Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12454/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2019. Зареєстровано: 25.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.
Дата набрання законної сили: 21.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"21" лютого 2019 р.                                     Справа№ 910/12454/17
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Буравльова  С.І.
		суддів:            Власова Ю.Л. 
		          Мартюк А.І. 
		 
		секретар                 Добрицька В.С.
		за участю 
		представників:        позивача - Колосюк С.Л.
		                                 відповідача-1 - Роїк О.О. 
		                                 відповідача-2 - Козуб Б.Ю. 
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Національного банку України
		на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 р. (повне рішення складено 17.10.2018 р.)
		у справі № 910/12454/17 (суддя - Маринченко Я.В.)
		за позовом Національного банку України
		до 1. Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістик"
		про визнання правочину удаваним
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У липні 2017 року Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" про визнання удаваним кредитного договору № DNHSLOK271016 від 27.10.2016 р. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, Національний банк України посилається на те, що кредитний договір від 27.10.2016 р. № DNHSLOK271016 вчинений відповідачами з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, - договору доручення по сплаті коштів в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором про надання відповідачу-1, як комерційному банку, кредиту для підтримки ліквідності, тому позивач просив визнати оспорюваний правочин удаваним. 
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2017 р. у справі № 910/12454/17 у задоволенні позову Національного банку України відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 р. рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 р. у справі № 910/12454/17 залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 24.04.2018 р. рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 р. у справі №910/12454/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 р. у справі № 910/12454/17 у задоволенні позову Національного банку України відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, Національний банк України подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
		Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що між відповідачами насправді виникли правовідносини з договору доручення, врегульовані статтею 1000 ЦК України, оскільки ТОВ «Агротермінал Логістік» платіжними дорученнями № G1027L005G від 27.10.2016 р. на суму 714000000,00 грн та № G1027L005H від 27.10.2016 р. на суму 282135000,00 грн погасило заборгованість ПАТ КБ «Приватбанк» перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 р.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 р. апеляційну скаргу у справі № 910/12454/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Руденко М.А., Дідиченко М.А.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12454/17 та призначено її до розгляду на 10.12.2018 р.
		Разом з цим суддями Пономаренком Є.Ю. та Дідиченко М.А. заявлено самовідвід у розгляді даної справи на підставі ч. 3 ст. 36 ГПК України.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 р. заяву суддів Пономаренка Є.Ю. та Дідиченко М.А. про самовідвід у справі № 910/12454/17 задоволено, а справу передано на повторний автоматизований розподіл для здійснення визначення судової колегії.
		На підставі зазначеної ухвали та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/60/18 від 29.11.2018 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12454/17.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 р. апеляційну скаргу у справі № 910/12454/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Мартюк А.І., Власов Ю.Л.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 р. було призначено розгляд апеляційної скарги на 28.01.2019 р.
		У судовому засіданні 28.01.2019 р. було оголошено перерву до 21.02.2019 р.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
		05.12.2014 р. між Національним банком України (далі - кредитор) та Публічним акціонерним товариством комерційного банку "Приватбанк" (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 120 (далі -договір).
		Відповідно до п. 1.1 договору кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах визначених цим договором.
		За змістом п. 1.2 договору кредит надається для підтримки ліквідності на суму 3640000000,00 грн до 02.12.2016 р.
		Як передбачено п. 1.4 договору, в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником з повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпечення заставою вимоги, кредитор укладає з майновим поручителем іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно у вигляді цілісного майнового комплексу за ринковою вартістю не менше ніж 5536 млн. грн. 
		20.02.2015 р. між Національним банком України (далі - кредитор) та Публічним акціонерним товариством комерційного банку "Приватбанк" (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 10 (далі - кредитний договір № 10).
		Відповідно до п. 1.2 цього договору кредитор надав позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності на суму 2280000000 грн строком до 08.02.2017 р. 
		Згідно з п. 1.4 кредитного договору № 10 в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпечення заставою вимоги, кредитор укладає з майновим поручителем іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно у вигляді цілісного майнового комплексу за ринковою вартістю не менше ніж 3004,5 млн. грн, а також договір фінансової поруки з власником істотної участі в ПАТ КБ "Приватбанк". 
		Постановою Правління Національного банку України від 24.03.2016 р. № 195/БТ визначена черговість виконання відповідачем-1 кредитних зобов'язань перед позивачем, яку Рішенням Правління Національного банку України № 99-рш/БТ від 30.06.2016 р. доповнено пунктом 9 та встановлено порядок виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань перед позивачем (НБУ) за кредитними договорами, за винятком кредитних договорів № 7 від 04.03.2014 р. та № 26 від 04.04.2014 р., у такій черговості: 
		- у першу чергу сплачується прострочена заборгованість за основною сумою боргу та нарахованими процентами за користування кредитами, за якими обсягу майна, що забезпечує виконання зобов'язань за відповідними кредитними договорами, з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, недостатньо для задоволення вимог Національного банку України за кредитними договорами; 
		- у другу чергу сплачується прострочена заборгованість за основною сумою боргу та нарахованими процентами за користування кредитами, за якими обсягу майна, що забезпечує виконання зобов'язань за відповідними кредитними договорами, з урахування коригуючих коефіцієнтів, достатньо для задоволення вимог Національного банку України за кредитними договорами; 
		- у третю чергу сплачується заборгованість, яка не є простроченою, за основною сумою боргу та нарахованими процентами за користування кредитами, за якими обсягу майна, що забезпечує виконання зобов'язань за відповідними кредитними договорами, з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, недостатньо для задоволення вимог Національного банку України за кредитними договорами; 
		- у четверту чергу сплачується заборгованість, яка не є простроченою, за основною сумою боргу та нарахованими процентами за користування кредитами, за якими обсягу майна, що забезпечує виконання зобов'язань за відповідними кредитними договорами, з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, достатньо для задоволення вимог Національного банку України за кредитними договорами; 
		- у п'яту чергу сплачується неустойка (пеня, штраф).
		27.10.2016 р. між Публічним акціонерним товариством комерційного банку "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістик" було укладено кредитний договір № DNHSLOK271016 (далі - кредитний договір).
		Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А.1 цього договору з лімітом та на цілі, визначені в пункті А.2 цього договору не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни; відновлювальна кредитна лінія (кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів, рахунки яких відкриті у банку.
		Розділом "А" кредитного договору визначено істотні умови кредитування, зокрема, пунктом А.1 передбачено вид кредиту - відновлювана кредитна лінія; пунктом А.2 встановлено ліміт цього договору: 996135000,00 грн, в тому числі на такі цілі: в розмірі 996135000,00 грн на поповнення обігових коштів; в розмірі 0,00 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених пунктами 2.1.5, 2.2.12 цього договору; в розмірі 0,00 грн для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними в пункту 2.1.1 цього договору; в розмірі 0,00 грн на сплату судових витрат, передбачених пунктами 2.2.15, 2 3 13, 5.8 цього договору; пунктом А.3 визначено термін повернення кредиту - 26.10.2017 р.
		В якості забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором в заставу відповідача-1 передано майнові права за договором застави частки у статутному фонді № DNHSLOK271016/DZ від 27.10.2016 р.
		Електронним повідомленням від 26.10.2016 р. № 20.1.0.0.0/7-182474 ПАТ «КБ «Приватбанк» повідомив Національний банк України про погашення заборгованості.
		Так, станом на 26.10.2016 р. відповідач-1 має прострочену заборгованість перед Національним банком України на загальну суму 14498068426,02 грн, в тому числі за кредитним договором № 10 від 20.02.2015 р. на суму 1915200000,00 грн, та при черговому погашенні заборгованості за кредитами у жовтні 2016 року відповідачу-1 необхідно дотримуватися черговості погашення, визначеної постановою Правління Національного банку України № 195/БТ від 24.03.2016 р., а саме кошти направити на погашення простроченої заборгованості за найбільш незабезпеченим заставою кредитним договором № 10 від 20.02.2015 р. 
		27.10.2016 р. позивач направив на адресу відповідача-1 електронне повідомлення № 41-0005/88873, в якому зазначив про порушення відповідачем-1 встановленої позивачем черговості погашення кредитів рефінансування та попередив відповідача-1 про те, що у разі невиконання вимог позивача щодо першочергового погашення заборгованості за кредитним договором № 10 від 20.02.2015 р. останній залишає за собою право вжити заходи щодо погашення/стягнення заборгованості відповідача-1 відповідно до постанов та розпоряджень Правління Національного банку України.
		Також 27.10.2016 р. на рахунок позивача від відповідача-2 надійшли грошові кошти в розмірі 996135000,00 грн на дострокове погашення основної заборгованості за кредитним договором від 05.12.2014 р. № 120.
		При цьому, на підставі розпорядження № 4491-р від 27.10.2016 р. позивачем вказані кошти було направлено на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 10 від 20.02.2018 р. у відповідності до рішень Правління Національного банку України від 27.10.2016 р. № 377-рш/БТ, від 13.10.2016 р. № 337-рш/БТ та постанови Правління Національного банку України від 24.03.2016 р. № 195/БТ.
		02.12.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістик" направив на адресу позивача лист № 02-12/01 про здійснення часткового погашення кредиту з посиланням на платіжні доручення із призначенням платежу "в рахунок часткового погашення кредиту за кредитним договором від 05.12.2014 р. № 120".
		У відповідь на вказаний лист 29.12.2016 р. позивач повідомив про направлення 996135000,00 грн на погашення заборгованості відповідача-1 перед позивачем.
		Спір у справі виник у зв'язку з тим, що укладений між відповідачами кредитний договір № DNHSLOK271016 від 27.10.2016 р., на думку позивача, є удаваним у зв'язку з наявністю в його сторін наміру приховати вчинення договору доручення на перерахування відповідачем-2 кредитних коштів на користь позивача в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідача-1.
		За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Як передбачено ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
		Згідно з п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
		Тобто, для визнання правочину удаваним позивачем має бути доведена спрямованість волі обох сторін договору (наявність у обох сторін договору умислу) на: породження правовідносин саме за договором доручення; приховання правовідносин доручення кредитним договором.
		Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Агротермінал Логістік» та ПАТ КБ «Приватбанк» мали умисел укласти договір доручення та умисел приховати договір доручення шляхом укладення кредитного договору.
		Доводи скаржника про те, що між відповідачами насправді виникли правовідносини з договору доручення, врегульовані статтею 1000 ЦК України, оскільки ТОВ «Агротермінал Логістік» платіжними дорученнями № G1027L005G від 27.10.2016 р. на суму 714000000,00 грн та № G 1027L005H від 27.10.2016 р. на суму 282135000,00 грн погасило заборгованість ПАТ КБ «Приватбанк» перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 р., колегія суддів вважає необґрунтованими.
		Вбачається, що умови кредитного договору № DNHSLOK271016 від 27.10.2016 р. не містять ознак договору доручення згідно статей 1000 - 1007 ЦК України. 
		Також, в матеріалах справи відсутні будь-які доручення, видані ПАТ КБ «Приватбанк».
		Натомість, про наявність ознак саме кредитних правовідносин свідчать зміст та положення кредитного договору № DNHSLOK271016 від 27.10.2016 р., а також факт укладення договору застави частки № DNHSLOK271016 від 27.10.2016 р. в його забезпечення.
		При цьому, ні Національний банк України, ні ПАТ КБ «Приватбанк» не заявляли позовів про визнання недійсним кредитного договору, чи про визнання недійсним договору застави як такого, що забезпечує нібито неіснуючі кредитні зобов'язання.
		Крім того, погашення заборгованості ПАТ КБ «Приватбанк» перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 р. здійснювалось ТОВ «Агротермінал Логістік» не від імені та не в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк», а від свого власного імені та в своїх власних інтересах як іпотекодавця за іпотечним договором № 121 від 08.12.2014 р.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто він повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовної заяви, сам спір поза вимогою визнати правочин удаваним між сторонами відсутній. 
		Таким чином, заявлена позивачем вимога про визнання правочину удаваним є неефективним способом захисту у розумінні наведених приписів, оскільки, навіть у випадку визнання правочину удаваним, даний факт не відновить прав позивача при їх реальному порушенні, так як матиме наслідком лише встановлення юридичного факту. 
		Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про визнання удаваним кредитного договору № DNHSLOK271016 від 27.10.2016 р. є недоведеною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
		З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Національного банку України задоволенню не підлягає. 
		При цьому судом першої інстанції було враховано вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду справи та вирішено спір на підставі достовірних доказів, яким дана належна правова оцінка.
		Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище.
		Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
		Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2018 р. у справі №  910/12454/17 залишити без змін.
		3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Національний банк України.
		4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України. 
		 
		Повний текст постанови складено 25.03.2019 р.
		 
		Головуючий суддя                                                            С.І.  Буравльов 
		 
		Судді                                                                                Ю.Л. Власов
		 
		                                                                                А.І. Мартюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...