігових грошових коштів.
		При цьому, позивач зазначив, що законодавцем не визначено чіткої формули розрахунку вказаної компенсації, а тому Компанія здійснила розрахунок за власною запропонованою формулою. Заперечення відповідачів фактично зводились до невизнання запропонованої формули Компанії, натомість свого варіанту відповідачі не запропонували, при цьому визнавши в судових засіданнях 22.02.2019 через своїх представників, що законодавчо затверджена формула відсутня.
		Так, приписами частиною 7 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що суб'єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов'язки відповідно до частини першої цієї статті (яким є Компанія), має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов'язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Суд визнає наведену позивачем формулу повною, обґрунтованою та такою, що не суперечить наведеним приписам законодавства та має наступний вираз:
		 
		К= ?3і=1 [ВЗіім х 0Ріім + ВЗівл х 0Рівл + Ві - (ЦРі х ОРі) + (ЦРі х ОРі) х Кп].
		 
		Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що фактично наведена формула відображає загальну вартість придбаного природного (власного видобутку (ВЗівл х 0Рівл) та імпортованого природного газу (ВЗіім х 0Ріім) із додаванням інших витрат (на забезпечення транспортування, зберігання, інших виробничих операцій із природним газом, витрати на формування чистого робочого капіталу, витрати на створення резерву сумнівних боргів (Ві) за вирахуванням загальної вартості реалізованого природного газу на виконання спеціальних обов'язків, скоригованого на коефіцієнт допустимого рівня прибутковості ((ЦРі х ОРі) + (ЦРі х ОРі) х Кп).
		Беручи до уваги наявність заперечень відповідачів щодо окремих складових вказаної формули, суд вважає за необхідне надати оцінку окремим її складовим.
		Так, Компанія при визначенні компенсації за виконання зазначених спеціальних обов'язків застосовувала в розрахунках коефіцієнт допустимого рівня прибутку Компанії на рівні 5%, з огляду на нижче наведене.
		Надання послуг із централізованого газопостачання, постачання гарячої води та централізованого опалення населенню є такими, що їх можна віднести до соціально значущих, оскільки їх вартість безпосередньо пов'язана з державним регулювання ціни природного газу, встановленням соціальних норм їх використання та інше. Оскільки частка природного газу в тарифі на тепло складає 70%, то торгівельну надбавку (рівень прибутку) для перепродажу природного газу доцільно визначати наступним чином.
		Згідно частини 14.1.71 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання.
		У свою чергу статтею 39 Податкового кодексу України передбачено, якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, ціна вважається такою, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо вона встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна (максимальна) ціна (націнка) продажу або індикативна ціна. У такому разі ціна операції, що відповідає принципу "витягнутої руки", визначається відповідно до цієї статті, але не може бути меншою за мінімальну ціну (націнку) або індикативну ціну та більшою за максимальну ціну (націнку).
		Водночас, згідно Перехідних положень Податкового кодексу України під діючою ціною на природний газ слід розуміти договірну ціну природного газу як товару (без урахування тарифів на його транспортування і розподіл, торгової націнки постачальника природного газу в межах максимальної торгової націнки, що визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", та суми податку на додану вартість) для платників, визначених у підпункті "а" підпункту 1.1 цього пункту.
		Вищенаведені приписи Податкового кодексу України фактично визначають, що договірна ціна на природний газ, у тому числі для виконання спеціальних обов'язків, встановлюється без врахування націнки (тобто показника прибутковості), яка в свою чергу має бути визначена Кабінетом Міністрів України. Положення Податкового кодексу України кореспондуються із приписами статті 11 Закону України «Про природний газ», якимим передбачено, що допустимий рівень прибутку визначається порядком, що затверджується Кабміном. 
		У свою чергу, відповідачем 1 - Кабінетом Міністрів України не надано належних доказів у підтвердження затвердження ним такого Порядку про визначення допустимого рівня прибутку. Так само й не надано відповідачем власного алгоритму визначення вказаного коефіцієнту прибутковості. У сукупності такі обставини свідчать про допустимість визначення допустимого рівня прибутковості наступним чином.
		На ринку продажу соціально значущих ідентичних та однорідних товарів (паливно-енергетичні ресурси, в т.ч. скраплений газ), було визначено, що рівень такої націнки коливається в діапазоні від 5% до 15%.
		Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (зі змінами і доповненнями), Львівська обласна державна адміністрація Розпорядженням від 18.06.2007 № 589 «Про регулювання цін на паливно-енергетичні ресурси» встановила для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності при формуванні цін на паливно-енергетичні ресурси, у тому числі на скраплений газ, що відпускаються населенню для побутових потреб - норматив рентабельності до 5% від загальних витрат.
		Кіровоградська обласна державна адміністрація Розпорядженням від 23.02.2009 № 90-р «Про встановлення нормативу рентабельності на газ скраплений, що відпускається населенню для побутових потреб» встановила норматив рентабельності на рівні 5 % до економічно обґрунтованих витрат суб'єктів господарювання на соціально значущий продукт - газ скраплений, що відпускається населенню для побутових потреб.
		Одеська обласна державна адміністрація Розпорядженням від 08.07.2010 № 489/А- 2010 «Про встановлення нормативу рентабельності на газ скраплений, що відпускається населенню для побутових потреб» встановила такі нормативи рентабельності до власних витрат з реалізації скрапленого газу без врахування вартості його придбання: в газобалонних установках на рівні 5 %; в резервуарних установках до 7%.
		Запорізька обласна державна адміністрація Розпорядженням від 04.09.2015 № 316 «Про встановлення нормативу рентабельності на газ скраплений, що відпускається населенню для побутових потреб ПАТ «Маріупольгаз» встановила норматив рентабельності на газ скраплений, що відпускається населенню для побутових потреб на рівні 5 % до економічно обґрунтованих власних витрат підприємства, безпосередньо пов'язаних із реалізацією скрапленого газу (без урахування вартості газу).
		При цьому вказана націнка визначається при  перепродажі товарів та послуг. А не при їх виробництві. 
		Враховуючи викладене вище, Компанія в розрахунках компенсації за виконання спеціальних обов'язків використала коефіцієнт допустимого рівня прибутку Компанії (Кп) (торгівельної націнки, оскільки НАК «Нафтогаз України» перепродає природний газ) у розмірі 1,05 (5%), оскільки розмір такої націнки (допустимого рівня прибутку) відповідає мінімальному рівню нормативів рентабельності діючих на ринку продажу соціально значущих товарів, у тому числі паливно-енергетичних ресурсів.
		При визначені допустимого рівня прибутку Компанією використано консервативний підхід та застосовано коефіцієнт Кп не до економічно обґрунтованого розміру витрат, а до суми доходу, отриманого у процесі виконання покладених на Компанію спеціальних обов'язків, з чи погоджується суд. З огляду на вказане, всі заперечення Кабміну щодо значення коефіцієнту прибутковості та алгоритму його визначення відхиляються судом, як необґрунтовані.
		ВЗіім - собівартість тисячі кубічних метрів запасів імпортованого природного газу, грн за тис. м3, за якою відповідно до Облікової політики НАК «Нафтогаз України», затвердженої рішенням правління Компанії від 28.12.2016 протокол № 291, питання 7 (із змінами від 23.02.18 протокол № 91) (далі - Облікова політика), здійснюється його списання при реалізації та включення до складу собівартості реалізованих товарів протягом і-ого місяця.
		Абзацом 2 частини 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підприємство самостійно визначає свою облікову політику за погодженням її з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів. Згідно з пунктом 6 розділу IV Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 підприємство має висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису: 1) принципів оцінки статей звітності; 2) методів обліку щодо окремих статей звітності.
		Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - МСФЗ), відповідно до яких веде бухгалтерський облік, розділ 2 «Запаси» визначає, що у випадку, коли існує велика кількість одиниць запасів, які, як правило, є взаємозамінними, для визначення собівартості реалізації запасів доцільно застосовувати один із методів обліку: (1) за формулою «перше надходження - перший видаток» (ФІФО) або (2) середньозваженої собівартості. Згідно з формулою середньозваженої собівартості, собівартість кожної одиниці визначається із середньозваженої собівартості подібних одиниць на початок періоду та собівартості подібних одиниць, що були придбані або вироблені протягом періоду. Середнє значення може бути обчислене на періодичній основі або з отриманням кожної додаткової партії залежно від обставин суб'єкта господарювання.
		Пунктом 7.8.4 Облікової політики Компанії визначено, що для оцінки вибуття нафти, природного газу (як товару) та нафтопродуктів (як товару або готової продукції) використовується метод середньозваженої собівартості. Щодо вказаного методу під час судового засідання 22.02.2019 свідком були надані пояснення, згідно яких було зазначено, що собівартість тисячі кубічних метрів запасів імпортованого природного газу розраховується за формулою, виходячи з фактичної собівартості тисячі кубічних метрів запасів імпортованого природного газу на початок розрахункового періоду, визначеної відповідно до МСБО 2 «Запаси» та Облікової політики НАК «Нафтогаз України» (без урахування коригування вартості запасів до їх чистої вартості реалізації), середньозваженої ціни придбання імпортованого природного газу та витрат на закачування газу до ПСГ. Інформація щодо собівартості тисячі кубічних метрів запасів імпортованого природного газу відповідає фактичним даним бухгалтерського обліку та становить: жовтень 2015 року - 5312,30 грн/тис. куб м, листопад 2015 року - 5  309,50 грн/тис. куб м, грудень 2015 року - 5  308,67 грн/тис. куб м.
		0Ріім - обсяг реалізації імпортованого природного газу для забезпечення потреб споживачів ПСО (споживачі природного газу у межах спеціальних обов'язків - далі споживачі ПСО), млн. м3,які за даними позивача становлять жовтень 2015 року - 499 млн куб м, листопад 2015 року - 757 млн куб м, грудень 2015 року - 932 млн куб м.
		ВЗівл - собівартість тисячі кубічних метрів запасів природного газу власного видобутку, грн за тис. м3. Собівартість тисячі кубічних метрів запасів природного газу власного видобутку розраховується за формулою, виходячи з фактичної собівартості тисячі кубічних метрів запасів природного газу власного видобутку на початок розрахункового періоду, визначеної відповідно до МСБО 2 «Запаси» та Облікової політики НАК «Нафтогаз України» (без урахування коригування вартості запасів до їх чистої вартості реалізації), середньозваженої ціни придбання природного газу власного видобутку та витрат на закачування газу власного видобутку до ПСГ та становить жовтень 2015 року - 1  612,67 грн/тис. куб м, листопад 2015 року - 1  608,49 грн/тис. куб м, грудень 2015 року - 1  604,92 грн/тис. куб м.
		0Рівл - обсяг реалізації природного газу власного видобутку для забезпечення потреб споживачів ПСО, млн. м3 та становить жовтень 2015 року - 720 млн куб м, листопад 2015 року - 1 169 млн куб м, грудень 2015 року - 1 623 млн куб м.
		Під час судових засідань 21.02.2019 та 22.02.2019 Кабінет Міністрів України в особі своїх представників заперечуючи проти розрахунку вказаних показників, фактично намагався поставити під сумнів те, що позивачем здійснено закупівлю природного газу власного видобутку ПАТ «Укргазвидобування» не у повному обсязі від добутого газу. Такі твердження відповідача 1 ґрунтуються на тому, що 1,1 млн м3 природного газу видобуто ПАТ «Укргазвидобування» за договорами спільної діяльності та інвестиційної діяльності, проте вказаний об'єм природного газу не було реалізоване позивачу. Суд критично оцінює такі доводи відповідача з огляду на те, що природний газ, видобутий на виконання договорів спільної діяльності та інвестиційних договорів не може вважатися природним газом власного видобутку, оскільки блага набуті, або створені внаслідок такої діяльності не можуть вважатися власністю окремої юридичної особи, у даному випадку - ПАТ «Укргазвидобування». При цьому суд відзначає, що зі звичаїв ділового обороту слідує, що порядок визнання права власності, або іншого речового права на блага створені, набуті (видобуті) згідно договорів спільної діяльності та інвестиційних договорів, як правило регламентуються умовами таких договорів.
		Суд відзначає, що всі заперечення відповідачів щодо обсягів та вартості природного газу (імпортованого та власного видобутку) не підтвердженні жодними належними доказами, а ґрунтуються на припущеннях, у той час як рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити гіпотетичні факти та обставини.
		Водночас, всі доводи відповідачів щодо вказаного спростовуються долученими до матеріалів справи доказами, а саме договорами купівлі-продажу природного газу власного видобутку, договорами купівлі-продажу імпортованого природного газу, актами приймання-передачі, а саме: копія договору № УГВ9984/21-15 від 29.12.2014, копія Акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2015,  копія Акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2015, копія Акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2015, копія Акту приймання-передачі природного газу від 24.12.2015, копія Акту приймання-передачі природного газу від 09.12.2015, копія Окремого Контракту № 1S-10/15 від 30.09.2015, копія митної декларації № 3824 з додатком, копія Окремого Контракту № 2S-10/15 від 05.10.2015, копія Окремого Контракту № S-1/10/15 від 23.10.2015, копія Окремого Контракту № S-1/10/15 від 23.10.2015, копія Окремого Контракту № L-1/10/15 від 30.09.2015, копія Окремого Контракту № 1S-11/15 від 26.10.2015, копія Окремого Контракту № L-1/11/15 від 29.10.2015, копія Окремого Контракту № L-2/11/15 від 29.10.2015, копія Окремого Контракту № L-3/11/15 від 05.11.2015, копія Окремого Контракту № 1/11/15 від 30.10.2015, копія Окремого Контракту № 2/11/15 від 03.11.2015, копія Окремого Контракту № 3/11/15 від 04.11.2015, копія Окремого Контракту № 4/11/15 від 04.11.2015, копія Індивідуального договору №№ NGZ-1 від 15.12.2015, копія контракту № 8984/2014 від 23.11.2014 з додатками (мова контракту - англійська), копія контракту № 8984/2014 від 23.11.2014 з додатками (переклад на українську мову), копія Акту № S-10-K1/RWE приймання-передачі природного газу від 10.11.2015, копія Акту № L-10-K1/RWE приймання-передачі природного газу від 10.11.2015, копія Акту № 17-1S10-K-TRS приймання-передачі природного газу від 10.11.2015, копія Акту № 18-2S10-K-TRS приймання-передачі природного газу від 10.11.2015, копія Акту № 10-К-15-КП (мовою оригіналу) «сдачи-приемки природного газа по контракту КП от 19.01.2009 купли-продажи природного газа по итогам поставки в октябре 2015 года» від 09.11.2015, копія (далі мовою оригіналу) «Технического акта № 10-Т-15-КП по итогам поставки природного газав октябре 2015 года» від 09.11.2015, довідка про операції по підприємству Eustream a.s. з 01.10.2015 по 31.10.2015, довідка про операції по підприємству Eustream a.s. з 01.10.2015 по 31.10.2015, довідка про операції по підприємству Eustream a.s. з 01.10.2015 по 31.10.2015, довідка про операції по підприємству Eustream a.s. з 01.10.2015 по 31.10.2015, довідка про операції по підприємству Eustream a.s. з 01.10.2015 по 31.10.2015, копія Акту № L-11-K1/RWE приймання-передачі природного газу від 08.12.2015, копія Акту № L-11-K3/RWE приймання-передачі природного газу від 08.12.2015, копія Акту № 19-1/11-К-GDF приймання-передачі природного газу від 09.12.2015, копія Акту № 20-2/11-К-GDF приймання-передачі природного газу від 09.12.2015, копія Акту № 21-3/11-К-GDF приймання-передачі природного газу від 09.12.2015, копія Акту № 22-4/11-К-GDF приймання-передачі природного газу від 09.12.2015, копія Акту № 19-1S11-K-TRS приймання-передачі природного газу від 09.12.2015, копія Акту № 11-К-15-КП (мовою оригіналу) «сдачи-приемки природного газа по контракту КП от 19.01.2009 купли продажи природного газа по итогам поставки в ноябре 2015 года» від 08.12.2015, копія (далі мовою оригіналу) «Технического акта № 11-Т-15-КП по итогам поставки природного газа в ноябре 2015 года» від 08.12.2015, довідка про операції по підприємству Eustream a.s. з 01.11.2015 по 30.11.2015, копія Акту № 11/2015 надання послуг з транспортування природного газу за листопад 2015 року від 07.12.2015, довідка про операції по підприємству Eustream a.s. з 01.11.2015 по 30.11.2015, довідка про операції по підприємству Eustream a.s. з 01.11.2015 по 30.11.2015, довідка про операції по підприємству Eustream a.s. з 01.11.2015 по 30.11.2015, довідка про операції по підприємству Eustream a.s. з 01.11.2015 по 30.11.2015, копія Акту № 1-NGZ1-12-K-ENG приймання-передачі природного газу від 14.01.2016, копія договору № 1149/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 08.12.2014, копія договору № 1525/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014, копія договору № 1112/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2014, копія договору № 1207/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 15.12.2014, копія договору № 1299/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 25.12.2014, копія договору № 1321/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 25.12.2014, копія договору № 1190/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 12.12.2014, копія договору № 1392/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 29.12.2014, копія договору № 1457/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014, копія договору № 1501/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014, копія договору № 1220/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 15.12.2014, копія договору № 1232/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014, копія договору № 2289/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014, копія договору № 2286/15-ТЕ-22 купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014, копія договору № 2442/15-ТЕ-22 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014, копія договору № 2369/15-ТЕ-22/ПТ купівлі-продажу природного газу від 26.12.2014, копія договору № 2298/15-РО-22 купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014, копія договору № 2295/15-ТЕ-22 купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014, копія договору № 2591/15-ТЕ-22 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014, копія договору № 2236/15-ТЕ-22 купівлі-продажу природного газу від 17.12.2014, копія договору № 3528/15-ТЕ(Т)-30 від 27.02.2015 та додаткової угоди № 2 до нього від 01.07.2015, копія договору № 3517/15-ТЕ(Т)-30 від 13.02.2015, копія договору № 3427/15-ТЕ(Т)-30 від 30.01.2015, копія договору № 3531/15-ТЕ(Т)-30 від 02.03.2015, копія договору № 3502/15-ТЕ(Т)-30 від 10.02.2015, копія договору № 3356/15-ТЕ-30 від 31.12.2014, копія договору № 3314/15-ТЕ-30 від 26.12.2014, копія договору № 3381/15-ТЕ-30 від 31.12.2014, копія договору № 3332/15-РО-30 від 30.02.2015, копія договору № 3329/15-ТЕ-30 від 30.12.2014, копія договору № 5135/15-ТЕ-30 від 30.10.2015, копія договору № 3213/15-ТЕ-30 від 18.12.2014, копія договору № 3132/15-ТЕ-30 від 10.12.2014, копія договору № 5261/15-ТЕ(Т)-30 від 18.11.2015, копія договору № 5252/15-ТЕ-1 від 30.10.2015, копія договору № 1004/15-ТЕ-1 від 24.11.2014, копія договору № 1413/15-ТЕ-1 від 30.12.2014, копія договору № 1233/15-РО-1 від 18.12.2014, копія договору № 1146/15-ТЕ-1 від 08.12.2014, копія договору № 1159/15-РО-1 від 09.12.2014, копія договору № 1158/15-ТЕ-1 від 09.12.2014, копія договору № 2326/15-ТЕ-22 від 24.12.2014, копія договору № 1194/15-ТЕ-1 від 12.12.2014, копія договору № 1470/15-ТЕ-1 від 31.12.2014, копія договору № 5265/15-ТЕ-1 від 20.11.2015, копія договору № 2491/15-ТЕ-22 від 25.02.2015, копія договору № 2564/15-ТЕ-22 від 09.02.2015, копія договору № 2555/15-ТЕ-22 від 06.02.2015, копія договору № 2589/15-ТЕ(Т)-22 від 16.02.2015, копія договору № 2486/15-ТЕ(Т)-22 від 29.01.2015, копія договору № 2516/15-ТЕ(Т)-22 від 31.01.2015, копія договору № 4142/15-ТЕ-22 від 02.06.2015, копія договору № 2162/15-ТЕ-22 від 08.12.2014, копія договору № 2465/15-ТЕ-22 від 30.12.2014, копія договору № 2293/15-ТЕ-22 від 22.12.2014, копія договору № 2217/15-ТЕ-22 від 16.12.2014, копія договору № 2218/15-ТЕ-22 від 16.12.2014, копія договору № 2216/15-ТЕ-22 від 16.12.2014, копія договору № 2368/15-ТЕ-22 від 26.12.2014, копія договору № 2261/15-ТЕ-22 від 18.12.2014, копія договору № 2403/15-ТЕ-22 від 30.12.2014, копія договору № 2360/15-ТЕ-22 від 25.12.2014, копія договору № 2522/15-ТЕ-22 від 30.12.2014, копія договору № 2139/15-ТЕ-22 від 05.12.2014, копія договору № 2024/15-ТЕ-22 від 24.11.2014, копія договору № 2421/15-ТЕ-22 від 30.12.2014, копія договору № 2093/15-ТЕ-22 від 27.11.2014, копія договору № 2463/15-ТЕ-22 від 30.12.2014, копія договору № 2009/15-ТЕ-22 від 24.11.2014, копія договору № 2527/15-ТЕ-22 від 30.12.2014, копія договору № 2405/15-ТЕ-22 від 30.12.2014, копія договору № 2386/15-ТЕ-22 від 29.12.2014, копія договору № 2144/15-ТЕ-22 від 05.02.2015, копія договору № 2256/15-ТЕ-22 від 18.12.2014, копія договору № 2096/15-ТЕ-22 від 27.11.2014, копія договору № 2132/15-ТЕ-22 від 05.12.2014, копія договору № 2572/15-ТЕ-22 від 30.12.2014, копія договору № 2142/15-ТЕ-22 від 05.12.2014, копія договору № 2450/15-ТЕ-22 від 30.12.2014, копія договору № 2213/15-ТЕ-22 від 16.12.2014, копія договору № 2167/15-ТЕ-22 від 08.12.2014, копія договору № 2204/15-ТЕ-22 від 15.12.2014, копія договору № 1543/15-ТЕ-1 від 28.01.2015, копія договору № 1671/15-ТЕ(Т)-1 від 04.03.2015, копія договору № 1664/15-ТЕ(Т)-1 від 23.02.2015, копія договору № 1663/15-ТЕ-22 від 02.03.2015, копія договору № 2803/15-ТЕ(Т)-1 від 23.03.2015, копія договору № 2812/15-ТЕ(Т)-1 від 27.04.2015, копія договору № 1646/15-ТЕ(Т)-1 від 16.02.2015, копія договору № 1480/15-РО-2 від 31.12.2014, копія договору № 1464/15-ТЕ-2 від 31.12.2014, копія договору № 1184/15-РО-2 від 31.12.2014, копія договору № 1181/15-ТЕ-2 від 12.12.2014, копія договору № 1615/15-РО-2 від 30.01.2015, копія договору № 1459/15-ТЕ-2 від 31.12.2014, копія договору № 2805/15-ТЕ(Т)-2 від 30.03.2015, копія договору № 1654/15-ТЕ-15 від 02.03.2015, копія договору № 1544/15-ТЕ-15 від 29.01.2015, копія договору № 1082/15-ТЕ-15 від 26.11.2014, копія договору № 1618/15-ТЕ-15 від 31.12.2014, копія договору № 1360/15-ТЕ-15 від 29.12.2014, копія договору № 1189/15-ТЕ-15 від 12.12.2014, копія договору № 1582/15-ТЕ-15 від 31.12.2014, копія договору № 1034/15-ТЕ-15 від 25.11.2014, копія договору № 1286/15-ТЕ-15 від 23.12.2014, копія договору № 06/10-15-РО-15 від 15.12.2014, копія договору № 855/15-ТЕ-15 від 15.12.2014, копія договору № 1637/15-ТЕ-15 від 30.01.2015, копія договору № 3518/15-ТЕ(Т)-30 від 13.02.2015, копія договору № 5255/15-ТЕ-6 від 30.10.2015, копія договору № 5257/15-ТЕ-6 від 30.10.2015, копія договору № 5244/15-ТЕ-6 від 30.10.2015, копія договору № 1592/15-ТЕ-12 від 27.01.2015, копія договору № 1568/15-ТЕ-12 від 31.12.2014, копія договору № 1395/15-ТЕ-12 від 29.12.2014, копія договору № 1322/15-ТЕ-12 від 25.12.2014, копія договору № 1298/15-ТЕ-12 від 25.12.2014, копія договору № 1336/15-ТЕ-12 від 25.12.2014, копія договору № 1640/15-ТЕ-12 від 12.02.2015, копія договору № 1629/15-ТЕ(Т)-12 від 05.02.2015, копія договору № 1669/15-ТЕ(Т)-2 від 10.03.2015, копія договору № 1645/15-ТЕ-2 від 06.02.2015, копія договору № 1642/15-ТЕ-2 від 11.02.2015, копія договору № 20У-26В-ТЕ(Т)-2 від 27.02.2015, копія договору № 1079/15-ТЕ-2 від 26.11.2014, копія договору № 1198/15-ТЕ-2 від 12.12.2014, копія договору № 1084/15-ТЕ-2 від 26.11.2015, копія договору № 1274/15-ТЕ-2 від 19.12.2014, копія договору № 1570/15-ТЕ-2 від 31.12.2014, копія договору № 1261/15-ТЕ-2 від 19.12.2014, копія договору № 1648/15-ТЕ-2 від 30.01.2015, копія договору № 1080/15-ТЕ-2 від 26.11.2014, копія договору № 1088/15-ТЕ-2 від 04.12.2014, копія договору № 5422/15-ТЕ-23 від 26.10.2015, копія договору № 5445/15-ТЕ-23 від 29.10.2015, копія договору № 5423/15-ТЕ-23 від 26.10.2015, копія договору № 5424/15-ТЕ-23 від 26.10.2015, копія договору № 5432/15-ТЕ-23 від 29.10.2015, копія договору № 5425/15-ТЕ-23 від 26.10.2015, договору № 5441/15-ТЕ-23 від 29.10.2015, договору № 5431/15-ТЕ-23 від 29.10.2015, копія договору № 5434/15-ТЕ-23 від 29.10.2015, копія договору № 5427/15-ТЕ-23 від 23.10.2015, копія договору № 5447/15-ТЕ-23 від 16.11.2015, копія договору № 5433/15-ТЕ-23 від 29.10.2015, копія договору № 5429/15-ТЕ-23 від 28.10.2015, копія договору № 5444/15-ТЕ-23 від 16.11.2015, копія договору № 5443/15-ТЕ-23 від 29.10.2015, копія договору № 5440/15-ТЕ-23 від 29.10.2015, копія договору № 5448/15-ТЕ-23 від 25.11.2015, копія договору № 5439/15-ТЕ-23 від 29.10.2015, копія договору № 5018/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5442/15-ТЕ-23 від 29.10.2015, копія договору № 5019/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5446/15-ТЕ-23 від 29.10.2015, копія договору № 5301/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5302/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5303/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5304/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5305/15-ТЕ-23 від 16.10.2015, копія договору № 1563/15-ТЕ-6 від 31.12.2014, договору № 1603/15-ТЕ-6 від 30.01.2015, копія договору № 1122/15-ТЕ-6 від 05.12.2014, копія договору № 1674/15-ТЕ-6 від 10.03.2015, копія договору № 4451/16-ТЕ(H)-6 від 29.01.2016, копія договору № 3-1172/15-ТЕ-6 від 26.11.2014, копія договору № 1301/15-ТЕ/1522-6 від 05.12.2014, копія договору № 1341/15-ТЕ/12-9775-6 від 29.12.2014, копія договору № 5241/15-ТЕ-6 від 30.10.2015, копія договору № 5256/15-ТЕ-6 від 30.10.2015, копія договору № 5250/15-ТЕ-6 від 30.10.2015, копія договору № 5236/15-ТЕ-6 від 30.10.2015, копія договору № 5248/15-ТЕ-6 від 30.10.2015, копія договору № 5215/15-ТЕ-6 від 20.10.2015, копія договору № 5202/15-ТЕ-23/6 від 20.10.2015, копія договору № 1246/15-РО-6 від 18.12.2014, копія договору № 2143/15-ТЕ-6 від 18.12.2014, копія договору № 12104/1676-ТЕ-6 від 08.06.2015, копія договору № 1396/15-ТЕ-6 від 30.12.2014, копія договору № Э-330/14-ТЕ-1069-16 від 27.11.2014, копія договору № 1268/15-ТЕ-6 від 19.12.2014, копія договору № 2727/1487-ТЕ/2015-6/ПТ від 16.12.2014, копія договору № 2824/15-ТЕ(Т)-6 від 14.09.2015, копія договору № 2727/1486-ТЕ/2015-6 від 16.12.2014, копія договору № 5270/15-ТЕ/27-7/15/512-6 від 11.11.2015, копія договору № 5307/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5306/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5308/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5309/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5310/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5312/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5313/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5314/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5315/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5316/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5317/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5318/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5319/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5320/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5321/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, копія договору № 5322/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, копія договору № 5323/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, копія договору № 5324/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, копія договору № 5325/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, договору № 5326/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, копія договору № 5327/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, копія договору № 5328/15-ТЕ-23 від 17.11.2015, копія договору № 5329/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, копія договору № 2846/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5501/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, копія договору № 5502/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 2839/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, копія договору № 2366/15-ТЕ-38 від 22.12.2014, копія договору № 3461/15-ТЕ-38 від 31.12.2014, копія договору № 3458/15-ТЕ-38 від 31.12.2014, копія договору № 3300/15-ТЕ-38 від 26.12.2014, копія договору № 3464/15-ТЕ-38 від 31.12.2014, копія договору № 3317/15-ТЕ-38 від 29.12.2014, копія договору № 3199/15-ТЕ-38 від 16.12.2014, копія договору № 3437/15-ТЕ-38 від 31.12.2014, копія договору № 3395/15-ТЕ-38 від 31.12.2014, копія договору № 3382/15-ТЕ-38 від 31.12.2014, копія договору № 3394/15-ТЕ-38 від 31.12.2014,копія договору № 3272/15-ТЕ-38 від 24.12.2014, копія договору № 1225/15-ТЕ-6 від 15.12.2014, копія договору № 1077/15-ТЕ-6 від 27.11.2014, копія договору № 1231/15-РО-6 від 15.12.2014, копія договору № 1228/15-ТЕ-6 від 15.12.2014, копія договору №1294/15-ТЕ-38 від 25.12.2014, копія договору № 1627/15-РО-38 від 31.12.2014, копія договору № 1624/15-ТЕ-6 від 31.12.2014, копія договору № 1623/15-ТЕ-6 від 30.01.2015, копія договору № 1338/15-ТЕ-6/219-19 від 30.12.2014, копія договору № 5503/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5002/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5004/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5006/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, копія договору № 5009/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5011/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5017/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5020/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, договору № 5025/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5028/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5030/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5031/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5032/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5033/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5034/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5029/15-ТЕ-23 від 30.10.2015, копія договору № 5008/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5003/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5026/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5022/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5013/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5014/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5027/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5001/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5023/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5010/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, договору № 5021/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 3157/15-ТЕ-23 від 11.12.2014, копія договору № 2819/15-ТЕ-23 від 01.09.2015, копія договору № 2842/15-ТЕ(Т)-33 від 30.10.2015, копія договору № 3485/15-ТЕ-33 від 29.01.2015, копія договору № 3179/15-ТЕ-33 від 12.12.2014, копія договору № 3093/15-ТЕ-33 від 27.11.2014, копія договору № 3473/15-ТЕ-33 від 31.12.2014, копія договору № 3470/15-ТЕ-33 від 31.12.2014, копія договору № 3099/15-ТЕ-33 від 27.11.2014, копія договору № 3210/15-ТЕ-33 від 22.12.2014, копія договору № 3355/15-ТЕ-33 від 31.12.2014, копія договору № 3164/15-ТЕ-33 від 11.12.2014, копія договору № 3169/15-ТЕ-33 від 12.12.2014, копія договору № 3232/15-ТЕ-33 від 19.12.2014, копія договору № 3402/15-ТЕ-33 від 31.12.2014, копія договору № 3478/15-ТЕ-38 від 11.02.2015, копія договору № 3530/15-ТЕ-38 від 20.02.2015, копія договору № 3477/15-ТЕ-38 від 11.02.2015, копія договору № 2834/15-ТЕ-38 від 28.10.2015, копія договору № 3519/15-ТЕ(Т)-38 від 10.02.2015, копія договору № 3488/15-ТЕ-38 від 29.01.2015, копія договору № 3020/15-ТЕ-38 від 26.11.2014, копія договору № 3060/15-ТЕ-38 від 26.11.2014, копія договору № 5005/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5024/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5007/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5012/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5016/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5000/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 5015/15-ТЕ-23 від 20.10.2015, копія договору № 2856/15-ТЕ(Т)-23 від 28.12.2015, копія договору № 2871/15-ТЕ(Т)-23 від 28.12.2015, копія договору № 2855/15-ТЕ(Т)-23 від 17.11.2015, копія договору № 2853/15-ТЕ(Т)-23 від 12.11.2015, договору № 2852/15-ТЕ(Т)-23 від 26.11.2015, копія договору № 2856/15-ТЕ(Т)-23 від 28.12.2015, копія договору № 2851/15-ТЕ(Т)-23 від 12.11.2015, копія договору № 2854/15-ТЕ(Т)-23 від 12.11.2015, копія договору № 2836/15-ТЕ(Т)-23 від 09.11.2015, копія договору № 2859/15-ТЕ(Т)-23 від 23.11.2015, копія договору № 2849/15-ТЕ(Т)-23 від 30.10.2015, копія договору № 2845/15-ТЕ(Т)-23 від 30.10.2015, копія договору № 2821/15-ТЕ(Т)-17 від 28.08.2015, копія договору № 2579/15-ТЕ(Т)-17 від 25.02.2015, копія договору № 2630/15-ТЕ(Т)-17 від 25.02.2015, копія договору № 2565/15-ТЕ(Т)-17 від 02.02.2015, копія договору № 2814/15-ТЕ(Т)-17 від 12.05.2015, копія договору № 2613/15-ТЕ(Т)-17 від 26.02.2015, копія договору № 2644/15-ТЕ(Т)-17 від 05.03.2015, копія договору № 2642/15-ТЕ(Т)-17 від 11.03.2015, копія договору № 2503/15-ТЕ(Т)-17 від 02.02.2015, копія договору № 3264/15-РО-32 від 22.12.2014, копія договору № 3032/15-ТЕ(Т)-32 від 26.11.2014, копія договору № 3205/15-ТЕ(Т)-32 від 16.12.2014, копія договору № 3204/15-ТЕ(Т)-32 від 16.12.2014, копія договору № 3450/15-ТЕ(Т)-39 від 09.02.2015, копія договору № 3511/15-ТЕ(Т)-39 від 09.02.2015, копія договору № 3449/15-ТЕ(Т)-39 від 04.02.2015, копія договору № 3503/15-ТЕ(Т)-39 від 10.02.2015, копія договору № 3479/15-ТЕ(Т)-39 від 11.02.2015, копія договору № 3508/15-ТЕ(Т)-39 від 11.02.2015, копія договору № 3384/15-ТЕ(Т)-39 від 30.12.2014, копія договору № 3543/15-ТЕ(Т)-39 від 27.02.2015, копія договору № 3500/15-ТЕ(Т)-39 від 31.12.2014, копія договору № 3512/15-ТЕ(Т)-39 від 30.01.2015, копія договору № 3460/15-ТЕ(Т)-39 від 31.12.2014, копія договору № 3546/15-ТЕ(Т)-39 від 31.05.2015, копія договору № 3154/15-ТЕ(Т)-39 від 29.12.2014, копія договору № 3269/15-ТЕ(Т)-39 від 24.12.2014, копія договору № 3198/15-ТЕ(Т)-39 від 15.12.2014, копія договору № 3195/15-ТЕ(Т)-39 від 15.12.2014, копія договору № 3556/15-РО-39 від 27.11.2015, копія договору № 3135/15-ТЕ(Т)-32 від 20.12.2014, копія договору № 3032/15-ТЕ(Т)-32 від 26.11.2014, копія договору № 2504/15-ТЕ(Т)-17 від 31.01.2015, копія договору № 2624/15-ТЕ(Т)-17 від 24.02.2015, копія договору № 2820/15-ТЕ-17 від 02.09.2015, договору № 2826/15-ТЕ(Т)-17 від 26.08.2015, копія договору № 2566/15-ТЕ(Т)-17 від 02.02.2015, копія договору № 2502/15-ТЕ-17 від 30.01.2015, копія договору № 2672/15-ТЕ-17 від 16.10.2015, копія договору № 2659/15-ТЕ-17 від 14.04.2015, копія договору № 2373/15-ТЕ-17 від 26.12.2014, копія договору № 2189/15-ТЕ-17 від 12.12.2014, копія договору № 2315/15-ТЕ-17 від 23.12.2014, копія договору № 2318/15-ТЕ-17 від 23.12.2014, копія договору № 2349/15-ТЕ-17 від 25.12.2014, копія договору № 2150/15-ТЕ-17 від 05.12.2014, копія договору № 2429/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2533/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2469/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2125/15-ТЕ-17 від 04.12.2014, копія договору № 2489/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2385/15-ТЕ-17 від 29.12.2014, копія договору № 2447/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2645/15-ТЕ-17 від 23.02.2015, копія договору № 2454/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2562/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2039/15-ТЕ-17 від 25.11.2014, копія договору № 2480/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 3407/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3439/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3091/15-ТЕ-32 від 27.11.2014, копія договору № 3293/15-ТЕ-32 від 26.12.2014, копія договору № 3412/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3431/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3318/15-ТЕ-32 від 29.12.2014, копія договору № 3389/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3495/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3388/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3475/15-ТЕ-32 від 05.12.2014, копія договору № 3349/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3306/15-ТЕ-32 від 26.12.2014, копія договору № 3357/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3054/15-ТЕ-32 від 26.11.2014, копія договору № 3373/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3457/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3499/15-ТЕ-32 від 30.01.2015, копія договору № 3235/15-ТЕ-32 від 19.12.2014, копія договору № 3191/15-ТЕ-32 від 15.12.2014, копія договору № 3222/15-ТЕ-32 від 18.12.2014, копія договору № 3251/15-ТЕ-32 від 19.12.2014, копія договору № 2340/15-ТЕ-17 від 25.12.2014, копія договору № 2054/15-ТЕ-17 від 25.11.2014, копія договору № 207415-ТЕ-17 від 27.11.2014, копія договору № 2072/15-ТЕ-17 від 26.11.2014, копія договору № 2200/15-РО-17 від 15.12.2014, копія договору № 2197/15-ТЕ-17 від 15.12.2014, копія договору № 2077/15-ТЕ-17 від 27.11.2014, копія договору № 2483/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2602/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2640/15-ТЕ-17 від 25.02.2015, копія договору № 2244/15-ТЕ-17 від 18.12.2014, копія договору № 2247/15-ТЕ-17 від 18.12.2014, копія договору № 2050/15-ТЕ-17 від 25.11.2014, копія договору № 2383/15-РО-17 від 29.12.2014, копія договору № 2380/15-ТЕ-17 від 29.12.2014, копія договору № 2285/15-ТЕ-17 від 22.12.2014, копія договору № 2565/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2057/15-ТЕ-17 від 25.11.2014, копія договору № 2542/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2590/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2601/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2530/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 3430/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3429/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3468/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3498/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3440/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3092/15-ТЕ-32 від 27.11.2014, копія договору № 3544/15-ТЕ-32 від 31.03.2015, копія договору № 3422/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3482/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3420/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3315/15-ТЕ-32 від 26.12.2014, копія договору № 3346/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3419/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3361/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3181/15-ТЕ-32 від 12.12.2014, копія договору № 3307/15-ТЕ-32 від 26.12.2014, копія договору № 3313/15-ТЕ-32 від 26.12.2014, копія договору № 3364/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3363/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3362/15-ТЕ-32 від 31.12.2014, копія договору № 3261/15-ТЕ-32 від 22.12.2014, копія договору № 3123/15-ТЕ-32 від 18.12.2014, копія договору № 2434/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2065/15-ТЕ-17 від 26.11.2014, копія договору № 2030/15-ТЕ-17 від 24.11.2014, копія договору № 2514/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2561/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2422/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2470/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2426/15-ТЕ-17 від 26.12.2014, копія договору № 2241/15-ТЕ-17 від 17.12.2014, копія договору № 2586/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2557/15-ТЕ-17 від 28.01.2015, копія договору № 2289/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2408/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2358/15-ТЕ-17 від 25.12.2014, копія договору № 2599/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2119/15-ТЕ-17 від 04.12.2014, копія договору № 2359/15-ТЕ-17 від 25.12.2014, копія договору № 2190/15-ТЕ-17 від 12.12.2014, копія договору № 2538/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2606/15-ТЕ-17 від 31.12.2014, копія договору № 2552/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, копія договору № 2100/15-ТЕ-17 від 27.11.2014, копія договору № 2461/15-ТЕ-17 від 30.12.2014.
		Позивач під час розгляду справи, а також свідок у судовому засіданні 22.02.2019 зауважили, що весь придбаний природний газ, як власного видобутку, так й імпортований природний у попередні періоди, тобто раніше жовтня-грудня 2015 року, для виконання спеціальних обов'язків піднімався з газосховищ ПАТ «Укртрансгаз», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Акту № 182/02-15 відбору природного газу в ПСГ ПАТ «Укртрансгаз» станом на  30.11.2015, Акту № 207/09-15 відбору природного газу шляхом заміщення з ПСГ ПАТ «Укртрансгаз» станом на  31.10.2015, Акту № 183/02-15 відбору природного газу в ПСГ ПАТ «Укртрансгаз» станом на  30.11.2015, Акту № 220/02-15 відбору природного газу в ПСГ ПАТ «Укртрансгаз» станом на  31.12.2015, Акту № 219/02-15 відбору природного газу в ПСГ ПАТ «Укртрансгаз» станом на  31.12.2015.
		Щодо складової «інші економічно обґрунтовані витрати НАК «Нафтогаз», визначені як Ві суд відзначає, що така величина складається з витрат на зберігання природного газу в газосховищах, на відбір природного газу з газосховищ, коштів, вкладених в чистий робочий капітал Компанії та витрат на створення резерву сумнівних боргів.
		Відповідачами під час судового розгляду справи неодноразово заперечувався факт того, що до інших економічно обґрунтованих витрат не може бути включено кошти, спрямовані на робочий капітал, який в свою чергу коригується на ефективну відсоткову ставку по боргових зобов'язаннях. Такі твердження відповідачів ґрунтувались на тому, що кредитні договори Компанією укладені раніше, ніж на неї були покладені спеціальні обов'язки для поповнення обігових коштів, а тому грошові кошти спрямовані на виконання таких боргових зобов'язань не можуть вважатись витратами, понесеними внаслідок виконання спеціальних обов'язків.
		Суд критично оцінює такі доводи відповідачів та зазначає наступне. 
		Сума коштів, вкладених в чистий робочий капітал Компанії у розмірі, необхідному для забезпечення виконання Компанією спеціальних обов'язків, фактично є тими грошовими коштами, які би позивач отримав від здійснення своєї господарської діяльності за звичайних умов, а саме за умови реалізації природного газу на ринку за звичайних ринкових цін. Беручи до уваги, що Положенням було зафіксовано ціну продажу природного газу, а також тарифи для кінцевих споживачів, то витрати на чистий робочий капітал - це фактично є витратами Компанії на дотримання рівня рентабельності юридичної особи, який в свою чергу є обов'язковою умовою для здійснення господарської діяльності.
		Сума вкладень в чистий робочий капітал складається з вартості запасів природного газу в ПСГ для реалізації в межах виконання спеціальних обов'язків (протягом літнього періоду Компанія має закачувати природний газ до ПСГ для подальшої його реалізації для забезпечення потреб споживачів ПСО протягом опалювального сезону); дебіторської заборгованості споживачів ПСО; авансів, сплачених за імпортований природний газ, який придбається для реалізації споживачам ПСО; зменшену на кредиторську заборгованість за придбаний природний газ власного видобутку для реалізації споживачам ПСО.
		Фінансування робочого капіталу здійснювалось за рахунок залучених кредитних ресурсів, зважаючи на брак обігових коштів. Відповідно, Компанія несла витрати на сплату відсотків, частина з яких і були витратами на фінансування чистого робочого капіталу.
		Щодо коефіцієнту, на який коригується показник витрат чистого робочого капіталу - ефективна відсоткова ставка по боргових зобов'язаннях НАК «Нафтогаз України», суд відзначає наступне. 
		Компанією були укладені кредитні договори, копії яким наявні в матеріалах справи, а саме: копія кредитного договору від 17.12.2008 № 218/31/2, копія кредитного договору від 30.12.2008 № 220/31/2, копія кредитного договору від 05.06.2009 № 274/31/2, копія кредитного договору про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії від 10.06.2014 № 5-К/14 VIP, копія кредитного договору від 11.06.2014 № 6-К/14 VIP, копія кредитного договору від 29.07.2014 № 9-К/14 VIP, копія кредитного договору від 24.09.2015 № 13-К/15 VIP, копія кредитного договору від 09.10.2015 № 16-К/15 VIP, копія кредитного договору від 04.12.2014 № 20-К/14 VIP, копія кредитного договору № 151108К48 від 18.07.2008, копія кредитного договору № 151108К70 від 15.10.2008, копія угоди про надання строкової кредитної лінії від 02.07.2012, копія кредитної угоди (відновлювана кредитна лінія для НАК «Нафтогаз України» на закупівлю газу).
		Надання грошових коштів на умовах вказаних кредитних договорів було здійснено для поповнення обігових коштів, за рахунок яких позивачем здійснюється господарська діяльність, в тому числі виконання спеціальних обов'язків. 
		Ефективна відсоткова ставка визначається діленням витрат на сплату відсотків по боргових зобов'язаннях Компанії протягом і-го місяця (бухгалтерські рахунки - 95-1 «Відсотки за кредит» та 95-2 «Інші фінансові витрати») на середньомісячну заборгованість по боргових зобов'язаннях. Середньомісячна заборгованість по боргових зобов'язаннях Компанії визначається як середньоарифметичне кредиторської заборгованості по боргових зобов'язаннях на початок і-го місяця і заборгованості на кінець і-го місяця. Кредиторська заборгованість по боргових зобов'язаннях обліковується на таких рахунках бухгалтерського обліку Компанії: 50-1 «Довгострокові кредити банків в нац. валюті», 50-2 «Довгострокові кредити банку в іноз. валюті», 60-1 «Короткострокові кредити банків в нац. валюті», 60-2 «Короткострокові кредити банків в іноз. валюті», 60-8 «Інші короткострокові позики в іноз. валюті», 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями».
		Із наданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що ефективна відсоткова ставка протягом спірного періоду Компанією була застосована на рівні жовтень 2015 року - 1,12%, листопад 2015 року  - 1,07 %, грудень 2015 року - 1,25%. У судовому засіданні 22.02.2019 свідком були надані пояснення щодо таких розмірів відсоткової ставки, відповідно до яких було зазначено, що Компанії були надані кредити на пільгових умовах, а саме відсоткова ставка за такими борговими зобов'язаннями нижча за середньоринкову відсоткову ставку за кредитами, а тому здійснювати розрахунки за фактичними  відсотковими ставками є економічно недоцільним. Відповідачем такі твердження позивача та свідка не спростовані.
		При цьому, суд відзначає, що за правилами ділового обороту, та приписів Цивільного та Господарського кодексів України кредити надаються на умовах строковості, тобто сплата коштів за користування запозиченими коштами (відсотки за кредитом) мають сплачуватися в обумовлений кредитним договором строк. При цьому покладення на позичальника додаткових функцій - виконання спеціальних обов'язків не змінює строків виконання кредитних договорів. Крім того, позивачем були надані пояснення, що чистий робочий капітал підлягає коригуванню на показник ефективної відсоткової ставки, оскільки за умови ведення господарської діяльності за звичайних умов, Компанія мала достатню кількість обігових коштів, які могла спрямувати на погашення кредитних зобов'язань.
		У своїй сукупності наведені обставини спростовують доводи відповідачів про недоцільність вказаної складової.
		Водночас, суд вважає, що включення до розрахунку витрат на створення резерву сумнівних боргів та авансів, сплачених за імпортований природний газ, є обґрунтованим, оскільки приписи Положення та Закону України «Про ринок природного газу» не передбачають право Компанії здійснювати припинення реалізації природного газу, у той час як постачання природного газу для виробництва теплової енергії має бути безперебійне. Разом з тим, Положенням та Законом України «Про ринок природного газу» не врегульовані правовідносини, що виникають між позивачем та його контрагентами, зокрема, щодо своєчасної оплати реалізованого природного газу, що в свою чергу зменшує обігові кошти Компанії та знижує показник рентабельності позивача. 
		Суд вважає за необхідне відзначити, що наведена позивачем формула не містить тотожних складових, так до значення собівартості імпортованого природного газу не включені аванси за такий газ, а тому заперечення відповідачів є безпідставними. При цьому, оскільки аванси, сплачені за імпортований газ та борги споживачів за попередні періоди обліковуються, як дебіторська заборгованість, то такі значення є економічно обґрунтованими витратами. Суд відзначає, що заперечень з боку відповідача про інші складові формули заявлено не було.
		З системного аналізу наведеного слідує, що позивач, звертаючись із даним позовом про відшкодування шкоди, фактично має намір стягнути з Кабміна суму компенсації.
		За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).
		З огляду на вказане, суд зазначає, що приписи частини 7 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» є підставою виникнення у Компанії законодавчо закріпленого права на отримання компенсації, у Кабінету Міністрів України обов'язку забезпечити здійснення такої компенсації. 
		З огляду на вказане, суд не погоджується із твердженнями Кабміну про те, що здійснення компенсації є абстрактним правом відповідача. При цьому, суд зазначає, що аналогічні заперечення були наголошені Кабміном у межах розгляду адміністративної справи та спростовані судом, з підстав того, що приписами статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» не надано відповідачу можливості обирати з кількох юридично допустимих рішень, а зобов'язано його у рішенні про покладення на суб'єктів ринку природного газу спеціальних обов'язків визначити і джерела компенсації, і порядок визначення такої компенсації.
		За приписами статті 5 Господарського процесуального кодексу України слідує, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Процесуальний закон регламентує право суду захистити порушені права сторони у спосіб, визначений в позовній вимозі, лише за умови, якщо закон або договір не містять ефективного способу такого захисту.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що правовідносини, які виникли між Компанією та Кабінетом Міністрів України є за своєю правовою природою є зобов'язальними та підлягають захисту в спосіб передбачений нормами Господарського та Цивільного кодексу України, зокрема, але не виключно шляхом стягнення суми компенсації. У межах даного позову, встановлене порушене право Компанії не може бути відновлено крізь призму деліктниних правовідносин з Кабміном.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
		Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Суд критично оцінює, доводи Кабміну, що збитки позивача покриваються державними гарантіями наданими у забезпечення облігацій Компанії з огляду на таке.
		Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). Облігації підтверджують зобов'язання емітента за ними (стаття 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).
		Тобто, за своєю правовою природою облігації є видом боргових цінних паперів, що унеможливлює отримання прибутку за ними, за рахунок яких покриваються збитки.
		Водночас, суд зазначає, що 30.10.2009 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1153 «Про реструктуризацію заборгованості Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за зовнішніми запозиченнями та надання державної гарантії за її зобов'язаннями», якою передбачено надання державних гарантій як забезпечення випущених Компанією облігацій. Крім того, 15.12.2010 Кабміном прийнята постанова № 1207 «Деякі питання рефінансування заборгованості Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». 
		У своїй сукупності, таке свідчить про вчинення з боку відповідача 1 дій, спрямованих на мінімізацію витрат на погашення запозичених Компанією грошових коштів, що спростовує доводи про покриття збитків за рахунок облігацій, про які стверджує відповідач 1.
		Також, у межах даного спору відповідач 1 неодноразово наголошував на недотриманні приписів 623 ЦК України, частиною 4 якої передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання, однак суд вважає за необхідне зауважити, що предметом розгляду даного господарського спору є стягнення шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю Кабміну, а не збитків, проти яких заперечує відповідач. Таким чином такі заперечення відповідачів є безпідставними.
		Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про помилковість тверджень відповідача, про те що стягнення збитків з Кабінету Міністрів України є безпідставним, оскільки останній є єдиним акціонером Компанії, а в такому випадку погашення збитків здійснюється за рахунок резервного капіталу Компанії - тобто державних коштів. 
		Такий висновок суду ґрунтується на тому, що принцип свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, не може бути порушений щодо позивача, який також полягає в тому, що юридична особа позивача не звільнена від сплати обов'язкових платежів та податків до Державного бюджету, а тому є самостійним суб'єктом господарювання.
		Щодо доводів відповідачів про безпідставність залучення Державної казначейської служби в якості співвідповідача, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
		Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка, зокрема, передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
		Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства України, позивачу надане право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду.
		Водночас, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів влади, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в справі № 907/769/17 від 26.07.2018.
		Вказане спростовує наведені відповідачами під час судових засідань доводи про те, що процесуальний статус - Державної казначейської служби, як відповідача є необґрунтованим.
		Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Суд зазначає, що відповідачі неодноразово заперечували щодо належності доказів позивача, проте належних доказів на спростування позиції Компанії не надали, як і не надали жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. При цьому, заперечуючи проти наданої позивачем формули розрахунку та самого розрахунку суми компенсації, відповідачі не надали власних розрахунків.
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки порушене імперативне право сторони на отримання матеріальної компенсації не може бути інтерпретоване такою стороною, як завдання шкоди. 
		При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідачів не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про стягнення в рахунок відшкодування завданої шкоди в розмірі 6 633 860 000,00 грн - відмовити повністю.
		2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складене 20.03.2019.
		 
		 
		СУДДЯ                                                                                           В. В. ДЖАРТИ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...