Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 264/4602/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2019. Зареєстровано: 25.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.
Дата набрання законної сили: 21.03.2019
Номер судового провадження: 22-ц/804/974/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                22-ц/804/974/19 
		                                                                                264/4602/18 
		                                               
		Головуючий у 1-й інстанції Іванченко А.М.
		Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.   
		 
		 
		                                                               П О С Т А Н О В А
		                                                            І м е н е м    У к р а ї н и
		21 березня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		          головуючого Мальцевої Є.Є.,
		          суддів:            Мироненко І.П., Биліни Т.І.,
		          секретар       Сидельнікова А.В.,
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області, ухвалене 27 грудня 2018 року у м. Маріуполі (повний текст складено 06 січня 2019 року), у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» про стягнення заробітної плати - 
		                                                в с т а н о в и в:
		У серпні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі.  
		В обґрунтування позову зазначила, що позивачка в період з 10.01.1997 року по 16.03.2017 року працювала на Приватному акціонерному товаристві «Харцизький трубний завод», наказом № 6585 від 16.03.2017 року трудовий договір, укладений між позивачем та відповідачем, було припинено та позивача було звільнено за згодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.  Відповідач не провів з нею розрахунків при звільненні. Просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 по 16.03.2017 року в розмірі 12793,70 грн. та витрати на правову допомогу.
		 
		Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. 
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що   доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що при звільненні позивача з ним не було проведено повний розрахунок, неможливо зробити беззаперечний висновок щодо наявності та розміру заборгованості відповідача по заробітній платі перед позивачем, а тому така вимога є  недоведеною.
		 
		В апеляційній скарзі представник позивача  ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з ПрАТ «ХТЗ» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 16 березня 2017 року у загальному розмірі 12793 грн. 70 коп., судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що право на оплату праці є конституційним та його захист гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,  ст.116 КЗпП України. 
		Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 01 вересня 2014 року № 2721/05-04 ТПП України про засвідчення настання обставин непереборної сили, який видано відповідачу на відповідні дії, зазначено про неможливість виконання з боку ПрАТ «ХТЗ» зобов'язань стосовно виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів, подання податкової та іншої звітності, але він не застосується, щодо сплати заробітної плати. 
		Грубим порушенням процесуальних норм є відмова у задоволенні позивних вимог позивачу у зв'язку з неможливістю відповідачем надати оригінали відповідних документів та документів підтверджуючих відсутність заборгованості по сплаті заробітній платі, що є безпідставним та не відповідає процесуальним нормам. Відповідач не був позбавлений можливості надати суду оригінали документів, оскільки ним подавались звіти до Державних контролюючих органів,  і він повинен зберігати власну документацію. 
		Суду були надані  позивачем достатні докази: викопіювання з карткового рахунку позивача, де вбачається останнє здійснення  роботодавцем ПрАТ «Харцизький трубний завод»  виплати, яка мала місце  у лютому 2017 року, відомості розрахункового листа за березень  2017 року про належність  виплати звільненому працівникові  12793,70 грн, при цьому інші місяці співпадають  з сумами, які відображені у картковому рахунку за січень-лютий 2017 року; табель обліку робочого часу за березень 2017 року,  довідку про заробітну плату, засвідчені підписами  уповноважених осіб підприємства, скріплені печаткою, де відзначено розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 за березень 2017 року в сумі 12793,70 грн..
		Так, відомості в розрахунковому листі за березень 2017 року щодо кількості відпрацьованих днів і днів в простої  не з вини працівника узгоджуються із наданим позивачем табелем обліку робочого часу за березень 2017 року, засвідченого підписом уповноваженої особи.
		Таким чином, представлені позивачем документи мають ознаки належного і допустимого письмового  доказу, бо мають відомості про заборгованість, засвідчені печаткою і підписом відповідних посадових осіб.
		Твердження відповідача про ненадання позивачем доказів щодо невиплати заробітної плати є неспроможними, оскільки спростовуються відомостями по руху коштів по картковому рахунку позивача, з якого вбачається, що за березень 2017 року колишній роботодавець, ПрАТ «ХТЗ», не здійснював будь-яких виплат, останній платіж здійснений 07 березня 2017 року, що відповідає виплаченій заробітній платі за попередній місяць. 
		Крім того, звертає увагу, що відповідачем порушено ст.116 КЗпП України про строки розрахунку при звільненні. 
		 
		Відповідач скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що скарга позивача не підлягає задоволенню, оскільки  мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо  скасування рішення  суду першої інстанції  є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду ухвалене  у відповідності до вимог  чинного законодавства України, враховуючи всі  фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, судом вірно  застосовано  як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі  з'ясовано обставини справи, що мають значення  для правильного вирішення  цивільного спору, доведено та всебічно  обґрунтовано їх у своєму рішенні, надано оцінку всім доказам, ґрунтуючись  на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності.
		Відповідач вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		На підставі викладеного просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи №264/4993/18 без їх участі, апеляційну скаргу підтримують та просять задовольнити її у повному обсязі.
		Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача та його представника в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Томашкова О.О., який заперечував проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.  
		Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_2 була звільнена з посади економіста першої категорії  ПрАТ «Харцизький трубний завод» з 16 березня 2017 року за угодою сторін, на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується наказом №6585 від 16 березня 2017 року ПрАТ «ХТЗ» та відповідним записом у трудовій книжці.  
		Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. 
		Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 12793,70 грн., позивач посилалася на наявність копії розрахункової відомості (табуляграму) за березень 2017 року (а.с.11), довідки про заробітну плату та інші доходи (а.с.17) від 10 березня 2017 року,  копії табелю обліку робочого часу (а.с.12), викопіювання з карткового рахунку позивача (а.с.14-16).
		Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами. 
		Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
		У ст.30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов'язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
		Табуляграма це звітний документ, результат розрахунку, віддрукований на табуляторі або друкованому пристрої комп'ютера. Таким чином, табуляграма є підтвердженням нарахованої заробітної плати, яка містить відомості про період оплати, загальну нараховану суму, розшифровку виплат та утримань і не є безспірним доказом на підтвердження розміру заборгованості.
		Представник відповідача в судовому засіданні вказував на те, що 15 березня 2017 року адміністративна будівля ПрАТ «ХТЗ», яка розташована у місті Харцизьку, захоплена так званим формуванням «ДНР», первинні бухгалтерські та кадрові документи залишились у захоплених приміщеннях.
		Вказані обставини не заперечується сторонами та підтверджується інформацією ЄРДР, до якого внесено відомості за №12017050410000782 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.341 КК України. 
		Представлені позивачем докази, обґрунтовано були відвернуті судом як такі, що не відповідають вимогам ст.95 ЦПК України.
		Так, за змістом ч.ч.1,2,4,6 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Оригінали поданих документів із засвідченням чинними легітимними печатками і штампами, впровадженими після 25 березня 2017 року (після повідомлення правоохоронних органів і розміщення оголошення про втрату контролю над печаткою підприємства) позивачем чи його представником до суду першої чи апеляційної інстанцій надано не було, а відповідачем чинність цих документів не підтверджена. 
		Факт виконання позивачем певної  роботи впродовж спірного періоду з 01 березня 2017 року  по 16 березня 2017 року будь-якими належними і допустимими доказами в розумінні ч.6 ст.95 ЦПК України не підтверджений. 
		Надана довідка про заборгованість по заробітній платі датована 10 березня 2017 року, тобто датою за 6 днів раніше, аніж фактично трапилося звільнення позивача 16 березня 2017 року (яке не було запланованим, і відбулося внаслідок непередбачуваних обставин), не відповідає вимогам процесуального закону щодо належності, допустимості і достовірності доказів. Тому даний документ, рівно як і не засвідчені копії табелю обліку робочого часу, розрахункового документу (табуляграми), цілком обґрунтовано не були взяті судом до уваги.
		Відповідач з об'єктивних причин позбавлений можливості підтвердити або спростувати розмір заборгованості перед позивачем, тому що  первинні документи, необхідні для нарахування заробітної плати та всіх інших платежів, що належать до виплати працівникам при звільненні, зберігалися в бухгалтерії ПрАТ «ХТЗ» в адміністративні будівлі (м.Харцизьк), оскільки використовувалися в оперативній діяльності останнього.
		З моменту захоплення ПрАТ «ХТЗ» в місті Харцизьку будь-які видані підприємством  документи не можуть бути належними доказами з огляду на те, що підприємство вийшло з-під контролю органів державної влади, не надає звітність до податкових органів та Пенсійного фонду України та фактично припинило свою діяльність як суб'єкт господарювання в Україні. 
		Згідно зі ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Частина перша ст.9 ЦК України передбачає застосування цього Кодексу до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо їх не врегульовано іншими актами законодавства.
		Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
		Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
		Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		У пункті 1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути, і ця подія завдала збитків.
		Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорі обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. 
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
		Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі №6-2159цс15 та в подальшому підтримана у постановах від 23 березня 2016 року у справі №6-364цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, а також у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 408/5985/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі №  335/9304/-17,  від 11 жовтня 2018 року у справі № 408/2391/17-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 408/2305/17-ц, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
		Відповідно до сертифікату Торгово-промислової України від 01 вересня 2014 року за №2721/05-4  встановлено, що за інформацією Служби безпеки України (лист від 13 червня 2014 року №33/2117) прийнято рішення щодо проведення в Донецькій області АТО. На підставі наданих документів торгово-промислова палата засвідчила настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року для ПрАТ «ХТЗ» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавства, яке стосується справляння та сплати податків та обов'язкових платежів; на момент видачі сертифіката обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити не можливо.
		Окрім цього, відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 23 червня 2017 року, унеможливлення виконання зобов'язань ПрАТ «ХТЗ», передбачених ст.ст.47, 116 КЗпП України, а саме: 16 березня 2017 року кожному працівникові видати належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Донецької області, у тому числі м.Харцизьк Донецької області, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії становити неможливо. 
		Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язальної сторони за трудовим договором (ПрАТ "ХТЗ"), вони об'єктивно впливають на її зобов'язання, передбачені ст.ст. 47 і 116 КЗпП України, та не уможливлюють їх виконання.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 16 березня 2017 року в розмірі 12793,70  грн.  задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження своїх вимог, а підстави для застосування судом правила, встановленого ч.4 ст.81 ЦПК України, щодо наслідків ненадання доказів, відсутні.
		Оскільки у задоволенні основних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, відсутні підстави і для задоволення  вимог про компенсацію відповідачем понесених позивачем витрат з оплати правничої допомоги в сумі 3000 грн.
		Інші доводи апеляційної скарги наведених висновків суду не спростовують.
		З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача  задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
		                                                              п о с т а н о в и в:
		   
		Апеляційну  скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
		Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
		Повний текст судового рішення виготовлено 22 березня 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                        Є.Є. Мальцева
		 
		Судді:                                                                                                  І.П. Мироненко
		 
		 
		                                                                                                             Т.І. Биліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...