Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/1032/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2019. Зареєстровано: 24.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 березня 2019 року 
		Київ
		справа №808/1032/17
		адміністративне провадження №К/9901/53472/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Батрак І.В. від 19 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., Мельника В.В. від 10 жовтня 2017 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис № 08-04-089/0896-0447 від 26 жовтня 2016 року, винесений відповідачем.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що раціоналізація виробничого процесу у ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» шляхом забезпечення теплоелектростанцій якісними послугами спеціалізованих суб'єктів господарської діяльності на конкурсних умовах та зосередження господарської діяльності на виробництві електричної і теплової енергії жодним чином не пов'язана зі зменшенням обсягів виробництва позивачем, відтак, у відповідача були відсутні підстави для посилання на порушення позивачем пункту 3.3 Колективного договору. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області № 08-04-089/0896-0447 від 26 жовтня 2016 року прийнятий правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства України та не підлягає скасуванню.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» звернулося із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано 18 червня 2018 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 808/1032/17.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
		Разом із касаційною скаргою ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» подано клопотання про участь представника у розгляді справи у касаційному порядку у судовому засіданні, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2019 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 16 вересня 2016 року № 1298 «Про проведення планової перевірки» та направлення на проведення перевірки від 16 вересня 2016 року № 143 у період з 03 жовтня 2016 року по 21 жовтня 2016 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ГУ Держпраці у Запорізькій області Ващиліною І.В. була проведена перевірка додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ТУ ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», за результатами якої складено акт № 08-04-089/0896 від 26 жовтня 2016 року.
		В акті зазначено, що під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 18 КЗпП України у частині порушення норм та гарантій встановлених колективним договором, частини першої статті 5, частини першої статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», а саме: відповідно до пункту 3.3.2 Колективного договору підприємства на 2014-2015 роки загальне зменшення тривалості робочого часу не повинно перевищувати 8 годин на тиждень, однак наказом від 23 липня 2015 року № 84 встановлено зміну істотних умов праці: введення нового графіку роботи з одноденним робочим тижнем з 01 жовтня 2015 року, відповідними діями керівництво підприємства порушило чинне законодавство, де зокрема зазначено, що: Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
		На підставі висновків акта та вказаного порушення відповідачем у той самий день було винесено припис № 08-04-089/0896-0447, яким позивача зобов'язано усунути порушення вимог статті 18 КЗпП України, частини першої статті 5, частини першої статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» вжити дієвих заходів щодо недопущення у подальшому порушення норм та гарантій, встановлених діючим колективним договором.
		Із актом перевірки та приписом ознайомлено генерального директора підприємства Сімченко О.А. під підпис, примірники акта отримано 21 жовтня 2016 року, про що свідчать відповідні відмітки на вказаних документах.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну правову оцінку діям підприємства та дійшли до помилкового висновку щодо порушення позивачем пункту 3.3 Колективного договору, оскільки його положення можуть застосовуватися лише у разі зменшення обсягів виробництва. Крім того, скаржник зазначає, що обсяги виробництва не зменшувались, а з метою уникнення збитковості від здійснення непрофільної діяльності та виконання рішень державного регулятора змінено істотні умови праці, на підтвердження чого були надані докази, які не досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій.
		Крім того, скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що виключні повноваження щодо здійснення контролю виконання умов колективного договору законодавством покладено на самих учасників такого договору, зокрема, профспілкові організації, трудові колективи, відтак, втручання державних органів у правовідносини, що виникають у процесі виконання колективного договору, є неправомірними.
		Від ГУ Держпраці у Запорізькій області відзиву на касаційну скаргу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне. 
		У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
		Частиною третьою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Повноваження ГУ Держпраці у Запорізькій області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Мінсоцполітики від 02 липня 2012 року № 390 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 390), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).
		Відповідно до статті 1, частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Управління Держпраці є органом державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених цим законом; при здійсненні контролю та перевірок Управління Держпраці керується вимогами вищезазначеного Закону.
		Частиною першою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
		Відповідно до частин шостої та сьомої цієї ж статті за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
		На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
		Частина восьма статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлює, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
		Згідно частини дев'ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.
		Частиною одинадцятою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що перевірка позивача проводилась ГУ Держпраці у Запорізькій області у період з 03 жовтня 2016 року по 21 жовтня 2016 року на підставі наказу від 16 вересня 2016 року № 1298 та направлення на проведення перевірки від 16 вересня 2016 року № 143. 
		За результатами перевірки складено акт № 08-04-089/0896 від 26 жовтня 2016 року та припис № 08-04-089/0896-0447 від 26 жовтня 2016 року, яким зобов'язано позивача усунути порушення вимог статті 18 КЗпП України, частини першої статті 5, частини першої статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» вжити дієвих заходів щодо недопущення у подальшому порушення норм та гарантій, встановлених діючим колективним договором та повідомити ГУ Держпраці у Запорізькій області про вжиті заходи до 26 листопада 2016 року.
		Закон України «Про колективні договори і угоди» (далі - Закон № 3356-XII) визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців.
		Відповідно до статті 1 Закону № 3356-XII колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
		Частиною першою статті 5 Закону № 3356-XII встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
		Статтею 10 КЗпП України визначено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3356-XII у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості. 
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що колективні договори укладаються на всіх підприємствах, установах, організаціях, де застосовується наймана праця; умови колективного договору, укладеного на основі чинного законодавства, є обов'язковими для сторін відповідного договору. При цьому у колективному договорі сторони визначають взаємні зобов'язання, у тому числі щодо зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, під час проведення перевірки ГУ Держпраці у Запорізькій області встановлено, що наказом керівника ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 23 липня 2015 року № 84 запроваджено зміну істотних умов праці, а саме: введено новий графік роботи з одноденним робочим тижнем з 01 жовтня 2015 року. Станом на дату прийняття цього наказу на ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» чинним був Колективний договір на 2014-2015 роки, відповідно до пункту 3.3.2 якого встановлено, що загальне зменшення тривалості робочого часу не повинно перевищувати 8 годин на тиждень.
		На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у ГУ Держпраці у Запорізькій області були законодавчо встановлені підстави вважати, що наведеними вище діями позивачем порушено норми та гарантії, які передбачені положеннями Колективного договору (пункт 3.3.2), що у свою чергу є недотриманням вимог статті 18 КЗпП України, частини першої статті 5, частини першої статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» щодо обов'язковості колективного договору для його учасників.
		При цьому посилання скаржника на те, що органи Держпраці не мають права втручатися у правовідносини, що виникають з колективного договору, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне. 
		Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
		Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 96).
		Положення про територіальні органи затверджені наказами Держпраці згідно з Положенням про Головне управління Державної служби України з питань праці в областях, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27 березня 2015 року № 340, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за № 438/26883.
		Відповідності до пункту 1 Положення про Головне управління Держпраці у Запорізькій області, затвердженого наказом від 04 лютого 2016 року № 08, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, їй підпорядковується, повноваження головного управління поширюються на територію Запорізької області.
		Оскільки забезпечення роботодавцем дотримання гарантій, передбачених колективними договорами, належить у тому числі до сфери регулювання трудового законодавства, зокрема, Закону України «Про колективні договори і угоди», колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ГУ Держпраці у Запорізькій області під час здійснення перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та винесення оскаржуваного припису діяло у межах повноважень та у порядку, визначеному законом.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/7745/16, відповідно до якої Держпраці та її управління уповноважені здійснювати перевірку дотримання юридичними особами, які використовують найману працю, у тому числі гарантій, встановлених Законом України «Про колективні договори і угоди». 
		При цьому, визначена у статті 19 КЗпП України та статтях 15 та 18 Закону України «Про колективні договори і угоди», процедура здійснення контролю за дотриманням умов колективного договору не суперечить, визначеній у статті 259 КЗпП України, процедурі здійснення державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.
		Колегія суддів також враховує, що метою здійснення перевірки Держпраці у справі, що розглядається, є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго».
		Стосовно доводів скаржника про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно відхилені деякі докази, колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		За змістом статей 73-76 КАС України докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Зокрема, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими є докази, одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 
		Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано такі докази: аудиторський висновок, баланс, звіт про фінансові результати, форму звітності про ліцензовану діяльність з виробництва. Ці докази, як зазначає скаржник, були подані на підтвердження того, що ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» змінило істотні умови праці, але не скоротило обсяги виробництва. 
		Разом з тим, предметом доказування у даній справі є факт дотримання позивачем гарантій, визначених трудовим законодавством та колективного договору, але не фінансовий стан відповідача, відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення вказаних доказів судами попередніх інстанцій, оскільки відповідні докази не стосуються предмета доказування, тобто не відповідають вимогам, визначеним статтями 73-76 КАС України.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Оскільки колегія суддів залишає у силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» залишити без задоволення.
		Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  М.І. Гриців                                                                              
		                                                                                                      Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...