Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 236/3743/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2019. Зареєстровано: 25.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: 22-ц/804/475/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        Єдиний унікальний номер 236/3743/18        Номер провадження 22-ц/804/475/19 
		 
		                                                                                               
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		20 березня 2019 року                        Донецький апеляційний суд у складі:
		 
		головуючого-судді  Мальованого Ю.М.,
		суддів:                     Соломахи Л.І., Санікової О.С.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Розпутько Я.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судо-вих засідань № 3 цивільну справу № 236/3743/18 за позовом ОСОБА_1 до Пуб-лічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заро-бітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 листопада 2018 року (суддя першої інстанції Ткачов О.М.), - 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Краснолиманського міського суду Доне-цької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		Зазначала, що з лютого 1990 року по квітень 2016 року вона працювала на державному пі-дприємстві "Донецька залізниця" і з нею продовжені трудові відносини у ПАТ "Укрзалізниця". В період з 15 квітня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала провідником пасажирсь-кого вагона відокремленого підрозділу "Моторовагонного депо Родакове" структурного підроз-ділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". 17 липня 2017 року за наказом № 410-ос від 17 липня 2017 року була звільнена у зв'язку із скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсації за 25 днів невикористаної відпуст-ки.
		На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за пе-ріод з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року  у сумі 19 532 грн. 31 коп. в тому числі ком-пенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільнення та вимушений простій.  
		Посилаючись на те, що на час звернення до суду відповідач в порушення вимог статей 115, 116 КЗпП України розрахунок з нею не провів, просила стягнути з відповідача на її користь:
		- заборгованість із заробітної плати за період з 01 лютого 2016 року по 31 липня 2016 року у сумі 15 368 грн. 14 коп., 
		- заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня  2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 19 532 грн. 31 коп.,
		- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 18 липня 2017 року станом на 05 жовтня 2018 року у сумі 53 181 грн. 61 коп. (а.с. 4-11). 
		Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
		Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній пла-ті за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року  у сумі 19 532 грн. 31 коп., заборгова-ність по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року по 31 липня 2016 року у сумі 15 368 грн. 14 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 липня 2017 року станом на 05 жовтня 2018 року у сумі 53 181 грн. 61 коп., у загальній сумі 88 082 грн. 06 коп. Вирішено питання про стягнення судового збору. В частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць рішення допущено до негайного вико-нання.    
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній 
		платі, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Зазначив, що право лю-дини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України "Про оплату праці". У спірний період позивач ОСОБА_1 перебувала з Регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах до 17 липня 2017 року, вико-нувала трудові обов'язки у повному обсязі, при звільненні не отримала усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.  Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд критично оцінив посилання на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати та дійшов висновку, що відповідно до судової практики, яка склалася з цього питання, висновок щодо унеможливлювання виконання обов'язків, перед-бачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричинених впли-вом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не може бути доказом звільнення власника чи уповноваженого ним органу від відповідальності перед найманим працівником, оскільки цей висновок викликає сумнів в його відповідності дійсності, є приватним замовлен-ням відповідача, складений на підставі наданих та підібраних відповідачем даним, зазначений висновок зроблено всупереч ст. 259 КЗпП України, яка є спеціальною нормою щодо регулю-вання питання додержання законодавства про працю. 
		Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ПАТ "Укрзалізниця" в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення про стягнення заборго-ваності за період з 01 лютого 2016 року по 31 липня 2016 року з урахуванням сплаченої суми 4 134 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовити.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції відповідач фактично був позбавлений права на подання до суду відзиву, заперечень та інших процесуальних документів, що мають значення для справи. Судом порушено принцип рівності сторін, змагальність, верхо-венство права. Про існування позову ОСОБА_1 відповідач фактично дізнався лише 26 лис-топада 2018 року під час отримання копії повного судового рішення. Копії ухвали про відкрит-тя провадження та позовної заяви на адресу відповідача не надходили. 
		Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відповідач зазначив, що з 16 березня 2017 року у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу "Донецька дирекція залізнич-них перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобі-льного сполучення, відповідно рішення Ради національної безпеки і оборони  України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії  гібридним загрозам націона-льній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв'язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. У зв'язку з відсутністю первин-них документів в структурному підрозділі "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіо-нальної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" підтвердити інформацію щодо фактич-ного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати не можливо. Таким чином, відповідач зазначає, що заборгованість із заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року відсутня, так як її нарахування не здійснювалося. 
		Крім того, відповідач посилається на те, що суд безпідставно задовольнив вимоги про стя-гнення суми заборгованості із заробітної плати у сумі 15 368 грн. 14 коп. в той час як за інфор-мацією "Луганської дирекції залізничних перевезень" заборгованість за час роботи позивача в ДП "Донецька залізниця" була прийнята відповідачем в сумі 9 558 грн. 97 коп. та виплачена у розмірі 4 134 грн. 00 коп.;
		стягуючи не виплачену заробітну плату у сумі 19 532 грн. 31 коп. суд не врахував, що з да-ної суми має бути утриманий Єдиний страховий внесок та військовий збір відповідно до чинного законодавства;
		- суд безпідставно прийняв рішення виключно на підставі наданих позивачем доказів, які виготовлені на непідконтрольній українській владі території, що дає підстави для критичного оцінювання наданих позивачем доказів. За першу половину березня 2017 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату у сумі 1 450 грн. 38 грн. на підставі видаткового касового ордеру              № 671 від 04 вересня 2017 року, що не враховано судом та незаконно стягнуто 19 532 грн. 31 коп.;        
		- вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 53 181 грн. 61 коп. задоволена судом незаконно, так як заборгованість із заробітної плати відсутня.    
		Посилаючись на Висновок торгово-промислової палати України № 126/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків передбачених  законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця», вказує, що ПАТ "Укрзалізниця" підлягає звільненню  від відповідальності  за невиконання обов'язків, передбачених законодавством про працю через відсутність вини.  
		Суму заборгованості за період роботи позивача в ДП "Донецька залізниця" відповідач не вважає заборгованістю із заробітної плати, так як цю заробітну плату нараховувала та мала ви-плачувати інша юридична особа - ДП "Донецька залізниця". Погашення вказаної заборгованості здійснювалося згідно Алгоритму погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам ДП "Донецька залізниця", затвердженого рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 30 червня 2016 року протокол № 32 і відбувалося після переведення працівників до регіональної філії. Згідно з Алгоритмом позивачу було виплачено 4 134 грн. 00 коп. У зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, відповідач не виплатив зазначену суму коштів у повному обсязі. Тому стягнення середнього заробітку за факт наявності такої заборгованості на думку відповідача є незаконним через відсутність вини відповідача, а також через те, що ці кошти не є заборгованістю відповідача із заробітної плати (а.с. 61-63).  
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького апеляційного суду від 03.01.2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи: суд-дя-доповідач ОСОБА_3, судді Соломаха Л.І., Канурна О.Д. (а.с. 95).
		У зв'язку з перебуванням судді Канурної О.Д. на лікарняному протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького апеляційного суду від 23.01.2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи: суддя-доповідач ОСОБА_4, судді Соломаха Л.І., Санікова О.С. (а.с. 159).
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстан-ції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У ч. 3 цієї статті зазначено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників спра-ви, крім випадків, передбачених ст. 369 цього Кодексу.
		Згідно із частинами 1, 3 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у спра-вах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються су-дом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги зазначені в частині першій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. 
		Враховуючи характер спірних правовідносин у цій справі, для повного та всебічного з'ясування обставин справи, розгляд апеляційної скарги здійснюється з повідомленням учасни-ків справи. 
		Адвокатом Глушпенко В.О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1, до апеляційного суду надано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача ПАТ «Укрзалізниця», в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 листопада 2018 року просить апеляційний суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 110-116).
		В судове засідання апеляційного суду 20 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1, пред-ставник позивача адвокат Глушпенко В.О. та представник відповідача ПАТ "Укрзалізниця" не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.
		Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена шляхом роз-міщення 11 березня 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посилан-ням на веб-адресу ухвали Донецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року про призначен-ня справи до розгляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 166).
		 
		Від представника позивача адвоката Глушпенко В.О. до апеляційного суду надійшла за-ява про слухання справи у його відсутність (а.с.  ).
		Представник   ПАТ "Укрзалізниця" судові повістки-повідомлення про розгляд справи 20 березня 2019 року отримав 29 січня 2019  року відповідно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та інформацією з сайту АТ «Укрпошта» (а.с. 167, 194, 199) 
		Представник   ПАТ "Укрзалізниця" апеляційний суд про причини неявки у судове засі-дання не повідомив і відповідно до частини 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що він не з'яви-вся у судове засідання без поважних причин.
		   Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, нале-жним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.  
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтова-ність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		   Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ПАТ «Укрзаліз-ниця» підлягає частковому задоволенню.
		   З матеріалів справи вбачається, що згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 пра-цювала провідником пасажирського вагона (у поїздах приміського сполучення) в локомотивно-му депо Родаково ДП «Донецька залізниця». 
		На підставі Закону України від 23 лютого 2014 року № 4442-4, постанови Кабінету Міні-стрів України від 25 червня 2014 року № 200 Державне підприємство "Донецька залізниця" ре-організовано шляхом злиття у Регіональну філію "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", про що зроблені відповідні записи в трудовій книжці позивачки (а.с. 15-20). Таким чином, після реорганізації з позивачкою продовжені трудові відносини.
		           Наказом начальника структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних переве-зень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 16 березня 2017 року № 58-ДН «Про встановлення простою» для всіх працівників виробничого підрозділу «Ро-даківське моторвагонне депо» було встановлено початок простою з 00.00 годин 20 березня 2017 року; на час простою для всіх працівників встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов'язано всіх працівників виробничого підрозділу, які знаходяться на простої, з'являтися на свої робочі місця, на початку та наприкінці робочого дня розписуватися в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться в простої», оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленої працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно з графіком робот. (а.с.24).
		ОСОБА_1 виходила на роботу в період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, що підтверджено наданими позивачем копіями «Журналу обліку приходу-уходу провідників пасажирських вагонів (в поїздах приміського сполучення) моторвагонного депо Родакове за березень, квітень, травень, червень та липень 2017 року (а.с. 35-46).  
		З 17  липня  2017  року  на  підставі  наказу  № 410/ос від 17.07.2017 року позивач ОСОБА_1 звільнена у зв'язку зі скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 20).
		Звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 19 532 грн. 31 коп., яка складається  з заборгованості за березень 2017 року у сумі 4183 грн. 76 коп. та 796 грн. 39 коп., за квітень, травень  та червень 2017 року по 2153 грн. 33 коп. за кожний місяць, липень 2017 року - 1141 грн.78 коп., а також вихідну допомогу у сумі 4090 грн. 39 коп. і компенсацію за невикористану відпустку за 25 календарних днів у сумі 2850 грн.
		Крім того просила стягнути заборгованість, яка існує за період з лютого по липень 2016 року у розмірі 15 368 грн. 14 коп., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звіль-ненні, починаючи з 18 липня 2017 року по час винесення рішення судом, станом на 05 жовтня 2018 року - 53 181 грн. 61 коп. 
		  На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано до суду розрахунки заро-бітної плати за лютий - липень 2016 року та за період з березня, квітень 2017 року, згідно яких відповідачем до виплати позивачу була нарахована заробітна плата за лютий 2016 року  у сумі 3141 грн.92 коп., за березень 2016 року - 3094 грн. 98 коп., за квітень 2016 року - 3260 грн. 99 коп., за травень 2016 року - 3034 грн. 38 коп., за червень 2016 року - 2311 грн. 30 коп., за ли-пень 2016 року - 524 грн. 57 коп.; за березень  2017 року - 4183 грн. 76 коп., квітень 2017 року - 796 грн. 39 коп. (з цих сум податки та інші обов'язкові платежі не утримувалися (а.с. 21 - 23).
		Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції дійшов висновку, що суми зазначені позивачем відповідають наданим документам та здійсненим розрахункам.
		Апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками. 
		До матеріалів справи залучена довідка заборгованості по заробітній  платі ОСОБА_1, яка працювала в Родаківському моторвагонному депо, згідно якої сума заборгованості по ви-платі заробітної плати з лютого 2016 року по липень 2016 року становить 5200 грн. 99 коп., а з березня по квітень 2017 року - 2263 грн. 12 коп. (а.с.27 зворот). 
		  З урахуванням цієї інформації стягненню з відповідача на користь позивача підлягає забо-ргованість по заробітній платі за лютий - липень 2016 року у сумі 5200 грн. 99 коп., за березень, квітень  2017 року - 2263 грн. 12 коп. (податки та інші обов'язкові платежі з цих сум вже утри-мані).
		Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору від 17 липня 2017 року передбачено право позивача на грошову компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 25 днів та вихідної допомоги (а.с. 26).
		Судом першої інстанції  компенсацію за невикористану відпустку стягнуто у розмірі 2850 грн., будь яких доводів відповідача щодо оспорювання цієї суми відсутні.
		         Оскільки позивача звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, то відповідач зобов'яза-ний виплатити їй вихідну допомогу згідно зі ст. 44 КЗпП України у розмірі середньомісячної заробітної плати.
		Згідно довідки розрахунку вихідної допомоги, наданої відповідачем, розмір одного серед-нього заробітку складає 4090 грн. 39 коп. (а.с.29 зворот). 
		           Доводи апеляційної скарги про відсутність заборгованості є недоведеними. Відповідач не надав доказів щодо виплати позивачу заробітної плати за спірний період.
		За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або запере-чень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		На підставі ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням осо-би, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, ч. 2 - збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сто-ронами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. 
		Доводи відповідача ґрунтуються на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати - накази про прийняття на роботу, про припинення трудового договору, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості.
		Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
		Враховуючи, що в період встановленого регіональною філією «Донецька залізниця» простою, в тому числі і щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних переве-зень», позивач на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення накази про встановлення простою скасовані не були, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.
		Доводи апеляційної скарги про те, що з 16 березня 2017 року від виробничих підрозділів до СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, не спрос-товують висновків суду про наявність заборгованості із заробітної плати.
		Доводи апеляційної скарги про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.
		Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ «Українська залізниця» надано Науково-правовий ви-сновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодав-ством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 70 -86), з якого виходить, що відсутня вина  ПАТ «Українська залізниця» в невиплаті належних працівникові сум при звільненні.
		В той же час висновки зводяться до того, що форс-мажорні обставини свідчать про від-сутність вини підприємства в затримці виплати  належних сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.
		Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової па-лати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первин-ною документацією роботодавця. Отже суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсут-ність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
		Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд першої інстанції зазначив, що висновок щодо унеможливлювання виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричинених впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не може бути доказом звільнення власника чи уповноваженого ним органу від відповідальності перед найманим працівником. Крім того, судом зазначено, що цей висновок викликає сумнів в його відповідності дійсності, є приватним замовленням відповідача, складений на підставі наданих та підібраних відповідачем даним, зазначений висновок зроблено всупереч ст. 259 КЗпП України, яка є спеціальною нормою щодо регулювання питання додержання законодавства про працю. 
		З таким рішенням суду погодитися неможливо з наступних підстав. 
		Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодек-су, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. 
		Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звіль-ненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'яв-лення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповіда-льності. 
		Отже, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на під-приємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
		Відповідач не заперечує, що в день звільнення 17 липня 2017 року розрахунок з позивачем проведений не був і не проведений до теперішнього часу. Проте посилається на те, що з 20 бе-резня 2017 року щодо відповідача засвідчено дію форс-мажорних обставин, які унеможливлю-ють виконання ним своїх зобов'язань відповідно до ст. 47, ст. 116 КЗпП України, що свідчить про відсутність вини відповідача.
		З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що позивач працювала у виробничому підрозділі «Інформаційно-обчислювальний центр та входив до складу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень", який був розташований у м. Донецьку.
		Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збе-реження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію.
		Термін «антитерористична операція» визначено в ст. 1 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом», згідно якої антитерористична операція - ком-плекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та при-пинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності (у редакції Закону України від 05 червня 2014 р. № 1313-VII).
		Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території про-ведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористи-чної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористич-ної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про заве-ршення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. 
		Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташо-вані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про не-відкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
		На теперішній час Указ Президента України про завершення проведення антитерористич-ної операції не видавався.
		Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, м. Донецьк належать до населених пунктів, в яких здійснювалася антитерористична операція.
		Місто Донецьк згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тим-часово не здійснюють свої повноваження.
		Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам на-ціональній безпеці України» від 15 березня 2017 року № 62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», згідно якого тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
		Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних об-ставин (обставин непереборної сили) засвідчено настання для ПАТ «Укрзалізниця», регіональ-ної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» обставин непереборної сили з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», зокрема, щодо виконання зобов'язань перед вивільненими працівниками згідно ст. ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України (а.с. 70-86). 
		Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торго-во-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 ч. 3 ст. 14 у редакції Закону України від 02 вересня 2014 р. № 1669-VII).
		Відповідно до ст. 14-1 Закону України від 2 грудня 1997 р. N 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіо-нальні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини неперебор-ної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єк-та господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обстави-ни непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідво-ротні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умова-ми договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими норматив-ними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії інозе-много ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
		Відповідно до п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та ре-гіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин неперебор-ної сили), який затверджений рішенням Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадуєть-ся також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непере-борної сили) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
		Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та ін-ших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Частина 1 ст. 9 ЦК України передбачає застосування цього Кодексу до врегулювання, зок-рема, трудових відносин, якщо їх не врегульовано іншими актами законодавства.
		Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
		Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
		Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути, і ця подія завдала збитків.
		Отже, науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 підготовлено Торгово-промисловою палатою України у відповідності з її компетенцією і у порядку, встановленому законом, та підтверджує відсутність вини відповідача у невиплаті позивачу належних їй сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
		   Встановивши, що у трудових правовідносинах між АТ "Укрзалізниця" та позивачем з 17 березня 2017 року на тимчасово окупованій території виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач позбавлений можливості виконати зобо-в'язання перед своїми працівниками, передбачені умовами трудового договору (контракту, уго-ди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, суд першої інстанції дійшов помил-кового висновку про відсутність підстав для звільнення власника чи уповноваженої ним особи від відповідальності перед найманим працівником у невиплаті позивачу належних  сум у стро-ки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
		   Такий висновок апеляційного суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, які викладені у постановах від 23 березня 2016 року у справах №№ 6-364цс16, 6-365цс16; від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс16; від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16), та узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 06 лютого 2019 року у справі №408/2331/17 та від 16 січня 2019 року у справі № 335/9304/17-ц.
		   Суд першої інстанції ухвалив судове рішення про задоволення позовних вимог про стяг-нення заборгованості по заробітній платі, про стягнення середнього заробітку за час затрим-ки розрахунку при звільненні з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення підлягає зміні.
		  Беручи до уваги наведене, стягненню на користь позивача підлягає заборгованість по ви-платі заробітної плати за   лютий - липень 2016 року у сумі 5200 грн. 99 коп., за березень, кві-тень  2017 року - 2263 грн. 12 коп. (з цих сум податки та інші обов'язкові платежі вже утрима-ні).
		Крім того на користь позивача підлягає стягненню не виплачена заробітна плата за травень 2017 року у розмірі 2153  грн. 33 коп., за червень 2017 року - 2153  грн. 33 коп., за липень 2017 року - 1151 грн. 78 коп., а також компенсацію за невикористані 25 днів щорічної відпустки у сумі 2850 грн. та вихідна допомога при звільнені у сумі 4090 грн.39 коп., на загальну суму  12 398 (дванадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 83 коп. (з цієї суми мають бути утримати податки та інші обов'язкові платежі). 
		  Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встанов-люються законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав зві-льнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за вико-нану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудо-вого договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, пе-редбачена п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду та-ких справ в усіх судових інстанціях.
		Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати за лютий - липень 2016 року та за березень - квітень 2017 року,   рішення суду щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, стягнення з відповідача на ко-ристь держави судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. також підлягає зміні.
		Від сплати судового збору з цих позовних вимог позивач звільнена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.
		Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини.
		За зверненням до суду з  позовними вимогами  про стягнення заборгованості по виплаті за-робітної плати за лютий - липень 2016 року, за березень - липень 2017 року, компенсації за не-використані 25 днів щорічної відпустки та вихідну допомогу  на загальну суму 34 900 грн. 45 коп. позивачка була звільнена від сплати судового збору.
		Апеляційним судом позовні вимоги задоволено у сумі 19 862 грн. 94 коп., що складає 56,91 % (19862,94 х 100) : 34 900,45 від заявлених позивачем вимог, тому понесені відповідачем судові витрати у розмірі 751 грн. 91 коп. (1321,23 х 56,91%) відшкодуванню не підлягають.
		Разом з тим сума задоволених апеляційних вимог відповідача в частині позовних вимог, що стосуються стягнення заборгованості по заробітній платі, склала 15 037 грн. 51 коп.                      ( 34 900, 45 - 19 862,94), що складає 41,08%  (100% - (15037,51 х 100%) : 34 900,45) від заявлених в цій частині позовних вимог.
		З огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, сплачений відповідачем при подачі апеляційної скарги су-довий збір у розмірі 569 грн. 18 коп. (1321,23 х 43,08%) має бути відшкодований йому за раху-нок держави.
		Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволь-нити частково.
		Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 листопада 2018 року змінити.  
		Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати  за  лютий - липень 2016 року  у сумі 5200 грн. 99 коп., за березень, квітень 2017 року у сумі 2263 грн. 12 коп. (з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі вже утримані).
		Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за травень 2017 року у розмірі 2153  грн. 33 коп., за червень 2017 року - 2153  грн. 33 коп., за липень 2017 року - 1151 грн. 78 коп.; компенсацію за невикористані 25 днів щорічної відпустки у сумі 2850 грн., вихідну допомогу при звільнені у сумі 4090 грн.39 коп., на загальну суму  12 398 (дванадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 83 коп.
		Зобов'язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходу у сумі 12398 (дванадцять тисяч триста дев'яності вісім) грн. 83 коп. утрима-ти з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
		У задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
		Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Акціонерному товариству "Українська залізниця" витрати по сплаті судового збору у розмірі 569  (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 18  коп.  
		ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1).
		Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5).
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		       
		Головуючий:                                                                            Ю.М. Мальований
		 
		Судді:                                                                                       Л.І. Соломаха
		 
		                                                                                             О.С. Санікова
		 
		 
		 
		Повне судове рішення складено 22 березня 2019 року.
		 
		                Головуючий суддя:                                                              Ю.М. Мальований

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...