Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2357/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2019. Зареєстровано: 25.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.
Дата набрання законної сили: 18.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua 
		У Х В А Л А 
		 
		18.03.2019 Справа № 905/2357/15 
		Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Бутовій Є.В., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком
		про: 
		- поновлення строку ТОВ Шляхове будівництво Альтком на звернення зі скаргою на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1;
		- визнання неправомірною та скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 за виконавчим провадженням ВП №58191100, про: відкриття виконавчого провадження ВП №58191100, про арешт коштів боржника від 24.01.2019 року, про стягнення з боржника основної винагороди від 24.01.2019 року, про арешт майна боржника від 26.01.2019 року, про арешт коштів боржника від 31.01.2019 року, про розшук майна боржника від 14.02.2019 року, про арешт майна боржника від 14.02.2019 року,про розстрочення виконання рішення 15.02.2019 року,про арешт коштів боржника від 18.02.2019 року,про арешт коштів боржника від 19.02.2019 року;
		 
		по справі за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ 
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком, м. Маріуполь, Донецької області 
		про стягнення 909556987,59грн.
		 
		та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком , м. Маріуполь , Донецької області
		до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ 
		про визнання кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р. недійсним,- 
		 
		за участю представників сторін:
		від стягувача: ОСОБА_2 - адвокат за довіреністю № 09/12/16 від 16.01.2019р.;
		від боржника: ОСОБА_3 - адвокат за довіреністю № ДСФ/Д/Юр/КАВ/45 від 06.03.2019р.;
		приватний виконавець: не з`явився.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		26 лютого 2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Маріуполь Донецької області надійшла скарга на рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства Юстиції України ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58191100.
		У зв`язку з відрахуванням зі штату судді Мельниченко Ю.С. відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області за № 01-01/123 від 26 лютого 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Демідову П.В.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 лютого 2019 року скаргу призначено до розгляду та встановлено, що вона подана в межах процесуального строку, виходячи з обставин, які наведені у скарзі. У звязку з чим, підстави для поновлення строку подання скарги були відсутні в умовах обставин, які були доведені суду на час вирішення питання про прийняття скарги до розгляду. 
		В обґрунтування заяви скаржник посилається на незаконність дій приватного виконавця ОСОБА_1, що полягають у :
		порушені принципу територіальності при відкритті виконавчого провадження № 58191100 у розумінні приписів ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»;
		накладанні арешту на кошти на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, а саме на рахунку № 2600000140215 в АТ «КБ «Глобус» та рахунках, відкритих у ПАТ «АБ «Укргазбанк»;
		невірному зазначені розміру заборгованості та арешту, що підлягає примусовому стягненню без врахування ухвали господарського суду від 16.01.2017 року по справі № 905/2357/15 про розстрочку рішення суду;
		невірному визначенні розміру заборгованості за наказом № 905/2357/15 від 23.12.2016 року.
		У звязку з чим скаржник просить суд визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця ОСОБА_1 про:
		відкриття виконавчого провадження ВП №58191100 від 24.01.2019 року;
		арешт коштів боржника від 24.01.2019 року;
		арешт коштів боржника від 24.01.2019 року;
		стягнення з боржника основної винагороди від 24.01.2019 року;
		арешт майна боржника від 26.01.2019 року;
		арешт коштів боржника від 31.01.2019 року;
		розшук майна боржника від 14.02.2019 року;
		арешт майна боржника від 14.02.2019 року;
		розстрочення виконання рішення 15.02.2019 року;
		арешт коштів боржника від 18.02.2019 року;
		про арешт коштів боржника від 19.02.2019 року.
		7 березня 2019 року від скаржника через канцелярію суду надійшли додаткові письмові пояснення до скарги, згідно з якими скаржник звертає увагу суду на відсутність у боржника майна, яке знаходиться або зареєстровано на території Київського виконавчого округу та підтверджує цей факт відповідними доказами (підтверджуючи дані обставини виписками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо скаржника). Додатково пояснює необґрунтованість відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем ОСОБА_1 за місцезнаходженням Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус», в якому скаржник має банківський рахунок та зазначає, що грошові кошти не є індивідуально визначеним майном та визначаються родовими ознаками, що відповідно унеможливлює їх ідентифікацію, тобто, грошові кошти не є тотожними банківському рахунку, який є лише засобом ідентифікації клієнта.
		В судовому засіданні представник позивача заперечував проти долучення до матеріалів справи додаткових пояснень та доказів, посилаючись на порушення скаржником ст. 80 ГПК України. ОСОБА_3, суд зазначає, що обмеження, встановлені процесуальним законодавством, стосуються подання доказів у ході позовного провадження та не обмежують сторін у процедурах, повязаних із судовим контролем за виконанням рішень, передбаченого розділом шостим ГПК України.
		 11 березня 2019 року в ході судового засідання представник стягувача заперечував проти задоволення скарги та надав суду копії окремих документів виконавчого провадження, на які посилався як на підставу відмови у скарзі.
		12 березня 2019 року від приватного виконавця через канцелярію суду надійшли заперечення на скаргу , згідно з якими виконавець проти задоволення скарги заперечував з підстав, визначених в запереченнях та надав копії матеріалів виконавчого провадження. 
		Приватний виконавець в судове засідання не зявився, про дату, місце та час засідання був повідомлений належним чином. ОСОБА_3, за змістом ст. 342 ГПК України, неявка зазначеної особи не пререшкоджає розгляду скарги. 
		Рішенням господарського суду Донецької області від 17 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитом в сумі 384 193 251,26грн., 76 070 263,75грн.  заборгованість по відсоткам, 19 000, 00грн. - заборгованість по комісії, 1 501, 48грн. - пеню за несвоєчасну сплату комісії, 3% річних за відсотками в сумі 740 225, 54грн., 3% річних по комісійній винагороді в сумі 269, 02грн., індекс інфляції по відсотках в сумі 5 378 037,28грн., індекс інфляції по комісійної винагороді в сумі 910,00грн., судовий збір в сумі 93 685,07грн.
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 13 грудня 2016 року рішення залишено без змін. 
		23 грудня 2016 року на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 січня 2017 року частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» та розстрочено виконання вищезазначеного рішення на 48 місяців зі сплатою щомісячно 9 718 690,49грн., починаючи з лютого 2017р.
		В ході розгляду скарги, сторонами та приватним виконавцем до справи були надані копії матеріалів виконавчого провадження, пояснення та заперечення, у звязку з чим судом встановлено наступне. 
		23 січня 2019 року стягувач звернувся до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 із заявою про передачу виконавчого документа на виконання. Із зазначеної заяви вбачається, що стягувач вимагав від приватного виконавця відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2357/15 від 23.12.2016 року, вказуючи на те, що боржник має зареєстровану адресу у м. Маріуполь та має відкритий рахунок № 2600000140215 в ПАТ «КБ «Глобус» м. Київ. Посилався на те, що згідно інформації Єдиного веб-порталу використання публічних коштів від 18.01.2019 року на зазначений вище рахунок надходили кошти в сумі 360 584,12 грн., 318 339,12 грн.(копії виписок були надані стягувачем до заяви). Посилаючись не те, що безготівкові кошти мають статус майна, заявник вимагав відкрити виконавче провадження у виконавчому окрузі міста Києва за місцезнаходженням рахунків, на яких обліковуються кошти.
		Одночасно в заяві було зазначено про вимогу про арешт коштів на рахунках в Промінвестбанку, Укргазбанку, Державному експертно-імпотрному банку України, в Донецьких філіях банків «Камбіо» та ОСОБА_4 Аваль, також на майно, що є предметом застави за договором № 15-94/02-58/09. 
		До заяви, стягувачем був наданий наказ, на оборотній старинці якого зроблена відмітка Департаментом державної виконавчої служби відділом примусового виконання рішень про часткове стягнення за наказом в сумі 97 492,46 грн. 07.11.2017 року 
		24 січня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (далі приватний виконавець) на підставі заяви стягувача прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58191100 з виконання наказу господарського суду Донецької області по справі № 905/2357/15 від 23 грудня 2016 року про стягнення с боржника на користь стягувача суми боргу 466 399 650,94 грн. Зобовязано боржника подати декларацію про доходи та майно. Постановлено стягнути з боржника виконавчій збір/основну винагороду у розмір 46 639 965,09 грн. 
		Того ж дня, приватним виконавець окремо постановлено стягнути с боржника основну винагороду у розмірі 10 % від суми, яка підлягає стягненню, а саме 46 639 365, 09 грн.
		Як свідчать матеріли виконавчого провадження, зазначена постанова була надіслана на адресу боржника 24.01.2019 року та отримана ним 4.02.2019 року, про свідчить витяг з офіційного сайту Укрпошти, який містіться в матеріалах виконавчого провадження.
		У день відкриття виконавчого провадження приватний виконавець прийняв постанову про арешт коштів боржника, що містяться його рахунках № 2600000140215, 26108702040215,26107703040215, 26009300000037, відкритих в АТ «Комерційний Банк «Глобус», та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках , накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 513039616,03 грн. 
		Того ж дня, приватним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника, які містяться на рахунках у філії Головне управління по м. Київу та Київської області АТ «Ощадбанк», Промінвестбанку, Укргазбанку, Державному експертно-імпотрному банку України, та інших , зазначених в постанові банках, що відкриті та будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках , накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 513039616,03 грн. 
		Одночасно із прийняттям постанов, на адресу вказаних банків були направлені платіжні вимоги про стягнення коштів в сумі 513039616,03 грн.
		Платіжні вимоги прийняті банками до виконання. 24.01.2019 року з рахунків скаржника, викритих в Банку «Глобус», на виконання платіжних вимог приватного виконавця було здійснено часткове списання грошових коштів, крім коштів з рахунку 26107703040215, оскільки платіжна вимога була повернута Банком із посиланням на заборону стягнення зазначених коштів, у звязку із тим, що на ньому обліковуються кошти, які є обєктом обтяження , зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 17123566. 
		У відповідь на зазначену постанову, Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» повідомив приватного виконавця, що зазначений вище рахунок використовується з метою здійснення оплати із перерахування заробітної плати, сплати податків, податкових платежів та інших платежів.
		26 січня 2019 року приватним виконавцем прийнято постанову про арешт усього майна, що належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 512839571,03 грн.
		28.01.2019 року на адресу приватного виконавця надійшла відповідь КБ «Глобус» від 25.01.2019 року № 113-БТ про виконання постанови про арешт коштів, про наявність коштів на рахунках боржника. До зазначеного листа Банком надана виписка по рахунку 2600000140215 про обіг та наявність коштів в період з 01.12.2018 року по 24.01.2019 року, з якої вбачається наявність коштів на рахунку станом на 24.01.2019 року в сумі 31 754,88 грн. , на рахунку 26108702040215 в сумі 20 000 грн.
		30.01.2019 року боржник звернувся до ПАТ Укргазбанк та приватного виконавця з вимогою повернути без виконання постанову про арешт коштів, які обліковуються на його рахунках, відкритих в зазначеному банку, у звязку із тим, що вони використовуються ним для розрахунків по соціальним та страховим виплатам, виплатам заробітної плати, податків, зборів та інших обовязкових платежів. У відповіді на зазначену вимогу боржника, АБ «Укргазбанк» повідомив листом від 30.01.2019 року № 5-70/269/2019 про те, що кошти на рахунках боржника дійсно використовуються для зазначених виплат а також інших платежів, повязаних із господарською діяльністю власника рахунку.
		31 січня 2019 року приватним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника, на рахунках відкритих в АБ «Украгазбанк» №№ 26001212002477, 26006212002289, у тому числі коштів на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 513016579,34 грн.
		Як свідчать матеріали виконавчого провадження, платіжні вимоги, які надсилалися приватним виконавцем до установ банків з метою виконання наказу суду та постанов про арешт грошових коштів, в більшій частині поверталися без виконання у звязку із відсутністю грошових коштів на рахунках або у звязку із тим, що обліковані кошти мали спеціальне цільове призначення (страхові, арештовані по інших зобовязаннях боржника тощо) . З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в ході його дії було здійснено списання в рахунок провадження грошових коштів боржника : 24.01.2019 року в сумі 20 000грн, 45.12 грн, 29.01.2019 року  3060,57 грн., 5.02.2019р. -4494,14 грн., 26.02.2019 року  32,88 грн. (т. 19 арк. справи 2-108). 
		Листом від 31.01.2019 року № БТ 737 ПАТ АБ «Укргазбанк» повідомив приватного виконавця про відмову в арешті коштів на рахунку № 26042903289472.980, у звязку із тим, що зазначений рахунок відкритий за договором банківського рахунку на підстави Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Таким чином доводи скаржника про арешт коштів, які мають спеціальне цільове призначення спростовуються матеріалами виконавчого провадження. 
		14.02.2019 року приватний виконавець прийняв постанову про розшук майна боржника згідно із зазначеному в неї переліку. Того ж дня було прийнято постанову про арешт майна боржника, а саме техніки та іншого рухомого майна. 
		15.02.2018 року стягувач, листом № 09-2-2/1 повідомив приватного виконавця про наявність ухвали господарського суду Донецької області від 15.02.2017 року про розстрочку виконання рішення суду по справі 905/2357/15 та надав зазначену ухвалу до відома. 
		15 лютого 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 прийнято постанову про розстрочення виконання рішення на підставі зазначеної ухвали суду, та постановлено розстрочити виконання наказу № 905/2357/15 у сумі боргу 466 399 650,94 грн на 48 місяців зі сплатою щомісячно 9 718 690, 49 грн., починаючи з лютого 2017 року.
		Того ж дня, приватним виконавцем прийнято постанову про внесення змін до процесуальних документів, а саме постановлено:
		що, сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом станом на 1.02.2019 року становить 233 151 079,30 грн. ;
		внести зміни до п. 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2019 року та визначено розмір основної винагороди, що підлягає стягненню, в сумі 23 315 107,93 грн.;
		внести зміни до постанови про стягнення с боржника основної суми винагороди та визначено розмір основної винагороди, що підлягає стягненню, в сумі 23 315 107,93 грн.;
		внести зміни до п. 1 резолютивної частини постанов від 24.01.2019 року та 31.01.2019 року, у частині суми, в межах якої необхідно накласти арешт, та встановлено що зазначена сума становить 256466256,23 грн.; 
		внести зміни до п. 1 резолютивної частини постанов від 26.01.2019 року та 14.02.2019, у частині суми, в межах якої необхідно накласти арешт на майно боржника , та встановлено що зазначена сума становить 256466256,23 грн.
		Зазначена постанова мотивована тим, що приватний виконавець був повідомлений про наявність ухвали про розстрочення рішення суду лише 15.02.2019 року та прийнята приватним виконавцем на підстави ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
		18 лютого 2019 року приватним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника на рахунку № 26005001025792, який відкритий в АТ «Мотор-Банк» у тому числі коштів на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику , у межах суми стягнення та основної винагороди приватного виконавця в сумі 256 404 652,86 грн.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) охоплює сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		За змістом ст. 2, ст. 5 Закону України « Про виконавче провадження» право вибору предявлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до їх компетенції, належить стягувачу.
		Згідно із ст. 24 зазначеного Закону, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням його майна.
		На підставі ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, в якої останній має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт.
		Як зазначено вище, стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою про передачу виконавчого документу на виконання, в якому обґрунтував своє звернення знаходженням грошових коштів боржника на рахунках в ПАТ «КБ «Глобус» у місті Києві та підтвердив зазначену обставину доказами  виписками з Єдиного веб-потралу використання публічних коштів. Листом від 25.01.2019 року № 115-БТ ПАТ «КБ «Глобус» підтвердив, що станом на 24.01.2019 року на рахунках боржника в банку акумульовано грошові кошти в загальній сумі 51 800 грн. 
		За контекстним змістом глави 13 ЦК України, до складу речей входять предмети матеріального світу, у тому числі: окремі речі, сукупність речей, майнові права та обов'язки, гроші, валютні цінності, цілості майнові комплекси тощо. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. До того, ж речі поділяються на визначенні індивідуальними ознаками або родовими ознаками (ти що мають ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою).
		Згідно із ст. 139 ГК України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
		Статтею 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). За змістом ст. 6 зазначеного Закону, грошові кошті в безготівковій формі акумулюються на рахунках, які відкриваються установами банків за ініціативою та вибором юридичних, фізичних осіб для забезпечення господарської діяльності і власних потреб.
		Згідно із ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки відкривають своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. При цьому, вкладні та поточні рахунки відкриваються на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору (депозитні) або для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України(поточні).
		Незалежно від того, як розглядати безготівкові кошти, як майнові права до банку або як річ із родовими ознаками, вони, за змістом ст. 190 ЦК України є майном у розумінні визначення обєктів цивільного обігу.
		До того ж, послідовність наведених вище норм, свідчить про те, що грошові кошти у безготівковій формі, акумульовані на рахунках, відкритих субєкту, є власним майном такого субєкту, на яке можливо звернення стягнення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». 
		При визначенні місцезнаходження такого виду майна, як безготівкові кошти, слід приймати до уваги місце їх обліку, тобто місцезнаходження банку, в якому відритий відповідний рахунок. Така позиція суду ґрунтується на вимогах ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», згідно якої ініціювання переказу (у нашому випадку доступ до майна), здійснюється шляхом подання ініціатором до банку,в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
		До того ж, викладена позиція суду збігається із позицією Верховного суду, яка викладена у постанові від 10 вересня 2018 року по справі № 905/3542/15.
		У зв'язку із викладеним та враховуючи, що в заяві стягувача про передачу виконавчого документа та накладення арешту на майно (кошти) боржника були зазначені рахунки боржника, що відкриті у банківських установах з місцем реєстрації у місті Києві, а саме у банку ПАТ «КБ «Глобус» (місцезнаходження: місто Київ), були надані докази, які свідчать про наявність грошових коштів на рахунках в зазначеному банку, а також наявність в матеріалах справи виписок та листа ПАТ «КБ «Глобус», з яких вбачається, що на рахунках скаржника №№ 2600000140215, 260107703040215 станом на 24.01.2019 року знаходилось 131 800 грн., суд зазначає, що доводи скаржника про порушення приватним виконавцем принципу територіальності при відкритті виконавчого провадження спростовуються матеріалами справи. У звязку з чим суд зазначає, що приватний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження із дотриманням вимог ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому окрузі міста Київ. 
		Стосовно правомірності відкриття виконавчого провадження у визначеної в постанові сумі та розмірі основної винагороди, суд зазначає наступне.
		У відповідності до ст. ст.326, 327 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. За змістом ст. 331 ГПК України виконання рішення може бути розстрочено, про що постановлюється відповідна ухвала. Згідно із ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
		Як встановлено судом та наведено сторонами, ухвалою господарського суду Донецької області від 16 січня 2017 року було розстрочено виконання рішення по справі № 905/2357/15 на 48 місяців зі сплатою щомісячно 9 718 690,49грн., починаючи з лютого 2017р.
		ОСОБА_3, як свідчать матеріали справи, на час відкриття виконавчого провадження стягувач не повідомив приватного виконавця про наявність ухвали суду про розстрочення виконавчого провадження. У звязку з чим, приватним виконавцем 24.01.2019 року було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено про відкриття провадження з виконання наказу № 905/2357/15, виданого 23.12.2016 року господарським судом Донецької області про стягнення з ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» на корсить ПАТ « АК ПІБ» суми боргу в розмірі 466 399 650,94 грн. та про стягнення основної винагороди в розмірі 46 639 965,09 грн (що складає 10 % від суми, яка підлягає примусовому стягненню).
		Скаржник посилається на те, що приватний виконавець порушив діюче законодавство та не пересвідчився в реєстрі судових рішень про наявність ухвали про розстрочення виконання рішення по справі 905/2357/15. Суд не погоджується з таким доводом скаржника у звязку із наступним. 
		Як вказувалося вище, згідно із ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
		Так за змістом ч. 4 ст. 19 ГПК України, сторони зобовязані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обовязкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування тощо. 
		Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено обовязків державного (приватного) виконавця щодо зясування обставин та результатів розгляду заяв, клопотань сторін судом, який прийняв рішення що підлягає примусовому виконанню. 
		Отже, сукупність зазначених норм свідчить про те, що про настання відповідних обставин, яки мають вплив на хід виконавчого провадження, саме сторони повинні письмово повідомити виконавця.
		Лише сам факт оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не може слугувати підставою для вчинення виконавцем дій, які випливають з цього рішення. 
		Зрозумілою є логіка законодавця, оскільки саме стягувач та боржник є як зацікавленими, так і обізнаними сторонами щодо певного, окремо взятого виконавчого провадження.
		Звільнення сторін від обов'язків, встановлених ч.4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та перекладання цих обов'язків тільки на виконавця, а саме зобов'язання постійно здійснювати перевірку всіх офіційних державних реєстрів та сайтів щодо наявності обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, по кожному з проваджень, що знаходиться на виконанні певного виконавця, не відповідає розподілу обов'язків між учасниками виконавчого провадження, визначеному ст.18 та ст. 19 Закону; тягне за собою умисне чи недбале невиконання сторонами своїх обов'язків, встановлених Законом, та покладання надмірного тягаря на виконавця, повязаного із визнанням його дій незаконними.
		Як свідчать матеріали справи, скаржник 30.01.2019 року вже був обізнаний про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів на його рахунках, про що свідчить його лист на адресу ПАТ «Укргазбанк» (Т.18, арк. справи 187). Але, про факт розстрочення виконання судового рішення приватний виконавець був повідомлений лише 15.02.2019 року стягувачем (лист № 09-2-2/1). Скаржник, в свою чергу не виконав покладені на нього обовязки та не повідомив приватного виконавця про розстрочку виконання рішення.
		Суд зазначає, що факт обізнаності скаржника про відкриття виконавчого провадження став відомий суду в ході розгляду скарги, після її прийняття до розгляду, у звязку з чим суд був позбавлений можливості застосувати ст. 341 ГПК України та відмовити в прийнятті скарги. 
		Враховуючи викладене, суд зазначає, що приймаючи до виконання наказ № 905/2357/15 та відкриваючи виконавче провадження 24.01.2019 року, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 діяв у межах обставин, які йому були відомі, та у межах повноважень, встановлених Законом, та обумовлених відомими йому обставинами.
		ОСОБА_3, у межах цієї справи розглядається питання щодо правомірності та скасування постанов приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 58191100.
		Враховуючи судову практику, що склалася на час розгляду скарги, та яка знайшла своє відображення у постанові Пленуму ВГСУ № 89 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (п.9.13), суд зазначає, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. У скарзі заявник просить скасувати спірні постанови. ОСОБА_3, вимога скаржника про скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою є тотожною вимогам про визнання постанови недійсною. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови, а не про визнання їх недійсними.
		Таким чином, скаржником ставиться питання про визнання неправомірними та недійсними постанов приватного виконавця, прийнятих у ході виконавчого провадження ВП № 58191100. Встановивши факт субєктивної законності поведінки приватного виконавця при прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження та всіх інших процесуальних документів, суд не може погодитися з тим, що ці процесуальні документи обєктивно можуть вважатися правомірними та дійсними у відповідній частині, в умовах їх обовязковості для сторін виконавчого провадження та третіх осіб (банків, експертів, бірж, інших кредиторів боржника, тощо).
		Стягувач, звертаючись до приватного виконавця із заявою від 23.01.2019 р., висловив свою волю щодо примусового виконання наказу, виданого на підставі рішення господарського суду по справі № 905/2357/15. Як було вже зазначено вище, згідно із вимогами ст. 33 Закону «Про виконавче провадження», рішення, щодо якого було встановлено розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені судом. Законом не встановлений обовязок стягувача, у разі розстрочки виконання рішення, звертатися із вимогою про відкриття виконавчого провадження кожного разу, коли наступає строк, як і не встановлений механізм відкриття виконавчого провадження щодо кожного наступного платежу, встановленого розстрочкою у випадку прогресуючий заборгованості. ОСОБА_3 виконання рішення, щодо якого встановлено розстрочення повинно виконуватися в частині та строки, встановлені судом. Такий підхід забезпечує гарантії, надані учасникам спірних відносин Конституцією України, Конвенцією про захист прав людина та основоположних свобод, щодо обовязковості судового рішення та практичної реалізації захисту порушеного права шляхом виконання остаточного рішення суду. 
		Таким, чином суд зазначає про відсутність підстав вважати неправомірною та недійсною постанову приватного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом - наказом господарського суду Донецької області по справі № 905/2357/15, проте виконавчі дії за цім наказом повинні виконуватися з урахуванням ухвали суду від 16.01.2017 року про розстрочення, як це встановлено ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження».
		У відповідності до ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді відсотка від суми, що підлягає стягненню. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. За змістом Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМУ від 8.09.2016 року № 643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми. 
		За змістом ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору на підставі постанови, яка є виконавчим документом (ч. 1 ст. 3 Закону), який виконується в порядку примусу.
		В свою чергу виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню (ч.2 ст. 27 Закону «Про виконавче провадження»).
		Враховуючи встановлену судом розстрочку виконання рішення по справі 905/2357/15, правомірним є встановлення та стягнення суми основної винагороди виходячи із суми заборгованості, яка підлягає примусовому стягненню на час прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження.
		Як встановлено судом, на час звернення до приватного виконавця заборгованість за рішенням суду складала 466 399 650,94 грн., проте примусовому стягненню станом на 24.01.2019 року з урахуванням розстрочки підлягало 223 432 388,81 грн., у звязку з чим правомірним є стягнення основної винагороди в сумі 22 343 238,88 грн.
		Враховуючи викладене, суд робить висновок про часткову невідповідність постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення основної винагороди щодо суми винагороди в розмірі 24 296 726, 21 грн., що є різницею між вказаною у постановах сумою та розміром, який мав стягуватися на цей час.
		У даному випадку і далі, приймаючи рішення про визнання недійсним наступних постанов приватного виконавця у відповідній частині, суд виходить з того, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, яке забезпечує досягнення мети правосуддя  виконання остаточного рішення. При цьому суд вважає за необхідне послатися на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України", в якому нагадується, що пункт 1 статті 6 Конвенції, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
		Тому, суд зауважує, що у такому важливому питанні як виконання судового рішення, не може бути застосований формальний підхід та визнані в цілому неправомірними рішення, дії та бездіяльність виконавця, якщо в деякій частині він діяв в межах закону. Така позиція суду кореспондується із позицією Верховного суду, яка висловлена у ході перегляду процесуальних рішень, прийнятих за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця у справі № 5023/3166/12 (постанова від 19.06.2018 року), та в якої Верховний суд погодився із правомірністю визнання недійсною постанови виконавця не в цілому, а в окремій частині. 
		Виходячи з того, що примусовому стягненню станом на 24.01.2019 року за наказом суду № 905/2357/15 та постановою про стягнення основної винагороди підлягало 245 775 627,69 грн., постанови від 24.01.2019 року: 
		про арешт коштів на рахунках в банках, які відкриті та будуть відкриті у банках, перелічених у постанові;
		про арешт коштів на рахунках, які відкриті та будуть відкриті у АТ «КБ «Глобус», 
		є недійсними в сумі, яка перевішує суму, яка підлягла примусовому стягненню станом на 24.01.2019 року , а саме в сумі 267 263 988,34 грн.
		Як встановлено судом у ході вивчання матеріалів виконавчого провадження, 24.01.2019 року на виконання платіжних вимог приватного виконавця з рахунків боржника на користь виконавця було списано 20 045,12 грн., у звязку з чим станом на 26.01.2019 року правомірним є накладання арешту на майно боржника у сумі 245 755 582,57 грн. Таким чином постанова про арешт всього майна боржника від 26.01.2019 року є недійсною в частині суми звернення стягнення в розмірі 267 083 988, 34 грн. (що за аналогічними висновками, викладеними вище, перевищує належну до стягнення суму на момент застосування арешту).
		31.01.2019 року приватним виконавцем прийнята постанова про арешт коштів, що містяться на рахунку № 26006212002289 та всіх інших рахунках які відкриті та будуть відкриті в ПАТ АБ Укргазбанк в межах суми 5130165579,34 грн. ОСОБА_3, згідно із постановою від 24.01.2019 року приватним виконавцем було постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах), у тому числі відкритих у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк», та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника  Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком». 
		Листом від 31.01.2019 року № БТ -737 Украгазбанк повідомив приватного виконавця про прийняття до виконання постанови про арешт коштів від 24.01.2019 року, а також проінформував про неможливість арешту коштів на рахунку № 26042903289472, оскільки цей рахунок відкритий на підставі Законів України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
		Проаналізувавши вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає що в умовах запровадженого на час відкриття виконавчого провадження арешту коштів боржника на всіх рахунках, що відкриті та будуть відкриті останнім, у тому числі в ПАТ «АК Украгазбанк» (постанова про арешт коштів від 24.01.2019 року), постанова про арешт коштів від 31.01.2019 року є зайвою та такою, що прийнята поза межами діючого законодавства, а тому є недійсною, оскільки кошти на рахунках ПАТ «АК Украгазбанк» вже арештовані на підставі постанови від 24.01.2019 року.
		Стосовно доводів скаржника щодо незаконності дій приватного виконавця щодо арешту коштів на рахунку № 2600000140215, відкритому у АТ «КБ «Глобус», та рахунках, відритих в ПАТ АБ «Украгазбанк», у звязку із тим, що вони використовуються боржником для здійснення соціальних та страхових виплат, виплат заробітної плати працівникам і сплати податків, зборів та інших обовязкових платежів до бюджетів різних рівнів, суд зазначає.
		У відповідності до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобовязані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Більш детальний перелік рахунків, накладання арешту та звернення стягнення на кошти на яких прямо заборонено законом, наведений у ст. 48 зазначеного Закону. 
		За Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою НБУ 11.09.2017 № 89, поточними є рахунки за номером 2600 «Кошти на вимогу субєктів господарювання» із ознакою синтетичного рахунку активно-пасивний. У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, за дебетом поточного рахунку проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; суми, що обумовлені договором між банком та клієнтом ? власником рахунку; надані кредити овердрафт, за кредитом рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки з обліку відповідних. 
		Таким чином, поточні рахунки мають універсальний характер та використовуються його власниками для проведення будь-яких операцій без обмеження цільового призначення.
		Скражником не доведено, що поточний рахунок № 2600000140215, відкритий в АТ «КБ Глобус», та рахунки, відриті в АБ «Укргазбанк» використовується виключно для проведення спеціальних платежів. Більш того, матеріалами справи вони спростовуються.
		Як було зазначено вище, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Глобус» своїм листом від 30.01.2019 року повідомив про використання коштів на рахунку № 2600000140215 для здійснення оплати соціальних та страхових виплат, виплат заробітної плати працівникам та сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів та інших платежів. До матеріалів виконавчого провадження зазначеним Банком також були надані виписки по операціях на рахунку № 2600000140215 за період з 1.12.2018 року по 24.01.2019 року справи, з яких вбачається, що боржник ініціював перекази із зазначеного рахунку без будь-яких обмежень в їх цільовому призначенні на всі потреби.
		Листом від 30.01.2019 року № 5-70/269/2019 ПАТ АБ «Укргазбанк» підтвердив,що грошові кошти на поточних рахунках ТОВ «ШБ «Альтком» №№ 26001212002477, 26006212002289, використовуються для проведення як обовязкових платежів так і для платежів , повязаних із господарською діяльністю.
		До того, ж судом враховано, що приймаючи постанови про арешт коштів боржника, приватним виконавцем були зроблені виключення щодо арешту коштів, що містяться на рахунках боржника і накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. 
		Враховуючи викладене, суд зазначає про спростування доводів скаржника про неправомірний арешт коштів із спеціальним цільовим призначенням.
		При розгляді питання про визнання неправомірною постанови приватного виконавця про розшук майна боржника, суд зазначає, що скаржником не наведено обєктивних та обґрунтованих підстав для визнання її недійсною, в умовах правомірного відкриття виконавчого провадження. 
		Стосовно постанови приватного виконавця про арешт майна від 14.02.2019 року, скаржник мотивує свої вимоги неправомірним відкриттям виконавчого провадження, неправомірним визначенням суми заборгованості, в межах якої проводяться виконавчі дії, та інше, наведене в скарзі. За змістом ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. ОСОБА_3, накладаючи арешт, приватним виконавцем не було визначено межі арешту по сумі, у звязку з чим постанова має ознаки невідповідності вимогам закону. Враховуючи викладене суд вважає, що вимога скаржника в цієї частині підлягає задоволенню.
		Скаржником оскаржується також постанова приватного виконавця про розстрочення виконання рішення від 15.02.2019 року. Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що приватним виконавцем враховано ухвалу господарського суду від 16.01.2017 року про розстрочення виконання рішення по справі 905/2357/15, у звязку з чим ним, на підставі ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено розстрочити виконання зазначеного рішення на 48 місяців зі сплатою щомісячно 9718690,49, починаючи з лютого 2017 року.
		За змістом ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», яка кореспондується із ст. 33 зазначеного Закону, виконавець за заявою стягувача може відстрочити або розстрочити виконання рішення, крім судового, про що виносить постанову. Судом враховано, що встановленням розстрочки приватний виконавець фактично продублював рішення суду про розстрочку, проте встановлення приватним виконавцем розстрочення окремою постановою у межах виконавчого провадження № 58191100 створює на майбутнє загрозу конфлікту такої постанови із можливим рішенням суду про скасування розстрочення рішення по справі № 905/2357/15. У звязку з викладеним, суд дійшов висновку, що зазначена постанова прийнята поза межами компетенції приватного виконавця, тому є недійсною.
		Стосовно постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника на рахунку № 26005001025792, відкритому у АТ «Мотор  Банк», та всіх інших відкритих рахунках, та рахунках що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди в сумі 256 404 652,86 грн. від 18.02.02.2019 року, суд зазначає, наступне. 
		Згідно з попереднім висновком суду, на час відкриття виконавчого провадження примусовому стягненню підлягала заборгованість у сумі 223 432 388,81 грн. (сума платежів з лютого 2017 по грудень 2019 року з врахуванням погашення заборгованості до предявлення виконавчого документу приватному виконавцю), у звязку з чим було встановлено, що станом на 24.01.2019 року сума основної винагороди складає 22 343 238,88 грн., яка підлягає стягненню за окремим виконавчим документом  постановою від 24.01.2019 року. Виконавчий документ у вигляді постанови про стягнення основної винагороди за стягнення наступного платежу за рішенням суду ( 9 718 690,49 грн. за січень 2019 року), права на яке виникло у лютому 2019 року, виконавцем не приймався.
		Постанова про внесення змін до процесуальних документів від 15.02.2019 року, якою приватний виконавець вніс зміни до постанови про стягнення основної винагороди та встановив винагороду в сумі 23 315 107,93 грн. з урахуванням наступних примусових платежів (винагороди із суми 9 718 690,49 грн., права на примусове стягнення якої виникло у лютому 2019 року) не приймається судом, оскільки діючим законодавством не передбачено внесення змін до виконавчих документів, крім виправлення в них помилок. Суд не може вважати належним виправлення помилки в процесуальному документу від 24.01.2019 року у вигляді визначення суми винагороди у сумі, права на яку виникає у лютому 2019 року, тому що з приводу стягнення основної винагороди з наступної суми, яка підлягає примусовому стягненню (за січень 2019р.), повинен бути винесений окремий виконавчий документ.
		До того ж, розглядаючи питання про недійсність зазначених вище постанов приватного виконавця, суд зауважує, що ним не приймались до уваги постанова про внесення змін до процесуальних документів від 15.02.2019 року, якою було постановлено що, сума, яка підлягає стягненню за виконавчим документом станом на 1.02.2019 року становить 233 151 079,30 грн., визначено розмір основної винагороди, що підлягає стягненню, в сумі 23 315 107,93 грн.; постановлено внести зміни до постанов від 24.01.2019 року, від 31.01.2019 року, від 26.01.2019 року та 14.02.2019 року, у частині суми, в межах якої необхідно накласти арешт на майно боржника (встановлено суму 256466256,23 грн.), оскільки судом вирішувалося питання про законність постанов на час їх прийняття з урахування суми заборгованість, яка підлягала примусовому стягненню станом на 24.01.2019 р., 26.01.2019 року,31.01.2019 року, 14.02.2019 року.
		Разом з цим, надання оцінки судом постанов, що оскаржуються та визнання іх недійсними в певній частині є достатнім для вчинення належних виконавчих дій, оскільки недійсність встановлена судом на момент ухвалення оспорюваних постанов. 
		Повертаючись до вирішення питання правомірності постанови про арешт коштів від 18.02.02.2019 року, суд зазначає, що правомірним є арешт коштів у розмірі заборгованості за рішенням суду про розстрочення, з урахуванням платежу за січень 2019 року, а також з урахуванням часткових погашень, які відбулися у ході виконавчого провадження та суми основної винагороди, у розмірі встановленому виконавчим документом станом на 24.01.2019 року ( 22 343 238,88 грн.) 
		За таких обставин, та враховуючи часткове погашення у ході проведення виконавчих дій, суд зазначає, що неправомірним в межах постанови від 18.02.2019 року є арешт в частині 937 934, 51 грн. 
		19.02.2019 року приватний виконавець приймає постанову про арешт коштів ТОВ «ШБ «Альтком», що містяться на рахунках у банках України, у тому числі у: АБ Південний, АТ ЕПБ, АТ ОТП ОСОБА_4, АТ Ощадбанк відділення у місті Києві та Київської області, Донецькому обласному управлінні АТ Ощадбанк, АТ ОСОБА_5 Аваль, АТ Сбербанк, ПАТ Радабанк, ПАТ КБ Глобус, ПАТ Промінветсбанк , ПАТ ПУМБ, ПАТ РВС ОСОБА_5. ОСОБА_3, згідно постанови приватного виконавця від 24.01.2019 року грошові кошти на рахунках, відкритих, та тих що будуть відкриті у вказаних банках було здійснено арешт, правомірність якого була підтверджено судом в сумі 245 775 627,69 грн. Як зазначалося у викладеної вище позиції суду щодо правомірності постанови про арешт коштів від 31.01.2019 року, накладення арешту в умовах раніше встановленого арешту не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є недійсною. Таким чином, постанова від 19.02.2019 року про арешт коштів на рахунках в банках АБ Південний, АТ ЕПБ, АТ ОТП ОСОБА_5, АТ Ощадбанк відділення у місті Києві та Київської області, Донецькому обласному управлінні АТ Ощадбанк, АТ ОСОБА_5 Аваль, АТ Сбербанк, ПАТ Радабанк, ПАТ КБ Глобус, ПАТ Промінветсбанк , ПАТ ПУМБ, ПАТ РВС ОСОБА_5, є неправомірною та недійсною в частині 246 713 562, 20 грн.
		Враховуючи прийняття приватним виконавцем постанови від 18.02.20169 року про арешт коштів на рахунках в АТ «Мотор-Банк» повторне накладання арешту на підставі постанови від 19.02.2019 року також є зайвим.
		Стосовно арешту на рахунках в інших банках, суд зазначає, що вона є неправомірною у частині арешту коштів в сумі 937 934, 51 грн., з підстав, які наведені у ході висловлення позиції суду щодо правомірності постанови від 18.02.2019 року.
		14.03.2019р. скаржник звернувся до суду з додатковою заявою, в якій просив визнати неправомірною постанову приватного виконавця про внесення змін до процесуальних документів від 15.02.2019 року. За змістом ст. 341 ГПК України скарга на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Звертаючись до суду зі скаргою 26.02.2019 року скаржник надав до матеріалів скарги копію оспорюваної постанови. У наведеній додатковій заяві скаржник не ставив питання про поновлення строку на оскарження, проте намагався ввести суд в оману відносно факту обізнаності із зазначеною постановою. Керуючись зазначеною вище нормою ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком про доповнення скарги на дії приватного виконавця ОСОБА_1 від 13.03.2019 року через пропущення процесуального строку та відсутності клопотання про його відновлення. 
		З метою забезпечення досягнення кінцевої мети правосуддя  виконання судового рішення, та враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з прийняттям зрозумілого та обґрунтованого рішення, зданого продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", «Серявін проти України»), а також з метою недопущення непорозуміння у визначенні обсягу заборгованості, в межах якої правомірними є арешти на грошові кошти та майно боржника станом на момент їх прийняття без врахування наступних погашень (здійснених після прийняття постанов), суд зазначає про:
		правомірність постанови про арешт коштів на рахунках що відриті та будуть відкриті в установах банків, зазначених у постанові від 24.01.2019 р., у тому числі в ПАТ АБ «Укргазбанк», в сумі 245 775 627,69 грн. (постанова від 24.01.2019 року за ВП № 58191100);
		правомірність постанови про арешт коштів на рахунках що відриті та будуть відкриті в АТ КБ «Глобус» в сумі 245 775 627,69 грн. (постанова від 24.01.2019 року за ВП № 58191100 );
		правомірність постанови про арешт всього майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди в сумі 245 755 582,57 грн. (постанова від 26.01.2019 року за ВП № 58191100);
		правомірність постанови про арешт коштів на рахунках що відриті та будуть відкриті в АТ «Мотор-Банк» в сумі 255 466 718,35грн. (постанова від 18.02.2019 року за ВП № 58191100);
		правомірність постанови про арешт коштів на рахунках що відриті та будуть відкриті в установах банків: 
		АБ Південний, АТ ЕПБ, АТ ОТП ОСОБА_5, АТ Ощадбанк відділення у місті Києві та Київської області, Донецькому обласному управлінні АТ Ощадбанк, АТ ОСОБА_5 Аваль, АТ Сбербанк, ПАТ Радабанк, ПАТ КБ Глобус, ПАТ Промінветсбанк , ПАТ ПУМБ, ПАТ РВС ОСОБА_5 в сумі 9 691 090, 66 грн.
		в усіх інших банках, зазначених в постанові від 19.02.2019 року , крім АТ «Мотор-Банк», в сумі 255 466 718,35 грн. (постанова від 18.02.2019 року за ВП № 58191100).
		Проаналізувавши матеріали виконавчого провадження, дослідивши докази, які свідчать про реалізацію оспорюваних процесуальних документів, суд зазначає про фактичну відсутність негативних наслідків для боржника, повязаних з виконавчими діями приватного виконавця ОСОБА_1 ОСОБА_3, за для приведення у відповідність виконавчого провадження з ухвалою господарського суду Донецької області від 16.012017 року по справі № 905/2357/15, суд, керуючись ч. 1 ст. 343 Господарського процесуального кодексу, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		 1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Маріуполь Донецької області про визнання неправомірною та скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 за виконавчим провадженням ВП №58191100, про: відкриття виконавчого провадження ВП №58191100, про арешт коштів боржника від 24.01.2019 року, про стягнення з боржника основної винагороди від 24.01.2019 року, про арешт майна боржника від 26.01.2019 року, про арешт коштів боржника від 31.01.2019 року, про розшук майна боржника від 14.02.2019 року, про арешт майна боржника від 14.02.2019 року,про розстрочення виконання рішення 15.02.2019 року,про арешт коштів боржника від 18.02.2019 року,про арешт коштів боржника від 19.02.2019 року  задовольнити частково.
		 2. Визнати неправомірною та недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2019 року в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди в розмірі 24 296 726, 21 грн.
		 3. Визнати неправомірною та недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про арешт коштів від 24.01.2019 року в частині арешту коштів в розмірі 267 263 988, 34 грн.
		 4. Визнати неправомірною та недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про арешт коштів що містяться на відкритих рахунках, відкритих та тих що будуть відкриті в АТ «КБ «Глобус» від 24.01.2019 року в частині арешту коштів в розмірі 267 263 988, 34 грн.
		 5. Визнати неправомірною та недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про стягнення з боржника основної суми винагороди від 24.01.2019 року, в частині стягнення коштів в розмірі 24 296 726, 21 грн.
		 6. Визнати неправомірною та недійною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про арешт всього майна боржника від 26.01.2019 року в частині суми звернення стягнення в розмірі 267 083 988, 34 грн.
		 7. Визнати неправомірною та недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 31.01.2019 р. про арешт коштів що містяться на рахунку 26006212002289 та всіх інших рахунках які відкриті та будуть відкриті в ПАТ АБ «Укргазбанк».
		 8. Визнати неправомірною та недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 14.02.2019 р. про арешт майна боржника.
		 9. Визнати неправомірною та недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 15.02.2019 р. про розстрочення виконання рішення.
		 10. Визнати неправомірною та недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 18.02.2019 р. про арешт коштів, що містяться на рахунку № 26005001025792 та всіх інших рахунках які відкриті та будуть відкриті у АТ «Мотор-Банк» в частині арешту коштів в розмірі 937 934, 51 грн.
		 11. Визнати неправомірною та недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 19.02.2019 р. про арешт коштів, що містяться на рахунках в банках що відкриті та будуть відкриті в частині арешту коштів у банках:
		АБ «Південний», АТ «ЕПБ», АТ «ОТП ОСОБА_5», АТ «Ощадбанк» відділення у місті Києві та Київської області, Донецькому обласному управлінні АТ «Ощадбанк», АТ «ОСОБА_5 Аваль», АТ «Сбербанк», ПАТ «Радабанк», ПАТ «КБ «Глобус», ПАТ «Промінветсбанк» , ПАТ «ПУМБ», ПАТ «РВС ОСОБА_5» в розмірі 246 713 562, 20 грн., в частині арешту коштів на рахунках в банку «Мотор-Банк» в повному обсязі, в частині арешту коштів на рахунках в інших банках, зазначених в постанові в розмірі 937 934, 51 грн.
		 12. В задоволені решти вимог відмовити. 
		 13. Відмовити в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Маріуполь Донецької області про доповнення скарги на дії приватного виконавця ОСОБА_1 від 13.03.2019 року.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. 
		 
		Ухвала може бути оскаржена в Східний апеляційний господарський суд протягом десяті днів з дня складення повного тексту ухвали в порядку передбаченому розділом IV ГПК України.
		 
		Суддя П.В. Демідова 
		 
		Повний текст ухвали складено та підписано 25.03.2019р.
		 
		Інформацію по справі, що розглядається можливо отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...