Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/15527/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2019. Зареєстровано: 24.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 березня 2019 року 
		м.Київ
		справа №686/15527/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/15902/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
		суддів: Білоуса О.В.,  Стрелець Т.Г., 
		розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (судді: Боровицький О.А., Сапальова Т.В., Матохнюк Д.Б.) у справі №686/15527/16-а за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №4 управління патрульної поліції у м.Хмельницькому Тимця Олександра Миколайовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,                          
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Інспектора роти №4 управління патрульної поліції у м.Хмельницькому Тимця О.М., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 21.07.2016 серії ПС2 №865360, винесену посадовою особою управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції, про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
		Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою інспектора роти №4 управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Тимця О.М. від 21 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 
		Відповідно до означеної постанови, в цей день приблизно о 07 год. 46 хв., керуючи транспортним засобом марки «Хюндай Соната» д.н.з. НОМЕР_1, в м.Хмельницькому по вул. Свободи, 73, позивач здійснив зупинку в зоні дії знака 3.34. "Зупинку заборонено", чим допустив порушення вимог п. 8.4."в" Правил дорожнього руху України.
		Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення позивачем вимог частини першої статті 122 КУпАП.
		Натомість суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, з огляду на що дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваної постанови та, як наслідок, наявність підстав до її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
		За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги.
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
		Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
		Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
		Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
		Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
		Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Підпунктом 8.4. «в» ПДР України визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
		Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
		Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
		1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
		2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою винесення оскаржуваної постанови, якою ОСОБА_2 визнано винним за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень стало те, 21 липня 2016 року о 07 год. 46 хв. у місті Хмельницькому по вул. Свободи, 73, позивач, керуючи автомобілем "Хюндай Соната" д.н.з. НОМЕР_2, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», а саме здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив вимоги п. 8.4."в" ПДР України.
		Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, належних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем суду не надано.
		Вказаний висновок суду був зумовлений дослідженням в судовому засіданні здійсненої відповідачем відеофіксації, яка є єдиним доказом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
		Так, із вказаного відеозапису, суд апеляційної інстанції встановив, що ним дійсно зафіксовано автомобіль ОСОБА_2, на узбіччі дороги, однак, за висновком апеляційного суду, відеозапис не містить фіксації факту зупинки автомобіля позивача саме в зоні дії дорожнього знаку 3.34 - «Зупинку заборонено».
		При цьому позивач заперечував проти притягнення його до адміністративної відповідальності та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, спілкуючись з інспектором, зазначав про те, що ним здійснено зупинку до встановленого знаку "зупинку заборонено", тобто вимоги п. 8.4 Правил дорожнього руху України не порушено.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення пункту 3.34 ПДР України, у зв'язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 21 липня 2016 року серії ПС2 №865360. Відповідачем правомірність прийняття оскаржуваного рішення не доведена.
		Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Більшість доводів касаційної скарги, по суті, зводяться до незгоди з мотивами суду апеляційної інстанції, якими він керувався при оцінці доказів, і встановлених на цій підставі обставин дорожньої-транспортної ситуації за участі позивача, що, в підсумку, вплинуло на прийняття рішення про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, поставленого йому у провину та про протиправність оскаржуваної постанови.
		Разом з тим, з урахуванням визначених статтею 341 КАС України меж перегляду касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій, такі аргументи скаржника не можуть слугувати підставою для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду - без змін.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359  Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Хмельницькому Департаменту патрульної поліції, - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач:                                                                      І.Л. Желтобрюх
		Судді:                                                                                          О.В. Білоуса
		                                                                                          Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...